Заслухавши та обговоривши питання про стан і концептуальні засади подальшого здійснення в державі судової реформи, з'їзд суддів України

Реалізація положень Концепції судово-правової реформи 1992 р. дала змогу зробити ряд істотних кроків у напрямі розбудови судової системи і засад її функціонування: законодавчо закріплено самостійність судової влади та основні засади її здійснення, високий статус судді, його особливе матеріальне і соціальне становище, реалізовані принципи територіальності та спеціалізації в побудові судової системи, розроблені механізми призначення (обрання) та звільнення суддів; передбачені та сформовані самоврядні інститути суддівства; створена Державна судова адміністрація України; у процесуальне законодавство внесені принципові зміни, запроваджено апеляційний та касаційний перегляд судових рішень; поступово збільшуються державні асигнування на здійснення правосуддя; деякі суди отримали нові приміщення та кошти на ремонт існуючих; вживається багато інших заходів, спрямованих на поліпшення матеріально-технічного, фінансового, інформаційного та організаційного забезпечення судової діяльності.

Після прийняття Конституції України 1996 р. Концепція судово-правової реформи 1992 р., відігравши важливу роль у становленні судової влади в Україні, практично втратила значення програмного документа, хоча окремі положення Концепції тривалий час залишалися актуальними.

Указом Президента України від 10 травня 2006 р. N 361/2006 було затверджено Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, мета якої - забезпечити становлення в Україні судівництва як єдиної системи судового устрою та судочинства, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і гарантує право особи на справедливий суд. Завданнями Концепції, що випливають з її мети, визначено створення цілеспрямованої, науково обґрунтованої методологічної основи розвитку правосуддя в Україні на найближчі десять років, визначення шляхів удосконалення законодавства у цій сфері, усунення негативних тенденцій, що мають місце внаслідок непослідовності у здійсненні попередньої судової реформи, забезпечення доступного та справедливого судочинства, прозорості в діяльності судів, оптимізації системи судів загальної юрисдикції, посилення гарантій незалежності суддів, підвищення фахового рівня суддівського корпусу, підвищення статусу суддів у суспільстві, істотне поліпшення умов професійної діяльності суддів, радикальне поліпшення стану виконання судових рішень, створення можливостей для розвитку альтернативних (позасудових) способів вирішення спорів.

З'їзд суддів відзначає, що подальше проведення судової реформи є вкрай необхідним.

Разом з тим, на переконання суддів України, реалізація деяких передбачених Концепцією 2006 р. положень може призвести до погіршення функціонування судової влади, руйнування судової системи в цілому або її окремих частин через послаблення дії принципу єдності судової влади, віддалення громадян від правосуддя, неадекватного збільшення фінансових витрат на утримання судів.

Усе це потребує внесення до Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів істотних змін або прийняття такої Концепції в новій редакції. При цьому мають бути враховані останні наукові напрацювання з цих питань, пропозиції суддів, результати широкого обговорення.

На думку суддів України, надалі судова реформа має відбуватися шляхом одночасного здійснення перспективних і першочергових заходів.

До перспективних мають бути віднесені ті заходи, здійснення яких пов'язане із внесенням змін до Конституції України з метою визначення стратегічних та ідеологічних пріоритетів судоустрою і судочинства.

Зокрема, шляхом внесення змін до Конституції України необхідно:

- відповідно до вимог статті 6 Конституції України визначити, які органи належать до судової влади (до таких органів слід віднести суди, Вищу раду юстиції, кваліфікаційні комісії суддів, органи суддівського самоврядування, Державну судову адміністрацію України, судову міліцію);

- усунути нечіткість формулювань та розбіжність між окремими положеннями Конституції України щодо побудови і функціонування судової системи, чітко визначити організацію системи судів (зокрема, судді вважають доцільним побудувати в державі триланкову систему загальних судів, до якої входили б суди першої інстанції, апеляційні суди і Верховний Суд України як суд касаційної інстанції) та органів, що забезпечують функціонування судової влади;

- передбачити, що формування складу Вищої ради юстиції повинно здійснюватися на засадах, які відповідають міжнародним рекомендаціям з питань незалежності судової влади, зокрема, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи N (94) 12 від 13 жовтня 1994 р. "Незалежність, дієвість та роль суддів", згідно з якими більшість її складу має обиратися (призначатися) суддями. За таких умов до повноважень Вищої ради юстиції можна віднести призначення (обрання) громадян на суддівські посади з огляду на те, що згідно з вказаними Рекомендаціями орган, уповноважений приймати рішення щодо обрання та кар'єри суддів, має бути незалежним від уряду й адміністративних органів;

- удосконалити положення ч. 1 ст. 130 Конституції України щодо фінансування судів, з тим, щоб унеможливити виділення коштів на потреби судів на рівні, нижчому за фактичні потреби на процесуальну діяльність;

- удосконалити положення ч. 2 ст. 130 Конституції України щодо повноважень органів суддівського самоврядування;