Місцеве самоврядування в СРСР є частиною соціалістичного самоврядування народу і покликане забезпечити реалізацію прав і свобод громадян, їх самостійність у вирішенні питань соціального й економічного розвитку території, охорони навколишнього середовища.

Цей Закон визначає загальні засади місцевого самоврядування і місцевого господарства в Союзі РСР.

Місцеве (територіальне) самоврядування в СРСР - це самоорганізація громадян для розв'язання безпосередньо або через органи, які вони обирають, усіх питань місцевого значення, виходячи з інтересів населення та особливостей адміністративно-територіальних одиниць, на основі законів і відповідної матеріальної та фінансової бази.

1. Система місцевого самоврядування включає місцеві Ради народних депутатів, органи територіального громадського самоврядування (ради і комітети мікрорайонів, житлових комплексів, домові, вуличні, квартальні, селищні, сільські комітети та інші органи), а також місцеві референдуми, збори, сходи громадян, інші форми безпосередньої демократії.

2. Місцеве самоврядування здійснюється в межах адміністративно-територіальних одиниць.

3. Первинним територіальним рівнем місцевого самоврядування можуть бути сільрада, селище (район), місто (район у місті).

З урахуванням місцевих умов та національних особливостей союзні і автономні республіки визначають інші рівні місцевого самоврядування.

Сільські населені пункти, селища, міста з метою більш ефективного здійснення своїх прав та інтересів можуть об'єднуватися в асоціації.

4. Органи місцевого самоврядування функціонують у тісній взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями і рухами, створюють умови для реалізації кожним громадянином СРСР конституційного права на участь в управлінні державними і громадськими справами.

Основною ланкою в системі місцевого самоврядування є місцеві Ради народних депутатів як представницькі органи влади. На своїй території Ради координують діяльність усієї системи місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування здійснюється на принципах:

волевиявлення народу через Ради народних депутатів, місцеві референдуми та інші форми безпосередньої демократії;

законності;

самостійності і незалежності Рад народних депутатів, їхньої відповідальності за вирішення питань місцевого значення;

захисту прав та законних інтересів громадян;

виборності Рад народних депутатів, органів територіального громадського самоврядування, їх підконтрольності населенню;

гласності і врахування громадської думки;

поєднання місцевих і державних інтересів.

Громадяни, які проживають на відповідній території, безпосередньо розв'язують найважливіші питання місцевого значення, обирають органи місцевого самоврядування, приймають рішення про їх розпуск відповідно до законів союзних і автономних республік.

1. Органи місцевого самоврядування первинного територіального рівня наділяються цим Законом, законами союзних і автономних республік власною компетенцією. Компетенція встановлюється з урахуванням можливості її самостійної реалізації на даному рівні і її не може бути змінено інакше як законом.

Місцеві Ради народних депутатів різних рівнів мають право:

за взаємною згодою перерозподіляти між собою окремі повноваження в галузі господарського і соціально-культурного будівництва з урахуванням місцевих демографічних, територіальних, економічних умов та національних особливостей;

передавати частину своїх повноважень органам територіального громадського самоврядування.

2. До компетенції крайових, обласних Рад народних депутатів може бути віднесено повноваження щодо організації на договірних засадах господарського і соціально-культурного обслуговування районів і міст, проведення міжтериторіальних заходів, фінансового сприяння збалансованості місцевих бюджетів у встановлених законом випадках, подання методичної допомоги та забезпечення законності у здійсненні місцевого самоврядування.

3. Місцеві Ради народних депутатів утворюють свої органи, визначають їхні повноваження відповідно до законів Союзу РСР, союзних і автономних республік, самостійно встановлюють структуру і штати.

Рішення місцевих Рад народних депутатів, їхніх виконавчих та розпорядчих органів, прийняті у межах своєї компетенції, є обов'язковими для виконання відповідно нижчестоящими Радами народних депутатів, їхніми виконавчими і розпорядчими органами. Місцеві Ради народних депутатів, їхні виконавчі і розпорядчі органи керуються у своїй діяльності Конституцією СРСР, конституціями союзних і автономних республік, законами Союзу РСР, союзних і автономних республік.

4. Взаємовідносини між місцевими Радами народних депутатів будуються відповідно до законодавчих актів Верховної Ради СРСР, Верховних Рад союзних і автономних республік.

5. Місцеві Ради народних депутатів мають право утворювати і реорганізовувати створені ними територіальні та міжтериторіальні, галузеві та міжгалузеві органи управління, затверджувати їхні структуру і штати.

6. Органи територіального громадського самоврядування відповідно до законів Союзу РСР, союзних і автономних республік можуть наділятися правами юридичної особи.

1. Місцеве самоврядування регулюється на основі Конституції СРСР конституціями союзних і автономних республік, цим Законом, іншими законами Союзу РСР, союзних і автономних республік.

2. Чинність законів Союзу РСР, союзних і автономних республік про місцеве самоврядування поширюється також на монофункціональні поселення (території військових містечок, поселення закритого типу).

Економічну базу місцевого самоврядування становлять природні ресурси (земля, її надра, води, ліси, рослинний і тваринний світ), комунальна та інша власність, яка служить джерелом одержання доходів місцевого самоврядування і задоволенню соціально-економічних потреб населення відповідної території.

1. Місцеве господарство забезпечує безпосереднє задоволення потреб населення і функціонування системи місцевого самоврядування.

2. Місцеве господарство складається з підприємств (об'єднань), організацій, установ, об'єктів виробничої та соціальної інфраструктури, які є комунальною власністю відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

3. До складу місцевого господарства можуть включатися за згодою власника підприємства (об'єднання), організації та установи, які не перебувають у комунальній власності і діяльність яких пов'язана переважно з обслуговуванням населення.

За згодою населення і органів місцевого самоврядування до складу місцевого господарства може бути також включено об'єкти, створені в результаті трудової участі громадян або придбані на їхні добровільні внески.

4. Місцеві Ради народних депутатів у межах своєї компетенції можуть надавати підприємствам (об'єднанням), організаціям та установам, які входять у місцеве господарство, переважне право користування місцевими земельними та іншими природними ресурсами, матеріально-технічним постачанням з місцевих фондів.

5. Місцеві Ради народних депутатів мають право без погодження з вищестоящими органами створювати за рахунок наявних у них коштів підприємства, організації і соціально-культурні установи.

6. Місцеві Ради народних депутатів координують діяльність підприємств (об'єднань), організацій та установ місцевого господарства.

1. Комунальна власність становить основу місцевого господарства. Розпорядження й управління комунальною власністю здійснюють від імені населення адміністративно-територіальних одиниць відповідні Ради народних депутатів і уповноважені ними органи.

2. До комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно Союзом РСР, союзними і автономними республіками, іншими суб'єктами, а також майно, яке створюється або придбається місцевою Радою народних депутатів за рахунок належних їй коштів.

Місцеві Ради народних депутатів мають право вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць підприємств (об'єднань), організацій, установ, їхніх структурних підрозділів, а також інших об'єктів, які належать до інших форм державної власності, якщо вони мають особливо важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб населення даної території, функціонування місцевого господарства.

Порядок передачі, купівлі, продажу, а також перелік державного майна, яке безоплатно передається до складу власності адміністративно-територіальних одиниць різного рівня, порядок розгляду спорів, що при цьому виникають, визначаються відповідно Верховною Радою СРСР, Верховними Радами союзних і автономних республік.

Господарські відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами (об'єднаннями), організаціями та установами, які не перебувають у комунальній власності, будуються на податковій і договірній основі.

Місцева Рада народних депутатів самостійно розробляє і затверджує плани соціально-економічного розвитку території у межах наявних повноважень, виходячи з матеріально-фінансових ресурсів, максимального залучення місцевих ресурсів та резервів виробництва, інтересів охорони навколишнього середовища.

1. Матеріально-технічне забезпечення органів місцевого самоврядування та об'єктів місцевого господарства здійснюється в умовах повної економічної самостійності учасників господарської діяльності на основі прямих договорів, що укладаються між ними, а також шляхом оптової, роздрібної торгівлі у встановленому порядку.

При централізованому розподілі матеріальні ресурси, необхідні для соціально-економічного розвитку території, обслуговування населення, будівництва, охорони навколишнього середовища, задоволення інших місцевих потреб, виділяються місцевим Радам народних депутатів відповідними органами союзних і автономних республік.

2. Товарообмін між територіями здійснюється в умовах відкритості територіальних ринків. Місцеві Ради народних депутатів не мають права запроваджувати обмеження на ввіз та вивіз продукції і товарів за межі відповідної території.

1. Місцеві Ради народних депутатів організовують зовнішньоекономічні зв'язки, беруть у них участь на принципах валютної самоокупності відповідно до законів Союзу РСР, союзних і автономних республік.

Місцеві Ради народних депутатів сприяють розширенню зовнішньоекономічних зв'язків підприємств (об'єднань), організацій та установ, розміщених на їхній території, розвиткові експортної бази і збільшенню виробництва продукції (робіт, послуг).

2. Місцеві Ради народних депутатів і створювані ними органів мають право:

укладати договори із зарубіжними партнерами на реалізацію і придбання продукції за рахунок наявних валютних коштів або на іншій основі;

створювати спільні підприємства для випуску товарів народного споживання і надання послуг населенню, брати участь у створенні спільних із зарубіжними партнерами наукових, культурних, туристських, фізкультурно-оздоровчих центрів, інших організацій у питаннях економічного і науково-технічного співробітництва, зв'язаних із забезпеченням соцільної і виробничої сфер сучасним устаткуванням, засобами механізації для житлово-комунального, міського господарства, підприємств для переробки сільськогосподарської продукції, розвитком їхньої матеріальної бази;

організовувати прикордонну і прибережну торгівлю.

Фінансові ресурси місцевого самоврядування складаються з бюджетних і позабюджетних коштів місцевих Рад народних депутатів, а також коштів інших органів територіального самоврядування.

1. Місцеві Ради народних депутатів самостійно розробляють, затверджують і виконують бюджети відповідних територій в інтересах населення. Втручання вищестоящих органів у процес розроблення, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається.