Для зловживання на ринку купівлі-продажу нерухомого майна використовуються різноманітні методи, механізми та інструменти, переважна більшість з яких можуть вважатися цілком легальними, однак в них використовуються кошти нелегального походження.

З метою попередження використання суб'єктів первинного фінансового моніторингу (далі - суб'єкт), що працюють на ринку нерухомості з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вони повинні вживати певних заходів обачливості при аналізі ризиків як нових, так і існуючих клієнтів.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі - Закон) суб'єкт зобов'язаний забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, в день виникнення підозр, після їх проведення або при спробі їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення та повідомляти про це Держфінмоніторинг. В Положенні про здійснення фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Державна служба фінансового моніторингу України, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 28.05.2013 № 561, передбачено, що виявлення фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, в тому числі тих, які можуть бути пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму, здійснюється суб'єктом (відокремленим підрозділом) на підставі:

ознак операцій, які відповідно до статті 16 Закону підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу;

переліку осіб, пов'язаних із провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (перелік розміщено на офіційному веб-сайті Держфінмоніторингу (www.sdfm.gov.ua) у розділі "Протидія тероризму");

- типологій міжнародних організацій, що провадять діяльність у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

- критеріїв ризику, визначених Держфінмоніторингом (наказ Держфінмоніторингу від 03.08.2010 № 126).

Оцінювання ризику клієнта здійснюється суб'єктом за відповідними критеріями, зокрема за географічним розташуванням країни реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, типом клієнта, видом послуг.