Рада суддів України, ураховуючи, що судді України забезпечують дотримання усіма гілками влади права на справедливий суд; що сутністю права на справедливий суд є дотримання законності та справедливості; що оцінювання суддів має наміром підвищення кваліфікації суддів та рівня довіри до судової влади суспільства і громадськості, а не політиків, наголошує на наступному.

Принцип верховенства права у демократичній державі вимагає не лише незалежності судової влади, але й створення компетентних судів та суддів, які б приймали якомога якісні рішення. А тому індивідуальне оцінювання суддів та кандидатів у судді має мати на меті виявлення недоліків у роботі судді та усунення цих недоліків як підняттям кваліфікаційного рівня судді, так і шляхом звільнення у випадках, коли це об'єктивно визнано неможливим.

Таке оцінювання має проводитись з метою вдосконалення судової системи та в інтересах громадськості в цілому.

Незалежність судової влади є передумовою та гарантією справедливого судового розгляду, і відповідно основне правило будь якого оцінювання повинно полягати в зберіганні поваги до незалежності судової влади (п. 6 висновку КРЄС № 17 (2014 р.)).

Результати індивідуального оцінювання, можливо, матимуть прямий ефект на кар'єру судді і, зокрема, на його шанси на підвищення. Крім того, потреби в навчанні та розподіл додаткових ресурсів також можуть визначатися за результатами оцінювання. Як вже зазначалось, крім виключних обставин, звільнення з посади не має бути наслідком одних лише незадовільних результатів оцінювання, але може мати місце в разі серйозного порушення дисциплінарних правил або кримінального законодавства, відповідно до належної процедури та ґрунтуючись на достовірних доказах. Однак, як вже зазначалось, звільнення може стати наслідком у випадку, якщо об'єктивні результати оцінювання прямо підтверджують нездатність чи небажання судді виконувати свої суддівські обов'язки на мінімально прийнятному рівні. В усіх таких випадках потреба процесуальних правових засобів захисту для судді є надзвичайно важливою і цього потрібно неухильно дотримуватись (п. 44 висновку КРЄС № 17 (2014 р.)).

Ідея звільнення судді, якого обрано безстроково, у зв'язку з непроходженням кваліфікаційного оцінювання не відповідає:

- змісту ст. 3, 5, 7.1 Європейської хартії про закон "Про статус суддів", прийнятої в Ліссабоні членами Ради Європи 1998 року в частині підстав звільнення судді;

- Висновку Консультативної ради європейських суддів № 17/2014 "Про оцінювання роботи суддів, якості правосуддя та повагу незалежності судової влади" Страсбург 24.10.2014;

- Основоположним принципам щодо незалежності правосуддя, які схвалені резолюціями 40/32 та 40/46 Генеральної Асамблеї ООН від 29.XI та 13.12.85;

- Рекомендації CM/Rec (2012)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки (схв. 17.XI.2010 р. на 1098 засіданні заступників міністрів).

У країнах, які проводять таке оцінювання, воно спрямоване на підтримку та підвищення якості роботи суддів та функціонування судової влади: зокрема при довічному (безстроковому) призначенні суддів; для призначення додаткових винагород; пенсійного забезпечення; прийняття рішень про заохочення; просуванні по службі; виявленні потреб у навчанні.

Серед критеріїв оцінювання використовуються кількісні та якісні показники і методи такої оцінки у різних країнах різні, однак у будь-якому випадку довічне (безстрокове) призначення на посаду судді не повинно припинятись через негативну оцінку, воно має прийматись у випадках серйозних порушень дисципліни або положень кримінального закону, а в разі неминучого рішення, об'єктивно винесеного в процесі оцінювання, стосовно того, що суддя не може або не бажає виконувати обов'язки відповідно до мінімального стандарту, мають існувати процедурні гарантії збереження статусу судді та його звільнення (п. 44 висновку КРЄС № 17(2014)).

Таких процедур у Порядку не запропоновано.

При формальному оцінюванні суддів, по шляху якого рухається Україна, критерії і процедури, наслідки оцінювання мають бути чітко та повно викладені у законодавстві. При цьому, Рада суддів має відігравати вагому роль у формуванні критеріїв (висновки КРЄС № 17 (2014)).

Критерії, за якими мають оцінюватись судді, містяться у Київських рекомендаціях щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та в Середній Азії від 23 - 25 червня 2010 року.

Крім того, КРЄС вимагає, щоб джерела, з яких отримується інформація щодо оцінювання, були надійнішими (п. 39) та усі процедури оцінювання повинні дозволяти суддям висловити свою думку щодо власної діяльності та її оцінки (п. 41).

Вочевидь запропоноване у порядку для первинної оцінки суддів тестування та письмовий іспит таким вимогам не відповідають, оскільки не є надійними джерелами для отримання інформації про роботу судді та не надають можливість висловити свою думку щодо оцінки тієї чи іншої відповіді на поставлені запитання.

При цьому, Рада суддів не вбачає заперечень щодо перевірки знань суддів у такому порядку при переході суддів до іншої інстанції судів, до іншої спеціалізації або при прийнятті рішення у порядку дисциплінарного провадження.

На думку Ради суддів України, найбільш наближеним до гарантій при оцінці працюючих суддів є усний іспит у вигляді співбесіди, можливо, у тому числі з питань права, з огляду на підстави скасування судових рішень та визначення критеріїв оцінки суддівського досьє, та співбесіда з цих критеріїв.

Крім того, з огляду на те, що однією з вимог при оцінюванні суддів є можливість оскарження негативного оцінювання та право судді зробити свій внесок у процес оцінювання шляхом подачі коментарів в процесі оцінювання, оцінювання у формі тестування вочевидь не дозволяє дотриматись таких міжнародних стандартів.

Крім того, КРЄС застерігає від впровадження результатів оцінювання у вигляді балів, цифр, відсотків, а письмовий іспит та тестування має на меті саме такий результат.

Запропонований для погодження порядок не містить критеріїв такого оцінювання та вочевидь допускає саме результат оцінювання у такому вигляді.

У порядку не дотримано зауваження, які містяться у п. 47 висновку КРЄС № 17 (2014), визначені ним як шляхи досягнення балансу між незалежністю суддів та процесом оцінювання.

Отже, запропонований для погодження порядок не відповідає міжнародним стандартам оцінки суддів.

По-друге, зазначений порядок також не відповідає Конституції України та Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" (далі - Закон).

Так, Законом передбачено декілька відмінних оцінювань суддів, зокрема передбачені ст. ст. 83 - 87 та ст. 6 Перехідних положень до Закону , на що також звернуто увагу у Спільному висновку венеціанської комісії і Директорату з прав людини (ДПЛ) Генерального директорату з прав людини та Верховенства права Ради Європи (ГД-1) щодо Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Спільний висновок) № 801/2015 від 23 березня 2015 року.