1. Затвердити Державну програму зайнятості населення на 2001-2004 роки (додається).

2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Державна програма зайнятості населення на 2001-2004 роки (далі - Програма) спрямована на виконання завдань, визначених Законом України "Про зайнятість населення".

Розроблення Програми обумовлено:

закінченням терміну реалізації Програми зайнятості населення на 1997-2000 роки, а також виникненням потреби у нових державних важелях регулювання ринку праці;

необхідністю адекватного реагування з боку держави на процеси, які об'єктивно набули поширення на ринку праці в останні роки (поглиблення незбалансованості між попитом і пропонуванням робочої сили);

спрямуванням зусиль держави передусім на регулювання зайнятості населення;

необхідністю посилення соціального захисту безробітних та координації дій центральних і місцевих органів виконавчої влади у проведенні державної політики зайнятості та регулюванні ринку праці.

Програма є механізмом реалізації державної стратегії сприяння зайнятості населення в Україні на період до 2005 року.

Мета Програми - забезпечення проведення державної політики зайнятості населення, запобігання масовому безробіттю внаслідок структурної перебудови економіки, створення додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатних громадян працездатного віку, які потребують соціального захисту і не здатні з незалежних від них причин на рівних конкурувати на ринку праці, соціального захисту безробітних шляхом реалізації законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення".

Основними завданнями Програми є:

оцінка стану національного ринку праці та прогнозних параметрів трудового потенціалу, обсягів зайнятості, створення робочих місць та рівня безробіття;

визначення основних напрямів державної політики зайнятості населення та їх реалізація;

координація зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов'язаних з розробленням та виконанням заходів регулювання ринку праці;

здійснення моніторингу та інформаційного забезпечення Кабінету Міністрів України з питань реалізації завдань і заходів Програми.

Програма розроблена виходячи з основних параметрів економічного розвитку України до 2005 року. Під час її формування враховано прийняті державні, галузеві, регіональні програми та прогнозні показники, спрямовані на забезпечення економічного і соціального розвитку. У Програмі визначено пріоритети державної політики зайнятості в Україні на період до 2005 року і прогнозні макропоказники обсягів зайнятості та безробіття (чисельність населення, зайнятого економічною діяльністю, чисельність безробітних і рівень безробіття на повному ринку праці).

Програма складається із 7 розділів і 5 додатків, в яких міститься інформація про:

економічний розвиток та зайнятість населення в 1997-2000 роках і основні напрями державної політики зайнятості на період до 2005 року;

прогнозні параметри ринку праці, регіонально-галузеві та соціальні пріоритети створення нових робочих місць;

створення додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатних громадян працездатного віку, які потребують соціального захисту і не здатні з незалежних від них причин на рівних конкурувати на ринку праці, та забезпечення соціального захисту безробітних;

стимулювання мотивації до праці;

законодавчу базу Програми;

механізм реалізації Програми.

Складовими Програми є щорічні прогнозні показники (додатки 1-5). Реалізація Програми здійснюється через щорічні плани дій. В них визначаються конкретні заходи, терміни, завдання і коло відповідальних осіб по забезпеченню виконання Програми.

Програма спрямована на забезпечення подальших перетворень у соціально-трудовій сфері, підвищення ефективності праці та посилення соціального захисту населення від безробіття. Необхідною умовою її реалізації є тісний взаємозв'язок політики зайнятості та економічної політики держави, консолідація зусиль усіх гілок влади, діяльність яких пов'язана з вирішенням проблеми зайнятості населення, а також об'єднань роботодавців і профспілок. Програма передбачає посилення ролі та відповідальності органів влади і соціальних партнерів за реалізацію політики зайнятості.

Зміни у сфері зайнятості населення у 1997-1999 роках були обумовлені продовженням різкого зменшення обсягів валового внутрішнього продукту, кризою неплатежів, зниженням рівня доходів населення. Темпи зміни реального валового внутрішнього продукту становили: у 1997 році - 97 відсотків, у 1998 році - 98,1 відсотка, у 1999 році - 99,6 відсотка. Кожне друге підприємство було збитковим.

Чисельність працівників, зайнятих в усіх сферах економічної діяльності, зменшилася майже на 800 тис. осіб (з 22,6 млн. у 1997 році до 21,8 млн. у 1999 році). Рівень зайнятості знизився за цей період з 75,8 до 72,8 відсотка.

У галузях матеріального виробництва (переважно у промисловості та будівництві) чисельність працюючих зменшилася на 655 тис. чоловік. Перерозподіл відбувався на користь сфер надання фінансових і торгово-посередницьких послуг.

Зберігався високий рівень вимушеної неповної зайнятості (у 1999 році 2,8 млн., або 19,4 відсотка загальної кількості робітників і службовців, зайнятих у галузях економіки, перебували в неоплачуваних відпустках з ініціативи адміністрації, 2,2 млн. чоловік, або 15,3 відсотка, працювали на виробництві неповний робочий день).

Поширювалися явища, пов'язані з нерегламентованими відносинами у сфері зайнятості, в тому числі нелегальна трудова міграція.

Знизилася роль оплати праці у стимулюванні зайнятості населення (частка оплати праці у номінальному валовому внутрішньому продукті становила 41,2 відсотка).

Поглиблювалися диспропорції між попитом і пропонуванням робочої сили. В 1997-1999 роках було створено лише 226,8 тис. робочих місць. Навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) незайнятого населення, зареєстрованого в службі зайнятості, збільшилося з 11 до 24 осіб. Зокрема, не виконувалися завдання із створення робочих місць у шахтарських регіонах (у 1997-1999 роках створено лише 1,4 тис. одиниць замість 20,2 тис. запланованих).

Залишалася складною ситуація з надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатних громадян працездатного віку, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці (частка жінок у числі зареєстрованих безробітних у 1999 році становила 57,3 відсотка, питома вага молоді - 37,5 відсотка, чисельність працюючих інвалідів - лише 14 відсотків загальної їх чисельності у працездатному віці).

Зростав рівень безробіття, визначений за методологією Міжнародної організації праці (далі - МОП) з урахуванням результатів обстеження економічно активного населення (з 9 відсотків у 1997 році до 11,9 відсотка у 1999 році), та рівень зареєстрованого безробіття працездатного населення працездатного віку (з 2,33 відсотка у 1997 році до 4,3 відсотка у 1999 році).

Підвищеними темпами зростав рівень зареєстрованого безробіття працездатного населення працездатного віку в сільській місцевості. За 1997-1999 роки цей показник збільшився в 2,3 раза, а міського населення - в 1,8 раза.

Збільшилася середня тривалість зареєстрованого безробіття працездатного населення працездатного віку (з 8,5 місяця у 1997 році до 11,4 місяця у 1999 році).

Зростала чисельність безробітних, які є членами однієї сім'ї, особливо в монофункціональних містах. На кінець 2000 року на обліку в державній службі зайнятості перебувало майже 39 тис. таких сімей.

Підвищений рівень безробіття працездатного населення працездатного віку в умовах високого напруження на ринку праці та виникнення істотної диспропорції між попитом і пропонуванням робочої сили набув значного поширення в монофункціональних містах.

У 2000 році вперше після десятирічного економічного спаду з'явились ознаки стабілізації та зростання економічних показників. Темпи зростання реального валового внутрішнього продукту досягли 106,0 відсотка, а обсягів виробництва промислової продукції - 112,9 відсотка. Обсяги освоєння інвестицій в основний капітал збільшилися порівняно з 1999 роком на 14,4 відсотка. Прямих іноземних інвестицій надійшло майже на 19 відсотків більше, ніж у 1999 році.

Активізувалася діяльність підприємств приватного сектору економіки. Кількість малих підприємств збільшилася порівняно з 1999 роком на 10,6 відсотка, а чисельність підприємців і самостійно зайнятих осіб - на 13,4 відсотка. Зменшилася заборгованість з виплати заробітної плати.

Розпочато реформування відносин власності на селі.

У 2000 році ситуація на ринку праці була позначена деякими позитивними тенденціями:

за даними щоквартальних вибіркових обстежень населення з питань економічної активності за місцем їх проживання, тобто в домогосподарствах, чисельність працівників, зайнятих економічною діяльністю, збільшилася з 20,05 млн. чоловік в середньому за 1999 рік до 20,42 млн. в середньому за 2000 рік. Це відбулося в результаті розвитку підприємництва та самостійної зайнятості населення;

чисельність осіб, які перебували у вимушених неоплачуваних відпустках, зменшилася у 2000 році на 21,4 відсотка порівняно з відповідним періодом 1999 року;

темпи створення нових робочих місць і потреба підприємств у працівниках для заміщення вільних робочих місць, заявлена в державну службу зайнятості, збільшилися більш як на 30 відсотків;

рівень зареєстрованого безробіття працездатного населення працездатного віку знизився з 4,22 відсотка на початок року до 3,68 відсотка на кінець 2000 року.

Водночас поширилися нерегламентовані відносини у сфері зайнятості, в тому числі за рахунок активізації нелегальної трудової міграції.

Державне регулювання ринку праці в зазначений період було в основному спрямоване на реалізацію заходів, пов'язаних з проведенням активної політики зайнятості (працевлаштування, навчання новим професіям), та надання матеріальної допомоги безробітним, зареєстрованим у державній службі зайнятості.

Чисельність незайнятого населення, зареєстрованого в державній службі зайнятості, яке було охоплено заходами, пов'язаними з проведенням активної політики зайнятості (2,7 млн. чоловік), зросла протягом 1997-2000 років майже вдвічі. За цей період працевлаштовано 1,8 млн. громадян. Чисельність осіб, які проходили професійну підготовку, становила 422,3 тис. чоловік. Активізовано роботу з розширення обсягів громадських та сезонних робіт, в яких взяли участь 550,5 тис. чоловік.

З метою розвитку виробництва, активізації зайнятості населення, збільшення кількості нових робочих місць створювалися спеціальні (вільні) економічні зони. Напрацьовувалася законодавча база з питань розвитку підприємництва, підтримки регіонів з критичною ситуацією на ринку праці, соціального захисту зареєстрованих безробітних.

Найгострішими залишаються проблеми забезпечення:

ефективного використання робочої сили;

професійно-кваліфікаційної збалансованості попиту та пропонування робочої сили;

посилення мотивації до праці;

зниження рівня безробіття;

збільшення кількості введених робочих місць;

зайнятості населення в регіонах з критичною ситуацією на ринку праці, насамперед в монофункціональних містах і шахтарських регіонах;

зайнятості військовослужбовців, вивільнених внаслідок скорочення їх чисельності;

працевлаштування соціально вразливих верств населення (інвалідів, молоді, особливо випускників навчальних закладів);

зайнятості сільського населення в умовах реорганізації агропромислового комплексу;

регламентованих відносин у сфері зайнятості;

соціального захисту зареєстрованих безробітних, зокрема фінансового забезпечення;

посилення відповідальності та підвищення ролі органів виконавчої влади всіх рівнів у реалізації державної політики зайнятості.

Врегулювання зазначених питань є необхідною передумовою позитивних зрушень на ринку праці в 2001-2004 роках.

Розширення сфери прикладання праці, формування сприятливого підприємницького середовища, підвищення соціальної захищеності громадян є стратегічними цілями державної політики. Забезпечення зайнятості залежатиме від зростання обсягів виробництва та інвестицій, спрямованих на створення нових робочих місць, тому важливим напрямом державної політики у сфері зайнятості стає забезпечення взаємозв'язку заходів економічного розвитку, бюджетної та податкової політики.

Очікується зростання реального валового внутрішнього продукту (на рівні 106-108 відсотків), обсягів виробництва продукції промисловості (на рівні 107-114 відсотків) і сільського господарства на 103-104 відсотки щороку.

В усіх регіонах України прогнозується збільшення обсягів капітальних вкладень. У 2001-2004 роках інвестиції в основний капітал за рахунок усіх джерел фінансування становитимуть 140-150 млрд. гривень. Прогнозується збільшення прямих іноземних інвестицій в 1,5-1,7 раза. Понад 50 відсотків інвестицій передбачається вкласти в технічне переобладнання та реконструкцію діючих підприємств. Однією з обов'язкових умов вкладення інвестицій є створення нових робочих місць.

Позитивними факторами впливу на ринок праці є реструктуризація, реорганізація, приватизація промислових підприємств, подальше реформування аграрного сектору економіки.

Негативні фактори - це передусім недостатня кваліфікація і низький рівень професійної мобільності вивільнюваних працівників, що ускладнить процес їх подальшого працевлаштування.

Економічний розвиток супроводжуватиметься змінами у структурі зайнятості, підвищенням вимог до якості робочої сили, стимулюватиме вивільнення надлишкової чисельності зайнятого населення, а також створюватиме передумови для посилення його соціального захисту від безробіття.

Для ринку праці в цей період будуть характерні такі тенденції:

стабілізація обсягів трудових ресурсів на рівні 30 млн. чоловік (зростання чисельності населення працездатного віку нівелюватиметься зменшенням чисельності працюючих пенсіонерів внаслідок скорочення їх природної бази);

поступове збільшення чисельності населення, зайнятого економічною діяльністю (з 20,40 млн. осіб в 2001 році до 21,53 млн. осіб в 2004 році), переважно за рахунок розвитку самостійної зайнятості населення, активізації діяльності підприємств споживчої кооперації, приватних, сімейних та фермерських господарств;

збереження від'ємних тенденцій щодо чисельності працюючих на державних підприємствах внаслідок скорочення штату та у зв'язку із змінами в організації виробництва (реконструкція та модернізація підприємств, ліквідація робочих місць внаслідок фізичного зносу) з одночасним зниженням середньорічних темпів їх вивільнення (з 5 відсотків в 1999-2000 роках до 1-2 відсотків в 2004 році);

збільшення чисельності населення, зайнятого такими видами економічної діяльності, як сільське господарство (передусім в особистих селянських господарствах), торгівля, громадське харчування і сфера послуг (очікувані середньорічні темпи зростання становитимуть 5-10 відсотків);

подальше зростання чисельності працюючих у приватному секторі економіки (в 2004 році чисельність працюючих на підприємствах приватної форми власності прогнозується на рівні 7,5 млн. чоловік, що становитиме до 30 відсотків працівників, зайнятих економічною діяльністю);

активізація процесу створення нових робочих місць в усіх сферах економічної діяльності (в 2001-2004 роках за рахунок усіх джерел фінансування прогнозується створення 1,5 млн. робочих місць);

поступове зменшення чисельності безробітних, визначеної за методологією МОП (з 2,6 млн. чоловік в середньому за 2001 рік до 2,2 млн. чоловік в середньому за 2004 рік), і зниження рівня безробіття, визначеного за методологією МОП, - відповідно з 11,2 до 9,4 відсотка;

збільшення чисельності незайнятого населення, зареєстрованого в державній службі зайнятості (з 2,8 млн. чоловік у 2001 році до 3,0 млн. чоловік у 2004 році). Чисельність зареєстрованих безробітних зросте з 1 млн. чоловік на кінець 2001 року до 1,2 млн. чоловік на кінець 2004 року, а рівень зареєстрованого безробіття працездатного населення працездатного віку підвищиться відповідно з 3,68 відсотка на кінець 2001 року до 4,42 відсотка на кінець 2004 року.

Таким чином, характерною особливістю ринку праці у 2001-2004 роках буде розвиток позитивної тенденції щодо зростання чисельності працюючих в результаті стабілізації темпів зростання реального валового внутрішнього продукту, обсягів виробництва та капіталовкладень. У зв'язку з цим прогнозується поступове зниження рівня безробіття, визначеного за методологією МОП, і незначне збільшення чисельності незайнятого населення, зареєстрованого в державній службі зайнятості.

Державна політика зайнятості населення на 2001-2004 роки проводитиметься за такими напрямами:

формування професійно-кваліфікаційного складу робочої сили відповідно до потреб економіки та ситуації на ринку праці;

збереження ефективно функціонуючих і створення нових робочих місць;

підвищення якості робочої сили;

посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості;

сприяння розробці відповідних заходів з метою підвищення рівня професійної мобільності вивільнюваних працівників;

детінізація зайнятості та легалізація міждержавних трудових міграцій;

створення умов для самостійної зайнятості населення і розвитку підприємницької ініціативи;

підтримка регіонів з критичною ситуацією на ринку праці з використанням механізмів сприяння розвиткові депресивних територій;

пом'якшення соціальних наслідків закриття неперспективних вугледобувних шахт;

реформування соціально-трудових відносин на селі внаслідок розпаювання та передачі землі у приватну власність;

сприяння зайнятості населення і створенню нових робочих місць для персоналу Чорнобильської АЕС у зв'язку із виведенням її з експлуатації;

сприяння наданню додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатних громадян працездатного віку, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці (молоді, жінок, інвалідів), запровадження з цією метою надійних економічних механізмів забезпечення їх зайнятості;

забезпечення соціального захисту військовослужбовців (передусім сприяння їх зайнятості), звільнених у запас в процесі реформування Збройних Сил України;

забезпечення надійного соціального захисту зареєстрованих безробітних шляхом подальшого запровадження законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

зниження рівня та тривалості зареєстрованого безробіття працездатного населення працездатного віку шляхом виконання програм, пов'язаних з проведенням активної політики зайнятості;

впровадження ефективних форм співробітництва органів державної влади, профспілок і роботодавців.

У 2001-2004 роках очікуються певні позитивні зрушення у формуванні природної бази трудового потенціалу, зумовлені переважно зміною демографічної ситуації.

Прогнозується, що в 2004 році, незважаючи на затяжну соціально-економічну кризу і прогресуючу депопуляцію, чисельність населення працездатного віку збільшиться майже на 190 тис. чоловік і становитиме 28,5 млн. чоловік, передусім за рахунок молодших вікових груп і окремих груп передпенсійного віку (як жінок, так і чоловіків), внаслідок переходу до передпенсійного віку поколінь повоєнних років народження. Це підвищення не буде тривалим і структура населення працездатного віку збережеться: до 40 відсотків становитимуть особи віком 16-29 років, до 50 відсотків - віком 30-49 років. Частка працівників останнього передпенсійного п'ятиріччя не перевищить 10 відсотків обсягів працездатного населення.

Прогнозується скорочення чисельності осіб першого пенсійного п'ятиріччя з 2,8 до 2,6 млн. чоловік. Однак в умовах складної економічної ситуації це не призведе до значного зменшення трудової активності пенсіонерів, чисельність яких змінюватиметься в межах 2,5-2,6 млн. чоловік.

За умови проведення пенсійної реформи очікується також, що чисельність зайнятих економічною діяльністю осіб старшого віку може бути додатково збільшена за рахунок пенсіонерів за віком, за якими будуть законодавчо закріплені права на подальшу (за бажанням) зайнятість. Максимальна чисельність таких осіб може становити в середньому в 2001 році - 27,3 тис., у 2002 році - 126,2 тис., у 2003 році - 223,3 тис. і в 2004 році - 339,4 тис. чоловік.

З огляду на те, що не всі пенсіонери матимуть наміри використати своє право на продовження трудової діяльності (за експертними оцінками коефіцієнт продовження трудової діяльності береться від максимальних обсягів прогнозу на рівні 0,3), додаткова чисельність працюючих осіб старше пенсійного віку, для яких буде актуальним питання забезпечення робочими місцями, становитиме в середньому в 2001 році - 8 тис., 2002 році - 38 тис., 2003 році - 67 тис., у 2004 році - 102 тис. чоловік.

З урахуванням очікуваної чисельності працездатного населення працездатного віку (27,3-27,6 млн. чоловік) і працюючих пенсіонерів та підлітків, обсяги трудових ресурсів прогнозуються на рівні 30,0-30,1 млн. чоловік (у середньому за рік) з незначними змінами за роками в межах 15-30 тис. чоловік.

Чисельність працівників, зайнятих економічною діяльністю, стабілізується і поступово збільшуватиметься з 20,40 млн. чоловік у 2001 році до 21,53 млн. чоловік у 2004 році.

Чисельність працівників, зайнятих на державних підприємствах, перманентно знижуватиметься. Можливі обсяги зайнятості в 2004 році становитимуть 7 млн. чоловік (середньорічні темпи зниження до 5 відсотків).

Чисельність працюючих за наймом знизиться порівняно з 2000 роком на 9-10 відсотків і становитиме 16,7 млн. чоловік, а працюючих не за наймом - збільшиться на 2,7-2,8 млн. чоловік і становитиме 4,8 млн. чоловік.

Чисельність учнів працездатного віку, які навчаються з відривом від виробництва, збільшиться з 2,4 млн. до 2,6 млн. чоловік.

Державна політика у сфері формування професійно-освітнього потенціалу населення спрямовуватиметься на створення правових, економічних, соціальних та організаційних засад для отримання молоддю професійних знань відповідно до потреб і можливостей особистості у здобутті освіти та ситуації на ринку праці щодо попиту на робочу силу певного професійного спрямування.

Основними напрямами державної політики у сфері формування професійно-освітнього потенціалу населення в 2001-2004 роках будуть:

оптимізація мережі навчальних закладів вищої, професійно-технічної, післядипломної освіти різних форм власності та розширення переліку професій для підготовки спеціалістів і робітників відповідно до потреб економіки;

удосконалення механізму формування державного замовлення в системі вищої та професійно-технічної освіти з метою забезпечення потреб економіки у спеціалістах і кваліфікованій робочій силі та соціальної підтримки вразливих верств населення;

запровадження системи безперервного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації економічно активного населення працездатного віку, яка передбачає:

професійну підготовку та професійну орієнтацію учнів загальноосвітніх навчальних закладів, орієнтовану на потреби регіональних ринків праці;

єдину безперервну ступеневу професійно-технічну та вищу освіту;

післядипломну освіту;

професійне навчання персоналу на виробництві;

професійну підготовку та перепідготовку безробітних;

розширення обсягів надання громадянам з особливими потребами (інвалідам) освітніх послуг у вищих, професійно-технічних навчальних закладах за конкурентоспроможними професіями (спеціальностями).

Реалізація цієї політики пов'язана з:

регулюванням ринку освітніх послуг (безпосередньо - шляхом державного замовлення на спеціалістів та кваліфікованих робітників відповідно до потреб економіки у додатковій чисельності працівників певних професій і кваліфікаційного рівня та потреб населення в отриманні певних професійних знань, у контексті державних ініціатив щодо розвитку підприємництва і самостійної зайнятості; опосередковано - шляхом економічного стимулювання навчальних закладів, які готують молодь за спеціальностями і професіями, що користуються попитом на ринку праці, і тих навчальних закладів, які проводять маркетингову політику щодо своїх випускників);

регулюванням ринку праці (безпосередньо - шляхом надання державних гарантій щодо працевлаштування випускників, а також надання їм першого робочого місця; опосередковано - шляхом застосування механізму економічного стимулювання роботодавців, які працевлаштовують випускників навчальних закладів);

пошуком важелів підвищення гнучкості функціонування ринку освітніх послуг і ринку праці в частині посилення збалансованості інтересів громадян, держави, роботодавців у питаннях зайнятості.

Підготовка спеціалістів і кваліфікованих робітників за державним замовленням здійснюватиметься за такими напрямами:

1) формування державного замовлення з урахуванням потреб економіки в кваліфікованій робочій силі та розвитку національного і регіональних ринків праці шляхом:

переорієнтації формування обсягів і спеціалізацій професійної підготовки робочої сили від "досягнутого рівня" до обсягів і спеціалізацій, обгрунтованих прогнозами економічного розвитку;

поширення державного замовлення на підготовку фахівців на тендерній основі з наданням переваг навчальним закладам, які мають найвищі рівні працевлаштування випускників;

2) поліпшення організаційної системи державного замовлення шляхом:

надання Міністерству праці та соціальної політики України повноважень з координації питань визначення масштабів підготовки фахівців за певними спеціалізаціями та розміщення державного замовлення за регіонами;

погодження обсягів та напрямів підготовки фахівців і кваліфікованих робітників у навчальних закладах за державним замовленням у територіальних органах праці та зайнятості.

У прогнозований період очікується збільшення чисельності випускників загальноосвітніх навчальних закладів на 25-30 відсотків. Максимальні обсяги випуску (1,5 млн. чоловік) припадуть на 2003 рік. Це вимагатиме проведення виваженої цілеспрямованої політики з метою створення умов для набуття молоддю подальшої освіти та її працевлаштування. Оскільки частка випускників загальноосвітніх навчальних закладів, які не планують продовжувати навчання, поступово зростатиме (з 13 відсотків у 1999 році до 20 відсотків в 2004 році), посиленої уваги вимагатимуть питання зайнятості молоді. За прогнозами, чисельність випускників загальноосвітніх навчальних закладів, які потребуватимуть допомоги у працевлаштуванні, зросте за цей період в 1,7 раза і становитиме щороку 240-260 тис. чоловік.

З метою посилення адаптації молоді до умов ринкової економіки буде запроваджено починаючи з 2002 року вивчення учнями старших класів загальноосвітніх навчальних закладів курсу основ підприємницької діяльності.

Щорічна чисельність випускників професійно-технічних навчальних закладів становитиме 260-265 тис. чоловік. Прогнозується, що до 85 відсотків випускників не матимуть проблем з роботою, оскільки вони підготовлені за державним замовленням і повинні бути розподілені за підприємствами-замовниками, а також внаслідок гнучкості системи підготовки (за кількома професіями та професіями, які можуть бути використані під час розгортання власної підприємницької діяльності). Потребуватимуть допомоги у працевлаштуванні близько 21-24 тис. чоловік щороку, або 8 відсотків загальної чисельності випускників професійно-технічних навчальних закладів (у 1999 році - 12 відсотків).

Очікується, що чисельність випускників вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації стабілізується і становитиме близько 370 тис. чоловік щороку. З них 150-170 тис. чоловік (40 відсотків) закінчать навчальні заклади I-II рівнів акредитації, 204-217 тис. чоловік - III-IV рівнів акредитації. Щороку потребуватимуть державної допомоги у працевлаштуванні після закінчення вищих навчальних закладів близько 50-60 тис. чоловік.

З метою посилення конкурентоспроможності випускників на ринку праці поширюватиметься практика підготовки та перепідготовки фахівців за кількома суміжними професіями.

Прогнозується зростання обсягів професійного навчання персоналу на виробництві. Підготовка працівників за новими професіями збільшиться з 300 тис. чоловік у 2001 році до 500-550 тис. чоловік у 2004 році. Обсяги підвищення кваліфікації персоналу на виробництві зростуть з 850 тис. чоловік у 2001 році до 1,5 млн. чоловік у 2004 році.

Професійна підготовка спеціалістів з числа громадян з особливими потребами (інвалідів, зокрема по зору і слуху) здійснюватиметься у загальноосвітніх навчальних закладах (індивідуально або шляхом формування окремих груп), навчальних комбінатах (у системі Українського товариства сліпих налічується 78 таких комбінатів, Українського товариства глухих - 40), у системі навчальних закладів, що належать до сфери управління Міністерства праці та соціальної політики України, - 6 закладів (п'ять - спеціалізовані, три - мають I та II рівні акредитації). Тут щороку проводиться професійна підготовка, медична, трудова, фізична та соціальна реабілітація 1,7 тис. студентів-інвалідів.

У 1999 році відкрито міжнародний Університет розвитку людини "Україна" - вищий навчальний заклад змішаної форми власності, створений за участю Київської міської державної адміністрації, міських та обласних рад. В цьому університеті за 21 спеціальністю навчаються 11 тис. студентів, у тому числі до 1 тис. інвалідів.

З метою розширення можливостей професійного навчання інвалідів у професійно-технічних і вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації необхідно запровадити квотування цільових місць для навчання інвалідів за державним замовленням та забезпечити можливість їх навчання за місцем проживання у разі неспроможності відвідувати навчальний заклад.

Прогнозування інвестиційної активності, розвитку підприємницької діяльності та самостійної зайнятості дає підстави вважати, що у 2001-2004 роках кількість новостворених робочих місць в усіх сферах економічної діяльності становитиме 1,5 млн. одиниць, у тому числі в 2001 році - 370 тис. одиниць, а у 2002-2004 роках 370-380 тис. одиниць у середньому за рік. З урахуванням обсягів створення нових робочих місць у 2000 році кількість введених в дію робочих місць за 2000-2004 роки перевищить 1,6 млн. одиниць. Частка робочих місць, введених для працюючих за наймом, становитиме 30-40 відсотків, у сфері самостійної зайнятості - 60-70 відсотків.

Очікується, що майже третину робочих місць буде створено в промисловості, чверть - у сфері торгівлі та громадського харчування, близько 8 відсотків - у галузях транспорту та зв'язку, понад 9 відсотків - у будівництві. Найбільша загальна кількість нових робочих місць передбачається у Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Одеській областях і в м. Києві, в яких буде створено до 50 відсотків нових робочих місць, введених у дію в країні.

Головним джерелом інвестицій для створення робочих місць залишатимуться власні кошти підприємств (до 70 відсотків загального обсягу вкладень). Можлива частка коштів державного бюджету становитиме 3-4 відсотки, місцевих бюджетів - 5-6 відсотків. Ресурси місцевих бюджетів переважно використовуватимуться з метою створення сприятливих умов для поширення різних форм самостійної зайнятості населення, сприяння розвиткові малого і середнього підприємництва.

Державна політика у сфері зайнятості та створення нових робочих місць реалізовуватиметься шляхом:

подальшої реструктуризації державних підприємств із залученням інвестицій для розвитку підприємництва у виробничій сфері на умовах забезпечення модернізації застарілих і створення нових високопродуктивних робочих місць, а також із забезпеченням ефективного функціонування підприємств у післяприватизаційний період;

запровадження сприятливого інвестиційного та податкового режиму для підприємств, які створюють нові робочі місця, в тому числі надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатних громадян працездатного віку, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці;

реалізації інвестиційних проектів, якими передбачається створення нових робочих місць на територіях спеціальних (вільних) економічних зон та територіях із спеціальним режимом інвестиційної діяльності;

надання державної підтримки районам, в яких склалася критична ситуація на ринку праці, шляхом запровадження особливих режимів приватизації, інвестування, оподаткування та кредитування, а також розроблення і впровадження механізму залучення коштів іноземних кредитних ліній та міжнародної технічної допомоги;

реалізації політики ефективної підтримки самостійно зайнятого населення, сімейного, малого та середнього підприємництва;

економічного заохочення підприємців у створенні нових робочих місць для безробітних і підтримки підприємницької ініціативи безробітних;

розвитку гнучких форм зайнятості, створення робочих місць з неповним робочим часом, на допоміжних роботах, у приватній сфері послуг тощо;

розвитку сезонних та громадських робіт;

сприяння легальній трудовій міграції громадян України;

визначення галузевих пріоритетів створення нових робочих місць, що пов'язане з державною підтримкою галузей, які здатні забезпечити максимально швидке збільшення обсягів валового внутрішнього продукту (це галузі, в яких накопичено великий експортний потенціал - металургія, хімічна та нафтохімічна промисловість, літако- та суднобудування, і галузі з швидким оборотом капіталу - легка, харчова, мікробіологічна промисловість, торгівля, деякі галузі сільського господарства), визначають рівень економічної безпеки України (паливно-енергетичний і аграрно-промисловий комплекси), створюють матеріально-технічну базу виробництва (машинобудування, насамперед енергетичне, електротехнічне, сільськогосподарське, електроніка, верстатобудування, будівництво та промисловість будівельних матеріалів), забезпечують функціонування інфраструктурних систем (транспорт і зв'язок), задовольняють першочергові потреби населення (житлово-комунальне господарство, медицина).

Регіональні пріоритети щодо створення робочих місць визначатимуться з урахуванням:

рівня зареєстрованого безробіття працездатного населення працездатного віку в регіоні;

рівня життя населення регіону;

гостроти соціальної напруженості в регіоні.

З метою зменшення рівня безробіття працездатного населення працездатного віку здійснюватиметься створення робочих місць у регіонах з найвищим рівнем зростання безробіття та навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) незайнятого населення. Це насамперед Іршавський район Закарпатської, Городнянський район Чернігівської, Дубровицький район Рівненської, Перемишлянський район Львівської, Турійський район Волинської, Радомишльський район Житомирської, Городищенський район Черкаської областей.

Для підвищення рівня життя населення пріоритети у створенні робочих місць будуть зорієнтовані насамперед на райони з високим рівнем зубожіння населення (критерієм може бути середній доход на душу населення в регіоні). Активізація підтримки місцевими органами виконавчої влади самостійної зайнятості населення буде розглядатися як основний чинник поліпшення ситуації на регіональних ринках праці.

Зниження гостроти соціальної напруженості в регіонах буде пов'язане із створенням робочих місць, розвитком інфраструктури і створенням сприятливих умов для розвитку підприємництва, у першу чергу на територіях, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (райони Київської, Житомирської, Чернігівської, Волинської областей), регіонах, де закриваються шахти і відбувається вивільнення шахтарів (Донецька, Луганська області), в монофункціональних містах і депресивних територіях з високим рівнем концентрації промислово-виробничого потенціалу, в регіонах повернення осіб, депортованих за національною ознакою (Автономна Республіка Крим).

Створення нових робочих місць у вугільній промисловості буде залежати від обсягів бюджетного фінансування. Надходження капіталовкладень забезпечить відкриття 4 нових шахт з введенням 10 тис. робочих місць.

Питання подальшої зайнятості працівників, які вивільняються у зв'язку з ліквідацією підприємств вугільної промисловості, вирішуватимуться в рамках програм реструктуризації вугільного сектору економіки. З метою створення нових робочих місць для колишніх шахтарів і членів їх сімей передбачено чітке розмежування функцій органів виконавчої влади в питаннях:

прогнозування потреб у працевлаштуванні осіб, які будуть вивільнені з об'єктів реструктуризації, та членів їх сімей;

визначення регіонів і галузей (сфер) економіки, прийнятних для створення нових робочих місць; організація переселення вивільнюваних шахтарів і членів їх сімей (за згодою) в інші регіони;

здійснення навчання новим професіям та працевлаштування вивільнених шахтарів та членів їх сімей;

підтримки розвитку підприємницької діяльності вивільнених шахтарів.

Розв'язання проблем зайнятості в агропромисловому комплексі буде пов'язано з розгортанням державних, галузевих і регіональних програм підтримки аграрної реформи (виробництво сільськогосподарської техніки, кредитні та освітні програми), розвитком нових форм і видів прикладання праці. Поширюватиметься фермерство і діяльність господарств, реформованих на засадах приватної власності, будуть розмежовані підприємницька та підсобна форми господарювання. Стимулюватиметься розвиток на селі переробної та інших видів промисловості, сфери послуг, рекреації та туризму, інших видів несільськогосподарської діяльності. Робочі місця створюватимуться шляхом застосування скорочених процедур реєстрації суб'єктів господарювання в сільському господарстві і підприємствах сфери обслуговування, спрощення форм оподаткування і звітності.

Буде відбуватися пошук узгоджених рішень по вирішенню проблем зайнятості на території сільських і селищних рад та пошук відповідних форм соціального партнерства, особливо з урахуванням реформування агропромислового комплексу.

Проблеми зайнятості працівників, які вивільнятимуться у зв'язку з закриттям Чорнобильської АЕС, соціального захисту членів їх сімей і жителів м. Славутича та селища Лісне розв'язуватимуться у рамках Програми соціального захисту працівників Чорнобильської АЕС та жителів м. Славутича у зв'язку із закриттям станції і Програми створення додаткових робочих місць для працівників ЧАЕС та жителів м. Славутича шляхом:

працевлаштування спеціалістів на спеціалізованому підприємстві, створеному на території станції;

створення нових робочих місць у рамках програми організації та фінансування розвитку виробничої та соціальної інфраструктури м. Славутича;

збільшення попиту на робочу силу внаслідок відкриття спеціальної кредитної лінії для реалізації на конкурсній основі інвестиційних проектів у спеціальній економічній зоні "Славутич";