Керуючись статтями 6, 7, 15, 25, 28, 29, 36, 37, 44 - 46, 56 Закону України "Про Національний банк України" , статтями 6, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", постановою Правління Національного банку України від 03 березня 2016 року № 137 "Про затвердження Дорожньої карти запровадження режиму інфляційного таргетування в Україні та Плану дій щодо запровадження режиму інфляційного таргетування в Україні у 2016 році", з метою вдосконалення механізму здійснення Національним банком України валютних інтервенцій, забезпечення ефективного функціонування міжбанківського валютного ринку України Правління Національного банку України

1. Затвердити Стратегію валютних інтервенцій Національного банку України на 2016 - 2020 роки (додається).

2. Департаменту відкритих ринків (Пономаренко С.В.) до 01 листопада 2016 року внести пропозиції щодо приведення нормативно-правових та розпорядчих актів Національного банку України у відповідність до Стратегії валютних інтервенцій Національного банку України на 2016 - 2020 роки.

3. Управлінню інформації та громадських комунікацій (Бондаренко Н.М.) організувати проведення комунікаційних заходів щодо Стратегії валютних інтервенцій Національного банку України на 2016 - 2020 роки.

4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника Голови Національного банку України Чурія О.Є.

5. Рішення набирає чинності з дня його підписання.

1. Стратегія валютних інтервенцій (далі - Стратегія) визначає засади здійснення Національним банком України (далі - Національний банк) операцій з купівлі, продажу, обміну іноземної валюти на валютному ринку (далі - валютні інтервенції) на підставі повноважень, визначених статтями 28 та 46 Закону України "Про Національний банк України" .

2. Стратегія деталізує положення стратегічних документів Національного банку з питань грошово-кредитної політики.

3. Законодавчо визначена мета валютних інтервенцій - вплив на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні - підпорядковується цілям Національного банку, пріоритетною серед яких є досягнення та підтримка цінової стабільності.

4. Під час визначення політики валютних інтервенцій Національний банк ураховує такі чинники:

1) обмежений рівень міжнародних резервів Національного банку, що посилює вразливість фінансової системи та економіки України до несприятливих подій і сприйняття ризиків іноземними та внутрішніми інвесторами;

2) незначні глибина та ліквідність валютного ринку, що зумовлюють необхідність активної ролі Національного банку в нівелюванні дисбалансів між попитом і пропозицією та уникненні проявів дисфункції ринку;

3) проведення монетарної політики на основі режиму інфляційного таргетування, уключаючи початкову стадію запровадження ключової процентної ставки як основного інструменту грошово-кредитної політики, та відносно слабкий процентний канал монетарної трансмісії;

4) високий рівень доларизації та значний ефект перенесення змін обмінного курсу на інфляцію;

5) орієнтація Національного банку на мінімізацію свого втручання в роботу валютного ринку в міру розвитку валютного ринку та механізмів його самозбалансування.

5. Зазначені чинники обумовлюють такі завдання зі здійснення валютних інтервенцій Національним банком:

накопичення міжнародних резервів. Достатній рівень міжнародних резервів є захисним механізмом фінансової системи України та економіки від зовнішніх шоків, а також сприяє підвищенню довіри до її стійкості з боку як національних, так і іноземних інвесторів. Цільові орієнтири щодо міжнародних резервів визначаються у програмах співпраці України з Міжнародним валютним фондом або рішенням Правління Національного банку відповідно до загальноприйнятих критеріїв достатності;

згладжування функціонування валютного ринку. Це необхідно для уникнення негативного впливу на цінову та фінансову стабільність надлишкової волатильності обмінного курсу та екстраординарних подій на валютному ринку;

підтримання трансмісії ключової процентної ставки як основного інструменту грошово-кредитної політики. Це може бути необхідно для досягнення цілей та завдань грошово-кредитної політики в більш ефективний спосіб.

6. Здійснення валютних інтервенцій може бути спрямоване на виконання як одного, так і кількох із зазначених вище завдань. Хоча ціль щодо досягнення цінової стабільності та завдання щодо накопичення міжнародних резервів у середньостроковій перспективі підтримують одне одного, проте в короткостроковому періоді вони можуть бути несумісними. У такому разі досягнення цінової стабільності є пріоритетним.

7. Незалежно від того, для виконання яких саме завдань Національний банк здійснює валютні інтервенції, загальні принципи їх проведення є такими:

1) стратегія валютних інтервенцій відповідає режиму інфляційного таргетування та плаваючому обмінному курсу. Відповідно валютні інтервенції відіграють допоміжну роль щодо ключової процентної ставки як основного інструменту грошово-кредитної політики;

2) роль, масштаби та частота валютних інтервенцій зменшуватимуться в міру розвитку фінансових ринків, підвищення їх здатності до саморегулювання, лібералізації валютного законодавства та накопичення міжнародних резервів до достатнього рівня. Національний банк прагнутиме до мінімізації використання цього інструменту;

3) здійснюючи валютні інтервенції, Національний банк не протидіє фундаментальним тенденціям, а лише згладжує ефекти від їх реалізації. Це дає змогу, виконуючи завдання зі здійснення валютних інтервенцій, запобігати накопиченню зовнішньоекономічних та фінансових дисбалансів. Валютна інтервенція, як правило, не спрямована на визначення певного рівня курсу, а має вплив на амплітуду та швидкість його зміни;

4) здійснюючи валютні інтервенції, Національний банк надає пріоритет тим формам валютних інтервенцій, за якими Національний банк не пропонує, а приймає запропоновану іншими учасниками валютного ринку ціну;

5) критерії участі суб'єктів ринку у валютних інтервенціях є відкритими та прозорими і визначаються в нормативно-правових актах Національного банку. У разі створення інституту маркетмейкерів Національний банк здійснюватиме валютні інтервенції переважно через суб'єктів ринку, які отримають статус маркетмейкерів відповідно до встановлених процедур.

8. Валютні інтервенції можуть здійснюватися в таких формах:

валютний аукціон - операції проводяться шляхом розподілу визначеного обсягу інтервенції між тими суб'єктами ринку, які запропонували найкращу ціну на купівлю/продаж іноземної валюти;

інтервенція за єдиним курсом здійснюється або шляхом збирання заявок суб'єктів ринку на купівлю/продаж/обмін іноземної валюти за єдиним визначеним обмінним курсом та подальшого їх пропорційного задоволення в межах визначеного обсягу валютної інтервенції, або шляхом розміщення пропозиції з купівлі/продажу іноземної валюти в торговельно-інформаційній системі за єдиним визначеним обмінним курсом та укладення угод із суб'єктами ринку в порядку акцептування ними пропозиції до вичерпування обсягу валютної інтервенції;