Я, Головний державний санітарний лікар України, Бобильова Ольга Олександрівна, розглянувши рішення координаційної комісії Головного санепідуправління МОЗ України по розробці нормативних документів від 1999 року N ... щодо можливості затвердження Державних санітарних правил та норм для морських та річкових портів та керуючись Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"

1. Затвердити Державні санітарні правила та норми для морських та річкових портів.

2. Міністерствам, комітетам, іншим центральним органам виконавчої влади, керівникам державних, кооперативних, колективних та приватних підприємств, організацій та установ незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовим особам та громадянам України, інвесторам, громадянам інших держав прийняти вказані Державні санітарні правила та норми до керівництва та виконання.

3. Заступникам Головного державного санітарного лікаря України, Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, водного, залізничного, повітряного транспорту, санепідустановам Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, Служби безпеки України прийняти вказані Державні санітарні правила та норми до керівництва та контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства.

4. Українському науковому гігієнічному центру Міністерства охорони здоров'я України (А.М.Сердюк) видати цей нормативний документ в необхідній кількості.

Державні санітарні правила і норми для морських та річкових портів України призначені для керівництва в роботі працівників проектних установ, підприємств, здійснюючих проектування, будівництво, ремонт та експлуатацію морських і річкових портів. Правила являються керівним документом для працівників санітарно-епідеміологічних установ Міністерства охорони здоров'я України, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд на водному транспорті.

1.1. Ці Санітарні правила поширюються на морські та річкові порти, що проектуються, будуються, реконструюються і експлуатуються в Україні.

Ці Санітарні правила набувають чинності з моменту їх публікації.

1.2. Ці Санітарні правила укладені відповідно до законодавства України щодо охорони здоров'я та Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" й поширюються на всі морські і річкові порти.

1.3. Виконання вимог цих правил обов'язкове для організацій і підприємств Міністерства транспорту України, інших організацій, підприємств, установ незалежно від форм власності та державної приналежності.

1.4. Санітарні правила встановлюють гігієнічні вимоги та норми до морських та річкових портів, експлуатація яких може мати несприятливий вплив на стан здоров'я працюючих чи санітарні умови проживання населення у зонах їх розташування або обмеження чи зниження ефективності використання рекреаційних ресурсів.

1.5. Ці Санітарні правила та норми мають на меті попереджати і усувати існуюче забруднення акваторій морських та річкових портів, повітряного середовища над територіями, атмосферного повітря й грунту, яке може призвести до несприятливого впливу на здоров'я робітників, умови життя населення та використання рекреаційних ресурсів.

1.6. Контроль за додержанням вимог цих Санітарних правил здійснюється органами, установами і закладами санепідслужби України згідно із Законом України "Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення".

1.7. Проектно-кошторисна документація на морські і річкові порти, що знаходяться у стадії будівництва, реконструкції або технологічного переобладнання, при наявності обгрунтованих відхилень від діючих норм, правил, ДСТів та інструкцій після набрання чинності цих Правил повинна бути узгоджена з органами держсаннагляду.

1.8. Внесення будь-яких змін до погоджених із держсаннаглядом проектів морських та річкових портів, що потребує додаткового рішення органів держсаннагляду, що погоджували проект, або вищих керівних органів держсаннагляду.

1.9. Приведення у відповідність із цими Правилами для морських та річкових портів, що введені в експлуатацію до набрання чинності даних Правил, здійснюється у плановому порядку, погодженому з Міністерством транспорту України, а також органами держсаннагляду.

1.10. Розташовані у морських і річкових портах об'єкти, аналогічні відповідним промисловим підприємствам (ремонтні майстерні, гаражі, вузли технологічного зв'язку, обчислювальні центри, електростанції, котельні тощо) проектуються за Санітарними нормами проектування промислових підприємств (СН N 245/71) та іншими діючими на території України санітарними нормами й правилами, якщо відносно таких об'єктів цими Правилами не обумовлені спеціальні вимоги.

1.11. Порядок приймання морських та річкових портів до експлуатації регламентується ДБН А.3.1.-3-94 "Приемка в эксплуатацию законченных строительством объектов. Основные положения".

Відповідальність і контроль за виконанням Правил

1.12. Відповідальність за виконання вимог цих Правил покладається на відомства, що експлуатують порти, пристані та виробничі перевантажувальні комплекси (ВПК) і здійснюють їх проектування, будівництво та реконструкцію.

1.13. Контроль за виконанням даних Правил покладається на басейнові, портові і лінійні санітарно-епідеміологічні станції, а за їх відсутності - на територіальні органи держсаннагляду згідно з Положенням про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні.

1.14. Відомчий контроль за станом навколишнього середовища у портах здійснюють санітарно-промислові лабораторії згідно із Положенням про санітарну лабораторію промислового виробництва, а там, де обсяг робіт для їх створення малий, - портові СЕС та їх лабораторії.

2.1. Вимоги до території та генерального плану

2.1.1. Вибираючи територію для нового порту і розробляючи генеральний план, повинні братися до уваги вимоги БНіП "Генеральні плани промислових підприємств. Норми проектування", "Санітарні норми проектування промислових підприємств", "Вказівки щодо компонування морських портів", "Норми технологічного проектування морських портів" та ін.

2.1.2. Проектуючи річкові порти необхідно враховувати вимоги "Керівництва до проектування річкових портів" і "Галузеві вимоги наукової організації праці, обов'язкові при проектуванні річкових портів".

2.1.3. Вибір майданчиків і акваторії для будівництва морського і річкового портів, пристані та пов'язаних із ними обслуговуючих та допоміжних об'єктів, житлового і культурно-побутового будівництва повинен провадитись відповідно до проекту (схеми), планування та забудови даного населеного пункту, який існує або розробляється, або схеми планування і генерального плану даного промислового району.

2.1.4. Майданчик, що відводиться під будівництво порту і портових об'єктів, а також селища при них, повинен, як правило, відповідати санітарним вимогам із урахуванням:

- використання земельної ділянки у минулому;

- безперешкодного стоку атмосферних вод;

- розташування у незатоплюваній, підвищеній, незаболоченій місцевості;

- його прямого сонячного опромінення і природного провітрювання;

- розсіювання в атмосферному повітрі промислових викидів і умов туманоутворення.

Рівень стояння грунтових вод повинен бути нижче забудови підвалів (льохів) або ж повинні застосовуватись варіанти проектів для водонасичених грунтів.

2.1.5. При проектуванні спеціалізованих портів, пристаней і окремих ВПК, що переробляють вантажі, які характеризуються шкідливим впливом на людей, необхідно керуватися вимогами ДСТ 12.1.007-76 "Шкідливі речовини. Класифікація. Загальні вимоги безпеки", ДСТ 19433-81 "Вантажі небезпечні. Класифікація і знаки небезпеки, а також вимогами - у морських портах - Правил морського перевезення небезпечних вантажів; Правил перевезення вантажів у портах Укррічфлоту, керуючись вказівками Президента України від 1993 р. по перевезенню вантажів по р. Дніпро, а також вимогами Дунайської конвенції по портах р. Дунай.

2.1.6. При технологічному районуванні порту необхідно передбачити відокремлення ВПК для переробки вантажів, що пилять, вони повинні розташовуватися на достатній відстані від інших суховантажних дільниць, відстань між якими необхідно приймати не нижче значень, вказаних у додатку 1 (окремо для морських і річкових портів).

2.1.7. Взаєморозташування ВПК різного технологічного призначення по відношенню до напрямку пануючих вітрів рекомендується передбачити згідно з додатком 2.

2.1.8. Спільна переробка на одному ВПК вантажів, суміжне розташування яких не передбачено додатком 1, не припустима. У портах і пристанях із малим судноплавством (до 100 суден на рік) переробка різних вантажів на одному ВПК провадиться за домовленістю із місцевими органами держсаннагляду на водному транспорті.

2.1.9. При технологічному районуванні порту і встановленні спеціалізації ВПК слід враховувати, що для ряду вантажів можна приймати аналогічні санітарні умови переробки (вугілля, руда і таке ін.).

2.1.10. Санітарні розриви від відкритих складів вугілля або інших вантажів, які пилять, до підсобно-виробничих будівель (майстерні, гаражі та ін.) повинні бути не менш 70 м, а до побутових будівель, приміщень - 25 м.

2.1.11. Під час вибору території і проектування порту необхідно передбачити умови, при яких прилеглий до порту населений пункт мав би вихід до моря, озера або водосховища (вище за течією).

2.1.12. Річкові порти повинні розташовуватися поза зоною санітарної охорони господарсько-питних водозабірних споруд і місць організованого культурно-побутового водокористування, як правило, нижче житлової забудови за течією річки.

2.1.13. На майданчику, що вибраний під будівництво порту, повинні бути умови для забезпечення водою, відведення стічних вод, для тимчасового зберігання твердих відходів.

2.1.14. На території, що затоплюється, забороняється зводити будинки постійного типу (вокзали, майстерні і таке ін.)

2.1.15. Проект на будівництво нових, реконструкцію й розширення діючих портів повинен вміщувати матеріали щодо захисту навколишнього природного середовища, які передбачають заходи забезпечення гігієнічних норм і правил, санітарної охорони атмосферного повітря, води водоймищ і грунту від забруднення стічними водами, шкідливими промисловими викидами в атмосферу і промисловими відходами. Проект повинен передбачати сучасний рівень організації технологічного процесу, що полегшує працю й забезпечує найвищу продуктивність при вантажно-розвантажувальних роботах.

2.1.16. У проекті повинно бути передбачено випереджаюче будівництво будинків і приміщень медико-санітарного призначення, споруд, пов'язаних з їх захистом навколишнього середовища, приміщень для культурно-побутового призначення, приміщень і майданчиків для занять фізкультурою та виробничою гімнастикою.

2.1.17. За етапного введення в експлуатацію портових об'єктів окремими пусковими комплексами повинні бути передбачені на кожному етапі всі заходи для нормальних санітарно-побутових і безпечних умов праці й захисту оточуючого навколишнього середовища.

2.1.18. Територія порту, ВПК повинна відповідати вимогам БНіП "Правила виробництва і приймання робіт. Благоустрій території". Причали, складські майданчики, вантажно-розвантажувальні фронти автомобільного та залізничного транспорту, автошляхи, під'їзні та пішохідні смуги повинні мати тверде, рівне, неслизьке покриття з нахилами, що забезпечують стік води.

2.1.19. Генеральні плани пасажирських причалів, розміщення будівель вокзалів, павільйонів, а також місць стоянки плавучих пасажирських і вантажних дебаркадерів повинні розроблятися з урахуванням даних проекту планування порту та забудівлі міста або інших населених пунктів відповідно до Правил й норм планування і забудови міст, вимог БНіП "Генеральні плани виробничих підприємств. Норми проектування" вимог БНіП "Санітарні норми проектування промислових підприємств", тимчасових санітарних норм "Вокзали. Норми проектування".

2.1.20. На території порту не дозволяється зводити житлові, торгові, культурно-побутові і медичні та ін. будинки, що не пов'язані із виробничими процесами в порту та обслуговуванням працівників порту, екіпажів і пасажирів. Проживання будь-якого персоналу в порту та на пристані забороняється.

2.1.21. При проектуванні чи реконструкції порту повинно бути передбачене виділення території для спеціального карантинного причалу (дільниці), а також приміщення санітарно-карантинного відділу (пункту). Карантинний причал (дільниця) повинен бути ізольований від інших дільниць і розташований поблизу до входу в порт.

2.1.22. Величина санітарного розриву між сусідніми виробничими або службовими будинками порту, що освітлюються через віконні отвори, повинна бути не меншою за висоту найбільшого з цих будинків. Висотою будинку вважається висота від запланованої позначки території до карнизу будинку.

2.1.23. При компонуванні порту варто враховувати і необхідність постійного обміну води й попередження її застою в акваторії порту й окремих її ділянках (ковшах, гаванях та ін.).

2.1.24. Судноремонтні майстерні порту і майстерні по ремонту вантажно-розвантажувальних механізмів повинні розташовуватися на відстані від місць руху пасажирів і технологічних комплексів по переробці вантажів із додержанням відповідних санітарно-захисних зон.

2.1.25. Райони порту, технологічні комплекси, окремі будинки та споруди з технологічними процесами, які є джерелом шкідливих з неприємним запахом речовин, що виділяються у навколишнє середовище, а також джерелом підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних хвиль радіочастот, статичної електрики й іонізуючого випромінювання, належить відокремлювати від житлової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ), розміри яких визначаються цими правилами.

СЗЗ розраховується від джерела, що генерує найнесприятливіший фактор (пил, шкідливі речовини, шум, електромагнітні хвилі і т. д.), до межі житлової зони у відповідності до розділів 2 "Санітарних норм проектування промислових підприємств" СН N 245-71.

2.1.26. При визначенні, уточненні розмірів кордонів СЗЗ від джерел пиловикиду у портах, що мають технологічні комплекси по переробці навалочних вантажів, необхідно враховувати співвідношення середньої швидкості вітру кожного напрямку до його середньорічної швидкості, яка характерна для конкретної місцевості за формулою:

2.1.27. Порти й окремі портові об'єкти залежно від ступеня шкідливості, якими вони впливають на оточуюче середовище з урахуванням санітарної характеристики вантажів, що там переробляються, їх обсягу, технології перевантажування й заходів попередження шкідливих викидів в атмосферу, поділяються на 5 класів:

- I клас - СЗЗ шириною 1000 м;

- II клас - СЗЗ шириною 500 м;

- III клас - СЗЗ шириною 300 м;

- IV клас - СЗЗ шириною 100 м;

- V клас - СЗЗ шириною 50 м.

Клас I: СЗЗ розміром 1000 м:

1. Відкриті склади й місця розвантаження і зберігання апатитового концентрату фосфоритного борошна, цементу та інших вантажів, які пилять при вантажообігу понад 150 тис. т на рік (у першу групу I, II, III класів не входять транспортно-технологічні схеми із застосовуванням складських елеваторів, пневмотранспортних та ін. установок, що виключають винос пилу вантажів (указані в I групі I, II, III класів) у зовнішнє середовище).

2. Місця перевантаження і зберігання рідких хімічних вантажів із зріджених газів (метан, пропан, аміак та ін.), виробничих сполук галогенів, сірки, азоту, вуглеводнів (метанол, бензол, толуол та ін.), спиртів, альдегідів та інших сполук.

3. Зачисні та промивально-пропарювальні станції, дезінфекційно-промивальні підприємства, пункти зачистки суден, цистерн, приймальноочисні споруди, що слугують для приймання баластних і промивальних, що містять нафту, від спеціалізованих плавзбирачів.

4. Причали і місця виробництва фумігації вантажів і суден, газової дезінфекції.

Клас II: СЗЗ розміром 500 м:

1. Відкриті склади і місця розвантаження апатитового концентрату, фосфоритного борошна, цементу та інших вантажів, які пилять, при вантажообігу, меншому за 150 тис. т на рік.

2. Відкриті склади і місця перевантажування вугілля.

3. Відкриті склади і місця перевантажування мінеральних добрив, азбесту, вапна, руд (крім радіоактивних) та інших мінералів (сірки, сірчаного колчедану, гіпсу і т. ін.).

4. Місця перевантажування та зберігання сирої нафти, бітуму, мазуту й інших в'язких нафтопродуктів і хімічних вантажів.

5. Відкриті та закриті склади і місця перевантажування пеку і вантажів, які містять пек.

6. Місця зберігання і перевантажування дерев'яних шпал, просочених антисептиками.

7. Санітарно-карантинні станції.

Клас III: СЗЗ розміром 300 м:

1. Відкриті склади і місця розвантажування і навантажування вантажів, що пилять (апатитового концентрату, фосфоритного борошна, цементу і т. ін.), при вантажообігу, меншому за 5 тис. т на рік.

2. Закриті склади і місця розвантажування і зберігання тарованого хімічного вантажу (добрив, органічних розчинників, кислот та ін. речовин).

3. Наземні склади й відкриті місця перевантажування магнезиту, доломіту та ін. вантажів, які пилять.

4. Склади рідких вантажів і тих, що пилять (аміачна вода, добрива, кальцинована сода, лакофарбові матеріали і т. ін.).

5. Відкриті наземні склади і місця розвантажування сухого піску, гравію, каміння та ін. мінерально-будівельних матеріалів.

6. Склади й дільниці перевантажування шроту, жмихів, копри та іншої рослинної продукції, яка пилить, відкритим способом.

7. Склади перевантажування і зберігання утильсировини.

8. Склади перевантажування і зберігання мокросоленої необробленої шкіри (понад 200 шт.) та ін. сировини тваринного походження.

9. Дільниці постійного перевантажування худоби, тварин і птахів.

10. Склади для перевантажування риби, рибопродуктів та продуктів китобійного промислу.

Клас IV: СЗЗ розміром 100 м:

1. Склади і перевантажування шкірсировини (в тому числі мокросолених шкір до 200 шт.).

2. Склади і відкриті місця розвантажування зерна.

3. Склади і відкриті місця розвантажування кухонної солі.

4. Склади і відкриті місця розвантажування вовни, волосу, щетини та іншої аналогічної продукції.

5. Транспортно-технічні схеми перевантажування та зберігання апатитового концентрату, фосфоритного борошна, цементу та ін. вантажів, які пилять і перевозяться навалом із застосуванням складських елеваторів та пневмотранспортних або інших установок і сховищ, що виключають винос пилу у зовнішнє середовище.

Клас V: СЗЗ розміром 50 м:

1. Відкриті склади і перевантажування зволожених мінерально-будівельних матеріалів (пеку, гравію, щебеню, каменю та ін.).

2. Дільниці зберігання і перевантажування пресованого жмиху, сіна, соломи, тютюново-махорочних виробів та ін.

3. Склади, перевантажування харчових продуктів (м'ясних, молочних, кондитерських), овочів, фруктів, напоїв та ін.

4. Дільниці зберігання й наливу харчових вантажів (вино, олія, соки).

5. Дільниці розвантажування і навантажування рефрижераторних суден і вагонів.

2.1.28. При реконструкції портів і портових об'єктів, які розташовані у межах населених місць, розміри СЗЗ слід встановлювати за рішенням МОЗ України.

2.1.29. Вміст шкідливих речовин в атмосферному повітрі навколо портів у межах зовнішнього кордону санітарно-захисної зони не повинен перевищувати рівня ГДК для повітря населених місць і 0,8 ГДК у районах зон рекреації.

2.1.30. СЗЗ від портів, ВПК, пристаней до санаторіїв, будинків відпочинку, дитячих таборів, пляжів, лікувальних установ і т. ін. повинна прийматися із збільшенням у 1,5-2 рази за погодженням з місцевими СЕС або МОЗ України.

2.1.31. Розміри СЗЗ від ділянок порту, які є джерелом шуму, встановлюються відповідно до акустичних розрахунків, проведених згідно з БНіП "Захист від шуму", а від ділянок портів, які є джерелами електромагнітних випромінювань - за "Санітарними нормами і правилами при роботі з джерелами електромагнітних полів високих, ультрависоких і надвисоких частот" СН N 2963-84.

2.1.32. Територія СЗЗ повинна бути влаштована, озеленена відповідно до вимог БНіП "Генеральні плани промислових підприємств" і "Технічні умови щодо проектування зелених насаджень і санітарно-захисних зон промислових підприємств".

2.1.33. У ССЗ припускається розташування об'єктів порту, які не забруднюють навколишнє середовище (пожежні депо, лазні, пральні, приміщення охорони, гаражі, склади, службові будинки, їдальні, вузли технічного зв'язку, трансформаторні підстанції).

2.1.34. СЗЗ чи будь яку її частину не можна розглядати як резервну територію порту й використовувати для розширення промислового майдану (площі).

2.1.35. З метою зміцнення здоров'я працюючих і вимог БНіП "Спортивні споруди" у портах безпосередньо біля виробничих дільниці треба обладнувати: майданчики для гри у волейбол та занять виробничою гімнастикою і загально-фізичною підготовкою з розрахунку 1 майданчик на 250 чол.; майданчики для гри у настільний теніс (2 столи на 250 чол., 3 столи на 500 чол., і 10 - на 1000 чол.). На території портів або у безпосередній близькості від них слід передбачати баскетбольні майданчики (1 на 250 чол.), майданчики для підготовки до складання норм ГПО - 1 майданчик на 250 чол., 2 - на 1000; у великих і некатегорійних портах - плавальні басейни, спортзал, кабінет психологічного розвантаження.

2.2. Виробничі перевантажувальні комплекси (ВПК), склади, бази, інші служби й споруди, перевантажувальні машини, вокзали Загальні вимоги

2.2.1. З метою зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу від суднових двигунів, портові причали повинні обладнуватися спеціально виділеними електроколонками для енергозабезпечення суден на період їх стоянок у портах.

2.2.2. Розриви між суховантажними ділянками різного технологічного призначення повинні прийматися згідно з додатком 1 (окремо для морських і річкових портів).

2.2.3. При проектуванні і будівництві портів, де здійснюватимуться вантажно-розвантажувальні роботи із небезпечними та шкідливими вантажами, необхідно враховувати вимоги для морських портів: Правил морського перевезення вантажів в портах Мінрічфлоту РРФСР і Правил безпеки праці на вантажно-розвантажувальних роботах в портах і на пристанях Мінрічфлоту РР. Крім того, необхідно враховувати "Методичні рекомендації щодо "Організації і проведення санітарно-гігієнічного нагляду при перевантажуванні і перевезенні навалочних вантажів, які пилять" N 3169-84.

2.2.4. У портах з великими нафтобазами при наявності причалів, що обслуговують газовози, хімовози та при регулярній переробці інших небезпечних вантажів, повинні передбачатися газорятувальні станції.

2.2.5. При проектуванні й експлуатації портів необхідно передбачати устаткування, які повністю або максимально виключають викид пилу (пару) і газів в атмосферу. При цьому повинні передбачатися:

- комплексна механізація, автоматизація і дистанційне керування перевантажувальними процесами, а також автоматична сигналізація про хід окремих робіт і операцій, пов'язаних із можливістю виділення шкідливостей;

- застосування уніфікованих спеціальних знепилюючих технічних засобів, захисних пристроїв, санітарно-технічних установок, високоефективних засобів очищення викидів, створювання СЗЗ;

- застосування пристроїв і приладів для вимірювання і постійної реєстрації кількості шкідливих речовин, що надходять в атмосферу й акваторію, і пристроїв для регулювання величин викидів за рахунок зміни ступеня очищення і технологічного режиму перевантажувального процесу;

- автоблокування перевантажувального обладнання з очищеними аспіраційними та іншими санітарно-технічними засобами.

2.2.6. При перевантажуванні навалочних і насипних вантажів грейферними кранами (установками циклічної дії) повинні дотримуватися такі умови:

- забезпечення плавності перевантажувального циклу;

- недопущення переповнення грейфера вантажем;

- наявність на грейферах, в ковшах та інших місткостях, у яких здійснюється переміщення вантажу, відповідних ущільнень, що запобігають висипанню вантажу;

- обмеження в межах 1,5 - 2,5 м висоти падіння вантажу у місцях його висипання з грейфера;

- використання спеціальних пилоприбивних насадок на бункери, в які висипається вантаж.

2.2.7. На установках конвейєрного транспорту для боротьби з пиловиділенням треба передбачити:

- автоматизацію процесів розвантажування (навантажування) залізничних вагонів і автотранспорту, при яких виключається присутність людей у запиленій зоні;

- локалізація пилу у вузлах розвантажування (навантажування) вагонів і автотранспорту, а також у вузлах пересипання шляхом улаштування відповідних укриттів із застосуванням аспіраційних установок з очищенням повітря, що виводиться;

- застосування спеціальних схем знепилення (гідрознепилення), обробка вантажу спеціальними речовинами, що знижують його пилоутворювальну здатність;

- пилоприбивні насадки на розвантажувальних рукавах у вузлах передачі вантажу на судно.

2.2.8. На пневмотранспортних установках по перевантаженню навалочно-насипних вантажів для боротьби з пиловиділенням повинні забезпечуватися такі умови:

- високий ступінь герметичності трубопроводів, відсутність у них внутрішніх шорсткостей, різних згинів і переходів;

- дотримання високоефективного режиму роботи повітредувних машин із можливістю регулювання параметрів пневмотранспортного процесу;

- ефективні пиловідокремлювачі.

2.2.9. У проектах портів, де будуть перевантажувати хімічні небезпечні і фуміговані вантажі, які пилять, необхідно передбачити установки для знепилювання, дезактивації, дегазації спецодягу, спецвзуття, засобів індивідуального захисту, вантажних майданчиків і підйомно-транспортного устаткування згідно з правилами МОПНЕВ.

2.2.10. У ВПК, де є вантажі, які пилять, повинні передбачатися у санблоках знепилюючі пристрої.

2.2.11. У проектах нових портів, які розширюються, реконструюються повинні наводитися рівні прогнозного розрахунку забруднення атмосферного повітря населених місць з урахуванням існуючого (фонового) забруднення.

2.2.12. У проекті повинні бути передбачені рішення щодо забезпечення додержання ГДК шкідливих речовин в атмосферному повітрі населених місць на період метеорологічних умов, несприятливих для розсіювання промислових викидів (штиль, інверсії, туманоутворення та ін.), коли може статися різке тимчасове зростання забруднення атмосферного повітря.

2.2.13. Для збирання й зберігання бочкотари, призначеної для паливно-мастильних матеріалів, у портах повинні виокремлюватися спеціально влаштовані майданчики.

2.2.14. Складування на портових ділянках і ВПК отруйних вантажів (клас 6.1 МОПНЕВ) і вантажів продовольчих, хлібофуражних, хіміко-фармацевтичних, одягу, посуду та інших речей домашнього вжитку - повинно бути роздільним.

2.2.15. При зберіганні отрутовантажів на відкритих майданчиках необхідно забезпечити їх охорону.

2.2.16. ВПК, майданчики, вантажні ділянки для перевантажування рідких небезпечних вантажів, а також зріджених токсичних газів повинні обладнуватися механізмами, які повністю виключають ручні операції.

2.2.17. У ВПК, де передбачається регулярна переробка небезпечних вантажів, повинні виділятися спеціально обладнані майданчики для ремонту тари й перетарювання цих вантажів. Місце для майданчика та його обладнання погоджується з органами держсаннагляду. Ремонт тари й перетарювання небезпечних вантажів у місцях складування і проведення вантажно-розвантажувальних робіт забороняється.

2.2.18. Розміщення обладнання на спеціальних ВПК для дроблення, змішування і сортування вантажів, які пилять, повинно проводитися з урахуванням максимального скорочення протяжності шляхів при їх транспортуванні за схемами, що забезпечують мінімальне виділення пилу.

2.2.19. Висота падіння вантажів, які пилять, у вузлах перевантажування і установок неперервної дії повинна бути мінімально можливою.

2.2.20. Штабелі навалочних вантажів, а також вантажів, які пилять, у тарі слід огороджувати переносними роздільними та підпірними стінками й щитами.

2.2.21. У ВПК, де проектується постійне перевантажування харчових вантажів, необхідно виділяти спеціалізовані ділянки або ВПК по переробці цих вантажів.

2.2.22. У ВПК, де передбачається перевантажування харчових вантажів транспорту, який для цього використовується, на стоянці повинно виділятися спеціальне місце.

2.2.23. У портах, де передбачається перевантажування вантажів, що швидко псуються і не завжди перевантажуються прямим варіантом, повинні бути спроектовані приміщення холодильників, які забезпечуватимуть температурний режим згідно з вимогами "Санітарних правил для підприємств холодильної промисловості".

2.2.24. При проектуванні й експлуатації контейнерних терміналів необхідно керуватися вимогами КД "Контейнери багатотоннажні універсальні. Правила технічної експлуатації і безпеки праці в морських портах".

2.2.25. Складські приміщення портів повинні відповідати вимогам БНіП "Складські будови і споруди загального призначення".

2.2.26. Ворота й інші пристрої у складах, що відкриваються, повинні бути зроблені так, щоб виключити проникнення щурів, а на складах, які опалюються, облаштовані тепловими завісами.

2.2.27. Застосування автонавантажувачів, що не оснащені нейтралізаторами вихлопних газів у складах, які не обладнані примусовою вентиляцією, не допускається.

2.2.28. Пристрої і обладнання складських приміщень для зберігання небезпечних вантажів повинні відповідати вимогам Правил морського перевезення небезпечних вантажів і Правил безпеки праці в морських портах; у річкових - Правил перевезення вантажів в портах Мінрічфлоту РСФР, і Правил безпеки праці при вантажно-розвантажувальних роботах в портах і пристанях Мінрічфлоту РРФСР.

2.2.29. Об'єднувати складські приміщення й майданчики для харчових, отруйних вантажів, таких, що пилять, і небезпечних у санітарному відношенні - забороняється.

2.2.30. При об'єднанні в одному складському приміщенні, на одному майданчику різних шкідливих вантажів слід групувати вантажі з однаковою шкідливістю й розташовувати їх суміжно, відокремлюючи більш шкідливі речовини від менш шкідливих.

2.2.31. На спеціальних складах для зберігання отруйних, радіоактивних, небезпечних у санітарному відношенні вантажів та тих, що пилять, належить передбачати автоматизацію вентиляційних пристроїв, застосування сигналізаторів аварійного зростання концентрації у повітрі складу небезпечних речовин.

2.2.32. Проекти складського господарства новозбудованого чи реконструйованого порту, що подаються на затвердження і погодження з органами й установами санепідслужби, повинні зазначати пристрої та заходи щодо усунення можливого впливу шкідливих речовин і пилу на працюючих.

2.2.33. Кабіни машиністів кранів повинні відповідати вимогам "Санітарних правил щодо влаштування і обладнання кабін машиністів кранів" та Змін до них.

2.2.34. Кабіни перевантажувальної техніки повинні відповідати вимогам "Санітарних норм і правил по обмеженню вібрацій і шуму на робочих місцях самохідних технологічних і транспортно-технологічних машин".

2.2.35. Кабіни перевантажувальної техніки повинні обладнуватися віброамортизуючими пристроями, заізольованими від проникнення вихлопних газів, пилу та шуму, обладнані піддашками, які захищають від прямих сонячних променів і сліпучого світла прожекторів.

2.2.36. Кабіни поста управління перевантажувальних машин повинні бути теплоізольовані, засклені, мати опалювальний прилад і механічну вентиляцію, що забезпечують мікроклімат у кабінах у межах нормативних вимог.

2.2.37. Температура підлоги та інших внутрішніх поверхонь кабіни у зимовий період повинна бути не більше як, на 3 град. C нижчою за температуру повітря у кабіні.

2.2.38. Кордонні контейнерні перевантажувачі контейнерних терміналів повинні бути оснащені ліфтами.

2.2.39. Конструкції й внутрішні габарити кабін перевантажувальних машин повинні забезпечувати працюючим зручне положення на сидінні, вільне й зручне управління важелями і педалями; повний огляд ділянки робіт і робочих органів машини, надійний захист від несприятливих метеорологічних умов, пилу, відпрацьованих газів, отрутохімікатів та інших несприятливих факторів.

2.2.40. Сидіння в кабінах перевантажувальних машин повинне відповідати вимогам ДСТ 21889-76 "Система "машина - людина". Крісло людини-оператора. Загальні ергономічні вимоги".

2.2.41. При проектуванні морських і річкових портів або крупних транзитних пристаней для забезпечення громадського харчування екіпажів і пасажирських суден необхідно передбачати будівництво спеціальних продбаз постачання.

2.2.42. Проектування й експлуатація продовольчих баз здійснюється згідно із "Санітарними правилами для підприємств холодильної промисловості".

2.2.43. Продбази необхідно розташовувати на спеціально відведеній території порту.

Примітки:

1. В окремих випадках з дозволу органів держсаннагляду допускається експлуатація малих баз, що не мають прилеглої території, за умови наявності спеціального приміщення для зберігання тари й господарських матеріалів.

2. У малих портах (пристанях) допускається розташування малих продбаз у службових або житлових будинках. При цьому необхідно передбачити для них окремий вхід, не зв'язаний із входом у житлові, громадські, службові або виробничі приміщення, і який має під'їзні шляхи.

2.2.44. Не дозволяється розташовувати продбази у безпосередній близькості від причалів і складів, на яких переробляються отруйні, біологічно небезпечні вантажі та ті, які пилять, а також поблизу підприємств, пов'язаних із обробкою або застосуванням отруйних речовин або матеріалів, небезпечних щодо інфекції. Нові продбази (склади), які будуються, повинні мати відповідні санітарно захисні зони, передбачені у "Санітарних нормах проектування промислових підприємств N 245-71".

2.2.45. Територія подвір'я продбази повинна бути заасфальтована або мати тротуари. Незабруковані і незаасфальтовані частини території повинні бути озеленені.

2.2.46. В продбазі повинні бути передбачені такі приміщення:

- склади-рефрижератори для зберігання швидкопсувних товарів, у тому числі для окремого зберігання м'яса, птиці, м'ясних продуктів, рибних продуктів, молока й молочних продуктів, масла й жирів, фруктів, ягід і окремо овочів;

- камери (приміщення) для зберігання нешвидкопсувних продовольчих товарів (хліба, борошна, круп, солі, цукру та ін. бакалійних товарів);

- приміщення для зберігання солоних і квашених овочів (капусти, огірків, томатів, грибів і т. ін.);

- сховище для овочів і фруктів;

- експедиції (окремо для швидкопсувних продуктів, бакалійних товарів і плодоовочевої продукції);

- мийні для овочів, фруктів і для тари (окремо);

- складські приміщення для зберігання прохолодних напоїв, соків, вин;

- адміністративні й побутові приміщення.

2.2.47. Рідкі відходи та технологічні покидьки повинні спускатися у каналізацію, а при її відсутності збиратися у спеціальні водонепроникні помийні ями, що обладнуються на відстані не менш 25 метрів від виробничої території бази.

2.2.48. Для зберігання тари, палива, будматеріалів тощо продбази повинні мати спеціальні приміщення або відведені з цією метою на території подвір'я облаштовані майданчики.

2.2.49. Транспортування харчових продуктів та харчової сировини на продовольчу базу та з бази на судна і інші об'єкти порту повинне здійснюватися спеціалізованим транспортом (закритим і обладнаним відповідно до призначення - ізотермічним, і покритим з середини нержавіючим матеріалом, допущеним для застосування на це), що має санітарне свідоцтво на право виконання таких перевезень.

2.2.50. При проектуванні продбази належить передбачити максимальну механізацію виробництва, у першу чергу, підйомники (ліфти) для доставки вантажу на поверхи, а також візки (автокари) чи інший транспорт при переміщенні вантажів по поверху, розфасувальні і пакувальні машини та ін.

2.2.51. Підлога у всіх приміщеннях повинна бути без щілин і вибоїв; рекомендується облицьовувати їх метлахською плиткою світлих кольорів (або матеріалами, що її замінюють). Доцільно передбачити влаштування плінтусів і закруглювати міжстінні бути.

2.2.52. Виробничі приміщення продовольчих баз повинні бути забезпечені холодним та гарячим водопостачанням. Якість води повинна відповідати вимогам ДСТ "Вода питна". Продбази повинні мати холодне і гаряче водопостачання.

2.2.53. У всіх виробничих приміщеннях продбази повинна бути передбачена вентиляція природна, механічна або комбінована, а також опалення водяне або повітряне.

2.2.54. На крупних продбазах для зберігання й пересування м'яса повинні бути влаштовані підвісні шляхи, обладнані роликами, гаками (лудженими харчовим оловом або зробленими з нержавіючої сталі).

2.2.55. Площі приміщень диспетчерських слід проектувати висотою не меншою 3,2 м з розрахунку не менш 4,5 кв. м на одного працюючого у найбільш численній зміні.

2.2.56. Поруч із заскленими диспетчерськими слід передбачати у проекті порту суміжні з ними, теж засклені, приміщення, розташовані на висоті, що забезпечує найбільший огляд фронту робіт і акваторії порту, а також акустично ізольовані приміщення апаратного диспетчерського зв'язку оповіщення.

2.2.57. Диспетчерський зв'язок із портовим залізничним транспортом повинен бути радіофікований. Зв'язок відкритою гучномовною мережею заборонений.

2.2.58. Портові радіостанції необхідно розташовувати в окремих приміщеннях. Влаштування їх і ефективність захисту від ВЧ і НВЧ-випромінювання повинні відповідати вимогам "Санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів високих, ультрависоких і надвисоких частот" і "Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань".

2.2.59. При роботі декількох передавачів необхідно вжити заходів, які виключають перевищення гранично допустимих рівнів, у результаті підсумовування енергії випромінювання від декількох передавачів (раціональне розміщення радіопередавачів, екранування, винесення комутаторів із залу передавачів і т. ін.).

2.2.60. Стоянка судна у порту, коли здійснюється ремонт або налагодження радіолокаційних станцій, з метою захисту портових робітників, які зайняті перевантажувальними роботами на суднах, належить встановлювати еквівалент на антену, спрямовувати радіопромені у бік моря.

2.2.61. Для виконання зачисних робіт нафтоналивних суден у порту (на пристані) проектується зачисна станція. Технологія зачисних робіт на станції повинна забезпечити ефективну зачистку суден та відсутність забруднення оточуючого середовища.

Зачисні роботи безпосередньо на нафтопаливних суднах регламентуються вимогами "Санітарних правил для морських суден".

2.2.62. На зачисних станціях, окрім виробничих приміщень, необхідних за технологією зачисних робіт, слід передбачати такі приміщення: адміністративне; чергове, для обігріву і відпочинку робітників, із числом місць відповідно до кількості мийників у найчисленнішій зміні; кімнату відпочинку, кімнату для паління, харчоблок, умивальники з холодною та гарячою водою, гардеробні з індивідуальними шафами для окремого зберігання брудного й чистого спецодягу на кожного працівника, сушарню й душові, туалети, приміщення для зберігання мийних препаратів, обладнане припливно-витяжною вентиляцією.

2.2.63. Виробничі та побутові приміщення зачинених станцій повинні бути обладнані вентиляцією, яка забезпечує у зоні перебування робочих склад повітряного середовища і температуру повітря згідно з вимогами "Санітарних норм проектування промислових підприємств" N 245-51 і ДСТ 12.1.005-88 "Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони".

2.2.64. Зачисна станція повинна бути обладнана спеціальними системами й засобами механізації для виконання всіх видів робіт на березі та на суднах без застосування ручної праці.

2.2.65. Для контролю за концентрацією шкідливих парів і газів у повітрі робочої зони та за вмістом слідів нафти у зливних водах на зачисних станціях повинні передбачатися хімічні лабораторії. Лабораторія повинна мати в устаткуванні витяжну шафу, прилади для відбору проб повітря і газоаналізатори.

2.2.66. У кузнях, майстернях порту для нагрівання печей, горна слід по можливості використовувати газ або електроенергію.

2.2.67. Верстати механічних цехів, майстерні порту повинні мати прозорі захисні екрани, стружковідбивачі, стружкозбірника, пристосування, що не допускають розбризкування охолоджуючих масел і емульсій у приймачі, місцеву витяжну вентиляцію.

2.2.68. У зварювальному відділенні постійні робочі місця зварників необхідно обладнати місцевими відсмоктувачами, розташованими на рівні 0,2 м над робочою поверхнею.

2.2.69. Приміщення для зарядки й зберігання акумуляторних батарей повинно бути у доповнення до загальнообмінної системи вентиляції обладнане відповідно до правил влаштування електроустановок спеціальними пристроями типу бортових відсмоктувачів з передувками від майданчиків для зарядки батарей.

2.2.70. Найменша висота акумуляторного приміщення при встановленні батарей повинна бути не меншою за 3 м. Ширина проходів між рядами стелажів в акумуляторній повинна бути не менш як 1 м, а між стелажами - не менш як 0,8 м. При встановленні стелажів безпосередньо біля стін відстань між стелажами повинна бути не менш як 0,20 м.

2.2.71. У гаражах автомашин і автонавантажувачів повинні бути організовані пости діагностики вмісту окису вуглецю у вихлопних газах автомашин із карбюраторними двигунами і димності дизельних двигунів із оснащенням їх необхідною вимірювальною апаратурою.

2.2.72. Гаражі для авто- і електронавантажувачів повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією, розрахованою на виведення окису вуглецю та інших отруйних речовин, що утворюються при випробуванні й запуску автомашин (двигунів). Використання гаражів для ремонтних робіт забороняється.

2.2.73. Усі роботи, пов'язані з ремонтом автомашин, заміною окремих частин і т. ін., повинні бути механізовані таким чином, щоб виключити ручні операції, пов'язані з підніманням ваги і контактом з розчинниками.

2.2.74. У морських та річкових портах, які мають пасажирські райони, причали, дільниці, повинні бути пасажирські вокзали або павільйони, що відповідають ТСН "Вокзали. Норми проектування", "Тимчасовим нормам технологічного проектування річкових вокзалів" та посібнику до ТСН "Вокзали. Норми проектування" (розділ "Морські вокзали").

2.2.75. На території вокзалу повинен бути медичний пункт, який слід розташовувати не вище II поверху.

2.2.76. Проекти нових або реконструйованих пасажирських вокзалів повинні:

- враховувати природно-кліматичні й місцеві особливості районів будівництва;

- передбачати широке впровадження засобів механізації й автоматизації при виконанні операцій по обслуговуванню пасажирів, прибиранню приміщень, транспортуванню багажу і т. ін.;

- створити чіткий розподіл потоків пасажирів і транспорту, пасажирів далекого прямування і приміського, пасажирів прибуття й відправлення, пасажирів і багажу;

- для зручності обслуговування пасажирів, що не користуються пасажирським будинком (приміщенням) - 15-20% від розрахунку місткості вокзалу, передбачати навіси на перонах, широко використовувати вітрозахисні стінки і сонцезахисні пристрої (будови) на території пасажирських районів, враховуючи, що пасажирські райони є одночасно місцем відпочинку біля води.

2.2.77. Пасажирські вокзали і павільйони не дозволяється розташовувати на території вантажних причалів.

2.2.78. У невеличких портах і пристанях пасажирські судна, за згодою з органами держсаннагляду, можуть швартуватись до вантажних причалів.

2.2.79. Пасажирські райони (причали, дільниці) необхідно огороджувати від вантажних районів захисними зонами зелених насаджень.

2.2.80. Пасажирські дебаркадери, що встановлені при значних амплітудах коливань рівня води у ріках, не дозволяється встановлювати на необлаштованій території, а також біля вантажних причалів, де переробляються шкідливі у санітарному відношенні вантажі.

2.2.81. Усі приміщення пасажирських вокзалів повинні бути облаштовані системами опалення й вентиляції за БНіП "Опалення, вентиляція і кондиціонування" і ТСН "Вокзали. Норми проектування". Зовнішні входи повинні мати повітряно-теплові завіси, які ефективно працюють або опалювальні тамбури згідно з 4 розділом БНіП "Опалювання, вентиляція і кондиціонування".

2.2.82. Механічна припливна система вентиляції вокзалів згідно з ТСН "Вокзали. Норми проектування", повинна подавати у приміщення свіже повітря не менш як 30 на годину на 1 людину влітку і не менш як 20 на годину - взимку й перехідній період року. Швидкість руху повітря у зоні перебування людини не повинна перевищувати взимку 0,3 м/с. Відносна вологість повітря повинна бути 30-50 %.

2.2.83. Внутрішні мережі водопостачання і каналізації будинків вокзалів повинні бути виконані згідно із вимогами БНіП "Внутрішній водопровід і каналізація будинків". Мережі гарячого водопостачання повинні відповідати БНіП "Гаряче водопостачання".

2.3. Санітарно-побутові приміщення, приміщення медичного призначення, приміщення й майданчики для виробничої гімнастики та загально-фізичної підготовки

2.3.1. Санітарно-побутові приміщення порту, підприємств громадського харчування, приміщення медичного призначення, культурного обслуговування, адміністративно-конторські, управлінь, конструкторських бюро, учбових занять і громадських організацій повинні відповідати вимогам БНіП "Адміністративні і побутові споруди", "Норми технологічного проектування морських портів", "Вказівок щодо компонування морських портів" та вимогам цих Правил.

2.3.2. Санітарно-побутові приміщення порту (ВПК, пристані) повинні обслуговувати робітників, зайнятих виконанням вантажно-розвантажувальних робіт (на основних і допоміжних роботах), складських працівників (приймально-здавальники, ваговики, завскладом та ін.), берегових матросів, служб капітана порту (портофлоту) та підмінних бригад.

2.3.3. Санітарно-побутові приміщення для робітників, що проводять будівельні роботи у портах (пристанях), повинні відповідати "Гігієнічним вимогам щодо влаштування і обладнання санітарно-побутових будинків і приміщень, пунктів харчування і здоровпунктів будівельно-монтажних організацій".

Наведені нормативні документи поширюються на будівельні об'єкти при кількості працюючих у найбільш чисельній зміні 15 і більше чол. із урахуванням осіб, які проходять виробничу практику. При меншій кількості робітників приміщення для обігріву працюючих і приймання їжі, туалет та душова, забезпечення іншими видами побутових приміщень вирішується за погодженням із органами санітарного нагляду у кожному окремому випадку залежно від характеру і умов праці.

2.3.4. Склад санітарно-побутових приміщень повинен визначатися залежно від санітарної характеристики вантажно-розвантажувальних процесів, згідно з вказівками додатка 3, а також вказівками, що наводяться нижче.

2.3.5. При проектуванні санітарно-побутових приміщень для портових робітників, зайнятих на основних і допоміжних роботах по перевантажуванню вантажу різної санітарної характеристики, склад побутових приміщень, їх влаштування й об'єднання повинні прийматися, виходячи з санітарної характеристики найнесприятливіших перевантажувальних робіт, які плануються на цьому ВПК порту, - відповідно до БНіП "Адміністративні і побутові споруди" і "Норм проектування морських портів".

Санітарно-побутові приміщення для робітників, які зайняті вантажно-розвантажувальними процесами із виразно шкідливими умовами праці (що відносяться до III групи), повинні бути відокремлені і обладнані санпропускниками.

2.3.6. При проектуванні порту, в якому передбачається виробниче навчання, при підрахунку площі санітарно-побутових приміщень та їх обладнання слід враховувати і практикантів навчальних закладів. Кількість практикантів повинна зазначатися у завданні на проектування.

2.3.7. Санітарно-побутові приміщення для робітників складів рекомендується обладнувати при складах.

2.3.8. Санітарно-побутові приміщення ВНК повинні, як правило, об'єднуватися (блокуватися) в одному будинку за умови дотримання санітарних норм.

Примітка. Санітарно-побутові приміщення можуть блокуватися із адміністративно-конторськими приміщеннями.

2.3.9. Блоки (комплекси) санітарно-побутових приміщень повинні розташовуватись по відношенню до обслуговуючого району так, щоб відстань від них до місць виконання вантажно-розвантажувальних робіт не перевищувала 500 м.

Примітки:

1. У портах, що реконструюються, скрутних умовах планування припустимо за узгодженням з органами охорони праці збільшення цієї відстані до 800 м,

2. Для санітарно-побутових приміщень, що обслуговують дільницю переробки шкідливих вантажів, указана відстань підлягає скороченню відповідно до вимог держсаннагляду.

2.3.10. Температура повітря у санітарно-побутових приміщеннях приймається згідно з таблицею 2.1.

2.3.11. Приміщення для відпочинку передбачається, як правило, у кожному ВПК порту.

2.3.12. Площа приміщень відпочинку приймається виходячи з таких норм на одного працюючого у найчисельнішій зміні:

Кількість місць для сидіння приймається у відсотках до числа працюючих у найчисельнішій зміні:

2.3.13. Гардеробні для спецодягу при вантажно-розвантажувальних процесах груп II і III (дивись додаток 3) слід розташовувати у приміщеннях, відокремлених від гардеробних для вуличного та домашнього одягу. При вантажно-розвантажувальних роботах групи I гардеробна для спецодягу розташовується у приміщенні гардеробної для вуличного і домашнього одягу.

Примітки:

- Для вантажно-розвантажувальних процесів групи II гардеробну для сцецодягу на списочний склад працюючих до 50 чол. припускається розташовувати окремо у приміщеннях для вуличного і домашнього одягу.

- При вантажно-розвантажувальних процесах I групи домашній, вуличний і спеціальний одяг припустимо зберігати разом у спеціально влаштованих шафах, що забезпечують ізольоване зберігання кожного виду одягу.

2.3.14. При гардеробних для зберігання спецодягу слід влаштовувати комори окремо для зберігання чистого й брудного одягу, необхідно забезпечити транспортування його для знезараження, обезпилювання, прання і ремонту, минаючи побутові приміщення.

2.3.15. Одинарні і спеціальні шафи обладнуються припливно-витяжними вентиляційними пристроями, що забезпечують сушіння мокрого спецодягу не більш як за 14 годин.

У подвійних шафах (призначених для зберігання вуличного і домашнього одягу) повинні бути грати, жалюзі, отвори у дверцятах або інші пристрої для провітрювання.

2.3.16. На кожного працюючого, який користується гардеробною, передбачається дві закриті шафи: подвійна для вуличного і домашнього одягу й одинарна для спецодягу.

Примітки:

- При вантажно-розвантажувальних процесах групи I припускається на кожного працюючого одна шафа, пристосована для зберігання всіх видів одягу.

- При вантажно-розвантажувальних процесах груп II і III у закритих шафах (подвійних, одинарних) слід передбачати місця для зберігання білизни.

2.3.17. З метою економії площі гардеробних (на 15 - 20 %), покращання їх санітарного стану можна використовувати відкритий засіб зберігання одягу на відкритих вішалках з улаштуванням роздільних перегородок або екранів у залах із окремим зберіганням спецодягу і зберіганням вуличного і домашнього одягу із сітчастим огородженням і місцями перевдягання.

2.3.18. Приміщення для сушіння, знешкодження й обезпилювання спецодягу слід передбачати згідно із вказівками додатка 3 до цих Правил.

2.3.19. Сушіння спецодягу, як правило, повинно проводитися у гардеробних шафах, обладнаних пристроями для подавання у шафи підігрітого повітря з наступною витяжкою зволоженого.

2.3.20. При влаштуванні групових сушарок площу приміщень для сушіння спецодягу слід визначати із розрахунку 0,2 кв. м на кожного, хто користується сушаркою у найчисельнішій зміні.

Опалювальні та вентиляційні установки у приміщеннях для сушіння спецодягу повинні бути розраховані на висихання його протягом часу, що не перевищує робочої зміни.

2.3.21. Приміщення для знезараження й обезпилювання спецодягу повинні бути окремі. Склад і площа цих приміщень встановлюється завданням на проектування за погодженням із органами держсаннагляду.

2.3.22. Вбиральні слід розміщувати у складі блоків (комплексів) побутових приміщень, а, крім того, - на території ВПК.

2.3.23. Відстань від найвіддаленішого робочого місця до вбиральні не повинна перевищувати 300 м.

2.3.24. Кількість унітазів у вбиральнях, розташованих у складі блоків побутових приміщень, встановлюється із розрахунку 70% працюючих у найчисельнішій зміні, а розташованих на території ВПК - у розрахунку 60% працюючих у найчисельнішій зміні.

2.3.25. Умивальні повинні розташовуватись у приміщеннях, суміжних із гардеробними.

Примітка. Умивальні адміністративно-господарських приміщень повинні розміщуватись у шлюзах при вбиральнях.

2.3.26. Кількість кранів в умивальнях визначається за кількістю людей на один кран, що працюють у найчисельнішій зміні, в залежності від групи вантажно-розвантажувальних робіт, згідно з таблицею 2.2.

Примітки:

1. Кількість кранів в умивальнях для адміністративно-конторського персоналу встановлюється за розрахунком - 40 чол. на 1 кран.

2. При встановленні кількості кранів і умивальних для робітників не враховуються крани в їдальнях і вбиральнях.

2.3.27. Вмивальні у ВПК, що переробляють пек, повинні бути обладнані дзеркалами при кожному умивальнику й столами.

2.3.28. В умивальнях рекомендується встановлювати прилади типу "фен" для сушіння рук підігрітим повітрям.

2.3.29. Душові повинні розташовуватися у приміщеннях, суміжних із гардеробними. Між душовою, що має більше 6 душових сіток, і гардеробною повинен бути тамбур. Розташування душових кабін біля зовнішніх стін будинку не припускається.

2.3.30. Кількість душових сіток встановлюється за кількістю працюючих у найчисельнішу зміну, в залежності від групи виробничих процесів:

- при групах виробничих процесів 3б - 3 чол. на 1 сітку;

- при групах виробничих процесів 1в, 2в, 2г - 5 чол. на 1 сітку;

- при групах виробничих процесів 2а, 3а - 7 чол. на 1 сітку;

- при групах виробничих процесів 1б - 15 чол. на 1 сітку;

- при групах виробничих процесів 1а - 25 чол. на 1 сітку;

- при групах виробничих процесів 4 - згідно з вимогами відомчих нормативних документів.

2.3.31. Ширина проходу між рядами душових кабін повинна бути не менш як 1,5 м, а між рядами кабін і стінкою або перегородкою приміщення - не менш 1,9 м.

Розташування душових кабін слід передбачати так, щоб при необхідності душову можна було використовувати як пропускник.

2.3.32. Душові кабіни повинні бути обладнані душовими сітками із регуляторами струменя, індивідуальними змішувачами з арматурою управління біля входу у душову кабіну, водонепроникними розсувними занавісками та поличками для мила.

Примітка. Припускається влаштування душових кабін централізованими змішувачами за умови автоматичного підтримання необхідної температури води.

2.3.33. У душових для працюючих на переробці вугілля та вантажів, які пилять і викликають забруднення тіла високодисперсним пилом, слід передбачати спеціальні місця для миття з милом, із розрахунку одне місце на одну душову сітку, з краном гарячої і холодної води із розрахунку один кран на 10 місць для миття з милом.

2.3.34. До складу приміщень душових при вантажно-розвантажувальних процесах групи I і II повинні входити приміщення, обладнані лавами (із гачками на спинках) для перевдягання завширшки 0,4 м і довжиною - 0,6 м.

2.3.35. Вбиральні при душових слід передбачати з розрахунку 1 унітаз на кожні 100 чол., що користуються душем, але не менше 1 унітазу.

2.3.36. У кожному ВПК для працюючих на відкритих майданчиках у неопалювальних виробничих і складських приміщеннях порту з розрахунковою зимовою температурою (у навігаційний період) нижче -5 град. C, повинні бути передбачені на відстані не більше 150 м від робочих місць приміщення обігріву, обладнане опаленням, освітленням і вентиляцією.

Приміщення повинні бути оснащені вішалками для одягу, стільцями, жорсткими диванами або кріслами для відпочинку, столами і забезпечені питними та умивальними установками з повітряними осушниками рук. Площа цих приміщень встановлюється із розрахунку 0,1 кв. м на одного працюючою у найчисельнішій зміні (у районі обслуговування) і повинна бути не меншою за 3 кв. м.

Примітка.

У портах, де перевантажуються важкозмивні речовини (нафта, нафтопродукти, вугілля, пек, жири, рибні продукти, масла, фарби і т. ін.), умивальники повинні бути обладнані для миття рук спеціальними рідинами, дозволеними для цієї мети Головним санітарно-профілактичним управлінням.

2.3.37. Приміщення особистої гігієни жінки слід передбачати при кількості жінок більше 15, що працюють у найчисельнішу зміну. Вхід у приміщення повинен бути через окремий тамбур.

2.3.38. До складу приміщення особистої гігієни жінки повинні входити:

- роздягальня площею не менше 4 кв. м, з розрахунку 0,02 кв. м на одну робітницю у найчисельнішу зміну, із вбиральнею, облаштованою умивальниками (1 умивальник на 2 гігієнічних душа);

- процедурна з індивідуальними кабінами площею не менше 1,8 х 1,2 м кожна, що обладнані гігієнічними душами із розрахунку 1 душ на 100 жінок, які працюють у найчисельнішу зміну. Кількість місць для роздягання встановлюється з розрахунку 3 місця на 1 кабіну. Коли кількість кабін дорівнює 4 і більше, слід передбачати місце для паління.

2.3.39. Гігієнічні душі повинні бути обладнані змішувачами для регулювання температури води і мати педальне включення.

2.3.40. При кількості жінок менше 15 слід передбачати спеціальну кабіну з гігієнічним душем, розташовану в жіночій вбиральні при побутових приміщеннях.

2.3.41. Курильні слід передбачати у тих випадках, коли за характером вантажу, що перевантажується у порту (причалах пристанях) і зберігається на складах, паління на території не припускається, а також, коли об'єм виробничого приміщення на одного працюючого менше 50 м.

2.3.42. Курильні слід розташовувати, як правило, суміжно із вбиральнями або приміщеннями обігріву працюючих.

2.3.43. Відстань від робочих місць до курильних, що розташовані на території порту, має бути не більш 150 м, розміщених в опалювальних будинках - не більш 75 м; в окремих випадках припускається 100 м при належному обгрунтуванні.

2.3.44. Площа приміщення курильні визначається з розрахунку 0,03 кв. м на 1 працюючого у найчисельнішу зміну, але не менше 9 кв. м.

2.3.45. У портах слід, як правило, обладнувати механічні пральні для обезпилювання й прання спецодягу портових робітників, обслуговування суден портофлоту, дитячих установ, пунктів харчування, здоровпунктів. При пральнях повинні бути майстерні з ремонту спецодягу і взуття.

Примітки:

1. Пральні з обслуговування різних контингентів повинні проектуватися в окремих приміщеннях.

2. Портові пральні можуть бути розраховані також для обслуговування суден транспортною флоту.

3. При можливості можуть бути використані для прання спецодягу міські пральні.

2.3.46. Пропускна спроможність, склад, площа приміщень пралень встановлюється з урахуванням санітарної характеристики вантажно-розвантажувальних процесів за БНіП "Допоміжні будинки і приміщення промислових підприємств".

Обезпилювання, прання і ремонт спецодягу повинні здійснюватися не менше 1 разу на 10 днів. Указані строки коригуються за згодою з органами держсаннагляду в залежності від ступеня й характеру забруднення одягу.

2.3.47. Питне водопостачання робочих місць повинно проводитися установками типу фонтанчика або сатуратора.

Відстань від робочих місць до питної установки повинна бути в залежності від місцевих умов 75-150 м.

2.3.48. У південних портах необхідно передбачати установки для постачання працюючих підсоленою газованою водою.

2.3.49. При проектуванні й експлуатації підприємств громадського харчування і торгівлі продовольчими товарами, розташованих у портах, вокзалах і на ВПК, необхідно керуватися "Санітарними правилами для підприємств громадського харчування, продовольчих магазинів і для торгівлі продуктами в дрібнороздрібних підприємствах", БНіП "Підприємства громадського харчування. Норми проектування" і вимогами цих Правил.

2.3.50. Пункти харчування у портах можуть бути таких типів:

- їдальні, що працюють на сировині;

- їдальні, що працюють на півфабрикатах;

- буфети з пристроями для підігріву їжі;

- кімнати приймання їжі;

- кіоски та пересувні пункти харчування.

Кожен ВПК порту повинен мати їдальню та буфет, а при їх відсутності повинна бути забезпечена доставка робочої зміни до найближчого пункту харчування на спеціальному транспорті.

Їдальні передбачаються для контингенту працюючих у найчисельнішу зміну (150 чол. і більше); буфети - відповідно для контингенту менше 100 чоловік.

Буфети незалежно від їдалень, необхідні для всіх змін, особливо для вечірньої та нічної.

2.3.51. Їдальні, що розташовані на портовій території, рекомендується розміщувати у блоках службово-допоміжних або побутових приміщень. Відстань від їдальні до найвіддаленіших місць виробничих робіт не повинна перевищувати 800 м.

Примітки:

1. За умови додержання зазначеної відстані припускається розміщення їдальні поза режимної території порту.

2. Їдальні повинні бути віддалені від зовнішніх санвузлів не менш як на 25 м.

2.3.52. Тип їдальні обирається з врахуванням числа працюючих у порту та загальної системи обслуговування порту продуктами харчування. Їдальня, що працює на сировині, проектується за числом працюючих у найчисельнішу зміну понад 500 чоловік, а також за меншим їх числом, коли у районі розташування порту немає піших їдалень, які можна використати.

Коли у порту передбачається будівництво декількох їдалень, то тільки одна з них проектується як їдальня, що працює на сировині, інші повинні бути їдальнями, які працюють на півфабрикатах. Їдальня, яка працює на сировині, як правило, повинна розташовуватись за межами режимної території порту.

2.3.53. Буфети слід розташовувати в одному будинку із побутовими приміщеннями ВПК.

2.3.54. При блоці побутових приміщень ВПК слід, незалежно від наявності їдальні або буфету, передбачати кімнату приймання їжі, яку рекомендується суміщати з буфетом, а при числі працюючих у найбільшу зміну менше 50 чол. суміщати із приміщенням відпочинку.

2.3.55. Кіоски і пересувні пункти харчування можуть бути розташовані на вільних майданчиках на шляхах руху працюючих поблизу ВПК і складів.

2.3.56. Число тих, хто користується пунктами харчування, приймається у відсотках від числа працюючих у найчисельнішу зміну:

- для їдалень - 100%

- для буфетів - 70%

- для кімнат приймання їжі - 40%.

2.3.57. Портові зали їдалень і буфетів, а також кімнати приймання їжі повинні проектуватися із розрахунку трьох посадок за обідню перерву.

Примітка. У їдальнях і буфетах слід передбачати самообслуговування.

2.3.58. Склад і площа приміщень їдалень і буфетів проектується згідно БНіП "Підприємства громадського харчування" з урахуванням додаткових вимог БНіП "Допоміжні будинки і приміщення промислових підприємств".

2.3.59. Їдальні і буфети повинні мати умивальники для відвідувачів із гарячою та холодною водою, змішувачами і повітряним сушильником рук із розрахунку 1 кран на 30 посадочних місць.

2.3.60. Пункти харчування робітників на дільницях, що відносяться за санітарною характеристикою вантажно-розвантажуваних робіт до III групи, повинні розташовуватись не ближче 200 м від місць проведення робіт. У пунктах харчування повинен бути передбачений пристрій спеціальних умивальників із подачею гарячої та холодної води. Умивальні повинні мати окремі входи й виходи та пристосування для чищення одягу і взуття.

2.3.61. Перебування у пунктах харчування у робочому одязі, що забруднений отруйними речовинами, з різким неприємним запахом, неприпустиме.

2.3.62. Для надання медичної допомоги працюючим у портах (пристанях) повинні передбачатися приміщення, в яких за погодженням із басейновими або територіальними органами охорони здоров'я організується робота амбулаторій, поліклінік, здоровпунктів, фотаріїв, інгаляторів. У портах медична допомога здійснюється за нормами МОЗ України.

2.3.63. Проектування здоровпунктів, поліклінік, інгаляторіїв, фотаріїв повинно здійснюватися згідно з БНіП 2.08.02-89 "Лікувально-профілактичні установи" та СанПіН 2956а-84 "Влаштування, обладнання, експлуатація амбулаторно-поліклінічних установ стоматологічного профілю, охорони праці та особистої гігієни".

2.3.64. Кожен порт за обліковим складом працюючих від 300 до 2000 повинен мати загальнопортовий здоровпункт.

2.3.65. У портах із числом працюючих менш 300 чоловік, здоровпункт організовується за умови віддаленості порту до найближчого лікувально-медичного закладу більш ніж на 2 км.

2.3.66. На дільницях, віддалених від загальнопортового здоровпункта більш як на 1000 м, слід передбачати додаткові фельдшерські здоровпункти (пункт першої допомоги). Для дільниць із шкідливими умовами праці додатковий здоровпункт передбачається при віддаленні цих дільниць від загальнопортового здоровпункту більш ніж на 800 м.

2.3.67. Приміщення для надання медичної допомоги повинні розташовуватися поблизу навантажувальних дільниць порту (із якомога найближчим розташуванням до дільниць та районів особливо небезпечних щодо травматизму у віддаленні від об'єктів підвищеного шуму). Здоровпункти можуть розташовуватися також біля прохідних.

Відстань від робочих місць до здоровпунктів повинна бути не більш 800 м.

2.3.68. Усі приміщення слід розташовувати в окремих будинках або на перших поверхах допоміжних або виробничих будівель. Із забезпеченням зручного під'їзду санітарного автотранспорту. Розташування і розміри дверей у приміщеннях повинні передбачати можливість перенесення хворого на ношах.

2.3.69. Принципи, методи, форми організації медичної допомоги робітникам порту визначаються органами охорони здоров'я на водному транспорті у залежності від місцевих умов, а кількість посад установлюється у межах народногосподарського плану і бюджету у порядку і за платними нормативами, затвердженими МОЗ України.

2.3.70. Інгалятори слід розташовувати разом з іншими приміщеннями для надання медичної допомоги робітникам. Їм потрібно передбачати додаткову допомогу з розрахунку 3 кв. м на кожне місце біля апарату, але не менш 12 кв. м, при камерному застосуванні аерозолей для профілактики пневмоконіозів, крім того, слід передбачати 3 кімнати:

для медичної сестри з метою спостереження за процедурами, кімната відпочинку площею не менш 24 кв. м і кімната компресорна.

2.3.71. У залежності від чисельності контингенту, якому надається медична допомога, кожен порт із числом працюючих до 4000 людей повинен мати наступне обладнання приміщень охорони здоров'я (таблиця 2.3).

2.3.72. При чисельності контингенту понад 4000 чоловік слід передбачити для надання медичної допомоги приміщення з розрахунку чисельності персоналу, який визначається для цієї мети діючими штатними нормативами лікарень, поліклінік (амбулаторій). Набір приміщень встановлюється за погодженням з органами охорони здоров'я.

2.3.73. Особи, що влаштовуються на роботу, та ті, що працюють у порту, повинні проходити медичні огляди згідно із наказом Міністра охорони здоров'я СРСР "Про проведення обов'язкових попередніх при влаштуванні на роботу і періодичних медичних оглядів трудящих, які зазнають впливу шкідливих і несприятливих умов праці", наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР "Про вдосконалення системи медичних оглядів робітників і водіїв індивідуальних транспортних засобів" N 555 від 29.09.89 р., наказом МОЗ України "Положення про медичний огляд працівників певних категорій" N 45 від 31.03.94 р., наказом МОЗ України і Держкомітету по нагляду за охороною праці "Про затвердження Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі" N 263/121 від 23.09.94 р., наказом МОЗ України "Про затвердження Списку професійних захворювань і Інструкції по його застосуванню" N 23/36/9, від 02.02.95 р., постановою Кабінету Міністрів України "Перелік професій та видів діяльності, для яких є обов'язковим первинний і періодичний профілактичний наркологічний огляд" N 1238 від 06.11.97 р.

2.3.74. У всіх підрозділах порту поблизу місць проведення робіт повинні знаходитися аптечки з набором необхідних медикаментів і засобів для надання першої допомоги. Кількість аптечок і місця їх розташування встановлюються керівником цієї виробничої дільниці за погодженням із здоровпунктом, а у портах, де немає поділу на ВПК, - начальником порту за погодженням з медичною установою, що обслуговує цей порт.

2.3.75. У морських і річкових портах, відкритих для міжнародних рейсів суден, у складі басейнових, портових і лінійних СЕС організуються санітарно-контрольні відділи (СКВ) або санітарно-карантинні пункти (СКП). Вони здійснюють медико-санітарний огляд суден та комплекс профілактичних заходів запобігання завезенню і поширенню карантинних та інших інфекційних захворювань. Для розташування СКВ і СК адміністрація порту виділяє необхідні приміщення.

Примітка. СЕС (басейнові, портові, лінійні та інші, що здійснюють функції держсаннагляду у портах) розташовуються поза режимною територією порту (за винятком СКВ або СКП).

2.3.76. На морських вокзалах, відкритих для міжнародних зв'язків, на вимоги Міністерства охорони здоров'я України, повинні передбачатися приміщення для СКО відповідно табл. 2.4.

2.3.77. СКВ передбачається у портах із суднооборотом закордонного плавання й великого каботажу 5 і більше суден на місяць найбільшої роботи.

Примітка. У портах, через які проходить невелика кількість (4 і менше) іноземних і вітчизняних суден закордонного плавання на місяць, функції СКВ може виконувати СЕС.

2.3.78. Склад і площа приміщень СКВ визначаються суднооборотом щодо загранплавання і великого каботажу на місяць (таблиця 2.4).

2.3.79. СКВ повинні бути забезпечені міським і внутрішньопортовим зв'язком, при суднообороті 100 суден на місяць - додатковою короткохвильовою радіостанцією і телетайпом.

2.3.80. Для проведення санітарно-епідеміологічних заходів на суднах, що стоять на рейді, у каналах, затонах, брекваторах і т. ін. на вимогу СКВ адміністрація порту повинна надавати катер.

2.3.81. У портах при СКВ басейнових СЕС повинні бути виділені спеціальні карантинні причали.

Карантинний причал (ділянка) повинен бути обладнаний водопроводом з встановленням гідранта для подачі води на судна достатнім електроосвітленням, компресійною установкою достатньої потужності із калорифером для подачі підігрітого повітря на судна у період дезінфекції.

На території ділянки на відстані не більше 30 м від кордону повинно розташовуватись опалювальне приміщення площею 15-20 кв. м для вахтових дезінструкторів і команди.

2.4. Системи опалення і вентиляції об'єктів порту

2.4.1. У виробничих і допоміжних будинках і приміщеннях порту, громадських будинках і спорудах повинні бути передбачені системи опалення і вентиляції або кондиціонування повітря. Метеорологічні умови і повітряне середовище у приміщеннях повинні відповідати вимогам "Санітарних норм проектування промислових підприємств" СН N 245-71, БНіП "Допоміжні будинки і приміщення промислових підприємств", БНіП "Опалення вентиляція і кондиціонування", ДСТ 12.1.005-88 "Загальні санітарно-гігієнічні вимоги щодо повітря робочої зони", а також БНіП "Правила виробництва й приймання роботи. Санітарно-технічне обладнання будинків і споруд", "Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень" ДСП 3.3.6.042-99.

2.4.2. Нормовані параметри мікроклімату і чистоти повітря повинні бути досягнуті технологічними і будівельними рішеннями, застосуванням досконалої технології, герметизацією обладнання, оснащенням його вбудованими відсмоктувачами, теплоізоляцією та екрануванням джерел конвективного і променистого тепла, влаштуванням повітряних завіс, повітряним душуванням на робочих місцях, придавленням пилу водою у місцях його утворення, раціональним плануванням виробничих приміщень.

При вирішенні цих питань враховується кількість працюючих, для яких проектується система опалення і вентиляції і соціально-економічна ефективність робіт.

2.4.3. Розташовані у складах контори та побутові приміщення повинні мати опалення за діючими санітарними нормами незалежно від того, чи склад опалюється чи ні.

2.4.4. У складських приміщеннях, що опалюються, при температурі зовнішнього повітря +10 град. C температура повітря у середині складу повинна бути від +16 до + 18 град. C під час річного навантажування та від +17 до +19 град. C при комплексно-механізованому навантажуванні при швидкості руху повітря не більше 0,5 м/с.

2.4.5. Робота у неопалювальних портових складах прирівнюється до зовнішньої. Для складських приміщень, у яких проектується підтримання позитивної температури у холодний період року, внутрішня температура встановлюється технологічними вимогами.

2.4.6. Всі повітрозабірники повинні обладнуватися фільтрами, що забезпечують відповідно до "Вказівок по розрахунку розсіювання в атмосфері шкідливих речовин, які містяться у викидах підприємств", ефективну очистку зовнішнього повітря і розташовуватись у місцях, де виключається попадання на них забрудненого повітря газів, води; при цьому повинні бути враховані вимоги розділу 4 БНіП "Опалення, вентиляція і кондиціонування".

2.4.7. При виборі місця розташування витяжних пристроїв необхідно враховувати характер шкідливих виділень у приміщення і при цьому керуватися даними таблиці 2.5.

2.4.8. Склади закритого типу повинні мати природну, механічну і мішану вентиляцію, яка забезпечує розбавлення шкідливих домішок у повітрі складських приміщень до рівня ГДК і нижче.

2.4.9. Склади для зберігання небезпечних вантажів повинні мати постійно діючу й аварійну вентиляцію відповідно до правил морського перевезення небезпечних вантажів (МОПНЕВ).

2.4.10. У приміщеннях для складів шкірсировини та інших видів сировини тваринного походження, небезпечних у санітарному відношенні, необхідний пристрій механічної вентиляції, який забезпечуватиме відплив повітря з верхньої зони будинку.

2.4.11. Витяжні вентиляційні канали зі складів для небезпечних вантажів та тих, що пилять і т. ін. повинні бути забезпечені пристроями для знешкодження й обезпилювання повітря.

2.4.12. У закритих складах, де провадяться вантажні роботи з використанням автонавантажувачів, для усунення вихлопних газів повинна передбачатися механічна вентиляція із кратністю повітрообміну не менше 10 обм./год.

2.4.13. У побутових приміщеннях і конторах на складах небезпечних вантажів повинна бути припливно-витяжна вентиляція із переваженням припливу відповідно до БНіП "Опалення вентиляція і кондиціонування".

2.4.14. Подачу припливного повітря необхідно проектувати так, щоб повітря не надходило через зони із більшим забрудненням до зони меншої забрудненості.

2.4.15. У виробничих приміщеннях порту, стіни яких конструктивно виконані зі скла, що займає велику поверхню із значним радіаційним охолодженням (нагріванням), необхідно проектувати опалювальні і вентиляційні системи, які підтримуватимуть метеорологічні умови там на рівні нормованих величин відповідно до "Санітарних норм проектування промислових підприємств" БНіП 2.04.05 86 "Опалення, вентиляція і кондиціонування".

2.4.16. У районах із розрахунковою температурою теплого періоду року +25 град. C і вище у робочих, адміністративних приміщеннях порту, громадських організаціях, учбових кімнатах, бібліотеках, залах нарад і т. ін., а також у приміщеннях вокзалів слід передбачати кондиціонування повітря, яке забезпечує оптимальні норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря відповідно до ДСТ 12.1.005-88 "Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони". Додатково ці приміщення повинні бути обладнані пропелерними вентиляторами для підвищення швидкості руху (переміщення) повітря до 0,3-0,5 м/с. При виконанні таких робіт повинні враховуватись вимоги розділу 4 БНіП "Опалення, вентиляція і кондиціонування".

2.4.17. Санітарні вимоги при експлуатації вентиляції портових приміщень повинні відповідати Інструкції по санітарно-гігієнічному контролю систем вентиляції, затвердженої МОЗ СРСР.

2.5. Системи водопостачання об'єктів порту

2.5.1. У морських та річкових портах повинно бути передбачено спорудження водопроводу, конструкція, набір споруд і умови експлуатації якого забезпечували б повну потребу всіх видів господарсько-питного водоспоживання як об'єктів території порту, так і суден, які базуються в порту.

2.5.2. При виборі водопостачання порту (автономного або введення із центрального господарсько-питного водопроводу чи змішаного) слід керуватися вимогами ДСТ 12.1.03-77 (СТ РЕВ 1924-79) "Джерела централізованого господарсько-питного водопостачання. Правила вибору і оцінки якості". Перевага повинна надаватися постачанню порту водою з централізованого міського або селищного водопроводу.

2.5.3. Проектування і будівництво портового водопроводу повинно здійснюватись відповідно до вимог БНіП "Водопостачання. Зовнішні мережі і споруди", "Внутрішній водопровід і каналізація будинків", а також із урахуванням особливостей водорозподілу, водокористування, властивих морським і річковим портам.

Експлуатація портового водопроводу повинна здійснюватися у згоді з вимогами Правил технічної експлуатації систем водопостачання і каналізації населених пунктів України РДП 204/15 України 242-95.

2.5.4. Незалежно від виду водопостачання якість води, що використовується для господарсько-питних потреб на об'єктах порту, а також подається на судно, повинна відповідати вимогам ДСТ "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання" N 383 від 23.12.96 р. На вимогу місцевих установ санітарно-епідеміологічної служби у водопровідну мережу порту можуть бути включені засоби кондиціонування води з метою її додаткового знезараження, аерації та дезодорування.

2.5.5. Водорозбірні колонки (гідранти) і пункти для заправки суден питною водою повинні розміщуватися вздовж причального фронту, безпосередньо біля кордону.

У разі влаштування спеціальних колодязів, їх конструкція повинна виключити можливість вторинного забруднення води при бункеровці та води самих колодязів.

2.5.6. У кожному порту, що є джерелом господарсько-питного водопостачання суден, повинно бути обладнане шлангове господарство із спеціальним приміщенням для зберігання та сушіння шлангів.

2.5.7. Ділянки миття портових автомобілів і автонавантажувачів повинні обладнуватись системою зворотного водозабезпечення.

2.6. Стічні системи портів

2.6.1. Морські та річкові порти повинні бути обладнані системою каналізації для відтоку стічних вод, господарсько-побутових, виробничих і атмосферних стоків. Портпункти, пристані можуть оснащатися засобами збору і подальшої передачі стоків до плавучих збирачів і берегових споруд.

2.6.2. Проектування і будівництво системи каналізації портів здійснюється відповідно до БНіП "Каналізація. Зовнішні мережі і споруди", "Правила санітарної охорони прибережних вод і морів", "Тимчасові рекомендації по проектуванню споруд для очистки поверхневого стоку з територій промислових підприємств і розрахунку умов випуску його у водні об'єкти", "Правила охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами" з урахуванням необхідності відведення стоків об'єктів, розташованих на території порту, а також суден, що базуються у порту.

2.6.3. За відсутністю умов для організації відведення господарсько-побутових стоків у міську каналізацію, за погодженням із органами держсаннагляду слід передбачати будівництво портових очисних споруд.

2.6.4. Баластні та льяльні води, що містять нафту, у каналізаційну мережу не зливають. Для них у портах, що здійснюють операції із нафтовантажами, повинні експлуатуватися плавучі приймально-очисні споруди, які приймають води усіх транспортних, допоміжних суден, суден портофлоту та спеціалізованих плавзбирачів.

2.6.5. У портах, де немає приймально-очисних споруд, повинні бути плавзбирачі льяльних вод від суден, обладнані засобами очистки, або плавзбирачі і плавзасоби для транспортування і здачі зібраних льяльних вод на приймально-очисні споруди найближчого порту, що їх має.

2.6.6. Морські порти повинні бути обладнані особливими пристроями на спеціальному причалі для приймання стічних вод від суден-збирачів.

Необхідність спорудження спецпричалів у річкових портах вирішується за погодженням із Мінрічфлотом і органами держсаннагляду.

Пасажирські причали для морських суден повинні мати обладнання, що забезпечують приймання з цих суден стічних вод і безпосереднє відведення у берегову господарсько-побутову каналізацію.

Води, транспортних суден, що містять нафту, у суховантажних портах повинні прийматися суднами-збирачами.

2.7. Системи збирання і прибирання сміття

2.7.1. При проектуванні порту необхідно передбачати будову (пристрій) по збиранню і прибиранню відходів виробництва і сміття, а також спеціальний санітарний транспорт для вивезення їх із території порту у будь-яку пору року.

2.7.2. Система збирання і прибирання сміття повинна відповідати вимогам "Санітарних правил влаштування і експлуатації удосконаленні звалищ для твердих покидьків", а також "Інструкції по збиранню, видаленню, знезараженню сміття морських портів".

2.7.3. Майданчики під сміттєзбирачі повинні бути забетоновані або заасфальтовані із краями, що виступають не менше 1,5 м від сміттєзбирачів, і мати нахили до лотків для відведення літосферних вод. Над сміттєзбирачами повинні обладнуватись навіси. Місця розташування майданчиків слід обсаджувати деревами та кущами.

2.7.4. Кількість і об'єм сміттєзбирачів, а також транспорту повинні бути достатніми для щоденного приймання та вивезення сміття на міські звалища з території порту і суден, що стоять у причалах і на рейді.

2.7.5. У складі портового флоту слід передбачати судна-сміттєбирачі для приймання твердих відходів від суден.

2.7.6. Місця звалищ відходів виробничого та побутового сміття належить розташовувати поза межами території порту, населеного пункту й охоронної зони джерел водопостачання, - на дільницях, погоджених із органами держсаннагляду.

2.7.7. У портах і портових об'єктах повинні бути обладнані спеціальні установки (термопечі) для знищення промислових відходів (віхті, ганчірки тощо). Організація портових сміттєспалювачів і утилізаційних станцій здійснюється за особливим проектом, що погоджується з органами держсаннагляду.

2.7.8. Місця для збирання й зберігання відходів інфікованих, сильнодіючих хімічних речовин, у тому числі залишків препаратів для фумігації харчових продуктів, які попередньо не знешкоджувались (не пройшли знезараження централізацію і т. ін.), повинні бути обладнані з таким розрахунком, аби повністю виключити можливість забруднення акваторії порту, грунтових вод і атмосферного повітря, а також виключиш присутність сторонніх осіб. Місця збирання й зберігання цих відходів повинні бути погоджені з органами держсаннагляду.

2.7.9. Збирати, зберігати, транспортувати, знищувати і знешкоджувати відходи небезпечних речовин належить додержуючись вимог, передбачених Правилами МОПНЕВ.

2.7.10. Місця збирання і зберігання відходів, що містять радіоактивні речовини, повинні відповідати вимогам "Санітарних норм щодо збирання, видалення і захоронення радіоактивних відходів".

2.8. Освітлення території та об'єктів порту

2.8.1. При проектуванні освітлення порту і портових об'єктів слід керуватися "Нормами штучного освітлення морських портів", "Нормами штучного освітлення річкових портів" (додаток 3 Правил безпеки праці на вантажно-розвантажувальних роботах у портах і на пристанях Мінрічфлоту РРФСР). При цьому необхідно також враховувати основні положення БНіП "Природне і штучне освітлення. Норми проектування" і "Керівництво щодо розробки галузевих норм освітлення", а також для допоміжних приміщень - вимоги галузевих норм освітлення.

2.8.2. Гігієнічні вимоги до систем штучного освітлення у порту повинні відповідати "Методичним вказівкам щодо проведення попереджувального і поточного санітарного нагляду за штучним освітленням на промислових підприємствах" N 1322-75.

2.8.3. Робочі місця перевантаження небезпечних вантажів повинні бути достатньо освітлені. У темний час доби освітлення на робочих дільницях повинно бути не менше 50 лк.

2.8.4. Освітлення об'єктів на відкритих просторах і критих складах портової території повинне відповідати нормам, наведеним у додатку 14 КТМ 31.046-73, а у місцях читання написів на контейнерах, контролю замків, пломб і подібних операцій 30-50 лк від переносних місцевих джерел освітлення.

2.8.5. У районі причальної зони оперативних ділянок відкритої території повинні бути встановлені освітлювальні щогли із скерованим потоком світла на причал у зону вантажно-розвантажувальних робіт, що не утруднюють навігацію суден.

2.8.6. Розміщення фотаріїв, розміри кабін, розрахункова пропускна спроможність визначається згідно з вимогами БНіП "Допоміжні будинки і приміщення промислових підприємств" (10 чол. на 1 кабіну).

2.9. Захист від шкідливого впливу фізичних факторів Захист від шуму і вібрації

2.9.1. Загальні вимоги до безпеки шумової обстановки у приміщеннях на території портів і пристаней на робочих місцях визначаються ДСТ 12.1.003-83 "Шум. Загальні вимоги безпеки", "Державними санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку" ДСП 3.3.6.037-99, у місцях знаходження пасажирів - ДСТ 12.1.086-81 "Шум. Припустимі рівні в житлових і громадських будинках" та БНіП "Захист від шуму", Зміни N 1 до ДСТ 12.1.003-83 від 19.12.88 N 4233.

2.9.2. Загальні вимоги до безпеки вібраційної обстановки у приміщеннях і на території портів і пристаней на робочих місцях визначаються ДСТ 12.1.012-90 "Вібраційна безпека. Загальні вимоги", "Державними санітарними нормами виробничої та локальної вібрації"3.3.6.039-99, а у місцях знаходження пасажирів - "Методичними рекомендаціями" N 2957-84.

2.9.3. Вимоги до вимірювання шуму визначаються ДСТ 12.1.023-80 "Шум. Методи визначення шумових характеристик і джерел шуму", "Методичні рекомендації щодо проведення вимірів і гігієнічної оцінки шумів на робочих місцях", "Гігієнічні рекомендації щодо встановлення рівнів шуму на робочих місцях з урахуванням напруженості і важкості праці", "Методичні рекомендації щодо дозової оцінки виробничих шумів" N 2908-82, ДСТ 12.1.050-86 "Методи вимірювання шуму на робочих місцях".

2.9.4. Вимоги до вимірів вібрації визначаються ДСТ 12.1.050-86 "Методи вимірювання шуму на на робочих місцях", "Санітарних норм вібрації на робочих місцях" N 3044-84, "Методичні вказівки щодо проведення вимірювань і гігієнічній оцінці виробничих вібрацій" N 3911-85.

2.9.5. Виміри шуму і вібрації на робочих місцях, в зонах і приміщеннях знаходження пасажирів, збудованих чи реконструйованих портів і пристаней провадяться під час здачі об'єкта приймальній комісії.

2.9.6. Якщо на збудованому (реконструйованому) об'єкті рівні шуму або вібрації перевищують припустимі, вживаються додаткові заходи для забезпечення нормативних вимог.

Застосування засобів індивідуального захисту від шуму визначається ДСТ 12.1.029-80 "Засоби і методи захисту від шуму, Класифікація", від вібрації - ДСТ 12.4.024-76 "Взуття спеціальне віброзахисне".

2.9.7. Результати віброакустичних вимірів під час здачі в експлуатацію порту або пристані вносяться у Санітарний паспорт промислового об'єкту.

Захист від електромагнітних полів та іонізуючою випромінювання

2.9.8. При проектуванні об'єктів порту, що слугують джерелом електромагнітних полів, необхідно враховувати вимоги ДСТ 12.1.002-84 "Електричні поля промислової частоти. Припустимі рівні напруженості і вимоги щодо проведення контролю на робочих місцях і вимоги до проведення контролю", ДСТ 12.1.006-84 "Електромагнітні поля радіочастот. Припустимі рівні на робочих місцях", "Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань", Вимоги до проведення вимірювань", "Санітарних норм і правил розміщення радіотелевізійних і радіолокаційних станцій", "Санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів високих, ультрависоких, і надвисоких частот", "Радіоцентри, що передають і приймають. Норми проектування", "Державних санітарних норм захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань" N 239.

2.9.9. При проектуванні ВПК для перевантажування радіоактивних речовин необхідно передбачити вимоги і засоби, що запобігають шкідливому впливові на працюючих іонізуючого опромінення згідно з "Основними санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого опромінення" і "Нормами радіаційної безпеки (НРБ-76/87) і Нормами радіаційної безпеки України (НРБУ-97).

3.1. Територія порту

3.1.1. Територія порту (пристані, причали) повинні утримуватися у чистоті. Проїзди і підходи повинні бути вільними для руху, вирівняні, не мати вибоїн, освітлені відповідно до розділу 2.8 цих Правил.

Ями, збудовані з технічною метою, повинні бути огороджені.

3.1.2. Робочі місця, проїзди і проходи, що прилягають до виробничих, адміністративних і санітарно-побутових приміщень, складів, причалів, необхідно систематично очищати від сміття, залишків вантажу, тари, накопичень бруду, пилу, використовуючи очищення і поливання цих місць.

3.1.3. У місцях проведення перевантажувальних робіт не припускаються ремонтні роботи (фарбування, піскоструминна обробка, різання, зварювання і т. ін.), що створюють небезпеку для портових робітників.

3.1.4. Причали, пірси, естакади і рампи, на яких використовуються внутрішні портові навантажувачі, повинні бути обладнані по краю міцними бортовими брусами (колесовідбивачами), що захищають машини від падіння.

3.1.5. Водостоки (канали) для відведення атмосферних вод належить регулярно прочищати і ремонтувати.

3.1.6. Збирання й утилізація твердих відходів, сміття з території порту та суден повинні здійснюватись згідно з Правилами санітарного утримання території населених місць, Інструкції щодо збору, видаленню і знезараженню сміття морських портів.

3.1.7. Сміття і відходи виробництва необхідно збирати на спеціально обладнані майданчики або у контейнери.

3.1.8. Вивезення сміття і виробничих відходів здійснюється транспортом спеціального призначення на міські звалища або на спеціально встановлені місця. Строки вивезення встановлюються за погодженням із органами держсаннагляду.

3.1.9. Прибирання території порту повинне провадитися по можливості з використанням засобів механізації, вологим або пневматичним способом, стаціонарними або рухомими установками, мийними і прибиральними машинами.

3.1.10. Видалення відходів підприємств громадського харчування здійснюється відповідно до санітарних правил, встановлених до цього населеного пункту.

3.1.11. Харчові відходи підприємств громадського харчування портів і суден каботажного плавання збираються у спеціально для цього призначену тару і можуть використовуватися для згодовування худобі у відповідності з вимогами санітарного утримання населених місць. Харчові відходи портів, що обслуговують міжнародні лінії, знезаражуються відповідно до вимог Інструкції щодо збору, видаленню і знешкодженню сміття морських портів.

3.1.12. На території порту (пристані) у місцях скупчення людей повинні встановлюватися урни для сміття, недопалків і ящики, що щільно замикаються. Ящики й урни повинні систематично очищуватися, а також піддаватися дезінфекції.

3.1.13. Місця для відвалів, відходів виробничого й побутового сміття належить розташовувати за межами території порту населеного пункту й охоронної зони джерел водопостачання на дільниці, погодженій з органами держсаннагляду.

3.1.14. На сміттєвивозних морських і річкових суднах повинні бути передбачені місткості для приймання фекальних стоків із суден.

3.1.15. Для догляду за територією й очистки порту повинна бути виділена спеціальна бригада у кількості осіб, яка відповідає розмірам порту і вантажообігу.

Бригада робітників щодо нагляду за територією порту повинна мати сучасні засоби механізації.

3.1.16. У кожному порту повинен встановлюватися жорсткий порядок догляду за територією і зеленими насадженнями із додержанням відповідного санітарного режиму.

3.1.17. Прибирання порту повинне здійснюватися вологим способом.

3.1.18. Місця для збору, сортування і короткочасного зберігання відходів (несправна тара, настил, залишки вантажу і т. ін.) слід відводити на спеціальних ділянках території порту.

3.1.19. Місця для збору і зберігання відходів, що містять збудників захворювань, сильнодіючі хімічні речовини і не підлягали попередній нейтралізації, дезактивації, знезараженню й дератизації, повинні бути обладнані так, щоб виключити забруднення грунту, підземних вод і атмосферного повітря. Територія повинна бути ізольованою від сторонніх осіб.

3.1.20. Місця для збору і зберігання відходів, що містять радіоактивні речовини, повинні відповідати вимогам "Санітарних правил збору, видалення і захоронення радіоактивних відходів".

3.2. Допоміжні будинки й об'єкти порту

3.2.1. Використовувати побутові приміщення не за призначенням забороняється.

3.2.2. Біля зовнішніх входів у допоміжні будівлі і приміщення повинні бути пристосування для чищення взуття від бруду.

3.2.3. Жолоби, канали, трапи, пісуари й унітази душових і вбиралень повинні регулярно прочищатися і промиватися. Застій промивних і стічних вод на підлозі неприпустимий. Прилади, що слугують для промивання унітазів, пісуарів і т. ін., повинні бути справні. Підлога у вбиральнях повинна постійно утримуватися в сухому стані.

3.2.4. Біля умивальників повинно бути мило і повітряна сушарка для рук.

3.3. Об'єкти громадського харчування