З метою забезпечення належної організації роботи органів прокуратури з питань підтримки потерпілих і свідків воєнних та інших міжнародних злочинів, керуючись статтею 9 Закону України "Про прокуратуру", НАКАЗУЮ:

1. Першому заступнику та заступникам Генерального прокурора, керівникам обласних, окружних прокуратур, відповідних структурних підрозділів забезпечувати вжиття заходів, гарантованих Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, спрямованих на підтримку потерпілих і свідків воєнних та інших міжнародних злочинів.

2. Роботу на цьому напрямку організовувати та здійснювати спеціалізованому підрозділу з підтримки потерпілих і свідків воєнних та інших міжнародних злочинів.

3. Затвердити Концепцію реалізації Механізму підтримки потерпілих і свідків воєнних та інших міжнародних злочинів, що додається.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Генерального прокурора Літвінову В.В.

Головний пріоритет діяльності прокуратури та інших органів правопорядку полягає в захисті передбачених Конституцією України прав і свобод людини та громадянина, інтересів суспільства і держави від будь-яких посягань. Ефективне забезпечення таких гарантій становить запоруку розбудови демократичної держави, у якій неухильно забезпечується верховенство права.

Своєю чергою одними з першочергових завдань кримінального провадження поряд із притягненням винних до відповідальності є захист особи від кримінальних правопорушень, а також охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, до яких, зокрема, належать потерпілий і свідок.

Згадані підходи повинні безпосередньо впливати на формування кримінальної політики, повною мірою відображаючи інтереси учасників кримінального провадження.

Органи прокуратури в ході збройної агресії Російської Федерації проти України зіштовхнулись із безпрецедентною кількістю воєнних та інших міжнародних злочинів (злочини проти людяності, геноцид, злочин агресії). Такі виклики зумовили необхідність невідкладних змін у підходах до розслідування кримінальних проваджень та реалізації пріоритетів діяльності органів правопорядку. Потерпілі та свідки відповідних протиправних діянь мусять здобувати адекватну підтримку, а їхні права та законні інтереси мають бути захищеними.

Кримінальними правопорушеннями порушуються інтереси суспільства та особисті права потерпілих. Потерпілим від кримінальних правопорушень спричиняється фізична, моральна та/або майнова шкода. Після скоєння протиправних діянь деякі потерпілі, а також члени їхніх родин можуть зазнавати додаткових страждань або шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у результаті вторинної та повторної віктимізації, погроз або бажання помсти.

Такі ризики найбільш поширені для потерпілих та свідків, які самі або члени родин яких перебувають на тимчасово окупованих територіях України.

В умовах збройного конфлікту, що надалі триває, та відсутності доступу до зазначених територій одне з ключових завдань органів прокуратури полягає у сприянні активній участі потерпілих і свідків у кримінальному провадженні, оскільки вони є винятково цінним, надійним джерелом доказів для встановлення обставин вчинення правопорушень, притягнення винних до відповідальності та забезпечення відновлення справедливості.

Широкомасштабне вторгнення Російської Федерації, яке розпочалося наприкінці лютого 2022 року, має наслідком скоєння десятків тисяч воєнних та інших міжнародних злочинів. Отже, особливих зусиль потребують підтримка потерпілих і свідків цих діянь поряд із захистом їхніх прав і законних інтересів.

Завданням Механізму підтримки потерпілих і свідків воєнних та інших міжнародних злочинів (далі - Механізм підтримки) є вжиття заходів для забезпечення того, щоб потерпілі та свідки могли повноцінно та ефективно брати участь у кримінальному провадженні, були захищені від вторинної та повторної віктимізації, від залякування та помсти, а також здобували відповідну підтримку для полегшення їх відновлення навіть у ситуації зі збройним конфліктом, який надалі триває, та відсутністю доступу української влади до певних територій.

Ефективні захист і участь потерпілих та свідків у кримінальному провадженні украй необхідні для надання ними доказів щодо скоєних кримінальних правопорушень і встановлення відповідальності винних у вчиненні таких діянь.

Саме з метою посилення захисту потерпілих та свідків від психологічної або фізичної шкоди, підвищення ефективності їх участі у кримінальному провадженні, удосконалення обізнаності про їхні права, розширення їх доступу до правосуддя та послуг підтримки, а також для покращення співпраці та комунікації між державними органами та неурядовими організаціями слід створити Механізм підтримки.

Налагодження роботи повноцінної системи, спрямованої на постійне розширення можливостей та впровадження доступних послуг для потерпілих і свідків, їх координація та спільне розуміння належної підтримки з боку всіх представників залучених організацій постають винятково істотними.

Через нагальні потреби, пов'язані зі збройним конфліктом, що надалі триває, увагу в першу чергу слід зосередити на вразливих потерпілих і свідках воєнних та інших міжнародних злочинів.

Вразливість кожного такого потерпілого та свідка необхідно оцінювати індивідуально на основі особистих характеристик потерпілих, типу (характеру) та обставин злочину.

У контексті індивідуальної оцінки особлива увага повинна приділятися особам старшого віку та особам з особливими потребами, потерпілим і свідкам сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом, потерпілим і свідкам тортур, потерпілим, які зазнали тяжких тілесних ушкоджень, членам сімей осіб, смерть яких була безпосередньо спричинена злочином. Діти, які є потерпілими та свідками, завжди вважаються вразливими.

Задоволення потреб потерпілих і свідків та дотримання їхніх прав закріплюються:

- національним законодавством ( Кримінальний процесуальний кодекс України, Кримінальний кодекс України, Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві");

- нормами міжнародного права та рекомендаціями Україні щодо набуття членства в Європейському Союзі, зокрема в частині впровадження стандартів Європейського Союзу;

- Стратегією розвитку прокуратури на 2021-2023 роки, затвердженою наказом Генерального прокурора від 16.10.2020 № 489.

Механізм підтримки складатиметься з:

- Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків як окремого самостійного структурного підрозділу у складі Офісу Генерального прокурора (далі - Координаційний центр);

- координаторів із питань підтримки потерпілих і свідків (далі - координатори), які діятимуть у складі Координаційного центру;

- Міжвідомчої робочої групи з покращення координації державних органів та неурядових організацій (далі - МРГ);

- реферального механізму, заснованого на встановленні інституційних домовленостей між Координаційним центром, органами правопорядку, міністерствами та відомствами, а також іншими допоміжними службами щодо вжиття заходів захисту й дотримання механізмів безпеки, надання консультацій та іншої відповідної допомоги для свідків і потерпілих.

Офіс Генерального прокурора вживатиме таких заходів у співпраці та координації з іншими відомствами для реалізації Механізму підтримки-1:

1. Створення Координаційного центру в Офісі Генерального прокурора для ефективної розробки та реалізації проєкту координаторів, а також добір персоналу для Координаційного центру.

2. Розробка посадової інструкції для координаторів.

3. Розробка програми навчання та створення умов праці для координаторів.

4. Підготовка керівних принципів (стандартних операційних процедур) для роботи координаторів.

5. Добір координаторів.

6. Розробка електронної системи ведення справ із відповідними засобами ідентифікації з урахуванням інформованої згоди потерпілих і свідків, приватності та конфіденційності-2.

7. Розробка стандартних процедур індивідуальної оцінки ризиків вторинної та повторної віктимізації, залякування, помсти та захисту (запобігання фізичному та психологічному ризикам).

8. Створення МРГ для забезпечення міжвідомчих механізмів взаємодії, включаючи реферальний, між Координаційним центром, органами правопорядку, міністерствами та відомствами, іншими допоміжними службами щодо вжиття заходів захисту й дотримання механізмів безпеки, надання консультацій та іншої відповідної допомоги для свідків і потерпілих, а також координації.