На виконання Концепції створення єдиної державної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 1995 р. N 501 "Про Концепцію створення єдиної державної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації", та наказу МНС від 15.05.2006 N 288 "Про затвердження Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення" з метою запровадження нових інформаційних технологій контролю за функціонуванням потенційно небезпечних об'єктів

1. Затвердити Технічне рішення побудови комп'ютеризованої системи контролю за функціонуванням потенційно небезпечних об'єктів, що додається.

2. Державній інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки (Стоєцький В.Ф.) посилити контроль за обладнанням потенційно небезпечних об'єктів системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення.

3. Начальникам головних управлінь (управлінь) в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі забезпечити впровадження регіональних комп'ютеризованих систем контролю за функціонуванням потенційно небезпечних об'єктів.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Романченка В.О.

У третє тисячоліття земна цивілізація увійшла з техносферою, що перетворилася в потужне осердя, навколо якого сплелися соціальні, економічні та екологічні проблеми суспільного поступу. У сучасних умовах структури виробництва і споживання технічні системи часто стають джерелом серйозних загроз для суспільства. Засоби, що витрачаються на ліквідацію наслідків техногенних аварій, більш ніж на порядок перевищують видатки, що виділяються на забезпечення техногенної безпеки. Існуючі техногенні об'єкти в їх сучасному вигляді не можуть далі забезпечувати не тільки розвиток економіки, але й її безпечне функціонування. Система управління техногенною безпекою розглядається як одна з найважливіших функціональних підсистем стабілізації суспільства, оскільки численні аспекти функціонування техногенних об'єктів сьогодні розглядаються як елементи стратегічних ризиків. В останні роки відмічається значний ріст кількості надзвичайних ситуацій техногенного характеру, пов'язаних з аваріями на промислових виробництвах.

Одним з найбільш ефективних факторів зниження ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є створення і запровадження нових інформаційних технологій контролю за критичними параметрами технологічних процесів на об'єктах з небезпечною діяльністю на основі широкого використання автоматизованих і комп'ютерних засобів відповідно до Концепції створення єдиної державної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 1995 р. N 501. Вагомим кроком у цьому напрямку є розробка та впровадження в практичну діяльність Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення, затверджених наказом МНС від 15.05.2006 N 288, зареєстрованим в Мін'юсті 05.07.2006 за N 785/12659.

Цими правилами встановлюються вимоги до комплексів систем виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей, які складаються з таких складових частин:

система раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій;

система раннього виявлення надзвичайних ситуацій;

система оповіщення керівного складу та працюючого персоналу потенційно небезпечних об'єктів про загрозу чи виникнення надзвичайних ситуацій;

система оповіщення відповідальних посадових осіб територіальних органів МНС та органів виконавчої влади;

пульти централізованого моніторингу;

пульти централізованого спостереження;

система оповіщення населення, що проживає або знаходиться в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками потенційно небезпечних об'єктів.

Система раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та системи виявлення надзвичайних ситуацій складаються з різних технологічних датчиків, сигналізаторів тощо, які контролюють небезпечні параметри обладнання і навколишнього середовища, та приймально-контрольних приладів.

Система оповіщення працюючого персоналу про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій чи виникнення надзвичайних ситуацій складається з приладів, що видають спеціальні звукові сигнали, мовних сповіщувачів та світлових покажчиків, базової апаратури автоматичного включення оповіщення та мереж зв'язку.

Наступним етапом має стати побудова комп'ютеризованої системи контролю за критичними параметрами технологічних процесів потенційно небезпечних об'єктів на місцевому, регіональному та державному рівні.

Основним і найпоширенішим поняттям, що позначає надзвичайну техногенну подію, є аварія.

Аварія - небезпечна подія техногенного погодження, що спричинила загибель людей або створює на об'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди навколишньому середовищу.

Розрізняють аварії на промислових об'єктах або на транспорті, пожежі, вибухи чи вивільнення різних видів енергії.

Надзвичайна ситуація - це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншими чинниками, що призвели (можуть призвести) до загибелі людей, тварин і рослин, значних матеріальних збитків та (або) завдати шкоди навколишньому середовищу.

Надзвичайна ситуація залежно від джерела небезпеки може бути: природна, техногенна, соціально-політична, воєнна; залежно від масштабу: державна, регіональна, місцева й об'єктова.

Надзвичайні ситуації класифікуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. N 368 "Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями".

Залежно від обсягів заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, надзвичайні ситуації класифікуються як державного, регіонального, місцевого та об'єктового рівнів.

Аварії різних типів, у тому числі і значна кількість природних катастроф, пов'язані безпосередньо з діяльністю людини. Діяльність людини визначає техногенний ризик.

За визначенням посібника "Управління техногенною безпекою об'єктів підвищеної небезпеки" Стоєцького В.Ф., Дранішнікова Л.В., Єсипенко А.Д., Жартовського В.М., Найверта О.В. основними причинами росту аварій є: незадовільний технічний стан обладнання, незадовільна організація і проведення небезпечних видів робіт, порушення технологічної дисципліни, порушення при запуску установок після ремонту та тривалого простою, непрацездатності засобів автоматики і приладного забезпечення.

Залежно від ступеня своєї працездатності техногенний об'єкт може перебувати в різних станах, а саме:

нормальні умови роботи (експлуатації);

порушення нормальних умов роботи (експлуатації);

проектна аварійна ситуація;

позапроектна аварійна ситуація;

гіпотетична аварія.

Нормальні умови експлуатації відповідають проектним режимам виробництва або іншого виду функціонування на даному об'єкті, передбаченим цільовим (плановим) регламентом його роботи. Порушення нормальних умов експлуатації викликається будь-яким відхиленням від планового регламенту роботи, що вимагає зупинки об'єкта або його частини, для ліквідації цього відхилення, але не пов'язане із застосуванням систем технологічної безпеки.

Проектна аварійна ситуація виникає з появою вихідних подій (передумов, умов), що призводять до аварій, можливість яких передбачена (виявлена, врахована) при проектуванні відповідного виробництва (складної технічної системи, техногенного об'єкта).

Позапроектними вважаються аварії, викликані не врахованими для проектних аварій вихідними подіями (передумовами, умовами), імовірність яких менша, ніж імовірність вихідних подій для проектних аварій, а також накладенням додаткових відмов понад одну відмову, у тому числі в системах безпеки. Для позапроектних аварій не передбачаються технологічні засоби забезпечення безпеки об'єкта.

Гіпотетичні аварії належать до числа позапроектних аварійних ситуацій і характеризуються досить малою імовірністю, але значними наслідками.

Більше повною і прийнятною є класифікація потенційно небезпечних об'єктів з розподілом на сім груп за характерними ознаками надзвичайних ситуацій, які можуть на них виникнути:

1 група - залізничні, автотранспортні, авіаційні, морські, річкові, транспортні космічні і трубопровідні, аварії на яких небезпечні, насамперед, руйнуванням транспортних засобів, що супроводжуються людськими жертвами і матеріальними збитками;

2 група - пожежовибухонебезпечні об'єкти, на яких виробляються, зберігаються, транспортуються вибухонебезпечні речовини і речовини, здатні за певних умов до загоряння або вибуху;

3 група - хімічно небезпечні об'єкти, аварії на яких можуть супроводжуватися викидом аварійно, хімічно небезпечних речовин;

4 група - радіаційно небезпечні об'єкти, аварії на яких можуть викликати витік (викид) радіоактивних речовин;

5 група - біологічно небезпечні об'єкти, що несуть потенційну загрозу витоку біологічно небезпечних речовин;

6 група - гідродинамічно небезпечні об'єкти, на яких при руйнуванні гідротехнічних споруд можливе утворення хвиль прориву й затоплення великих територій;

7 група - об'єкти інфраструктури забезпечення життєдіяльності господарських об'єктів і життєзабезпечення населення, аварії на яких можуть паралізувати господарську діяльність, ускладнити умови життя населення і викликати різного роду екологічні забруднення.

Аварії і техногенні катастрофи, що відбуваються на потенційно небезпечних об'єктах перерахованих груп, можуть мати різні наслідки.

Запропоновані заходи ґрунтуються на системному підході для прийняття рішень, розробки процедур і здійснення практичних заходів з метою попередження надзвичайних ситуацій, побудови систем раннього виявлення загрози виникнення надзвичайної ситуації, зменшення їх масштабів і здійснення захисних заходів у ході ліквідації їх наслідків.

При управлінні безпекою процес керування починається зі збору даних і аналізу ризику.

Управління безпекою професійної діяльності здебільшого зводиться до розробки і реалізації програм діяльності щодо запобігання аваріям, зниження їх можливих наслідків, забезпечення моніторингу, обмежень і захисту в процесі виробничої діяльності. Мета цього управління - досягнення прийнятного рівня ризику.

Управління техногенним ризиком:

моніторинг стану техногенних об'єктів;

прогнозування надзвичайних ситуацій техногенного характеру і оцінка їх ризику;

раціональне розміщення продуктивних сил по території країни з погляду техногенної безпеки;

запобігання аварій і техногенних катастроф шляхом підвищення технологічної безпеки виробничих процесів і експлуатаційної надійності обладнання;

розробка і здійснення інженерно-технічних заходів щодо зниження можливих втрат і збитків від надзвичайних ситуацій (пом'якшенню їх можливих наслідків) на конкретних об'єктах і територіях;

підготовка об'єктів економіки і систем життєзабезпечення населення до роботи в умовах надзвичайних ситуацій;

ліцензування видів діяльності в області цивільного захисту та техногенної безпеки;

проведення державної експертизи у сфері техногенної безпеки;

проведення державного нагляду і контролю з питань техногенної безпеки;

страхування техногенних ризиків;

інформування населення про потенційні техногенні загрози на території проживання;

здійснення заходів захисту персоналу і населення, що проживає на територіях, які прилягають до потенційно небезпечних об'єктів;

підтримка в готовності органів управління, сил і засобів, призначених у випадку аварій для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і т.д.

Моніторинг - система спостереження і контролювання, що включає процедуру вимірювання параметрів технологічного процесу, збирання, оброблення, збереження та аналізування інформації щодо поточного стану виробництва, ризику викидів шкідливих речовин, стану навколишнього середовища на територіях, що прилягають до потенційно небезпечних об'єктів, для запобігання виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків.

Обмеження - заходи, що полягають у лімітуванні для персоналу тимчасових і просторових параметрів виробничих процесів і умов роботи, пов'язаних з джерелами небезпеки, а для населення - у встановленні санітарно-захисних зон для виключення впливу шкідливих факторів при нормальній експлуатації об'єкта і уражальних чинників при аварії.

Захист - це прийняття специфічних заходів безпеки і заходів захисту для об'єкта, що розглядається.

При такій постановці завдання щодо раннього виявлення надзвичайних ситуацій і оповіщення людей у разі їх виникнення основним чинником є моніторинг.

Проведення моніторингу через канали аварійних сигналів охоронної, пожежної сигналізації не дає можливості прийняти правильне рішення.

Поставлене завдання скоріше належить до області диспетчеризації з деякими корективами і виправленнями. До функції системи раннього виявлення надзвичайної ситуації і оповіщення про неї (вибірка з функцій диспетчеризації) входить наступне:

збирання, первинне оброблення і накопичення інформації щодо параметрів технологічного процесу та стану обладнання від промислових контролерів й інших цифрових пристроїв, безпосередньо пов'язаних з технологічною апаратурою;

відображення інформації щодо поточних параметрів технологічного процесу на екрані комп'ютера у вигляді графіків і мнемосхем;

відображення графіків поточних значень технологічних параметрів в реальному часі за заданим інтервалом;

виявлення докритичних (передаварійних) ситуацій;

вивід на екран пультового комп'ютера технологічних передаварійних повідомлень;

архівування історії зміни параметрів технологічного процесу.

Під час проведення моніторингу доводиться також відстежувати додаткові параметри процесів, що супроводжують основний технологічний процес або якимось чином пов'язані з ним, та середовища, що оточує технологічний процес, таких як: електроживлення, теплопостачання, водопостачання, газопостачання тощо, включаючи деякі сигнали від аварійних сигналізацій і відеосистем.

Розробка Плану локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій

Метою Плану локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій (далі - ПЛАС) є планування дій (взаємодії) персоналу, підприємства, спецпідрозділів, населення, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо локалізації та ліквідації аварій і пом'якшення їх наслідків.

Аварії в залежності від масштабу можуть бути трьох рівнів: А, Б і В.

На рівні "А" аварія характеризується розвитком аварії в межах одного виробництва (цеху відділення, виробничої дільниці), яке є структурним підрозділом підприємства.

На рівні "Б" аварія характеризується переходом за межі структурного підрозділу і розвитком її в межах підприємства.

На рівні "В" аварія характеризується розвитком і переходом за межі території підприємства, можливістю впливу уражальних чинників аварії на населення розташованих поблизу населених районів та інші підприємства (об'єкти), а також на довкілля.

ПЛАС повинен охоплювати всі рівні розвитку аварії, які встановлені в процесі аналізу небезпек.

ПЛАС розробляється з урахуванням усіх станів підприємства (об'єкта): пуск, робота, зупинка і ремонт та повинен бути узгоджений з територіальними органами МНС, територіальними управліннями Держгірпромнагляду та Держпожнагляду, територіальними установами державної санепідслужби та, при потребі, з органами місцевого самоврядування.

Розробка Технічного завдання

Розроблення Технічного завдання проводиться, ґрунтуючись на ПЛАСі на конкретному об'єкті з урахуванням або на підставі наступного:

1. Аналіз технологічного процесу на основі ПЛАСу.

2. Визначення імовірнісних точок виникнення порушення технологічного процесу і, як наслідок, виникнення надзвичайної ситуації (тобто необхідно визначити, які з технологічних параметрів необхідно відстежувати).

3. Визначення пов'язаних технологічних процесів і ступеня їх впливу на основний технологічний процес.

4. Визначення ступеня і зони можливого впливу технологічного процесу на навколишнє середовище, не контрольованих засобами технологічного процесу.

5. Поєднання вищезазначеного в єдину інформаційну систему без зворотного зв'язку, здатного впливати на технологічний процес.

6. Передача отриманої інформації по високошвидкісному каналу на центральний пульт спостереження.

Розробка проектної документації

Проектна документація розробляється згідно з Технічним завданням, розробленим відповідними службами потенційно небезпечного об'єкта за участі проектної організації, узгодженим уповноваженим підрозділом МНС та іншими заінтересованими організаціями і затвердженим керівником об'єкта (підприємства, організації). Під час проектування необхідно застосовувати як нормативні документи: вказівки, положення, правила, норми, типові матеріали, технологічні карти тощо, що не суперечать вимогам Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення, і затверджені в чинному порядку.

Внесення змін до конструкції установки, перепланування приміщень, що захищаються, та інші переобладнання не допускається здійснювати без розробки проектної документації.

Монтаж комплексу систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення

Монтаж комплексу систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення виконується на підставі затвердженої проектної документації та чинних будівельних норм і правил.

Перед початком монтажу комплексу систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення організація, що здійснює відповідні роботи, зобов'язана письмово повідомити про це органи Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки.

Приймання в експлуатацію комплексу систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення

Приймання в експлуатацію змонтованого комплексу або його систем здійснюється комісією, до складу якої входять:

керівник об'єкта або уповноважена ним особа (голова комісії);

представник органів Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки (заступник голови комісії);

представник проектної організації;

представник монтажної організації;

представник організації, що виконувала програмування та пусконалагоджувальні роботи;

представники державних інспекцій або контролюючих органів (за потреби).

Нижній рівень цієї схеми становлять вимірювальні прилади та виконавчі механізми. На сьогоднішній день вони можуть бути аналоговими або цифровими (інтелектуальними). Аналогові представляють виміряну величину у вигляді рівня напруги або струму. Цифрові ж мають вбудовані логічні схеми і представляють виміряну величину у вигляді цифрового сигналу, що відповідає специфікації протоколу передачі даних, визначеного для цих пристроїв. Для обміну інформацією з приладами першого типу необхідно використати Аналогово-цифрові перетворювачі/ Цифро-аналогові перетворювачі (далі - АНД/ЦАП). З приладами другого типу можна обмінюватися інформацією безпосередньо по мережі передачі даних.

Наступний рівень - контролери. Вони виконують функцію автоматичного збору параметрів технологічного процесу. Метою збору параметрів є видача сигналів у результаті обробки даних про стан технологічних параметрів, отриманих за допомогою вимірювальних приладів за визначеними алгоритмами і передача даних на інтерфейсні блоки для подальшої трансляції в канал передачі даних.

Сервери технологічних даних забезпечують обмін інформацією між технологічними пристроями і мережею персональних комп'ютерів. Вони підтримують протокол роботи з технологічними пристроями і протокол роботи з мережею персональних комп'ютерів.

Дані про поточні параметри технологічного процесу можуть бути використані для:

контролю за станом технологічного процесу з робочих місць операторів;

архівування зміни технологічних параметрів;

формування сумарних звітних форм з метою надання інформації керівному персоналу.

За цілісність і надійну працездатність каналу передачі даних повинен юридично відповідати професійний оператор зв'язку або провайдер, що гарантує параметри каналу, його надійність, верифікативність даних.

Оператор зв'язку, який надає канал зв'язку для моніторингу даних про передаварійну ситуацію, повинен мати досить широку мережу по всій Україні для подальшого розширення кількості об'єктів моніторингу і збільшення обсягів передачі інформації від конкретного об'єкта до централізованого пульта.

Канал передачі даних повинен працювати в широких і доступних форматах передачі даних, бути високошвидкісним, мати надійність передачі інформації не нижче 99%.

Канал повинен працювати в цілодобовому режимі.

Комп'ютерні мережі - одна з найперспективніших технологій. З її допомогою можна:

будувати розподілені системи;

використовувати мережі будь-якого масштабу;

отримувати високу швидкість доступу;

використовувати VPN-технології для побудови приватних локальних мереж в Інтернеті з високим ступенем захисту і перевірки вірогідності даних;

використовувати DSL, ISDN, оптику як технології побудови мережі;