Вищим арбітражним судом України вивчено практику вирішення спорів, пов'язаних із зворотним стягненням недоїмок, списаних податковими інспекціями у безспірному порядку з дебіторів недоїмників. Результати вивчення засвідчили наявність як недоліків та порушень чинного законодавства у діяльності податкової служби, так і помилок, що їх припускаються арбітражні суди, розглядаючи такі справи.

За наслідками вивчення Вищий арбітражний суд України звернувся до відповідних органів з пропозицією щодо приведення Інструкції "Про особливості застосування Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 8-93 "Про стягнення не внесених у строк податків та неподаткових платежів", затвердженої наказом Мінфіну України від 02.11.93 N 84 (зі змінами, внесеними наказом Мінфіну України від 22.07.94 N 61) у відповідність з чинним законодавством України (далі - інструкція).

Міністерство фінансів України наказом від 16.04.96 N 74 внесло зміни до названої вище Інструкції.

Згідно з новою редакцією абзацу другого підпункту "б" пункту 29 Інструкції звернення стягнення на рахунки дебіторів недоїмка здійснюється податковою інспекцією інкасовими дорученнями (розпорядженнями) за наявності акта звірки між дебітором і недоїмником або за актом зустрічної перевірки, що підтверджує дебіторську заборгованість. При цьому стягнення може здійснюватись не пізніше місяця з дня складення акта.

Абзац третій підпункту "б" пункту 29 Інструкції виключено, у зв'язку з чим абзаци четвертий і п'ятий вважаються третім четвертим.

Відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 N 493/92 "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших державних органів виконавчої влади" наказ Мінфіну України від 16.04.96 N 74 набув чинності з 03.05.96 і зворотної сили не має.

Про викладене повідомляємо в порядку інформації з метою використання при вирішенні спорів.

Надсилаючи при цьому довідку про результати вивчення справ, пов'язаних зі зворотним стягненням списаних у безспірному порядку сум з дебіторів недоїмника, пропонуємо обговорити її з оперативними працівниками суду з метою усунення висвітлених у ній недоліків з урахуванням змін, внесених до Інструкції наказом Мінфіну України від 16.04.96 N 74 (додається).

Довідка про результати вивчення практики вирішення спорів пов'язаних із застосуванням пункту "Б" статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 8-93 "Про стягнення не внесених у строк податків і неоподаткованих платежів"

Пунктом "б" статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 "Про стягнення не внесених у строк податків і неоподаткованих платежів" (далі - Декрет) передбачене звернення стягнення недоїмок за податками і неподатковими платежами на суми, які належать недоїмникові до його дебіторів.

На підставі статті 12 Декрету наказом Міністерства фінансів України від 02.11.93 N 84 затверджено Інструкцію про особливості застосування Декрету (далі - Інструкція), зміни і доповнення до якої внесено наказом Мінфіну України від 14.07.94 N 61.

З метою вивчення практики застосування при вирішенні спорів пункту "б" статті 7 Декрету з арбітражних судів витребувані розглянуті у 1995 році справи за позовами дебіторів про зворотне стягнення списаних з них на погашення недоїмок сум. Для вивчення подано 17 справ, матеріали яких засвідчують таке.

Внесені до Інструкції зміни порядку стягнення дебіторської заборгованості надали органам податкової служби (далі - ДПІ) надто широкі повноваження, позбавивши їх обов'язку подавати будь-які докази наявності реальної дебіторської заборгованості. Внаслідок цього з рахунків підприємств вилучаються значні кошти лише на підставі звернень недоїмників до названих органів. Слід зауважити, що й недоїмники використовують нову редакцію Інструкції для погашення дебіторської заборгованості, особливо у тих випадках, коли ця заборгованість повинна стягуватись у претензійно-позовному порядку, уникаючи таким чином судового вирішення спорів і пов'язаних з ним витрат на сплату державного мита.

Мають місце факти, коли недоїмники звертаються до ДПІ з проханням допомогти у стягненні дебіторської заборгованості, навіть не посилаючись на наявність недоїмки та її розмір. З таким проханням, наприклад, звернулось до ДПІ Тернопільське об'єднання "Текстерно", вказавши у своєму листі N 10/7 від 15.02.95 загальний розмір дебіторської заборгованості - 2758 млн.крб., у тому числі 47 млн.крб. боргу за Бориславським заводом об'єднання "Укрнафтогазбуд", з якого і було списано зазначену недоїмником суму. Завод звернувся до арбітражного суду Тернопільської області з позовом до ДПІ про зворотне стягнення списаної суми, який було відхилено з посиланням на Декрет та Інструкцію. Арбітражний суд, не вдаючись до оцінки дій як недоїмника, так і ДПІ, не перевірив усіх обставин справи. Тим часом з наявних у справі документів очевидно, що заборгованість заводу на користь недоїмника становила всього 9 млн.крб., зайве сплачених останнім за одержаний від заводу бітум. Суд не з'ясував, чи була фактично недоїмка, її розмір, наявність коштів на рахунку недоїмника.

Ця остання обставина має значення для вирішення спору, оскільки, на наш погляд, стаття 7 Декрету джерелом погашення недоїмок визнає спочатку суми, які є на поточних і окремих рахунках та відкритих на них акредитивах недоїмника в установах банку, а після них - дебіторську заборгованість. (До речі, питання про наявність коштів на рахунках недоїмника не з'ясовувалось у жодній з поданих до вивчення справ). Арбітражний суд Тернопільської області не залучив до участі у справах недоїмника та не дав належної оцінки доказам, поданим позивачем.

Арбітражний суд Автономної Республіки Крим, розглядаючи справу N 818-10 за позовом торгового дому Кондратевських (ТДК) до ДПІ про зворотне стягнення списаної з нього суми 44 млн.крб., залучив до участі у справі трест "Перекопськхімбуд", який також звернувся до ДПІ з проханням допомогти стягнути з ТДК заборгованість у вигляді плати за оренду приміщення. І хоча трест вказав, що його борг перед бюджетом складає 30 млн.крб., ДПІ списала з позивача усі 44 млн.крб., які рішенням арбітражного суду стягнуто з тресту. Більше того, з тресту стягнуто і проценти на суму платежу, зайве списаного до бюджету в результаті неправильного його обрахування (лист ДПІ Республіки Крим від 11.04.95 N 14-26).

Наведені вище недоліки у попередній підготовці справ цієї категорії до розгляду характерні для всіх поданих для вивчення справ. Крім того, у жодній справі арбітражні суди не з'ясували не тільки наявність та розмір недоїмки, але й період, за який вона виникла. Тим часом визначення періоду, за який виникла недоїмка, на нашу думку, має значення для дебітора, стосунки якого з недоїмником регулюються не законодавством про податки, а Цивільним кодексом України. Тому, якщо пунктом "а" статті 1 Декрету визначено, що недоїмки стягуються незалежно від строків позовної давності, то щодо дебіторської заборгованості повинні застосовуватись загальні цивільно-правові норми, у тому числі стаття 71 Цивільного кодексу України.