Відповідно до Положення про Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства, затвердженого Указом Президента України від 19.08.2002 N 723/2002, та з метою поліпшення нормативно-методичного забезпечення діяльності бюро технічної інвентаризації щодо проведення робіт з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна

1. Затвердити Методичні рекомендації з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна (далі - Методичні рекомендації) (додаються).

2. Управлінню експлуатації житлового фонду (В.М.Кірюшин):

- забезпечити доведення зазначених Методичних рекомендацій до відома і керівництва в роботі Рескомітету житлово-комунального господарства АР Крим, управлінням житлово-комунального господарства облдержадміністрацій, Севастопольському міськжитлоуправлінню, Головному управлінню житлового господарства м. Києва, бюро технічної інвентаризації України;

- разом з Українською асоціацією бюро технічної інвентаризації "Укртехінвентаризація" (Л.Х.Черненко) провести навчання працівників бюро технічної інвентаризації України з застосування Методичних рекомендацій;

- подати наказ для державної реєстрації у Міністерство юстиції України.

3. Українській асоціації "Укртехінвентаризація" (Л.Х.Черненко - за згодою) забезпечити видання Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Комітету О.Б.Лотоцького.

1.1 Методичні рекомендації є інформаційно-роз'яснювальним посібником до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна (далі - Інструкція), затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 р. N 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 р. за N 582/5773 (із змінами та доповненнями, внесеними наказом Держжитлокомунгоспу України від 26.11.2002 р. N 73, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 26.12.2002 р. за N 1009/7297).

1.2 Методичні рекомендації деталізують порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, господарських будівель та споруд щодо обмірів і підрахунку їх площ та об'ємів, обстеження і оцінки технічного стану, визначення вартості об'єктів.

2.1 Технічній інвентаризації підлягають об'єкти завершені і не завершені будівництвом. Перелік об'єктів, що підлягають технічній інвентаризації, передбачений у розділі 2 Інструкції.

2.2 У разі невизначеності щодо призначення об'єкта рекомендується керуватися розробленим та затвердженим в установленому порядку проектом будівництва (реконструкції, переобладнання) будинків і споруд, чинними будівельними нормами, проектами або проектами-аналогами, а при їх відсутності - іншими документами, що нададуть можливість визначити призначення об'єкта.

2.3 На незавершені будівництвом об'єкти здійснюється інвентаризація наявного стану будівництва, визначається вартість конструктивних елементів, складається довідка про відсоток готовності об'єкта (додаток 2 до Інструкції про порядок видачі довідок-характеристик на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб та зареєстровані в бюро технічної інвентаризації, затвердженої наказом Держжитлокомунгоспу від 30.04.96 N 35).

2.4 Приміщення у житлових та громадських будинках, відповідно до їх призначення, є основними та допоміжними.

Основними приміщеннями вважаються такі, що визначають функціональне призначення будинку.

Допоміжними є приміщення, які призначені для допоміжних функцій будинку.

Основні та допоміжні приміщення у житлових будинках (квартирах) визначені у будівельних нормативних документах - СНиП 2.08.01-89 "Жилые здания" та ДБН 79-92 "Житлові будинки для індивідуальних забудовників України".

Визначення термінів "житлові будинки, квартири, житлові приміщення та допоміжні приміщення житлових будинків та квартир" наведені у додатку 10 до Інструкції.

2.5 У зв'язку з розширенням сфери використання житлових та допоміжних приміщень, відповідно до сучасних вимог щодо підвищеного рівня комфорту, у житлових будинках створюються приміщення нового призначення: вітальні, їдальні, домашні кабінети, бібліотеки, дитячі ігрові кімнати, більярдні, тренажерні, молебні кімнати, вимоги до яких аналогічні вимогам, що пред'являються до житлових, і тому ці приміщення відносяться до категорії житлових.

Перелік допоміжних приміщень квартир поповнився передпокоями, кухнями-їдальнями, холами, зимовими садами, пральними, гардеробними та іншими приміщеннями.

2.6 Основні та допоміжні приміщення у громадському будинку, перелік яких наведено в Інструкції, залежать від типу громадського будинку.

Наприклад:

У будинках дитячих дошкільних закладів до основних слід відносити приміщення:

- групових осередків (ігрові, спальні, буфетні, роздягальні тощо);

- зали для музичних, фізкультурних, навчальних занять, ігротеки, методкабінети, комп'ютерні класи, кімнати ручної праці, зали басейнів;

- медичні приміщення - стоматкабінет, процедурний і фізіотерапевтичний кабінети, ізолятор;

- кабінет завідуючого.

До допоміжних приміщень відносяться:

- кухня з роздавальною, мийна кухонного посуду, заготівельний цех, охолоджувальні камери, комори для зберігання продуктів, завантажувальна, їдальня персоналу, душова, туалет персоналу, комори чистої та брудної білизни, пральня, приміщення інженерного обладнання будинку (електрощитова, бойлерна, насосна, венткамера тощо), колясочні, коридори, сходові клітки, тамбури тощо.

У будинках навчальних закладів, в залежності від типу навчального закладу, до основних приміщень відносяться:

- класи (в загальноосвітніх школах), навчальні кабінети, лабораторії та аудиторії тощо;

- кабінети креслення (в школах), зали креслення, малювання, живопису, скульптури (в профтехучилищах, вищих навчальних закладах);

- театральні, музичні, репетиційні класи (в училищах та вищих навчальних закладах);

- актові зали, конференц-зали (у школах та профтехучилищах, вищих навчальних закладах);

- навчально-виробничі приміщення - майстерні для ручної праці, загальнослюсарної підготовки, механічної, електрозварювальної, слюсарно-складальної (у міжшкільних навчально-виробничих комбінатах та навчальних комбінатах);

- навчально-наукові аудиторії (у вищих навчальних закладах);

- фізкультурно-спортивні зали (універсальні, загальнофізичної підготовки), зали басейнів;

- клубно-видовищні зали, студії, клас-студії музики та співу, майстерні народних ремесел, прикладного мистецтва, технічного моделювання, фотокіностудії, універсальні гурткові, клуби (для об'єднань туристів, краєзнавців, шахматистів та ін.), читальні зали бібліотек (у загальноосвітніх школах);

- громадського харчування - зали їдалень, буфетів (у всіх навчальних закладах);

- медичного обслуговування - стоматкабінети, фізіотерапевтичні кабінети, процедурні, терапевтичні, психофізичного розвантаження (у кожному навчальному закладі);

- адміністративно-службові - кабінети, приймальні, викладацькі, канцелярії, зали вченої ради, методичні кабінети, кімнати відпочинку та психофізичного розвантаження викладачів, канцелярії, бухгалтерії (у всіх навчальних закладах).

До допоміжних приміщень відносяться:

- вестибюлі, гардероби, рекреації, санвузли, коридори, комори, інвентарні, фойє, радіовузли, кіноапаратні, інвентарні при майстернях трудового навчання, інструментальні, комори для сировини та готових виробів (з обробки металу, деревини, тканин, керамічних виробів, кулінарії), архіви, книгосховища, ротаторні, експедиції, душові, роздягальні, снарядні, мийні лабораторного посуду, кухні з роздавальними, цехи приготування їжі, мийні кухонного та столового посуду, холодильні камери, завантажувальні та тарні, комори для зберігання продуктів, білизняні, інвентарні (кухонні), комори буфетів, гардеробні персоналу, технічні приміщення басейнів, експлуатації будинків (електрощитові, теплопункти, насосні, венткамери тощо).

У будинках та спорудах для охорони здоров'я і відпочинку до основних приміщень відносяться:

- палатні відділення, лікувально-діагностичні відділення, рентгено-діагностичні відділення, кабінети ангіографії, відділення комп'ютерної та рентгенної томографії, кабінети термодіагностики, лабораторії, ординаторські, операційні, пологові, реанімаційні, процедурні, кабінети фізіотерапевтичного лікування, приміщення приймання і виписування, патологоанатомічні відділення, аптеки, станції швидкої допомоги, їдальні, зали лікувальної фізкультури, приміщення культурно-масового, туристичного, спортивно-оздоровчого призначення, адміністративні приміщення (кабінети).

До допоміжних приміщень відносяться:

- адміністративно-господарські приміщення, кухні, комори, інвентарні, побутові приміщення персоналу, тамбури, вестибюлі, гардеробні, коридори, рекреації, холи, санвузли, а також інші допоміжні приміщення, аналогічні зазначеним у попередніх типах громадських будинків.

У будинках та спорудах фізкультурно-оздоровчого та спортивного призначення до основних приміщень відносяться:

- спортивні зали, стадіони, катки, арени, басейни, елінги, велотреки, спортивні трибуни, ложі, балкони (внутрішні для глядачів), тренерські кімнати, адміністративні кабінети, лікарські кімнати, масажні.

До допоміжних приміщень відносяться:

- інвентарні, снарядні, комори, вестибюлі, холи, коридори, рекреації, санвузли, технічні та інші приміщення, аналогічні зазначеним у попередніх типах громадських будинків.

У будинках вказаного призначення до основних приміщень слід відносити:

- зали для глядачів, фойє, сцени, артистичні, бутафорні, майстерні для ремонту-реставрації експонатів, місця для оркестру, ложі, балкони, кінопроекційні, зали - лекторії, танцювальні зали (зали дискотек), приміщення кас, читальні зали бібліотек, кімнати відпочинку, буфетні, кабінети адміністрації.

До допоміжних приміщень відносяться:

- комори декорацій, інвентарні, приміщення для тварин у цирках, фуражні, вестибюлі, холи, рекреації, коридори, адміністративні (допоміжні), санвузли, технічні та інші приміщення, аналогічні допоміжним приміщенням навчальних закладів.

2.7 Об'єкти, що підлягають технічній інвентаризації, можуть бути розміщені на земельних ділянках окремо або прибудовані (приблоковані) до інших будинків чи будівель, що особливо характерно для міської квартальної забудови історичного минулого.

Крім того, у садибній забудові можливі прибудови (блокування) житлових будинків з нежитловими, у тому числі з господарськими будівлями для утримання худоби та птахів (площа яких не перевищує 50,0 кв.м), ізольованими від житлових кімнат та кухонь не менш, ніж трьома підсобними приміщеннями.

Господарські будівлі, в яких розміщені сауни, басейни, більярдні тощо, відносяться до допоміжних будівель.

Примітка. Визначення основних та допоміжних приміщень об'єктів виробничого призначення наводяться у відповідних відомчих нормативах.

3.1 Загальні вимоги

3.1.1 Під час технічної інвентаризації виконується обмір будинків, господарських будівель та споруд, розташованих на земельних ділянках. Обміри здійснюються вимірювальними приладами, найбільш поширеним з яких є рулетка.

Рулеткою 20-метрової або більшої довжини рекомендується здійснювати зовнішній обмір великих будинків та земельних ділянок.

Кращим з вимірювальних приладів є електронна рулетка, застосування якої вдосконалює процес обміру та підвищує рівень точності при виконанні робіт.

Так при обмірі об'єкта довжиною від 1 до 10 метрів, десятиразовий контроль може встановити помилку, що не перевищує +-5 мм.

3.1.2 Ескіз плану будинку та абрис земельної ділянки виконуються на бланках встановленої форми (додатки 1.12 та 1.13 до Інструкції. Для будинків довжиною більше 15-20 м, а також земельних ділянок з великою кількістю будівель та споруд, коли ескіз (абрис) важко розмістити на бланку встановленої форми, він виконується на папері.

В залежності від величини будинку (забудови ділянки) формат ескізу (абрису) має бути 210 х 297 мм або більших розмірів.

З лівого боку ескізу (абрису) залишається поле 2-3 см для підшивки.

3.1.3 Усі цифри в ескізі (абрисі) проставляються в двох напрямах, щоб їх було можливо прочитати по горизонталі зліва направо, по вертикалі - знизу вверх.

Цифри мають бути написані розбірливо (без перекреслень та затемнення креслення) і щоб було зрозуміло, до якого проміру конкретно відноситься кожна цифра або надпис.

3.1.4 Заокруглення цифрових показників лінійних промірів не допускається (фіксується показник до сотих).

Перекреслення ескізу (абрису) в камеральних умовах не дозволяється.

Примітка. Недбало складені ескіз або абрис, незручні для читання, розглядаються як брак. Те ж відноситься і до ескізу, який має пропуски.

У випадку, коли на ескізі виконаний невірний надпис розміру, останній не повинен стиратися чи замальовуватися коректором, натомість його слід закреслити і зверху надписати вірний розмір.

3.2 Порядок складання ескізу

3.2.1 При обмірі багатоповерхових будинків ескіз (додаток 1.12 до Інструкції складається на кожний поверх будинку, починаючи з підвального і закінчуючи останнім (верхнім) поверхом.

Для полегшення робіт по складанню ескізів, при можливості, слід використовувати проекти об'єктів, що інвентаризуються. При візуальному обстеженні об'єкта рекомендується враховувати наступні характеристики:

- площа приміщень;

- висота (від підлоги до стелі);

- наявність природного освітлення (вікна);

- матеріали фундаментів, стін (перегородок), перекриття та покрівлі щодо їх капітальності і довговічності;

- наявність інженерного обладнання.

3.2.2 Ескіз будинку виконується безмасштабно.

3.2.3 У тих випадках, коли в ескізі неможливо здійснити всі записи і проставити всі проміри будинку, допускається збоку на чистому полі ескізу робити виноску і викреслювати у більших розмірах потрібний вузол плану і проставляти необхідні розміри.

3.2.4 Кожний будинок (будівля) чи прибудова повинні бути обміряні за своїм периметром по цоколю для підрахування забудованої площі і вище цоколя з точністю до +-1 см на кожні 10 м проміру по поверхні стін будинку (будівлі) з узяттям всіх необхідних розмірів для підрахунку площ будинків (будівель), їх прибудов.

Примітка. Виступаючі частини стін (пілястри, розкріповки) товщиною до 10,0 см та шириною до 1,0 м не заміряються і на ескіз не наносяться. Усі інші виступи в будинках заміряються, наносяться на ескіз і включаються до загальної кубатури будинку.

3.2.5 Послідовність обміру та складання ескізу будинку наступна:

- замальовка в ескізі контуру зовнішніх капітальних стін будинку, контуру стін прибудов, ґанків, сходів тощо, а також віконних та дверних прорізів по всьому зовнішньому периметру стін;

- початкова точка обміру будинку в ескізі позначається нулем. Цифри, що показують початок і кінець віконних і дверних прорізів, виступів, ґанків, сходів тощо записуються в ескізі перпендикулярно по відношенню до накресленої стіни.

У тих місцях, де обмір по всьому периметру стін недоступний, зовнішній промір може бути визначено шляхом підсумовування внутрішніх промірів приміщень і товщин стін.

3.2.6 При обмірі багатоповерхових будинків з вікнами однакової ширини, розміщених на всіх поверхах і по одних вертикальних осях, зняття розмірів щодо розміщення вікон здійснюється лише на першому поверсі. Вікна, розташовані не по одній осі, або вікна різних розмірів заміряються (прив'язуються) на кожному поверсі окремо всередині приміщень.

3.2.7 При обмірі дерев'яних будинків, кути яких зрубані "в чашечку" з випуском кінців брусів (пластин), довжина і ширина цих випусків не обміряються.

3.2.8 Висотою будинку садибного типу (будівлі) вважається відстань від рівня спланованої поверхні землі до верхньої лінії завершення карнизу. Це правило не поширюється на будинки, які мають мансарди, підвали.

3.2.9 При наявності в будинку підвалу висота будинку рахується від позначки +- 0,00 (рівень підлоги першого поверху) до відмітки верху перекриття останнього поверху.

Висота підвалу визначається від рівня підлоги підвалу до поверхні підлоги 1-го поверху.

3.2.10 Для визначення висоти мансардного поверху (з нахиленою стелею) береться середня відстань від підлоги мансарди до верхньої поверхні її перекриття.

3.2.11 У будинках, будівлях та прибудовах до них, які мають односкатний дах, висотою вважається середня відстань від землі до лінії перетину зовнішньої стіни із скатом даху.

3.2.12 Висота будинку (будівлі), зведеного на стовпах, без фундаменту (на палях) визначається від верху ростверка до верхньої лінії завершення карнизу (включаючи висоту всіх поверхів).

У разі розташування об'єкта на косогорі за висоту будинку (будівлі) приймається підсумована висота від урізу цоколя до верхньої лінії завершення карнизу плюс середня виважена висота цоколя, одержана за результатом виміру висот цоколя у всіх необхідних місцях.

3.2.13 Після закінчення робіт по зовнішньому обміру будинку продовжуються обміри внутрішніх приміщень.

Ескіз складається на всі приміщення відразу або поступово, одночасно з обміром окремих приміщень. У обох випадках складання ескізу повинно починатися з замальовки внутрішніх капітальних стін, перегородок і печей, а потім інших елементів: дверей, сходів, ніш, арок, люків, санітарно-технічного обладнання тощо.

3.2.14 Внутрішній обмір приміщень здійснюється (з точністю до 1 см) по всьому периметру за розмірами, виміряними між поверхнями стін і перегородок на висоті 1,10-1,30 м від підлоги, з одночасним обміром дверей, печей, виступів та інших елементів з дотриманням таких обов'язкових правил:

- двірні та віконні прорізи заміряють на світлі (за завісами);

- під час обміру сходових кліток заміряють весь простір сходової клітки, у т.ч. сходові марші, перехідні сходові площадки, а також вільний (не зайнятий) простір сходової клітки, вказують на ескізі кількість сходинок та напрям підйому маршів;

- санітарно-технічне обладнання - водопровідні крани, раковини, ванни, унітази, опалювальні колонки тощо не обміряють, а лише "прив'язують" - виконують проміри від сантехприладів до поверхонь стін (для подальшого нанесення умовними позначками на план);

- виступи печей, димарів, вентиляційних коробів, стін, перегородок, ніш тощо, розміром понад 10 см, підлягають обміру та нанесенню на ескіз;

- у приміщеннях будинків виробничого призначення обміряють фундаменти під обладнання або місця розташування обладнання зі схованими у підлогах фундаментами.

3.2.15 Для визначення прямокутності будинків і для спрощення накреслення планів будинків непрямокутної форми беруться додатково діагоналі у тих приміщеннях 1-го поверху будинку, у яких передбачається непрямокутність.

3.2.16 При обмірі будинку необхідно визначати товщину стін та перегородок. Товщина стін визначається по прорізах, а у стінах, які не мають прорізів, цей параметр визначається таким чином: від зовнішнього розміру стіни між суміжними прорізами (найчастіше віконними) відраховують два внутрішні розміри, взяті від осі прорізу до стіни (перегородки), товщину якої треба визначити.

Висота приміщень - розмір від підлоги до стелі. Такі проміри проводяться на кожному поверсі будинку. Визначається також товщина перекриття.

3.2.17 Круглі печі та колони заміряються і ув'язуються за паралельними дотичними до округленості, діаметр якої зазначається на ескізі.

3.2.18 Для будинків, збудованих за типовими проектами, проводяться обміри підвального, технічного, цокольного, першого і наступних поверхів, якщо в них установлена невідповідність аналогічним (попередньо обміряним) приміщенням типового поверху (рекомендується здійснювати обміри приміщень всіх типових поверхів для забезпечення точності до +- 1 см).

3.2.19 Після закінчення робіт з обмірів об'єкта слід перевірити відповідність даних зовнішнього і внутрішнього розмірів будинку. Для цього підраховується сума розмірів приміщень, товщини стін та перегородок. Теоретично за правильно виконаними обмірами, зовнішній обмір і сума внутрішніх розмірів (разом з товщиною стін) повинні бути рівними.

3.2.20 Для усунення недопустимої неув'язки виконавець робіт повинен провести переобмірювання зовнішніх і внутрішніх стін та перегородок, після чого виправити показники розмірів в ескізі.

3.3 Порядок складання абрису

3.3.1 У абрисі вказується інформація відповідно до вимог форми (додаток 1.13 до Інструкції).

3.3.2 При складанні абрису необхідно керуватися наступним:

- суцільними нерозривними лініями наносяться на абрис тільки будинки, будівлі та споруди;

- дрібним пунктиром - допоміжні лінії, діагоналі, перпендикуляри, засічки тощо;

- великим пунктиром - межі угідь садибної ділянки, яка не має огорож;

- пунктиром з крапкою (__.__.__) - контури замощень.

3.3.3 У абрисі земельної ділянки кожен будинок, господарські будівлі, прибудови позначаються літерами за алфавітним порядком. Літерування починається з основного будинку.

Господарські споруди (огорожі, паркани тощо) нумеруються арабськими цифрами (N 1, 2, 3, 4 і далі), тротуари і замощення нумеруються римськими цифрами (I; II; III; IV і далі).

Якщо літерується велика кількість будинків та господарських будівель, розміщених на земельній ділянці, то після закінчення алфавіту застосовуються додаткові цифрові показники зліва та штрихи.

У абрисі позначається кількість поверхів, їх зовнішня висота.

3.3.4 При обмірювальних роботах складаються абриси земельних ділянок з нанесенням усіх наявних будинків (житлових), господарських будівель, господарських споруд та меж усіх видів угідь (двір, сад, город тощо).

3.3.5 Абрис земельної ділянки складається безмасштабно.

3.3.6 Кожна земельна ділянка має фізичні межі, закриті (огорожі, мури, паркани тощо) і відкриті (канави, рови, вішки, межеві знаки тощо).

Всі межі земельної ділянки обміряються по всій довжині, а у випадку, коли межі забудовані і немає можливості цього зробити за звичайним порядком, необхідно виконувати додаткові проміри частин або вести обміри паралельно межам.

Обміри земельної ділянки виконуються по осьових лініях меж, розташованих між ділянками та по зовнішній стороні огорож (за наявності), які виходять на вулиці, проїзди, майданчики тощо.

3.3.7 У випадку відсутності межевих знаків (відкритих меж), без яких важко встановити точно межі садибних ділянок, рекомендується керуватися усією сукупністю обставин, а також опитуванням власників обстежуваної ділянки та суміжних ділянок, визначаючи межі умовно (про що робиться відповідна примітка в абрисі).

У разі неможливості встановити точні межі садибних ділянок обмір земельних ділянок відкладається до моменту встановлення межових знаків власником (замовником).

3.3.8 Крім обмірів будинків та будівель, меж ділянок, огорож, меж угідь і замощень замірюються відстані між кутами суміжних будинків та будівель для наступного контролю роботи при накладанні плану.

3.3.9 Обміри ділянки виконуються у певному порядку, починаючи з лицьового боку ділянки, обходячи поступово всі межі ділянки (за периметром) до вихідної точки, з одночасним заміром будинків (будівель), розташованих у межах ділянки.

3.3.10 При обмірювальних роботах на ділянці використовуються різні засоби виконання: проміри, засічки, створи, діагоналі (система замкнених трикутників), що визначають конфігурацію ділянки, напрями зломів, кутів, меж угідь та розташування на ділянці будинків (будівель).

Засоби виконання засічок полягають утому, що положення точки (кута будинку, окремого предмета, лінії межі тощо) на місцевості і у абрисі визначається перетином дуг, радіусами яких слугують прямолінійні відрізки, проміряні від опорних точок до даної точки (система замкнутих трикутників).

Створом вважається вертикальна площина, що проходить через будь-які дві точки місцевості, наприклад, по стінах будинків вздовж фасадів тощо.

Перетин створного ходу з тими чи іншими опорними ходами утворюють створні точки, положення яких на місцевості і в абрисі визначається промірами по опорних ходах від точок повороту.

3.3.11 Різко виражені контурні точки ситуації (будівель) можуть слугувати за вихідні пункти, від яких, шляхом лінійних засічок, визначаються точки ситуаційних контурів (саду, двору тощо).

3.3.12 Будівлі тимчасового характеру обміряються та включаються до матеріалів інвентаризаційної справи (з нанесенням їх на план та оцінними роботами), в яких робляться примітки: будівлі - літня душова літ. "Г", теплиця літ. "Е" - тимчасові.

Під тимчасовими будівлями слід розуміти будівлі, які носять непостійний характер, зведення яких не потребує виконання робіт з улаштуванням фундаментів.

До будівель тимчасового характеру відносяться збірно-розбірні споруди (без фундаменту), з недовговічного матеріалу, сезонного використання - такі, як навіси, палатки, кіоски, альтанки, накриття, теплиці тощо.

3.3.13 Після закінчення обмірних робіт та опису власник повинен поставити свій підпис (з описом та обмірними роботами згоден).

3.4. Встановлення самовільно збудованих, реконструйованих (переобладнаних) будинків та будівель

3.4.1 До самовільного відноситься будівництво будинків та господарських будівель, реконструкція та капітальний ремонт, прибудови, надбудови, здійснені без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю.

Всі об'єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акта прийомки, незалежно від того, значились вони до одержання акта прийомки в проектній документації чи ні, вважаються самовільними.

3.4.2 У разі самовільного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи та технічного паспорта (плані земельної ділянки, поверхових планах, журналі внутрішніх обмірів) на вільному від записів місці проставляють штампи встановленого зразка. На планах земельних ділянок:

В журналах внутрішніх обмірів виконується запис щодо самовільно допущених змін у площі будинків в результаті прибудови, реконструкції, переобладнання тощо.

3.4.3 При виявленні самовільно зайнятої землі в оригіналах інвентаризаційної справи та технічного паспорта у графі "Примітка" плану земельної ділянки вказується кількість самовільно зайнятої землі, в квадратних метрах.

3.4.4 Під час проведення технічної інвентаризації завершеного будівництвом об'єкта, зведеного на підставі дозволу про надання у власність чи користування земельною ділянкою і не прийнятого в експлуатацію, належить провести звірку плану будинку та плану ділянки із затвердженим проектом та планом земельної ділянки.

У разі виявлення невідповідності, на планах земельних ділянок та технічних паспортах проставляються штампи встановленого зразка.

На планах земельних ділянок:

На планах поверхів:

3.4.5 При виявленні самовільного будівництва бюро технічної інвентаризації зобов'язане повідомити про це місцеві органи державної виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Повідомлення заповнюються особами, які проводять інвентаризацію, підписуються відповідальними посадовими особами бюро технічної інвентаризації.

Книга обліку виявлених випадків самовільного будівництва та відхилень від затверджених проектів ведеться щодо кожного населеного пункту, що обслуговується, за формою:

Після одержання бюро технічної інвентаризації рішення місцевого органу державної виконавчої влади щодо самовільного будівництва в примітки раніше проставлених штампів уноситься запис номера та дати цього рішення або проставляється та заповнюється штамп наведеного зразка.

Указані записи в технічних паспортах скріплюються підписом керівника та печаткою бюро.

Наявність самовільного будівництва не є перешкодою для видачі виготовленого технічного паспорта.

Примітка.

Не відносяться до самовільного будівництва:

при будівництві будинків садибного типу - зведення тимчасових будівель (навісів, палаток, кіосків, накриття, літніх душових, теплиць, покритих поліетиленовою плівкою тощо), які не потребують виконання робіт з улаштуванням фундаментів; перестановка обладнання (ванної, раковини, унітазу, кухонних газової чи електроплити, водонагрівачів, у т.ч. малогабаритних опалювальних котлів); улаштування чи закриття дверних або віконних прорізів; збільшення площ за рахунок демонтування (знесення) печей та грубок; переобладнання, не пов'язані із змінами (збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ (про що вказується в примітці);

поточний ремонт будівель та споруд без зміни призначення приміщень;

перестановка обладнання (ванної, раковини, унітазу, кухонних газової та електроплит, водонагрівачів, у т.ч. малогабаритних опалювальних котлів);

заміна матеріалу стін господарських будівель без збільшення розміру фундаменту чи поверховості;

у квартирних (багатоповерхових) будинках - переобладнання, не пов'язані із змінами (збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ, без порушення несучих конструкцій; збільшення житлової чи допоміжної площ за рахунок демонтування (знесення) печей, камінів та грубок; улаштування дверних прорізів у внутрішніх некапітальних стінах.

До самовільного будівництва відносяться встановлення торгівельних, господарських кіосків та павільйонів, металевих гаражів.

Приклади додаткових записів:

- в результаті перепланування житлова площа зменшилась (збільшилась) на ... кв.м, загальна площа зменшилась (збільшилась) на ... кв.м. Дозвіл на перепланування в БТІ не поданий;

- на момент обстеження знесені всі некапітальні перегородки. В результаті цього загальна площа складає ... кв.м. Житлову площу та кількість житлових кімнат визначити неможливо. Дозвіл на виконання ремонтних робіт в БТІ не поданий;

- загальна площа збільшена в результаті приєднання місця загального користування на ... кв.м. Дозвіл на приєднання в БТІ не поданий;

- в результаті добудованого(их) балкону(ів), веранди загальна площа збільшена на ... кв.м. Дозвіл на добудову в БТІ не поданий;

- згідно з розпорядженням ... райдержадміністрації N ... від ... (дата) та згідно з проектом квартира N ... і квартира N ... переобладнані та об'єднані в одну квартиру за N ... Після реконструкції квартира N ... стала ... (кількість житлових кімнат), загальною площею ... кв.м, житловою площею ... кв.м. Правовстановлюючі документи не замінені;

- згідно з розпорядженням ... райдержадміністрації N ... від ... (дата) та згідно з проектом квартира N ... переобладнана, в експлуатацію не введена;

- в результаті перепланування квартири та приєднання площі балкону (лоджії) до загальної (житлової) площі, загальна (житлова) площа збільшилась на ... кв.м. Дозвіл на перепланування в БТІ не поданий;

- в результаті проведеного ремонту та обшивки стін (дошками, вагонкою тощо) загальна площа складає ... кв.м, житлова - ... кв. м;

- в результаті демонтажу (шафи, комори) житлова площа складає ... кв.м, загальна - ... кв.м;

- житлова площа зменшилась на ... кв. м за рахунок вилучення коридорного шлюзу (квартирного коридору);

- квартира використовується як офіс.

4.1 На підставі ескізів виконуються поверхові плани будинків.

Поверховий план - це креслення, що відображає горизонтальний розріз будинку на рівні віконних прорізів. Поверхові плани виконуються у масштабі 1:100, на багатоповерхові будинки плани поверхів складаються у масштабі 1:200 (у разі необхідності - 1:500).

За наявністю комп'ютерного обладнання та відповідних програм, креслення поверхових планів здійснюється за допомогою комп'ютерів.

4.2 Плани поверхів розміщуються на креслярському аркуші один під одним, починаючи з підвального.

Розміщувати план слід симетрично щодо країв креслярського аркуша.

Сторона головного фасаду повинна бути зорієнтована до прилеглої вулиці і її слід розміщувати паралельно до нижнього краю або з правої сторони креслярського аркуша.

Відстань між накресленим планом і краями аркуша не повинна бути меншою 2-3 см.

Примітка.

У випадках, коли будинок на ділянці розташований боковим фасадом до прилеглої вулиці, а головний фасад, відповідно - з правого чи лівого боків будинку, розміщення на аркуші плану будинку слід здійснювати згідно з його фактичним розташуванням на ділянці (відповідним боковим фасадом - паралельно до нижнього краю аркуша).

4.3 Накладення плану виконується за допомогою точно вивіреної масштабної лінійки з міліметровими поділками або комп'ютера.

Дерев'яні масштабні лінійки слід звіряти з металевими, пластмасовими. У разі розбіжності дерев'яної масштабної лінійки з металевою на одну чверть 1,0 мм вона є непридатною для складання планів.

Складання плану в масштабі 1:100 слід здійснювати з точністю до +- 0,5 мм.

4.4 Відповідно до ескізу складання плану будинку здійснюють у такій послідовності (у зазначеному масштабі):

креслять контури капітальних стін будинку та їх товщини;

-"- віконні та дверні прорізи в зовнішніх стінах;

-"- внутрішні капітальні стіни та перегородки;

-"- внутрішні дверні та віконні прорізи, печі, кухонні грубки, каміни;

-"- внутрішні виступи стін та перегородок;

-"- зовнішні колони, пілястри та інші деталі, які виступають понад 10 см;

-"- ніші в стінах, за винятком ніш, що призначені для приладів опалення;

-"- арки та окремо розташовані стовпи і колони;

-"- сходи, ґанки, балкони;

-"- приямки, завантажувальні люки, лази підвалів;

-"- санітарно-технічне обладнання (водопровідні крани, раковини тощо);

-"- котли центрального чи автономного опалення, газові плити, електроплити.

Трубопроводи холодної та гарячої води, каналізації, опалення, газу тощо, а також прилади центрального чи автономного опалення на планах поверхів не позначаються.

4.5 Збільшувати або зменшувати товщину стін на накреслених планах з метою усунення неув'язки не дозволяється. Допустима неув'язка між зовнішніми і внутрішніми промірами при накладанні плану розподіляється пропорційно на всі приміщення, тобто на відстані між стінами та перегородками.

4.6 Різновидність будинків непрямокутної форми не дозволяє встановити точний порядок накладки планів будинків.

Накреслення таких планів повинно здійснюватися виконавцем робіт самостійно або за консультацією старшого за посадою фахівця (перевіряючого, інженера БТІ). У всякому випадку, як правило, повинні додержуватися наступні умови:

- накладання плану будинку по можливості здійснюється за порядком, вказаним у даних Методичних рекомендаціях;

- побудову непрямих кутів капітальних стін слід виконувати на підставі найдовших за промірами сторін трикутників;

- при складанні планів будинків непрямокутної форми, які мають частину кутів прямих, з паралельно розташованими стінами, контур будинку необхідно викреслювати, базуючись на прямих кутах і стінах, розташованих паралельно.

4.7 При накладанні планів будинків непрямокутної форми контрольні діагональні розміри і засічки не повинні перевищувати неув'язку (за масштабом) +- 0,5 мм.

4.8 План підвалу під невеликою частиною будинку можна креслити без нанесення контуру всього будинку, розміщуючи його на аркуші навпроти плану відповідного поверху, під яким безпосередньо розташований підвал.

При цьому необхідно показати найближчі до підвалу капітальні стіни (з прив'язкою).

4.9 На планах проставляються наступні розміри в метрах з двома десятковими знаками:

- на планах першого та цокольного поверхів - розміри по зовнішньому периметру стін як основного будинку, так і прибудов;

- на планах усіх поверхів (у т.ч. цокольних, підвальних /підвалів/, мансардних, мезонінів тощо) - розміри всіх приміщень (довжина і ширина), а у приміщеннях непрямокутної форми - розміри по всьому периметру стін;

- внутрішні висоти проставляються на всіх планах синьою тушшю. Внутрішні висоти на планах проставляються у тих приміщеннях, де вони замірялись (на місці).

При різній висоті приміщень висоти проставляються в кожному приміщенні.

Примітка.

Розміри печей, ніш, арок, колон, виступів, дверей, вікон, сходів тощо, а також інші проміри - діагоналі, засічки тощо на поверхових планах не проставляються.

4.10 На поверхових планах повинні бути наступні надписи:

- за наявності в будинку декількох поверхів над планом надписуються найменування кожного поверху, підвалу, мансарди тощо;

- нумерація кожної кімнати (приміщення) та її площа позначається у квадратних метрах з одним десятковим знаком (чорною тушшю);

- нумерація квартир (нежитлових приміщень) позначається червоною тушшю, цифра обводиться кружком;

- висоти в приміщеннях позначаються синім кольором.

На планах поверхів проставляється нумерація житлових та допоміжних приміщень будинків, приміщень нежитлового призначення та квартир.

4.11 Номери квартир на поверховому плані повинні відповідати присвоєній нумерації квартир у будинку.

Окремі приміщення (квартири, торгові тощо) повинні нумеруватися біля вхідних дверей.

4.12 Нумерацію приміщень у багатоповерхових громадських будинках рекомендується встановлювати відповідно до номера поверху (перший поверх - 101, 102, ......., другий - 201, 202, ....... тощо).

4.13 У разі відсутності у будинку присвоєної нумерації приміщень (квартир) нумерація на поверховому плані здійснюється наступним чином:

- у одноповерховому багатоквартирному будинку нумерація квартир виконується за порядком, починаючи з під'їзду (входу) квартири, розташованої ближче до початку вулиці. У випадку, якщо самі мешканці цих будинків встановили нумерацію квартир, виконавцю слід відобразити це у інвентаризаційних документах;

- у багатоповерховому будинку, у разі відсутності номерних знаків квартир (під час проведення обміру), виконавцю до встановлення знаків на місці не слід проставляти нумерацію квартир у інвентаризаційній справі.

4.14 Приміщення, які не мають номерів, позначаються наступними за присвоєними номерами даного поверху. У такій же послідовності (після завершення нумерації квартир) виконується нумерація вбудованих у житловий будинок нежитлових приміщень.

Наприклад:

Нежитлові приміщення розташовані на 1-му поверсі житлового будинку. Загальна кількість квартир (нумерація) складає 144, нумерація нежитлових приміщень починається з номера 145.

4.15 Нумерація приміщень підвального та цокольного поверхів здійснюється після проведення нумерації приміщень надземної частини будинку.

4.16 У разі неможливості (малі розміри приміщення) розмістити нумерацію в межах накресленого приміщення нумерація виноситься за креслення плану (на вільне в аркуші місце) або, по можливості, на план суміжного приміщення, де стрілкою вказується напрям виносу показника (нумерація-дріб).

4.17 Нумерація житлових і допоміжних приміщень встановлюється по кожному приміщенню окремо, починаючи від входу у приміщення, рухаючись за годинниковою стрілкою.

Нумерація сходових кліток та інших допоміжних приміщень загального користування (коридорів, тамбурів тощо) та неопалювальних приміщень позначається римськими цифрами. Її проводять, починаючи від входу в будинок з першого до останнього поверху, продовжуючи по всьому будинку (цей порядок не відноситься до проведення нумерації ізольованих приміщень).

4.18 При застосуванні ілюмінації кольоровими засобами рекомендуються наступні кольорові позначення для стін:

цегляні, із черепашнику - світлий тон червоного кольору;

- дерев'яні - світлий тон жовтого кольору;

- бетонні, саманні - світлий тон сірого кольору;

- шлакоблочні, шлакобетонні - світлий тон сірого кольору з червоними крапками;

- залізобетонні - світлий тон сірого кольору з синіми крапками;

- металеві (сантехприлади) - світлий тон синього кольору;

- печі з боку топки - червоний колір, з протилежного боку - світлий тон синього кольору.

5.1 Після обміру земельної ділянки складається план (схематичний план) земельної ділянки у масштабі 1:500.

5.2 На план земельної ділянки наносяться наступні показники:

- по межах земельної ділянки наносяться лінійні проміри меж, взяті з абрису, без розмірних стрілок у середині промірних ліній;

- на плані садибної земельної ділянки наносяться у масштабі всі будівлі з усіма прибудовами, тамбурами, галереями, сходами, ґанками, приямками тощо, а також усі господарські будівлі та споруди: альтанки, колодязі, огорожі, замощення і різні угіддя;

- зовнішні розміри земельних ділянок, будинків, будівель на плані, як правило, проставляються поза контуром земельних ділянок, будинків, будівель. Розміри споруд не проставляються. Біля контурів огорож повинні бути проставлені їх порядковий номер та висота, на розташуванні замощень - їх порядковий номер;

- всі будинки і господарські будівлі згідно з прийнятими умовними знаками, після накладки і обводки тушшю, ілюмінуються умовними кольорами, відповідно до матеріалів стін;

- підвали і цокольні поверхи на плані позначаються пунктиром синьою тушшю, мансарди і мезоніни позначаються мілким пунктиром чорною тушшю (без проставлення їх розмірів).

5.3 На кожному будинку шифром повинні бути показані поверховість і зовнішня висота (відповідно до абрису) чорною тушшю, зовнішня висота підвалів і цокольних поверхів позначаються синьою тушшю:

H-6.40; H-2.80; де А і Б - літер будинків; H - зовнішня висота;

2(1) - кількість поверхів; 6.40(2.80) - числове визначення висоти в метрах.

5.4 На план наносяться контури угідь і вказується їх найменування (сад, город, двір тощо).

5.5 Копії з планів земельних ділянок, складені за матеріалами актів на землю, порівнюють з даними, взятими в натурі, щодо повноти даних, збіжності меж ділянок, вказаних у копіях планів, з фактичними межовими ознаками в натурі, а також з метою одержання додаткових відомостей, необхідних при інвентаризаційному обліку.

5.6 Складання схематичних планів земельних ділянок є обов'язковим на багатоповерхові житлові будинки, будинки громадського та виробничого призначення.

На схематичному плані земельної ділянки (незалежно від кількості та призначення розташованих на ній будинків) необхідно позначати: порядкові літери будинків, господарських будівель, кількість поверхів, їх призначення (без врахування розмірів та площі земельної ділянки).

6.1 Порядок визначення внутрішніх площ приміщень

6.1.1 Підрахунок усіх внутрішніх площ приміщень будинків здійснюється в журналах внутрішніх обмірів (додатки 1.6; 1.7; 1.16 до Інструкції).

6.1.2 Підрахунки необхідно проводити відповідно до величин, визначених у процесі безпосередніх обмірів у натурі.

6.1.3 Підрахунок площ приміщень будинку здійснюється за сумою площ внутрішніх приміщень підвального, першого і наступних поверхів.

6.1.4 Площа приміщення прямокутної форми підраховується множенням довжини на ширину. Площа приміщень, які мають неправильну форму, підраховуються за відповідними формулами, що застосовуються для підрахунку площ окремих геометричних фігур, на які умовно поділяють план приміщення неправильної форми.

6.1.5 Підрахунок площ приміщень здійснюється за вирахуванням всіх виступаючих частин стін, стовпів, колон та печей.

Площі, які займають газові та електричні плити, з площі приміщень не виключаються.

6.1.6 Площу підлоги між приміщеннями квартири в межах отворів без дверей (арок) слід зараховувати до загальної площі квартири при ширині отвору не менше 0,7 м і висоті не менше 1,9 м від рівня підлоги (при цьому площа підлоги, розташованої в межах отворів без дверей, між житловими приміщеннями розподіляється порівну, між житловими і нежитловими приміщеннями зараховується до нежитлової площі, в громадських та виробничих приміщеннях - аналогічно житловим).

6.1.7 У разі розміщення в приміщеннях у арках дверей, які не займають всю ширину арки, площу слід вираховувати за формулою підрахунку площ ніш у стінах (заглиблення яких складає більше 10,0 см, ширина - не менше 100,0 см, висота від підлоги - 1,8 м і більше).

6.1.8 Площа підлоги під маршем внутрішньоквартирних сходів у багатоповерхових будинках (утому числі гвинтових), при висоті від підлоги до низу виступаючих конструкцій маршу 1,6 м і більше, уключається в площу приміщень, у яких розміщені сходи. Площа внутрішньоквартирних сходів до площі приміщень не зараховується.

6.1.9 Площа ніш у стінах, заглиблення яких складає більше 10,0 см, ширина - не менше 100,0 см і висота від підлоги 1,8 м і більше (за винятком ніш для приладів опалення), уключається в площу приміщень, у яких вони розміщені.

6.1.10 Вітрини з експозиційними майданчиками глибиною від 1,2 до 2,5 м і на висоті не менше 0,6 м від рівня тротуару включаються до площі торгових залів магазинів, у яких вони розташовані.

6.1.11 Площі технічного поверху, технічного підвального простору, якщо висота від низу конструкцій, що виступають менше ніж на 1,90 м, до площі будинку не зараховуються.

6.1.12 Площа засклених веранд, галерей та балконів у залах для глядачів уключається до загальної площі громадського будинку. Площа атріумів уключається до загальної площі тільки одного поверху.

Примітка.

Атріум - частина об'єму будинку у вигляді багатосвітлового простору, як правило, розвиненого по вертикалі з галереями по поверхах, на які виходять приміщення різного призначення. Атріум, розвинутий по горизонталі у вигляді багатосвітлового проходу, може називатися пасажем.

6.1.13 При визначенні площі мансардного приміщення враховується площа цього приміщення з висотою нахиленої стелі не менше 1,6 м.

6.1.14 У разі відсутності в приміщеннях (крім внутрішньобудинкових) опалювального обладнання їх слід відносити до категорії "літніх" (неопалювальних). Приміщення в прибудовах, у яких встановлені газові кухонні плити, але відсутнє опалення, слід відносити до "літніх".

6.1.15 Житлова площа квартирних будинків і гуртожитків визначається як сума площ житлових кімнат без урахування площ вбудованих шаф.

6.1.16 Загальну площу квартир слід визначати як суму площ їх приміщень, вбудованих шаф, а також лоджій, балконів, веранд, терас і холодних комор, площа яких підраховується за такими знижувальними коефіцієнтами:

веранди, тамбури і холодні комори - 1,0;

лоджії - 0,5;

тераси і балкони - 0,3.

Примітка.

Розміщення житлових приміщень у підвальних і цокольних поверхах житлових будинків не допускається.

У разі обумовленої здачі в експлуатацію будинку, у приміщеннях якого не виконано оздоблення поверхонь стін, обміри та підрахунок площ слід виконувати за фактичним станом.

У квартирах багатоповерхового будинку, площі не відокремлених від житлових приміщень (кімнат) шлюзів, розташованих між житловою кімнатою та кухнею з коридором, та між житловими кімнатами слід відносити до допоміжної площі.

6.1.17 Загальна площа приміщень житлового будинку квартирного (багатоповерхового) типу визначається як сума площ приміщень усіх поверхів з урахуванням площ балконів, лоджій, терас, веранд з відповідними коефіцієнтами.

6.1.18 Площа житлового будинку садибного типу визначається як сума площ приміщень будинку без урахування площ балконів, терас, лоджій.

У квартирах житлових будинків садибного типу включення площ літніх приміщень (терас, балконів та лоджій) до загальної площі чинними нормативами не передбачено.

6.1.19 Загальна площа гуртожитків визначається як сума площ житлових і допоміжних приміщень з урахуванням площі приміщень культурно-побутового призначення та медичного обслуговування, а також площ балконів, лоджій, веранд, терас з відповідними коефіцієнтами.

6.1.20 Загальна площа громадського будинку визначається як сума площ приміщень усіх поверхів (уключаючи технічний, мансардний, цокольний та підвальний).

6.1.21 Площі горища і технічного підпілля до площі будинків житлового та громадського призначення не включаються.

6.2 Порядок заповнення журналу внутрішніх обмірів

6.2.1 У журналі внутрішніх обмірів, який заміняє експлікацію до поверхового плану, здійснюється підрахунок усіх внутрішніх площ приміщень (додатки 1.6; 1.16; 1.7 до Інструкції).

У журналі внутрішніх обмірів (додаток 1.6 до Інструкції) графи заповнюються:

Гр. 1 - вказується літер будинку, на який заповнюється журнал;

Гр. 2 - позначається поверх, по якому підраховується площа, римськими цифрами;

Гр. 3 - проставляється номер квартири арабськими цифрами;

Гр. 4 - вказуються номери приміщень (арабськими цифрами), окремо по кожній квартирі, за порядком, що відповідає руху годинникової стрілки, починаючи від входу;

Гр. 5 - зазначається призначення приміщень будинку (житлова, кухня, коридор тощо);

Гр. 6 - вписується формула і підраховується площа кожного приміщення;

Гр. 7 - проставляється підрахована загальна площа приміщень (з урахуванням площ літніх приміщень за знижувальними коефіцієнтами);

Гр. 8 - зазначається показник площі квартир, який є сумою житлової та допоміжної площ (гр. 9 та гр. 10), без урахування (у гр. 10) площ літніх (неопалювальних) приміщень;

Гр. 11 - проставляється площа літніх (неопалювальних) приміщень - балконів, лоджій, терас, тамбурів, неопалювальних веранд, холодних комор тощо;

Гр. 12 - вносяться площі приміщень загальнобудинкового користування: коридори, рекреації, сходові клітки, вхідні тамбури сходових кліток, ліфтові холи тощо;

Гр. 13 - записуються виявлені в установленому порядку самовільно збудовані або переобладнані приміщення.

6.2.2 Підсумовується загальна площа квартир та будинку в цілому, підраховується кількість квартир та житлових кімнат.

6.2.3 У журналі внутрішніх обмірів (додаток 1.16 до Інструкції) графи заповнюються:

Гр. 1- вказується літер будинку, на який заповнюється журнал;

Гр. 2 - позначається поверх, по якому підраховується площа, римськими цифрами;

Гр. 3 - проставляється номер нежитлових приміщень арабськими цифрами;

Гр. 4 - вказуються номери приміщень (арабськими цифрами), окремо по кожному приміщенню, за порядком, що відповідає руху годинникової стрілки, починаючи від входу;

Гр. 5 - зазначається призначення приміщень будинку (основна, допоміжна тощо);

Гр. 6 - вписується формула і підраховується площа кожного приміщення;

Гр. 7 - проставляється підрахована загальна площа з урахуванням площ літніх приміщень - терас, тамбурів, неопалювальних веранд, галерей тощо;

Гр. 8 - зазначається показник корисної площі приміщень, яка є сумою основної та допоміжної площ (гр. 9 та гр. 10), без урахування (у гр. 10) площ літніх (неопалювальних) приміщень;

Гр. 11 - проставляється площа літніх (неопалювальних) приміщень - терас, тамбурів, неопалювальних веранд, галерей тощо;

Гр. 12 - вносяться площі приміщень загальнобудинкового користування: коридори, рекреації, сходові клітки, вхідні тамбури сходових кліток, ліфтові холи тощо;

Гр. 13 - записуються виявлені в установленому порядку самовільно збудовані або переобладнані приміщення.

6.2.4 Підсумовується загальна площа приміщень та будинку в цілому.

6.2.5 При заповненні журналів підрахунку площі житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями (додаток 1.7 до Інструкції в цілому слід керуватися рекомендаціями, викладеними у пунктах 6.2.1-6.2.4 (заповнення додатків 1.6 та 1.16 до Інструкції).

У графах 13 - 24 слід вписувати площі нежитлових (вбудованих) приміщень громадського призначення відповідного типу.

6.2.6 Довідка про площі приміщень в новозбудованому житловому (громадському, виробничому) будинку (додатки 1, 2) складається відповідно до п. 2.10 ДБН А.3.1-3-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів"та надається замовникам для пред'явлення державній приймальній комісії.

6.3 Порядок визначення площ будинків, будівель та споруд, заповнення журналу зовнішніх обмірів

6.3.1 Підрахунок зовнішніх площ будинків, будівель та споруд, їх об'ємів виконується у журналі зовнішніх обмірів (додаток 1.8 до Інструкції).

У графі 1 журналу зовнішніх обмірів вказуються літери будинків та споруд. Починати літерування слід з основного будинку (див. схему земельної ділянки,) продовжуючи позначення літерами прибудов та надбудов будинку.

Так наприклад:

У графі 2 - вказується назва будинків (прибудов, надбудов тощо), будівель та споруд.

У графі 3 - вказуються формули підрахунку площ будинків (прибудов, надбудов тощо), будівель та споруд за даними обмірів, результат записується в графу 6. Показники площ вказуються з точністю до одного десяткового знака.

6.3.2 Підрахунок зовнішньої площі виконується, як правило, за даними вимірів у натурі.

Площа будинку визначається шляхом множення його довжини на ширину. Довжина і ширина будинку приймається по зовнішньому окресленню стін на рівні вище цоколя.

У тих випадках, коли будинок у плані має складну геометричну фігуру, останню при обмірі слід розбити на прості геометричні фігури (прямокутники, трикутники, трапеції тощо) і площу будинку визначити як суму площ цих фігур. Кожна формула підрахунку береться в дужки і після завершення запису всіх формул по будинку (споруді) ставиться знак = (рівності).

Всі розміри вказуються в метрах з двома десятковими знаками.

У гр. 4 - вказуються поверхи будинку, на які складена формула (гр. 3).

У гр. 5 - зазначається площа будинків, будівель, прибудов за зовнішніми обмірами, поповерхово (гр. 6 х гр. 4).

У гр. 6 - вказується площа будинків, будівель та споруд, вирахувана на підставі даних гр 3.

У гр. 7 - вказується зовнішня висота будинків, будівель та споруд в метрах з двома десятковими знаками.

У гр. 8 - зазначається об'єм будинків, будівель та споруд у цілих кубічних метрах (гр. 6 х гр. 7).

У гр. 9 - вказується периметр будівлі, тобто сумарна довжина усіх його зовнішніх стін у погонних метрах.

У гр. 10 - вказується відношення периметра стін будівлі до його площі (Гр. 9/гр. 6).

6.3.3 Кожен основний будинок, його частини і прибудови, а також господарські будівлі та споруди записуються в журнал окремим рядком.

Після внесення всіх записів по кожному основному будинку з його частинами, підвалами, прибудовами і надбудовами підводяться підсумки по графах 5, 6, 8.

Після записів всіх житлових будинків (частин і прибудов) надаються висновки по гр. 6 "Всього під житловими будинками".

6.3.4 Площа забудови будинку визначається як площа горизонтального перерізу по зовнішньому обводу будинку на рівні цоколя, включаючи частини, що виступають, і записується окремим рядком. Площа під будинком, розташованим на опорах, а також проїзди під будинком включаються до площі забудови.

Примітка.

Площі підвалів під будинками, а також площі мезонінів, мансард, еркерів, балконів до площі забудови не включаються.

6.3.5 Площа огорож (парканів), а також воріт і хвірток визначається шляхом перемноження довжини на висоту.

6.3.6 Площа внутрішніх дворових замощень і тротуарів вираховується шляхом перемноження довжини на ширину.

Примітка.

Тротуари і замощення, що знаходяться за межами домоволодіння, не враховуються і не оцінюються, у зв'язку з тим, що вони враховуються як майно зовнішнього міського (селищного, сільського) благоустрою.

Після записів основних будинків (частин і прибудов) підводиться підсумок по гр. 5 "Площі до оплати" (по домоволодінню в цілому).

Потім здійснюється запис усіх господарських будівель (хлівів, погребів, вбиралень тощо) і підводиться підсумок по гр. 6 "Всього під будівлями".

Після цього записуються огорожі і далі внутрішні дворові замощення.

6.3.7 Розрахунок площі присадибної ділянки вноситься до відповідного Журналу (додаток 1.9 до Інструкції):

у гр. 1 - вказується порядковий номер угідь за даними обмірів (під двором, садом, городом тощо);

у гр. 2 - зазначається назва угідь (ділянка під двором, під садом, городом тощо);

у гр. 3 - вказуються формули підрахунку площі земельної ділянки у т.ч. всіх угідь за даними обмірів.

Розрахунок площі земельної ділянки виконується за даними обмірів шляхом розбивки площі на простіші геометричні фігури (трикутники, трапеції тощо), кожна формула підрахунку повинна братися у дужки і по закінченню запису всіх формул по ділянці чи угіддю вказується знак = (дорівнює), наприклад:

Усі розміри позначаються в метрах із двома десятковими знаками, всі площі вказуються в цілих одиницях метрів.

Далі вписуються формули розрахунку площ окремих угідь земельної ділянки (сад, город тощо).

Після цього наводяться формули розрахунку площ, зайнятих під двором, у яких від загальної площі земельної ділянки віднімається площа, зайнята будівлями, та площа угідь (загальна площа мінус "усього під будівлями", мінус "площа угідь").

Сума площ окремих угідь повинна дорівнювати площі земельної ділянки.

Розраховані площі заносяться у гр. 4.

При складній конфігурації земельної ділянки (а також її угідь) до журналу повинна бути прикладена схема розбивки ділянки на простіші геометричні фігури, на основі яких, за формулами, підраховувалась її площа.

У гр. 5 - записується площа земельної ділянки за нормою, у гр. 6 - лишок земельної ділянки на підставі правовстановлювальних документів.

Різниця між обміряною площею та площею земельної ділянки за нормою плюс лишок - самовільно зайнята площа землі (вноситься до гр. 7).

Усі числові величини промірів, правильність складання формул підрахунків і всі підсумки підлягають ретельному контролю з боку перевіряючого.

Сліди контролю фіксуються над кожною числовою величиною; журнал підписується виконавцем і перевіряючим з відміткою про дату виконання.

6.4 Порядок підрахунку об'ємів

6.4.1 Одночасно з інвентаризацією об'єктів беруться розміри для визначення об'єму будинків і будівель. Цими розмірами є зовнішні висоти будинків і будівель та розміри по зовнішньому контуру стін (див. розділ 3 даних Методичних рекомендацій).

6.4.2 Будівельний об'єм житлового будинку квартирного (багатоповерхового) типу та громадського визначається сумою будівельних об'ємів вище позначки +- 0,00 (надземна частина) та нижче цієї позначки (підземна частина).

Будівельний об'єм надземної та підземної частин будинку (в т.ч. технічного поверху, технічного підпілля) визначається в межах граничних поверхонь з включенням огороджувальних конструкцій, світлових ліхтарів тощо, починаючи з позначки рівня чистої підлоги кожної з частин будинку, без урахування архітектурних деталей (які не збільшують загального об'єму будинку), підпільних каналів, приямків, портиків, ґанків, терас; відкритих балконів, об'єму проїздів і простору під будинком на опорах, горищ, які використовуються з технічною метою. Ніші та лоджії з об'єму не виключаються.

6.4.3 Об'єм будинку садибного типу визначається множенням його площі на висоту (взяту за середнім розміром), причому висота будинку рахується від рівня спланованої поверхні землі (відмостки, тротуару) до верхньої лінії карниза. За наявністю мансард - висотою будинку вважається відстань від рівня спланованої поверхні землі (відмостки, тротуару) до підлоги мансарди (об'єм мансарди, мезоніну підраховується окремо). При наявності в будинках підвалів та цокольних поверхів висота будинку садибного типу рахується від рівня підлоги першого поверху.

6.4.4 Якщо будинок складається з частин, які різко відрізняються одна від одної за кресленням, конфігурацією чи за їх конструктивним рішенням, то об'єм будинку слід підраховувати окремо за цими частинами.

Якщо об'єм будинку підраховується за його частинами, то стіна, що розділяє частини будинку, розділяється по осі.

6.4.5 Прибудови одного і того самого призначення та з одного і того самого матеріалу, що й основний будинок садибного типу, уключаються до основного об'єму будинку. Прибудови, які не відповідають цим вимогам, обміряються і враховуються окремо та до основного об'єму будинку не включаються.