У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" від 02.10.2012 № 5405-VI (набрав чинності 04.11.2012, крім пункту 6 розділу I, який набирає чинності 19.01.2013, далі - Закон) вважаємо за необхідне звернути увагу на таке.

1. Статтю 86 Господарського процесуального кодексу України доповнено частиною третьою, згідно з якою ухвала про накладення арешту на майно або зняття з нього арешту може бути винесена господарським судом у разі:

- визнання недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна;

- визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

2. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України) доповнено новою статтею 1057-1, яка визначає правові наслідки недійсності кредитного договору.

У рішенні про визнання недійсним кредитного договору судом в обов'язковому порядку за заявою сторони має бути вирішено питання про застосовування наслідків недійсності правочину, передбачених частиною першою статті 216 ЦК України , та визначення грошової суми, яка має бути повернута кредитодавцю.

Статтею 1057-1 ЦК України визначено також порядок забезпечення позову про визнання недійсним кредитного договору та договору застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором.

Так, під час розгляду справи або у прийнятті рішення про визнання недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на таке майно.

Відповідною нормою передбачено зняття арешту з майна у випадку, коли протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним кредитного договору кошти у розмірі, визначеному судом, будуть повернуті кредитодавцю.

При цьому, якщо у зазначений строк зобов'язання повернути кошти не виконано, кредитодавець має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на арештоване майно.

У такому разі арешт на майно підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти у розмірі, визначеному судом.

Водночас під час розгляду справи або при прийнятті рішення про визнання недійсним договору застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави.

Зняття такого арешту може мати місце після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої статті 1057-1 ЦК України .

За змістом приписів статті 1057-1 ЦК України господарський суд зобов'язаний вирішувати питання щодо накладення арешту на майно у випадках, передбачених частинами другою і п'ятою цієї статті ЦК України.

3. У зв'язку із зазначеними змінами Господарський кодекс України доповнено положенням, яке передбачає, що правові наслідки недійсності кредитного договору, а також недійсності договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, визначаються ЦК України .

4. Дія Закону поширюється на кредитні договори та договори застави, укладені як до, так і після набрання ним чинності.

5. Внесено низку змін до чинної редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Господарські суди не мають права зупиняти провадження у справах про банкрутство, порушених після набрання Законом чинності.

Законом установлено новий порядок схвалення плану санації кредиторами.

Повноваження щодо схвалення плану санації боржника віднесено до компетенції зборів кредиторів, у зв'язку з чим план санації схвалюється не комітетом, а зборами кредиторів.

При цьому Закон передбачає обов'язкове погодження плану санації всіма кредиторами, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника. Це стосується також ініціювання процедури банкрутства боржника, що здійснює санацію його керівником.