- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Закон України
З А К О Н
СОЮЗУ РАДЯНСЬКИХ СОЦІАЛІСТИЧНИХ РЕСПУБЛІК
N 2114-I від 16.04.91
( Закон не застосовується на території України
згідно із Законом
N 2215-IX від 21.04.2022 )
Про загальні засади державної молодіжної політики в СРСР
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 19, ст. 533 )
Цей Закон визначає загальні засади державної молодіжної політики в СРСР і визнає їх як правову основу для розвитку відповідного законодавства республік.
Законодавство про державну молодіжну політику в СРСР покликане забезпечити реалізацію державної молодіжної політики Союзу РСР і республік, зміцнити юридичні гарантії здійснення прав і свобод молодих громадян, а також прав молодіжних організацій.
РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Державна молодіжна політика
1. Державна молодіжна політика є важливим напрямом діяльності Союзу РСР і республік, яка провадиться їхніми органами і має на меті створення соціально-економічних, організаційних, правових умов та гарантій для соціального становлення і розвитку молодих громадян, їх якнайповнішої самореалізації в інтересах усього суспільства.
2. Державна молодіжна політика в СРСР будується на основі таких принципів:
залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики і програм, які стосуються всього суспільства, особливо молоді;
забезпечення правової і соціальної захищеності молодих громадян, необхідної для надолуження зумовлених віком недоліків їхнього соціального статусу;
надання молодому громадянинові соціальних послуг щодо навчання, виховання, духовного і фізичного розвитку, професійної підготовки, обсяг, види і якість яких забезпечують всебічний розвиток особи і підготовку до самостійного життя;
сприяння ініціативній громадській діяльності в галузі соціального, духовного і фізичного розвитку молоді.
Стаття 2. Компетенція Союзу РСР і республік у галузі державної молодіжної політики
1. До відання Союзу РСР належить:
визначення загальних соціально-економічних, організаційних, правових засад і напрямів державної молодіжної політики на всій території СРСР;
визначення основ правового статусу молодіжних організацій;
встановлення загальносоюзних норм і нормативів, які визначають розвиток молоді та гарантії її прав;
регулювання основ організації і діяльності державної служби у справах молоді;
затвердження і здійснення загальносоюзних комплексних і цільових програм у галузі державної молодіжної політики в СРСР;
розпорядження коштами, призначеними на реалізацію державної молодіжної політики СРСР із Союзного бюджету, а також розпорядження за погодженням з республіками коштами, що їх добровільно передають республіки Союзові РСР на зазначені цілі;
здійснення міжнародних контактів у питаннях державної молодіжної політики від імені Союзу РСР;
законодавче регулювання на основі повноважень, що передаються республіками, інших відносин міжреспубліканського характеру у сфері державної молодіжної політики.
2. До відання республік належать усі питання формування і здійснення державної молодіжної політики, за винятком питань, віднесених частиною 1 статті 2 цього Закону до відання Союзу РСР.
Стаття 3. Законодавство про державну молодіжну політику в СРСР
Цим Законом відповідно до Конституції СРСР та основних напрямів внутрішньої і зовнішньої політики СРСР, які визначаються З'їздом народних депутатів СРСР, встановлюються загальні принципи і положення державної молодіжної політики в СРСР.
Дія цього Закону в частині прав та обов'язків громадян, які випливають із загальних принципів і положень державної молодіжної політики, поширюється на громадян СРСР віком до 30 років, якщо інше не передбачено законодавством республік.
Реалізація державної молодіжної політики в СРСР забезпечується законодавчими актами Союзу РСР і республік, які приймаються відповідно до
Конституції СРСР і конституцій республік.
Стаття 4. Законодавство про державну молодіжну політику в СРСР і міжнародні договори
Якщо міжнародним договором СРСР встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять цей Закон та інші акти законодавства Союзу РСР про державну молодіжну політику, то застосовуються правила міжнародного договору.
РОЗДІЛ II. ПРАВОВА І СОЦІАЛЬНА ЗАХИЩЕНІСТЬ МОЛОДІ
Стаття 5. Гарантії правової і соціальної захищеності молодих громадян
1. Молоді громадяни СРСР мають усю повноту соціально-економічних, політичних і особистих прав та свобод і несуть обов'язки, передбачені для громадян СРСР Конституцією СРСР, конституціями республік та іншими законодавчими актами.
Будь-які прямі чи непрямі обмеження прав і свобод (дискримінація) молодих громадян залежно від віку, крім передбачених законом, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законодавством Союзу РСР і республік.
Не допускається покладення на молодих громадян будь-яких додаткових обов'язків, у тому числі в галузі дотримання державного і громадського порядку, порівняно з обов'язками, встановленими для інших громадян, за винятком випадків, коли такі обов'язки спеціально передбачено законодавчими актами Союзу РСР і республік.
2. Особливим захистом держави користуються особи, які не досягли 18 років (неповнолітні). Держава, виходячи з того, що неповнолітні з огляду на свій вік не можуть повною мірою усвідомлювати значення своїх дій, обмежує їхню здатність своїми діями набувати права, створювати для себе обов'язки і нести юридичну відповідальність, а також встановлює особливий порядок здійснення їхніх прав. Неповний обсяг дієздатності молодих громадян, а так само спеціальний порядок здійснення їхніх прав можуть встановлюватися тільки законом.
Передбачені законом примусові заходи виховного характеру, в тому числі ті, що не є кримінальним покаранням, застосовуються до неповнолітніх громадян тільки за вироком або відповідно за рішенням суду.
Державні органи і посадові особи, педагогічні і соціальні працівники не можуть використовувати щодо неповнолітніх заходи впливу, засновані на публічному поширенні відомостей про вчинені неповнолітніми діяння, які містять ознаки злочину, і правопорушення, за винятком випадків, коли названі заходи є видом кримінального покарання або адміністративного стягнення чи належать до примусових заходів виховного характеру, які застосовуються за рішенням суду.
Стаття 6. Забезпечення прав молодих громадян у взаємовідносинах з навчально-виховними закладами
1. Правовідносини між молодими громадянами і навчально-виховними закладами грунтуються на рівності учасників цих відносин.
2. Права та обов'язки учнів у взаємовідносинах з адміністрацією навчально-виховних закладів встановлюються законодавчими актами Союзу РСР і республік, а також рішеннями органів самоврядування навчально-виховних закладів, в ухваленні яких беруть участь учні або їх законні представники, договорами (угодами) між учнями, їх колективами і адміністрацією навчально-виховних закладів.
3. Адміністрація і працівники навчально-виховних закладів не мають права примушувати учня до виконання обов'язків, які безпосередньо не випливають з навчального процесу, або відмовлення від використання своїх прав, а також здійснювати втручання в особисте життя і принижувати людську гідність учня. У разі вчинення адміністріацією або працівниками зазначених закладів таких протиправних дій учні, права яких порушено, або їх законні представники мають право вимагати в судовому порядку відшкодування навчально-виховними закладами заподіяної шкоди.
Стаття 7. Права молодих громадян на гарантоване одержання соціальних послуг
1. Молоді громадяни незалежно від раси, статі, віросповідання, національності і соціального становища, рівня доходів мають право на гарантоване одержання необхідного мінімуму соціальних послуг, передбачених частиною 2 статті 1 цього Закону.
Державою встановлюється система соціальних норм і нормативів, які закріплюють гарантований рівень одержання молодими громадянами зазначених соціальних послуг.
2. Права молодих громадян, передбачені цією статтею, гарантуються державою, а в разі порушення - захист їхніх прав здійснюється у встановленому законом порядку.
3. Державні, громадські органи і посадові особи не мають права приймати рішення і провадити інші дії, які спричинюються до зниження обсягу соціальних послуг, що надаються молодим громадянам, а так само погіршення їхньої якості порівняно з гарантованим рівнем.
Неправомірні дії і рішення державних та громадських органів, посадових осіб може бути оскаржено в суд відповідно до чинного законодавства. Скаргу може бути подано громадянином, права якого порушено, його представником, а також представником молодіжної організації або органу державної служби у справах молоді.
4. Держава подає необхідну фінансову та іншу матеріальну допомогу громадським та іншим об'єднанням і організаціям, які провадять діяльність щодо забезпечення молоді соціальними послугами, встановлює пільговий правовий режим їхньої діяльності, а також, використовуючи методи державного економічного регулювання, стимулює інвестиції у створення умов для соціального становлення і розвитку молоді.
Стаття 8. Забезпечення економічної самостійності і підтримки молодих громадян
1. Державою встановлюється система заходів щодо соціально-економічної, організаційної, правової підтримки підприємницької діяльності молодих громадян, молодих сімей, колективів молодих громадян, які об'єдналися для провадження зазначеної діяльності.
Названі заходи включають надання індивідуальним, сімейним і колективним підприємствам молодих громадян пільг щодо оподаткування і кредитування, забезпечення необхідними засобами виробництва і виробничими приміщеннями, страхування їхніх комерційних ризиків, видачу відповідно пророблених поручительств і гарантій, а також фінансування навчання і розроблення установчих документів, забезпечення інформацією про чинне законодавство і методичними рекомендаціями щодо його застосування.
2. Молодим громадянам і молодим сім'ям надаються пільги у виділенні земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, довгострокові кредити на придбання житлових будинків і квартир, сплату вступних пайових внесків у житлово-будівельні кооперативи, обзаведення домашнім господарством, придбання предметів домашнього вжитку тривалого користування, внесення плати за навчання в навчальних закладах, що діють на комерційній основі, та на інші цілі.
Такі споживчі кредити видаються банками в СРСР під знижені проценти і погашаються у пільговому порядку, який встановлюється законодавством республік.
3. Держава забезпечує учням і студентам навчальних закладів, військовослужбовцям дійсної строкової служби привілеєвий режим для користування культурно-освітніми та спортивно-оздоровчими закладами шляхом встановлення пільгових цін на їх відвідання.
Союзні, республіканські, місцеві органи державної влади та їхні виконавчо-розпорядчі органи встановлюють зазначеним категоріям молодих громадян пільги на проїзд залізничним, повітряним, водним, автомобільним і міським транспортом, передбачаючи компенсацію транспортним галузям і підприємствам з відповідних бюджетів.
Пільговий режим може також поширюватись на користування транспортними засобами при пасажирських перевезеннях у порядку молодіжного туризму, в тому числі міжнародного молодіжного туризму та міжнародних молодіжних обмінів.
РОЗДІЛ III. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В СРСР
Стаття 9. Забезпечення державної молодіжної політики
................Перейти до повного тексту