Відповідно до частини сьомої статті 83 Конституції України та статті 61 Регламенту Верховної Ради України 11 березня 2010 року у Верховній Раді України сформовано Коаліцію депутатських фракцій "Стабільність і реформи" у Верховній Раді України шостого скликання у складі 235 народних депутатів України.

До Коаліції депутатських фракцій "Стабільність і реформи" у Верховній Раді України шостого скликання увійшли:

- фракція Партії регіонів у Верховній Раді України;

- фракція Комуністичної партії України у Верховній Раді України;

- фракція "Блок Литвина" (Народна Партія, Трудова партія України) у Верховній Раді України;

- народні депутати України.

Ми, народні депутати України, поєднані спільною метою рішучого подолання наслідків кризи, відновлення соціально-економічної стабільності, запровадження докорінних реформ, створення необхідних умов для системного оновлення суспільних відносин, підвищення дієвості державної влади, забезпечення прогресивного розвитку України та гідного рівня життя її громадян, вирішили створити у Верховній Раді України VI скликання Коаліцію "Стабільність і реформи".

1.1. Масштабна модернізація національного виробництва, впровадження енергозбереження, зростання продуктивності праці, зміцнення конкурентних позицій вітчизняного виробника на основі широкого застосування інвестиційно-інноваційної моделі розвитку з метою входження України до 20 найбільш економічно розвинених країн світу.

1.2. Суттєве покращення інвестиційного клімату, в тому числі шляхом спрощення адміністрування та зниження податкового тиску, гарантування державою недоторканності прав власності та зміцнення інституту власності як основи ринкової системи господарювання, спрощення системи отримання дозволів, зниження тиску на бізнес з боку контролюючих органів.

1.3. Інтенсифікація інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема через заохочення інвестиційного спрямування коштів підприємств та населення; утвердження ефективної системи страхування інвестиційних ризиків; стимулювання збільшення обсягів заощаджень громадян та спрямування цих коштів на інвестування економіки; запровадження системи економічних стимулів для заохочення модернізації українського виробництва.

1.4. Розвиток конкуренції як основного чинника підвищення ефективності економіки. Розробка та впровадження прозорого законодавства про державну підтримку відповідно до європейських стандартів.

1.5. Детінізація економіки та легалізація капіталів некримінального походження.

1.6. Стимулювання розвитку підприємств малого і середнього бізнесу шляхом надання доступу до кредитних ресурсів, зменшення податкового навантаження, у тому числі значне зниження податкових платежів для підприємств, які створюють нові робочі місця.

1.7. Запровадження мораторію на підвищення податкового та регуляторного тиску на бізнес, особливо малий та середній, на період до стабілізації фінансово-економічної ситуації в державі.

1.8. Підвищення рівня зайнятості населення та зростання заробітної плати на основі стійкого зростання економіки та продуктивності праці.

1.9. Проведення узгодженої державної антиінфляційної політики та забезпечення цінової і валютно-курсової стабільності.

1.10. Оздоровлення фінансового сектору та відродження кредитування національної економіки на основі координації фіскальної та монетарної політики між Урядом та НБУ.

1.11. Створення умов для відродження іпотечного кредитування та розширення його доступності для громадян.

1.12. Забезпечення реального гарантування вкладів громадян та права вільно розпоряджатися ними.

1.13. Запровадження прозорої та виваженої бюджетної політики, яка забезпечує захист вразливих верств населення та інвестування в реальний сектор економіки для підтримки національного товаровиробника та збереження робочих місць.

1.14. Прийняття бюджету на 2010 рік, який забезпечить вихід економіки України з кризи та її сталий розвиток.

1.15. Реалізація національної програми відродження українського села, що передбачала б юридичну гарантію захисту земельних паїв, своєчасну виплату державних дотацій вітчизняним сільгоспвиробникам, компенсацію відсотків за кредитами інвесторам сільгосппроектів.

1.16. Створення пільгових умов для залучення інвестицій у розвиток соціальної інфраструктури сільської місцевості, газифікації сільських населених пунктів, будівництво автошляхів, медичних і освітніх закладів.

1.17. Запровадження реформи житлово-комунального господарства та реалізація інфраструктурних проектів на засадах приватно-державного партнерства.

1.18. Забезпечення умов реалізації людського потенціалу нації відповідно до європейських стандартів.

1.19. Активізація ресурсного потенціалу регіонів, збільшення їх економічної самостійності шляхом розширення власної доходної бази місцевих бюджетів та чіткого розподілу повноважень між регіонами і центром. Подолання депресивності територій.

1.20. Забезпечення ефективного використання державного майна, запровадження прозорого та ефективного механізму - реалізації державою своїх прав власника та підвищення якості управління державним майном.

1.21. Забезпечення прозорої приватизації державного майна шляхом впровадження аукціонного принципу для залучення приватних інвесторів.

1.22. Розвиток ліквідного, прозорого та надійного фондового ринку.

1.23. Досягнення високого рівня енергетичної безпеки як складової національної безпеки України.

1.24. Формування зовнішньоекономічної політики України на засадах пріоритетності національних економічних інтересів, в т.ч. оптимізація стану платіжного балансу; стимулювання експорту; захист вітчизняних економічних інтересів за кордоном.

1.25. Вжиття термінових заходів по підготовці України до проведення Чемпіонату Європи по футболу у 2012 році.

1.26. Забезпечення безперебійного газопостачання та вчасних розрахунків за газ, розробка та запровадження програми фінансового оздоровлення та реструктуризації НАК "Нафтогаз України".

2.1. Запровадження європейських стандартів соціального захисту, якісне піднесення життєвого рівня громадян України.

2.2. Забезпечення формування на законодавчому рівні та гарантування доступності для кожної людини державного "антикризового" продовольчого кошика та державного "антикризового" медичного кошика.

2.3. Запровадження принципово нової державної стратегії надання соціальних гарантій громадянам упродовж усього життя, що передбачала б реформування системи соціальних стандартів і пільг; поліпшення соціального захисту дітей; подолання демографічної кризи, досягнення сталого демографічного розвитку; утвердження духовно і фізично здорової, матеріально забезпеченої та соціально благополучної сім'ї; поетапне повернення боргів по заощадженнях громадян; сприяння у реалізації творчих можливостей та ініціатив молоді, залучення її до активної участі у соціальному, економічному та гуманітарному розвитку країни.

2.4. Забезпечення громадян доступним житлом, в тому числі формування потужного державного замовлення на будівництво соціального житла для молоді, працівників бюджетної сфери, малозабезпечених сімей; людей з обмеженими фізичними можливостями.

2.5. Трансформація державної політики у сфері зайнятості та на ринку праці задля підвищення рівня життя широких верств населення, подолання бідності і зменшення рівня соціального розшарування, зокрема, шляхом сприяння самозайнятості населення, сімейному підприємництву, малому та середньому бізнесу, законодавчого забезпечення сплати дивідендів міноритарним акціонерам, спрощення умов для започаткування бізнесу, забезпечення розміру соціальних виплат, які є основним джерелом доходів, на рівні не нижчому за прожитковий мінімум; ліквідації заборгованості по заробітній платі, недопущення її виникнення на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності.

2.6. Реформування системи пенсійного забезпечення, створення умов для гідного життя людей похилого віку, стимулювання розвитку недержавної системи пенсійного страхування.

3.1. Забезпечення ефективного захисту прав і свобод громадян, зокрема, шляхом утвердження повноцінного громадянського суспільства, в якому людина всебічно розвивається і самореалізується; сприяння незалежній діяльності об'єднань громадян, збільшення їх впливу на прийняття суспільно важливих рішень; забезпечення свободи слова та незалежності ЗМІ; запровадження гендерної рівності.

3.2. Реалізація державної мовної політики на основі норм міжнародного права, Європейської хартії регіональних мов та мов національних меншин.

3.3. Створення належних умов для нарощування освітнього потенціалу України, забезпечення широкого доступу талановитої молоді до нових знань незалежно від місця проживання, майнового стану та фінансових можливостей батьків, в тому числі шляхом:

- істотного збільшення кількості бюджетних місць у державних вищих навчальних закладах;

- передачі органам місцевого самоврядування права управління закладами професійно-технічної та середньо-спеціальної освіти;

- підготовки висококваліфікованих, творчих особистостей, які мають можливість опановувати нові передові знання та використовувати їх на благо суспільства;

- реформування дошкільної освіти, що має будуватися на засадах багатоманітності, сприяння розвитку творчої індивідуальності дітей;

- забезпечення доступності дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах;

- розвитку дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам;

- забезпечення демократизації та рівного доступу до якісної середньої освіти;

- підвищення престижу освітянської праці;

- розвитку вищої освіти;

- підвищення ролі науки як основи розвитку в Україні ефективної "економіки знань";

- залучення приватних інвестицій в систему освіти;

- утвердження стратегічного пріоритету реформування вітчизняної науки.

3.4. Сприяння культурному розвитку громадян України, в тому числі шляхом:

- створення умов для реалізації творчого потенціалу людини і суспільства;

- забезпечення для всіх громадян України рівних можливостей у задоволенні своїх культурно-духовних потреб;

- відродження духовних цінностей українського народу, захист та примноження його культурних здобутків;

- збереження та актуалізації національної культурної спадщини;

- державного захисту національної культурної індустрії (книговидання, кінематографія, мистецтво);

- формування толерантного суспільства, утвердження свободи совісті та віросповідання;

- інтеграції української культури у глобальні культурні процеси.

3.5. Забезпечення якісної і доступної медичної допомоги та динамічного розвитку системи охорони здоров'я:

- поетапне збільшення обсягів бюджетного фінансування системи охорони здоров'я до загальноєвропейського рівня;

- викорінення ганебної практики поборів з хворих за отримання медичних послуг;

- посилення державного контролю за якістю медичних послуг та препаратів;

- захист громадян від цінових стрибків на ринку лікарських засобів;

- гарантування якісної безкоштовної екстреної медичної допомоги;

- реформування системи охорони здоров'я шляхом запровадження інституту сімейного лікаря, пріоритетного розвитку первинної медичної допомоги, діагностики різних видів захворювань та впровадження обов'язкового профілактичного догляду, створення єдиного простору доступних для всіх верств населення медичних послуг;

- орієнтація на профілактику та попередження захворювань і здоровий спосіб життя населення.

3.6. Удосконалення державної політики у сфері фізичної культури і спорту:

- забезпечення оптимальної рухової активності кожної людини впродовж усього життя як важливого чинника здорового способу життя, організації змістовного дозвілля;

- сприяння максимальній реалізації здібностей обдарованих осіб у спорті, підвищення авторитету держави у світовому спортивному русі;

- стимулювання створення спортивної інфраструктури.

3.7. Забезпечення конституційних прав громадян на безпечне довкілля та удосконалення національної екологічної політики:

- стимулювання розвитку екобезпечних технологій;

- посилення просвітницької діяльності населення щодо вимог екологічних норм і стандартів.

4.1. Удосконалення механізмів державної влади, зміцнення засад парламентаризму і демократії;

4.2. Реформування системи правосуддя, забезпечення справедливого і доступного судочинства;

4.3. Посилення боротьби з корупцією та тіньовою економічною діяльністю, забезпечення безумовного дотримання принципів законності, насамперед - вищими посадовими особами держави, політиками, суддями, керівниками правоохоронних органів і силових структур;

4.4. Забезпечення ефективного захисту конституційних прав громадян на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

4.5. Посилення відкритості і прозорості процесів підготовки й прийняття державних рішень та здійснення будь-яких дій, пов'язаних з формуванням і використанням бюджетних коштів, кадровими призначеннями на керівні посади центральних органів влади, судів, правоохоронних органів.

4.6. Утвердження місцевого самоврядування як фундаменту народовладдя шляхом розширення повноважень місцевих рад, максимального усунення бюрократичного апарату від вирішення питань розвитку територіальних громад, децентралізації влади та реформування міжбюджетних відносин на користь місцевого самоврядування.

5.1. Забезпечення міжнародного статусу України на рівні, який гарантуватиме її національну безпеку, територіальну цілісність і державний суверенітет, сприятиме піднесенню її міжнародного впливу і авторитету.

5.2. Закріплення на законодавчому рівні позаблокового статусу України, що означає неучасть України у військово-політичних союзах інших держав. Продовження конструктивного співробітництва з НАТО з усіх питань, що становлять взаємний інтерес.

5.3. Формування порядку денного у двосторонніх відносинах з Російською Федерацією на основі стратегічного партнерства, дружби і добросусідства, а також взаємовигідного торговельно-економічного співробітництва. Зміцнення механізмів двосторонніх відносин, формування таких механізмів на основі прямої взаємодії виконавчих органів влади, а також місцевого самоврядування.

5.4. Економічна інтеграція на пострадянському просторі на засадах національних інтересів України та принципах Всесвітньої Організації Торгівлі/Розвиток взаємовигідного співробітництва з країнами СНД.

5.5. Забезпечення виконання Хартії про стратегічне партнерство між Україною та США, формування міждержавних механізмів стратегічного партнерства на засадах ефективного і взаємовигідного співробітництва.

5.6. Здійснення збалансованої зовнішньої політики, що базується на національних інтересах України, зокрема забезпечення широкого торговельно-економічного співробітництва з країнами Великої двадцятки, Центральної Азії, Латинської Америки і Африки.

1.1. Коаліція - це добровільне об'єднання депутатських фракцій, яке формується у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій.

До складу Коаліції входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

1.2. Коаліція формується депутатськими фракціями, утвореними в порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України.

1.3. Учасниками Коаліції є фракції Верховної Ради України, які прийняли рішення про вступ до Коаліції, рішення про що засвідчені підписами голів (заступників голів) фракцій.

1.4. Коаліція вважається сформованою з моменту офіційного оголошення про це головуючим на пленарному засіданні на підставі поданих до Апарату Верховної Ради України документів.

1.5. Основними завданнями Коаліції у сфері законодавчої діяльності є:

1.5.1. Ініціювання та розробка на основі Програми Коаліції проектів законів, постанов, звернень та їх внесення до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України, її комітетів, інших робочих органів.

Коаліція підтримує тільки ті законопроекти та постанови, які пройшли узгодження в Уряді, консенсусом у Раді Коаліції та відповідають змісту угоди про створення Коаліції.

1.5.2. Формування та проведення узгодженої кадрової політики, контроль за ефективністю роботи призначених посадових осіб та забезпечення їх відповідальності перед Коаліцією.

1.5.3. Експертиза законопроектів, що розглядаються у Верховній Раді України, ініціювання розробки та внесення зауважень та пропозицій до законопроектів, що подані на друге (третє) читання.

1.5.4. Прийняття та поширення серед народних депутатів України, у Верховній Раді України, у засобах масової інформації заяв, звернень, інших документів, прийнятих Коаліцією.

1.6. Народний депутат України, член фракції, що входить до складу Коаліції, або народний депутат України, що входить до Коаліції на індивідуальних засадах, має права, визначені Конституцією України, Законом України "Про статус народного депутата України", Регламентом Верховної Ради України, цією Угодою, іншими нормативними актами.

1.7. Для забезпечення діяльності Коаліції можуть бути утворені необхідні фахово-експертні, робочі та інші групи (із залученням фахівців у відповідних галузях), положення про які затверджуються Радою Коаліції.

2.1. Органами координації та взаємодії в Коаліції є:

2.1.1. Загальні збори Коаліції.

2.1.2. Рада Коаліції.

2.2. Загальні збори Коаліції.

2.2.1. Загальні збори Коаліції складаються з народних депутатів України - членів фракцій, що входять до Коаліції.

2.2.2. Загальні збори Коаліції збираються не рідше, ніж раз на одну парламентську сесію та за необхідністю.

2.2.3. Загальні збори Коаліції розглядають проекти рішень після узгодження позицій депутатськими фракціями - учасниками Коаліції на Раді Коаліції.

2.2.4. Загальні збори Коаліції мають право вирішувати і будь-які питання, пов'язані з діяльністю Коаліції в порядку, визначеному цією Угодою.

2.2.5. Загальні збори Коаліції є правомочними, якщо в них беруть участь не менше половини народних депутатів України кожної фракції - учасника Коаліції. Загальні збори Коаліції скликаються позачергово на вимогу Координатора Коаліції, Ради Коаліції, не менш як 1/3 від чисельного складу кожної депутатської фракції - учасника Коаліції.

2.2.6. Рішення Загальних зборів Коаліції приймаються виключно на їх засіданнях. Рішення Загальних зборів Коаліції вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної чисельності кожної фракції, що є учасником Коаліції.

2.2.7. На Загальних зборах Коаліції, засіданнях Ради Коаліції обов'язково ведуться протоколи, які підписуються головами депутатських фракцій, що входять до коаліції. Протоколи оформлюються у триденний термін з дня завершення Загальних зборів.

2.3. Координатор Коаліції.

2.3.1. Обов'язки координатора коаліції почергово, на кожній сесії Верховної Ради України, виконують керівники депутатських фракцій, що входять до складу Коаліції.

На період відсутності координатора його повноваження виконує керівник фракції, який має бути координатором на наступній сесії Верховної Ради України. Черговість виконання повноважень координатора коаліції визначається на весь термін повноважень Верховної Ради України VI скликання за домовленістю керівників депутатських фракцій, що входять до складу коаліції.

2.3.2. Функції та обов'язки координатора коаліції:

2.3.2.1. Організовує діяльність Коаліції.

2.3.2.2. Головує на засіданнях Загальних зборів Коаліції, Ради Коаліції.