Державна податкова служба України розглянула звернення щодо визначення ставки ПДВ до операцій з надання послуг із тимчасового

розміщування (проживання), які надаються санаторно-курортним закладом та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового

кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Товариство визначає себе як санаторно-курортний заклад, який надає санаторно-курортні послуги, до складу

яких входить лікування, харчування та тимчасове розміщування (проживання), згідно з санаторно-курортними путівками, а також окрему

послугу з тимчасового розміщування (проживання) або тимчасового розміщування (проживання) з харчуванням.

Разом з тим, у зверненні не зазначено чи має Товариство статус готелю чи подібного засобу тимчасового розміщування (проживання).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу І ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у

значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року N 805 "Про затвердження Загального положення про

санаторно-курортний заклад" санаторно-курортним закладом вважається заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання громадянам

послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів курортів

(лікувальних грязей та озокериту, мінеральних та термальних вод, ропи лиманів та озер, природних комплексів із сприятливими для

лікування умовами тощо) та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів

санаторно-курортного лікування.

Перелік видів санаторно-курортних закладів затверджується Міністерством охорони здоров’я України.

Згідно з Положенням про організацію роботи санаторно-курортних закладів Збройних Сил України, затвердженим Наказом Міністерства

оборони України від 23.06.2014 р. N 411, санаторно-курортна путівка - документ, що дає право на розміщення особи в санаторії та

отримання санаторно-курортного лікування.

Загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму визначено Законом

України від 15 вересня 1995 року N 324/95-ВР "Про туризм" із змінами і доповненнями (далі - Закон N 324). Правила користування

готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджені наказом Державної туристичної адміністрації

України від 16.03.2004 р. N 19, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.04.2004 р. за N 413/9012 із змінами і доповненнями (далі

- Правила N 19).

Згідно зі статтею 1 Закону N 324 та Правилами N 19:

готель - це підприємство будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що складається із шести і більше номерів та надає

готельні послуги з тимчасового проживання з обов'язковим обслуговуванням;

аналогічні засоби розміщення - це підприємства будь-якої організаційно-правової форми власності, що складаються з номерів і надають

обмежені готельні послуги, включно з щоденним заправлянням ліжок, прибиранням кімнат та санвузлів.

готельна послуга - дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в

готелі, а також інша діяльність, пов'язана з розміщенням та тимчасовим проживанням. Готельна послуга складається з основних та

додаткових послуг, що надаються споживачу відповідно до категорії готелю;

основні послуги - обсяг послуг готелю (проживання, харчування тощо), що включається до ціни номера (місця) і надається споживачу

згідно з укладеним договором;

додаткові послуги - обсяг послуг, що не належать до основних послуг готелю, замовляються та сплачуються споживачем додатково за