У зв'язку з численними зверненнями банків щодо роз'яснення Національним банком вимог законодавства, яке регулює взаємовідносини банків та Державного департаменту фінансового моніторингу (далі - ДДФМ) в частині надання останньому за його запитами інформації, що становить банківську таємницю, Національний банк України використовуючи закріплене у пункті 1 статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" право адміністративного регулювання вважає за необхідне висловити наступні рекомендації щодо діяльності банків.

Банки у випадках, передбачених законом, зобов'язані надавати ДДФМ інформацію про фінансові операції, які вони здійснили (здійснюють) від власного імені або за дорученням чи на користь клієнта. Так, Законами України "Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом" (далі - Закон про запобігання легалізації), "Про банки і банківську діяльність" передбачено наступні випадки інформування ДДФМ:

про операції, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу (абз. 4 частини 1 статті 5 Закону про запобігання легалізації);

про операції клієнта за наявності мотивованої підозри, що вони здійснюється з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (частина 6 статті 8 Закону про запобігання легалізації;

про операції щодо яких у банку є, або повинні бути підозри, що вони пов'язані, мають відношення або призначені для фінансування тероризму (частина 7 статті 8 Закону про запобігання легалізації);

про осіб, які здійснюють фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, та її характер, у разі прийняття рішення про відмову від забезпечення здійснення цієї операції, (частина 2 статті 7 Закону про запобігання легалізації);