Керуючись Законом України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.93 № 3125-XII , Статутом Аудиторської палати України , на виконання вимог пункту 6.1 Генеральної угоди про співробітництво та взаємодію між Аудиторською палатою України та Державної податковою службою України від 31.08.2011 р. , Аудиторська палата України

1. Рекомендувати до обговорення аудиторами України проект Положення з національної практики завдань з надання впевненості "Завдання з незалежної перевірки податкової звітності (завдання з податкового аудиту)" (додається).

2. Доручити Секретаріату АПУ:

2.1. оприлюднити проект шляхом його розміщення на сайті АПУ в мережі Інтернет та журналі "Аудитор України";

2.2. направити проект Положення з національної практики завдань з надання впевненості "Завдання з незалежної перевірки податкової звітності (завдання з податкового аудиту)" до Державної податкової служби України для попереднього розгляду і надання пропозицій.

3. Секретаріату АПУ забезпечити оприлюднення цього рішення.

1.1. Це Положення з національної практики завдань з надання впевненості "Завдання з незалежної перевірки податкової звітності (завдання з податкового аудиту)" (далі - Положення) розроблено у відповідності із Законом України "Про аудиторську діяльність" , Кодексу етики професійних бухгалтерів (Кодекс етики), Міжнародними стандартами контролю якості, Міжнародною концептуальною основою завдань з надання впевненості, Міжнародним стандартом завдань з надання впевненості 3000 "Завдання з надання впевненості, що не є аудитами чи оглядами історичної фінансової інформації", прийнятими Аудиторською палатою України (далі - АПУ) у якості національних Стандартів (рішення АПУ від 18.04.2003 р. № 122/2 ), нормативно-правових документів, які регулюють проведення документальних перевірок щодо дотримання платниками податків податкового, валютного та іншого законодавства України з питань обчислення податків.

1.2. Це Положення розроблено з метою забезпечення співробітництва та взаємодії аудиторів України з Державною податковою службою України для запровадження ефективної системи контролю за додержанням платниками податків податкового законодавства через проведення перевірки податкової звітності.

1.3. При розробці цього Положення враховані методичні рекомендації, прийняті ДПСУ для проведення документальних перевірок платників податків щодо дотримання ними податкового законодавства.

1.4. Положення набуває чинності з 01 ________ 201_ р.

2.1. Завдання з незалежної перевірки податкової звітності (завдання з податкового аудиту) - завдання з перевірки аудиторською фірмою (уповноваженою аудиторською фірмою, фірмою) показників податкової звітності суб'єкта господарювання (платника податків) з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність вимогам податкового законодавства України в усіх суттєвих аспектах.

2.2. Група із завдання з податкового аудиту - аудитори та інші фахівці аудиторської фірми, які виконують завдання з податкового аудиту, та будь-які особи, залучені аудиторською фірмою, які виконують процедури із завдання. До складу групи із завдання не входять зовнішні експерти, залучені аудиторською фірмою.

2.3. Клієнт із завдання з податкового аудиту (клієнт) - суб'єкт господарювання - платник податку, податкова звітність якого перевіряється уповноваженою аудиторською фірмою відповідно до умов завдання з податкового аудиту.

2.4. Рівень суттєвості в податковому аудиті - сума або суми можливих викривлень, включаючи пропуски, які окремо або у сукупності можуть призвести до заниження нарахувань податків в межах 5% суми податкових зобов'язань, зазначених в перевіреній посадковій звітності, і суттєвої невідповідності податкової звітності податковому законодавству.

2.5. Всі інші терміни, які використовуються в цьому Положенні, використовуються у значеннях, наведених у Міжнародних стандартах контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг (МСА), та у Податковому кодексі України (ПКУ).

3.1. Метою завдання з податкового аудиту є підвищення довіри контролюючих органів щодо відповідності податковому законодавству України податкової звітності. Її досягають через висловлення уповноваженою аудиторською фірмою думки про те, чи складена податкова звітність у всіх суттєвих аспектах відповідно до податкового законодавства України.

3.2. Предметом завдання з податкового аудиту є податкові декларації та розрахунки, які віднесені до податкової звітності у значенні глави 2 розділу II Податкового кодексу України та складаються і подаються платником податків до органів ДПСУ за період, визначений договором між платником податків та уповноваженою аудиторською фірмою, щодо всіх податків та зборів, обов'язковість нарахування та сплати яких покладено на цього платника податків.

3.3. Завдання з податкового аудиту виконується як завдання з підтвердження відповідності вимогам податкового законодавства податкової звітності.

3.4. Критерії завдання з податкового аудиту - це кількісні або сформульовані у тексті контрольні показники, які використовують аудитори для оцінки відповідності вимогам податкового законодавства податкової звітності (далі - оцінка податкової звітності).

3.5. Для кожного завдання з податкового аудиту повинна бути зроблена оцінка належності критеріїв за такими характеристиками, як доречність, повнота, достовірність, нейтральність, зрозумілість.

3.6. Для обґрунтованої послідовної оцінки податкової звітності застосовуються належні формальні встановлені критерії. Такими критеріями є положення Конституції України ; ПКУ ; законів з питань митної справи; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання ПКУ та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими ПКУ; облікової політики суб'єкта господарювання з питань оподаткування; Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених Міністерством фінансів України, та Міжнародних стандартів фінансової звітності .

3.7. Не вважається доречним застосування в якості критеріїв оцінки податкової звітності власних очікувань, суджень або досвіду незалежного аудитора в галузі оподаткування.

4.1. Уповноважена аудиторська фірма в своїй діяльності в цілому, а при виконанні завдання з податкового аудиту члени групи із завдання, повинні дотримуватися фундаментальних етичних принципів Кодексу етики, а саме: чесності, об'єктивності, професійної компетентності та належної ретельності, конфіденційності, професійної поведінки.

4.2. Обставини, в яких діє уповноважена аудиторська фірма, можуть викликати специфічні загрози порушення етичних принципів. Відповідно до вимог Кодексу етики така фірма виявляє, здійснює оцінки та усунення загроз у порушенні етичних принципів чи зменшення їх до прийнятного рівня через застосування відповідних застережних заходів. У разі наявності настільки значущих загроз, що застосування необхідних застережних заходів буде не можливим, уповноважена аудиторська фірма зобов'язана відхилити прийняття завдання з податкового аудиту або, якщо це необхідно, відмовитися від виконання такого завдання.

4.3. Виявлення та оцінка суттєвості загроз здійснюються уповноваженою аудиторською фірмою відповідно до розділу 200 Кодексу етики за такими категоріями: загроза власного інтересу, загроза власної оцінки, загроза захисту, загроза особистих стосунків і загроза тиску. З метою виявлення та оцінки суттєвості загроз Фірма повинна ідентифікувати обставини, що можуть приводити до названих вище загроз. Приклади обставин щодо кожної з категорії загроз наведені в пунктах 200.4 - 200.8 розділу 200 Кодексу етики.

4.4. При виконання завдання з податкового аудиту уповноважена аудиторська фірма та члени групи із завдання повинні також відповідати вимогам незалежності, що є однією з головних умов виконання будь-якого завдання з надання впевненості. При цьому уповноважена аудиторська фірма повинна визначати та оцінювати обставини і відносини, що створюють загрози незалежності, та здійснити заходи, які дадуть змогу усунути ці загрози або зменшити їх до прийнятного рівня за допомогою застережних заходів або, якщо це необхідно, шляхом відмови від виконання завдання з податкового аудиту.

4.5. У випадках, наведених нижче, загрози дотримання фундаментальних етичних принципів та вимоги незалежності є настільки суттєвими, що лише відмова від прийняття чи виконання завдання з податкового аудиту буде прийнятною за таких обставин. Зокрема забороняється виконання завдання з податкового аудиту, якщо:

• член групи із завдання чи керівник (власник) уповноваженої аудиторської фірми має прямі родинні стосунки з членами органів управління суб'єкта господарювання - платника податку, звітність якого перевіряється;

• член групи із завдання чи керівник (власник) уповноваженої аудиторської фірми має особисті майнові інтереси в платника податку, що перевіряється;

• член групи із завдання чи керівник (власник) уповноваженої аудиторської фірми є членом органів управління, засновником або власником платника податку, що перевіряється;

• членом групи із завдання чи керівник (власник) уповноваженої аудиторської фірми є працівником платника податку, що перевіряється;

• членом групи із завдання чи керівник (власник) уповноваженої аудиторської фірми є працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва платника податку, що перевіряється.

• розмір винагороди за виконання завдання з податкового аудиту не враховує необхідного для якісного виконання такого завдання часу, належних навичок, знань, професійної кваліфікації та ступеня відповідальності уповноваженої аудиторської фірми.

4.6. Інші приклади оцінки суттєвості загроз незалежності та визначення доречних щодо них застережних заходів під час прийняття та виконання завдань з податкового аудиту наведені в пунктах 291.100 - 291.159 розділу 291 Кодексу етики. Оскільки наведені приклади не є вичерпним переліком усіх обставин, що створюють загрози незалежності, уповноважена аудиторська фірма при оцінці значущості загроз та при визначенні доречних застережних заходів враховує конкретні обставини виконання окремих завдань з податкового аудиту. При цьому уповноважена аудиторська фірма, насамперед, зобов'язана:

а) ознайомити свій персонал, що приймає чи може приймати участь у виконанні завдань з податкового аудиту, з вимогами до незалежності;

б) інформувати персонал про клієнтів, з якими слід дотримуватися вимог незалежності особливо ретельно;

в) не здійснювати і заборонити персоналу, що приймає чи може приймати участь у виконанні завдань з податкового аудиту:

• надати клієнтам консультаційні та юридичні послуги, що безпосередньо впливають на предмет завдання з податкового аудиту, яке виконує уповноважена аудиторська фірма;

• надавати клієнтам послуги з ведення бухгалтерського обліку та підготовки податкової звітності, що є предметом завдання з податкового аудиту;

• надавати клієнтам послуги з підтримки судових справ, які стосуються звітного періоду та змісту податкової звітності, що є предметом завдання з податкового аудиту;

• отримувати подарунки або преференції від клієнта із завдання з податкового аудиту, крім випадків, коли цінність таких подарунків або преференції є вочевидь незначними;

г) періодично, не менш як один раз на п'ять років здійснювати ротацію керівника групи із завдання з податкового аудиту;

ґ) здійснювати моніторинг виручки за завдання з податкового аудиту від найбільших клієнтів для уточнення, чи не перевищує сума виручки, отримана від будь-якого з них 10%-го обсягу аудиторських послуг за рік.

д) щонайменше раз на рік отримати від усього персоналу, що приймає чи може приймати участь у виконанні завдань з податкового аудиту, письмове підтвердження (заяву) дотримання вимог незалежності.

4.7. Відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" , Кодексу етики, Міжнародними стандартами контролю якості та цього Положення уповноважена аудиторська фірма розробляє детальні процедури забезпечення дотримання фундаментальних етичних принципів та вимоги незалежності у своїх внутрішньо фірмових документах.

4.8. Вимог щодо дотримання вимог незалежності під час прийняття та виконання завдання з податкового аудиту додатково розглядаються у відповідних розділах цього Положення.

5.1. Під час виконання завдання з податкового аудиту уповноважена аудиторська фірма повинна дотримуватися політик і процедур контролю якості, які є доречними для конкретного завдання. Такі політики і процедури застосовуються в контексті Міжнародного стандарту контролю якості 1 "Контроль якості для фірм, що виконують аудити та огляди фінансової звітності, а також інші завдання з надання впевненості і супутні послуги" (МСКЯ 1) та Положення з національної практики контролю якості аудиторських послуг 1 (ПНПКЯ 1) "Організація аудиторськими фірмами та аудиторами системи контролю якості аудиторських послуг".

5.2. Відповідно до МСКЯ 1 та ПНПКЯ 1 уповноважена аудиторська фірма встановляє такі політики і процедури, які призначені надати їй обґрунтовану впевненість, що завдання з податкового аудиту виконуються відповідно до професійних стандартів та законодавчих і нормативних вимог та забезпечується висока якість виконання таких завдань.

5.3. Уповноважена аудиторська фірма встановлює політики і процедури, які вимагають огляду контролю якості завдання для всіх завдань з податкового аудиту. Такі політики і процедури повинні вимагати, щоб звіт із завдання з податкового аудиту не датувався раніше від завершення огляду контролю якості таких завдань.

5.4. Політики і процедури з проведення огляду контролю якості завдання з податкового аудиту повинні включати:

а) обговорення значущих питань з керівником групи із завдання;

б) оцінку дотримання групою із завдання вимог незалежності стосовно конкретного завдання;

в) огляд податкової звітності та іншої інформації щодо предмета завдання з податкового аудиту і запропонованого звіту із завдання;

г) огляд відібраної документації із завдання, яка стосується значних суджень, висловлених групою із завдання, та висновків, яких вона дійшла під час формулювання звіту;

ґ) розгляд того, чи відбулися відповідні консультації з питань, які стосуються розбіжностей у думках, або інших складних чи спірних питань та висновків, які є наслідком цих консультацій;

д) оцінку висновків, яких дійшла група із завдання при формулюванні звіту, та розгляд того, чи запропонований звіт є відповідним.

5.5. Уповноважена аудиторська фірма повинна встановити політики і процедури призначення відповідальних осіб за огляд контролю якості кожного завдання з податкового аудиту та, які б забезпечили об'єктивність цих відповідальних осіб.

5.6. Політики і процедури документування огляду контролю якості завдання з податкового аудиту встановлюється уповноваженою аудиторською фірмою відповідно до вимог МСКЯ 1 та ПНПКЯ 1.

5.7. Уповноважена аудиторська фірма повинна на регулярній основі проводити моніторинг політик і процедур контролю якості, який би надав їй впевненість, що система контролю якості фірми щодо завдань з податкового аудиту діє відповідно, адекватно та ефективно. Якщо за результатами моніторингу будуть ідентифіковані відповідні недоліки щодо якості виконання завдань з податкового аудиту, то уповноважена аудиторська фірма, оцінивши вплив недоліків, повинна розглянути рекомендації щодо дій, спрямованих на виправлення виявлених недоліків, які повинні, зокрема, включати:

а) виконання дій із виправлення конкретного завдання з податкового аудиту;

б) внесення змін у політики і процедури контролю якості завдань з податкового аудиту;

в) дисциплінарні дії стосовно членів групи із завдання, які не дотрималися політик і процедур контролю якості фірми.

5.8. Під час проведення моніторингу політик і процедур контролю якості фірми процедури відбору окремих завдань повинні передбачати обов'язковість моніторингу не менше одного із завдань з податкового аудиту, виконаних однією групою із завдання, не рідше один раз на рік.

5.9. Уповноважена аудиторська фірма повинна належним чином реагувати на скарги і звинувачення, що завдання з податкового аудиту виконуються фірмою не відповідно до професійних стандартів та законодавчих і нормативних вимог, а також щодо недотримання вимог системи контролю якості фірми.

5.10. Якщо такі скарги і звинувачення адресуються Аудиторській палаті України на окремі уповноважені фірми зі сторони відповідних податкових органів, то розгляд скарг і звинувачень по суті повинен здійснюватися міжвідомчою комісією, створеною Державною податковою службою України та Аудиторською палатою України.

6.1. Політика та процедури уповноваженої аудиторської фірми щодо прийняття завдання, продовження співпраці з клієнтом і виконання конкретних завдань ґрунтуються на тому, що рішення з цього питань фірмою буде прийнято лише тоді, коли вона:

а) достатньо компетентна для виконання завдання та має можливість, час і ресурси для цього;

б) розглянула питання чесності клієнта та не має інформації, яка б свідчила про його нечесність;

в) може дотримуватися етичних вимог під час виконання конкретного завдання.

6.2. При вирішення питання, чи приймати вперше завдання від нового клієнта, чи приймати нове завдання від існуючого клієнта, уповноважена аудиторська фірма розглядає всі перелічені вище аспекти ще до прийняття завдання шляхом отримання необхідної інформації та подальшого її оцінювання.

6.3. Наявність можливості, достатнього рівня компетентності, часу та ресурсів для прийняття нового завдання від нового чи існуючого клієнта.

6.3.1. Наявність можливості прийняти завдання, насамперед, пов'язана з можливістю дотримання вимог Концептуальної основи ЗНВ в частині прийняття завдання. Зокрема, Концептуальна основа ЗНВ вимагає, що завдання з надання впевненості може бути прийняте тільки в тому разі, якщо попереднє знання фірмою обставин завдання свідчить про те, що завдання має такі характеристики:

а) предмет завдання є прийнятним;

б) критерії, які слід застосовувати, є належними і доступними для визначених користувачів;

в) мета завдання логічно обґрунтована;

г) фірма має доступ до достатніх і прийнятних доказів для підтвердження свого висновку;

ґ) висновок у формі, прийнятній для завдання, наводитиметься у письмовому звіті.

6.3.2. Згідно Концептуальної основи ЗНВ предмет завдання є прийнятний, якщо:

а) він може бути ідентифікований та його можна послідовно оцінити чи виміряти за належними критеріями;

б) інформацію про нього можна піддати процедурам, щоб зібрати достатні та належні докази для підтвердження висновку, якого дійшла група із завдання.

В цілому предмет завдання з податкового аудиту відповідно до визначення, наведеного в п. 3.2 цього Положення, повинен вважатися як такий, що відповідає вимогам прийнятності. Проте в контексті конкретного завдання з податкового аудиту оцінка прийнятності предмета завдання є питання професійного судження. В окремих випадках, що можуть бути пов'язані з галузевою специфікою діяльності клієнтів чи з особливостями організації і ведення їх господарської діяльності, наявністю значних ризиків бізнесу поряд з неефективністю системи внутрішнього контролю, уповноважена аудиторська фірма може прийти до висновку, що предмет завдання з податкового аудиту є неприйнятним. За наслідками такої оцінки неприйнятності предмета завдання уповноважена аудиторська фірма повинна відмовитися від прийняття завдання з податкового аудиту.

Якщо після прийняття завдання уповноважена аудиторська фірма прийде до висновку, що предмет завдання з податкового аудиту є неприйнятним, то згідно МСЗНВ 3000 (див. п. 18) група із завдання повинна модифікувати думку, що наводиться у звіті із завдання, тобто висловити умовно-позитивну чи негативну думку або відмовитися від висловлення думки. В деяких випадках уповноважена аудиторська фірма може розглянути можливість відмови від завдання.

6.3.3. Відповідно до Концептуальної основи ЗНВ та МСЗНВ 3000 уповноваженій аудиторській фірмі слід оцінювати, чи можна вважати критерії, які використовують для оцінки або вимірювання предмета завдання, належними (прийнятними). Якщо немає об'єктивної основи для оцінки предмета завдання, яку забезпечують належні критерії, то будь-який висновок можна по-різному тлумачити і неправильно розуміти. Належність критеріїв оцінюють за такими характеристиками, як доречність, повнота, достовірність, нейтральність, зрозумілість.

Відповідно до п. 3.6 цього Положення критерії, які використовуються для оцінки податкової звітності, є формальними та встановленими критеріями, тобто такими, які встановлені законодавчими або нормативними актами та видані уповноваженими організаціями. Згідно МСЗНВ 3000, як правило, встановлені критерії є належними (прийнятними), якщо вони відповідають потребам визначених користувачів. Проте оцінка належності критеріїв здійснюється уповноваженою аудиторською фірмою для кожного конкретного завдання з податкового аудиту та є питанням професійного судження. Враховуючи галузеві особливості діяльності клієнта, специфічний склад господарських операції клієнта, щодо яких за оцінкою фірми не має належних (прийнятних) критеріїв, уповноважена аудиторська фірма може не прийняти завдання з податкового аудиту, якщо відповідно до МСЗНВ 3000 (див. п. 19) попередні знання фірми щодо обставин завдання не свідчать про прийнятність критеріїв, які мають бути використані.

Якщо після прийняття завдання уповноважена аудиторська фірма прийде до висновку, що критерії є неприйнятними, то згідно МСЗНВ 3000 (див. п. 19) група із завдання повинна модифікувати думку, що наводиться у звіті із завдання, тобто висловити умовно-позитивну чи негативну думку або відмовитися від висловлення думки. В деяких випадках уповноважена аудиторська фірма може розглянути можливість відмови від завдання.

6.3.4. Під час розгляду питання щодо прийняття нового завдання від нового чи існуючого клієнта уповноважена аудиторська фірма повинна здійснити документування результатів оцінки прийнятності предмета завдання і належності критеріїв та висновку щодо можливості прийняття завдання, який ґрунтуватиметься на цих оцінках.

6.3.5. До питань, які уповноважена аудиторська фірма розглядає щодо наявності компетенції, часу та ресурсів для прийняття нового завдання від нового чи існуючого клієнта, належать:

• знання персоналом фірми галузі, в якій працює клієнт, та предмету завдання;

• досвід персоналу фірми у застосуванні відповідних вимог податкового законодавства та здатність ефективно набувати необхідний досвід і знання;

• наявність у фірми достатньої кількості співробітників з потрібними можливостями та компетенцією;

• можливість, у разі потреби, залучити експертів;

• наявність осіб, що відповідають критеріям і вимогам виконання огляду контролю якості завдань;

• можливість фірми виконати завдання у встановлені терміни.

6.4. Розгляд чесності клієнта та оцінка ділової репутації його власників і керівництва.

6.4.1. Щодо чесності клієнта уповноважена аудиторська фірма може розглядати, як приклад, такі питання:

• ділова репутація власників та керівництва клієнта;

• інформація про керівництво клієнта та найвище керівництво клієнта, про пов'язані сторони;

• характер діяльності клієнта та його ділова практика;

• інформація щодо ставлення головних власників клієнта, ключового та найвищого керівництва до таких питань, як добросовісне виконання обов'язків платника податків та дотримання вимог податкового законодавства;

• наявність позитивної податкової історії у клієнта;

• інформація про наявність податкової застави, адміністративний арешт майна клієнта, тривалий судовий розгляд податкових проблем клієнта;

• ознаки, що обсяг роботи уповноваженої аудиторської фірми керівництвом клієнта невиправдано обмежується;

• підстави запропонованого призначення уповноваженої аудиторської фірми та відмову від повторного призначення попередньої фірми.

Цей перелік питань не є вичерпним і за конкретних обставин окремого завдання з податкового аудиту він може бути доповнений та розширений.

6.4.2. Інформацію із наведених вище питань уповноважена аудиторська фірма може отримати з таких джерел, як:

• спілкування з власниками, керівництвом та найвищим керівництвом клієнта;

• опитування персоналу інших фірм або третіх сторін, наприклад, банкірів, юристів, представників галузі, державних органів, в тому числі контролюючих органів;

• пошук інформації щодо діяльності клієнта у відповідних загальнодоступних базах даних, зокрема, в тих, що знаходяться в Інтернеті, в засобах масової інформації;

• спілкування з діючою або попередньою аудиторськими фірмами, що надають чи надавали аудиторські та інші професійні послуги клієнтові.

6.4.3 Спілкування з попередніми аудиторськими фірмами є одним з найбільш важливих джерел інформації щодо чесності клієнта. Під час такого спілкування уповноважена аудиторська фірма повинна встановити причину зміни попередньої аудиторської фірми, а також отримати від попередньої фірми належну інформацію, на підставі якої може бути прийнято зважене рішення про прийняття нового клієнта. В залежності від причин зміни попередньої аудиторської фірми уповноважена аудиторська фірма має оцінити наявність ознак нечесності клієнта або будь-яких інших проблем, що можуть виникнути у відносинах з цим клієнтом.

6.5. Дотримання етичних принципів та вимог незалежності під час виконання конкретного завдання з податкового аудиту.

6.5.1. На додаток до процедур забезпечення дотримання фундаментальних етичних принципів та вимоги незалежності, які уповноважена аудиторська фірма здійснює в цілому, при прийнятті нового завдання від нового чи існуючого клієнта уповноважена аудиторська фірма повинна виконати процедури, що передбачені розділом 210 та розділом 220 Кодексу етики. Так, згідно з розділом 210 "Професійне призначення" перед прийняттям нового завдання (нового клієнта) уповноважена аудиторська фірма зобов'язана розглянути питання, чи не приведе таке прийняття до загроз дотримання етичних принципів. Потенційні загрози чесності чи професійної поведінки можуть бути обумовлені, наприклад, участю клієнта у незаконній діяльності, нечесністю керівництва клієнта або практикою підготовки сумнівної податкової звітності.

6.5.2. Уповноважена аудиторська фірма оцінює значущість загроз дотримання етичних принципів у зв'язку з прийняттям завдання з податкового аудиту, розглядає у разі потреби можливі застережні заходи та їх належне застосування для усунення або зменшення загроз до прийнятного рівня. Прикладами таких застережних заходів згідно розділу 210 Кодексу етики є:

• отримання знання та розуміння клієнта, його власників, менеджерів і осіб, які відповідають за управління та підготовку податкової звітності клієнта, або

• забезпечення зобов'язання з боку клієнта вдосконалити практику корпоративного управління та/або заходи внутрішнього контролю стосовно дотримання податкового законодавства.

У випадках, коли зменшення загроз до прийнятного рівня неможливе, уповноважена аудиторська фірма повинна відмовитися від прийняття завдання з податкового аудиту.

6.5.3. Відповідно до розділу 220 "Конфлікт інтересів" Кодексу етики уповноважена аудиторська фірма зобов'язана також розглянути, чи не викличе прийняття завдання від нового чи існуючого клієнта фактичного чи уявного конфлікту інтересів. Подібні обставини можуть викликати появу, наприклад, загрози об'єктивності або збереження конфіденційності у випадку, коли уповноважена аудиторська фірма надає послуги клієнтам, інтереси яких конфліктують, або клієнтам, які виступають сторонами спору щодо конкретного питання або оподатковуваних операції.

6.5.4. У випадку наявності конфлікту інтересів та виявлення значних загроз дотримання етичних принципів за цих обставин уповноважена аудиторська фірма може застосувати наступні застережні заходи:

а) використання окремих груп з виконання завдання;

б) застосування процедур запобігання доступу до інформації;

в) розробка чітких інструкцій членам групи з виконання завдання щодо безпеки і конфіденційності;

г) використання угод про конфіденційність, підписаних персоналом фірми;

ґ) контрольні заходи з перевірки застосування застережних заходів, які здійснюються професіоналом, який не є членом групи із завдання.

Якщо конфлікт інтересів становить загрозу, яку неможливо усунути або зменшити до прийнятного рівня шляхом застосування застережних заходів, уповноважена аудиторська фірма приймає рішення про відмову від прийняття конкретного, щодо якого ідентифіковані факти і обставини, що спричиняють виникнення конфлікту інтересів.

6.5.5. Вирішення питання продовження взаємин із клієнтом включає розгляд важливих питань, які виникли під час виконання минулих завдань чи поточного завдання, та їх вплив на продовження стосунків. Наприклад, клієнт може розширити свій бізнес та розпочати діяльність у сфері, в якій уповноважена аудиторська фірма не має необхідних знань чи досвіду. Тому при вирішенні питання щодо продовження співпраці з клієнтом уповноважена аудиторська фірма повинна кожний раз проводити процедури прийняття нового завдання цього клієнта, як зазначено вище в цьому розділі.

6.6. У разі відмови від прийняття нового завдання або відмови від виконання завдання і продовження взаємовідносин з клієнтом уповноважена аудиторська фірма повинна обговорити з відповідним рівнем управлінського персоналу клієнта причини та підстави відмови, що ґрунтуються на виявлених важливих фактах і обставинах, а також розглянути наявні професійні, законодавчі чи юридичні вимог до фірми, що можуть вплинути на рішення фірми стосовно відмови прийняти нове завдання чи відмови від виконання завдання з податкового аудиту.

7.1. Відповідно до вимог чинного законодавства уповноважена аудиторська фірма повинна узгодити умови завдання з податкового аудиту шляхом укладення з клієнтом договору в письмовій формі, в якому повинно бути вказано: предмет і терміни перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін. Договір повинен відповідати також іншим вимогам чинного законодавства та вимогам МСЗНВ і цього Положення. Згідно МСЗНВ 3000 уповноважена аудиторська фірма до укладення договору може надати клієнту лист-зобов'язання, який за національним законодавством можна розглядати як пропозицію укласти договір (оферта) на відповідних умовах.

7.2. Договір з податкового аудиту може бути укладений сторонами такого договору за наявності наступних передумов:

а) відповідність аудиторської фірми, що є стороною договору, критеріям уповноваженої аудиторської фірми згідно вимог цього Положення;

б) виконання уповноваженою аудиторською фірмою відповідних процедур прийняття нового завдання від нового чи існуючого клієнта згідно розділу 6 цього Положення, зокрема, щодо прийнятності предмету завдання та наявності належних критеріїв;

в) отримання від управлінського персоналу клієнта згоди, що він визнає та розуміє відповідальність за:

i) складання податкової звітності відповідно до належних критеріїв;

ii) такий внутрішній контроль, який, за визначенням управлінського персоналу, необхідний для надання можливості складати податкову звітність, що не містить суттєвого викривлення внаслідок шахрайства або помилок;

iii) забезпечення членів групи із завдання:

• доступом до всієї інформації, яка є необхідною та доречною для складання податкової звітності;

• додатковою інформацією, про яку члени групи із завдання можуть зробити запити управлінському персоналу з метою виконання завдання з податкового аудиту;

• необмеженим доступом до працівників клієнта, від яких, як очікується, можна буде одержати докази із завдання.

7.3. Згідно МСЗНВ лист-зобов'язання та/або договір з податкового аудиту повинен містити:

а) мету завдання з податкового аудиту;

б) обсяг завдання з податкового аудиту, включаючи посилання на податкове законодавство, нормативні акти, професійні стандарти та інші регламентуючі документи, яких повинні дотримуватися члени групи із завдання;

в) відповідальність аудитора;

г) відповідальність управлінського персоналу (керівництва клієнта);

ґ) визначення встановлених належних критеріїв, відповідно до яких складається податкова звітність;

д) посилання на очікувану форму та зміст будь-яких звітів, що їх надасть уповноважена аудиторська фірма, та констатація того, що можуть існувати обставини, за яких звіт може відрізнятися від очікуваної форми та змісту;

е) форму будь-якої іншого повідомлення результатів завдання з податкового аудиту;

є) той факт, що через обмеження, властиві завданням з надання впевненості, існує неминучий ризик того, що деякі суттєві викривлення в податковій звітності можна не виявити навіть у тому разі, якщо податковий аудит належно спланований і виконується відповідно до професійних стандартів;

ж) домовленість стосовно планування та виконання завдання з податкового аудиту, включаючи склад групи із завдання;

з) вимогу до управлінського персоналу надати письмові запевнення;

и) згоду управлінського персоналу вчасно надавати групі із завдання проекти податкової звітності та будь-яку іншу інформацію, що стосується податкової звітності в термін, передбачений графіком виконання завдання з податкового аудиту;

і) згоду управлінського персоналу інформувати групу із завдання про будь-які факти, що можуть вплинути на результати перевірки податкової звітності;

ї) основу обчислення винагороди та будь-які домовленості про порядок рахунків;

й) прохання до управлінського персоналу підтвердити отримання листа-зобов'язання та надати згоду на умови завдання, наведені в ньому;

к) домовленості стосовно залучення експертів до виконання завдання з податкового аудиту;

л) домовленості щодо залучення внутрішніх аудиторів та/чи інших працівників клієнта;

м) посилання на будь-які додаткові угоди між уповноваженою аудиторською фірмою та клієнтом;

н) будь-які обмеження зобов'язань уповноваженої аудиторської фірми, якщо такі існують;

о) будь-які зобов'язання надати робочі документи фірми іншим сторонам.

7.4. Клієнт у разі укладення договору з податкового аудиту зобов'язаний подати до органів ДПСУ разом з податковою звітністю засвідчену відбитком печатки платника податку копію договору, укладеного з уповноваженою аудиторською фірмою.

8.1. Загальні положення.

8.1.1. Уповноважена аудиторська фірма розпочинає виконання завдання з податкового аудиту з планування завдання. Планування завдання включає розробку загальної стратегії та плану завдання.

8.1.2. Планування завдання з податкового аудиту не є відокремленим етапом виконання завдання, а є безперервним та повторюваним процесом, що триває протягом усього завдання.

8.1.3. Метою уповноваженої аудиторської фірми є планування завдання так, щоб його можна було виконати ефективно.

8.2. Загальна стратегія завдання з податкового аудиту.

8.2.1. На початку виконання завдання з податкового аудиту уповноважена аудиторська фірма повинна розробити загальну стратегію завдання та здійснити оцінку ризиків суттєвих викривлень податкової звітності.

8.2.2. Розробці загальної стратегії передує робота уповноваженої аудиторської фірми з обстеження платника податків з метою:

i. отримання розуміння видів діяльності платника податків, характеристик його бізнесу;

ii. ідентифікації податків, платником яких є суб'єкт господарювання;

iii. ідентифікації податкової звітності, яка підлягає перевірці;

iv. визначення загального обсягу податкового аудиту;

v. планування часу виконання завдання;

vi. визначення необхідних для виконання завдання ресурсів та спроможності аудиторської фірми виконати конкретне завдання.

До початку виконання першого завдання з податкового аудиту уповноважена аудиторська фірма повинна звернутися до попередньої аудиторської фірми, якщо відбулася зміна аудиторської фірми, з метою перегляду її робочих документів.

8.2.3. Загальна стратегія завдання з податкового аудиту складається в довільній формі та має включати наступну інформацію:

i. Характер завдання:

• види діяльності платника податків, характеристики його бізнесу, галузеві особливості, особливості нормативних актів, що регулюють діяльність платника податків;

• організаційно-управлінська структура платника податків;

• технологічні особливості здійснення діяльності;

• наявність філій, відокремлених підрозділів;

• перелік відомих пов'язаних осіб;

• системи обліку та оподаткування платника податку, наявність пільг та інших особливостей;

• перелік форм податкової звітності, що підлягають перевірці;

• використання платником податків послуг сторонніх організацій з ведення бухгалтерського обліку та підготовки податкової звітності;

• індивідуальна податкова поведінка платника податків (своєчасність подання податкової звітності та сплати платежів до бюджету, відхилення від середніх значень по галузі);

• показники податкової звітності (обсяг доходу, податкове навантаження) тощо.

• інформація про останні перевірки податкової звітності контролюючими органами та виявлені порушення податкового законодавства;

• наявність системи внутрішнього контролю платника податків в процесі підготовки податкової звітності та ступінь довіри аудиторської фірми до нього (результати попередніх податкових аудитів або попереднього тестування системи внутрішнього контролю, докази обов'язків управлінського персоналу з розробки, впровадження та підтримання дієвого внутрішнього контролю, значення, яке надається в межах всього платника податків контролю як засобу забезпечення відповідності податкової звітності податковому законодавству);

• автоматизація облікового процесу та процесу підготовки податкової звітності платника податків, а також вплив інформаційних технологій на аудиторські процедури;

• очікуване використання аудиторських доказів, отриманих під час передніх завдань, що виконувалися аудиторською фірмою для платника податків, в тому числі використання доказів щодо оцінки ризиків і тестів внутрішнього контролю;

• наявність персоналу, облікових регістрів та документів платника податків;

• оцінка аудиторського ризику (попередня ідентифікація сфер з підвищеним ризиком суттєвого викривлення, необхідність застосування принципу професійного скептицизму);

• плановий рівень суттєвості;

• основні процедури завдання, рівень вибірки;

• взаємодія з третіми сторонами.

ii. Характер повідомлення інформації:

• тип інформації, яка повинна надаватися аудиторською фірмою управлінському персоналу та найвищому управлінському персоналу платника податків протягом виконання завдання;

• порядок повідомлення інформації аудиторською фірмою управлінському персоналу та найвищому управлінському персоналу платника податків;

• порядок повідомлення інформації між членами групи з завдання, а також між аудиторами відокремлених підрозділів (за наявності), включаючи характер та час проведення зустрічей та огляду виконаної роботи;

• визначення порядку надання аудиторською фірмою звітних документів платнику податків, та порядку надання аудиторського звіту органам ДПС.

iii. Характер, час та обсяг необхідних ресурсів:

• склад групи із завдання, розподіл роботи між її членами;

• зазначення того, чи існує необхідність володіння членами групи із завдання спеціальними знаннями;

• бюджет часу на виконання завдання.

8.3. План завдання.

8.3.1. План завдання з податкового аудиту повинен містити характер (опис) аудиторських процедур, які будуть виконуватися групою із завдання, термін їх виконання та обсяг.

8.3.2. Характер та обсяг аудиторських процедур залежать від результатів виконаних процедур оцінки ризиків.

План завдання доцільно складати у вигляді тестів внутрішнього контролю (для збору інформації щодо функціонування системи внутрішнього контролю та обліку) та процедур по суті (для детальної перевірки відповідності податкової звітності вимогам податкового законодавства). План завдання може бути складений у формі стандартної аудиторської програми за детальним переліком аудиторських процедур, необхідних для здійснення податкового аудиту, та контрольних листів на завершення виконання завдання, належно пристосованих для відображення обставин конкретного завдання.

В плані завдання група із завдання повинна передбачити наступне:

• назва платника податків;

• назва податкової звітності;

• період податкової звітності;

• склад групи із завдання;

• запланований аудиторський ризик невиявлення;

• запланований рівень суттєвості;

• перелік процедур по суті;

• термін виконання;

• конкретний виконавець за кожною з процедур;

• посилання на робочі документи;

• контроль виконання;

• дата контролю виконання.

Приклад детального плану (програми) податкового аудиту з податку на прибуток наведено у додатку до цього Положення.

8.4. Планування аудиторських процедур відбувається протягом виконання всього завдання. Їх характер та обсяг можуть змінюватися в залежності від результатів аудиторських процедур та отриманих аудиторських доказів, особливо, якщо ці докази вказуватимуть на інформацію, яка значно відрізняється від тієї, що була доступною аудиторській фірмі під час розробки загальної стратегії і планування процедур на початку виконання завдання. Тому план завдання має постійно уточнюватися.

8.5. Оцінка аудиторського ризику при виконанні завдання з податкового аудиту.

8.5.1. Податковий ризик платника податку - це вірогідна можливість порушення податкового законодавства, що призводить до викривлень податкової звітності. Фактор ризику - це вид операції фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійснені якої виникає податковий ризик невідповідного складання податкової звітності та викривлення інформації в ній щодо розміру податкових зобов'язань за окремим податком.

8.5.2. Аудиторський ризик при виконанні завдання з податкового аудиту - це ризик того, що аудитор висловить невідповідну думку за умови, що інформація з предмету завдання суттєво викривлена.

8.5.3. При проведенні податкового аудиту група із завдання повинна прагнути до максимального зниження аудиторського ризику. Під час виконання завдання з податкового аудиту члени групи із завдання зменшують аудиторський ризик до прийнятно низького рівня для отримання достатньої впевненості як основи надання позитивного висновку аудитора.

8.5.4. Аудиторський ризик є функцією ризиків суттєвого викривлення та ризику невиявлення. Чим вище оцінює група із завдання ризик суттєвого викривлення податкової звітності, тим нижчим повинен бути встановлений нею допустимий (прийнятний) ризик невиявлення. Для зменшення ризику невиявлення група із завдання повинна отримати більш переконливі аудиторські докази.

8.5.5. Рівень ризику суттєвого викривлення визначається шляхом комплексної оцінки двох ризиків: властивого ризику та ризику контролю. Властивий ризик і ризик контролю є ризиками платника податків; вони існують незалежно від податкового аудиту. Уповноважена аудиторська фірма може застосовувати оцінку ризику суттєвого викривлення в кількісних одиницях, наприклад у відсотках, або у некількісних одиницях.

8.5.6. Властивий ризик оцінюється через імовірність виникнення суттєвих помилок під час обліку операцій клієнтом та складання звітності. Властивий ризик певною мірою залежить від таких чинників:

а) особливості бізнесу платника податків,

б) його організаційна та структура,

в) основні типи господарських операцій,

г) інформаційне забезпечення, досвід і кваліфікація працівників, відповідальних за ведення бухгалтерського і "податкового" обліку і складання звітності,

д) дотримання платником податків вимог податкового законодавства,

е) наявність обставин, що впливають на імовірність викривлення звітності (політика власників, реорганізація),

ж) автоматизація бухгалтерського та "податкового" обліку.

8.5.7. Ризик внутрішнього контролю - це ризик того, що процес внутрішнього контролю, розроблений та застосований платником податків для запобігання викривленням в податковій звітності, є не ефективним або такий процес відсутній.

8.5.8. Для аудиторської фірми дуже важливим є оцінка ризику суттєвого викривлення на стадії планування завдання з податкового аудиту. Високі рівні властивого ризику та ризику контролю, як правило, свідчать про наявність ризику суттєвого викривлення податкової звітності, в тому числі внаслідок шахрайства. Ризик може бути оцінений групою із завдання як значний. Значний ризик - це ідентифікований та оцінений групою із завдання ризик суттєвого перекручення податкової звітності, що за судженням членів групи із завдання, потребує їх спеціального розгляду.

8.5.9. У разі отримання високих значень властивого ризику і ризику контролю слід організувати перевірку податкової звітності таким чином, щоб знизити наскільки можливо величину ризику невиявлення викривлень і, тим самим, знизити загальний аудиторський ризик до прийнятного значення. Для цього необхідно збільшити рівень достатності аудиторських доказів у ході процедур перевірки по суті. При низьких значеннях властивого ризику і ризику контролю група із завдання має право допустити більш високий рівень ризику невиявлення.

8.5.10. Окремо в контексті вивчення та розуміння платника податків слід розглядати бізнес-ризик. Бізнес-ризик - це ризик, пов'язаний з бізнес-особливостями клієнта. Він є наслідком умов, подій та обставин, в яких здійснює діяльність платник податків, його рішень, діяльності або бездіяльності, встановлення невідповідних цілей і стратегій тощо. Основні чинники, які впливають на величину бізнес-ризику:

i. Галузеві (характер діяльності, галузеві умови, виробнича технологія, циклічна та сезонна діяльність, вид підприємства, власність, складність фінансово-господарських операцій, особливо, наявність галузевих особливостей обліку тощо);

ii. Регуляторні (спеціальні нормативні акти, що регулюють діяльність галузі, наявність операцій, за якими немає однозначного тлумачення в податковому законодавстві, наявність пільгових режимів оподаткування, урядова політика тощо);

iii. Інші (наявність структурних підрозділів, наявність стороннього фінансування тощо).

Обставини, які призводять до бізнес-ризиків, також можуть впливати на властивий ризик.

8.5.11. Група із завдання повинна мати можливість зрозуміти не тільки те, з якими ризиками стикається платник податків, а і оцінити вплив цих ризиків на відповідність податкової звітності податковому законодавству. Процедури, які виконуються групою із завдання для отримання такого розуміння, називаються процедурами оцінки ризиків.

Такі процедури включають: подання запитів до управлінського персоналу, опитування інших працівників платника податків, тестування, аналітичні процедури, спостереження і перевірка. Перелік процедур визначаються групою із завданням самостійно в залежності від обставин завдання. Оцінка ризиків може бути оформлена у формі анкет, тестів, меморандумів.

Орієнтовні тестові питання щодо оцінки ризиків у вигляді умовного прикладу наведені в додатках до цього Положення. Загальний рівень бізнес-ризику та ризику внутрішнього контролю визначається методом прямого підрахунку більшості балів.

8.5.12. Оцінка допустимого рівня ризику невиявлення.

Встановлення допустимого рівня ризику невиявлення є показником ефективності і якості роботи аудитора, який безпосередньо залежить від рівня кваліфікації аудитора та розуміння ним особливостей діяльності платника податків та його середовища.

Члени групи із завдання зобов'язані під час виконання податкового аудиту на підставі оцінки властивого ризику та ризику внутрішнього контролю платника податків встановити прийнятний рівень ризику не виявлення, знизивши його до прийнятно низького рівня, та спланувати відповідні аудиторські процедури.

Оцінка допустимого рівня ризику невиявлення виконується шляхом комбінованої оцінки властивого ризику і ризику контролю. Приклад такої комбінованої оцінки наведено в таблиці:

Група із завдання на свій розсуд може будь-яким іншим способом визначити допустимий рівень ризику невиявлення. Допустимий рівень ризику невиявлення повинен бути обґрунтованим оцінками властивого ризику та ризику контролю.

8.6. Плановий рівень суттєвості.

8.6.1. Рівень суттєвості в завданні з податкового аудиту - сума або суми можливих викривлень показників податкової звітності, включаючи пропуски, які окремо або у сукупності можуть призвести до не відповідного податковому законодавству нарахування податків, в межах яких аудитор не несе відповідальності за результатами аудиту.

Запланований рівень суттєвості не встановлює поріг згідно якого ідентифіковані викривлення завжди вважаються несуттєвими для податкової звітності. Аудитор повинен визначитися чи мають ідентифіковані викривлення разовий чи системний характер відображення викривленої інформації в податковій звітності і, відповідно, рекомендувати управлінському персоналові самостійно виправити викривлення та надати уточнюючу податкову звітність. У разі відмови управлінського персоналу виконати рекомендації аудитора, інформація щодо ідентифікованих викривлень повинна бути відображена в аудиторському звіті. Базовим показником для визначення рівня суттєвості в завданні з податкового аудиту є розмір об'єкту оподаткування та його складових.

Аудитор повинен оцінювати суттєвість:

а) визначаючи характер, розрахунок часу та обсяг аудиторських процедур;

б) оцінюючи наслідки викривлень.

Аудитор зобов'язаний прийняти до уваги, що між суттєвістю й аудиторським ризиком є зворотній зв'язок:

• чим вище рівень суттєвості, тим нижче аудиторський ризик;

• чим нижче рівень суттєвості, тим вище аудиторський ризик.

У разі прийняття рішення аудитором під час виконання завдання з податкового аудиту зниження рівня суттєвості, він повинен запровадити заходи по зниженню аудиторського ризику:

• знижуючи рівень оціненого ризику суттєвого викривлення, якщо це можливо, і підтверджуючи знижений рівень за допомогою проведення розширених або додаткових тестів контролю; або

• знижуючи ризик невиявлення помилки шляхом зміни характеру, розрахунку часу та обсягу запланованих процедур по суті.

Розрахунок планового рівня суттєвості безпосередньо пов'язаний з аудиторським ризиком невиявлення. Запланований рівень суттєвості визначається через застосування відсотка до базового показника. В залежності від визначення рівня аудиторського ризику можуть бути застосовані наступні відсотки для розрахунку кількісного показника суттєвості:

Приклад розрахунку аудиторського ризику невиявлення за декларацією з податку на прибуток наведено в таблиці:

Вибраний в таблиці рівень суттєвості свідчить про те, що при наявності високого ризику невиявлення помилок приймається найнижчий рівень суттєвості 1% від суми об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності. Тобто аудитор повинен спланувати аудиторські процедури таким чином, щоб забезпечити найнижчий рівень аудиторського ризику (запланувати високий відсоток аудиторської вибірки тощо).

8.7. Призначення групи з завдання.

При формуванні робочої групи необхідно прийняти до уваги:

i. достатню компетентність співробітників аудиторської фірми для виконання завдання та наявність необхідних часу та ресурсів;

ii. можливість дотримання принципів незалежності (етичних вимог) аудиторською фірмою та особисто співробітниками, які плануються до включення до складу групи із завдання;

iii. адекватну ротацію/стабільність групи;

iv. необхідність спеціалістів різної кваліфікації;

v. необхідний досвід роботи з клієнтом;

vi. необхідний рівень знань галузі;

vii. необхідний рівень знань систем електронної обробки даних.

8.8. Взаємодія з третіми сторонами.

Уповноважена аудиторська фірма повинна визначити необхідність залучення експерта або іншого аудитора і, у разі такої необхідності, погодити таке залучення з платником податків.

Члени групи із завдання можуть дослідити діяльність служби внутрішнього аудиту (контролю) платника податків і дати їй оцінку на предмет придатності окремих аспектів діяльності для використання під час проведення процедур завдання. Під час вивчення і проведення попередньої оцінки діяльності внутрішнього аудиту (контролю) в аспектах складання податкової звітності слід враховувати такі важливі критерії:

• Організаційний статус. Члени групи із завдання повинні зробити аналіз кожного обмеження дієздатності служби внутрішнього аудиту (контролю) з боку керівництва, чи власників підприємства. Наприклад, внутрішні аудитори (контролери) повинні мати можливість необмеженого з боку керівництва підприємства спілкування та зв'язку з членами групи із завдання.

• Функції. Характер і обсяги функцій внутрішнього аудиту (контролю). Члени групи із завдання повинні зробити дослідження повноти виконання рекомендацій спеціалістів внутрішнього аудиту (контролю) управлінським персоналом платника податків.

• Компетентність. Члени групи із завдання повинні зробити дослідження політики прийняття на роботу співробітників внутрішнього аудиту (контролю) та їх навчання, досвіду їх роботи та фахової кваліфікації.

• Професійне виконання службових обов'язків фахівцями внутрішнього аудиту (контролю), дотримання порядку здійснення планування, контролю та документування результатів роботи. Члени групи із завдання повинні оцінити форму і зміст положення про внутрішню аудиторську (контрольну) службу платника податків, її робочі програми та документацію.

Члени групи із завдання повинні документально оформлювати результати тестування та свою оцінку діяльності служби внутрішнього аудиту в аспектах контролю складання податкової звітності.