З метою реалізації статті 8 Закону України від 3 лютого 1993 року N 2974 "Про Цивільну оборону України", статей 7 і 9 Закону України від 8 червня 2000 року N 1809 "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" та статті 5 Закону України від 24 червня 2004 року N 1859 "Про правові засади цивільного захисту"

1. Затвердити Правила улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення, що додаються.

2. Начальникам Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки, головних управлінь (управлінь) в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі організувати вивчення особовим складом цих Правил та забезпечити використання їх у подальшій роботі.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Романченка В.О.

Ці Правила влаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення (далі - Правила) визначають вимоги щодо обладнання потенційно небезпечних об'єктів автоматичними системами раннього виявлення загроз надзвичайних ситуацій та тих надзвичайних ситуацій, що сталися, а також системами оповіщення про надзвичайні ситуації працюючого персоналу та населення, яке перебуває в зонах можливого ураження небезпечними чинниками.

Правила розповсюджуються на потенційно небезпечні об'єкти під час їх будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту, зміні функціонального призначення, а також на об'єкти, що експлуатуються.

Для нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення потенційно небезпечних об'єктів проектно-кошторисна документація на системи раннього виявлення загроз надзвичайних ситуацій та тих надзвичайних ситуацій, що сталися, а також системами оповіщення про надзвичайні ситуації працюючого персоналу та населення, яке перебуває в зонах можливого ураження небезпечними чинниками, повинна розроблятися окремим розділом і погоджуватися в установленому порядку в складі всього проекту.

Правила не розповсюджуються на системи та комплекси, призначені для об'єктів, які обладнуються та охороняються за спеціальними нормами і вимогами, що затверджені в установленому порядку.

Організація спостереження за виникненням надзвичайних ситуацій техногенного характеру здійснюється відповідно до статті 8 Закону України "Про Цивільну оборону України", статті 9 Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру". Інформування та оповіщення у сфері захисту населення й територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, яке здійснюється відповідно до статті 7 Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", є основним принципом та головним і невід'ємним елементом усієї системи заходів у цій сфері.

Вимоги Правил є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями незалежно від виду їх діяльності та форми власності, приміщення та інші об'єкти яких підлягають обладнанню системами виявлення загрози виникнення техногенних надзвичайних ситуацій та оповіщення людей, а також тими, які здійснюють проектування, експлуатацію, технічне обслуговування вищевказаних систем та нагляд за їх утриманням.

Керівники потенційно небезпечних об'єктів, особи, які здійснюють проектування, монтаж і наладку систем, а також особи, відповідальні за їх експлуатацію, винні в порушенні цих Правил, несуть персональну відповідальність згідно з чинним законодавством України.

У цих Правилах є посилання на такі законодавчі та нормативні акти:

1. Закон України "Про Цивільну оборону України".

2. Закон України "Про захист населення й територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру".

3. Закон України "Про відходи".

4. Закон України "Про правові засади цивільного захисту".

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999 року N 192 "Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях".

6. ГОСТ 12.4.026-76 "Цвета сигнальные и знаки безопасности" ("Кольори сигнальні та знаки безпеки").

7. СНиП 3.05.07-85 "Системы автоматизации" ("Системи автоматизації").

8. ДБН В.2.5-13-98 "Пожежна автоматика будинків і споруд".

9. "Санитарные правила проектирования, оборудования и содержания складов для хранения сильнодействующих ядовитых веществ (СДЯВ)" ("Санітарні правила проектування, обладнання та утримання складів для зберігання сильнодіючих ядовитих речовин (СДЯР)"). Затверджені Головним санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства охорони здоров'я СРСР від 24 червня 1965 року N 534-65.

10. "ПУЭ Правила устройства электроустановок" ("ПВЕ Правила влаштування електроустановок").

11. Правила безпеки при виробництві, зберіганні, транспортуванні та застосуванні хлору (ПБХ-93).

12. Правила експлуатації електричних станцій і мереж, затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 13.06.2003 N 296.

13. Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті, затверджена спільним наказом МНС України, Мінагрополітики, Мінекономіки та Мінприроди від 27.03.2001 N 73/82/64/122 та зареєстрована в Мін'юсті 10.04.2001 за N 326/5517.

14. Порядок організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 1999 року N 343.

15. Види основних СДОР згідно з додатком 1 до директиви начальника Штабу ЦО України N ДНШ ГО-6/1471.

16. Типове технічне завдання на локальну автоматизовану систему моніторингу та оповіщення для потенційно-небезпечних об'єктів господарчої діяльності (ЛАСМО), затверджене МНС України в 2004 році.

17. Типовий проект N 30-АСО.1 "Регіональна система оповіщення загальнодержавної автоматизованої системи централізованого оповіщення "Сигнал ВО". Система оповіщення і централізованого виклику", затверджений МНС України в 2004 році.

18. ДК 019-2001 "Державний класифікатор надзвичайних ситуацій".

19. ДНАОП 0.00-1.21-98 "Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів".

У цих Правилах використані такі терміни та визначення:

Локальна система виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій - спеціальні інженерно-технічні засоби, якими обладнуються території, будівлі, споруди, приміщення та устаткування потенційно небезпечних об'єктів та об'єктів підвищеної небезпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а також можуть завдати матеріальних збитків унаслідок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру на них.

Система - сукупність приладів та елементів, визначених для виконання заданої функції (контроль за технологічними параметрами, оповіщення персоналу та населення, передача сигналів на пульт централізованого спостереження тощо).

Комплекс - сукупність систем, що працюють разом для забезпечення безпеки об'єктів.

У цьому документі застосовують терміни і визначення, установлені ДК 019 - надзвичайні ситуації техногенного характеру, надзвичайні ситуації природного характеру.

4.1. Перелік об'єктів, що підлягають обладнанню системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій, наведено у додатку.

4.2. Апаратура й обладнання, що входять до складу систем і комплексів, повинні відповідати чинним нормативним документам, технічним умовам, проектній документації, документації заводів-виробників, а також за потреби мати сертифікат відповідності, виданий у державній Системі сертифікації УкрСЕПРО, якщо відповідна продукція є у "Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні", затвердженому наказом Держспоживстандарту України від 01.02.2005 N 28, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за N 466/10746.

5.1. Комплекс систем виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій, а також виявлення таких ситуацій та оповіщення працюючого персоналу й населення, яке проживає або знаходиться в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками потенційно небезпечних об'єктів, складається з таких складових частин:

система раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій;

система виявлення надзвичайних ситуацій;

система оповіщення керівного складу та працюючого персоналу потенційно-небезпечних об'єктів про загрозу чи виникнення надзвичайних ситуацій;

система оповіщення відповідальних посадових осіб територіальних органів Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - МНС) та цивільного захисту населення і цивільної оборони, органів виконавчої влади;

пульти централізованого моніторингу;

пульти централізованого спостереження;

система оповіщення населення, що проживає або знаходиться в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками потенційно небезпечних об'єктів.

5.2. Система раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та система виявлення надзвичайних ситуацій складаються з різних технологічних датчиків, сигналізаторів тощо, які контролюють небезпечні параметри обладнання і навколишнього середовища, та приймально-контрольних приладів. Технологічні датчики та сигналізатори указаних систем установлюються і використовуються відокремлено від аналогічних датчиків промислової автоматики.

5.3. Система оповіщення працюючого персоналу про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій чи виникнення надзвичайних ситуацій складається з приладів, що видають спеціальні звукові сигнали, мовних сповіщувачів та світлових покажчиків, базової апаратури автоматичного включення оповіщення та мереж зв'язку.

5.4. Система централізованого моніторингу - це комплекс технічних засобів, розміщений у суб'єкта господарювання, котрий має відповідну ліцензію, призначений для приймання, обробки і видачі в заданому вигляді повідомлень про стан систем виявлення загрози надзвичайних ситуацій, реєстрації цих повідомлень та передачі в автоматичному режимі на пульт централізованого спостереження сигналів про надзвичайні ситуації.

5.5. Система централізованого спостереження - це комплекс технічних засобів, розміщений в операторському центрі диспетчерської служби МНС України, призначений для приймання, обробки і видачі у заданому вигляді повідомлень про надзвичайні ситуації на об'єктах чи загрозу їх виникнення.

5.6. Система оповіщення населення, яке проживає в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками потенційно небезпечних об'єктів, складається зі спеціальних пристроїв мовного та візуального оповіщення.

Керування такими системами виконують диспетчери чи інші вповноважені особи потенційно небезпечних об'єктів або чергові операторських центрів диспетчерських служб МНС.

6.1. Монтаж комплексу систем виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій, а також виявлення таких ситуацій та оповіщення працюючого персоналу й населення, яке проживає в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками потенційно небезпечних об'єктів, виконується на підставі затвердженої проектної документації та чинних будівельних норм і правил (СНиП 3.05.07).

6.2. Проектна документація розробляється згідно з технічним завданням, розробленим відповідними службами потенційно небезпечного об'єкта за участю проектної організації, узгодженим уповноваженим підрозділом МНС України та іншими заінтересованими організаціями і затвердженим керівником об'єкта (підприємства, організації). Під час проектування необхідно застосовувати як нормативні документи: вказівки, положення, правила, норми, типові матеріали, технологічні карти тощо, що не суперечать вимогам цих Правил і затверджені в чинному порядку.

6.3. Унесення змін до конструкції установки, перепланування приміщень, що захищаються, та інші переобладнання не допускається здійснювати без розробки проектної документації.

6.4. Перед початком монтажу систем комплексу організація, що здійснює відповідні роботи, зобов'язана письмово повідомити про це органи Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки.

6.5. Приймання в експлуатацію змонтованого комплексу або його систем здійснюється комісією, до складу якої входять:

керівник об'єкта або вповноважена ним особа (голова комісії);

представник органів Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки (заступник голови комісії);

представник проектної організації;

представник монтажної організації;

представник організації, що виконувала програмування та пусконалагоджувальні роботи;

представники державних інспекцій або органів контролю (за потреби).

Порядок роботи комісії визначається СНиП 3.05.07.

7.1. Загальні вимоги

7.1.1. Обрані системи, що входять до складу комплексу, відповідають рівню ризику. Припустимий рівень ризику враховує не тільки можливу небезпеку на потенційно небезпечному об'єкті, але і її наслідки. Рівень ризику визначає вибір типу й кількості технічних засобів системи раннього виявлення (виявлення, приймання-передавання, реєстрації), типу передачі сигналів тривоги, способу їх захисту від перешкод.

7.1.2. Склад, структура побудови й функції системи, комплексу технічно і економічно обґрунтовуються.

Допускається поділ комплексу в цілому на функціонально самостійні складові частини. При цьому побудова систем та комплексу в цілому забезпечує можливість їх модифікації (розширення функціональних можливостей) і стійку працездатність (відмовлення будь-якої з функціональних ділянок не повинно приводити до відмовлення всієї системи, комплексу в цілому).

7.1.3. Запроектована система або комплекс задовольняє вимоги раціональності, цілісності, комплексності, перспективності й динамічності.

7.1.4. У системах та комплексі передбачають спеціальні або звичайні засоби виявлення й реєстрації як явних, так і прихованих несправностей складових частин (прилади, алгоритми, сигнали тощо).

Система, комплекс повинні мати захист від помилок користувача при ручному керуванні (уключенні). Перевірка працездатності окремих складових частин системи, комплексу не повинна порушувати нормальну працездатність усієї системи, комплексу в цілому.

7.2. Вплив зовнішніх факторів

Перелік зовнішніх факторів, до яких повинні бути стійкими запроектована система, комплекс та діапазон зміни цих факторів (температура, тиск, рівень перешкод тощо), повинен указуватися в технічному завданні на створення автоматизованої системи, комплексу. При цьому запроектована система, комплекс повинні:

бути стійкими до можливих деградаційних впливів зовнішніх факторів при експлуатації: механічних ушкоджень, кліматичних умов, впливу агресивних середовищ тощо;

ураховувати при функціонуванні можливий вплив перешкод виробничо-технологічних процесів, радіоелектронних, електронагрівальних і вентиляційних приладів, транспорту тощо.

7.3. Узгодження систем виявлення надзвичайних ситуацій з іншими системами безпеки об'єктів

7.3.1. Для створення необхідного рівня безпеки потенційно небезпечного об'єкта, а також його персоналу та населення, яке перебуває в зоні можливого ураження, функції спільно діючих систем безпеки (системи пожежної, виробничої автоматики, раннього виявлення аварійних ситуацій) доповнюють одна одну, не роблячи взаємного впливу, який би заважав працездатності їх складових частин.

Пріоритетними для виконання є вимоги, що забезпечують безпеку для життя та здоров'я людей.

7.3.2. Технічні засоби ручного включення кожної із систем мають індивідуальні написи (умовні позначки) та індивідуальні колірні оформлення.

7.3.3. Аварійні, тривожні сигнали від різних систем об'єкта, передані для реєстрації автоматично, фіксуються роздільно.

7.3.4. В об'єктових системах різного функціонального призначення, що вимагають різного реагування на сигнали аварії та тривоги, що ними видаються, види й інтенсивність таких сигналів повинні бути різними. При цьому звукові аварійні, тривожні сигнали не перешкоджають використанню мовного, у т.ч. телефонного зв'язку.

7.4. Колірне оформлення

7.4.1. Відповідно до ГОСТ 12.4.026 апаратура й обладнання, що входять до складу систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та систем оповіщення людей, мають таке колірне оформлення:

червоний сигнальний колір:

рукоятки кранів аварійного скидання тиску;

сигнальні лампи, що сповіщають про порушення технологічного процесу або умов безпеки: "тривога", "несправність" тощо, а також світлові покажчики системи оповіщення персоналу;

жовтий сигнальний колір:

позначення пристроїв, що відключають механізми й машини, у тому числі аварійні.

7.4.2. Якщо устаткування пофарбоване лакофарбовими матеріалами червоного кольору, то поверхні кришок (дверцят) фарбують у жовтий сигнальний колір. У такий спосіб повинні бути пофарбовані також ручні сповіщувачі систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та пристрої дистанційного пуску систем оповіщення людей.

Написи на жовтому фоні виконуються фарбою чорного кольору.

7.4.3. На території та в приміщеннях підприємств з підвищеною небезпекою встановлюються знаки відповідно до ГОСТ 12.4.026, що показують місця розташування ручних сповіщувачів систем виявлення надзвичайних ситуацій.

7.5. Вимоги до датчиків і сповіщувачів систем виявлення надзвичайних ситуацій

7.5.1. Автоматичні датчики

7.5.1.1. Для виявлення передаварійних ситуацій та небезпечних чинників об'єктів у системах, комплексах допускається застосовувати автоматичні датчики будь-якого принципу дії.

7.5.1.2. Вибір конкретних датчиків здійснюють на етапах розробки завдання на проектування та при проектуванні систем і комплексів на підставі вивчення технологічних карт, регламентів тощо потенційно небезпечних об'єктів. Це можуть бути:

системи контролю гранично допустимих концентрацій хімічних вибухонебезпечних сумішей (газоаналізатори);

системи контролю гранично допустимих концентрацій хімічнонебезпечних газоподібних речовин (хлор, аміак тощо);

системи контролю гранично допустимих рівнів легкозаймистих рідин у резервуарах, апаратах тощо;

системи контролю гранично допустимого тиску рідин і газоподібних сумішей у трубопроводах, апаратах тощо;

системи контролю гранично допустимих температур рідин, речовин та газоподібних сумішей в апаратах, посудинах тощо;

системи контролю гранично допустимих рівнів радіації.

7.5.1.3. Вибір типу датчика залежить від конкретних умов на об'єкті. В обґрунтованих випадках для захисту конкретних апаратів, устаткування, приміщень застосовуються комбінації датчиків різних принципів дії.

7.5.1.4. Автоматичні датчики мають необхідну чутливість, експлуатаційну надійність та захищеність від перешкод.

7.5.1.5. При установці датчиків забезпечують їх захист від перешкод та доступу сторонніх осіб.

Автоматичні датчики, що працюють у складі системи, мають засоби регулювання чутливості в місцях установки тільки за допомогою спеціального інструмента. Засоби регулювання опломбовують.

7.5.1.6. У місцях, де потрібно контролювати наявність людей у небезпечних зонах, установлюють відеокамери, сполучені із системою відеонагляду.

7.5.2. Ручні сповіщувачі

7.5.2.1. Ручні сповіщувачі про небезпеку чи аварію захищають від несанкціонованого включення.

7.5.2.2. Ручні сповіщувачі встановлюють в місцях можливого розташування потенційно небезпечного обладнання таким чином, щоб відстань до них з будь-якого робочого місця не перевищувала 20 метрів. На території підприємства ця відстань повинна бути не більше 40 метрів.

7.5.2.3. Рівень освітленості в місці установки ручного сповіщувача має бути не менше 10 лк.

7.5.2.4. Ручний сповіщувач установлюється на висоті 1,4 +- 0,2 м.

7.5.2.5. Відстань від ручного сповіщувача до кнопок та перемикачів електричних апаратів установлюють не менше 0,5 м, до обладнання, що не містить небезпечних чинників, - 1,5 м, а до обладнання з небезпечними чинниками - 5 м.

7.5.2.6. Ступінь захисту ручних сповіщувачів обирають відповідно до вимог ПУЭ.

7.6. Вимоги до технічних засобів контролювання і реєстрації інформації

7.6.1. Приймально-контрольні прилади та сигналізатори

7.6.1.1. Приймально-контрольні прилади та сигналізатори виконують функції приймання, передавання інформації від датчиків та сповіщувачів, включення світлових і звукових сигналів, визначення місця розташування датчика, від якого надійшов сигнал тривоги.

7.6.1.2. Приймально-контрольний прилад повинен роздільно реєструвати сигнали "тривога" і "несправність".

7.6.1.3. Для визначення датчика, що спрацював, використовуються адресовані сигнали. Адресація організовується як із застосуванням адресної системи сигналізації, так і з підключенням кожного датчика до окремого шлейфа безадресного приймально-контролювального приладу.

7.6.2. Керування й контролювання функціонування систем

7.6.2.1. Технічні засоби керування й контролювання функціонування систем визначаються їх цільовим призначенням.

7.6.2.2. Автоматичні засоби керування й контролювання можуть мати як дублювальні, так і ручні засоби. Доцільність дублювання визначається вимогами забезпечення експлуатаційної надійності систем. Засоби керування і контролювання захищаються від можливих помилкових дій персоналу.

7.6.2.3. При виникненні небезпечної (аварійної) ситуації сповіщувачі (сигналізатори), що включаються, не повинні заважати діям персоналу з реагування на дану ситуацію.

7.7. Системи оповіщення персоналу й населення про надзвичайні ситуації на потенційно небезпечних об'єктах

7.7.1. Загальні вимоги

Безпосередньо на потенційно небезпечних об'єктах на випадок виникнення надзвичайної ситуації створюють об'єктові та локальні системи оповіщення.

7.7.2. Рівень звуку

Рівень звукового сигналу тривоги складає, як мінімум, 85 дБ(А) або на 15 дБ(А) вище рівня будь-якого навколишнього шуму і його тривалість повинна бути більше 30 с.

Цей мінімальний рівень звукового сигналу тривоги повинен бути чутний у будь-якому місці прогнозованої зони ураження.

Рівень звуку в будь-якому місці, де перебувають люди, не повинен перевищувати 120 дБ(А).

7.7.3. Пристрої оповіщення

Кількість і тип оповіщувачів, що використовують, мають бути достатніми, щоб створити рівень звуку відповідно до вимог пункту 7.7.2 Правил.

У будівлі встановлюється, як мінімум, два оповіщувачі, навіть якщо рівень звукового сигналу, що рекомендується, можна забезпечити одним.

Якщо між сповіщувачем та приміщенням знаходиться декілька дверей, сповіщувачі встановлюються в кожному приміщенні, щоб забезпечити гарантоване оповіщення персоналу.

7.7.4. Мовні системи оповіщення

У разі використання мовної системи для оголошення тривоги виконуються наступні вимоги:

відповідне повідомлення, яке б автоматично відтворювалося у разі тривоги відразу ж або після встановленого часу затримки, підготовлюється заздалегідь (записано або синтезовано), передавання цього повідомлення не повинно залежати від присутності оператора;