Однакове застосування органами Антимонопольного комітету України (надалі - Комітет) та суб'єктами господарювання пункту 2 частини 3 статті 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції", як правової підстави звільнення суб'єктів господарювання від одержання дозволу на концентрацію, обумовлює необхідність встановлення єдиних підходів щодо визначення фінансових операцій та операцій з цінними паперами, як основного виду діяльності суб'єкта господарювання.

Крім того, у практиці діяльності органів Комітету трапляються випадки, коли суб'єкти господарювання, основним видом діяльності яких є проведення фінансових операцій чи операцій з цінними паперами, своїми діями щодо придбання часток (акцій, паїв) суб'єкта господарювання з метою їх наступного перепродажу (що не є концентрацією відповідно до пункту 2 частини 3 статті 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а отже не потребують одержання дозволу органів Комітету) призводять до набуття іншими суб'єктами господарювання контролю над суб'єктом господарювання, чиї частки (акції, паї) є об'єктом зазначеного придбання.

Таким чином, метою даних рекомендаційних роз'яснень, які надаються відповідно до частини 5 статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є підвищення ефективності застосування положень пункту 2 частини 3 статті 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та, відповідно, пункту 2.2.2 Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (Положення про концентрацію), затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 лютого 2002 року N 33-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 березня 2002 року за N 284/6572, в частині встановлення єдиних підходів щодо визначення фінансових операцій та операцій з цінними паперами як основного виду діяльності суб'єкта господарювання, а також визначення порядку здійснення суб'єктами господарювання, основним видом діяльності яких є фінансові операції чи операції з цінними паперами, дій, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 22 зазначеного Закону, з метою запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

При наданні цих роз'яснень Антимонопольний комітет України виходить з наступного.

1. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції" концентрацією визнається безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції" концентрацією не визнається придбання часток (акцій, паїв) суб'єкта господарювання особою, основним видом діяльності якої є проведення фінансових операцій чи операцій з цінними паперами, якщо це придбання здійснюється з метою їх наступного перепродажу за умови, що зазначена особа не бере участі в голосуванні у вищому органі чи інших органах управління суб'єкта господарювання. У такому випадку наступний перепродаж має бути здійснений протягом одного року з дня придбання часток (акцій, паїв). На клопотання зазначених осіб із обґрунтуванням про неможливість здійснення наступного перепродажу органи Комітету можуть прийняти рішення про продовження цього строку.

2. Законодавство про захист економічної конкуренції не містить визначення терміну "Фінансові операції" та "Операцій з цінними паперами", тому для визначення цих термінів використовуються визначення, які містяться в інших нормативно-правових актах законодавства України.

2.1. Визначення терміну "Фінансова операція" міститься у абзаці 5 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", а саме:

"фінансова операція - будь-яка операція, пов'язана із здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу".

Невичерпний перелік видів фінансових операцій визначено абзацами 6-17 статті 1 зазначеного Закону.

Термін "суб'єкт первинного моніторингу" визначено у частині 2 статті 4 зазначеного Закону. Зокрема, до таких суб'єктів належать банки, страхові та інші фінансові установи, товарні, фондові та інші біржі, професійні учасники ринку цінних паперів тощо.

2.2. Визначення терміну "Операції з цінними паперами" відсутнє у законах України.

Разом з тим з метою впорядкування діяльності на ринку цінних паперів, відповідно до статті 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює вимоги щодо обігу цінних паперів.

Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.98 N 61 "Про затвердження Положення про депозитарну діяльність" встановлено, що:

"операція з цінними паперами - дія учасника ринку цінних паперів щодо цінних паперів, яка призводить до зміни власника або передачі хоча б однієї з правомочностей власника".

Крім того, стаття 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає принципи оподаткування операцій з цінними паперами та пунктом 7.6.2 встановлює, що дані норми поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.