Відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та з метою виконання наказу МОЗ України від 10.03.04 N 68-Адм "Про затвердження робочих груп з розробки нормативних документів з питань профілактики паразитарних хвороб"

1. Затвердити Відомчу інструкцію з планування і організації протималярійних гідротехнічних робіт для закладів і установ державної санітарно-епідеміологічної служби України (додається).

2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій, Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, водного, залізничного та повітряного транспорту прийняти до керівництва і забезпечити своєчасне та неухильне виконання вимог Відомчої інструкції з планування і організації протималярійних гідротехнічних робіт для закладів і установ державної санітарно-епідеміологічної служби України.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на директора Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду МОЗ України Пономаренко А.М.

1.1. Гідротехнічні заходи, спрямовані на протималярійну модифікацію ендемічних факторів довкілля, складаються з наступних основних розділів:

- протималярійного запобіжного нагляду за водними об'єктами;

- протималярійного поточного нагляду за експлуатацією гідрооб'єктів;

- організації протималярійних гідротехнічних робіт та контролю за радикальним оздоровленням гідрооб'єктів на підконтрольних територіях.

1.2.Серед методів інтегрованої системи боротьби з переносниками збудників трансмісивних інфекцій заходи з протималярійної гідротехніки посідають провідне місце завдяки:

- екологічній безпеці (за умови проведення робіт відповідно до чинної санітарної та технічної документації);

- економічній доцільності, зважаючи на збігання переважної більшості протималярійних вимог до гідрооб'єктів з вимогами загальнотехнічного характеру;

- пролонгованому ефекту післядії.

1.3. З метою стислого викладення матеріалу перше посилання у тексті на чинну нормативну і директивну документацію наводиться повністю, а далі - у вигляді скорочень, наведених у додатку 3.

1.4. Відповідно до наказу МОЗ України від 30.05.03 N 234 "Про затвердження примірних положень про структурні підрозділи та фахівців паразитологічного профілю установ, закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України", дана відомча інструкція призначена у першу чергу для:

- провідних інженерів-гідротехніків республіканських та обласних санепідстанцій;

- ентомологів, лікарів-паразитологів та їх помічників республіканських, обласних, міст з адміністративним поділом, міських і районних санепідстанцій;

- відповідних фахівців санепідустанов позатериторіального підпорядкування (санепідустанови на водному, залізничному, повітряному транспорті тощо).

1.5. Згідно з листом МОЗ України від 16.01.85 N 5.02.17-108 "Про організацію та здійснення державного санітарного нагляду за об'єктами меліоративного будівництва", державний санітарний нагляд за гідротехнічними та меліоративними об'єктами здійснюється також (у межах професійних повноважень) фахівцями з:

- комунальної гігієни;

- гігієни праці;

- епідеміології (у т.ч. паразитології).

2.1. Облік водних об'єктів на підконтрольних територіях повинен базуватися на їх уніфікованій класифікації.

2.1.1. Базисним принципом класифікації гідрооб'єктів можна вважати такий, що відповідає вимогам Водного кодексу України у редакції від 21.09.2000 N 1990-III (далі у тексті - ВКУ), Розд. 1, Гл. 1, ст. 3.

2.1.2. У найбільш загальному вигляді уніфікована класифікація водних об'єктів (УКВО) наведена у таблиці N 20 галузевої статистичної звітності ф. 40-здоров., затвердженої наказом МОЗ України від 04.04.01 N 132 "Про галузеву статистичну звітність" (дивись додаток 1, таблиця N 20, стовпець А, рядки NN 1-16) і може бути розвинена та доповнена відповідно до конкретних умов підконтрольних територій.

2.2. Загальний перелік водних об'єктів на підконтрольних територіях складається за обліковою формою N 300/о, затвердженою наказом МОЗ України від 11.07.2000 N 160 "Про затвердження форм облікової статистичної документації" (далі у тексті - Наказ N 160).

2.3. Згідно з даними за формою N 300/о щорічно проводиться інвентаризація водних об'єктів на підконтрольних територіях з метою встановлення маляріогенного стану вказаних об'єктів, визначення факторів, що спричиняють до розплоду паразитофауни, та коректування параметрів водної площі.

2.4. На кожний з водних об'єктів складається паспорт за обліковою формою N 373/о.

2.5. Форма інвентаризаційної відомості, що становить витяг з паспортів водних об'єктів за формою N 373/о, наведена у додатку 2.

2.6. Облікові форми N 300/о і 373/о заповнюються і зберігаються санепідустановами:

- міст з адміністративним поділом;

- міськими;

- районними;

- позатериторіального підпорядкування.

2.7. У республіканських (Автономна Республіка Крим) та обласних санепідустановах зберігаються копії інвентаризаційних відомостей, що їх надають санепідустанови республіки або області щорічно не пізніше 01 липня.

2.8. Назву облікової форми N 373/о "Паспорт водойми" треба трактувати розширено, у сенсі "паспорт водного об'єкту", та заводити паспорта відповідно до розробленої уніфікованої класифікації цих об'єктів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України у редакції від 19.08.02 N 1217 "Про внесення змін до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні" (далі у тексті - П КМ У N 1217), пп. 7-4/, 7-6/, 10-5/, 10-8/, протималярійний запобіжний нагляд за гідрооб'єктами здійснюється на стадіях:

- вибору ділянок;

- проектування;

- будівництва чи реконструкції гідротехнічних та меліоративних об'єктів;

- введення вказаних об'єктів у дію.

3.1. Вибір ділянок

3.1.1. Висновок щодо вибору ділянок під гідрооб'єкти видається за обліковою формою N 301/о, затвердженої наказом МОЗ України від 11.07.2000 N 160.

3.1.2. У пп. 8-б/ - 8-е/ форми N 301/о наводяться дані щодо ендемічних факторів довкілля (види ґрунтів, рівень стояння ґрунтових вод, наявність заболочення тощо).

3.1.3. У даних про ситуаційне розміщення ділянки (п. 10) найбільш важлива маляріогенна характеристика - відстань гідрооб'єкту від найближчих населених пунктів.

Ступінь маляріогенної небезпеки ділянки обернено-пропорційний її відстані від сельбищної зони.

3.1.4. Згідно з ДБН А.2.2-1-95 "Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд. Основні положення проектування", додаток 4, п. 15, гідротехнічні об'єкти кваліфікуються як об'єкти підвищеної екологічної небезпеки.

Маляріогенна небезпека цих об'єктів визначається за результатами аналізу пп. 8-б/ - 8-е/ та п. 10, форми N 301/о, а висновки відображаються у:

- п. 11. форми N 301/о - у вигляді запису про необхідність розробки інженерно-протималярійних заходів на стадії проектування об'єкту;

- підсумковій частині "Висновку" форми N 301/о - щодо придатності ділянки для будівництва чи реконструкції гідротехнічних та меліоративних об'єктів.

3.2. Проектування

3.2.1. Необхідність додержання санітарно-протиепідемічних вимог (у т.ч. щодо попередження розплоду переносників збудників трансмісивних інфекцій) регламентована при проектуванні:

- гідротехнічних споруд (Закон України від 24.02.94 N 4004-XII "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Розд. III, ст. 15 - далі у тексті ЗУ N 4004);

- заходів щодо захисту територій від затоплення і підтоплення (СНиП 2.06.15-85 "Инженерная защита территории от затопления и подтопления", пп. 1.1, 1.5, 1.7, 1.8);

- меліоративних систем (ДБН В.2.4-1-99 "Меліоративні системи та споруди", п. 1.6, е );

- водосховищ (СанПиН 3907-85 "Санитарные правила проектирования, строительства и эксплуатации водохранилищ" від 01.07.85 N 3907-85, п. 5.2);

- інших об'єктів (див. пп. 3.3.2 та 3.3.3 даної інструкції).

3.2.2. У кожному проекті та передпроектній документації (ТЕО, ТЕР) гідробудівництва обов'язково повинен розроблятися розділ ОВНС - "Оцінки впливів проектованої діяльності на навколишнє середовище" (ДБН А.2.2-1-95, п. 1.7), у якому необхідно керуватися:

- вимогами ЗУ N 4004 (п. 1.3);

- матеріалами державного моніторингу довкілля, який здійснюється установами МОЗ України (п. 1.9).

3.2.3. Розділ "Інженерно-протималярійні заходи" у складі ОВНС повинен висвітлювати:

а) маляріогенну оцінку:

ендемічних факторів довкілля на проектованій ділянці (ДБН А.2.2-1-95, пп. 2.3, 2.8, 2.16);

запроектованої техногенної схеми з диференціацією споруд, найбільш небезпечних щодо можливого розплоду переносника збудників малярії (ДБН А.2.2-1-95, пп. 2.2, 2.5);

б) дані про запроектовані протималярійні заходи:

інженерно-конструкційні (ДБН А.2.2-1-95, пп. 2.10, 2.12, 2.17, 2.18, 2.21, 2.29);

експлуатаційні - після введення об'єкта у дію (ВКУ, Розд. III, Гл. 9, ст. 44, пп. 3, 8; Розд. IV, Гл. 21, ст. 107).

3.2.4. Висновок за результатами розгляду проектно-кошторисної документації оформлюється за обліковою формою N 303/о, затвердженою наказом від 11.07.00 N 160.

3.3. Нагляд за будівництвом та реконструкцією гідрооб'єктів.

3.3.1. Робота з протималярійного запобіжного нагляду за будівництвом та реконструкцією гідротехнічних та меліоративних об'єктів документується відповідно до форм NN 291/о, 305/о, 306/о, 315/о, 319/о, 391/о, 393/о, 395/о, 424/о, 425/о та інших облікових форм, затверджених Наказом N 160.

3.3.2. У разі започаткування будівельних робіт за проектами, що не мають позитивного висновку державної санепідслужби, або проведення вказаних робіт з відступами від затверджених проектів установи державної санепідслужби - відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.02 N 1217, п. 10-15/-в, можуть використовувати обмеження, тимчасову заборону або припинення будівництва, реконструкції та розширення гідротехнічних та меліоративних об'єктів.

3.4. Введення гідротехнічних та меліоративних об'єктів у дію.

3.4.1. Введення закінчених будівництвом гідротехнічних та меліоративних об'єктів у експлуатацію можливе лише за умови:

- реалізації у натурі усіх інженерно-протималярійних заходів, передбачених відповідною проектно-кошторисною документацією;

- проведення будівельних робіт у спосіб, що виключає створення будь-яких потенційних місць розплоду переносників збудників трансмісивних паразитозів.

3.4.2. Прийняття у експлуатацію закінчених будівництвом гідротехнічних і меліоративних об'єктів регламентується:

- ДБН А.3.1-3-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення";

- "Правилами прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом меліоративних і водогосподарських об'єктів державного замовлення", затвверджених Мінсільгоспродом України (лист від 31.08.93 N 37-4-12/4996) і Держводгоспом України (лист від 13.09.93 ЮГ/8-364) та погодженими з Міністерством у справах будівництва і архітектури України (лист від 18.09.93 N 7/6-59).

3.4.3. Відповідно до ВКУ, Розд. IV, Гл. 20, ст. 98, забороняється введення у дію:

- зрошувальних і обводнювальних систем, водосховищ і каналів до проведення передбачених проектами заходів, що запобігають затопленню, підтопленню, заболоченню земель і ерозії ґрунтів (п. 2);

- осушувальних систем до повної готовності водоприймачів (п. 3);

- гідротехнічних споруд до повної готовності пристроїв для пропускання паводкових вод (п. 5);

- наповнення водоймищ до здійснення передбачених проектом заходів щодо відповідної підготовки ложа водойми.

4.1. Протималярійний поточний нагляд за експлуатацією гідрооб'єктів як складова частина загального санітарно-епідеміологічного нагляду здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.02 N 1217, пп. 8, 9.

4.2. Виявлення водних об'єктів - продуцентів паразитофауни, та недоліків, що спричиняють до розплоду переносників, можна розглядати як реалізацію вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.02 N 1218 "Про затвердження Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України", пп. 4-3/, 4-5/, а вимоги щодо маляріогенного оздоровлення гідрооб'єктів - п. 5.

4.3. Крім облікової документації, наведеної у п. 3.3.1 даної інструкції, робота з протималярійного поточного нагляду документується у обліковій формі N 307/о.

4.4. Періодичність обстежень гідротехнічних та меліоративних об'єктів - відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.02 N 1217, п. 9, встановлюється у кожному конкретному випадку з урахуванням епідеміологічної ситуації, тобто відповідно до ступеню їх впливу на стан здоров'я населення на підконтрольних територіях.

5.1. Відповідно до Закону України від 06.04.2000 N 1645-III "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі у тексті - ЗУ N 1645), Розд. 1, ст. 1, спеціальні інженерні заходи, у т.ч. інженерно-протималярійні, кваліфікуються як заходи протиепідемічні.

5.2. Джерела фінансування інженерно-протималярійних заходів визначені у тому ж законі за рахунок коштів:

- державного бюджету України (Розд. II, ст. 8);

- органів місцевої виконавчої влади (Розд. II, статті 4, 8);

- органів місцевого самоврядування (Розд. II, статті 5, 8);

- підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності (Розд. II, ст. 8, Розд. III, ст. 18);

- фізичних осіб (Розд. II, ст. 8).

5.2.1. Джерела фінансування визначаються для кожного конкретного об'єкту відповідно від видів робіт, їх обсягу та юридичній підпорядкованості об'єкту.

5.3. Гідрооб'єкти, на яких необхідно провести радикальне маляріогенне оздоровлення, визначаються під час щорічної інвентаризації водних об'єктів або під час здійснення протималярійного запобіжного та поточного нагляду за вказаними об'єктами.

5.4. При доведенні вимог щодо виконання протималярійних гідротехнічних робіт юридично важливе визначення у відповідних документах наступних питань:

- повної назви об'єкту та його місцеположення;

- відомчої належності;

- офіційної назви юридичної особи - виконавця робіт (будь-які скорочення чи абревіатури - неприпустимі);

- визначення гідротехнічних робіт для маляріогенного оздоровлення об'єкту та їх орієнтовний обсяг;

- конкретний термін виконання робіт (формулювання "впродовж року" тощо - неприпустимі).

5.5. При здійсненні контролю за виконанням запропонованих гідротехнічних робіт використовується облікова документація, наведена у п. 3.3.1 даної інструкції.

5.6. Підсумкові дані щодо протималярійних гідротехнічних робіт, проведених впродовж року на підконтрольній території, повинні вноситися до таблиці N 20 форми галузевої статистичної звітності ф. 40-здоров (додаток 1).

6.1. Взаємодія установ державної санепідслужби з іншими органами державного нагляду за водними об'єктами регламентована ЗУ N 4004, Розд. IV, ст. 34.

6.2.Юридичні особи, що здійснюють державний моніторинг за гідрооб'єктами, визначені у ВКУ як установи:

- Міністерства охорони навколишнього середовища, що здійснюють державний нагляд за виконанням вимог водного законодавства (Розд. II, Гл. 4, ст. 15, пп. 2, 4, 5, 6, 8, 9);

- Державного комітету по водному господарству, що здійснюють заходи з екологічного оздоровлення водойм, водотоків та інших гідрооб'єктів, встановлюють режими роботи водосховищ, водогосподарських систем і каналів, затверджують правила їх експлуатації та вживають необхідних заходів щодо попередження шкідливої дії вод на довкілля (Розд. II, Гл. 4, ст. 16, пп. 2, 7, 11);

- Державного комітету з геології та використання надр, що забезпечують державний моніторинг підземних вод і визначають умови їх використання (Розд. II, Гл. 4, ст. 17, пп. 3, 4).

6.3. Гідротехнічні та меліоративні об'єкти, по яких доцільне проведення сумісного моніторингу, визначаються у кожному конкретному випадку.

У даному розділі наведені лише основні протималярійні вимоги до гідротехнічних та меліоративних об'єктів - з посиланням на чинну санітарну та технічну документацію.

7.1. Водойми

7.1.1. Відстань від водойм до населених пунктів - згідно із СНіП 2.06.15-85, п. 3.40, встановлюється закладами державної санітарно-епепідеміологічної служби у кожному конкретному випадку.

7.1.2. Глибина води у водоймах, розміщених у межах сельбищної зони, впродовж весняно-літнього періоду повинна бути не менше 1,5 м, а у їх прибережній зоні - не менше 1,0 м, за умови періодичного видалення водної рослинності (ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", п. 10.19).

7.1.3. У матеріалах по водосховищах, що надаються до погодження з органами державної санітарно-епідеміологічної служби, відповідно до СанПіН 3907-85 "Санитарные правила проектирования, строительства и эксплуатации водохранилищ" від 01.07.85 N 3907-85, Розд. 5, повинні бути розроблені заходи щодо:

- попередження розплоду переносників збудників трансмісивних інфекцій (п. 5.2);

- зменшення зони мілководдя з глибинами менше 2 м - у межах 15-20% від площі водного дзеркала при нормальному підпертому рівні - НПР (пп. 5.2, 5.11);

- боротьби із заростанням води жорсткою та вільно пливучою рослинністю (п. 5.2).

Примітка. Площа припустимих зон мілководдя повинна визначатися у кожному конкретному випадку (п. 5.11).

7.1.4. У межах прибережних захисних смуг водойм (ПЗС) - згідно з ВКУ, Розд. IV, Гл. 21, ст. 107, доцільно влаштовувати ілофільтри у вигляді дернисто-чагарникових насаджень.

7.1.5. Проведення робіт щодо розчистки та днопоглиблення зон мілководдя водосховищ повинні погоджуватися з органами державної санітарно-епідеміологічної служби (СанПіН 3907-85, Розд. 8, п. 8.6).

7.1.6. Скидання води поверхневого стоку у непротічні водойми, рибні ставки, замкнуті лощини із схиленням до заболочення та розмивні яри, якщо не передбачені заходи щодо закріплення їх схилів, відповідно до вимог ДБН 360-92**, п. 10.18, заборонено.

7.2.Водотоки

7.2.1. У відповідності до ВКУ, Розд. III, Гл. 16, ст. 81, п. 4, водокористувачі малих річок зобов'язані до проведення агротехнічних, агролісомеліоративних та гідротехнічних протиерозійних заходів.

7.2.2. У разі улаштування відкритих горизонтальних дренажів глибиною до 4-х м від поверхні землі треба враховувати можливість їх заростання (СНіП 2.06.15-85, п. 5.23), а дренажні води необхідно відводити самопливно по траншеях або каналах (п. 5.25).

7.2.3. При використанні тальвегів, лощовин, ярів як водоскидних трактів слід перевіряти їх пропускну спроможність (ДБН В.2.4-1-99, п. 2.115), а водоприймачі скидних вод, якими можуть бути природні та штучні водотоки (або водойми) повинні забезпечити акумуляцію скидних вод без утворення підпору рівнів води (ДБН В.2.4-1-99, п. 2.123).

7.2.4. У разі необхідності засипки балок і ярів по їхніх тальвегах - відповідно до вимог ДБН 360-92**, п. 9.9, треба прокладати дренажі, а постійні водотоки поміщати у колектори з відповідними дренами.

7.2.5. Особи, винні у самовільному проведенні гідротехнічних робіт, зокрема будівництві каналів (дамб, ставків) або створенні на річках та у їх басейнах штучних водойм та водопідпірних споруд, що впливають на природний стік поверхневих вод і стан підземних вод, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (ВКУ, Розд. III, Гл. 16, ст. 82 та Розд. V, Гл. 23, ст. 110, п. 7).

7.3. Меліоративні системи

7.3.1. Під час зрошення земель сільськогосподарського призначення водокористувачі зобов'язані:

- здійснювати заходи щодо попередження підтоплення та заболочення цих земель (ВКУ, Розд. III, Гл. 13, ст. 65);

- попереджувати погіршення екологічної ситуації і природних якостей ділянок - відповідно до вимог "Земельного кодекса України" у редакції від 25.10.01 N 2768-III (далі у тексті - ЗКУ), Розд. 1, Гл. 1, ст. 1, п. 3;

- додержуватися вимог щодо охорони довкілля (ЗКУ, Розд. III, Гл. 15, ст. 96, п. 1, б);

- зберігати протиерозійні споруди та мережі зрошувальних та осушувальних систем (ЗКУ, Розд. III, Гл. 15, ст. 96, п. 1, є).

7.3.2. Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів та гідрологічному режимі внаслідок проведення будівельних, геологорозвідувальних та інших робіт, підлягають рекультивації (ЗКУ, Розд. VI, Гл. 26, ст. 166, п. 2), а у разі деградації земель, зсувів, повені, карстоутворення, ерозії та перезволоження, що спричиняють до екологічної небезпеки, можлива консервація вказаних земель на визначений термін - за рішенням органів місцевої виконавчої влади або місцевого самоврядування (ЗКУ, Розд. VI, Гл. 28, ст. 171, пп. 1, а, б; ст. 172, пп. 1-3).

7.3.3. Вертикальне планування територій треба виконувати з урахуванням вимог щодо:

- максимального збереження існуючого рельєфу (ДБН 360-92**, п. 9.2, а), ґрунтів та деревних насаджень (п. 9.2., б);

- мінімального дебалансу земляних мас (п. 9.2, д).

7.3.4. Юридичні особи та громадяни несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за:

- проектування і будівництво об'єктів що негативно впливають на стан земель;

- знищення або пошкодження гідротехнічних та протиерозійних споруд;

- знищення захисних насаджень;

- порушення земель без подальшої їх рекультивації;

- самовільне відхилення від проектів землеустрою (ЗКУ, Розд. VIII, Гл. 37, ст. 211, п. 1, г, ж, з, і).

7.3.5. Використання земель способами, що:

- спричиняють до пошкодження або знищення об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем;

- суперечать екологічним вимогам та завдають шкоди здоров'ю людей, тягне примусове припинення права користування вказаними землями, у разі необхідності - у судовому порядку (ЗКУ, Розд. IV, Гл. 22, ст. 141, г; ст. 143, б).

7.4. Протималярійний нагляд за підтопленням і затопленням територій, будівель і споруд.

7.4.1. Згідно із постановою Головного державного санітарного лікаря України від 09.03.95 N 01/035, що базується на відповідній Постанові Верховної Ради України від 12.09.91 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР до прийняття відповідних актів законодавства України", у роботі з протималярійного нагляду за підтопленням і затопленням територій, будівель і споруд треба керуватися СНіП 2.06.15-85 "Инженерная защита территории от затопления и подтопления".

7.4.2. У вказаному СНіП п. 2.7 і таблиця N 1, рядок N 3, де наведена більш ліберальна норма осушення для сельбищних зон, втрачають чинність саме у зв'язку з появою пізнішої нормативної документації України, яка регламентує питання мінімально припустимого відстояння рівню грунтових вод (РГВ) від проектної позначки землі.

Відповідно до:

- ДБН 360-92**, п. 9.6;