Вищий арбітражний суд України розглянув справу за позовом Акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк" до Державної податкової адміністрації України про визнання недійсним наказу ДПА України від 27 серпня 1998 року N 415.

Наказом ДПА України від 27 серпня 1998 року N 415 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 1998 року за N 650/3090) був затверджений Порядок надання органам Державної податкової служби установами банків інформації про наявність і рух коштів на рахунках клієнтів (на вимогу) та інформації про здійснення разових грошових операцій у великих розмірах.

Згідно із цим Порядком НБУ, комерційні банки та їхні установи зобов'язані, зокрема, надавати інформацію в електронному вигляді засобами електронної пошти НБУ на адресу ДПА в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі з використанням засобів захисту НБУ, а саме:

а) про дебетові та кредитові обороти та залишки коштів на рахунках клієнтів згідно з додатком N 1 (на вимогу);

- щотижнево протягом перших трьох місяців з початку фінансово-господарської діяльності, тобто з дати першої банківської проводки на рахунку клієнта, - у перший робочий день після закінчення звітного періоду;

- щотижнево протягом перших трьох місяців від дати першої банківської проводки на інших рахунках (додатковому, позичковому тощо) або на модифікованому рахунку - у перший день після закінчення звітного періоду;

- а також за окремим запитом органу ДПС - протягом трьох днів після отримання запиту;

б) згідно з додатком N 2:

- про здійснення суб'єктами підприємницької діяльності, які не займаються роздрібною торгівлею (за інформацією, що надається податковими органами), внесків на рахунки в установах банків готівкою в сумі понад 450 мінімальних заробітних плат протягом дня - у триденний строк після проведення операції;

- про здійснення суб'єктами підприємницької діяльності перерахування коштів у сумі понад 5 тис.мінімальних заробітних плат протягом дня (за винятком платежів до бюджету) - у триденний строк після проведення операції.

За невиконання комерційними банками та структурними підрозділами НБУ таких вимог до них застосовуються санкції згідно із чинним законодавством.

В обгрунтування поданого позову позивач посилається на той факт, що оспорюваний наказ ДПА, прийнятий з перевищенням повноважень податкової адміністрації, суперечить чинному законодавству.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали.

Представники відповідача позов не визнали. Вони підтримали заперечення проти позову, викладені у відгуку та доповненні до нього.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд убачає заявлений позов обгрунтованим.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Чинна Конституція та закони України не надавали Державній податковій адміністрації повноважень на прийняття оспорюваного акта.

Посилання відповідача як на правову підставу прийняття Порядку на статті 2, 8, пункт 2 статті 11 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні", статтю 12 Закону України "Про систему оподаткування", на відповідні укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України є безпідставними.

Пункт 2 статті 11 згаданого Закону слід розуміти так, що органам ДПС надано право за їхніми запитами одержувати безоплатно від підприємств, установ, організацій, включаючи Національний банк України та його установи, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, від громадян - суб'єктів підприємницької діяльності довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадян про розрахункові, валютні та інші рахунки, інформацію про наявність та обіг коштів на цих рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності, та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, інших платежів у порядку, визначеному законодавством, але не вповноважує органи Державної податкової служби установлювати такий порядок.

Не надають таких повноважень органам ДПС України й інші закони та інші норми наведеного Закону.

Згаданий пункт 2 статті 11 передбачає право органів ДПС входити в будь-які інформаційні системи, зокрема комп'ютерні, для визначення об'єкта оподаткування, але не зобов'язує власників таких систем (комерційні банки та їхні установи) систематично, регулярно направляти якусь інформацію органам ДПС. Відсутність у відповідача технічної можливості входити до інформаційних (комп'ютерних) систем не е законною підставою для прийняття оскаржуваного акта.

Фактично Порядком, прийнятим ДПА, установлюються додаткові навантаження, обов'язки банків; на працівників банків та їхніх установ покладається частина обов'язків органів Державної податкової служби, однак не передбачене відшкодування комерційним банкам відповідних затрат.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про підприємництво" орган, що приймає рішення про залучення підприємців (будь-яких недержавних підприємств) або їх працівників до виконання в робочий час державних обов'язків, відшкодовує відповідні збитки.

Покладення на банки актом ДПА обов'язку систематично (без відповідної вимоги) надавати органам податкової служби згаданої інформації суперечить вимогам статей 2, 3, 33 Закону України "Про банки і банківську діяльність".