Заслухавши 10 вересня 2002 року інформацію Кабінету Міністрів України про заходи щодо реалізації Стратегії подолання бідності в Україні, Верховна Рада України зазначає, що Кабінетом Міністрів України здійснюється певна робота щодо вирішення проблеми бідності.

Водночас Верховна Рада України відмічає, що Кабінету Міністрів України не вдалося повною мірою забезпечити ефективне здійснення заходів Комплексної програми забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності в Україні (далі - Програма), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2001 року N 1712, та досягнення вагомих позитивних зрушень у цьому питанні. Наявні показники все ще не відповідають соціальним стандартам, потребам людей.

Протягом останніх років усупереч очікуванням, пов'язаним з економічними зрушеннями, рівень життя та тенденція поширення бідності в Україні майже не змінилися. Така ситуація залишається і в ході виконання більшості заходів усіх розділів Програми. Більше половини (54,9%) бідного населення становили особи, що страждали від найбільш гострих форм бідності, чиї сукупні витрати в розрахунку на умовно дорослого були нижчими за 140 гривень. Рівень крайньої форми бідності у 2001 році становив 14,9%. У сільській місцевості налічується у півтора раза більше бідних сімей, ніж у великих містах. Найскладнішою ситуація є у Закарпатській області, де рівень бідності в 2001 році становив 46,6%, в Автономній Республіці Крим - 38,4%, Хмельницькій області - 36,8%, Херсонській - 36%, Миколаївській - 35,6%, Волинській - 35,5%, Луганській областях - 33,1%.

Значний прошарок бідних спостерігається серед працюючих. Нинішня заробітна плата багатьох працюючих в Україні не забезпечує працівникові обсягів споживання необхідних матеріальних благ, достатніх для розширеного відтворення його фізичної та інтелектуальної здатності до праці та повсякденного життя. Більше 1 млн. працюючих у галузях економіки одержують заробітну плату, нижчу від законодавчо встановленого рівня. Рівень середньої заробітної плати лише в 12 регіонах країни перевищує прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб.

Незважаючи на те, що Програмою були передбачені заходи щодо забезпечення погашення заборгованості з виплати заробітної плати до кінця 2001 року, до цього часу не вирішено питання своєчасності та повноти виплат заробітної плати, зокрема у вугільній промисловості, сільському господарстві, на транспорті, а також у деяких регіонах. У липні 2002 року кожному п'ятому із загальної кількості працюючих - 2,453 млн. осіб - не було своєчасно виплачено заробітну плату, з них 831,7 тис. осіб не виплачувалася заробітна плата понад 6 місяців. Найбільша заборгованість з виплати заробітної плати - в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Львівській та Київській областях.

Основну частину (73,8%) бідних становлять сім'ї, в яких є діти до 18 років. Особливо в скрутному становищі перебувають багатодітні сім'ї. Не в повному обсязі виконуються заходи щодо забезпечення фінансування призначеної допомоги сім'ям з дітьми та малозабезпеченим сім'ям. Рівень державної допомоги на дітей не перевищує 11% від прожиткового мінімуму. У зв'язку з цим у поточному році проблемою стала реалізація законів України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям".

Від бідності найбільше потерпають пенсіонери. Не досягають прожиткового мінімуму основні соціальні гарантії, зокрема пенсійні виплати. Розмір середньої пенсії становить половину прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб.

Однією з причин бідності є безробіття. Сьогодні, незважаючи на реалізацію заходів Державної програми зайнятості населення на 2001-2004 роки і Програми, 2,4 млн. працездатних осіб є безробітними. Високим залишається рівень безробіття у Кіровоградській, Сумській, Тернопільській та Чернівецькій областях. Загострюється проблема якості та конкурентоспроможності робочої сили, які часто не відповідають сучасним вимогам економіки. Потребує посиленої уваги вирішення питання працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, молоді.

Матеріальні нестатки примушують населення обмежувати себе в харчуванні, придбанні необхідних непродовольчих товарів, призводять до несвоєчасної або в неповному обсязі оплати житлово-комунальних послуг.

Залишається невирішеним питання виплати заощаджень громадян України, яке є одним із соціально найгостріших у суспільстві.

З бідністю пов'язана і тенденція скорочення кількісного складу населення країни. Якщо у 1989 році населення України становило близько 51,7 млн. осіб, у середині 2001 року - близько 49,1 млн. осіб, то, за попередніми даними останнього перепису, станом на 1 липня 2002 року в Україні проживало 48,416 млн. осіб. За шість місяців поточного року кількісний склад населення країни скоротився більш як на 200 тис. осіб. За цей період у країні народилося 185,92 тис. осіб, тоді як 385,557 тис. - пішли з життя.

Зниження рівня життя призвело і до погіршення здоров'я населення. Мають місце проблеми щодо якості надання медичної допомоги та медичних послуг, стримується запровадження медичного страхування.

Таким чином, результати виконання заходів Кабінету Міністрів України щодо реалізації Стратегії подолання бідності в Україні не забезпечують дотримання вимог чинного законодавства і Конституції України стосовно права кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, призначення заробітної плати, пенсій, інших видів соціальних виплат та допомог, гідних для забезпечення рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму.

Кабінетом Міністрів України не було вжито дієвих заходів для ліквідації причин бідності, зокрема щодо конкретного і результативного вирішення питань соціальної спрямованості економіки з метою забезпечення кожного працездатного громадянина України робочим місцем та гідною заробітною платою, ліквідації такого вкрай негативного явища, як затримка виплати заробітної плати та заборгованість з її виплати, реальної підтримки непрацездатних громадян та осіб з обмеженими фізичними можливостями, соціально вразливих верств населення, удосконалення системи житлово-комунальних платежів, цінової політики тощо.

Верховна Рада України

1. Оскільки ситуація із подоланням бідності в Україні залишається незадовільною, роботу Кабінету Міністрів України по здійсненню заходів щодо реалізації Стратегії подолання бідності в Україні визнати недостатньою.