Господарськi товариства - унiверсальна i найбiльш оптимальна в стабiльному майновому оборотi органiзацiйно-правова форма суб'єктiв господарювання. Необхiдною умовою для їх дiяльностi є забезпечення ефективного та своєчасного захисту прав та охоронюваних законом iнтересiв учасникiв корпоративних вiдносин, якi пов'язанi зi створенням, дiяльнiстю, управлiнням та припиненням дiяльностi господарських товариств.

Ця сфера правового регулювання є прiоритетною як у законодавствах зарубiжних країн, так i на мiждержавному рiвнi. Зокрема, на думку Європейської Комiсiї, право товариств "можна вважати фундаментом усiєї ринкової економiки" (1). У зв'язку з цим законодавство України про компанiї також вiднесено до прiоритетної сфери першого етапу виконання Загальнодержавної програми адаптацiї законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затверджену вiдповiдним Законом вiд 18 березня 2004 р. N 1629-IV.

Проте, аналiзуючи стан нормативного забезпечення корпоративних вiдносин в Українi, доводиться констатувати, що вiтчизняне законодавство занадто фрагментарно регулює питання створення та дiяльностi цих суб'єктiв на вiдмiну вiд законодавства провiдних країн свiту.

Законодавча неврегульованiсть, недосконалiсть формулювань положень нормативно-правових актiв, наявнiсть колiзiй у зазначенiй сферi призводять до неоднакового тлумачення та застосування судами корпоративного законодавства. Названi фактори призводять є причиною численних помилок при розглядi судами корпоративних спорiв, високої питомої ваги скасованих та змiнених судових рiшень, що викликає потребу у напрацюваннi єдиної судової практики.

Окрiм того, вiтчизняний корпоративний сектор характеризується зростанням кiлькостi корпоративних конфлiктiв, якi завдають шкоди не лише їх учасникам, а й iнвестицiйному iмiджу держави в цiлому. Чинне законодавство дозволяє на сьогоднi формально законними засобами здiйснювати корпоративнi захоплення шляхом зловживання правом, використання прогалин та колiзiй в законодавствi тощо. Такi дiї стають можливими в тому числi у зв'язку з неефективнiстю судового контролю в аналiзованiй сферi.

Таким чином, дотримання господарськими судами матерiального та процесуального законодавства при вирiшеннi корпоративних спорiв є визначальним для виконання мети правосуддя щодо захисту прав та охоронюваних законом iнтересiв осiб, а не використання недобросовiсними учасниками обороту з метою захоплення корпоративного контролю.

Законом вiд 15 грудня 2006 р. N 483-V "Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо визначення пiдсудностi справ з питань приватизацiї та з корпоративних спорiв" (далi - Закон N 483-V) розширено юрисдикцiю господарських судiв шляхом вiднесення до їх пiдвiдомчостi (пiдсудностi) справ, що виникають з корпоративних вiдносин, а це призвело до зростання кiлькостi господарських спорiв цiєї категорiї.

Актуальнiсть проведення цього узагальнення визначається також запланованим запровадженням спецiалiзацiї суддiв господарських судiв України щодо розгляду спорiв з корпоративних вiдносин, а також створенням вiдповiдної судової палати у Вищому господарському судi України, що передбачено постановою Пленуму Вищого господарського суду України та Ради суддiв господарських судiв України вiд 26 липня 2007 р. "Про пiдсумки роботи господарських судiв України у I пiврiччi 2007 року та їх завдання на поточний рiк".

За таких умов формування єдиної судової практики та надання роз'яснень Верховним Судом України з питань застосування законодавства сприятиме впорядкуванню корпоративних вiдносин, та, в цiлому, розвитку пiдприємництва i заохоченню до iнвестицiйної дiяльностi.

Метою узагальнення є аналiз застосування господарськими судами норм законодавства при вирiшеннi корпоративних спорiв, виявлення складних i спiрних питань у судовiй практицi та законодавствi, розробка пропозицiй щодо забезпечення однакового застосування господарськими судами норм права, а також заповнення прогалин у законодавствi.

В узагальненнi проаналiзовано практику розгляду господарськими судами корпоративних спорiв за 2005 р.-I пiврiччя 2007 р. При цьому як корпоративнi в узагальненнi розглядалися спори, що виникають мiж учасниками корпоративних вiдносин з приводу захисту їх прав та охоронюваних законом iнтересiв.

Аналiз даних щодо розгляду господарськими судами корпоративних спорiв у 2005 р.-I пiврiччi 2007 р.

Згiдно з даними апеляцiйних господарських судiв, у 2005-2006 рр. та I пiврiччi 2007 р. мiсцевi господарськi суди з прийняттям рiшення розглянули майже 2,5 тис. корпоративних спорiв або 86,2 % вiд тих, якi перебували у провадженнi. Аналiз цих даних свiдчить про зменшення як кiлькостi, так i питомої ваги справ, у яких судами задоволено позовнi вимоги. Так, з прийняттям рiшення мiсцевi господарськi суди розглянули: 1038 корпоративних спорiв у 2005 р., позовнi вимоги задоволено у 917 або 88,3 % вiд числа розглянутих iз прийняттям рiшення; у 2006 р. - 818 корпоративних спорiв, позовнi вимоги задоволено у 681 або 83,3 %; у I пiврiччi 2007 р. - 636 корпоративних спорiв, позовнi вимоги задоволено у 428 або 67,3 %.

У структурi корпоративних спорiв, розглянутих з прийняттям рiшення в 2006 р., спори, пов'язанi зi створенням господарських товариств: скасування державної реєстрацiї товариства, спори мiж засновниками товариства, спори щодо зобов'язань, якi виникли до державної реєстрацiї товариства, становили 68,1 % [77,8 %] (2); спори про визнання рiшень загальних зборiв недiйсними - 7 % [4,7 %]; спори, пов'язанi з виходом, виключенням учасника з товариства, переходом частки учасника в статутному (складеному) капiталi товариства - 3,2 % [1,3 %]; спори щодо компетенцiї, порядку обрання та вiдкликання наглядової ради товариства, визнання рiшень наглядової ради недiйсними - 0,6 % [0,6 %]; спори щодо компетенцiї, порядку обрання та вiдкликання виконавчого органу товариства - 0,2 % [0,4 %]; iншi корпоративнi спори - 20,9 % [15,2 %]. У I пiврiччi 2007 р. питома вага розглянутих з прийняттям рiшення корпоративних спорiв, пов'язаних зi створенням господарських товариств: скасування державної реєстрацiї товариства, спори мiж засновниками товариства, спори щодо зобов'язань, якi виникли до державної реєстрацiї товариства становила 34,9 %; спорiв про визнання рiшень загальних зборiв недiйсними - 19,5 %; спорiв, пов'язаних з виходом, виключенням учасника з товариства, переходом частки учасника в статутному (складеному) капiталi товариства - 8,8 %; спорiв щодо компетенцiї, порядку обрання та вiдкликання наглядової ради товариства, визнання рiшень наглядової ради недiйсними - 1,6 %; спорiв щодо компетенцiї, порядку обрання та вiдкликання виконавчого органу товариства - 0,8 %; iнших корпоративних спорiв - 34,4 %.

До апеляцiйних господарських судiв у 2006 р. надiйшло 166 апеляцiйних скарг, апеляцiйних подань про перегляд судових рiшень мiсцевих судiв, прийнятих за результатами розгляду корпоративних спорiв, з яких розглянуто 141. Задоволено 60 апеляцiйних скарг, подань або 42,6 % [49,3 %] вiд розглянутих в апеляцiйному порядку, у тому числi скасовано - 52, або 36,9 % [37 %]. Найбiльший вiдсоток задоволених апеляцiйних скарг, подань на судовi рiшення мiсцевих господарських судiв областей: Сумської та Харкiвської - по 75 % [25 %]; Миколаївської та Одеської - по 71,4 % [66,7 %]; Днiпропетровської та Кiровоградської - по 56,3 % [47,8 %]; а також Чернiгiвської областi та м. Києва - по 54,5 % [60 %].

За касацiйними скаргами, поданнями на рiшення мiсцевих та апеляцiйних судiв, постановлених у корпоративних спорах у 2006 р., Вищий господарський суд України розглянув 51 справу. У касацiйному порядку цей суд задовольнив 21 касацiйну скаргу, подання або 41,2 % [47,4 %] вiд розглянутих у касацiйному порядку.

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України за касацiйними скаргами, поданнями на судовi рiшення Вищого господарського суду України у корпоративних спорах розглянула 14 справ. За результатами перегляду у касацiйному порядку скасовано 13 [4 iз 5 розглянутих] справ.

У I пiврiччi 2007 р. за апеляцiйними скаргами, поданнями про перегляд судових рiшень з корпоративних спорiв як мiсцевих господарських, так i мiсцевих загальних судiв у провадженнi апеляцiйних господарських судiв перебувало 500 справ. Зокрема, в провадженнi Київського апеляцiйного господарського суду перебувало 145 справ i всi за апеляцiйними скаргами на судовi рiшення мiсцевих загальних судiв; Донецького апеляцiйного господарського суду на судовi рiшення мiсцевих загальних судiв - 18, або 52,9 % вiд тих, що перебували в провадженнi.

За результатами апеляцiйного розгляду задоволено 188 апеляцiйних скарг або 37,1% вiд розглянутих, iз них скасовано - 101 або 31,8 %.

У касацiйному порядку Вищий господарський суд України задовольнив 14 касацiйних скарг або 41,2 % вiд розглянутих у касацiйному порядку.

За касацiйними скаргами, поданнями на судовi рiшення Вищого господарського суду України з корпоративних спорiв Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у I пiврiччi 2007 р. розглянула 83 справи, скасувала 2 судових рiшення. У тому числi за спорами: про визнання рiшень загальних зборiв недiйсними - 50 справ, скасовано 1 судове рiшення; пов'язаними з виходом, виключенням учасника з товариства, переходом частки учасника в статутному (складеному) капiталi товариства - 5 справ, скасовано 1 судове рiшення.

Пiдвiдомчiсть (пiдсуднiсть) корпоративних спорiв господарським судам

Законом N 483-V до пiдвiдомчостi (пiдсудностi) господарських судiв вiднесено справи, що виникають з корпоративних вiдносин у спорах мiж господарським товариством та його учасником (засновником, акцiонером), у тому числi учасником, який вибув, а також мiж учасниками (засновниками, акцiонерами) господарських товариств, що пов'язанi зi створенням, дiяльнiстю, управлiнням та припиненням дiяльностi цього товариства, крiм трудових спорiв. Зазначеним Законом також визначено поняття "корпоративнi вiдносини" як вiдносини, що виникають, змiнюються та припиняються щодо корпоративних прав. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України (далi - ГК) корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фондi (майнi) господарської органiзацiї, що включають правомочностi на участь цiєї особи в управлiннi господарською органiзацiєю, отримання певної частки прибутку (дивiдендiв) даної органiзацiї та активiв у разi лiквiдацiї останньої вiдповiдно до закону, а також iншi правомочностi, передбаченi законом та статутними документами.

Матерiали узагальнення засвiдчили, що на практицi виникають труднощi з розмежуванням пiдвiдомчостi (пiдсудностi) зазначеної категорiї спорiв мiж господарськими судами i загальними судами, а також адмiнiстративними судами. Це пов'язано, передусiм, з вiдсутнiстю унiфiкованих критерiїв для розмежування корпоративних спорiв вiд iнших категорiй спорiв.

Пiдвiдомчiсть (пiдсуднiсть) справ загальним i господарським судам визначається законодавством. У разi вiдсутностi прямої вказiвки у законi застосовується принцип розмежування пiдвiдомчостi (пiдсудностi) за суб'єктним складом. Зокрема, на пiдставi ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далi - ГПК) господарським судам пiдвiдомчi спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав i охоронюваних законом iнтересiв пiдприємств, установ, органiзацiй, iнших юридичних осiб (у тому числi iноземних), громадян, якi здiйснюють пiдприємницьку дiяльнiсть без створення юридичної особи. При цьому справи, що виникають з корпоративних вiдносин, на пiдставi п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК пiдвiдомчi (пiдсуднi) господарським судам незалежно вiд того, якi особи - юридичнi чи фiзичнi - є учасниками корпоративних вiдносин, з яких виник спiр. Тому, якщо стороною у справi є фiзична особа, вирiшального значення при розмежуваннi юрисдикцiй набуває питання, чи є ця справа такою, що виникає з корпоративних вiдносин.

Зокрема, складним є питання, чи пiдлягають розгляду господарським судом справи, що пов'язанi зi створенням, дiяльнiстю, управлiнням та припиненням дiяльностi iнших суб'єктiв господарювання, якi не є господарськими товариствами (кооперативи, приватнi пiдприємства, колективнi пiдприємства тощо), якщо стороною у справi є фiзична особа?

У судiв склалася неоднакова практика щодо вирiшення питання про пiдвiдомчiсть (пiдсуднiсть) вказаної категорiї спорiв. Деякi суди за аналогiєю застосовують п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК i щодо спорiв, пов'язаних з дiяльнiстю iнших суб'єктiв господарювання.

Так, рiшенням Господарського суду Чернiгiвської областi вiд 14 травня 2007 р. у справi за позовом Ш., I. до сiльськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря" задоволено позов та визнано недiйсним рiшення загальних зборiв членiв цього кооперативу, незважаючи на те, що позивачi є фiзичними особами.

Господарський суд м. Києва 16 травня 2007 р. також прийняв рiшення у справi за позовом Т. до колективного пiдприємства "Тала" про визнання незаконними рiшень загальних зборiв цього пiдприємства.

I навпаки, ухвалою Севастопольського апеляцiйного господарського суду у справi за позовом М. до споживчого товариства "Речовий ринок", Ф.Л., П., Г., Ф.I., Ф.Ю., К. про визнання недiйсним рiшення зборiв засновникiв цього товариства, засновницького договору товариства та скасування державної реєстрацiї засновницького договору суд припинив провадження у справi у зв'язку з тим, що товариство не є господарським товариством, а тому дiя п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК на нього не поширюється.

У зв'язку з цим виникла необхiднiсть роз'яснити судам, що при вирiшеннi питання про пiдвiдомчiсть (пiдсуднiсть) аналогiчних категорiй справ до врегулювання на законодавчому рiвнi у судiв вiдсутнi пiдстави виходити за межi пiдвiдомчостi (пiдсудностi) господарських судiв, визначених ст. 12 ГПК. Тому, незважаючи на те, що спори, пов'язанi з дiяльнiстю iнших юридичних осiб, є за своїм змiстом близькими до спорiв, що виникають з корпоративних вiдносин, проте, якщо хоча б однiєю зi сторiн спору є фiзична особа, непiдвiдомчi (непiдсуднi) господарським судам.

Не пiдлягає розширеному тлумаченню п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК також щодо справ, пов'язаних зi створенням, дiяльнiстю, управлiнням та припиненням дiяльностi господарського товариства, якщо стороною у справi не є нi господарське товариство, нi його учасник (засновник, акцiонер), у тому числi такий, що вибув.

Зокрема, у судiв виникають труднощi щодо визначення пiдвiдомчостi (пiдсудностi) спорiв за участю спадкоємцiв учасникiв господарського товариства, якi ще не стали учасниками господарського товариства.

Так, Донецький апеляцiйний господарський суд постановою вiд 12 червня 2007 р. у справi за позовом ТОВ "Зодiак" до Л.С., Л.О. про визначення їх часток у статутному капiталi товариства, успадкованих пiсля смертi учасника товариства, обгрунтовано припинив провадження у справi на пiдставi п. 1 ст. 80 ГПК (спiр не пiдлягає вирiшенню в господарських судах). Судова колегiя апеляцiйної iнстанцiї дiйшла висновку про те, що цей спiр не є корпоративним з огляду на те, що вiдносини мiж юридичною особою-позивачем та спадкоємцем померлого учасника не є корпоративними.

Проте є випадки помилкового розгляду господарськими судами справ за позовами спадкоємцiв учасникiв товариства-фiзичних осiб.

Наприклад, Київський апеляцiйний господарський суд рiшенням вiд 23 квiтня 2007 р. змiнив рiшення Господарського суду м. Києва вiд 28 лютого2007 р. у справi за позовом М. до ТОВ "Статус", ТОВ "Торгiвельнi мережi 2000" щодо визнання частково недiйсним протоколу загальних зборiв, визнання учасником товариства та стягнення моральної шкоди. Судова колегiя вказаного суду прийняла рiшення про вiдмову у задоволеннi позову у зв'язку з тим, що загальнi збори вiдмовили позивачу (спадкоємцю) у прийняттi до складу учасникiв товариства. З таким висновком погодився також Вищий господарський суд України у постановi вiд 19 липня 2007 р.

У результатi аналiзу судової практики встановлено, що досить складним є також питання чiткого розмежування корпоративних та трудових вiдносин, оскiльки правовiдносини, що виникають мiж одноособовим виконавчим органом та господарським товариством, регулюються i нормами трудового права, i нормами цивiльного та господарського права. Вiдповiдно у господарських судiв та загальних судiв склалася неоднакова практика щодо пiдвiдомчостi (пiдсудностi) цiєї категорiї справ.

Так, рiшенням Господарського суду м. Севастополя вiд 22 березня 2007 р. задоволено позов К. до ТОВ "Альфа i Ко" про визнання недiйсним рiшення зборiв учасникiв про обрання Л. директором товариства та визнання недiйсним наказу голови товариства про призначення Л. на цю посаду. Постановою Севастопольського апеляцiйного господарського суду вiд 24 квiтня 2007 р. рiшення мiсцевого господарського суду скасовано у частинi задоволення позовних вимог про визнання недiйсним наказу голови товариства, в цiй частинi провадження у справi припинено у зв'язку з тим, що внутрiшнi вiдносини мiж працiвником, у тому числi особою, яка є одноособовим виконавчим органом пiдприємства, якi стосуються трудових обов'язкiв та обов'язкiв пiдприємства щодо створення сприятливих умов працi, визначаються нормами трудового права. Отже, накази про прийняття на роботу та звiльнення з посади є актами волевиявлення пiдприємства, спрямованими на встановлення або припинення трудових вiдносин мiж пiдприємством та конкретним працiвником. Тому спори, пов'язанi iз скасуванням (визнанням недiйсними) наказiв про прийняття на роботу, звiльнення з посади, належать до трудових спорiв i непiдвiдомчi господарським судам.

Iнший приклад. Господарський суд Сумської областi 23 квiтня 2007 р. прийняв рiшення у справi за позовом П. до ТОВ "Сумський регiональний маркетинговий центр", К.Г., К.Ю. про визнання недiйсним протоколу зборiв учасникiв товариства, на яких було прийнято рiшення про звiльнення з посади директора товариства та призначення iншого. Харкiвський апеляцiйний господарський суд постановою вiд 7 червня 2007 р. рiшення залишив без змiн.

Аналогiчний висновок зробила колегiя суддiв Судової палати у цивiльних справах Верховного Суду України. Ухвалою вiд 25 квiтня 2007 р. у справi за позовом П. до ЗАТТ "Порiччя", Г. про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв акцiонерiв ЗАТТ "Порiччя" та зобов'язання усунути перешкоди у виконаннi П. обов'язкiв голови правлiння скасовано рiшення Хустського районного суду Закарпатської областi вiд 18 липня 2006 р. та рiшення Апеляцiйного суду Закарпатської областi вiд 30 жовтня 2006 р. у зв'язку з незаконнiстю та необгрунтованiстю, а справу направлено до суду першої iнстанцiї для вирiшення питання про розгляд справи в порядку господарського судочинства у вiдповiдностi до Закону N 483-V.

При вирiшеннi питання про пiдвiдомчiсть (пiдсуднiсть) аналогiчних категорiй спорiв судам необхiдно керуватися тим, що справи у трудових спорах мiж учасником (засновником, акцiонером) господарського товариства-фiзичною особою i господарським товариством є пiдвiдомчими (пiдсудними) загальним судам.

Як випливає зi змiсту ст. 3 Кодексу законiв про працю України (далi - КЗпП), до трудових вiдносин належать вiдносини працiвникiв усiх пiдприємств, установ, органiзацiй незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi та галузевої належностi, а також осiб, якi працюють за трудовим договором з фiзичними особами.

Також вiдповiдно до ч. 4 ст. 65 ГК у разi найму керiвника пiдприємства з ним укладається договiр (контракт), в якому визначається строк найму, права, обов'язки i вiдповiдальнiсть керiвника, умови його матерiального забезпечення, умови звiльнення його з посади, iншi умови найму за погодженням сторiн. А згiдно з ч. 6 вказаної статтi керiвника пiдприємства може бути звiльнено з посади достроково на пiдставах, передбачених договором (контрактом), вiдповiдно до закону.

При вирiшеннi питання про те, чи є спiр, який виник мiж вказаними особами, трудовим, судам необхiдно керуватися положеннями гл. XV КЗпП "Iндивiдуальнi трудовi спори". У зв'язку з цим спори, пов'язанi з оскарженням членами виконавчих органiв товариства, а також тими членами наглядової ради товариства, якi уклали з товариствами трудовi договори, рiшень вiдповiдних органiв товариства про звiльнення (усунення, вiдсторонення, вiдкликання) їх з посади, розглядаються в порядку позовного провадження загальними судами як трудовi спори.

Так, ухвалою колегiї суддiв Судової палати у цивiльних справах Верховного Суду України вiд 11 липня 2007 р. у справi за позовом М. до ТОВ "Нацiональний центр медичних технологiй" про поновлення на роботi, стягнення середнього заробiтку за час вимушеного прогулу та вiдшкодування моральної шкоди скасовано рiшення Святошинського районного суду м. Києва вiд 26 липня 2006 р. та рiшення Апеляцiйного суду м. Києва вiд 30 листопада 2006 р. i передано справу на новий розгляд до суду першої iнстанцiї.

Апеляцiйний суд, зокрема, вказав, що позивач брав участь у засiданнi зборiв учасникiв ТОВ, на яких було переобрано генерального директора ТОВ, а тому порушення порядку його повiдомлення про скликання зборiв немає правового значення. Так само не має правового значення видання наказу про звiльнення позивача з роботи в перiод його тимчасової непрацездатностi, оскiльки наказ є лише фактичним оформленням вiдповiдного рiшення зборiв учасникiв ТОВ.

Колегiя суддiв Верховного Суду України з таким висновком не погодилася, вказавши, що судами, зокрема, не з'ясовано дотримання порядку звiльнення, передбаченого КЗпП.

Зважаючи на це, необхiдно звернути увагу судiв, що у цьому разi вiдповiдна посадова особа товариства, навiть якщо вона є учасником (акцiонером) господарського товариства, звертається до суду за захистом своїх трудових, а не корпоративних прав.

Потрiбно також роз'яснити судам, що способом захисту порушених або оспорюваних прав у таких категорiях спорiв є подання позову про поновлення на посадi, зобов'язання усунути перешкоди у виконаннi посадових обов'язкiв тощо вiдповiдної посадової особи господарського товариства, а не позову про визнання недiйсним вiдповiдного рiшення загальних зборiв акцiонерiв (учасникiв) товариства чи наглядової ради товариства.

Пiдвiдомчими (пiдсудними) загальним судам є також спори мiж учасником (засновником, акцiонером) господарського товариства та товариством, що виникають не з корпоративних вiдносин, а щодо трудових вiдносин посадових осiб товариства, якщо однiєю зi сторiн, якi беруть участь у справi, є фiзична особа.

Таким чином, на сьогоднi чинне законодавство частину фактично корпоративних спорiв чи пов'язаних з ними спорiв залишило у пiдвiдомчостi (пiдсудностi) загальних судiв. У зв'язку з цим наявнi розбiжностi у практицi загальних i господарських судiв, а також прийняття взаємовиключних рiшень, що потребує негайного врегулювання на законодавчому рiвнi.

Господарським судам необхiдно також звернути увагу на пiдвiдомчiсть (пiдсуднiсть) ще однiєї категорiї спорiв, пов'язаних з корпоративними вiдносинами. Зокрема, у правовiдносинах щодо реалiзацiї корпоративних прав вiдповiдно до ст. 9 Закону вiд 10 грудня 1997 р. N 710/97-ВР "Про Нацiональну депозитарну систему та особливостi електронного документообiгу цiнних паперiв в Українi" (далi - Закон N 710/97-ВР) бере участь реєстратор, який веде реєстр власникiв iменних цiнних паперiв.

При вирiшеннi справ за позовами акцiонерiв щодо внесення змiн до системи реєстру власникiв iменних цiнних паперiв судам необхiдно враховувати таке.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 9 Закону N 710/97-ВР дiяльнiсть щодо ведення реєстру власникiв iменних цiнних паперiв здiйснює емiтент або реєстратор. Якщо кiлькiсть власникiв iменних цiнних паперiв емiтента перевищує кiлькiсть, визначену Державною комiсiєю з цiнних паперiв та фондового ринку (далi - ДКЦПФР) як максимальну для органiзацiї самостiйного ведення реєстру емiтентом, емiтент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору шляхом укладення вiдповiдного договору.

Обов'язок емiтента забезпечити ведення реєстру реєстратором власникiв iменних цiнних паперiв встановлений у п. 9 розд. VII Положення про порядок ведення реєстрiв власникiв iменних цiнних паперiв (затверджений рiшенням ДКЦПФР вiд 17 жовтня 2006 р. N 1000; зареєстрованого у Мiнiстерствi юстицiї України 22 сiчня 2007 р. за N 49/13316).

У зв'язку з цим у випадку, якщо ведення реєстру власникiв iменних цiнних паперiв здiйснюється реєстратором, то як вiдповiдач у справi за позовами щодо внесення змiн до системи реєстру повиннi залучатися вiдповiдне акцiонерне товариство та реєстратор.

Судам потрiбно мати на увазi, що ця категорiя спорiв є пiдвiдомчою (пiдсудною) господарським судам i в разi, якщо однiєю з осiб, якi беруть участь у справi, є фiзична особа, як справи, що виникають з корпоративних вiдносин у спорах мiж господарським товариством та його учасником вiдповiдно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК.

Так, у справi за позовом В. до ТОВ "Кримреєстр" про визнання недiйсною коригуючої операцiї в системi реєстру власникiв iменних акцiй ВАТ "Лакський завод будiвельних матерiалiв" Київський районний суд м. Симферополя у вереснi 2006 р. порушив провадження. Проте пiсля вирiшення спору судом першої iнстанцiї справа разом з апеляцiйною скаргою у березнi 2007 р. обгрунтовано надiслана Апеляцiйним судом АР Крим до Севастопольського апеляцiйного господарського суду.

Матерiали узагальнення засвiдчили, що у практицi господарських судiв виникали труднощi, пов'язанi iз застосуванням Прикiнцевих положень Закону N 483-V. Зокрема, суди не завжди звертають увагу на вимогу п. 2, вiдповiдно до якого господарським судам пiдвiдомчi (пiдсуднi) справи зi спорiв, пов'язаних з корпоративними вiдносинами, провадження щодо яких не порушено (не вiдкрито).

Наприклад, помилку допустив Ковпакiвський районний суд м. Сум при винесеннi ухвали вiд 12 лютого 2007 р. у справi за позовом К. до ТОВ "Весна", Виконавчого комiтету Сумської мiської ради про закриття провадження у справi. Районний суд повинен був розглянути цю справу по сутi у своєму провадженнi, оскiльки провадження у справi було вiдкрито у 2004 р., тобто до набрання чинностi Законом № 483-V.

Судам слiд враховувати, що зi спорами, що виникають з корпоративних вiдносин, можуть бути пов'язанi спори, якi за своїм змiстом є публiчно-правовими, у зв'язку з чим пiдлягають розгляду в порядку адмiнiстративного судочинства за правилами Кодексу адмiнiстративного судочинства України (далi - КАС) на пiдставi п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС.

Наприклад, у судiв склалась неоднакова практика щодо розгляду спорiв про стягнення iз учасникiв фондового ринку штрафiв, накладених уповноваженими особами ДКЦПФР.

Так, ухвалами Господарського суду м. Києва вiд 9 лютого 2007 р. у справi N 45/143-А та вiд 12.03.07 р. у справi N 45/203-А обгрунтовано вiдкрито провадження в адмiнiстративних справах за позовом прокурора Днiпровського району м. Києва в iнтересах ДКЦПФР про стягнення штрафiв вiдповiдно до вимог КАС.

У той же час Господарський суд Донецької областi ухвалою вiд 28 липня 2006 р. у справi за адмiнiстративним позовом прокурора Ворошиловського району м. Донецька в iнтересах держави в особi Донецького територiального управлiння ДКЦПФР до ВАТ Донецької фiнансово-промислової компанiї "Донецькоблагробуд" помилково закрив провадження у справi у зв'язку з тим, що мiж сторонами виник господарський спiр про стягнення штрафних санкцiй за правопорушення на ринку цiнних паперiв, розгляд якого не належить до компетенцiї адмiнiстративних судiв.

Вiдповiдно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС до компетенцiї адмiнiстративних судiв належать спори фiзичних чи юридичних осiб iз суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рiшень (нормативно-правових актiв чи правових актiв iндивiдуальної дiї), дiй чи бездiяльностi. Проте, суди повиннi враховувати, що у разi, якщо предметом спору є визнання недiйсним рiшення загальних зборiв учасникiв (акцiонерiв) господарського товариства, а вимога до суб'єкта владних повноважень є похiдною (наприклад, про державну реєстрацiю припинення юридичної особи), то такий спiр пiдвiдомчий (пiдсудний) господарським судам. У цьому разi вiдповiдна вимога про державну реєстрацiю припинення юридичної особи є похiдною.

Наприклад, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України (постанова вiд 12 червня 2007 р.) у справi за позовом заступника прокурора Iвано-Франкiвської областi в iнтересах держави в особi Фонду державного майна України до ТОВ "Лукойл-Нафтохiм", ЗАТ "Лукор", Виконавчого комiтету Калуської мiської ради та ВАТ "Орiана" про визнання частково недiйсним установчого договору ЗАТ "Лукор" та зобов'язання вчинити дiї розглянула справу за правилами ГПК.

У той же час Господарський суд Iвано-Франкiвської областi необгрунтовано розглянув справу за правилами КАС (постанова вiд 12 квiтня 2006 р.) та задовольнив позов приватної фiрми "Камертон" до Виконавчого комiтету Iвано-Франкiвської мiської ради про визнання недiйсними протоколу загальних зборiв ТзПВ "Iнтерком-Зуб" про реорганiзацiю та рiшення виконавчого комiтету Iвано-Франкiвської мiської ради про реєстрацiю реорганiзацiї. Окрiм того, господарський суд не врахував, що вiдповiдачем у справах за позовами про визнання недiйсними рiшень органiв управлiння товариства є товариство.

У зв'язку з цим суди повиннi суворо дотримуватися вимог процесуального закону при вирiшеннi питання щодо юрисдикцiй судiв, щоб не позбавляти осiб їх конституцiйного права на правосуддя через вiдомчi розбiжностi.

Застосування господарськими судами способiв захисту прав, не передбачених законом

Як засвiдчив аналiз судових рiшень, що надiйшли для узагальнення, деякi господарськi суди, задовольняючи позовнi вимоги, застосовують такi способи захисту прав та законних iнтересiв осiб, якi не передбаченi чинним законодавством.

Зокрема, ст. 16 Цивiльного кодексу України (далi - ЦК) визначено такi способи захисту цивiльних прав та iнтересiв судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недiйсним; 3) припинення дiї, яка порушує право; 4) вiдновлення становища, яке iснувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурi; 6) змiна правовiдношення; 7) припинення правовiдношення; 8) вiдшкодування збиткiв та iншi способи вiдшкодування майнової шкоди; 9) вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рiшення, дiй чи бездiяльностi органу державної влади, органу влади Автономної Республiки Крим або органу мiсцевого самоврядування, їхнiх посадових i службових осiб.

Аналогiчний перелiк способiв захисту цивiльних прав встановлено ст. 20 ГК.

Однак, наприклад, набула поширення практика розгляду судами позовiв про визнання рiшень загальних зборiв правомочними. Проте господарським судам необхiдно враховувати, що рiшення загальних зборiв та iнших органiв управлiння господарського товариства, якi є за своєю правовою природою актами, є дiйсними, якщо у судовому порядку не буде встановлено iнше, тобто iснує презумпцiя легiтимностi рiшень вiдповiдних органiв управлiння.

Так, Господарський суд Днiпропетровської областi у рiшеннi вiд 6 квiтня 2007 р. у справi за позовом ЗАТ "Трубний завод ВСМПО-АВIСМА" до ВАТ "Нiкопольський пiвденно-трубний завод", Г. про визнання дiйсними загальних зборiв акцiонерiв обгрунтовано зробив висновок про те, що у суду вiдсутнi пiдстави для задоволення такого позову, оскiльки заявленi вимоги про визнання дiйсними загальних зборiв та їх рiшення не вiдповiдають можливим способам захисту прав та iнтересiв, встановлених господарським (цивiльним) законодавством.

У постановi Днiпропетровського апеляцiйного господарського суду вiд 19 червня 2007 р., якою апеляцiйну скаргу ЗАТ "Трубний завод ВСМПО-АВIСМА" залишено без задоволення, а також пiдкреслюється, що вимога про визнання дiйсним рiшення загальних зборiв акцiонерiв не є спором про наявнiсть чи вiдсутнiсть цивiльного права, тобто не є позовом про визнання. Зазначена вимога не може бути предметом спору та розглядатися самостiйно.

З аналогiчних пiдстав не пiдлягають задоволенню вимоги про визнання загальних зборiв учасникiв (акцiонерiв) товариства такими, що вiдбулися, визнання реорганiзацiї такою, що вiдбулась. У деяких випадках суди при цьому допускають помилки.

Наприклад, Господарський суд Одеської областi рiшенням вiд 21 грудня 2006 р. необгрунтовано задовольнив позов ТОВ "Iнститут аналiзу права" до виробничо-комерцiйної фiрми "Алеа" про визнання реорганiзацiї такою, що вiдбулася.

Не пiдлягають задоволенню i вимоги щодо змiни судом мiсця проведення загальних зборiв господарського товариства.

Наприклад, Харкiвський апеляцiйний господарський суд у постановi вiд 3 жовтня 2006 р. у справi за позовом ТОВ "Надiя-Iнвест" до ВАТ "Лебединське хлiбоприймальне пiдприємство", ТОВ "Севен Хiлз Iнвестментс Груп" про змiну мiсця проведення загальних зборiв акцiонерiв, скасувавши рiшення Господарського суду Сумської областi вiд 27 липня 2006 р., вказав, що чинне законодавство не передбачає можливостi подання до господарського суду позову iз зазначеною вимогою.

Встановивши, що предмет позову не спiввiдноситься iз встановленими законом способами захисту прав, господарський суд повинен вiдмовити в позовi. Деякi суди помилково припиняють провадження у справi в зв'язку з її непiдвiдомчiстю (непiдсуднiстю) суду.

Так, Житомирський апеляцiйний господарський суд постановою вiд 9 грудня 2005 р. скасував рiшення Господарського суду Вiнницької областi вiд 23 червня 2005 р. у справi за позовом Державної акцiонерної компанiї "Укрмедпром" до ВАТ "Фермент", ДКЦПФР про скасування рiшення загальних зборiв у зв'язку з тим, що предмет позову не вiдповiдає встановленим законом способам захисту прав (рiшення загальних зборiв може бути визнано судом недiйсними, а не скасовано), тому господарський суд повинен був вiдмовити в позовi, а не припинити провадження у справi.

Господарським судам слiд враховувати, що акцiонери (учасники) господарського товариства не вправi також звертатися до суду за захистом прав та iнтересiв iнших акцiонерiв (учасникiв) господарського товариства та самого товариства, а також обгрунтовувати свої вимоги порушенням прав iнших акцiонерiв (учасникiв) товариства.

Так, у постановi Судової палати у господарських справах Верховного Суду України вiд 9 серпня 2005 р. у справi за позовом ТОВ "Транс-Агро-Сервiс" до ТОВ "Агропромислова компанiя "Хронос", ВАТ "Український кредитно-торговий банк", ВАТ "Благовiщенське хлiбоприймальне пiдприємство" про визнання недiйсним договору встановлено, що ТОВ "Транс-Агро-Сервiс" (акцiонер ВАТ "Благовiщенське хлiбоприймальне пiдприємство") звернулося до господарського суду з позовом про визнання недiйсним договору застави, укладеного мiж ВАТ "Благовiщенське хлiбоприймальне пiдприємство" та ВАТ "Український кредитно-торговий банк", у зв'язку з порушенням цим договором прав позивача як акцiонера.

Рiшенням Господарського суду м. Києва вiд 10 листопада 2004 р., залишеним без змiн постановою Київського апеляцiйного господарського суду вiд 23 грудня 2004 р., позов задоволено.

Залишаючи без змiн постанову Вищого господарського суду України вiд 7 квiтня 2005 р., якою зазначенi рiшення скасовано, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України в задоволеннi позову вiдмовила, вказавши, що Вищий господарський суд України обгрунтовано виходив з того, що не можна вважати такою, що грунтується на законi, прийняту судами позицiю про ототожнення власних прав та iнтересiв акцiонера з правами та iнтересами самого товариства.

В iншому випадку Господарський суд Днiпропетровської областi у справi за позовом П. до українсько-чеського ЗАТ "Iскра-Ланiо" про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв обгрунтовано зробив висновок, що посилання позивача на те, що iнший акцiонер вiдповiдача - Б. також не брав участi в загальних зборах акцiонерiв, рiшення якого оскаржується, є безпiдставними, оскiльки позивачем не надано доказiв щодо надання останнiм повноважень позивачевi на захист його прав та iнтересiв у судовому засiданнi. Позивач повинен довести, що певними дiями (бездiяльнiстю) було безпосередньо порушено його права та iнтереси, бо iнакше суд повинен вiдмовити у позовi.

Вирiшуючи спiр по сутi, господарський суд повинен встановити наявнiсть в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матерiального права або законного iнтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявнiсть чи вiдсутнiсть факту їх порушення або оспорювання. Зокрема, не можуть бути також задоволенi позовнi вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому i щодо якого невiдомо, чи буде воно порушено, наприклад, вимоги про припинення дiй шляхом заборони чинити перешкоди позивачу щодо участi у загальних зборах тощо.

Такий висновок зробив Виший господарський суд України у постановi вiд 6 лютого 2007 р. у справi за позовом ТОВ "Виробничо-комерцiйне товариство"Укртрансгаз-Сервiс" до ТОВ "Юнiс реєстр консалтинг", ВАТ по газопостачанню та газифiкацiї "Черкасигаз", третя особа - Нацiональна акцiонерна компанiя "Нафтогаз України" про визнання недiйсними рiшень загальних зборiв, припинення дiй. Звертаючись до суду, позивач просив здiйснити захист його права шляхом заборони вiдповiдачам чинити перешкоди щодо його участi у загальних зборах.

Виший господарський суд України вказав, що оскiльки правовою пiдставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав i охоронюваних законом iнтересiв (ст. 1 ГПК), право на позов у особи виникає пiсля порушення вiдповiдачем її права, тобто захисту пiдлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому i щодо якого невiдомо, буде воно порушено чи нi.

Спори щодо визнання недiйсними установчих документiв господарського товариства, а також щодо внесення змiн до установчих документiв господарського товариства

Наведенi вище статистичнi данi свiдчать, що зазначена категорiя спорiв є однiєю з найчисельнiших серед корпоративних спорiв, якi розглядалися господарськими судами. При цьому основна частина спорiв вказаної категорiї була пов'язана з припиненням юридичної особи. Вiдповiдно до ст. 110 ЦК, ст. 38 Закону вiд 15 травня 2003 р. N 755-IV "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб-пiдприємцiв" пiдставою для припинення юридичної особи є визнання недiйсним запису про проведення державної реєстрацiї через порушення закону, допущенi при створеннi юридичної особи, якi не можна усунути, а вiдповiдний позов може бути пред'явлено до суду, зокрема органом, що здiйснює державну реєстрацiю, а також учасником юридичної особи.

Господарським судам необхiдно звернути увагу на те, що не всi спори, пов'язанi з вимогою про припинення господарського товариства, є корпоративними спорами, та вiдповiдно до цього вирiшувати питання про пiдвiдомчiсть (пiдсуднiсть) спору господарським судам.

До категорiї корпоративних не належать спори про визнання недiйсними установчих документiв господарського товариства та припинення юридичної особи, якi порушуються за позовами органiв Державної податкової служби України та iнших суб'єктiв владних повноважень, що здiйснюють контроль за дiяльнiстю товариства, а також органiв, що здiйснюють державну реєстрацiю юридичних осiб. Цi спори як публiчно-правовi за зверненням суб'єкта владних повноважень на пiдставi п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС вiднесено до юрисдикцiї адмiнiстративних судiв.

Такий висновок, наприклад, зроблено колегiєю суддiв Судової палати у цивiльних справах Верховного Суду України в ухвалi вiд 14 березня 2007 р. у справi за позовом Державної податкової iнспекцiї у Святошинському районi м. Києва до Я., Ц., ТОВ "Укртехiнтелпроект", третя особа - Святошинська районна в м. Києвi державна адмiнiстрацiя - про визнання установчих документiв господарського товариства недiйсними.

Також Господарський суд м. Києва ухвалою вiд 26 квiтня 2007 р. обгрунтовано вiдмовив у прийняттi позовної заяви у справi за позовом Державної податкової iнспекцiї у Печерському районi м. Києва до В., ТОВ "Технологiя К" про визнання недiйсними установчих документiв.

Господарський суд вказав, що iнспекцiя не є учасником корпоративних правовiдносин по вiдношенню до вiдповiдачiв. Зважаючи на те, що позивачем у справi виступає суб'єкт владних повноважень, а також з огляду на пiдстави i предмет позову, спiр не пiдлягає вирiшенню в господарському судi. Висновок мiсцевого суду був пiдтриманий Київським апеляцiйним господарським судом у постановi вiд 18 липня 2007 р.

З вказаної категорiї спорiв до корпоративних належать лише спори за позовами учасникiв (засновникiв, акцiонерiв) господарського товариства, пов'язанi з вимогами про визнання недiйсними установчих документiв господарського товариства та припинення юридичної особи у зв'язку з порушеннями вимог законодавства щодо порядку їх прийняття i затвердження.

Вимоги до змiсту установчих документiв передбаченi статтями 88, 143, 154 ЦК, ч. 2 ст. 57, ст. 82 ГК, статтями 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону вiд 19 вересня 1991 р. N 1576-XII "Про господарськi товариства" (далi - Закон N 1576-ХII). За змiстом ч. 4 ст. 4 зазначеного Закону вiдсутнiсть в установчих документах вiдомостей, обов'язковiсть яких визначена законом, є пiдставою для вiдмови у державнiй реєстрацiї товариства та змiн, внесених до установчих документiв товариства. Ця норма кореспондується iз ч. 1 ст. 27, ст. 30 Закону N 755-IV.

Як свiдчать аналiзованi справи, недолiком чинного законодавства є невизначенiсть пiдстав та наслiдкiв визнання недiйсними установчих документiв господарських товариств з урахуванням правової природи цих документiв.

Суд може визнати недiйсними установчi документи за наявностi одночасно таких умов:

- на момент розгляду справи вони не вiдповiдають вимогам законодавства;

- допущенi при їх прийняттi та затвердженнi порушення не можуть бути усунутi;

- вiдповiднi положення установчих документiв порушують права та законнi iнтереси позивачiв.

Так, наприклад, з пiдстав вiдсутностi передбачених законом положень у статутi Господарський суд Львiвської областi прийняв рiшення про визнання недiйсним статуту у справi N 3/166-9/439.

У ч. 2 ст. 87 ЦК передбачено, що установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договiр мiж учасниками, якщо iнше не встановлено законом. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 82 ГК засновницький договiр є установчим документом повного товариства i командитного товариства, а статут - установчим документом акцiонерного товариства (далi - АТ), товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю (далi - ТОВ) i товариства з додатковою вiдповiдальнiстю (далi - ТДВ).

При вирiшеннi спорiв про визнання установчих документiв господарського товариства недiйсними господарським судам необхiдно розмежовувати правову природу статуту та установчого (засновницького) договору товариства.

Так, статут юридичної особи за своєю правовою природою є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскiльки вiн мiстить норми, обов'язковi для учасникiв товариства, посадових осiб товариства та iнших працiвникiв, враховуючи порядок затвердження та внесення змiн до статуту.

Пiдставами для визнання актiв, в тому числi статуту, недiйсними, є невiдповiднiсть його вимогам чинного законодавства та/або визначенiй законом компетенцiї органу, який видав (затвердив) цей акт. Крiм того, обов'язковою умовою визнання акта недiйсним є порушення у зв'язку з прийняттям вiдповiдного акта прав та законних iнтересiв позивача.

Проте деякi суди помилково визначають правову природу статуту як правочину, i, вiдповiдно, застосовують щодо статуту норми, якi регламентують пiдстави недiйсностi правочинiв.

Так, у постановi Львiвського апеляцiйного господарського суду вiд 14 травня 2007 р. у справi за позовом Н. до ТОВ "Компанiя "Терланд-Агро", С. про визнання частково недiйсним статуту ТОВ та зобов'язання внести змiни до статуту суд зробив висновок про те, що статут є правочином, оскiльки вiн є дiєю учасникiв товариства, спрямованою на набуття, змiну або припинення цивiльних прав та обов'язкiв, пов'язаних iз участю в товариствi.

А Господарський суд Днiпропетровської областi у рiшеннi вiд 28 грудня 2005 р. у справi за позовом ТОВ "Депозитарно-фондова компанiя "Славутич-Капiтал" до ВАТ "Днiпроводбуд" помилково визначив природу статуту як одностороннього правочину та застосував щодо статуту норму про правочин, що порушує публiчний порядок (ст. 228 ЦК). Це рiшення скасував Днiпропетровський апеляцiйний господарський суд постановою вiд 20 березня 2006 р.

У зв'язку з цим господарським судам необхiдно враховувати, що статут не є одностороннiм правочином, оскiльки вiдповiдно до статей 36, 41, 59 Закону N 1576-XII статут затверджується (змiнюється) загальними зборами учасникiв (засновникiв, акцiонерiв) господарського товариства. А загальнi збори не є нi суб'єктом права, нi органом, який здiйснює представництво товариства, оскiльки вiдповiдно до статей 48, 62 вказаного Закону виконавчий орган здiйснює дiї вiд iменi товариства. Не є статут i договором, оскiльки вiдповiдно до ст. 626 ЦК договором є домовленiсть двох або бiльше сторiн, спрямована на встановлення, змiну або припинення цивiльних прав та обов'язкiв. А статут затверджується (змiнюється) не за домовленiстю всiх учасникiв (засновникiв, акцiонерiв) товариства, а бiльшiстю у 3/4 чи простою бiльшiстю голосiв акцiонерiв (учасникiв) товариства (статтi 42, 59 Закону N 1576-XII).

При вирiшеннi господарськими судами спорiв про визнання недiйсним статуту необхiдно звернути увагу на те, що пiдставами для цього можуть бути лише випадки, прямо передбаченi законом.

Так, рiшенням Господарського суду Чернiгiвської областi вiд 5 травня 2006 р. у справi за позовом ТОВ "Сiверщина-Iнвест" до ВАТ "Чернiгiвський рiчковий порт" про визнання недiйсною нової редакцiї статуту встановлено, що оскiльки чинним законодавством не передбачено, що порушення строку, встановленого для повiдомлення органу державної реєстрацiї про змiни в установчих документах, тягне визнання змiн до установчих документiв недiйсними, позов є безпiдставним, необгрунтованим, а тому задоволенню не пiдлягає. Рiшення залишене без змiн постановою Вищого господарського суду України вiд 3 жовтня 2006 р., а Верховний Суд України ухвалою вiд 7 грудня 2006 р. вiдмовив в порушеннi провадження з перегляду постанови у касацiйному порядку зазначеної постанови Вищого господарського суду України.

Обов'язковою умовою визнання акта недiйсним є порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом iнтересiв позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду вiдсутнi пiдстави для задоволення позову.

При вирiшеннi спорiв про визнання недiйсним установчого договору господарського товариства господарським судам необхiдно враховувати, що з набранням чинностi ЦК (статтi 142, 153) договiр про створення (заснування) АТ, ТОВ та ТДВ не регулює вiдносини мiж учасниками (акцiонерами) товариства при здiйсненнi ним дiяльностi та припиняє свою дiю пiсля досягнення мети - створення i державної реєстрацiї товариства. Цi договори повиннi вiдповiдати загальним вимогам, що пред'являються до правочинiв, i при розглядi спорiв про визнання їх недiйсними суди повиннi керуватися вiдповiдними нормами про недiйснiсть правочинiв.

При аналiзi судових рiшень виявилося, що у господарських судiв вiдсутнiй єдиний пiдхiд до формування суб'єктного складу справ цiєї категорiї.

У зв'язку з цим виникає необхiднiсть роз'яснити господарським судам, що у зв'язку з рiзною правовою природою статуту та установчого договору господарського товариства у справах про визнання недiйсним статуту вiдповiдачем є товариство, вiдсутня необхiднiсть залучати до участi у справi всiх учасникiв (акцiонерiв) товариства, а в справах щодо визнання недiйсним установчого (засновницького) договору мають залучатися всi учасники (акцiонери) товариства як сторони договору.

Господарськi суди протягом перiоду, що аналiзується, розглядали також спори щодо внесення змiн i доповнень до установчих документiв господарських товариств. Внесення змiн до статуту АТ, ТОВ та ТДВ вiдповiдно до статей 41, 42, 59 Закону N 1576-XII належить до виключної компетенцiї загальних зборiв товариства.

Господарськi суди також повиннi враховувати, що суди не вправi своїм рiшенням вносити змiни до установчих документiв товариства - вирiшення цього питання не належить до компетенцiї суду й означало б втручання у внутрiшню дiяльнiсть товариства. Пiдвiдомчими (пiдсудними) судам є лише справи у спорах про спонукання товариства внести змiни до установчих документiв товариства у випадку, якщо невнесенням таких змiн порушуються права чи охоронюванi законом iнтереси осiб.

Господарським судам також пiдвiдомчi (пiдсуднi) спори щодо недiйсностi внесених змiн до установчих документiв товариства або визнання недiйсними рiшень загальних зборiв щодо внесення змiн до установчих документiв.

Спори щодо визнання рiшень загальних зборiв учасникiв (акцiонерiв) господарського товариства недiйсними

Чинне законодавство не визначає пiдстав для визнання недiйсними актiв органiв юридичної особи на вiдмiну вiд пiдстав визнання недiйсними правочинiв. Так, ч. 5 ст. 98 ЦК передбачено право учасника товариства на оскарження рiшення загальних зборiв до суду, проте не встановлено пiдстав для визнання рiшення загальних зборiв недiйсними.

У зв'язку з цим господарським судам необхiдно керуватися такими мiркуваннями.

Не всi спори, пов'язанi з визнанням недiйсними рiшень загальних зборiв товариства, можуть бути вiднесенi до спорiв, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК. Критерiями є, по-перше, склад учасникiв спору, по-друге, пiдстава, якою обгрунтовується вимога про визнання рiшення загальних зборiв недiйсними. На пiдставi змiсту ч. 3 ст. 167 ГК, яка визначає поняття "корпоративнi вiдносини", обов'язковим учасником корпоративного спору повинен бути суб'єкт корпоративних прав, тобто акцiонер або учасник господарського товариства. Тому справи у спорах про визнання недiйсним рiшень органiв управлiння господарського товариства за позовом особи, яка не є акцiонером або учасником товариства, в тому числi таким, що вибув, не належать до спорiв, що виникають з корпоративних вiдносин.

Судам необхiдно враховувати, що рiшення загальних зборiв учасникiв (акцiонерiв) та iнших органiв господарського товариства є актами, оскiльки цi рiшення зумовлюють певнi правовi наслiдки, спрямованi на регулювання господарських вiдносин, i мають обов'язковий характер для суб'єктiв цих вiдносин.

У зв'язку з цим господарським судам необхiдно керуватися тим, що пiдставами для визнання недiйсними рiшень загальних зборiв акцiонерiв (учасникiв) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документiв пiд час скликання та проведення загальних зборiв товариства;

- акцiонер (учасник) товариства був позбавлений можливостi взяти участь у загальних зборах;

- рiшення загальних зборiв порушує права чи законнi iнтереси акцiонера (учасника) товариства.

Роз'яснити господарським судам, що не всi порушення законодавства, допущенi пiд час скликання та проведення загальних зборiв господарського товариства, є пiдставою для визнання недiйсними прийнятих на них рiшень.

Зокрема, безумовною пiдставою для визнання недiйсними рiшень загальних зборiв в силу прямої вказiвки закону є:

- прийняття загальними зборами рiшення за вiдсутностi кворуму для проведення загальних зборiв чи прийняття рiшення (статтi 41, 42, 59, 60 Закону N 1576-XII);

- прийняття загальними зборами рiшень з питань, не включених до порядку денного загальних зборiв товариства (ч. 4 ст. 43 Закону N 1576-XII);

- прийняття загальними зборами рiшення про змiну статутного капiталу товариства, якщо не дотримана процедура надання акцiонерам (учасникам) вiдповiдної iнформацiї (статтi 40, 45 Закону N 1576-XII).

При вирiшеннi питання про недiйснiсть рiшень загальних зборiв у зв'язку з iншими порушеннями, допущеними пiд час скликання та проведення загальних зборiв, господарський суд повинен оцiнити, наскiльки цi порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами вiдповiдного рiшення.

Господарськi суди також мають враховувати, що для визнання недiйсним рiшення загальних зборiв товариства обов'язково необхiдно встановити факт порушення цим рiшенням прав та законних iнтересiв учасника (акцiонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи такого порушення не встановлено, у господарського суду вiдсутнi пiдстави для задоволення позову.

Такий висновок, наприклад, зробив Вищий господарський суд України у постановi вiд 23 сiчня 2007 р. у справi за позовом ДП "Авiацiйний науково-технiчний комплекс iм. О.К. Антонова" до спiльного українсько-росiйського пiдприємства з iноземними iнвестицiями у формi ЗАТ "Укрсибтрансавiа" про визнання недiйсними рiшень загальних зборiв акцiонерiв цього ЗАТ. Вищий господарський суд України вказав, що суд апеляцiйної iнстанцiї, встановивши, що позивач не є власником акцiй ЗАТ "Укрсибтрансавiа" та не має правових пiдстав на участь у загальних зборах акцiонерiв ЗАТ, дiйшов правильного висновку про те, що рiшення загальних зборiв не порушують права i охоронюванi законом iнтереси позивача, у зв'язку з чим позов задоволенню не пiдлягає.

Як засвiдчили матерiали узагальнення, суди не завжди встановлювали факт порушення прав та охоронюваних законом iнтересiв позивача в зв'язку з ухваленням спiрного рiшення загальних зборiв товариства.

Так, Днiпропетровський апеляцiйний господарський суд скасував рiшення Господарського суду Днiпропетровської областi вiд 28 грудня 2005 р. у справi за позовом ТОВ "Депозитарно-фондова компанiя "Славутич-Капiтал" до ВАТ "Днiпроводобуд" про визнання недiйсними рiшення загальних зборiв акцiонерiв. Апеляцiйний господарський суд вказав, що суд при розглядi справи не встановив факту порушення прав та охоронюваних законом iнтересiв позивача.

Спiрним питанням у судовiй практицi є визначення кола осiб, якi беруть участь у справi в спорах про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв учасникiв товариства.

Наприклад, в ухвалi Господарського суду Миколаївської областi вiд 22 листопада 2004 р., залишеною без змiн постановою Одеського апеляцiйного господарського суду вiд 25 сiчня 2005 р., у справi за позовом ТОВ "Миколаївагропроектбуд" до ВАТ "Проектно-вишукувальний iнститут "Миколаївагропроект" про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв ВАТ "ПВI "Миколаївагропроект" суд помилково встановив, що спiр стосується прав та обов'язкiв фiзичних осiб, якi є акцiонерами ВАТ "Проектно-вишукувальний iнститут "Миколаївагропроект". Скасовуючи зазначенi ухвалу та постанову, Вищий господарський суд України дiйшов правильного висновку про те, що акцiонер не надiлений суб'єктивним правом щодо здiйснення повноважень АТ, як учасник товариства вiн може брати участь в управлiннi справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, а безпосереднє управлiння товариством здiйснюють його органи, якi й представляють АТ у вiдносинах з третiми особами, а тому висновок суду першої iнстанцiї та апеляцiйного суду про необхiднiсть розгляду справи за участi акцiонерiв, зокрема фiзичних осiб, безпiдставний.

У зв'язку з цим господарським судам необхiдно враховувати, що оскiльки загальнi збори є органом товариства, то їх рiшення мають розцiнюватися як рiшення самого товариства, а не окремих учасникiв (акцiонерiв) товариства. Тому вiдповiдачем у спорах про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв є товариство.

Потрiбно також мати на увазi, що у судовому порядку недiйсним може бути визнано рiшення загальних зборiв учасникiв товариства, а не протокол загальних зборiв.

Так, постановою Вищого господарського суду України вiд 30 травня 2006 р. у справi за позовом ТОВ "Всеукраїнський промисловий союз", корпорацiї "Український мазут" до ТОВ "ДСЛК", третя особа - ТОВ "О.К. та партнери" - про визнання недiйсним акта вищого органу управлiння товариства встановлено, що протокол є технiчним документом, який фiксує у цьому конкретному випадку факт прийняття рiшення загальними зборами i не є актом.

Навпаки, в iншiй постановi цього ж суду вiд 14 лютого 2007 р. за касацiйною скаргою ТОВ "Енерго-МИГ" на постанову вiд 2 жовтня 2006 р. Днiпропетровського апеляцiйного господарського суду у справi N 8/192, яку розглядав Господарський суд Днiпропетровської областi за позовом ВАТ "Крюкiвський вагонобудiвний завод" до ТОВ "Енерго-МИГ" про визнання недiйсним протоколу зборiв учасникiв, Вищий господарський суд України зробив висновок про правомiрнiсть оскарження протоколу загальних зборiв товариства як акта органу юридичної особи.

Деякi загальнi суди в порядку цивiльного судочинства також визнавали недiйсними протоколи загальних зборiв.

Наприклад, таке рiшення 17 березня 2006 р. винiс Києво-Святошинський районний суд Київської областi, яке ухвалою вiд 6 червня 2006 р. залишив без змiн Апеляцiйний суд Київської областi. Ухвалою колегiї суддiв Судової палати у цивiльних справах Верховного Суду України вiд 28 лютого 2007 р. вказанi рiшення та ухвала залишено без змiн.

Спори, пов'язанi з порушенням порядку скликання загальних зборiв акцiонерiв (учасникiв) господарського товариства

Як засвiдчив аналiз матерiалiв узагальнення, спори про визнання недiйсними рiшень загальних зборiв господарського товариства з пiдстав недотримання порядку їх скликання виникають при порушеннi порядку повiдомлення акцiонерiв (учасникiв) про проведення загальних зборiв у друкованих засобах масової iнформацiї; порядку персонального повiдомлення акцiонерiв (учасникiв) способом, передбаченим статутом; невчасного повiдомлення товариством про проведення загальних зборiв; неврахування пропозицiй щодо порядку денного, внесених акцiонерами; неврахування пропозицiй акцiонерiв, якi володiють 10 % голосiв щодо порядку денного загальних зборiв; ненадання можливостi акцiонерам (учасникам) ознайомитись iз документами, пов'язаними з порядком денним загальних зборiв; порушення процедури реєстрацiї на загальних зборах (статтi 43, 61 Закону N 1576-XII) тощо.

Складнiсть вирiшення спорiв про визнання рiшень загальних зборiв недiйсними з пiдстав порушення порядку їх скликання i проведення та суперечливiсть позицiй господарських судiв зумовлена, передусiм, тим, що законодавством не визначено, якi саме порушення цих процедур є достатнiми пiдставами для задоволення позовних вимог.

У зв'язку з цим є необхiднiсть роз'яснити господарським судам, що права учасника (акцiонера) господарського товариства внаслiдок недотримання вимог закону про скликання i проведення загальних зборiв необхiдно вважати порушеними, якщо вiн не змiг взяти участь у загальних зборах, належним чином пiдготуватися до розгляду питань порядку денного, внести пропозицiї до порядку денного, зареєструватися для участi у загальних зборах тощо.

При вирiшеннi спорiв про визнання недiйсними рiшень загальних зборiв господарського товариства з пiдстав недопущення до участi в них усiх акцiонерiв (учасникiв) товариства судам необхiдно з'ясувати, чи могла їх вiдсутнiсть (або наявнiсть) iстотно вплинути на прийняття оспорюваних рiшень.

Так, у постановi Судової палати у господарських справах Верховного Суду України вiд 27 лютого 2007 р., задовольняючи касацiйну скаргу ТОВ "Гарантiя", ВАТ "Азот" на постанову Вищого господарського суду України вiд 1 серпня 2006 р. у справi за позовом Перлман Ентерпрайзiс Корп. до ВАТ "Азот", ДКЦПФР, ТОВ "Гарантiя" про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв, вказано, що розглядаючи справи про визнання недiйсними рiшень загальних зборiв акцiонерiв товариства з пiдстав недопущення до участi в них всiх акцiонерiв, судам слiд з'ясувати, чи могла їх вiдсутнiсть (або наявнiсть) iстотно вплинути на прийняття оспорюваних рiшень.

Аналогiчний висновок зробив Вищий господарський суд України щодо порушення строку повiдомлення про проведення загальних зборiв.

Так, його постановою вiд 29 червня 2006 р. у справi за позовом Регiонального вiддiлення ФДМУ у м. Києвi до ВАТ "Алгоритм центр" про визнання недiйсними рiшень загальних зборiв акцiонерiв встановлено, що вимоги закону щодо порядку скликання загальних зборiв акцiонерiв та строку їх повiдомлення дає можливiсть власникам акцiй реалiзувати своє право на участь у загальних зборах та внести свої пропозицiї щодо порядку денного. Тому недодержання вказаних вимог може бути пiдставою для визнання прийнятих на зборах рiшень недiйсними, якщо це iстотно вплинуло на реалiзацiю акцiонерами своїх прав i прийняття зборами рiшень. За таких обставин Вищий господарський суд України вважає, що повiдомлення про загальнi збори за 43, а не за 45 днiв не зумовлює недiйснiсть загальних зборiв за умови участi представника позивача у загальних зборах, а також за вiдсутностi посилання позивача про вiдхилення його пропозицiй щодо порядку денного загальними зборами через порушення 30-денного термiну їх подання до дня скликання. Таким чином, вiдсутнi пiдстави вважати, що зазначене порушення призвело до порушення права позивача як акцiонера товариства.

Цей висновок стосується i порушення порядку персонального повiдомлення акцiонерiв (учасникiв) товариства про проведення загальних зборiв.

Так, постановою Харкiвського апеляцiйного господарського суду вiд 21 лютого 2005 р. у справi за позовом АТЗТ "Завод залiзобетонних конструкцiй N 5" до ВАТ "Харкiвська мунiципальна страхова компанiя" про визнання загальних зборiв акцiонерiв недiйсними скасовано рiшення Господарського суду Харкiвської областi вiд 15 листопада 2004 р., яким позов задоволено у зв'язку з тим, що персональне повiдомлення про скликання загальних зборiв акцiонерiв позивачем отримано з триденною затримкою. Натомiсть апеляцiйний господарський суд зробив висновок про те, що оскiльки вiдповiдач своєчасно за 45 днiв опублiкував повiдомлення про збори у засобах масової iнформацiї, та не доведено позивачем, що невелика затримка з персональним повiдомленням вплинула на можливiсть позивача взяти участь у загальних зборах акцiонерiв товариства, таким чином, права позивача як акцiонера не були обмеженi, й пiдстави для визнання недiйсними рiшень загальних зборiв вiдсутнi.

Судам необхiдно враховувати, що редакцiйнi помилки в оголошеннях про скликання загальних зборiв щодо дати їх проведення також можуть бути пiдставою для визнання рiшень загальних зборiв недiйсними.

Господарським судам необхiдно звернути увагу, що у випадку, якщо на порушення вимог ст. 43 Закону N 1576-XII питання не було включено до опублiкованого порядку денного загальних зборiв товариства, рiшення загальних зборiв iз зазначеного питання повиннi визнаватися недiйсними в силу прямої вказiвки закону.

З цих же пiдстав повиннi визнаватися недiйсними рiшення загальних зборiв, розглянутих в питаннях "Рiзне", "Органiзацiйнi питання" тощо. Вказаної позицiї дотримується також ДКЦПФР у роз'ясненнi вiд 10 листопада 1999 р. N 24, згiдно з яким не допускається включення до порядку денного загальних зборiв питань "Рiзне", "Органiзацiйнi питання" у зв'язку з тим, що такi дiї порушують права акцiонера на попереднє ознайомлення з порядком денним загальних зборiв акцiонерiв, передбаченi ч. 1 ст. 43 Закону N 1576-XII.

Однак деякi суди не дотримуються зазначених приписiв. Так, рiшенням Господарського суду Одеської областi вiд 5 червня 2007 р. необгрунтовано припинено провадження у справi за позовом Н. до ЗАТ "Одеське виробничо-торгiвельне суконне об'єднання "Лазур", ТОВ "Регiональний реєстроутримувач" про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв акцiонерiв з питання N 7 "Рiзне".

При вирiшеннi цiєї категорiї спорiв господарським судам необхiдно також звернути увагу, що є непiдвiдомчими (непiдсудними) судам i не пiдлягають задоволенню вимоги про скликання загальних зборiв товариства.

Так, постановою Севастопольського апеляцiйного господарського суду вiд 9 серпня 2005 р. скасовано рiшення Господарського суду АР Крим вiд 17 червня 2005 р. у справi за позовом Паливно-енергетичного комплексу "Современник" до пiдприємства "Вiтек", ЗАТ "Авiатермiнал" про спонукання до виконання дiй (скликання загальних зборiв). Суд вказав, що нi законодавством, нi статутом товариства не передбачено право акцiонера вимагати в судовому порядку вiд правлiння товариства скликання позачергових зборiв. Оскiльки одним iз загальних принципiв господарювання, закрiплених у ст. 6 ГК, є свобода пiдприємницької дiяльностi у межах, визначених законом, спонукання в судовому порядку до скликання загальних зборiв та внесення змiн до статуту є втручанням у внутрiшньогосподарську дiяльнiсть суб'єкта господарювання.

Суди також повиннi враховувати, що судовим рiшенням не можуть включатися питання до порядку денного загальних зборiв товариства.

Так, ухвалою Апеляцiйного суду Харкiвської областi вiд 19 жовтня 2006 р. скасовано рiшення Дзержинського районного суду м. Харкова вiд 12 травня 2006 р. у цивiльнiй справi за позовом К.О. до К.I., П., третi особи - ТОВ "Емiтент-сервiс", ВАТ "Ковельсiльмаш" - про усунення порушень прав акцiонера. Судом першої iнстанцiї, зокрема, було прийнято рiшення, яким зобов'язано голову правлiння ВАТ "Ковельсiльмаш" включити до порядку денного чергових загальних зборiв акцiонерiв питання про передачу реєстру власникiв iменних цiнних паперiв. Апеляцiйний суд встановив, що рiшення суду в цiй частинi є незаконним у зв'язку з тим, що суд, фактично, втрутився у внутрiшнi справи товариства. Пропозицiї щодо включення питань до порядку денного загальних зборiв акцiонерiв товариства не можуть бути предметом судового розгляду.

Спори, пов'язанi з визначенням кворуму на загальних зборах учасникiв (акцiонерiв) господарського товариства

Iснує необхiднiсть роз'яснити господарським судам, що збори, проведенi за вiдсутностi кворуму, є неправомочними в силу iмперативної норми закону (статтi 41, 60 Закону N 1576-XII). Вiдсутнiсть кворуму на загальних зборах є безумовною пiдставою для визнання прийнятих загальними зборами рiшень недiйсними.

Наприклад, у постановi Вищого господарського суду України вiд 23 березня 2005 р. у справi за позовом компанiї "Craftex Ltd" до ВАТ "Сумиобленерго", третi особи - АТ "Група Енергетичний Стандарт", компанiя "Technolux Ltd", компанiя "Trade-Invest Group Ltd" - про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв вказаний суд зазначив, що оскiльки в загальних зборах брали участь акцiонери, якi володiють менше 60 % голосiв, прийнятi рiшення є недiйсними.

Цей висновок стосується i випадку неможливостi визначення кворуму на загальних зборах у зв'язку з тим, що реєстрацiя акцiонерiв у день проведення загальних зборiв не здiйснювалася. Такi збори також є неправомочними в силу положень ст. 159 ЦК, ст. 41 Закону N 1576-ХII, а рiшення, прийнятi на таких загальних зборах, є недiйсними.

Так, рiшенням Господарського суду м. Києва вiд 16 квiтня 2007 р. задоволено позов ТОВ "Приват-Сток Сервiс" до ЗАТ "Трудовий колектив "Київський науково-дослiдний та проектно-конструкторський iнститут "Енергопроект" про визнання недiйсним протоколу в зв'язку з тим, що реєстрацiя iз зазначенням кiлькостi голосiв, що їх має кожний акцiонер, який бере участь у зборах, не проводилась, реєстр акцiонерiв в порядку, передбаченому законом, не складався, тому легiтимнiсть загальних зборiв не доведена. Колегiя суддiв Київського апеляцiйного господарського суду залишила це рiшення без змiн.

На практицi виникають питання щодо визначення правомочностi загальних зборiв - на пiдставi реєстру акцiонерiв у день проведення загальних зборiв чи фактичної участi акцiонерiв у прийняттi загальними зборами рiшень.

У постановi Вищого господарського суду України вiд 10 серпня 2005 р. у справi за позовом приватного пiдприємства "СТАТИР" до АТ "Машинобудiвне виробниче об'єднання "ОРIОН", третя особа - ТОВ "Одеський реєстраторський центр "ДЮК" - про визнання недiйсними рiшень загальних зборiв суд вказав, що для участi в зборах акцiонери проходять реєстрацiю, яка завершується до початку роботи зборiв i результати якої є єдиною пiдставою визначити їх правомочнiсть.

Таким чином, правомочнiсть загальних зборiв акцiонерiв визначається виключно за результатами реєстрацiї, якою встановлюється кiлькiсть акцiонерiв, якi беруть участь у зборах, належнi їм голоси (ч. 1 ст. 41 Закону N 1576-ХII). За приписом ст. 42 вказаного Закону рiшення загальних зборiв приймаються простою бiльшiстю голосiв акцiонерiв, якi беруть участь у зборах, а з окремих питань - бiльшiстю у 3/4 голосiв. При цьому закон не встановлює обов'язкової присутностi при прийняттi рiшення акцiонерiв понад вказану бiльшiсть з числа тих, що беруть участь у зборах, тобто таких, що зареєстрованi. Отже, фактична присутнiсть акцiонера на загальних зборах, його участь в обговореннi питань порядку денного i в прийняттi рiшень не мають юридичного значення для правомочностi загальних зборiв.

Спори, пов'язанi з виходом, виключенням учасника з господарського товариства, вступом правонаступника учасника до господарського товариства

Порядок виходу учасника з господарського товариства регламентовано статтями 126, 148 ЦК, статтями 54, 71 Закону N 1576-ХII.

При цьому, вирiшуючи корпоративнi спори, господарськi суди правильно керувалися тим, що процедура виходу з ТОВ, ТДВ, ПТ i КТ не може бути застосована до АТ.

Так, у справi N 20-7/397 рiшенням Господарського суду м. Севастополя вiдмовлено у задоволеннi позову ЗАТ "Морбуд" до ЗАТ "Вiдкритий iнвестицiйний фонд "Пiвденна зiрка" про зобов'язання вiдповiдача сприяти виходу позивача зi складу акцiонерiв шляхом виплати номiнальної вартостi простих iменних акцiй, якi належать ЗАТ, у зв'язку з тим, що чинним законодавством не встановлено процедури виходу зi складу АТ, це суперечить природi цiєї органiзацiйно-правової форми господарського товариства, а Законом про господарськi товариства встановлено право, а не обов'язок товариства на викуп власних акцiй. Постановою Севастопольського апеляцiйного господарського суду рiшення мiсцевого господарського суду залишено без змiн. Постановою Вищого господарського суду України вiд 18 липня 2006 р. зазначенi постанова та рiшення також залишено без змiн.

Вихiд учасника з товариства зумовлює припинення корпоративних вiдносин мiж учасником i товариством. Правовим наслiдком виходу учасника є виникнення у товариства обов'язкiв щодо здiйснення з ним розрахункiв на його вимогу.

Зокрема, ст. 54 Закону N 1576-ХII передбачає, що при виходi учасника з ТОВ йому виплачується вартiсть частини майна товариства, пропорцiйна його частцi у статутному капiталi. Така виплата провадиться пiсля затвердження звiту за рiк, в якому вiн вийшов з товариства, i в строк до 12 мiсяцiв з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується також належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному роцi до моменту його виходу.

При цьому у зв'язку iз законодавчою неврегульованiстю у судiв склалась неоднакова практика з питання, яку дату вважити днем виходу учасника з ТОВ:

- дату подання учасником заяви (рiшення) про вихiд з господарського товариства;

- дату прийняття загальними зборами учасникiв рiшення про вихiд учасника з господарського товариства;

- дату реєстрацiї змiн до установчих документiв товариства, пов'язаних з виходом учасника з товариства.

Окремi суди датою виходу учасника з товариства встановлювали день реєстрацiї змiн до установчих документах товариства.

Наприклад, у постановi Львiвського апеляцiйного господарського суду вiд 7 грудня 2006 р. у справi за позовом Вiддiлу державної служби охорони УМВС України в Тернопiльськiй областi до ТОВ "Технiчна охорона" про стягнення вартостi частини майна товариства, що пропорцiйна частцi позивача у статутному фондi товариства. Суд керувався ч. 1 ст. 210 ЦК, якою встановлено, що правочин, який пiдлягає державнiй реєстрацiї, є вчиненим з моменту його державної реєстрацiї.

Навпаки, Господарський суд Сумської областi у рiшеннi вiд 1 лютого 2006 р. у справi за позовом ВАТ "Племзавод Михайлiвка" до ТОВ "Юго-Восток" про визнання недiйсним протоколу зборiв суд зробив висновок про те, що оскiльки учаснику товариства надається право виходу iз товариства, повiдомивши товариство про свiй вихiд не пiзнiше нiж за 3 мiсяцi до виходу (ст. 148 ЦК), то моментом припинення прав та обов'язкiв учасника товариства необхiдно вважати день спливу трьохмiсячного строку пiсля подання заяви про вихiд.

Господарськi суди повиннi керуватися тим, що вiдповiдно до зазначених нормативних актiв, учасник ТОВ чи ТДВ вправi у будь-який час вийти з товариства незалежно вiд згоди iнших учасникiв. Вихiд зi складу учасникiв товариства не пов'язується нi з рiшенням зборiв учасникiв, нi з внесенням змiн до установчих документiв товариства, у зв'язку з чим моментом виходу учасника з товариства є дата подачi ним заяви про вихiд вiдповiднiй посадовiй особi товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Такий висновок зроблено у рiшеннi Судової палати у цивiльних справах Верховного Суду України вiд 28 лютого 2007 р. у справi за позовом Б. до ТОВ "Магiстраль-Агро", третi особи: Л., Р., К. про визнання недiйсним та скасування наказiв генерального директора ТОВ "Магiстраль-Агро", визнання недiйсними та скасування рiшень загальних зборiв учасникiв ТОВ "Магiстраль-Агро", стягнення вартостi частини майна, пропорцiйної частцi у статутному фондi, збиткiв та витрат на проведення судово-економiчної експертизи.

Скасовуючи рiшення Мелiтопольського мiськрайонного суду вiд 6 червня 2006 р. i ухвалу Апеляцiйного суду Запорiзької областi вiд 1 серпня 2006 р. в частинi стягнення вартостi частки в статутному фондi товариства i ухвалюючи нове рiшення, колегiя суддiв вказала.

Висновок зазначених судiв про те, що днем виходу позивача з товариства, на який проводиться розрахунок вартостi частки позивача, є дата прийняття зборами рiшення про його вихiд, а не день подачi ним заяви про вихiд з товариства суперечить нормам матерiального права.

Зокрема, ст. 10 Закону N 1576-ХII передбачає право учасника у встановленому порядку в будь-який час вийти з товариства, незалежно вiд згоди iнших учасникiв чи самого товариства. Положення статутних документiв, якi обмежують чи забороняють право на вихiд учасника з товариства, є незаконними. Аналiз зазначених правових норм дає пiдстави дiйти висновку про те, що на вихiд учасника з товариства не вимагається згода iнших учасникiв чи прийняття вiдповiдного рiшення зборами учасникiв товариства, а днем виходу учасника з товариства є день подачi ним заяви про вихiд з товариства у встановленому порядку. Днем подачi такої заяви слiд розглядати день передачi її учасником будь-якому виконавчому органу товариства або уповноваженому на це учаснику чи працiвнику товариства, а не тiльки зборам товариства, пiдставою скликання яких була заява позивача про вихiд з товариства.