Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Мачужак Ярослави Василівни - доповідача,

Нікітіна Юрія Івановича,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 52 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України "Про деякі заходи щодо забезпечення сталого функціонування і розвитку ринку природного газу" від 7 вересня 2007 року N 842 (Офіційний вісник Президента України, 2007 р., N 28, ст. 581).

Заслухавши суддю-доповідача Мачужак Я.В. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 52 народних депутати України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Указ Президента України "Про деякі заходи щодо забезпечення сталого функціонування і розвитку ринку природного газу" від 7 вересня 2007 року N 842 (далі - Указ).

У преамбулі Указу зазначено, що він виданий відповідно до пунктів 1, 3, 17 частини першої статті 106 Конституції України та статті 8 Закону України "Про основи національної безпеки України".

Указом затверджено Рекомендації щодо розроблення директив на переговори з питань поставки на територію України, транзиту та зберігання природного газу (стаття 1); Кабінету Міністрів України доручено забезпечити підготовку та затвердження проекту директив на переговори з цих питань; передбачено участь представників Міністерства закордонних справ України та Апарату Ради національної безпеки і оборони України у переговорах (стаття 2); встановлено перелік посадових осіб, які виступають з офіційними заявами та коментарями з питань позиції української сторони на переговорах (стаття 3); затверджено План заходів щодо стабілізації ситуації на ринку природного газу (стаття 4); контроль за виконанням Указу покладено на Секретаря Ради національної безпеки 3 оборони України (стаття 5).

2. Обґрунтовуючи невідповідність Конституції України (неконституційність) Указу, суб'єкт права на конституційне подання посилається на окремі положення статей 5, 6, 8, 19, 106, 116 Конституції України.

На думку народних депутатів України, положення пунктів 1, 3, 17 частини першої статті 106 Конституції України щодо повноважень Президента України вирішувати питання національної безпеки і оборони, зовнішньоекономічної діяльності означають, що Президент України здійснює їх через відповідну систему органів виконавчої влади. Свою позицію автори клопотання мотивують положеннями пункту 31 частини першої статті 106, пункту 10 статті 116 Конституції України, згідно з якими повноваження Президента України встановлюються лише Конституцією України, а повноваження Кабінету Міністрів України - Конституцією і законами України, та висновком Конституційного Суду України про вичерпне визначення Конституцією України повноважень Президента України (Рішення Конституційного Суду України у справі про гарантії діяльності народного депутата України від 10 квітня 2003 року N 7-рп/2003).

Наводячи положення законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про міжнародні договори України" щодо повноважень Кабінету Міністрів України у сфері зовнішньої політики, ведення переговорів та укладення міжнародних договорів від імені Уряду України та правову позицію Конституційного Суду України щодо повноважень Президента України і Кабінету Міністрів України, викладену в Рішенні Конституційного Суду України у справі про управління нафтовою галуззю від 5 жовтня 2005 року N 7-рп/2005, автори клопотання стверджують, що Президент України, видавши Указ, вийшов за межі своїх повноважень і втрутився в компетенцію Кабінету Міністрів України.

Крім того, суб'єкт права на конституційне подання вважає, що Указом врегульовані економічні відносини, до яких застосовувалися приписи пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України. Тому, на його переконання, "прийняття Указу замість закону означає не що інше, як підміна Президентом України парламенту".

Народні депутати України також зазначають, що положення Указу про здійснення Секретарем Ради національної безпеки і оборони України контролю за виконанням Указу не узгоджується з Законом України "Про Раду національної безпеки і оборони України".

Отже, на думку авторів клопотання, Указ суперечить вимогам статей 5, 6, 8, 19, 106, 116 Конституції України.

3. Перша колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 4 червня 2008 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України".

4. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.

4.1. Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" у конституційному поданні зазначається правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта або його окремих положень (пункт 4 частини другої статті 39); викладаються відповідні аргументи і стверджується про неконституційність законів, інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (частина перша статті 71); підставою для конституційного подання є наявність спору стосовно повноважень конституційних органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, якщо суб'єкт права на конституційне подання вважає, що оспорюваний правовий акт, яким встановлено повноваження зазначених органів, не відповідає Конституції України (стаття 75).