1. Затвердити Концепцію державної політики у сфері постачання та транзиту сирої нафти (додається).

2. Мінпаливенерго, Мінекономіки, Мінфіну, МЗС, ДПА, НАК "Нафтогаз України" разом з ВАТ "Укртранснафта" у місячний термін розробити та подати Кабінетові Міністрів України план заходів, спрямованих на реалізацію положень Концепції державної політики у сфері постачання та транзиту сирої нафти, зокрема щодо забезпечення ефективного функціонування української частини Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору, і забезпечити дієвий контроль за його виконанням.

Важливим завданням підприємств нафтогазового комплексу є забезпечення транспортування сирої нафти на нафтопереробні заводи України та її транзит до інших європейських країн.

Завдяки географічному і геополітичному положенню України, через територію якої здійснюється транспортування сирої нафти з центральноазіатських та прикаспійських держав, питання транзитного транспортування сирої нафти є пріоритетним. Україна має також всі необхідні передумови для надійного постачання сирої нафти на нафтопереробні підприємства, розташовані на її території, і одержання значної суми коштів від функціонування транзитних нафтотранспортних коридорів.

Основною метою Концепції є:

визначення напрямів підвищення енергетичної безпеки держави шляхом диверсифікації джерел постачання сирої нафти на нафтопереробні підприємства, розташовані на території України, та створення умов для надійного і ефективного функціонування та розвитку міжнародних нафтотранспортних коридорів, утвердження української складової на західноєвропейському ринку нафтотранспортних послуг з метою підвищення енергетичної безпеки Європи та світу;

формування нових принципів функціонування нафтотранспортної системи України в умовах жорсткої конкуренції у сфері транзиту сирої нафти на європейський та інші ринки, у тому числі забезпечення ефективної комерційної експлуатації українського маршруту Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору;

забезпечення системного підходу у створенні умов для стабільного функціонування нафтотранспортної системи України та її подальшого розвитку;

визначення принципів і механізмів інтеграції нафтотранспортної системи України в загальноєвропейську мережу нафтопроводів;

забезпечення участі України в міжнародній кооперації з питань колективної енергетичної безпеки та впровадження у її діяльність основних принципів міжнародного співробітництва, у тому числі визначених у Договорі до Енергетичної Хартії;

визначення основних напрямів ефективної зовнішньої політики з питань транзиту сирої нафти для забезпечення енергетичних потреб Європи та подальшого її транспортування на світовий ринок.

Загальна протяжність магістральних нафтопроводів на території України на початку 2002 року становила 3894 кілометрів з пропускною спроможністю до 100 млн. тонн нафти на рік на вході і 66 млн. тонн на рік на виході. На нафтопроводах діє 37 нафтоперекачувальних станцій загальною потужністю 550 тис. кіловат. Загальна ємність резервуарного парку дорівнювала близько 800 тис. куб. метрів. За останні роки обсяг транспортування сирої нафти магістральними нафтопроводами становив у середньому 64-66 млн. тонн нафти на рік, з них транзит - 53-55 млн. тонн.

У 2001 році завершено будівництво нафтопровідної системи Одеса - Броди завдовжки 674 кілометри і з проектною потужністю 9-14,5 млн. тонн нафти на рік, з об'ємом резервуарного парку 200 тис. куб. метрів. Подальший розвиток нафтопровідної системи Одеса - Броди дасть змогу збільшити обсяг перекачування сирої нафти до 45 млн. тонн на рік.

На сьогодні неповне використання потужностей нафтотранспортної системи (менше ніж 50 відсотків) обумовлене низьким рівнем завантаження нафтопереробних підприємств на території України і сусідніх держав та введенням у 2001 році в експлуатацію обхідного російського нафтопроводу Суходольна - Радіонівська.

Забезпечення діяльності і розвитку нафтопровідної системи України зумовлює більш жорсткі вимоги до її надійності та безпеки функціонування.

Більшість діючих нафтопроводів на 90 відсотків відпрацювали свій амортизаційний термін. Нині працює близько 45 відсотків фізично і морально застарілих систем автоматичного управління та зв'язку. Період експлуатації нафтоперекачувальних станцій становить 20-40 років. На час проектування та будівництва об'єктів нафтопроводів технічне оснащення насосних станцій і лінійної частини нафтопроводів та резервуарних парків відповідало тогочасним нормативним вимогам і технічному рівню, однак протягом терміну експлуатації частина обладнання вичерпала свій ресурс і неодноразово підлягала поточному та капітальному ремонту.

Значна частина енергетичного обладнання - трансформаторні підстанції, повітряні лінії електропередач, комутаційна апаратура, апаратура релейного захисту, засоби автоматики, телемеханіки і зв'язку та станції електрохімічного захисту потребують заміни або модернізації.

Зношення насосного парку становить у середньому 75 відсотків, більшість електродвигунів магістральних насосів - 50-100 відсотків.

Забезпечення надійної роботи нафтотранспортної системи потребує значних капітальних вкладень. Щороку на ремонт, модернізацію і реконструкцію нафтопроводів необхідно спрямовувати 400 млн. гривень (у цінах 2001 року).

Надійна та безпечна експлуатація нафтотранспортної системи та її подальший розвиток потребують впровадження нових підходів у сфері державного регулювання у нафтотранспортній галузі та забезпечення диверсифікації джерел постачання нафти на нафтопереробні заводи.

Запровадження з 1999 року додаткового обов'язкового платежу - відрахування від плати за транспортування нафти, маючи на меті досягнення тимчасових фінансових цілей, не враховувало стратегію розвитку нафтотранспортної системи. Це рішення негативно вплинуло на конкурентоспроможність українських нафтотранспортних маршрутів та обмежило можливість спрямування коштів на збереження потенціалу та модернізацію нафтотранспортної системи, що необхідно врахувати під час формування державного бюджету на наступні роки та доопрацювання проекту Податкового кодексу України. Тому збереження потенціалу нафтотранспортної системи та забезпечення її розвитку потребує відповідної підтримки з боку держави, в тому числі в частині поєднання процесів приватизації в нафтотранспортній галузі з державною стратегією її розвитку.

Основою підвищення ефективності нафтотранспортної системи є її модернізація, удосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності цієї системи, визначення основних стратегічних напрямів розвитку, участь у міжнародному співробітництві, горизонтальна міжнародна інтеграція як вихід на нові міжнародні ринки та вертикальна міжнародна інтеграція як структурна реорганізація для залучення транснаціональних стратегічних інвесторів.

Забезпечення оптимізації роботи нафтотранспортної системи і реалізація єдиної маркетингової та інноваційної політики є важливим напрямом діяльності у сфері постачання та транзиту сирої нафти.

Науково-технічна політика у сфері транспортування нафти повинна бути орієнтована на:

збереження потенціалу магістральних нафтопроводів;

розвиток нафтотранспортної системи в ринкових умовах;

створення надійних і безпечних умов експлуатації;

впровадження апаратних та програмних засобів оптимізації технологічних режимів нафтотранспортної системи;

впровадження енергозберігаючих технологій та обладнання.

З метою запобігання виникненню аварійних ситуацій, підвищення ефективності проведення ремонтних робіт лінійної частини одним із важливих напрямів технічної діяльності має стати широке застосування внутрішньотрубної діагностики та інших методів обстеження об'єктів магістральних трубопроводів з використанням програмно-інформаційного забезпечення на базі передових досягнень в галузі науки і техніки.

Основними напрямами удосконалення нормативно-правової бази є:

проведення зваженої податкової політики, основна мета якої - стимулювання збільшення обсягів товарно-транспортної роботи в умовах загострення конкурентної боротьби на ринку надання послуг з транзиту сирої нафти;

реалізація тарифної політики, яка б забезпечувала необхідний інвестиційний ресурс, а також конкурентоспроможність нафтотранспортних маршрутів;

встановлення системи знижок з усіх видів портових зборів для суден, що заходять під навантаження (розвантаження) на морський нафтовий термінал "Південний" в порту "Южний", що сприятиме зменшенню витрат на транспортування нафти, оптимальному завантаженню як нафтотранспортної системи Одеса - Броди та українських нафтопереробних підприємств, так і збільшенню вантажообігу порту "Южний", що забезпечить додаткові надходження до державного бюджету;

забезпечення належних умов експлуатації та охорони магістральних трубопроводів, визначення порядку користування земельними ділянками в межах охоронних зон магістральних трубопроводів, надання безперешкодного доступу працівників аварійно-ремонтних підрозділів до об'єктів трубопровідного транспорту в разі ліквідації надзвичайних ситуацій або з метою запобігання їх виникненню;