Національний банк України за результатами опрацювання наданих банками в порядку, передбаченому пунктом 2.6 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України N 189 від 14.05.2003 (у редакції постанови Правління Національного банку України N 22 від 31.01.2011) (далі - Положення N 189), внутрішніх документів банку з питань здійснення фінансового моніторингу звертає увагу на наступне.

Пунктом 3 постанови Правління Національного банку України N 22 від 31.01.2011 передбачено привести ідентифікацію клієнтів у відповідність до вимог цієї постанови. Обсяг даних щодо клієнта, які банку необхідно встановити в процесі ідентифікації, визначений у частинах одинадцятій та дванадцятій статті 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі - Закон про запобігання легалізації доходів), статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки). Відповідні норми Закону про запобігання легалізації доходів доповнені вимогою щодо встановлення контролера юридичної особи. Стаття 1 цього Закону містить також визначення терміну "контроль фізичної особи". Крім того, відповідно до пункту другого частини четвертої статті 6 Закону про запобігання легалізації доходів банк відповідно до внутрішніх процедур під час встановлення ділових відносин з клієнтом та у процесі його обслуговування виявляє факт належності клієнта або особи, що діє від його імені, до категорії публічних діячів або пов'язаних з ними осіб. Публічними діячами, відповідно до статті 1 Закону про запобігання легалізації доходів, є фізичні особи, які виконують або виконували визначені публічні функції в іноземних державах. Відповідні поля внесені до анкет клієнтів, форми яких визначені у додатках 1 - 6 до Положення N 189.

Водночас ряд банків шляхом надання опитувальника (окремі банки його називають анкетою для заповнення клієнтом) вимагає від клієнтів - фізичних осіб, без урахування ризику здійснення ними фінансових операцій з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, надання інших даних, зокрема, про види діяльності підприємства, на якому працює клієнт; сукупний дохід сім'ї; чи є серед родичів клієнта працівники або засновники банку; чи був клієнт керівником (власником) підприємства, яке збанкрутувало (ліквідовано); чи порушувалась проти клієнта кримінальна справа; чи застосовувались проти клієнта штрафні санкції за порушення чинного законодавства; сімейний стан (одружений, неодружений, громадянський шлюб, інше); вчений ступінь; наявність транспортних засобів (кількість транспортних засобів у власності, вид, марка, модель, рік випуску). При цьому як підставу для надання клієнтом такої інформації банки зазначають пункт 3 постанови Правління Національного банку України N 22 від 31.01.2011, яким необхідність отримання такої інформації не передбачена.

В той же час наголошуємо на необхідності коректного зазначення питань в опитувальниках, зокрема зазначення поняття "публічні діячі" в повному обсязі відповідно до визначення, передбаченого статтею 1 Закону про запобігання легалізації доходів.