Відповідно до статей 7, 15 та 56 Закону України "Про Національний банк України", статей 44, 66 та 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та згідно з Положенням про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 30 червня 20і6 року № 351 (зі змінами), Правління Національного банку України ВИРІШИЛО:

1. Затвердити Порядок погодження внутрішніх положень банків щодо оцінки активів та розрахунку розміру кредитного ризику в частині підходів до визначення значень коефіцієнтів імовірності дефолту боржника/контрагента, що додається.

2. Департаменту банківського нагляду (Дегтярьова Н.М.) після опублікування довести до відома банків України інформацію про прийняття цього рішення.

3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника Голови Національного банку України Рожкову К.В.

4. Рішення набирає чинності з 20 червня 2018 року.

1. Цей Порядок розроблено згідно з Положенням про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 30 червня 2016 року № 351 (зі змінами) (далі - Положення № 351), з метою встановлення загальних підходів до оцінки та погодження Національним банком України (далі - Національний банк) внутрішніх положень банків щодо оцінки активів та розрахунку розміру кредитного ризику за активами в частині підходів до визначення значень коефіцієнтів імовірності дефолту (далі - коефіцієнти PD), що є нижчими (кращими), ніж середні значення коефіцієнтів PD у межах діапазонів, визначених Положенням № 351 для відповідних класів боржника/контрагента (далі - внутрішнє положення).

2. Рішення про погодження, відмову в погодженні внутрішнього положення банку або скасування раніше наданого погодження приймає Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури (далі - Комітет з питань нагдяду).

3. Терміни в цьому Порядку вживаються в значеннях, визначених законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку з питань визначення банками розміру кредитного ризику.

4. Національний банк розглядає отримані засобами електронної пошти для погодження внутрішнього положення банку такі документи:

1) клопотання банку про отримання погодження внутрішнього положення в частині підходів до визначення значень коефіцієнтів імовірності дефолту (PD), що є нижчими (кращими), ніж середні значення в межах діапазонів, визначених Положенням № 351 для відповідних класів боржника/контрагента. У клопотанні банку зазначаються посада, робочий телефон, адреса електронної пошти контактної особи банку з питань погодження внутрішнього положення банку для комунікації з Національним банком;

2) внутрішнє положення банку, затверджене рішенням уповноваженого органу банку (електронна версія положення, створена у форматі Microsoft Word, та його сканкопія);

3) розрахунки та інформацію, використані банком під час розроблення внутрішнього положення.

5. Погодження змін до внутрішнього положення банку у зв'язку із унесенням змін у частині підходів до визначення значень коефіцієнтів імовірності дефолту (PD), що не пов'язані з регулярною актуалізацією внутрішнього положення у зв'язку із зміною даних, здійснюється згідно з цим Порядком. Внутрішнє положення банку зі змінами має бути подано в новій редакції.

На період розгляду питання про погодження змін застосовуються значення коефіцієнтів PD, що передбачені внутрішнім положенням банку, погодженим Національним банком.

6. Для погодження Комітетом з питань нагляду подається внутрішнє положення банку, яке відповідає таким умовам:

1) внутрішнє положення банку передбачає:

урахування принципу диференціації під час визначення значень коефіцієнтів PD для боржників, що мають різні характеристики, які впливають на їх спроможність забезпечувати виконання зобов'язань перед банком. Такими характеристиками, крім фінансового стану, можуть бути: якість менеджменту, ринкове середовище, інші (що можуть мати вплив на припинення виконання боржником своїх зобов'язань);

застосування підходу, що забезпечує визначення значень коефіцієнтів PD на 12-місячному горизонті;

визначення значень коефіцієнтів PD з урахуванням принципу "крізь цикл (through the cycle)", тобто підхід, що застосовується до визначення значень коефіцієнтів PD, має бути нейтральним до фази економічного циклу. З цією метою банк має використовувати статистичні дані про частоту ймовірностей дефолту протягом економічного циклу, але не менше ніж за п'ять років, що передують даті розрахунку;

актуалізацію не рідше одного разу на рік із урахуванням останніх даних;

деталізований опис усіх елементів процесу визначення банком значень коефіцієнтів PD, до яких належать:

процедура формування групи боржників, на підставі якої визначаються значення коефіцієнта PD, процедури очищення та трансформації групи боржників (за потреби);

методологія визначення значень коефіцієнтів PD, принципи її застосування банком для визначення значень коефіцієнтів PD із обґрунтуванням підстав і переваг застосування такої методології;

припущення, на яких ґрунтується методологія визначення значень коефіцієнтів PD;

перелік виключень, для яких методологія визначення значень коефіцієнтів PD не застосовується;

характеристики прогнозної та класифікаційної здатності, структурної та функціональної форми моделі, які використовуються для визначення значень коефіцієнтів PD (у разі застосування статистичних методів);

результати застосування методології визначення значень коефіцієнтів PD для груп боржників на підставі актуальних даних щодо боржників банку;

2) застосування статистичних методів для визначення значень коефіцієнтів PD боржників - юридичних осіб [крім банку-боржника, контрагента за фінансовою дебіторською заборгованістю, боржника - юридичної особи за кредитом під інвестиційний проект,.боржника - бюджетної установи, об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (далі - ОСББ)] та боржників - фізичних осіб;

3) застосування статистичних та/або інших методів для визначення значень коефіцієнтів PD банку-боржника, контрагента за фінансовою дебіторською заборгованістю, боржника - юридичної особи за кредитом під інвестиційний проект, боржника - бюджетної установи та ОСББ;