Відповідно до абзацу другого пункту 5.1 розділу 5 Регламенту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, затвердженого рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, від 21.10.2014 № 720, та враховуючи статтю 93 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10.02.2010 № 1861-VI, розглянувши проект Закону України "Про електронні комунікації", реєстраційний номер 2264 від 15.10.2019, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації,

1. Затвердити висновок стосовно висловлення позиції щодо недоцільності прийняття проекту Закону України "Про електронні комунікації", реєстраційний номер 2264 від 15.10.2019, у зв'язку із зауваженнями до нього, що додається.

2. Департаменту правового забезпечення в установленому порядку забезпечити направлення відповіді Комітету Верховної Ради України з питань цифрової трансформації.

3. Департаменту забезпечення діяльності оприлюднити це рішення шляхом його розміщення на офіційній сторінці НКРЗІ в мережі Інтернет.

Проект Закону України "Про електронні комунікації", реєстраційний номер 2264 від 15.10.2019, (далі - законопроект) спрямований відповідно до пояснювальної записки на встановлення засад державного управління та регулювання у сфері електронних комунікацій, що відповідатимуть вимогам часу та євроінтеграційним процесам, для розвитку сфери електронних комунікацій в Україні.

За результатами опрацювання законопроекту Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, вирішила висловити позицію про недоцільність його прийняття у зв'язку із зауваженнями до нього.

1. Законопроектом не забезпечується імплементація Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, (далі - Угода про асоціацію) в частині посилення незалежності та адміністративної спроможності національного регулятора у галузі зв'язку з метою забезпечення його здатності вживати відповідні регуляторні заходи та впроваджувати свої рішення і всі відповідні норми, а також гарантувати добросовісну конкуренцію на ринках, як того вимагає стаття 391 Угоди про асоціацію.

Так, законопроектом закладено декларативні норми щодо принципів діяльності національного регулятора (стаття 17 законопроекту), однак не передбачено механізмів їх реалізації. При цьому, всупереч визначеним нормам (зокрема, пункт 1 та абзац шостий частини третьої статті 17 законопроекту) щодо незалежності національного регулятора частиною третьою статті 18 законопроекту передбачено, що нормативно-правові акти національного регулятора підлягають обов'язковій державній реєстрації та погодженню із заінтересованими державними органами, у порядку визначеному законодавством.

Так, вказане не відповідає Європейському кодексу електронних комунікацій, згідно з статтею 8 якого національні регуляторні органи діють самостійнота об'єктивно, у тому числі при розробці внутрішніх процедур та організації персоналу, повинні діяти прозоро і підзвітно відповідно до законодавства Союзу, а також не повинні шукати або брати вказівки будь-якого іншого органу стосовно виконання завдань, покладених на них відповідно до національного законодавства, що запроваджують законодавство Союзу. Тільки апеляційні органи, створені відповідно до статті 31, мають право призупиняти або скасувати рішення національних регулюючих органів.

Крім того, вказане не відповідає вже визначеним законами підходам щодо прийняття актів аналогічними регуляторами в інших сферах.

Відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (з урахуванням змін внесених прийнятим 12.09.2019 за № 79-IX Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг) дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов'язаної з прийняттям:

актів Національного банку України, за винятком нормативно-правових актів Національного банку України, які спрямовані на виконання ним функції, визначеної пунктом 8-1 статті 7 Закону України "Про Національний банк України", і мають ознаки регуляторного акта;

актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Також, частиною шостою статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" встановлено, що рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відсутність державної реєстрації рішень Регулятора не є підставою для відмови суду у прийнятті заяви про їх оскарження. Регулятор веде реєстр всіх прийнятих рішень та забезпечує вільний доступ до них на своєму офіційному веб-сайті у затвердженому ним порядку.

При цьому, слід зазначити, що передбачена на сьогодні процедура призводить до того, що НКРЗІ позбавлена можливості оперативно впливати на ситуації, вирішення яких потребує прийняття регуляторних актів, а строк від розробки до прийняття регуляторних актів складає більше 6 місяців.

2. Статтею 17 законопроекту передбачено, що державне регулювання у сфері електронних комунікацій здійснює національний регулятор відповідно до цього Закону та інших актів законодавства.

Разом з цим, статтею 1 законопроекту встановлено, що національний регулятор - це орган державного регулювання у сфері електронних комунікацій.

При цьому, частиною третьою статті 17 законопроекту передбачено, що незалежність національного регулятора у його діяльності гарантується, зокрема, встановленням Законом порядку призначення на посади та звільнення з посад членів національного регулятора; належним фінансовим забезпеченням діяльності національного регулятора, встановленим Законом; іншими засобами, визначеними Законом.

Водночасглавою XVІ "Прикінцеві та перехідні положення" законопроекту передбачено визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про телекомунікації", крім статей 20, 22-1які залишаються чинними до прийняття окремого закону щодо регуляторів. Тобто залишаються чинними виключно статті, що визначають склад, порядок призначення членів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, а також фінансування діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Таким чином, у разі прийняття законопроекту у поданій редакції будуть відсутні засади утворення та діяльності органудержавного регулювання у сфері електронних комунікацій, а отже виконання передбачених законопроектом його функцій буде заблоковано.

Враховуючи вказане, засади утворення та діяльності органудержавного регулювання у сфері електронних комунікацій мають бути визначені законопроектом або, у разі визначення таких засад окремим законом, набрання чинності Законом України "Про електронні комунікації" та Законом України, який визначатиме засади утворення та діяльності органу державного регулювання у сфері електронних комунікацій, має відбуватись одночасно.

3. Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 24 законопроекту під час проведення перевірки можуть проводитись вимірюванняз метою перевірки дотримання постачальниками електронних комунікаційних послуг встановленого національним регулятором порядку маршрутизації трафіку на електронних комунікаційних мережах та параметрів електронних комунікаційних мереж, параметрів якості електронних комунікаційних послуг.

Водночас, відповідно до статті 7 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" вимірюванням вважається процес експериментального визначення одного або декількох значень величини, які можуть бути обґрунтовано приписані величині.

Разом з цим, під час здійснення заходів державного нагляду здійснюється процес виконання сукупності операцій і правил вимірювання та/або спостереження параметрів електронних комунікаційних мереж, параметрів якості електронних комунікаційних послуг, порядку маршрутизації трафіку та обчислення показників якості електронних комунікаційних послуг.

Враховуючи вказане, у законопроекті має бути визначено, що від час проведення перевірки можуть проводитись випробування (замість вимірювання), а терміни доповнені визначенням "випробування - процес виконання сукупності операцій і правил вимірювання та/або спостереження параметрів електронних комунікаційних мереж, параметрів якості електронних комунікаційних послуг, порядку маршрутизації трафіку та обчислення показників якості електронних комунікаційних послуг;".

4. З метою створення сприятливих умов для ефективного розподілу та використання всіх видів ресурсів нумерації, забезпечення рівних умов доступу до обмеженого ресурсу, які необхідні для надання широкого спектру сучасних інформаційно-телекомунікаційних послуг, необхідним є вдосконалення термінології, яка стосується номерного ресурсу, а також підходів до здійснення його первинного розподілу, а саме потребує:

приведення визначення термінів "абонентський номер", "номер", "номерний ресурс", "Національний план нумерації", "первинний розподіл" у відповідність до рекомендацій Міжнародного союзу електрозв'язку та міжнародного досвіду;

встановлення чіткого строку дії дозволів на використання номерного ресурсу, наприклад, на п'ять років;

передбачення можливості для своєчасного, якісного планування та проведення заходів із зміни структури нумерації телекомунікаційної мережі загального користування України шляхом прийняття ЦОВЗ відповідних рішень не менш ніж за шість місяців до запланованих змін.

Звертаємо увагу, що запропонована законопроектом термінологія ставить під загрозу функціонування мереж рухомого зв'язку, в тому числі надання послуг міжнародного роумінгу, а також взаємодію українських операторів міжнародного зв'язку із телекомунікаційними мережами постачальників інших країн. Номери - є лише одним із видів номерного ресурсу. Водночас, функціонування телекомунікаційних мереж потребує розподілу та використання кодів пунктів сигналізації мережі сигналізації СКС-7 та ідентифікаторів Плану міжнародної ідентифікації Е.212.

Крім того, в статті 42 в обов'язках постачальників електронних комунікаційних послуг потребує уточнення до яких саме екстрених служб (пожежної охорони, Національної поліції, швидкої медичної допомоги, аварійних служб газу та підрозділів екстреної допомоги населенню за телефонами відповідно 101, 102, 103, 104 і 112) необхідно забезпечити виклик, у зв'язку з тим, що в регіонах існують свої екстрені служби, наприклад порятунку на воді тощо.

5. Пунктом 9 частини першої статті 42 законопроекту передбачено, що постачальники електронних комунікаційних послуг зобов'язані зберігати записи про надані електронні комунікаційні послуги протягом одного рокута надавати інформацію про надані електронні комунікаційні послуги в порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.