Цільовою програмою з реалізації Програмної резолюції VI З'їзду Федерації профспілок України "Професійні спілки - за розвиток соціальної держави в Україні", затвердженою постановою Ради ФПУ від 25.05.2011 № Р-2-4, серед основних завдань профспілок визначено необхідність розроблення та прийняття Соціального кодексу України як комплексу правових засад розбудови соціальної держави, розвитку громадянського суспільства, демократизації управління, життєдіяльності громадян.

З метою реалізації цього програмного завдання та на виконання пункту 5 постанови президії ФПУ від 09.11.2011 № П-7-6 "Про стан бідності в Україні та дії профспілок щодо подолання та запобігання бідності серед працюючих" було створено тимчасову робочу групу з підготовки проекту Концептуальних положень Соціального кодексу України за участю науковців Академії праці і соціальних відносин, Харківського соціально-економічного інституту та протягом першого кварталу 2012 року внесення його на розгляд президії ФПУ.

9 серпня 2011 року в рамках реалізації цих рішень ФПУ проведено фахову дискусію щодо вироблення загальної концепції побудови Соціального кодексу України.

Під час підготовки Концептуальних положень Соціального кодексу України використано відповідні законодавчі ініціативи народних депутатів України, міжнародний досвід кодифікування соціального законодавства, а також наукові розробки з цього питання Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, Академії праці і соціальних відносин ФПУ.

Для забезпечення активної участі ФПУ, її членських організацій, територіальних і первинних організацій всеукраїнських профспілок у процесі вдосконалення та систематизації соціального законодавства, гармонізації вітчизняних систем соціального захисту з нормами міжнародного права, здійснення конкретних заходів щодо ініціювання розробки Соціального кодексу України президія Федерації професійних спілок України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Схвалити проект Концептуальних положень Соціального кодексу України (додається).

2. Рекомендувати членським організаціям ФПУ провести обговорення проекту Концептуальних положень Соціального кодексу України в своїх організаціях і до 1 червня 2012 року внести пропозиції та зауваження керівництву ФПУ для узагальнення.

3. Соціально-економічному департаменту апарату ФПУ (Іванкевич В. В.) протягом квітня - травня 2012 року організувати та провести:

- презентацію проекту Концептуальних положень Соціального кодексу України на засіданні постійної комісії Ради Федерації профспілок України з питань захисту економічних інтересів членів профспілок;

- публічну дискусію за участю представників сторін соціального діалогу, народних депутатів, науковців щодо проекту Концептуальних положень Соціального кодексу України;

- разом з Управлінням інформаційної роботи та масових акцій ФПУ інформаційно-роз'яснювальну роботу щодо необхідності прискорення прийняття Соціального кодексу України шляхом проведення прес-конференцій, розміщення відповідних матеріалів у ЗМІ та на веб-сайті ФПУ, виступів на радіо і телебаченні тощо.

4. Керівництву ФПУ надіслати для відповідного реагування доопрацьовані Концептуальні положення Соціального кодексу України:

- Президенту України з пропозицією доручити Кабінету Міністрів України до кінця 2012 року розробити та протягом першого кварталу 2013 року внести на розгляд Верховної Ради України проект Соціального кодексу України;

- Кабінету Міністрів України з пропозицією створити робочу групу за участю представників сторін соціального діалогу з підготовки проекту Соціального кодексу України;

- провідним політичним партіям для використання під час підготовки до виборів Верховної Ради України, які відбудуться 28 жовтня 2012 року.

5. Контроль за виконанням постанови покласти на заступника Голови ФПУ Кондрюка С.М.

Концептуальні положення Соціального кодексу України розроблено відповідно до завдань, які поставлені Цільовою програмою з реалізації Програмної резолюції VI З'їзду Федерації профспілок України "Професійні спілки - за розвиток соціальної держави в Україні", а також на виконання п. 5 постанови президії ФПУ від 09.11.2011 № П-7-6 "Про стан бідності в Україні та дії профспілок щодо подолання та запобігання бідності серед працюючих" .

При підготовці Концептуальних положень Соціального кодексу України використано законодавчі ініціативи народних депутатів України щодо розробки проекту Соціального кодексу України, міжнародний досвід кодифікування соціального законодавства, а також наукові розробки з цього питання Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, Академії праці і соціальних відносин ФПУ.

З початку проведення реформ в Україні соціальна сфера не зазнавала суттєвих змін. Тим часом саме тут накопичилося немало суперечностей, без вирішення яких неможливий подальший розвиток країни як соціально справедливої держави.

Виявилось, що держава не здатна забезпечити фінансування соціальних пільг, успадкованих як з радянських часів, так і встановлених у подальшому за часів незалежності України центральною та місцевими владами. Здебільшого вони не мають належним чином закріплених джерел фінансування з державного та місцевих бюджетів, державних позабюджетних фондів.

Часто пільги надаються громадянам, які самостійно можуть забезпечити собі гідне життя без допомоги держави, тоді як рівень соціального забезпечення незахищених верств населення залишається низьким.

Окремі закони та підзаконні акти різного рівня у сфері соціального забезпечення суперечать один одному, а також актам інших сфер законодавства, перш за все бюджетного. Усе це не дозволяє державі належним чином гарантувати конституційні соціальні права громадян.

Для докорінної зміни ситуації потрібно розробити та ухвалити Соціальний кодекс України - базовий законодавчий акт, який би закріпив основи правового регулювання відносин, спрямованих на реалізацію соціальних прав громадян (соціальних відносин). Це додасть імпульсу до реформування всієї соціальної сфери.

Соціальний кодекс України має за мету створення єдиної державної системи соціального забезпечення, а також вирішення наступних завдань:

1) закріплення соціальних прав громадян у сфері соціального забезпечення;

2) кодифікацію чинного законодавства про соціальне забезпечення;

3) усунення суперечностей (колізій) між різними законодавчими актами у сфері соціального забезпечення;

4) забезпечення взаємозв'язку з актами інших галузей законодавства (цивільним, трудовим, бюджетним тощо);

5) врегулювання максимально можливої кількості нормативно-правових положень у законах, норми яких є нормами прямої дії;

6) усунення декларативності в регулюванні відносин соціального забезпечення;

7) впорядкування існуючих видів соціального забезпечення без встановлення нових видів (з метою уникнення збільшення витрат на його фінансування з бюджетів усіх рівнів) та збереження всіх нині діючих соціальних пільг у сфері соціального забезпечення;

8) трансформацію окремих соціальних пільг у сфері соціального забезпечення в грошові виплати (пенсії, допомоги, компенсації, субсидії, позики) та соціальне обслуговування (соціальні послуги та соціальну допомогу);

9) закріплення фінансування соціального забезпечення за тим рівнем бюджетної системи, на якому було прийнято рішення про його встановлення;

10) встановлення фінансування професійних пільг і гарантій працівникам за рахунок коштів роботодавців і органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що виділяються на їх утримання з відповідних бюджетів;

11) досягнення максимальної прозорості в забезпеченні реалізації права громадян на соціальне забезпечення;

12) удосконалення соціального законодавства на підставі узагальнення практики його застосування.

В основу Соціального кодексу України мають бути покладені принципи загальності, доступності, пріоритетності, добровільності та рівності соціальних прав громадян, а також гарантованості, різновидності, диференційованості видів і розмірів соціального забезпечення.

Кодифікування такого масштабного соціального законодавства, яке сформувалося в Україні, дозволить уніфікувати всі терміни правового регулювання соціальної сфери і за допомогою Соціального кодексу України визначити єдиний понятійний апарат.

Основні визначення термінів і понять соціальної політики містяться в Конституції України , Законі України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" тощо. Визначення понять соціальної сфери містяться також у численних соціальних базових законах, інших законах, що регулюють соціальні відносини. Всього законодавчий понятійний апарат містить близько 800 визначень соціальних термінів і понять.

Проте в багатьох законах наголошується на необхідності використання відповідних термінів і понять тільки для цілей цього закону. Як результат - одне і те ж поняття нерідко застосовується в різному значенні. Крім того, сьогодні в Україні набуває поширення використання міжнародної термінології (наприклад, Міжнародної організації праці), що міститься в конвенціях і рекомендаціях і суттєво відрізняється від національної, у зв'язку з чим також виникають певні колізії та суперечності.

Задля подолання зазначених вище суперечностей та неузгодженості чинного законодавства, з метою скорочення його обсягів, спрощення змісту, подолання термінологічної плутанини, позбавлення від застарілих норм, що не виправдали себе, слід провести кодифікацію соціального законодавства на основі концепції соціальної стандартизації, яка охоплює-1:

- соціальну стандартизацію у сфері отримання доходів громадян, що забезпечує доступ до благ та послуг, необхідних для відтворення людини (відповідного рівня та якості життєдіяльності);

- соціальну стандартизацію у сфері розподілу фондів суспільного споживання, що забезпечують доступ до благ та послуг, необхідних для відтворення людини (відповідного рівня та якості життєдіяльності).

1 Основні напрями оптимізації системи соціального захисту в Україні. К., НІСД, 2012, с. 35 - 37.