На доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" доводимо до відома правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом ХІІ-2 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають:

1) з договору фінансового лізингу:

- у зв'язку з розірванням договору фінансового лізингу право власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача не перейшло, тому позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності лізингодавця, є безпідставними (постанова від 29.10.2013 № 7/5005/2240/2012);

2) у сфері земельних правовідносин:

- нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (постанова від 03.12.2013 № 5009/3430/12);

3) у зв'язку із застосуванням відповідальності за порушення грошових зобов'язань:

- оскільки умовами договору передбачено стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, а нарахована на підставі договору сума процентів за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання за своєю правовою природою також є пенею, то таке подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем не узгоджується з приписом статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (постанова від 24.12.2013 № 8/5025/1402/12);

4) у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням позовної давності:

- положення договору, в якому сторони встановили, що позовна давність за вимогами про стягнення неустойки (пені) починає перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного відрахунку шести місяців від дати звернення з претензією або позовом, суперечить вимогам частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини другої статті , статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (постанови від 28.01.2014 № 5002-33/4081-2012, № 5002-11/4112-2012);