| 31.07.2009 N 12/20-8-1161 |
| Т.в.о. Міністра | О.В.Мазурчак |
|
N з/п |
Дата надходження звернення |
Автор запитання (прізвище, ім'я та по батькові, адреса, професія, пенсіонер, де навчається) |
Зміст запитання |
Прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка надала відповідь (роз'яснення), зміст даної відповіді (роз'яснення) |
| 1 | 14.07.2009 |
Кокус С.Б. вул. 2-ї П'ятирічки, буд. 29, кв. 13, Керч, АР Крима |
Щодо відключення від системи центрального теплопостачання |
Автору надано відповідь листом від 21.07.2009 N 8/9-7680 за підписом заступника Міністра з питань житлово-комунального господарства Крамаренка Р.М. Згідно із Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про житлово-комунальні послуги" повноваження щодо управління об'єктами житлово-комунального господарства, які перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, визначення виконавця житлово-комунальних послуг та укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг, контроль за технічним станом, використанням та утриманням об'єктів нерухомого майна усіх форм власності, встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, затвердження норм споживання та якості цих послуг, контроль за їх дотриманням і забезпечення необхідного рівня та якості послуг, що надаються населенню, покладено на органи місцевого самоврядування. Питання відключення від мереж централізованого опалення та від мереж гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 N 1268 ). Права власника квартири на інженерні системи будівлі визначаютьсяЦивільним кодексом України . Відповідно до частини другої ст. 382 Кодексу: "власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир". До інженерного обладнання в будинку належать інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови та безпечну експлуатацію квартир (загальнобудинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, ліфти, центральні розподільчі щити електропостачання, а також елементи благоустрою прибудинкової території). Власник квартири не має права самовільно змінювати систему опалення та здійснювати відключення від мереж централізованого опалення. Переобладнання системи опалення призводить до розбалансування внутрішньобудинкової системи опалення, яка відноситься до інженерної системи будинку, як цілісного майнового комплексу. Будь-яке втручання в неї шляхом зміни гідравлічного опору (від'єднання від системи централізованого опалення) погіршує роботу системи загалом, чим порушує права інших мешканців, що є недопустимим заЦивільним кодексом України . Таким чином, з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007N 1268 внесено принципові зміни до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення щодо відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, які унеможливлюють відключення від ЦО і ГВП окремих квартир у багатоквартирному будинку і передбачають можливість відключення від централізованого опалення та гарячого водопостачання будинку в цілому за рішенням загальних зборів, за згодою всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку. Причому навіть відключення від ЦО і ГВП будинку в цілому може здійснюватися тільки у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування схемою теплопостачання відповідно до Закону України "Про теплопостачання" . Іншого чинним законодавством не передбачено |
| 2 | 12.06.2009 |
Сичук І.М. вул. Філатова, 88, кв. 63, м. Одеса, 65074 |
Щодо оплати послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території (квартирної плати) |
Автору надано відповідь листом від 15.07.2009 N 23/899 за підписом заступника начальника ДЖКІ Кірюшина В.М. Звільнення від плати за утримання житла власників викуплених та приватизованих квартир не має підстав, оскільки витрати житлово-експлуатаційних підприємств на утримання житла включають витрати на здійснення комплексу робіт, спрямованих на створення необхідних умов для проживання людей і забезпечення збереження жилих будівель та технічного обладнання. До цих робіт належать прибирання сходових кліток; прибирання прибудинкової території; вивезення та утилізація твердих побутових і негабаритних відходів; освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води, підготовка до весняно-літнього та осінньо-зимового періодів, прочищення димарів та газоходів, наладка технічного обладнання будинку тощо. Виходячи з вищенаведеного, плату за утримання житла зобов'язані вносити як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартира |
| 3 | 09.06.2009 |
Петренко Є.Г. пр. Трубникова, 6, кв. 13, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53213 |
Щодо тарифів та якості житлово- комунальних послуг |
Автору надано відповідь листом від 22.07.2009 N 23/954 за підписом заступника начальника ДЖКІ Кірюшина В.М. Стосовно підвищення та застосування тарифів на житлово-комунальні послуги повідомляємо, що відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України"Про житлово-комунальні послуги" повноваження щодо встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги покладено на органи місцевого самоврядування. Згідно з цим Законом виконавці/виробники житлово-комунальних послуг здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво і подають на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Перед затвердженням тарифів відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2007N 297 Державною інспекцією з контролю за цінами здійснюється економічний аналіз фактичних витрат на виробництво житлово-комунальних послуг щодо їх відповідності економічно обґрунтованому рівню та розміру тарифів, за результатами якого надаються висновки про економічне обґрунтування витрат виробниками послуг. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000N 1819 контроль за правильністю формування, встановлення та застосування тарифів на зазначені послуги, а також здійснення перевірок їх економічного обґрунтування покладено на Державну інспекцію з контролю за цінами та її територіальні органи. Одночасно Держцінінспекція має право вносити пропозиції щодо скасування прийнятих органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим і органами місцевого самоврядування рішень з питань формування, встановлення та застосування цін і тарифів, що суперечать законодавству. Щодо оплати за ненадані житлово-комунальні послуги повідомляємо, що статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. У разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає споживачеві обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Одночасно роз'яснюємо, що відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання управління об'єктами житлово-комунального господарства, які перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, надання необхідного рівня та якості послуг населенню, здійснення відповідно до законодавства контролю щодо захисту прав споживачів належать до повноважень органів місцевого самоврядування. Щодо ремонту житлових будинків повідомляємо, що відповідно до п. 3 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 N 529 , під час формування тарифу на послуги повинна забезпечуватися прозорість усіх його складових з визначенням вартості кожної з них з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири. Умови договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій мають відповідати умовам Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 N 529 . Типовим переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 N 529 , передбачено: поточний ремонт конструктивних елементів, інженерних систем і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього благоустрою, розташованих на прибудинковій території. Таким чином, ремонт житлових будинків має здійснювати організація, яка надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за кошти, які надходять від мешканців даного будинку за утримання будинку, споруд та прибудинкової території. Щодо визначення виконавця житлово-комунальних послуг повідомляємо, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 27 згаданого Закону укладення договорів на надання житлово-комунальних послуг згідно з установленим переліком для об'єктів державної або комунальної власності здійснюється тільки за результатами конкурсу. Перелік житлово-комунальних послуг, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах, визначає орган місцевого самоврядування. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України"Про житлово-комунальні послуги" повноваження щодо визначення виконавця житлово-комунальних послуг належать органам місцевого самоврядування. Додатково повідомляємо, що відповідно до абзацу 2 п. 3 Положення про Державну житлово-комунальну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 N 798 , основним завданням Держжитлокомунінспекції є здійснення в межах своїх повноважень державного контролю (нагляду) за дотриманням законодавства, стандартів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунального господарства. Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідностіКонституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку |
| 4 | 17.06.2009 |
Панчук О.І. вул. Каштанова, 55, кв. 90, м. Нікополь, Дніпропетровська обл., 53210 |
Щодо реалізації законодавства у сфері житлово- комунального господарства |
Автору надано відповідь листом від 20.07.2009 N 23/933 за підписом заступника начальника ДЖКІ Кірюшина В.М. 1. Вимоги Закону України (ЗУ) "Про захист прав споживачів" поширюються на сферу відносин щодо надання та споживання житлово-комунальних послуг. Виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг зобов'язані враховувати вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" з огляду на нижчевикладене. ЗУ "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону,Цивільного кодексу України ,Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів. Одночасно ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки. Згідно зі ст. 3 цього Закону предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг; суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується наКонституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. Таким чином, ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" є спеціальним актом щодо ЗУ "Про захист прав споживачів" та встановлює особливості регулювання відносин з надання та споживання послуг саме у сфері житлово-комунального господарства. З цього випливає, що: при наданні та споживанні житлово-комунальних послуг має одночасно забезпечуватися виконання як ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" , так і ЗУ "Про захист прав споживачів" ; при конкуренції норм (їх розбіжності) ЗУ"Про захист прав споживачів" та ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" повинен застосовуватися ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" як такий, що має вищу юридичну силу; якщо питання не врегульовано ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" , слід звертатися до ЗУ"Про захист прав споживачів" та/або інших нормативно-правових актів. 2. Відповідно до ч. 8 ст. 10 ЗУ "Про захист прав споживачів" виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги). Це може бути акт виконаних робіт. 3. Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 21 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо. Аналогічне положення міститься в пп. 2 п. 13 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 529 . Таким чином, споживач у будь-який час має право звернутися до виконавця послуг щодо одержання інформації про відповідні послуги. Цьому праву споживача кореспондується безумовний обов'язок виконавця таку інформацію надати. 4. Законодавством не передбачено необхідності щомісячно складати акт приймання-передачі наданих послуг. 5. Ви маєте право надавати свої пропозиції щодо внесення до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій додаткових умов порівняно з умовами типового договору з огляду на таке. Типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 529 . При цьому згідно з абз. 3, 5 п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій , затвердженого цією ж постановою, за результатами громадських слухань перелік послуг за кожним будинком може бути зменшено виконавцем порівняно з типовим переліком за умови одержання у строк до 30 днів з дати проведення громадських слухань оформленого письмово в установленому законодавством порядку рішення власників житлових будинків (гуртожитків), власників квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) про забезпечення надання послуг, запропонований виконавцем перелік яких зменшено; з власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг), що передбачає надання послуг, перелік яких визначений за результатами громадських слухань згідно з типовим переліком. Одночасно відповідно до пп. 8 п. 10 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 529 , споживач має право на внесення за погодженням з виконавцем у договір змін, що впливають на розмір плати за послуги. 6. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Ці відносини є цивільно-правовими. Згідно з ч. 1 ст. 1Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Одночасно у ч. 1 ст. 19Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, ви не зобов'язані бути учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг, якщо не маєте на це бажання, а відповідно і не зобов'язані укладати договір на отримання житлово-комунальних послуг; у разі надходження пропозиції укласти такий договір маєте право відмовитися від його укладення. 7. Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним. Тому у разі незгоди з певними умовами вже укладеного договору ви маєте право звернутися до суду з приводу визнання його недійсним. 8. Згідно з п. 20 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 529 , цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до дати, вказаної в самому договорі; у разі коли за місяць до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим. Відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. У ст. 631Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору; договір набирає чинності з моменту його укладення; сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення; закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Таким чином, надавач послуг має право нараховувати споживачеві оплату за надані послуги за час до моменту укладення договору, лише якщо договором встановлено, що його умови застосовуються до відносин, які виникли між надавачем послуг та споживачем до його укладення. Якщо між вами та надавачем послуг такої згоди не досягнуто, нарахування вам оплати за послуги не відповідає вимогам законодавства. 9. Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Згідно з ч. 5 ст. 32 цьогоЗакону у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів. Згідно з п. 2 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 529 , виконавець надає послуги відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до цього договору. Отже, надавач послуг, у разі зміни тарифу на відповідні житлово-комунальні послуги, зобов'язаний надати споживачеві рішення органу місцевого самоврядування, яким такий тариф встановлено; це рішення є невід'ємною частиною договору про надання житлово-комунальних послуг. Разом із вищевикладеним інформуємо, що постанову Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 560 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 529 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" визнано такою, що втратила чинність |
| 5 | 10.06.2009 |
Богомолець А.П. вул. Щорса, 29, кв. 3, м. Чернігів, 14017 |
Щодо роз'яснень з приводу послуг та статусу консьєржів |
Автору надано відповідь листом від 08.07.2009 N 8/7-7226/1 за підпи- сом заступника Міністра Запатріної І.В. Відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (Доповнення та зміниN 3 від 28.12.2001 ) встановлено завдання, обов'язки, а також кваліфікаційні вимоги до професії консьєржа. Так, консьєрж: - стежить за схоронністю визначеного власником будинку у під'їзді за вказаним робочим місцем рухомого і нерухомого майна, що включено до відповідного переліку, та збереженням його цілісності та справності, проводить відкрите візуальне спостереження за цим майном. У разі реальної загрози негативного безпосереднього впливу факторів кримінального, побутового або екологічного характеру вживає заходів щодо рятування майна; - стежить за наявністю, справністю та умовами безпечного побутового користування технічними системами та засобами життєзабезпечення. У разі виявлення пошкоджень, зіпсованості, спрацьованості або закінчення експлуатації цих систем та засобів терміново доповідає відповідним службам; - зберігає ключі від підсобних приміщень, горищ, підвалів, запасних виходів тощо, необхідність доступу до яких може виникнути при аварійних ситуаціях; - стежить за санітарним станом вестибюля та місць загального користування у під'їзді будинку; - періодично перевіряє справність технічних систем та засобів охоронного призначення; - повідомляє у разі наявності внутрішнього зв'язку мешканців за їхніми заявками про прибуття відвідувачів, інформує відвідувачів про розташування квартир та службових приміщень на поверхах будинку; - приймає та передає об'єкт спостереження та ключі від приміщень по закінченні зміни згідно з інвентаризаційним описом матеріальних цінностей. Консьєрж повинен знати: - нормативні акти органів центральної влади та місцевого самоврядування з питань санітарії та гігієни, благоустрою, утримання будинку; - стандарти з охорони праці, екологічної та пожежної безпеки, правила безпечного користування засобами життєзабезпечення в місцях загального користування; - організаційні вимоги щодо схоронності майна, розташованого у будинку, та службові інструкції, що встановлюють порядок нагляду за ним; - місця розташування правоохоронних органів та спосіб встановлення зв'язку з ними; - номери телефонів виклику таксі, швидкої допомоги, пожежної охорони, міліції, аварійної служби газу, охорони, диспетчерських житлово-експлуатаційних підприємств тощо, підстави термінового виклику; - розташування технічних систем та засобів охоронного призначення: засобів охоронної, охоронно-пожежної та тривожної сигналізації, технічного захисту, контролю доступу та охоронного телебачення, засобів зв'язку, освітлення, протипожежного захисту, що знаходяться у під'їзді, і правила користування ними; - основи кримінального та адміністративного законодавства про майнові правопорушення щодо майна власників, а також про адміністративну відповідальність за хибний виклик спеціальних служб, а також про кримінальну відповідальність за ненадання допомоги. Кваліфікаційні вимоги: повна або базова загальна середня освіта, професійно-технічна освіта, первинна професійна підготовка або перепідготовка у навчальному закладі чи на виробництві, без вимог до стажу роботи. Кваліфікаційна характеристика затверджена 11 жовтня 2001 року Головним управлінням Державної служби охорони при МВС України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 N 529 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд прибудинкових територій. Цей Порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Додатком до Порядку визначено Типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Відповідно до п. 25 зазначеного Порядку вартість інших послуг (утримання служб консьєржів, вбудованих паркінгів, установлення і утримання замково-переговорних пристроїв тощо) сплачується понад розмір плати за послуги на підставі договорів, укладених між власниками житлових будинків (гуртожитків), власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку), власниками нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) та відповідними надавачами послуг. Зазначеними договорами визначаються завдання та обов'язки, права, відповідальність сторін, умови роботи та розмір і спосіб оплати тощо. Порядок укладення трудових договорів регламентовано законодавством про працю |
| 6 | 22.06.2009 |
Кімінгижи Д.І. вул. Хуторівка, 34/43, м. Львів, 79070 |
Щодо дій органів місцевої влади |
Автору надано відповідь листом від 20.07.2009 N 8/7-7634 за підписом заступника Міністра Запатріної І.В. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" право на приватизацію кімнати (кімнат) у гуртожитку мають громадяни, які на законних підставах тривалий час (не менше п'яти років) зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, та не мають іншого власного житла. Сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які є об'єктами права державної чи комунальної власності, та гуртожитки, які перебувають у повному господарському віданні чи в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом незалежно від форми власності, крім гуртожитків, що знаходяться на балансі військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України. Цей Закон не поширюється на гуртожитки, що на законних підставах знаходяться у приватній власності, у тому числі ті, що передані територіальним громадам у постійне чи тимчасове користування. Мешканці гуртожитків державної та приватної форми власності будуть мати змогу використати своє право на житло шляхом приватизації кімнат у гуртожитку відповідно до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" з моменту передачі цих гуртожитків у власність відповідних територіальних громад. Відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, регулюються Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" . Об'єктами передачі згідно із цим Законом , серед іншого, є житловий фонд, який перебуває у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій або не ввійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом. Ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування. Передача зазначеного житлового фонду у комунальну власність здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій. Така передача здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.95 N 891 затверджено Положення про порядок передачі у комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій. Спірні питання вирішуються в судовому порядку. Згідно із статтями 127- 131 Житлового кодексу УРСР та Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 N 208 , гуртожитки є спеціально збудованими або переобладнаними для цієї мети житловими будинками, які призначені для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також громадян у період роботи чи навчання. Гуртожитки поділяються на два типи: для проживання сімей (жилі приміщення складаються з однієї або кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні сімей); для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках). Надання гуртожитку статусу житлового будинку можливе лише після приведення цих будинків (за рішенням власника) шляхом реконструкції до вимогДБН В.2.2-15-2005 "Житло- ві будинки. Основні положення". Гуртожитки "сімейного типу" загалом відповідають зазначеним вимогам. Тому органи місцевого самоврядування можуть ухвалити рішення про зміну статусу будинку без проведення реконструкції. Доцільність переобладнання кімнат у гуртожитку визначається можливістю поділу приміщень на квартири із дотриманням вимог згаданого документа. Відповідно до чинногоЖитлового кодексу жилі будинки реєструються як гуртожитки органами місцевого самоврядування, зняття статусу гуртожитків із зазначених будинків і надання статусу житлового будинку після їх реконструкції також належить до їх компетенції. Переважне право на заселення приміщень у такому будинку надається колишнім постійним мешканцям гуртожитку, які згідно з чинним законодавством не можуть бути виселені без надання іншого житла. Умови та перелік осіб, яких не може бути виселено без надання іншого житла, визначено чинним Житловим кодексом таПримірним положенням про гуртожитки . Приватизація квартир здійснюється на загальних підставах відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" . Загальна площа квартири визначається відповідно до вимог додатка 2 до Будівельних норм і правил (СНіП) 2.08.01-89 "Жилые здания". У випадку коли в квартирі мешкають два і більше наймачів розрахунок розподілу загальної площі здійснюється відповідно до вимог додатка 1 до Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 15.09.92N 56 із змінами і доповненнями, внесеними наказом Держжитлокомунгоспу України від 15.08.94N 72 . Відповідно до п. 6 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 N 127 та зареєстрованої в Мін'юсті України 10.07.2001 за N 582/5773, загальна площа гуртожитків визначається як сума площ житлових і допоміжних приміщень (вбудованих шаф), включаючи площу приміщень культурно-побутового призначення та медичного обслуговування. Отже, розрахунок розподілу місць загального користування у гуртожитках, в яких приміщення знаходяться у відокремленому користуванні громадян, повинен виконуватись аналогічно. |