Національна комісія регулювання електроенергетики України на виконання пункту 6 протокольного доручення засідання Кабінету Міністрів України 21.01.04 (протокол N 2) щодо політики регулювання цін і тарифів на електроенергію та газ природний повідомляє.

НКРЕ здійснює регулювання цін (тарифів) на продукцію (послуги) суб'єктів підприємницької діяльності в паливно-енергетичному комплексі України (ПЕК), керуючись принципами регулювання, визначеними чинним законодавством, основним з яких є принцип балансу економічних інтересів виробників і споживачів їх продукції та послуг. Реалізація цього принципу передбачає, з одного боку, встановлення економічно обгрунтованих, тобто таких, що компенсують поточні і інвестиційні витрати природних монополій, тарифів і цін, а з іншого боку, врахування економічних можливостей споживачів, тобто рівня платоспроможного попиту.

Регулювання цін і формування тарифів на продукцію і послуги підприємств-монополістів у паливно-енергетичному комплексі здійснюється Комісією на підставі затверджених методик згідно із встановленими процедурами. НКРЕ затверджує тарифи разом з їх структурою. При цьому, компанії зобов'язані використовувати кошти виключно на покриття витрат, передбачених встановленою структурою тарифу. Комісія здійснює постійний контроль за цільовим використанням коштів згідно встановленої структури тарифів на основі даних щоквартальної статистичної звітності і документальних перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств. У разі відхилень від структури тарифів Комісія з'ясовує їх причини, виявлені порушення розглядаються на відкритих слуханнях і до компаній застосовуються відповідні санкції.

Для запобігання зловживанню монопольним становищем підприємствами-монополістами, визначення оптимальної ціни на куповані товари, роботи і послуги, мінімізації витрат при здійсненні закупівель ліцензіатами товарів, робіт і послуг НКРЕ затверджено порядок придбання товарів, робіт і послуг ліцензіатами виключно на тендерних засадах.

Тарифна політика в енергетиці проводиться Комісією відкрито, процедура прийняття рішень щодо тарифів є прозорою і здійснюється на відкритих засіданнях НКРЕ із залученням представників засобів масової інформації, заінтересованих сторін та представників органів виконавчої влади.

Роздрібні тарифи на електроенергію формуються енергопостачальними компаніями згідно з Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електроенергії за регульованим тарифом за ринковою формулою, складовими якої є оптова ринкова ціна на електроенергію та тарифи, що відшкодовують витрати з передачі і постачання електроенергії.

На рівні роздрібних тарифів у визначальній мірі впливає зміна оптової ринкової ціни електроенергії, яка з урахуванням коригування на відсоток нормативних технологічних витрат електроенергії в середньозваженому роздрібному тарифі становить більше 80%.

Рівень середнього роздрібного тарифу на електричну енергію для споживачів, крім населення, у 2003 році зріс на 12,2%, проти рівня 2002 року (зростання цін виробників в цілому по промисловості України за 2003 рік становить 11,1%). Це зростання роздрібних тарифів обумовлене, насамперед, зростанням оптової ринкової ціни в цілому за рік на 8,4%.

Оптова ціна на електроенергію відповідно до ст. 15 Закону України "Про електроенергетику" визначається як середньозважена величина вартості електричної енергії ТЕС, АЕС, ГЕС, ТЕЦ та інших суб'єктів підприємницької діяльності, які продають електричну енергію на Оптовому ринку електричної енергії України (ОРЕ). Крім того, оптова ринкова ціна електроенергії враховує витрати на диспетчеризацію, утримання магістральних мереж та відповідні надбавки до оптової ціни (інвестиційну складову і дотації для відшкодування енергопостачальним компаніям втрат від постачання електроенергії населенню за фіксованими тарифами).

Рівень оптових цін при стабільних цінах на первинні енергоносії (ядерне паливо, вугілля, природний газ, мазут) в визначальній мірі залежить від структури виробництва електроенергії - питомої ваги електроенергії, виробленої АЕС, ТЕС, ГЕС, ТЕЦ, тарифи яких значно відрізняються.

Це обумовлює необхідність щомісячного визначення прогнозованих рівнів оптових цін і відповідно роздрібних тарифів. Найбільш значні сезонні коливання рівнів тарифів на електроенергію внаслідок зміни оптових ринкових цін відбуваються у весняно-літній період - тарифи зменшуються, насамперед, через зростання на ОРЕ питомої ваги дешевої електроенергії, виробленої ГЕС, а у осінньо-зимовий період - тарифи зростають внаслідок збільшення на ОРЕ питомої ваги електроенергії, виробленої ТЕС.

Комісія докладає зусиль щодо утримання протягом року оптових цін на стабільному рівні, незважаючи на зміну структури відпуску електричної енергії генеруючими джерелами та сезонне коливання її попиту, проте повністю уникнути деяких відхилень в рівнях цін неможливо.

Так, у 2003 році середня оптова ринкова ціна на електроенергію збільшилася до 121,95 грн./МВтг, проти 112,46 грн./МВтг у 2002 році. На зростання оптової ціни в значній мірі вплинуло збільшення в її складі обсягу інвестиційної складової з 157,1 млн. грн. у 2002 році до 957,5 млн. грн. у 2003 році згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 N 1098 "Про затвердження порядку зарахування та використання коштів цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію та переліку енергоблоків атомних і гідроакумулюючих електростанцій, будівництво яких здійснюється за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету". Крім того, зазначене зростання оптової ринкової ціни у 2003 році обумовлено такими факторами:

на 29,9% (з 1875 до 2435 млн. грн.) збільшився обсяг дотаційних сертифікатів. Питома вага дотаційних сертифікатів у структурі оптової ринкової ціни зросла з 13,47 грн/МВтг до 17,04 грн/МВтг;

на 5,93% (з 7310 до 7744 млн. грн.) зросла вартість електричної енергії, що продається в ОРЕ генеруючими компаніями ТЕС, що обумовлено збільшенням обсягів відпуску електроенергії в ОРЕ на 2,22% (з 59739 до 61066 тис. МВтг) та зростанням середнього тарифу продажу електроенергії в ОРЕ генеруючими компаніями ТЕС на 3,63% (з 122,37 до 126,82 грн/МВтг);

на 64,55% (з 462 до 761 млн. грн.) збільшилась вартість електричної енергії, яка продається в ОРЕ ТЕЦ, що обумовлено збільшенням обсягів відпуску електроенергії в ОРЕ на 53,22% (з 3 919 до 6 005 тис. МВтг) та зростанням середнього тарифу продажу електроенергії в ОРЕ ТЕЦ на 7,4% (з 117,99 до 126,72 грн/МВтг).

При стабільних цінах на первинні енергоносії, а також на сировину і матеріали, оптові ціни і роздрібні тарифи на електричну енергію у 2004 році будуть підтримуватися на рівні, що склався на кінець 2003 року. Однак, вже сьогодні з'явилися чинники, що можуть негативно вплинути на стабільність цін на електроенергію. Серед них слід враховувати, насамперед, зміну цін на первинні енергоносії. Паливна складова в тарифах генкомпаній ТЕС становить до 80%. Залежність України від зовнішніх джерел постачання енергоносіїв - 100% закупівель ядерного палива, 75% газу.

У 2004 році прогнозується підвищення рівнів тарифів на послуги з транспортування природного газу на 6%, рівнів ціни на газ природний для промислових споживачів на 3 відсотки з березня, а потім ще на 4%. З 2004 року підвищуються ціни на вугілля від 10 до 40% в залежності від марки, а в середньому близько 20%. З урахуванням зазначених чинників, прогнозована оптова ринкова ціна на 2004 рік становитиме 135,51 грн/МВтг, що на 11,1% більше рівня фактичної ціни 2003 року.

Крім того, на сьогоднішній день НАЕК "Енергоатом" звернулася до НКРЕ щодо перегляду тарифу на виробництво електричної енергії і збільшення його рівня до 9,36 коп./кВтг (без ПДВ), що перевищує нині діючий тариф на 44%. Компанія обгрунтовує необхідність перегляду тарифу збільшенням витрат на закупівлю палива, включенням витрат на добудову енергоблоків Рівненської та Хмельницької АЕС, на виплату дивідендів в державний бюджет, на погашення кредитів та заборгованості перед Росією за вивіз відпрацьованого палива. Враховуючи те, що питома вага НАЕК "Енергоатом" у відпуску електроенергії в ОРЕ становить близько 50%, лише за рахунок реалізації пропозиції компанії оптова ринкова ціна на електроенергію зросте десь на 15%, а з урахуванням впливу вище перелічених чинників прогнозована оптова ринкова ціна у 2004 році може зрости до 148,26 грн/МВтг, що майже на 22% перевищує ціну 2003 року, а роздрібні тарифи відповідно збільшаться до 20%.

Щодо тарифів на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами і постачання, то Комісія протягом 2002-2003 років здійснювала перегляд тарифів енергопостачальних компаній з урахуванням необхідності виконання інвестиційних програм, спрямованих на покращання технічного стану обласних енергопостачальних компаній. На сьогоднішній день рівні тарифів на передачу і постачання електроенергії в основному забезпечують компаніям відшкодування економічно обгрунтованих витрат і отримання прибутку достатнього для забезпечення їх розвитку. Причинами перегляду тарифів на передачу та постачання електроенергії по окремих електропостачальниках у 2004 році можуть бути:

зниження обсягів постачання і зміна структури споживання електроенергії в окремих регіонах, в тому числі у зв'язку з відчуженням мереж обленерго і створенням нових передавальних компаній;

зростання витрат підприємств енергетики внаслідок зростання цін на продукцію, яку використовують підприємства енергетики, насамперед, продукцію базових галузей економіки.

Уникнути значного зростання роздрібних цін на електричну енергію, яке може статися внаслідок вище перелічених причин, можливо здійснивши такі заходи:

внести зміни до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині звільнення від оподаткування витрат на фінансування заходів з безпеки атомних станцій та витрат на фінансування зняття з експлуатації ядерних установок (НКРЕ вже погодила відповідний проект);

скасувати дію постанови Кабінету Міністрів України від 10.06.02 N 795 "Про забезпечення конкурентоспроможності підприємств з виробництва первинного алюмінію, його сплавів і титану", згідно з якою ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" і Казенне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" субсидуються за рахунок споживачів електроенергії на суму близько 125 млн. грн. в рік;

здійснити (поетапно) підвищення тарифів на електроенергію для побутових споживачів, як це передбачено Планом заходів щодо реалізації довгострокової тарифної політики на оптовому ринку електричної енергії України (розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.09.01 N 451-р) .

Тарифи на електроенергію для населення залишаються незмінними з березня 1999 року. Тривале штучне стримування рівнів тарифів на електроенергію для побутових споживачів призвело до того, що з кожним роком ними відшкодовується все менша частка обгрунтованої вартості електроенергії. Так, якщо на початку 2003 року тарифами відшкодовувалося 63% ринкового тарифу, на кінець року, зокрема, у грудні ними відшкодовувалося лише 55%. Обсяг дотацій енергопостачальним компаніям на відшкодування втрат від постачання електроенергії населенню у 2003 році збільшився до 2,05 млрд. грн. порівняно з 1,5 млрд. грн. у 2002 році. При цьому питома вага дотаційних сертифікатів в оптовій ринковій ціні зросла з 11,98% до 13,97%. При збереженні діючих тарифів у 2004 році обсяг перехресного субсидіювання населення збільшиться орієнтовно до 2,5 млрд. грн.

Слід зазначити, що тарифи для побутових споживачів в Україні є найнижчими серед країн Східної Європи, а також нижчі, ніж у Росії. При цьому Росія має набагато більший обсяг дешевих гідроенергоресурсів і забезпечує свої генеруючі потужності власними ресурсами газу, ядерного палива та вугілля за цінами нижчими, ніж їх закуповують генеруючі підприємства в Україні.

Україна споживає природний газ з різних джерел його надходження. Одну чверть ресурсів природного газу складають обсяги власного видобутку, близько 30% обсягів Україна отримує в оплату за транзит російського газу через територію України, близько 45% спожитого газу закуповується в Туркменистані та Росії НАК "Нафтогаз України" і іншими постачальниками газу відповідно до укладених контрактів.

На сьогоднішній день НКРЕ регулює ціни на газ природний з ресурсів НАК "Нафтогаз України" для всіх категорій споживачів. Оптова ціна на газ природний формується виходячи із закупівельної ціни природного газу для відповідної категорії споживачів з урахуванням тарифів на його транспортування (магістральними і розподільними) трубопроводами та тарифів на зберігання газу у підземних сховищах газу.

Закупівельна (відпускна) ціна природного газу для тієї чи іншої категорії споживачів з ресурсів НАК "Нафтогаз України" розраховується як середньозважена ціна, виходячи із величини ціни на газ власного видобутку, на газ, отриманий в оплату за транзит, чи на газ додатково закуплений і відповідних обсягів споживання природного газу по категоріям споживачів.

Потреба в природному газі промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності задовольняється з ресурсів газу, отриманого за зовнішньоекономічними контрактами. Ціна на закуплений (туркменський) природний газ визначається згідно умов підписаного контракту на його постачання. На відміну від інших споживачів промислові споживачі відшкодовують повністю вартість природного газу. Рівень ціни на природний газ для промислових споживачів у 2003 році становив 276,25 грн. за 1000 куб. м (без урахування ПДВ і вартості послуг з його транспортування та постачання) і не змінювався протягом 3 років.

У 2003 році постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.03 N 104 були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.01 N 1729, згідно з якими на НКРЕ було покладено функції щодо регулювання граничного рівня ціни на газ природний для промислових споживачів з ресурсів НАК "Нафтогаз України" за погодженням з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції. Рішення уряду було прийняте у зв'язку з монопольним становищем НАК "Нафтогаз України" на ринку природного газу. При розрахунку ціни на природний газ для промислових споживачів на 2004 рік були враховані зміни, що відбулися в умовах закупки та транзиту Туркменського природного газу, з ресурсів якого здійснюється постачання газу промисловим споживачам. Зваживши ситуацію, яка склалася на ринку газу, вплив зміни ціни на розвиток базових галузей економіки України, Комісія пропонує запровадження нового її рівня здійснити поетапно. На першому етапі затвердити ціну на природний газ для промислових споживачів у розмірі 284,55 грн. за 1000 куб. м (приріст ціни до рівня 2003 року складе 3%). Відповідний проект постанови НКРЕ направлений в Мінекономіки на погодження. На другому етапі рівень ціни підвищити ще на 4%, встановивши його на рівні розрахункового прийнятого НКРЕ (295,8 грн. за 1000 куб. м ).

Сьогодні граничний рівень оптової ціни для населення складає 185,0 грн. за 1000 куб. м (з урахуванням ПДВ та тарифів на транспортування і постачання природного газу), для бюджетних організацій - 231,0 грн. за 1000 куб. м газу (з урахуванням ПДВ та тарифів на транспортування і постачання природного газу), для підприємств комунальної теплоенергетики 210,0 грн. за 1000 куб. м (з урахуванням нульової ставки ПДВ та тарифу на транспортування природного газу) для підприємств, які є платниками податку на додану вартість, та 241,5 грн. за 1000 куб. м (з урахуванням ПДВ та тарифу на транспортування газу) для підприємств, які не є платниками податку на додану вартість.

Рівні цін для зазначених категорій споживачів залишаються незмінними з 1999 року, і на сьогоднішній день ними відшкодовується неповна вартість природного газу (населення 54%, бюджетні організації 70%, підприємства комунальної теплоенергетики 64% необхідного рівня ціни на газ природний). Різницю вартості компенсує НАК "Нафтогаз України" за рахунок недофінансування газовидобувної галузі та газотранспортної системи. З метою зменшення (ліквідації) субсидіювання зазначених категорій споживачів Комісія пропонує поетапно підвищувати граничні рівні ціни на газ природний для споживачів соціальної сфери:

на першому етапі на 25 відсотків до 231,0 грн. за 1000 куб. м підвищити граничний рівень ціни тільки для населення;

на другому етапі встановити однаковий рівень ціни для населення, бюджетних організацій та підприємств комунальної теплоенергетики на рівні 252 грн. за 1000 куб. м;

на заключному етапі ціни на газ природний для соціальної сфери привести до рівня повного покриття ними економічно обгрунтованих витрат, пов'язаних з його видобутком, закупівлею, транспортуванням та постачанням.

На думку Комісії, обов'язковою умовою для підвищення граничного рівня ціни на природний газ для населення є підвищення рівня реальних доходів населення. Він повинен бути вищим за запропонований відсоток зростання рівня ціни. Крім того, необхідно вирішити питання переходу від надання пільг в оплаті за енергоносії до системи адресної підтримки малозабезпечених верств населення.

Всі споживачі незалежно від категорій та місця розташування (крім тих, що отримують природний газ безпосередньо з магістральних трубопроводів) сплачують за транспортування природного газу за однаковим загальним тарифом, який розраховано виходячи з витрат газотранспортної системи України та обсягів транспортування газу по ній. Загальний тариф на транспортування природного газу складає 52,5 грн. за 1000 куб. м (з урахуванням ПДВ).

Діючий механізм тарифоутворення на транспортування природного газу тісно пов'язує тариф окремого підприємства з транспортування газу розподільними мережами з тарифами інших підприємств, що теж транспортують газ розподільними мережами, а також і з розміром тарифу на транспортування газу магістральними трубопроводами. Таким чином, при діючому механізмі тарифоутворення перегляд розміру тарифів для окремих газорозподільних компаній без зміни розміру загального тарифу автоматично змінює тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами.

Тарифи на постачання природного газу розраховані для кожного газопостачального підприємства окремо, виходячи з витрат і обсягів постачання. Середній розмір тарифу на постачання природного газу сьогодні складає 12,0 грн. за 1000 куб. м (з урахуванням ПДВ).

Діючі тарифи на транспортування та постачання природного газу було переглянуто та затверджено з 1 лютого 2001 року. Питання щодо зміни розмірів тарифів на транспортування природного газу для газотранспортних підприємств опрацьовувалось Комісією протягом листопада-грудня 2003 року на відкритих слуханнях. Найближчим часом планується прийняти рішення щодо зміни рівнів тарифів для окремих підприємств галузі. При цьому рівень загального тарифу на транспортування природного газу прогнозується підвищити на 6%.

Згідно наданих повноважень Національна комісія регулювання електроенергетики України (НКРЕ) затверджує тарифи на транспортування нафти на вітчизняні нафтопереробні заводи (НПЗ). Тарифна виручка на цих маршрутах складає близько третини від загальної виручки по підприємству. На транзитні маршрути ВАТ "Укртранснафта" встановлює тарифи самостійно, згідно з Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність". У 2003 році рівень тарифів на транспортування нафти магістральними трубопроводами на нафтопереробні заводи України було приведено у відповідність до діючої Методики (постанова НКРЕ від 22.01.03 N 56 "Про тарифи на транспортування нафти магістральними нафтопроводами ВАТ "Укртранснафта" для споживачів України").

Раніше тарифи по маршрутах транспортування нафти підприємствами розраховувались самостійно, без належного економічного обгрунтування. Внаслідок цього, склалась дискримінаційна ситуація коли на одних маршрутах споживачі послуг (переважно українські постачальники нафти) сплачували більше ніж необхідно, а на інших маршрутах споживачі послуг (постачальники російської та казахської імпортованої нафти) недоплачували реальну вартість послуг.

Діюча методика розрахунку тарифів за надані послуги з транспортування нафти передбачає розрахунок маршрутних тарифів виходячи з розміру питомого тарифу, розрахованого на підставі загальних витрат в цілому по підприємству та обсягу виконаної товаротранспортної роботи по підприємству. Такий підхід до розрахунку тарифів на транспортування нафти є прозорим, економічно обгрунтованим, передбачає контроль за рівнем витрат в цілому по підприємству та однакові умови сплати споживачами за послуги на різних маршрутах.

Необхідно зазначити, що по підприємству відбулося не загальне підвищення тарифів по всіх без винятку маршрутах, а приведення тарифів у відповідність, виходячи з витрат підприємства та виконаної товаротранспортної роботи.

Згідно наданих повноважень НКРЕ встановлює тарифи на транспортування рідкого аміаку українського походження, виготовленого із давальницької та власної сировини, магістральними трубопроводами залежно від рівня індикативних цін на аміак, який склався на світовому ринку. Встановлення розміру таких тарифів було обумовлено необхідністю підтримки вітчизняних виробників аміаку, так як собівартість виробництва вітчизняного аміаку значно вища за собівартість імпортованого.

Сьогодні в Україні діє шкала тарифів на транспортування рідкого аміаку українського походження, виготовленого з давальницької та власної сировини, магістральним аміакопроводом залежно від рівня індикативних цін на аміак для УДП "Укрхімтрансаміак". Питомий тариф при нижній шкалі індикативних цін на аміак становить 4,00 грн. за 100 ткм (без ПДВ) для розрахунків з резидентами України і відповідно 0,90 дол. США (з ПДВ) для розрахунків з нерезидентами, по верхній шкалі відповідно 8,9 грн. за 100 ткм і 2 дол. США.

Тариф на транзит аміаку трубопровідним транспортом через територію України затверджений Міністерством промислової політики складає 2 дол. США за 1 тонну в розрахунку на 100 км і НКРЕ не регулюється.

Сьогодні рівень індикативної ціни складає 260-265 дол. США за 1 тонну (січень 2004) і тариф на транспортування аміаку українського виробництва знаходиться на рівні тарифу на транзит.

Діючий механізм формування рівня тарифів на транспортування аміаку українського виробництва магістральними трубопроводами в залежності від рівня індикативної ціни є сьогодні виправданим і, на думку Комісії, не потребує зміни.

Додатки: на 3 арк. в 1 прим.