Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича - суддя-доповідач,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Гирі Ігоря Леонідовича про офіційне тлумачення положення пункту "б" статті 254-2 Кримінального кодексу України 1960 року стосовно перевищення військовою посадовою особою влади чи посадових повноважень шляхом застосування насильства щодо підлеглого.

Заслухавши суддю-доповідача Тихого В.П. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне звернення - громадянин Гиря Ігор Леонідович - звернувся з клопотанням про офіційне тлумачення положення пункту "б" статті 254-2 Кримінального кодексу України 1960 року (далі - КК України 1960 року), необхідність в якому він обгрунтовує неоднозначним застосуванням військовими судами України, іншими органами державної влади цього положення стосовно перевищення військовою посадовою особою влади чи посадових повноважень шляхом застосування насильства щодо підлеглого.

На думку суб'єкта права на конституційне звернення, одні з цих органів вважають, що зазначене положення не передбачає заподіяння істотної шкоди підлеглому (потерпілому), а інші - навпаки.

Своє клопотання Гиря І.Л. аргументує:

- висловом із листа-відповіді Голови Верховного Суду України від 21 грудня 2000 року N 7-51д2000 на свою скаргу про перегляд рішень військових судів України у справі щодо Гирі І.Л.: "Для засудження Вас за цією статтею кримінального закону настання істотної шкоди є обов'язковим";

- листом-відповіддю заступника голови військового апеляційного суду Західного регіону України від 19 січня 2004 року N 35 на клопотання Гирі І.Л. щодо роз'яснення кримінальної відповідальності, передбаченої пунктом "б" статті 254-2 КК України 1960 року за застосування військовими посадовими особами насильства до підлеглих;

- постановою начальника відділу нагляду за додержанням і застосуванням законів у військових формуваннях - старшого помічника військового прокурора Північного регіону України про відмову в порушенні кримінальної справи щодо командира військової частини А-0836 Ноженка В.А. від 5 грудня 2003 року, якою, як зазначає Гиря І.Л., "відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом насильства до підлеглого, яке не завдало йому шкоди".

2. Третя колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 23 червня 2004 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Гирі Ігоря Леонідовича про офіційне тлумачення положення пункту "б" статті 254-2 Кримінального кодексу України 1960 року стосовно перевищення військовою посадовою особою влади чи посадових повноважень шляхом застосування насильства щодо підлеглого на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному зверненні.

3. Із матеріалів конституційного звернення вбачається, що вироком військового суду Черкаського гарнізону від 10 лютого 2000 року Гирю І.Л. визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого пунктом "б" статті 254-2 КК України 1960 року, - перевищення військовою посадовою особою влади чи посадових повноважень шляхом застосування насильства щодо підлеглого, що виявилося в нанесенні побоїв своїм підлеглим - військовослужбовцям строкової служби.

Ухвалою військового суду Центрального регіону України від 29 серпня 2000 року вирок щодо Гирі І.Л. залишено без змін. Суддя Верховного Суду України та Голова Верховного Суду України розглянули скарги Гирі І.Л. на зазначені судові рішення, проте підстав для їх перегляду в порядку виключного провадження не виявили.

4. Згідно зі статтею 254-2 "Перевищення військовою посадовою особою влади чи посадових повноважень" КК України 1960 року:

а) незаконне використання транспортних засобів, споруджень чи іншого військового майна або незаконне використання підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам, а так само інше перевищення військовою посадовою особою влади чи посадових повноважень, крім передбаченого пунктом "б" цієї статті, якщо ці дії завдали істотної шкоди, -

карається позбавленням волі на строк до п'яти років;

б) застосування нестатутних методів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії завдали істотної шкоди, а так само застосування насильства щодо підлеглого, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років;

в) діяння, передбачене пунктом "б" цієї статті, вчинене із застосуванням зброї, а так само діяння, передбачене пунктами "а" чи "б" цієї статті, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої;

г) діяння, передбачене пунктами "а", "б" або "в" цієї статті, вчинене у воєнний час або в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Відповідно до частини другої статті 424 "Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень" чинного Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року (далі - КК України) застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також застосування насильства щодо підлеглого -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Перевищення військовою посадовою особою влади чи посадових повноважень шляхом застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади, а також застосування насильства щодо підлеглого, які вчинені до прийняття нового КК України, кваліфікуються за пунктом "б" статті 254-2 КК України 1960 року, оскільки за них передбачено більш м'яке покарання.

Перевищення влади або своїх посадових повноважень шляхом насильства полягає в тому, що при вчиненні цього злочину здійснюються такі дії, яких ніхто не може дозволити і на вчинення яких жодна посадова особа та за жодних обставин не уповноважена.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 року N 12 "Про судову практику в справах про перевищення влади або посадових повноважень" насильство при перевищенні влади або посадових повноважень може бути як фізичним, так і психічним. Фізичне насильство може полягати в незаконному позбавленні волі, заподіянні удару, побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вчиненні дій, характерних для мордування, а психічне насильство - у створенні реальної загрози заподіяння фізичного насильства щодо потерпілого чи його близьких (пункт 8). Таке ж поняття насильства при перевищенні влади або службових повноважень сформульовано і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року N 15 "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень".