Національна служба посередництва і примирення розглянула запит відділення Національної служби посередництва і примирення в Дніпропетровській області від 18 липня 2003 року щодо порядку застосування положень частини другої статті 18 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" в колективному трудовому спорі між найманими працівниками відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес" та адміністрацією відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес" і повідомляє наступне.

26 березня 2003 року Національна служба посередництва і примирення зареєструвала колективний трудовий спір між найманими працівниками та адміністрацією відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес" міста Дніпропетровська та вимоги найманих працівників даного заводу щодо погашення їм заборгованості із заробітної плати, своєчасної виплати поточної заробітної плати, встановлення 40-годинного робочого дня та забезпечення їх спецодягом і іншими засобами індивідуального захисту.

З метою вирішення даного спору його сторонами було проведено узгоджувальну зустріч (без створення примирної комісії та трудового арбітражу), під час якої сторони колективного трудового спору шляхом проведення переговорів уклали угоду про поступове погашення заборгованості із заробітної плати найманим працівникам (відповідно до складеного графіку) та забезпечення виплати їм поточної заробітної плати.

Оскільки на заводі мало місце порушення в червні 2003 року умов укладної угоди, наймані працівники заводу звернулися до відділення Національної служби посередництва і примирення в Дніпропетровській області із запитанням: "Чи мають вони право розпочати страйк відповідно до частини другої статті 18 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", оскільки, адміністрація заводу не виконує угоду, досягнуту сторонами в ході вирішення колективного трудового спору?".

При розгляді даного запитання необхідно виходити із положень Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", Конвенції Міжнародної організації праці 154 1981 року "Про сприяння колективним переговорам", ратифікованої постановою Верховною Радою України від 04 лютого 1994 року N 3932-XII, Рекомендації Міжнародної організації праці 92 1951 року "Щодо добровільного примирення та арбітражу", Рекомендації Міжнародної організації праці 130 1967 року "Щодо розгляду скарг на підприємствах з метою їх вирішення" з питань прав і обов'язків сторін колективних трудових спорів (конфліктів) та послідовності проведення примирних процедур.

Обов'язки і права сторін колективного трудового спору (конфлікту) визначені в статті 13 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)": "Жодна із сторін колективного трудового спору (конфлікту) не може ухилятися від участі в примирній процедурі.

Сторони колективного трудового спору (конфлікту), примирна комісія і трудовий арбітраж зобов'язані використати для врегулювання колективного трудового спору (конфлікту) всі можливості, не заборонені законодавством.

Якщо примирні органи не змогли врегулювати розбіжності між сторонами, причини розбіжностей з обгрунтуванням позицій сторін у письмовій формі доводяться до відома кожної із сторін колективного трудового спору (конфлікту). У цьому разі наймані працівники або уповноважений ними орган чи професійна спілка мають право з метою виконання висунутих вимог застосовувати усі дозволені законодавством засоби".

Статтею 7 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" визначено послідовність розгляду і вирішення колективного трудового спору (конфлікту):

"Розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється з питань, передбачених:

пунктами "а" і "б" статті 2 цього Закону, - примирною комісією, а в разі неприйняття рішення у строки, встановлені статтею 9 цього Закону, - трудовим арбітражем;

пунктами "в" і "г" статті 2 цього Закону, - трудовим арбітражем".

Разом з тим, положеннями чинного законодавства України не визначено заборони на застосування сторонами колективних трудових спорів (конфліктів) інших засобів виконання висунутих вимог, зокрема - переговорів та укладення обов'язкових для виконання угод з визначенням шляхів вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) та виконання вимог найманих працівників.

Право на використання сторонами колективних трудових спорів (конфліктів) з метою їх вирішення всіх можливостей, не заборонених законодавством, визначене і Конвенцією Міжнародної організації праці 154 1981 року "Про сприяння колективним переговорам", ратифікованою постановою Верховною Радою України від 04 лютого 1994 року N 3932-XII:

Відповідно до мети цієї Конвенції термін "колективні переговори" означає всі переговори, що проводяться між роботодавцем, групою роботодавців або однією чи кількома організаціями роботодавців, з одного боку, та однією чи кількома організаціями працівників з другого, з метою: