Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Костицького Михайла Васильовича,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Станік Сюзанни Романівни - суддя-доповідач,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про ратифікацію Угоди про формування Єдиного економічного простору" від 20 квітня 2004 року N 1683-IV (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 32, ст. 388) включно з Угодою про формування Єдиного економічного простору та Концепцією формування Єдиного економічного простору (Офіційний вісник України, 2004 р., N 26, ст. 1738).

Заслухавши суддю-доповідача Станік С.Р. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 51 народний депутат України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати Закон України "Про ратифікацію Угоди про формування Єдиного економічного простору" від 20 квітня 2004 року N 1683-IV включно з Угодою про формування Єдиного економічного простору (далі - Угода) та Концепцією формування Єдиного економічного простору (далі - Концепція) неконституційним.

Народні депутати України заявляють, що зазначений Закон із застереженням "Україна братиме участь у формуванні та функціонуванні Єдиного економічного простору в межах, що відповідають Конституції України" є таким, що не відповідає Конституції України, оскільки це застереження, на їх думку, "не фіксує з необхідною точністю позицію України, а відтак дає можливість тлумачити його як згоду України брати участь у всіх етапах формування Єдиного економічного простору та його утвореннях".

Основна увага в конституційному поданні приділяється аналізу статей Угоди та положень Концепції.

Народні депутати України вважають, що положення Угоди обумовлюють передачу єдиному регулюючому органу частини суверенітету України. Вони зазначають, що органи державної влади України у спосіб, що не відповідає Конституції України, позбавили народ України частини суверенітету на своїй території, що суперечить положенням статті 1, частини першої статті 2, частини другої статті 5, статті 6, частини другої статті 9, статті 75, пункту 9 частини першої статті 92, пункту 1 частини другої статті 92, частини другої статті 106, статті 113 Конституції України.

На думку суб'єкта права на конституційне подання, Україна визнала обов'язковими для себе положення преамбули, статті 1, статті 2 Угоди, а також розділи II, III та V Концепції, якими встановлено проведення єдиної зовнішньоторговельної політики, формування спільних митних тарифів, уніфікації торговельних режимів держав-учасниць Угоди стосовно третіх країн, а також єдиної політики в галузі тарифного й нетарифного регулювання, охорони прав інтелектуальної власності, єдиних правил конкуренції.

Як стверджується у конституційному поданні, відповідно до Угоди "єдиний регулюючий орган не лише доповнюватиме систему національних органів державної влади, але й по суті ставитиме їх у підпорядковане становище, оскільки "його рішення є обов'язковими для виконання усіма сторонами".

Народні депутати зазначають, що за наявною у них інформацією, ні Президент України, ні Кабінет Міністрів України відповідно до частини першої статті 151 Конституції України не зверталися до Конституційного Суду України з питань щодо відповідності Конституції України Угоди та Концепції, що є невід'ємною частиною Угоди.

2. Третя колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 20 січня 2005 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі статей 147, 150, 151 Конституції України, пунктів 1, 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - відсутність встановленого Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України" права на конституційне подання; невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України".