У порядку інформації доводиться до відома позиція Вищого арбітражного суду України з деяких питань, пов'язаних із застосуванням у вирішенні спорів норм чинного законодавства.

1. Спори за участю державних податкових органів.

1.1. Чи застосовується припис, вміщений у підпункті 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон), за наявності у платника податку заборгованості в іноземній валюті, що виникла у зв'язку з непогашенням ним кредиту, наданого іноземною фірмою?

Припис, вміщений у зазначеній нормі Закону, має застосовуватись за наявності будь-якої іноземної валюти або заборгованості в іноземній валюті на обліку платника податку на кінець податкового періоду незалежно від підстав одержання ним іноземної валюти або виникнення заборгованості у такій валюті.

1.2. Чи стосуються приписи пункту 13.2 статті 13 Закону процентів, що сплачуються на користь нерезидента за борговими зобов'язаннями випущеними (виданими) резидентом?

За змістом пункту 13.2 статті 13 Закону на резидента або постійне представництво нерезидента покладено обов'язок утримувати і перераховувати до відповідного бюджету податок на репатріацію доходів від суми доходу, що виплачується нерезиденту (крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.7 цієї статті), якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності. Пункт 13.1 статті 13 Закону відносить до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, зокрема проценти, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Слід звернути увагу також на пункт 13.4 статті 13 Закону, згідно з яким не підлягають оподаткуванню доходи, отримані нерезидентами у вигляді процентів, сплачених нерезидентам за отримані Україною позики (кредити або державні зовнішні запозичення), які відображаються у державному бюджеті України чи кошторисі Національного банку України.

1.3. Чи повинен арбітражний суд керуватися у розгляді справ Указом Президента України від 28.06.99 N 761 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору"?

У арбітражного суду немає правових підстав вважати названий Указ нечинним, оскільки Верховною Радою України не приймався ні закон, предметом регулювання якого було б справляння названого збору, ані рішення про відхилення відповідного законопроекту (пункт 4 розділу XV Конституції України). З цього приводу див. також "Інформацію до Указів Президента України, виданих у 1999 році відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України за станом на 25 жовтня 1999 року", вміщену у газеті "Урядовий кур'єр" від 28.10.99 N 203 (розділ I "Укази Президента України, які набрали чинності і діють").

1.4. Чи підвідомчі арбітражним судам справи зі спорів про визнання недійсною податкової накладної?

Відповідно до пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, тобто не є актом державного чи іншого органу в розумінні статті 12 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - АПК).

Чинне законодавство не відносить до повноважень арбітражних судів вирішення питань про відповідність вимогам закону будь-яких звітних та/або розрахункових документів. Отже спір про визнання податкової накладної недійсною не може бути предметом розгляду в арбітражному суді.