Державна податкова служба України на звернення Господарства щодо надання індивідуальної податкової консультації з плати за землю, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Господарство поінформувало про подання до 01 січня 2020 року податкової звітності із земельного податку за земельні ділянки, майнові права на які не оформлені, і запитує про наявність у нього зобов'язань, що передбачає декларування та сплату земельного податку.

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Кодексу об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Кодексу), а обов'язок зі сплати земельного податку виникає з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 Кодексу).

Позиція контролюючих органів щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені, викладена в наказі Міністерства фінансів України від 06.07.2018 р. N 602 "Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування платою за землю" (далі - наказ N 602).

Разом з цим наказом N 602 не визначається порядок сплати земельного податку власниками та землекористувачами земельних ділянок, речові права на які засвідчені Державними актами, виданими до 01 січня 2013 року, у визначеному раніше чинним законодавством порядку.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (далі - Земельний кодекс, справа про постійне користування земельними ділянками від 22.09.2005 р. N 5-рп/2005) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013 р., визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до раніше чинного законодавства (частина 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними (пункт 10 розділу VII Закону України "Про Державний земельний кадастр"); стаття 92 Земельного кодексу не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року (пункт 2.7 постанови пленуму ВГСУ від 17.05.2011 р. N 6); право користування земельною ділянкою не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством а зберігається за ним до приведення прав та обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (постанова ВСУ від 26.09.2011 р. у справі N 6-14цс11, постанова ВГСУ від 17.03.2015 р. у справі N 924/1180/14).