Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою ОСОБА_1 справу за його позовом до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ), Президента України, третя особа - Територіальне управління державної судової адміністрації в Запорізькій області, про визнання незаконними рішення і подання ВРЮ, указу Президента України та відшкодування моральної шкоди,

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконними рішення ВРЮ від 2 жовтня 2002 року № 819 щодо внесення подання Президенту України про його, позивача, звільнення з посади голови Мелітопольського міського суду Запорізької області, зазначеного подання від 14 жовтня 2002 року № 280/53-01 та відповідного Указу Президента України від 15 листопада 2002 року № 1042/2002, а також на відшкодування заподіяної моральної шкоди стягнути з ВРЮ - 5000 грн, з Президента України - 1500 грн.

Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 20 квітня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2005 року, позовні вимоги задовольнив частково - визнав оспорювані рішення, подання та указ незаконними, а в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 27 листопада 2007 року зазначені судові рішення скасував та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.

У скарзі про перегляд за винятковими обставинами постанови касаційного суду ОСОБА_1 просить скасувати її та залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що в аналогічній за правовою суттю справі за позовом ОСОБА_2 до Президента України та ВРЮ про поновлення порушених прав Вищий адміністративний суд України застосував норму права, - частину 5 статті 5 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3018-III "Про судоустрій України" (далі - Закон № 3018-III) - інакше, ніж у справі, що розглядається. При цьому скаржник вважає, що саме при вирішенні справи за його позовом зазначену норму права застосовано судом касаційної інстанції неправильно.

Скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

2 жовтня 2002 року ВРЮ було прийнято рішення внести Президенту України подання про звільнення позивача з посади голови Мелітопольського міського суду. На виконання цього рішення Голова ВРЮ направив Президенту України відповідне подання від 14 жовтня 2002 року № 280/53-01. Указом Президента України від 15 листопада 2002 року № 1042/2002 ОСОБА_1 було звільнено з посади голови Мелітопольського міського суду на підставі частини 5 статті 20 Закону № 3018-III.

Відповідно до цієї норми голова суду призначається на посаду строком на п'ять років з числа суддів та звільняється з посади Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України на підставі рекомендації Ради суддів України. Суддя може бути звільнений з адміністративної посади в порядку, визначеному статтею 20 Закону № 3018-III, також за ініціативою ВРЮ. Рішенням Конституційного Суду України від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007 у справі за конституційним поданням ВРЮ про офіційне тлумачення положення частини 5 статті 20 Закону № 3018-III (справа про звільнення судді з адміністративної посади) це положення, відповідно до якого голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Наведене положення втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення, але було чинним на час виникнення спірних правовідносин.