Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Іващенка Володимира Івановича - суддя-доповідач,

Костицького Михайла Васильовича,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Станік Сюзанни Романівни,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

за участю представників суб'єкта права на конституційне подання: Семенюк Валентини Петрівни - народного депутата України, голови Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації, Кульчинського Миколи Георгійовича - народного депутата України, члена Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, Селіванова Анатолія Олександровича - Постійного представника Верховної Ради України в Конституційному Суді України; представника Президента України Супруна Василя Федоровича - першого заступника Міністра юстиції України у зв'язках з Верховною Радою України; представника Кабінету Міністрів України Ємельянової Інни Іванівни - заступника Міністра юстиції України,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 52 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення ефективності управління нафтовою галуззю" від 16 липня 2004 року N 814 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 14 вересня 2004 року N 1087.

Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання 52 народних депутатів України.

Підставою для розгляду справи відповідно до статті 71 Закону України "Про Конституційний Суд України" є наявність спору щодо конституційності положень зазначеного Указу Президента України.

Заслухавши суддю-доповідача Іващенка В.І., пояснення Семенюк В.П., Кульчинського М.Г., Супруна В.Ф., Селіванова А.О., Ємельянової І.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 52 народних депутати України - звернувся до Конституційного Суду України з письмовим клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення ефективності управління нафтовою галуззю" від 16 липня 2004 року N 814 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 14 вересня 2004 року N 1087 (далі - Указ).

На думку народних депутатів України, Указ - це акт безпосереднього розпорядження (управління) об'єктами державної власності, оскільки його суттю є вилучення певних пакетів акцій, які перебувають у власності держави, в конкретних господарюючих суб'єктів і передача цих пакетів Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України". Здійснення такого управління відповідно до пункту 5 статті 116 Конституції України віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України, перебирання яких іншими органами чи посадовими особами, включаючи Президента України, Основний Закон України не передбачає.

Крім цього, як наголошується в конституційному поданні, статтею 106 Конституції України, яка визначає компетенцію Президента України, не передбачено можливості здійснення Президентом України дій, що цілком знаходяться у віданні виконавчої влади. Президент України, як вважають народні депутати України, має чітко встановлені Конституцією України повноваження щодо Кабінету Міністрів України аж до звільнення з посади Прем'єр-міністра України і відставки всього складу Кабінету Міністрів України, що однак не може означати права глави держави підміняти собою вищий орган у системі органів виконавчої влади, оскільки це суперечить конституційному принципу поділу влад.

У конституційному поданні також стверджується, що відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції. На думку народних депутатів України, цей тимчасовий виключний порядок стосувався не управлінських, а нормотворчих питань, але оскільки термін його дії минув, Президент України на цей час не має таких повноважень.

Отже, як вважає суб'єкт права на конституційне подання, положення Указу в цілому є такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

2. Президент України в листі до Конституційного Суду України з приводу питань, порушених у конституційному поданні, зазначив, зокрема, що мета видання Указу - створення цілісного комплексу з видобутку, переробки та реалізації нафти і нафтопродуктів для забезпечення економічної та енергетичної безпеки держави. Тому він як глава держави, видаючи Указ, забезпечував виконання однієї з найважливіших її конституційних функцій, діючи таким чином на підставі, в межах повноважень, передбачених Конституцією України (частина друга статті 6, частина друга статті 19, частина перша статті 102, частина третя статті 106).

Разом з тим Президент України наголосив, що оспорюваний Указ не є актом прямої дії, а лише містить доручення Кабінету Міністрів України здійснити передбачені Указом заходи в установленому порядку. Тобто уряду доручено вирішити порушені в Указі питання згідно з чинним законодавством, що цілком відповідає конституційному положенню, за яким акти Президента України видаються на основі та на виконання Конституції і законів України (частина третя статті 106 Конституції України).

У листі Кабінету Міністрів України до Конституційного Суду України зазначено, що для здійснення визначених статтею 106 Конституції України повноважень Президент України наділений правом видавати укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. Такі акти повинні прийматися на основі Конституції і законів України, відповідати їм і мати на меті виконання їх положень. У свою чергу укази і розпорядження Президента України є правовою базою для видання органами виконавчої влади своїх актів.

Як наголошено в листі Кабінету Міністрів України, з преамбули Указу випливає, що метою його видання є створення цілісного комплексу з видобутку, переробки та реалізації нафти і нафтопродуктів для забезпечення економічної та енергетичної безпеки держави, підвищення ефективності управління корпоративними правами держави, а також завершення структурної перебудови нафтогазового комплексу України. Це відповідає положенням Закону України "Про основи національної безпеки України", за якими: національна безпека України забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній та інших сферах (стаття 5); основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України є неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів та недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання (стаття 7).

Указом доручено Кабінету Міністрів України здійснити в установленому порядку заходи щодо збільшення статутного фонду Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" шляхом передачі до нього як внеску держави належних їй пакетів акцій акціонерного товариства "Укртатнафта" та відкритого акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс "Галичина". Підставою для проведення цього заходу є положення статті 116 Конституції України, за яким управління об'єктами державної власності здійснює Кабінет Міністрів України, а також статут Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з яким її засновником є держава в особі Кабінету Міністрів України, що приймає рішення про зміну статутного фонду цієї компанії.

Кабінет Міністрів України вважає, що Указ прийнято в межах повноважень Президента України і відповідно до Конституції та законів України.

3. На пленарному засіданні Конституційного Суду України представники суб'єкта права на конституційне подання, Президента України та Кабінету Міністрів України навели у виступах обґрунтування своїх позицій з питань, порушених у конституційному поданні.

Постійний представник Верховної Ради України Селіванов А.О. підтримав позицію народних депутатів України, які вважають положення Указу такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

4. Вирішуючи питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Указу, Конституційний Суд України виходить з такого.

За положенням частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції та законів України має право видавати обов'язкові до виконання укази і розпорядження. Глава держави може видавати зазначені акти в межах своїх конституційних повноважень, не втручаючись у компетенцію інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 113 Основного Закону України Кабінет Міністрів України є відповідальним перед Президентом України. Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується, зокрема, актами Президента України. За положеннями статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України виконує певні функції (пункти 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9), в тому числі здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону (пункт 5). Згідно з пунктом 10 цієї статті Кабінет Міністрів України виконує інші функції, визначені, зокрема актами Президента України.

На думку Конституційного Суду України, із положень зазначених статей Основного Закону України випливає, що Президент України у виданих ним актах може формулювати адресовані Кабінету Міністрів України відповідні вказівки (доручення), які мають надаватися главою держави лише в межах його конституційних повноважень. При цьому Президент України не може змінювати визначені Конституцією України функції Кабінету Міністрів України, в тому числі функцію управління об'єктами державної власності, а також підміняти вищий орган у системі органів виконавчої влади у здійсненні його функцій.

Покладаючи на Кабінет Міністрів України обов'язок вирішити питання про передачу як внеску держави до статутного фонду Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" належних державі пакетів акцій акціонерного товариства "Укртатнафта" у розмірі 43,054 відсотка за його ринковою вартістю, визначеною в установленому порядку, та відкритого акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс "Галичина" у розмірі 25 відсотків (пункт 1 Указу, Президент України фактично здійснив управління конкретним об'єктом державного майна (пакетами акцій, що належать державі) і тим самим втрутився в управління об'єктами державної власності, що є компетенцією Кабінету Міністрів України.

Отже, Указ видано з порушенням положення Конституції України, за яким управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснює Кабінет Міністрів України (пункт 5 статті 116).

Враховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення Указу, якими доручено Кабінету Міністрів України вирішити до 30 вересня 2004 року питання про передачу як внеску держави до статутного фонду Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" належних державі пакетів акцій акціонерного товариства "Укртатнафта" та відкритого акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс "Галичина", не відповідають Конституції України (є неконституційними).

На підставі викладеного та керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України, статтями 51, 61, 63, 65, 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення ефективності управління нафтовою галуззю" від 16 липня 2004 року N 814 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 14 вересня 2004 року N 1087 в частині надання вказівки (доручення) Кабінету Міністрів України вирішити до 30 вересня 2004 року питання про передачу як внеску держави до статутного фонду Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" належних державі пакетів акцій акціонерного товариства "Укртатнафта" та відкритого акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс "Галичина".

2. Положення Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення ефективності управління нафтовою галуззю" від 16 липня 2004 року N 814 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 14 вересня 2004 року N 1087, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

3. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.

На підставі статті 64 Закону України "Про Конституційний Суд України" вважаю за необхідне викласти окрему думку стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 52 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення ефективності управління нафтовою галуззю" від 16 липня 2004 року N 814 (справа про управління нафтовою галуззю) (далі - Рішення).