На виконання пункту 2 Національного плану заходів з реалізації положень Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2005 року N 346-р, з метою запровадження щорічної інвентаризації антропогенних викидів та абсорбції парникових газів

1. Затвердити Галузеву методику розрахунку шкідливих викидів, які надходять від теплогенеруючих установок комунальної теплоенергетики України, що додається.

2. Управлінню теплоенергетики (В.М.Бербенець) забезпечити розміщення цього наказу в "Інформаційному бюлетені" та на веб-сайті Мінбуду України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Г.М.Семчука.

Ця методика встановлює порядок визначення викидів забруднюючих речовин в атмосферу від комунальних котельних побутового сектора та окремих котлів при спалюванні природного газу вхідною тепловою потужністю менше 50 МВт.

Основні напрями використання методики:

- прогнозування та оцінка обсягів викидів забруднюючих речовин;

- складання державної статистичної звітності в галузі охорони атмосферного повітря;

- проведення інвентаризації викидів, видів та обсягів забруднюючих речовин на зазначених об'єктах.

У цій методиці є посилання на такі нормативні документи:

- Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами);

- Закон України "Про охорону атмосферного повітря" (із змінами);

- Закон України "Про електроенергетику" (із змінами);

- Закон України "Про теплопостачання";

- Національний план заходів з реалізації положень Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.08.2005 N 346-р.

3.1. Джерела викидів

У методиці розглядаються викиди забруднюючих речовин від окремих котлів, котельної. Котельня може включати один або серію котлів різних розмірів, які розміщені на даній площадці. Якщо в котельні розташовано більше одного котла, необхідно прийняти рішення про їх об'єднання з урахуванням агрегації їх викидів. При цьому всі котли, які розміщені на даній площадці, об'єднані в одну трубу, розглядаються як одне джерело викиду.

3.2. Визначення

Котел - технічний засіб, в якому відбувається спалювання палива з метою виробництва тепла для місцевого індивідуального використання.

Котельня - це один або більше котлів на даній площадці, сумарні викиди від яких зведені до однієї можливої труби і розглядаються як одне джерело.

Викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин.

3.3. Викиди

Утворення оксиду вуглецю (CO) завжди супроводжує процес спалювання, особливо при умовах протікання реакцій у стехіометричному співвідношенні. На механізм утворення CO впливають умови спалювання.

При спалюванні газу викиди важких металів відсутні. Можливий викид ртуті тільки при її наявності в газі. В природному газі, який споживається в Україні, ртуть не визначена, тому викиди ртуті, як правило, відсутні і не розраховуються.

Визначення валових викидів забруднюючих речовин при спалюванні газу в котлах комунального сектора визначається на основі розрахунку показника емісії забруднюючої речовини.

Показник емісії характеризує масову кількість забруднюючої речовини, яка викидається теплосиловою установкою в атмосферне повітря разом з димовими газами, віднесену до одиниці енергії, що виділяється під час згоряння палива. Він залежить від багатьох чинників. Існують два показники емісії: узагальнений та специфічний.

Узагальнений показник емісії забруднюючої речовини є середньою питомою величиною викиду для певної категорії теплосилових установок, певної технології спалювання палива, певного виду палива з урахуванням заходів щодо зниження викиду забруднюючої речовини. Він не враховує особливостей хімічного складу палива.

Специфічний показник емісії є питомою величиною викиду, яка визначається для конкретної теплосилової установки з урахуванням індивідуальних характеристик палива, конкретних характеристик процесу спалювання та заходів щодо зниження викиду забруднюючої речовини.

При наявності обох показників емісії забруднюючої речовини необхідно використовувати специфічний.

Специфічний (конкретний) показник емісії може визначатися як на основі характеристик палива, так і на основі вимірювань концентрацій забруднюючих речовин, наприклад оксидів азоту, при проведенні режимних випробувань котлів.

Специфічний показник емісії j-ї забруднюючої речовини для конкретного джерела викиду розраховується через виміряну концентрацію за формулою:

c'j - виміряна масова концентрація j-ї забруднюючої речовини в сухих димових газах, приведена до нормальних умов та стандартного вмісту кисню, мг/нм.куб.;

fH - ступінь зміни викиду забруднюючої речовини при зменшенні навантаження теплосилової установки (для оксидів азоту - див. розділ 1, для інших забруднюючих речовин fH = 1);

nI - ефективність первинних (режимно-технологічних) заходів скорочення викиду;

nII - ефективність вторинних заходів (азотоочисної установки).

де fH - ступінь зменшення викиду оксидів азоту під час роботи на низькому навантаженні;

Qф - фактична введена теплова потужність установки спалювання, МВт;

QH - номінальна введена теплова потужність установки спалювання, МВт;

z - емпіричний коефіцієнт, який залежить від виду установки спалювання, її потужності.

Введена теплова потужність - це енергетичний вміст палива, введеного в установку спалювання для одержання установленої вихідної потужності, за одиницю часу. Визначається як добуток нижчої робочої теплоти згоряння палива на витрату введеного палива і вимірюється у МВт.

За відсутності даних про витрату палива та його калорійність замість відношення Qф/QH можна брати відношення фактичної та номінальної паропродуктивностей установки спалювання або відношення кількості відпущеного тепла (Гкал) за певний період часу до добутку номінальної теплопродуктивності (Гкал/год.) на кількість годин роботи установки спалювання за той же час.

Емпіричний коефіцієнт z визначається під час випробувань установки спалювання. За їх відсутності значення z береться з таблиці 2.

Первинні (режимно-технологічні) заходи спрямовано на зменшення утворення оксидів азоту в топці або камері згоряння котла. До цих заходів належать: використання малотоксичних пальників, ступенева подача повітря та палива, рециркуляція димових газів тощо. Значення ефективності застосування первинних заходів nI, окремих та їх комбінацій, визначаються за результатами випробувань котла після їх впровадження і затверджуються відповідними актами. Орієнтовні значення ефективності первинних заходів зменшення викиду оксидів азоту наведено в таблиці 3.

4.2. Оксид вуглецю CO

Утворення оксиду вуглецю CO є результатом неповного згоряння вуглецю органічного палива. При зменшенні потужності установки спалювання концентрація CO в димових газах зростає.

За відсутності постійних вимірювань концентрації CO валовий викид оксиду вуглецю визначається за формулами (1) і (2).

Для конкретного котла може бути визначено специфічний показник емісії оксиду вуглецю на основі актів випробувань теплосилової установки.

Масовий вміст вуглецю в паливі визначається на основі елементного аналізу палива, що спалюється. Для газоподібного палива його може бути визначено, якщо відомий об'ємний вміст компонентів газоподібного палива (додаток Б). За відсутності даних про склад природний газу, що спалюється, слід користуватися даними додатка В.