Керуючись пунктом 4 частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" , Пленум Верховного Суду України

Затвердити висновок Пленуму Верховного Суду України щодо проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (про скасування щомісячного довічного грошового утримання суддів) (реєстр. № 4572 від 26 березня 2014 року), що додається.

Проаналізувавши положення проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (про скасування щомісячного довічного грошового утримання суддів), внесеного на розгляд Верховної Ради України народним депутатом України Міщенком С.Г. (реєстр. № 4572 від 26 березня 2014 року; далі - законопроект), вважаємо за необхідне зазначити нижченаведене.

Законопроектом передбачається скасування щомісячного довічного грошового утримання суддів та виплати вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою. Як зазначено в пояснювальній записці, метою прийняття законопроекту є необхідність утвердження соціальної справедливості, неупередженості та пропорційності, що сприятиме вивільненню бюджетних коштів для вирішення гострих соціально-економічних проблем України.

Підтримуючи автора законопроекту стосовно необхідності вирішення соціально-економічних проблем в Україні, особливо в нинішніх умовах державно-правових та суспільно-політичних перетворень, разом з тим наголошуємо, що положення законопроекту не відповідають низці міжнародних документів та національному законодавству України.

Україна дотримується курсу на європейську інтеграцію, нещодавно було підписано політичну частину угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Як член Ради Європи наша держава взяла на себе зобов'язання приведення системи вітчизняного законодавства у відповідність до європейських стандартів.

Водночас вважаємо, що у вказаному законопроекті не повною мірою враховані європейські стандарти. Так, у Європейській хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року зазначено, що рівень винагороди суддів за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску при прийнятті ними рішень і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); судді, які досягли передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді та виконували свої повноваження протягом певного строку, повинні отримати пенсію по виходу у відставку, рівень якої має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Відповідно до пункту 54 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".

Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено й у низці інших міжнародних документів: Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; Основних принципах незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року; Процедурах ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджених резолюцією 1989/60 Економічної і соціальної ради ООН від 24 травня 1989 року.

Статус суддів та гарантії їх незалежності також визначено Конституцією України й Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Так, згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. У свою чергу, положеннями статті 47 вказаного Закону визначено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним і соціальним забезпеченням (пункт 8 частини четвертої), а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина шоста).

Питання гарантій незалежності судової влади неодноразово аналізувалося й Конституційним Судом України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.