- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Рішення
ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ
ПОЛІТИКИ ТА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА
РІШЕННЯ
Про необхідність усунення Міністерством охорони здоров'я України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"
Відповідно до пункту 1.2 розділу I
Порядку даний нормативно-правовий акт встановлює основні вимоги до проведення клінічних випробувань лікарських засобів, які можуть проводитись за участю пацієнтів (добровольців) за повною або скороченою програмою, у тому числі до випробувань біодоступності/біоеквівалентності, а також міжнародних багатоцентрових клінічних випробувань.
Пунктом 1.4 розділу I
Порядку проведення експертизи матеріалів клінічних випробувань, а також проведення клінічного аудиту клінічного випробування лікарських засобів покладено на ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" (далі - Центр).
Клінічні випробування лікарських засобів проводяться з метою встановлення або підтвердження ефективності та нешкідливості лікарського засобу. Вони можуть проводитись у лікувально-профілактичних закладах, які визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я (далі - ЦОВВ), на підставі позитивного висновку експертизи матеріалів щодо проведення клінічного випробування, який надається Центром (далі - Висновок) та затверджується ЦОВВ (підпункт 3.2 розділу III
Порядку ).
Проте, беручи до уваги інформацію, викладену у Зверненні, наявність у редакції Порядку деяких положень під час їх практичного застосування створює законодавчо необґрунтовані умови для дій посадових осіб Центру при здійсненні експертизи матеріалів щодо проведення клінічного випробування.
Зокрема, вищезазначене стосується наступного.
Закон України
"Про страхування" (далі - Закон про страхування) регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
Страхування, згідно статті 1 Закону про страхування, це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 5 Закону про страхування встановлено, що страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов'язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.
Види обов'язкового страхування, які здійснюються в Україні, визначені статтею 7 Закону про страхування.
В той же час частиною 2 статті 7 Закону про страхування встановлено, що для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України, якщо інше не визначено законом, встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.
Статтею 8 Закону України
"Про лікарські засоби" (далі - Закон про лікарські засоби) визначено, що замовник клінічних випробувань лікарського засобу зобов'язаний перед початком клінічних випробувань укласти договір про страхування життя та здоров'я пацієнта (добровольця) в порядку, передбаченому законодавством.
Тобто Закон про лікарські засоби зобов'язує замовника клінічних випробувань лікарського засобу перед початком клінічного випробування укласти договір страхування життя та здоров'я пацієнта (добровольця), при цьому страхування життя та здоров'я пацієнта (добровольця) відсутнє серед видів обов'язкового страхування, які здійснюються в Україні згідно статті 7 Закону про страхування, та відповідно відсутня форма типового договору, що затверджується Кабінетом Міністрів України, що в свою чергу не узгоджується із частиною 2 статті 5 Закону про страхування.
Разом з тим Закон про лікарські засоби не визначає особливостей укладання договору страхування життя та здоров'я пацієнта (добровольця).
В той же час згідно розділу VII
Порядку для одержання висновку експертизи матеріалів щодо проведення клінічного випробування лікарського засобу заявник повинен подати до Центру серед іншого копію договору страхування відповідальності заявника на випадок нанесення шкоди життю та здоров'ю досліджуваного та копію сертифіката до договору.
При цьому згідно з підпунктом 1.3.6 розділу IV
Порядку для забезпечення захисту прав досліджуваного звертається увага щодо наявності у договорі страхування відповідальності заявника на випадок нанесення шкоди життю та здоров'ю досліджуваного таких позицій:
- страховому захисту підлягають усі пацієнти (здорові добровольці), які мають намір взяти участь у клінічних випробуваннях і які у встановленому порядку підписують інформовану згоду;
- строк дії договору страхування визначається сторонами цього договору, при цьому враховуються особливості протоколу клінічного випробування та фармакологічні характеристики досліджуваного лікарського засобу, та в будь-якому випадку він не може бути меншої тривалості, ніж саме клінічне дослідження;
................Перейти до повного тексту