Відповідно до статей 6, 7, 15, 25, 28, 44- 46, 56 Закону України "Про Національний банк України" та Плану дій з реалізації режиму інфляційного таргетування в Україні у 2020 році, затвердженого рішенням Правління Національного банку України від 24 грудня 2019 року № 997-рш, з метою вдосконалення механізму здійснення Національним банком України валютних інтервенцій, забезпечення ефективного функціонування міжбанківського валютного ринку України Правління Національного банку України

1. Затвердити Стратегію валютних інтервенцій Національного банку України (додається).

2. Департаменту комунікацій (Галина Калачова) організувати проведення комунікаційних заходів щодо Стратегії валютних інтервенцій Національного банку України.

3. Визнати такими, що втратили чинність з 11 грудня 2020 року:

рішення Правління Національного банку України від 06 вересня 2016 року № 261-рш "Про затвердження Стратегії валютних інтервенцій Національного банку України на 2016 - 2020 роки";

рішення Правління Національного банку України від 29 березня 2018 року № 182-рш "Про внесення змін до Стратегії валютних інтервенцій Національного банку України на 2016 - 2020 роки".

4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника Голови Національного банку України Дмитра Сологуба.

5. Рішення набирає чинності з дня його прийняття.

1. Ця Стратегія визначає засади здійснення Національним банком України (далі - Національний банк) операцій з купівлі, продажу, обміну іноземної валюти на валютному ринку (далі - валютні інтервенції) на підставі повноважень, визначених статтями 28 та 46 Закону України "Про Національний банк України".

2. Ця Стратегія деталізує положення стратегічних документів Національного банку з питань грошово-кредитної політики.

3. Законодавчо визначена мета валютних інтервенцій - вплив на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні - підпорядковується цілям Національного банку, пріоритетною серед яких є досягнення та підтримка цінової стабільності.

4. Національний банк під час визначення політики валютних інтервенцій враховує такі чинники:

1) необхідність накопичення міжнародних резервів та їх підтримки на рівні загальноприйнятих критеріїв достатності для підвищення стійкості фінансової системи та економіки України до несприятливих подій і поліпшення сприйняття ризиків іноземними та внутрішніми інвесторами;

2) незначні глибина та ліквідність валютного ринку, що зумовлюють необхідність ситуативної участі Національного банку в нівелюванні дисбалансів між попитом і пропозицією та уникненні проявів дисфункції ринку;

3) проведення монетарної політики на основі режиму інфляційного таргетування в умовах значного ефекту перенесення змін обмінного курсу на інфляцію.

5. Зазначене зумовлює такі завдання зі здійснення валютних інтервенцій Національним банком:

1) згладжування функціонування валютного ринку. Це необхідно для уникнення негативного впливу надмірної волатильності обмінного курсу та екстраординарних подій на валютному ринку на цінову та фінансову стабільність, а також стійкість економічного зростання;

2) накопичення міжнародних резервів та їх підтримка на рівні загальноприйнятих критеріїв достатності. Достатній рівень міжнародних резервів є захисним механізмом фінансової системи та економіки України від зовнішніх та внутрішніх шоків, а також сприяє підвищенню довіри до її стійкості як національних, так і іноземних інвесторів;

3) підтримання трансмісії ключової процентної ставки як основного інструменту грошово-кредитної політики. Це може бути необхідно для досягнення цілей та завдань грошово-кредитної політики в найбільш ефективний спосіб, коли дієвість ключової процентної ставки є недостатньою.

6. Незалежно від того, для виконання яких саме завдань та на яких умовах Національний банк здійснює валютні інтервенції, загальні принципи їх проведення є такими:

1) відповідність стратегії валютних інтервенцій режиму інфляційного таргетування. Мета проведення валютних інтервенцій підпорядковується цілям Національного банку, пріоритетною серед яких є досягнення та підтримка цінової стабільності. Валютні інтервенції відіграють допоміжну роль щодо ключової процентної ставки як основного інструменту грошово-кредитної політики;

2) відповідність стратегії валютних інтервенцій режиму плаваючого курсоутворення. Валютні інтервенції не спрямовані на досягнення певного рівня або діапазону обмінного курсу, а впливають на швидкість його зміни. Відповідно, здійснюючи валютні інтервенції, Національний банк, як правило, не протидіє фундаментальним тенденціям обмінного курсу і не посилює їх, а лише згладжує ефекти від їх реалізації. Це дає змогу, виконуючи завдання зі здійснення валютних інтервенцій, запобігати накопиченню зовнішньоекономічних та фінансових дисбалансів;

3) мінімальна достатність використання валютних інтервенцій. Масштаби та частота валютних інтервенцій відповідатимуть мінімальному рівню, достатньому для ефективного виконання зазначених вище завдань. Це дає змогу мінімізувати вплив Національного банку на курсоутворення та сприятиме розвитку валютного ринку. Національний банк прагнутиме до мінімізації використання валютних інтервенцій в міру розвитку фінансових ринків, підвищення їх здатності до саморегулювання, валютної лібералізації та накопичення міжнародних резервів до достатнього рівня;

4) конструктивна невизначеність параметрів і тактики проведення валютних інтервенцій для учасників валютного ринку. Обсяги, частота та момент здійснення валютних інтервенцій визначаються Національним банком на підставі оцінки ринкової ситуації з метою досягнення наведених вище цілей та завдань в найбільш ефективний спосіб. З огляду на високу чутливість такої інформації, окремі параметри, а також мотиви і тактика проведення валютних інтервенцій не є публічними та є такими, що ускладнює їх прогнозування учасниками ринку. Це дає змогу забезпечити рівні умови участі суб'єктів ринку та забезпечити ефективність валютних інтервенцій. Водночас Національний банк дотримується доцільної прозорості під час оприлюднення інформації щодо намірів здійснити валютні інтервенції та результатів їх проведення. Детальніше мотиви та результати здійснення валютних інтервенцій можуть бути окреслені за умов, що це дасть змогу досягти наведених вище цілей та завдань у найбільш ефективний спосіб;