Обговоривши підсумки роботи судів України за 1992 рік, Пленум Верховного Суду України відмічає, що суди України виконали великий обсяг роботи по здійсненню правосуддя. Переважна більшість цивільних і кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення розглядається судами у відповідності з чинним законодавством.

Разом з тим в діяльності судів ще є немало недоліків і упущень, що негативно позначаються на ефективності правосуддя. Не завжди повно і всебічно встановлюються обставини злочинів, допускаються помилки при дослідженні та оцінці доказів, застосуванню норм кримінального та кримінально-процесуального законодавств, призначенні покарання. Немало помилкових рішень постановлюється при розгляді трудових, сімейно-шлюбних, майнових, житлових та інших цивільно-правових спорів.

Явно недостатньо уваги приділяється виявленню та вжиттю заходів до усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень. У деяких судах не зжиті факти формалізму і тяганини при розгляді справ, низького рівня організації і проведення судових засідань. Касаційні та наглядні інстанції не повною мірою використовують свої можливості в підвищенні рівня діяльності судів першої інстанції, нерідко і самі допускають помилки.

Ці та інші недоліки в діяльності судів в умовах несприятливої криміногенної ситуації, викликаної загрозливим ростом злочинності, шкодять інтересам боротьби із злочинністю, не сприяють зміцненню законності і правопорядку.

Пленум Верховного Суду України

1. Судовим колегіям Верховного Суду України, Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським, районним (міським), міжрайонним (окружним) судам, військовим судам регіонів, Військово-Морських Сил і гарнізонів вжити заходів до усунення недоліків в їх роботі і, виходячи з вимог Постанови Верховної Ради України від 26 січня 1993 року "Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби із злочинністю" рішуче домагатись підвищення рівня своєї діяльності, ефективності правосуддя, забезпечити своєчасний розгляд судових справ і скарг, однакове і правильне застосування законодавства.

2. Звернути увагу судів на те, що несприятлива криміногенна ситуація, викликана загрозливим ростом злочинності та інших правопорушень, вимагає від них більшої організованості і діловитості для забезпечення надійного захисту прав і охоронюваних законом інтересів громадян, державних, кооперативних, громадських і приватних підприємств, установ, організацій.

3. Судам належить посилювати свій вплив на зміцнення законності і правопорядку, підвищення рівня культури судових процесів, проявляти високу принциповість і непримиренність до будь-яких порушень законності і правопорядку, чуйне і уважне ставлення до людей, їх листів і заяв.

Правосуддя повинно здійснюватись у повній відповідності з діючим законодавством, на основі рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, незалежності суддів і підкорення їх лише законові та додержання інших засад судочинства.

4. Зобов'язати суди вжити всі залежні від них заходи для забезпечення неухильного виконання вимог ст.2 КПК України з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Судовий розгляд кримінальних справ повинен максимально сприяти запобіганню і викорененню злочинів, охороні прав і свобод громадян, інтересів суспільства, вихованню громадян у дусі неухильного додержання Конституції і законів України.

5. Судам слід звернути особливу увагу на неухильне виконання законодавства, спрямованого на охорону життя, здоров'я, честі і гідності громадян, державного, колективного та приватного майна, на боротьбу з організованими формами злочинності, хабарництвом, ухиленням від сплати податків, пияцтвом, наркоманією, розпалюванням національної і релігійної ворожнечі, порушенням громадського порядку.

6. Враховуючи, що лише законний і справедливий вирок може сприяти запобіганню вчинення нових злочинів як засудженими, так й іншими особами, судам необхідно послідовно виконувати вимоги закону про індивідуалізацію покарання. Виконуючи вимоги закону про призначення покарання, як правило, в межах санкції закону, суди повинні застосовувати суворі міри покарання до осіб, які раніше судились і вперто не бажають залучатись до чесного трудового життя, вчинили умисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, згвалтування, розбійні напади, грабежі, крадіжки, дачу та одержання хабарів, злісне хуліганство та інші тяжкі злочини. Щодо осіб, які вперше вчинили менш небезпечні злочини, і здатні виправитись без ізоляції від суспільства, необхідно в кожному випадку обговорювати питання про можливість призначення їм покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.