Заслухавши та обговоривши інформацію члена Ради суддів України Сасевича О.М. про обрання суддів на посади безстроково, відповідно до статті 124, частини 5 статті 131 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з'їздом суддів України 16 вересня 2010 року (зі змінами), Рада суддів України

Затвердити текст звернення до Голови Верховної Ради України, голів депутатських фракцій Верховної Ради України, народних депутатів України, Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо обрання суддів безстроково (Додаток 1).

Незалежність і недоторканність суддів є невід'ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Гарантії незалежності і недоторканності суддів, як носіїв судової влади, та самостійності судів, як судових органів, встановлені Конституцією та законами України. Незалежність суддів визначено в Україні як конституційний принцип організації та функціонування судів з метою забезпечення права осіб на судовий захист.

Принцип забезпечення незалежності суддів закріплено в Європейській хартії про закон "Про статус суддів" та рекомендаціях CM/Rec (2010)12 Комітету міністрів Ради Європи, за якими орган, уповноважений приймати рішення щодо обрання та кар'єри суддів, повинен бути незалежним від уряду та адміністративних органів. Також підлягають виключенню інші ризики політичного впливу на зазначений процес.

Україна, як член Ради Європи, взяла на себе зобов'язання створити належні умови для функціонування судової влади з гарантуванням незалежності, неупередженості та самостійності судів і суддів.

Разом з тим, реалізація цих принципів формування та функціонування судової системи в Україні належним чином не забезпечується.

Довготривале зволікання Верховної Ради України щодо розгляду питання про обрання на посаду судді безстроково призвело до того, що у багатьох окружних адміністративних судах здійснюють правосуддя лише половина суддів від тих, які повинні працювати відповідно до штатного розпису, а у деяких місцевих загальних судах не залишилося жодного судді, повноважного здійснювати правосуддя. Така ситуація порушує право людини на доступ до суду, гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Окрім того, відсутність повноважень у значної кількості суддів створює реальну загрозу якості розгляду справ, адже навантаження щодо розгляду судових спорів, яке перекладається на інших суддів, є надмірним.