Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича - доповідача,

Маркуш Марії Андріївни,

Мачужак Ярослави Василівни,

Нікітіна Юрія Івановича,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України "Про деякі заходи щодо розвитку автомобільних доріг в Україні" від 29 січня 2008 року N 62 (Офіційний вісник Президента України, 2008 р., N 3, ст. 153).

Заслухавши суддю-доповідача Лилака Д.Д. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 55 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Указ Президента України "Про деякі заходи щодо розвитку автомобільних доріг в Україні" (далі - Указ).

Указ видано з метою забезпечення планомірного розвитку мережі автомобільних доріг, поліпшення їх транспортно-експлуатаційного стану, підвищення безпеки руху та створення належних транспортних умов для успішного проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Кабінету Міністрів України доручено здійснити низку організаційних заходів, зокрема, щодо вдосконалення дорожнього господарства, поліпшення транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг та їх будівництва і капітального ремонту за окремими напрямами, прискорення будівництва великої кільцевої дороги навколо міста Києва на землях Київської області, розробки та внесення до 1 травня 2008 року на розгляд Верховної Ради України ряду законопроектів, які стосуються удосконалення системи автомобільного господарства, тощо.

Народні депутати України посилаються на статті 5, 6, 8, 19, 102, 106, 113, 116, 118, 119, 120 Конституції України і стверджують, що Президент України не наділений повноваженнями щодо вирішення фінансово-економічних питань у галузі розвитку автомобільних доріг. Тому, на їхню думку, давши Указом конкретні доручення Кабінету Міністрів України, Президент України "як за способом дій, так і за компетенцією вийшов за межі своїх функцій та конституційних повноважень, діяв у спосіб, не передбачений Конституцією України, перебрав на себе функції Кабінету Міністрів України і фактично виступив суб'єктом господарювання".

Автори клопотання зазначають, що глава держави не уповноважений Основним Законом України здійснювати управлінські, владно-організаційні, владно-розпорядчі та інші дії стосовно органів виконавчої влади.

На підтвердження своєї позиції народні депутати України посилаються на рішення Конституційного Суду України від 11 квітня 2000 року N 4-рп/2000, від 14 червня 2001 року N 8-рп/2001, від 10 квітня 2003 року N 7-рп/2003, від 7 квітня 2004 року N 9-рп/2004, від 5 жовтня 2005 року N 7-рп/2005, від 16 травня 2007 року N 1-рп/2007, від 1 квітня 2008 року N 3-рп/2008, в яких висловлювались правові позиції стосовно обсягу повноважень Президента України.

2. Перша колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 5 червня 2008 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

3. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.

3.1. Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" у конституційному поданні має зазначатися правове обгрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта або окремих його положень (пункт 4 частини другої статті 39); предметом розгляду Конституційного Суду України може бути конституційне подання, в якому викладаються аргументи і стверджується про неконституційність законів, інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (частина перша статті 71); підставою для конституційного подання у справах щодо конституційності правових актів, що викликають спір стосовно повноважень конституційних органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, є наявність спору стосовно повноважень цих конституційних органів, якщо один із суб'єктів права на конституційне подання, визначених у статті 40 цього Закону, вважає, що правові акти, зазначені в пункті 1 статті 13 цього Закону і якими встановлено повноваження зазначених органів, не відповідають Конституції України (стаття 75).