Національна комісія регулювання електроенергетики України розглянула Ваш лист та в межах своїх повноважень повідомляє.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" повноваження щодо встановлення тарифів на електричну енергію для населення покладено на НКРЕ. В той же час відповідно до пункту 4.8 Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, Конфедерацією роботодавців України та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2002-2003 роки рішення про підвищення рівнів тарифів для населення приймається за погодженням з профспілками.

На сьогодні по всій території України забезпечуються однакові тарифи на електричну енергію для населення. Розміри тарифів на електроенергію для населення, затверджені постановою НКРЕ від 10.03.1999 N 309, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.03.1999 року за N 151/3444, введені в дію з 1 квітня 1999 року і залишаються незмінними майже 4 роки. Вартість 1 кВт x год. електроенергії визначається як сума тарифу на електроенергію (затвердженого постановою НКРЕ від 10.03.1999 N 309) та податку на додану вартість за повною ставкою у розмірі 20% (який сплачується з набуттям чинності Закону України від 03.12.1999 N 1274-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість") та складає 15,6 коп. за кВт x год.

Прийнята в Україні концепція, яка закріплена Законом України "Про електроенергетику" та численними актами Кабінету Міністрів України, передбачає ринкове формування цін на електричну енергію. Роздрібні ціни на електроенергію формуються енергопостачальними компаніями згідно з Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом. Для всіх груп споживачів, крім населення, роздрібні тарифи розраховуються за ринковою формулою, якою передбачається відшкодування витрат енергопостачальних компаній на здійснення закупівлі електроенергії на ринку за оптовою ціною (ціна враховує витрати на виробництво електроенергії, утримання магістральних мереж і послуги з диспетчеризації), а також витрати на передачу електроенергії мережами компанії і постачання її споживачу. Слід зазначити, що при передачі електроенергії в мережах частина її втрачається. Для відшкодування вартості витраченої при транспортуванні електроенергії закупівельна ціна електроенергії коригується на коефіцієнт нормативних технологічних витрат електроенергії. При цьому, при постачанні електроенергії побутовим споживачам втрати електроенергії значно вищі, ніж при забезпеченні електроенергією промислових споживачів. Це пов'язано з більш низькою потужністю побутових електроприймачів. Крім того, через необліковане споживання електроенергії в побутовому секторі (в тому числі крадіжки) фактичні витрати електроенергії перевищують нормативні і енергопостачальні компанії несуть збитки. Таким чином, тариф для населення є нижче необхідного і відшкодовує лише 60% реальних витрат енергетичних підприємств. Це сталося через незмінність тарифів на електроенергію для населення при значних інфляційних процесах у 1999-2000 роках. Різниця в тарифах для населення між фіксованим та ринковим рівнями покривається за рахунок промисловості, транспорту, бюджетних організацій та інших споживачів.