З метою сприяння реалізації кадрової політики у сфері медичного, психологічного та соціального захисту, зниження наслідків несприятливого впливу умов несення служби на стан здоров'я особового складу органів внутрішніх справ, внутрішніх військ МВС України, зокрема зменшення кількості надзвичайних подій і нещасних випадків,

1. Затвердити:

1.1. Концепцію розвитку і вдосконалення медико-психологічної реабілітації в системі МВС України (додаток 1).

1.2. Програму заходів з реалізації Концепції розвитку і вдосконалення медико-психологічної реабілітації в системі МВС України на 2011 - 2015 роки (додаток 2).

2. Начальникам структурних підрозділів центрального апарату МВС України, головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, начальнику Головного управління - командувачу внутрішніх військ, ректорам навчальних закладів МВС України, керівникам інших підрозділів, підпорядкованих МВС України, забезпечити виконання наказу.

3. Департаменту медичного забезпечення та реабілітації МВС (Петраш О.В.) здійснити організаційно-методичні заходи щодо проведення медико-психологічної реабілітації працівників органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ у відомчих медико-реабілітаційних закладах МВС.

4. Департаменту медичного забезпечення та реабілітації МВС (Петраш О.В.), Департаменту кадрового забезпечення (Казанський Ю.С.) здійснювати постійний моніторинг упровадження Програми заходів з реалізації Концепції розвитку і вдосконалення медико-психологічної реабілітації в системі МВС України на 2010 - 2015 роки та звітувати щорічно про хід її виконання на нарадах у керівництва МВС.

5. Контроль за виконанням наказу відповідно до напрямків роботи покласти на першого заступника Міністра генерал-лейтенанта міліції Попкова С.Є.

6. Наказ оголосити працівникам органів внутрішніх справ та внутрішніх військ МВС України.

Концепція розвитку і вдосконалення медико-психологічної реабілітації в системі МВС України (далі - Концепція) розроблена з метою чіткого визначення у роботі позитивних напрацювань і проблемних питань відомчої служби медичного забезпечення в галузі збереження психічного здоров'я та психологічної надійності особового складу, відновлення працездатності працівників органів та підрозділів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ, визначення шляхів і методів подальшого підвищення ефективності діяльності усіх заінтересованих служб і структурних підрозділів МВС за цим напрямком на перспективу до 2015 року.

Система Медико-психологічної реабілітації - це сукупність організаційно-управлінських, психологічних, психолого-педагогічних, соціальних заходів, спрямованих на відновлення, корекцію або компенсацію порушених психічних функцій, станів, особистісного і соціального статусу працівників органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ, що здійснюються підрозділами, медичними закладами і окремими фахівцями відомчої служби медичного забезпечення разом з усіма заінтересованими службами і структурними підрозділами МВС.

Доцільність розробки Концепції викликана тим, що в сучасних умовах розвитку українського суспільства суттєво підвищується роль органів внутрішніх справ і внутрішніх військ МВС у боротьбі зі злочинністю, забезпеченні громадського порядку та особистої безпеки громадян. При цьому значно зростають вимоги до працівників органів внутрішніх справ з боку керівництва держави і українського суспільства, міжнародної спільноти.

За цих умов особливої ваги набуває питання забезпечення високої психологічної надійності особового складу органів та підрозділів внутрішніх справ, внутрішніх військ (далі - психологічна надійність), яка є вагомою невід'ємною складовою частиною їх загальної професійної надійності.

Психологічна надійність полягає у:

психологічній спроможності і високій позитивній мотивації працівників органів внутрішніх справ та військовослужбовців результативно виконувати свої завдання згідно зі своїми функціональними обов'язками як у звичайних, так і екстремальних ситуаціях професійної та службової діяльності відповідно до чинного законодавства та європейських стандартів безпеки, переходу до партнерської взаємодії з громадянами;

швидко і адекватно адаптуватися до зміни умов службової діяльності;

належно оволодівати новими професійними знаннями, формами і методами роботи.

Особливої ваги забезпечення психологічної надійності набуває у зв'язку з:

наближенням терміну проведення чемпіонату Європи з футболу у 2012 році ("Євро-2012"), що потребуватиме значних зусиль з охорони громадського порядку та забезпечення безпеки, залучення для цього значної кількості особового складу;

активною участю українського персоналу у міжнародних миротворчих операціях та місіях за межами України;

посиленням боротьби зі злочинністю та корупцією, оголошеною керівництвом держави та МВС.

Зважаючи на сучасні умови оперативно-службової та службової діяльності, працівники органів та підрозділів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ постійно зазнають значного фізичного та психофізіологічного навантаження, яке зумовлене, передусім, наступними чинниками, що справляють на них безпосередній або опосередкований емоційний вплив:

ненормований робочий день;

нерегулярне харчування;

звуженням кола спілкування, дефіцит часу для спілкування з рідними і близькими;

необхідність відмови від певних звичок і стереотипів поведінки на користь інтересів служби, знаходження в оточенні, притаманної жорстко структурованим військовим або воєнізованим колективам;

тривале несення служби з вогнепальною зброєю, спецзасобами, засобами індивідуального захисту, їх застосування для припинення злочинів і правопорушень;

необхідність застосування засобів примусу відносно осіб, що підозрюються у вчиненні правопорушень, злочинів;

ризик професійної деформації особистості внаслідок спілкування з асоціальними особами, представниками злочинного світу, у тому числі зробившими скоєння корупційних діянь;

спілкування з особами, потерпілими від злочинних посягань, дорожньо-транспортних подій, нещасних випадків, аварій, катастроф техногенного або природного характеру, перебування на місці загибелі і травмування людей, огляд і евакуація загиблих і поранених;

безпосередній ризик для життя та здоров'я, пов'язаний з тривалим перебуванням у несприятливих умовах природного, техногенного, соціального епідеміологічного характеру, а також у ході участі в запобіганні, виявленні та розкритті злочинів, припиненні правопорушень, у тому числі масових порушень громадського порядку; участь у ліквідації надзвичайних ситуацій, порятунку і евакуації людей, надання допомоги особам, які її потребують, у тому числі на території іноземних держав;

загроза особистої помсти як працівнику, так і членам його родини через професійну діяльність;

посилений нагляд за професійною діяльністю з боку контролюючих органів (прокуратури, МВС), засобів масової інформації, органів державної влади і місцевого самоврядування, громадських організацій, правозахисників тощо;

необхідність постійного дотримання вимог професійної етики, норм права;

необхідність постійного самоконтролю особистих, ділових і моральних якостей; підтримання достатнього освітньо-кваліфікаційного рівня, фізичної, спеціальної підготовки та належного стану здоров'я;

висока відповідальність за прийняті рішення, у тому числі за умов недостатності і невизначеності необхідної інформації, дефіциту часу для виконання завдання;

звуження системи соціальних пільг і гарантій;

негативна і необ'єктивна оцінка громадянами роботи працівників органів внутрішніх справ;

розбіжність мотивів діяльності колективу і окремих працівників;

невідповідність рівня фахових знань, вмінь та навичок вимогам оперативно-службової або службової діяльності тощо.

Реакція працівників органів внутрішніх справ на вплив зазначених чинників є індивідуальною і залежить від типу нервової системи, особливостей протікання фізіологічних функцій, наявності хвороб (у тому числі, набутих у період проходження служби), рівня розвитку основних психічних функцій, вольових якостей, особливостей організації мотиваційної сфери, наявності стійких стереотипів поведінки, рівня фізичної та професійної психологічної підготовки.

Однак, сукупна дія кількох зазначених чинників, особливо, якщо вона є тривалою, може призводити до виникнення навіть у добре тренованих, здорових і професійно підготовлених працівників органів внутрішніх справ:

відчуття незадоволеності своєю професійною діяльністю;

професійного стресу;

професійної деформації;

хронічних депресивних станів;

психосоматичних захворювань.

Яскравими індикаторами їх наявності у окремих осіб або професійних груп є:

різке зниження працездатності і результативності (основних показників) професійної діяльності;

погіршення професійної мотивації, швидке або раптове набуття нею нестійких та негативних рис;

підвищення плинності кадрів унаслідок звільнення за власним бажанням, станом здоров'я, негативними підставами;

підвищення захворюваності, у тому числі ризик виникнення психічних розладів особистості;

зростання кількості випадків загибелі і травмування працівників і громадян унаслідок нещасних випадків, помилкових дій, нехтування необхідними заходами безпеки під час виконання службових обов'язків та поза службою;

збільшення кількості конфліктів у службових колективах і родинах працівників органів внутрішніх справ і військовослужбовців;

зростання ризику скоєння самогубств та самоушкоджень;

збільшення кількості порушень службової дисципліни, чинного законодавства.

Особливо небезпечним є вплив кількох зазначених чинників для молодих працівників органів внутрішніх справ, а також, якщо вони поєднуються з негараздами у сімейних чи міжособистісних стосунках.

Необхідність існування і подальшого вдосконалення роботи системи медико-психологічної реабілітації у межах медичної служби МВС підтверджується тим, що упродовж останніх років впливу багатьох зазначених чинників зазнало велике число (від кількох десятків до кількох десятків тисяч) працівників органів та підрозділів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ у ході:

попередження масових порушень громадського порядку в АР Крим (1998, 2002, 2006, 2007), м. Києві (1995, 2001, 2004),

ліквідації наслідків аварії потягу з токсичними речовинами на Львівській залізниці (2007),

ліквідації наслідків катастрофи російського літака Ту-154 в Донецькій області (2007),

ліквідації наслідків повені у Західних областях України (2008),

локалізації масових заворушень у м. Мітровиця Автономного Краю Косово, поранення групи українських миротворців (2008),

несення служби у складі миротворчого персоналу у зонах бойових дій у Косово, Ліберії, Східному Тіморі тощо (2003 - 2010),

ліквідації наслідків аварії на шахті ім. Скочинського в Донецькій області (2009),

забезпечення заходів з охорони громадського порядку під час виборів Верховної Ради України (2002, 2006, 2007), Президента України (1999, 2004, 2010).

Ці та інші щоденні психоемоційні навантаження для правоохоронців не минають безслідно. Тільки у 2009 році центром практичної психології МВС було зафіксовано понад 4070 осіб, які потребували надання системної психологічної допомоги. До Центрів психіатричної допомоги відділів (служб) медичного забезпечення ГУМВС, УМВС було направлено 217 працівників для проведення позачергового медичного огляду, здійснення психопрофілактичних заходів та надання спеціалізованої психолого-психіатричної допомоги.

Лише за 2009 рік унаслідок самогубств система МВС втратила 13 працівників. А за 10 останніх років самогубства і суїцидальні спроби скоїли більше 300 працівників органів внутрішніх справ та військовослужбовців.

З метою зменшення впливу негативних чинників на даний час в МВС здійснюється:

Згідно наказу МВС України від 06.02.2001 року N 85 "Про затвердження положення про діяльність військово-лікарської комісії та Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС" проводяться попереднє психофізіологічне обстеження кандидатів на службу в органи (підрозділи) внутрішніх справ, навчання у відомчих вищих навчальних закладах, до складу миротворчого персоналу тощо;

забезпечення гарантії їх соціального захисту, у тому числі медичного супроводження, яке складається з профілактичних та лікувальних заходів, з метою збереження фізичного та психічного здоров'я.

Перше завдання щодо медичного відбору кадрів виконує військово-лікарська комісія МВС України, Центр психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору МВС України, а також відповідні служби на рівні областей, що відповідає цілям, завданням, принципам, формам та напрямкам роботи по забезпеченню органів внутрішніх справ і внутрішніх військ МВС професійними кадрами.

Надзвичайно важливе значення для забезпечення спроможності працівників міліції та військовослужбовців внутрішніх військ ефективно виконувати функції з охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю має динамічна система щорічного контролю за фізичним та психічним станом здоров'я працівників з відповідною корекцією, створена у відомчих поліклініках, лікарнях, а також медична реабілітація, відновне лікування, яке здійснюється в медичних реабілітаційних центрах та лікарні відновного лікування МВС України.

Відомча медицина виконує також спеціальну функцію, яка притаманна тільки їй, а саме - цільове медичне супроводження працівників при виконанні оперативно-службових завдань у період проведення заходів з ліквідації наслідків аварій, катастроф та інших екстремальних ситуацій, при охороні громадського порядку, масових порушень громадського порядку, а також наступну медичну реабілітацію, у тому числі медико-психологічну, працівників, які отримали поранення, контузію, травми при виконанні службових обов'язків, психофізичні перевантаження під час проходження служби.

Медико-психологічна реабілітація здійснюється за наступними напрямками:

- завчасне виявлення осіб, які у обов'язковому порядку потребують медико-психологічної реабілітації, їх направлення до спеціалізованих медичних лікувальних та реабілітаційних закладів;

- безпосереднє проведення медико-психологічної реабілітації працівників органів та підрозділів внутрішніх справ, які перенесли гострий посттравматичний розлад, важке захворювання, травму, операцію;

- розвиток інфраструктури медичних реабілітаційних центрів МВС України, їх методичне, інформаційне, кадрове, фінансове забезпечення в розрізі поставлених завдань.

Разом з тим, на даний час існує ряд проблемних питань, які не дозволяють охопити якісною медико-психологічною реабілітацією усіх осіб, які її потребують:

1. Не у кожному регіоні є можливість надання повної і якісної медико-психологічної реабілітації кваліфікованими лікарями-психотерапевтами.

Зараз психологи органів внутрішніх справ і практичні психологи та лікарі-психіатри центрів психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору можуть забезпечити лише короткотермінове антикризове втручання і періодичне закріплення позитивного ефекту у межах групи посиленої психологічної уваги, або консультативної психологічної реабілітації, що у деяких випадках є явно недостатнім і потребує проведення заходів у стаціонарних умовах з виведенням особи зі стресової обстановки.

У 6 медичних реабілітаційних центрах МВС "Буревісник", "Миргород", "Перлина Прикарпаття", "Сокіл", "Смарагдовий", "Шаян" та Лікарні відновного лікування на даний час працює 7 лікарів-психотерапевтів, які упродовж 2009 року на стаціонарній основі здійснили медико-психологічну реабілітацію 73 осіб.

2. Порядок направлення працівників міліції та військовослужбовців для проведення реабілітаційних заходів затверджено розпорядженням МВС України N 1191 від 15.12.2007 року. Працівники керівної ланки і кадрові апарати не знають підстав направлення особи до медико-реабілітаційного закладу, не знають показань для направлення, не надають відповідної інформації про осіб, які потребують реабілітації до структурних підрозділів служби психологічного забезпечення та служб медичного забезпечення тощо.

3. Лікувальна та матеріально-технічна база медичних реабілітаційних закладів МВС потребує удосконалення щодо здійснення саме цільової індивідуальної та групової консультативної та стаціонарної медико-психологічної реабілітації.

4. Чітко не визначені критерії ефективності медико-психологічної реабілітації саме працівників міліції і військовослужбовців внутрішніх військ.

5. Відсутні стандартизовані медичні програми і технології медико-психологічної реабілітації. Цільове навчання і підвищення кваліфікації медичних працівників, які безпосередньо здійснюють медико-психологічну реабілітацію не базі медичних реабілітаційних закладів МВС носить епізодичний характер. Зважаючи на це кожен фахівець здійснює заходи на підставі отриманих індивідуально знань, умінь і навичок.

6. Не відпрацьована чітка схема взаємодії служб, зацікавлених в проведенні медико-психологічної реабілітації.

7. Іноді без належної медико-психологічної реабілітації залишаються працівники УМВС на залізницях, частин внутрішніх військ, ВНЗ МВС, оскільки вони не відносяться до сфери впливу медичних відбіркових комісій областей, які можуть сприяти направленню до медичних реабілітаційних центрів МВС.

Зважаючи на існуючі проблеми, основними концептуальними засадами розвитку і вдосконалення системи медико-психологічної реабілітації МВС України на період 2010 - 2015 року є:

- остаточне вирішення питання про збереження медичних реабілітаційних закладів у підпорядкуванні МВС;

- врегулювання нормативно-правової бази діяльності відомчих медичних реабілітаційних закладів;

- відпрацювання порядку управління системою медико-психологічної реабілітації МВС, виходячи із сучасних вимог;

- організація взаємодії з питань реабілітаційного, відновного та санаторно-курортного лікування з зацікавленими міністерствами, відомствами та невідомчими структурами;

- розроблення порядку відбору, підготовки, перепідготовки підвищення кваліфікації медичних і наукових кадрів для вирішення завдань діяльності медичних реабілітаційних закладів, у тому числі на договірній основі;

- розгортання підготовки і підвищення кваліфікації штатних лікарів-психотерапевтів медичних реабілітаційних закладів МВС на базі навчальних закладів МОЗ. Проведення семінарів, "круглих столів", наукових конференцій з питань упровадження новітніх технологій медико-психологічної реабілітації;

- розробка та запровадження в практичну роботу здравниць методик моніторингу змін фізіологічного та психологічного стану працівників МВС України з наступним розповсюдженням досвіду на всі етапи медичного обстеження та лікування хворих;

- впровадження новітніх сучасних методик лікування та реабілітації пацієнтів з психосоматичними захворюваннями згідно профілю медичних реабілітаційних центрів;

- розробка перспективного плану фінансово-економічного забезпечення відомчих медичних реабілітаційних закладів. Формування джерел фінансування реабілітаційного лікування в МВС;

- переведення діяльності відомчих реабілітаційних закладів із традиційних екстенсивних методів оздоровлення до широкого використання адаптованих до вітчизняних умов новітніх ефективних зарубіжних методик інтенсивної, прискореної медико-психологічної реабілітації, розробки, випробування і широкого впровадження передових вітчизняних методик;

- подолання у середовищі працівників ОВС негативних психологічних стереотипів та установок, викликаних тривалими фізичними та психологічними навантаженнями, формування настрою на успішне лікування соматичних захворювань, зокрема хронічних, впровадження здорового способу життя, розвиток фізичних та психологічних можливостей;

- сприяння істотному зниженню загального рівня захворюваності особового складу, покращенню загального психологічного фону у підрозділах;

- проведення наукових досліджень розробка та оновлення форм і методів психологічного забезпечення, визначення його нормативів і стандартів на рівні сучасних досягнень науки і практики;

- розробка пакету відповідних нормативно-правових документів, необхідних для реалізації Концепції, та внесення змін і доповнень до чинних законодавчих та нормативно-правових актів;

- взаємодія з органами влади та місцевого самоврядування, правоохоронними органами, військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, науковими установами, творчими, громадськими, релігійними організаціями, засобами масової інформації з питань медико-психологічної реабілітації;

- організація міжнародного обміну досвідом в сфері медико-психологічної реабілітації;

- підвищення ефективності праці фахівців у галузі медико-психологічної реабілітації, запровадження дійових форм їх матеріального і морального заохочення;

- виділення згідно з нормами відповідних приміщень для виконання завдань медико-психологічної реабілітації та оснащення їх необхідним обладнання та технікою відповідно до напрямків діяльності;

- по мірі зростання кількості підготовлених кадрів створювати відділення медико-психологічної реабілітації при медичних реабілітаційних центрах та лікарні відновного лікування МВС. Розширити перелік медичних реабілітаційних центрів, які надають послуги з медико-психологічної реабілітації.

При цьому Медико-психологічна реабілітація здійснюватиметься на підставі наступних принципів:

- науковості, що полягає в науковій обґрунтованості технологій, програм, форм, методів та засобів, що використовуються у ході проведення реабілітаційних заходів;

- комплексності, що полягає у поєднанні різних форм та методів роботи, об'єднаних спільною метою - ефективного проведення медико-психологічної реабілітації;

- правомірності, оскільки усі заходи здійснюються у суворій відповідності до чинного законодавства та нормативних актів МВС України, задіяні фахівці і лікувальні реабілітаційні програми проходять необхідне ліцензування і сертифікацію;

- об'єктивності, оскільки здійснюються лише на основі апробованих психодіагностичних методик з високим рівнем надійності і валідності, відповідної компетенції, кваліфікації та неупередженості усіх задіяних фахівців;

- гуманістичного підходу, який полягає у спрямованості реабілітаційних заходів, передусім, на надання необхідної допомоги особі, зменшення її страждань і незручностей, поновленні її психологічних кондицій;

- діяльнісного підходу, який полягає у вивченні і урахуванні закономірностей індивідуальних та групових проявів психіки в професійній діяльності з метою підвищення ефективності реабілітаційних заходів;

- доступності, що полягає у широкому поширенні інформації про підстави і порядок надання реабілітаційних послуг серед широких верств особового складу, безоплатності надання відповідних послуг для діючих працівників міліції і військовослужбовців;

- доцільності збереження у підпорядкуванні МВС відомчої системи охорони здоров'я, у тому числі медичних реабілітаційних закладів;

- інноваційності, що полягає в пошуку, адаптації, розробці і упровадженні новітніх форм, методів, обладнання, лікувальних програм, психологічних технологій, що покращують процес реабілітації;

- кооперуванні, який полягає у взаємодії медичних працівників з керівництвом (командуванням), кадровими апаратами, структурними підрозділами служби психологічного забезпечення органів внутрішніх справ та внутрішніх військ, командно-викладацьким складом ВНЗ з метою якісного надання реабілітаційних послуг особам, які їх потребують.

У разі успішної реалізації концептуальних засад вже у 2012 році, коли проводитиметься "Євро-2012" і до 2015 року, МВС України матиме відпрацьований порядок надання медико-психологічної реабілітації усім категоріям особового складу, які цього потребують, діючі медичні реабілітаційні заклади даного профілю, укомплектовані штатним і залученими кваліфікованими фахівцями.