На виконання вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 11.02.1998 N 113/98-ВР

1. Затвердити методики виконання вимірювань медико-біологічних показників:

1.1. Методика виконання вимірювання тривалості кровотечі (метод Дюка). МВВ 42.01-01-2002 (додається).

1.2. Методика виконання вимірювання часу зсідання крові. МВВ 42.01-02-2002 (додається).

1.3. Методика виконання вимірювання часу зсідання плазми крові людини в тесті час рекальцифікації. МВВ 42.01-03-2002 (додається).

1.4. Методика виконання вимірювання активованого часу рекальцифікації стабілізованої плазми крові людини (каоліновий час). МВВ 42.01-04-2002 (додається).

1.5. Методика виконання аутокоагуляційного тесту. МВВ 42.01-05-2002 (додається).

1.6. Методика виконання вимірювання часу зсідання плазми крові людини в тесті тромбіновий час. МВВ 42.01-06-2002 (додається).

1.7. Методика виконання вимірювання часу зсідання плазми крові людини в тесті тромбіновий час в присутності протамінсульфату. МВВ 42.01-07-2002 (додається).

1.8. Методика виконання вимірювання часу зсідання плазми крові людини в тесті активований частковий тромбопластиновий час. МВВ 42.01-08-2002 (додається).

1.9. Методика визначення толерантності плазми крові людини до гепарину. МВВ 42.01-09-2002 (додається).

1.10. Методика виконання вимірювання часу зсідання плазми крові людини в тесті визначення активності протромбінового комплексу (протромбіновий або тромбопластиновий час). Визначення протромбінового індексу. МВВ 42.01-10-2002 (додається).

1.11. Методика виконання вимірювання часу зсідання капілярної крові людини в тесті визначення активності протромбінового комплексу (протромбіновий або тромбопластиновий час). МВВ 42.01-11-2002 (додається).

1.12. Методика виконання вимірювання часу зсідання плазми крові людини в тесті визначення активності протромбінового комплексу за Квіком. МВВ 42.01-12-2002 (додається).

1.13. Методика виконання вимірювання концентрації фібриногену у плазмі крові людини ваговим методом. МВВ 42.01-13-2002 (додається).

1.14. Методика визначення в плазмі крові людини розчинних фібрин-мономерних комплексів (фосфатний тест). МВВ 42.01-14-2002 (додається).

1.15. Методика визначення в плазмі крові людини розчинних фібрин-мономерних комплексів (етаноловий тест). МВВ 42.01-15-2002 (додається).

1.16. Методика визначення в плазмі крові людини розчинних фібрин-мономірних комплексів (протамінсульфатний тест). МВВ 42.01-16-2002 (додається).

1.17. Методика визначення в плазмі крові людини розчинних фібрин-мономерних комплексів (бета-нафтоловий тест). МВВ 42.01-17-2002 (додається).

1.18. Методика виконання вимірювання активності комплексу антитромбіну III-гепарину у плазмі крові людини. МВВ 42.01-18-2002 (додається).

1.19. Методика виконання вимірювання фібринолітичної активності плазми крові людини методом вимірювання часу лізису еуглобулінових згустків. МВВ 42.01-19-2002 (додається).

1.20. Методика визначення рівню фактора VIII в плазмі крові людини. МВВ 42.01-20-2002 (додається).

1.21. Методика виконання вимірювання часу зсідання плазми крові в тесті рептилазний час. МВВ 42.01-21-2002 (додається).

1.22. Методика виконання вимірювання активності плазміну плазми крові людини. МВВ 42.01-22-2002 (додається).

1.23. Методика виконання вимірювання часу ретракції згустків. МВВ 42.01-23-2002 (додається).

1.24. Методика виконання вимірювання активності антиплазміну плазми крові людини. МВВ 42.01-24-2002 (додається).

2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської та управління охорони здоров'я Севастопольської міських державних адміністрацій, керівникам закладів та установ підпорядкованих МОЗ України взяти цей наказ до відома та виконання.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Державного секретаря Картиша А.П.

Цей документ встановлює порядок вимірювання тривалості кровотечі при проколі шкіряного покриву.

Методика призначена для використання у закладах охорони здоров'я.

Методика забезпечує вимірювання часу тривалості кровотечі при проколі шкіри, наведеними у таблиці 1.

3.1. Секундомір механічний ТУ 25-1819. 0021-90

3.2. Скарифікатори для проколу шкіряного покриву на пальці ТУ 6-1-2100-76Е

3.3. Спирт етиловий ректифікований ГОСТ 5962-67

3.4. Папір фільтрувальний ГОСТ 12026-76

Всі засоби вимірювальної техніки повинні бути повірені у встановленому порядку. Допускається застосування іншого обладнання, лабораторного посуду, а також реактивів і матеріалів з метрологічними та технічними характеристиками не нижчими, ніж наведені.

Метод вимірювання часу тривалості кровотечі базується на визначенні часу згортання крові від моменту нанесення поранення шкіряного покриву до моменту припинення появи краплин крові.

При виконанні вимірювань необхідно дотримуватись вимог НАОП 1.3.10-1.06-77 "Загальні правила безпеки роботи в хімічних лабораторіях", затверджених 27.07.77 Мінхімпромом СРСР: НАОП 1.1.10-1.01-85 "Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок", затверджено 10.09.85 Міненерго СРСР та ЦК галузевої профспілки; правил безпеки роботи, що представлені в експлуатаційній документації на засоби вимірювальної техніки та допоміжні пристрої.

До виконання методики допускаються спеціалісти із спеціальною освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам відповідно до наказів МОЗ України від 19.12.97 N 359, від 23.10.91 N 146, та пройшли курси з клінічної лабораторної діагностики у державних навчальних закладах освіти системи МОЗ України різного рівня акредитації, наукових закладах або таких, що до них прирівняні, і мають право видавати документи державного зразка згідно з чинним законодавством України.

При проведені вимірювань повинні бути забезпечені наступні умови:

7.1. Температура середовища (22 +- 5) град. С.

7.2. Відносна вологість від 60% до 75%.

7.3. Атмосферний тиск від 84,0 до 106,7 кПа (від 600,0 до 800,3 мм рт.ст).

7.4. Напруга електромережі (220 +- 22) В.

7.5. Освітленість від 300 до 400 лк.

Кінчик пальця обробляють спиртом етиловим ректифікованим (п. 3.3).

Мочку вуха зігрівають між пальцями протягом однієї хвилини, протирають спиртом (п. 3.3) і знову зігрівають настільною лампою до повного випаровування спирту. Стерильним скарифікатором (п. 3.2) проколюють шкіру нижньо-зовнішнього краю мочки вуха на глибину 3,5 мм. Вмикають секундомір (п. 3.1). Через кожні 30 с. витікаючу краплину крові промокають папером фільтрувальним (п. 3.4). Чекають часу, коли протягом останніх 30 с. не утворюється краплина крові. Критерієм закінчення вимірювання тривалості кровотечі є припинення утворення краплин крові протягом останніх 30 с.

В нормі тривалість кровотечі становить 2-5 хв.

10.1. За результат вимірювання приймають середнє значення (х , с) двох паралельних вимірювань, яке розраховується за ср формулою:

10.2. Результати вимірювань заносяться до облікової медичної документації, затвердженої наказом МОЗ України від 04.01.01 N 1:

- форма 237/о - "Аналіз крові (показники системи згортання)";

- форма 238/о - "Аналіз крові (показники системи згортання) - скорочений варіант)";

- форма 250/о - "Журнал реєстрації аналізів і їх результатів";

- форма 262/о - "Журнал обліку аналізів, зроблених в лабораторії".

11.1. Визначення систематичної похибки вимірювань за даною методикою проводиться методом паралельних проб. Для цього проводять по два паралельних вимірювання 10 проб пацієнтів поточного дня.

11.2. Вимірювання тривалості кровотечі при проколі шкіряного покриву проводять відповідно до розділу 9.

11.3. Отримані дані заносять у таблицю 2.

11.4. За отриманими результатами вимірювань розраховується середнє значення показників (п. 10.1), середньоквадратичне відхилення (дельта) та коефіцієнт варіації (V). Результати розрахунків порівнюються з величинами, наведеними в таблиці 1 розділу 2.

11.5. Будують контрольну карту кумулятивних сум.

11.6. Кожного дня різницю між двома паралельними вимірюваннями проб, відмічають на карті. Результати, які попадають за межі контрольних вимірювань (2 дельта) вказують на наявність недоліків в системі вимірювання.

11.7. Якщо отримані результати вимірів не задовольняють вимоги розділу 2 та п. 11.6, то виміри необхідно повторити.

11.8. Якщо результати повторного контролю незадовільні, то виконання вимірювань необхідно припинити, виявити та усунути причини, які до цього призвели.

Цей документ встановлює порядок виконання вимірювання часу зсідання цільної нестабілізованої венозної крові при температурі 37 град. С.

Методика призначена для використання у закладах охорони здоров'я.

Методика забезпечує вимірювання часу зсідання цільної нестабілізованої венозної крові при 37 град. С за характеристиками, наведеними у таблиці 1.

3.1. Баня водяна лабораторна ТУ 64-1-2850-80

3.2. Секундомір механічний ТУ 25-1819. 0021-90

3.3. Пробірки скляні висотою 10 см з внутрішнім діаметром 1 см ГОСТ 29169-91

Всі засоби вимірювальної техніки повинні бути повірені у встановленому порядку. Допускається застосування іншого обладнання, лабораторного посуду, а також реактивів і матеріалів з метрологічними та технічними характеристиками не нижчими, ніж наведені.

Визначають час зсідання нестабілізованої венозної крові при 37 град. С.

При виконанні вимірювань необхідно дотримуватись вимог НАОП 1.3.10-1.06-77 "Загальні правила безпеки роботи в хімічних лабораторіях", затверджених 27.07.77 Мінхімпромом СРСР: НАОП 1.1.10-1.01-85 "Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок", затверджено 10.09.85 Міненерго СРСР та ЦК галузевої профспілки; правил безпеки роботи, що представлені в експлуатаційній документації на засоби вимірювальної техніки та допоміжні пристрої.

До виконання методики допускаються спеціалісти із спеціальною освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам відповідно до наказів МОЗ України від 19.12.97 N 359, від 23.10.91 N 146, та пройшли курси з клінічної лабораторної діагностики у державних навчальних закладах освіти системи МОЗ України різного рівня акредитації, наукових закладах або таких, що до них прирівняні, і мають право видавати документи державного зразка згідно з чинним законодавством України.

При проведені вимірювань повинні бути забезпечені наступні умови:

7.1. Температура середовища (22 + 5) град. С.

7.2. Відносна вологість від 60% до 75%.

7.3. Атмосферний тиск від 84,0 до 106,7 кПа (від 600,0 до 800,3 мм рт.ст).

7.4. Напруга електромережі (220 + 22) В.

7.5. Освітленість від 300 до 400 лк.

Кров у хворого беруть натщесерце з вени гострою сухою голкою з широким просвітом, без шприца (для запобігання гемолізу). При заборі крові перші 5-6 крапель відкидають. Під час взяття крові не рекомендується накладати джгут і робити масаж передпліччя для запобігання активації зсідання крові і фібринолізу.

9.1. Кров набирають по 1 мл у дві сухі пробірки скляні (п. 3.3), одночасно включають секундомір (п. 3.2).

9.2. Пробірки з кров'ю поміщають у баню водяну при температурі 37 град. С (п. 3.1). Спочатку через кожні 2 хв, а потім через кожні 30 с пробірки нахиляють на 45 град. і визначають час зсідання крові. Критерієм закінчення реакції є утворення гелю.

Час зсідання крові здорових людей дорівнює 5-10 хв.

10.2. Результати вимірювань заносяться до облікової медичної документації, затвердженої наказом МОЗ України від 04.01.01 N 1:

- форма 237/о - "Аналіз крові (показники системи згортання)";

- форма 238/о - "Аналіз крові (показники системи згортання - скорочений варіант)";

- форма 250/о - "Журнал реєстрації аналізів і їх результатів";

- форма 262/о - "Журнал обліку аналізів, зроблених в лабораторії".

11.1. Визначення систематичної похибки вимірювань за даною методикою проводиться методом паралельних проб. Для цього проводять по два паралельних вимірювання 10 проб пацієнтів поточного дня.

11.2. Вимірювання часу зсідання крові проводять відповідно до розділу 9.

11.3. Отримані дані заносять у таблицю 2.

11.4. За отриманими результатами вимірювань розраховується середнє значення показників (п. 10.1), середньоквадратичне відхилення (дельта) та коефіцієнт варіації (V). Результати розрахунків порівнюються з величинами, наведеними в таблиці 1 розділу 2.

11.5. Будують контрольну карту кумулятивних сум.

11.6. Кожного дня різницю між двома паралельними вимірюваннями проб, відмічають на карті. Результати, які попадають за межі контрольних вимірювань (2дельта) вказують на наявність недоліків в системі вимірювання.

11.7. Якщо отримані результати вимірів не задовольняють вимоги розділу 2 та п. 11.6, то виміри необхідно повторити.

11.8. Якщо результати повторного контролю незадовільні, то виконання вимірювань необхідно припинити, виявити та усунути причини, які до цього призвели.

Документ встановлює методику виконання вимірювання часу зсідання плазми крові людини в тесті час рекальціфікації.

Методика призначена для використання у закладах охорони здоров'я.

Методика забезпечує вимірювання часу рекальціфікації плазми крові за характеристиками, наведеними у таблиці 1.

3.11. Пробірки поліетиленові місткістю (10-15) мл ТУ 208 УССР 273-84.

3.16. Натрій 5,5'-диетилбарбітуровокислий ТУ 6-09-2082-78.

Всі засоби вимірювальної техніки повинні бути повірені у встановленому порядку. Допускається застосування іншого обладнання, лабораторного посуду, а також реактивів і матеріалів з метрологічними та технічними характеристиками не нижчими, ніж наведені.

Визначають час зсідання тромбоцитарної плазми крові при додаванні оптимальної кількості кальцію хлористого.

При виконанні вимірювань необхідно дотримуватись вимог НАОП 1.3.10-1.06-77 "Загальні правила безпеки роботи в хімічних лабораторіях", затверджених 27.07.77 Мінхімпромом СРСР: НАОП 1.1.10-1.01-85 "Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок", затверджено 10.09.85 Міненерго СРСР та ЦК галузевої профспілки; правил безпеки роботи, що представлені в експлуатаційній документації на засоби вимірювальної техніки та допоміжні пристрої.

До виконання методики допускаються спеціалісти із спеціальною освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам відповідно до наказів МОЗ України від 19.12.97 N 359, від 23.10.91 N 146, та пройшли курси з клінічної лабораторної діагностики у державних навчальних закладах освіти системи МОЗ України різного рівня акредитації, наукових закладах або таких, що до них прирівняні, і мають право видавати документи державного зразка згідно з чинним законодавством України.

При проведені вимірювань повинні бути забезпечені наступні умови:

7.1. Температура середовища (22+-5) град. С.

7.2. Відносна вологість від 60% до 75%.

7.3. Атмосферний тиск від 84,0 до 106,7 кПа (від 600,0 до 800,3 мм рт.ст).

7.4. Напруга електромережі (220+-22) В.

7.5. Освітленість від 300 до 400 лк.

8.1. Усі засоби вимірювальної техніки та допоміжне обладнання привести в робочий стан згідно з інструкціями по експлуатації.

8.2. Приготування розчинів.

8.2.1. Приготування буферу Міхаеліса (рН 7,4+-0,1).

Розчин А. Наважку (20,60+-0,01) г натрію 5,5'-диетилбарбітуровокислого (п. 3.16) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), розчиняють у дистильованій воді (п. 3.14) і об'єм розчину доводять до мітки. Розчин зберігається у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

Розчин Б. Фіксанал кислоти соляної 0,1 моль/л (п. 3.19) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9) і об'єм розчину доводять до мітки дистильованою водою (п. 3.14). Розчин зберігають у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

Розчин В. Наважку (7,30+-0,01) г натрію хлористого (п. 3.18) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), відміряють циліндром (п. 3.13) 290 мл розчину А і 210 мл розчину Б, додають в колбу та об'єм доводять до мітки. рН буферу перевіряють на іономірі універсальному (п. 3.5). Буфер зберігають у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

8.2.2. Приготування розчину натрію хлористого з концентрацією 8,5 г/л.

Наважку (8,50+-0,01) г натрію хлористого (п. 3.18) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), розчиняють у дистильованій воді (п. 3.14) і доводять об'єм розчину до мітки. Розчин зберігають у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

8.2.3. Приготування розчину забуференого фізіологічного (рН 7,4+-0,1).

Змішують 4 об'єми розчину натрію хлористого (8,5 г/л) (п. 8.2.2) з 1 об'ємом буферу Міхаеліса (п. 8.2.1). Розчин зберігають при температурі від 4 до 8 град. С протягом місяця.

8.2.4. Приготування розчину натрію лимоннокислого (3,8 г на 100 г розчину).

Наважку (3,80+-0,01) г натрію лимоннокислого (п. 3.17) розчиняють у 96,2 мл дистильованої води (п. 3.14), яку відміряють циліндром (п. 3.13). Розчин зберігають при температурі від 4 до 6 град. С протягом одного тижня.

8.2.5. Приготування 0,025 моль/л розчину кальцію хлористого. Наважку (2,77+-0,01) г кальція хлористого зневодненого (п. 3.15) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9) додають циліндром 500,0 мл буферу Міхаеліса (п. 8.2.1) та доводять об'єм розчину до мітки дистильованою водою (п. 3.14). Розчин зберігають у флаконах темного скла з притертим корком (п. 3.12) при температурі від 4 до 6 град. С протягом місяця.

8.3. Приготування плазми крові.

Кров у хворого беруть натщесерце з вени гострою сухою голкою з широким діаметром, без шприца (для запобігання гемолізу). При заборі крові перші 5-6 крапель відкидають. Під час взяття крові не рекомендується накладати джгут і робити масаж передпліччя для запобігання активації зсідання крові і фібринолізу.

У пробірку поліетиленову (п. 3.11) дозатором лабораторним (п. 3.4) вносять 0,5 мл розчину натрію лимоннокислого (п. 8.2.4) та змішують з 4,5 мл крові (співвідношення 1:9). Пробірку з сумішшю щільно закривають корком і повільними рухами обережно декілька разів перемішують (не струшуючи).

Центрифугують (п. 3.8) протягом 10 хв з прискоренням 300 g. Плазму крові переносять дозатором лабораторним (п. 3.4) у пробірку поліетиленову (п. 3.11).

Вимоги до зразків плазми крові установлюються у розділах преаналітики посібників з клінічної лабораторної діагностики.

8.4. Одержання стандартної донорської плазми крові.

Для приготування стандартної донорської плазми крові необхідно змішати у рівних співвідношеннях плазму крові більш ніж 7 донорів, отриману, як вказано в (п. 8.3).

У пробірку (п. 3.10), що встановлена на бані водяній лабораторній (п. 3.3) при температурі 37 град. С, вносять дозатором лабораторним (п. 3.4) 0,2 мл розчину кальцію хлористого (п. 8.2.5) та 0,1 мл плазми крові, що досліджується (п. 8.3). Вмикають секундомір (п. 3.6) та визначають час зсідання плазми крові в тесті. Критерієм закінчення реакції є утворення гелю.

Плазма крові здорових людей при додаванні до неї оптимальної кількості розчину кальцію хлористого згортається протягом 60-120 с.

10.2. Результати вимірювань заносяться до облікової медичної документації, затвердженої наказом МОЗ України від 04.01.01 N 1:

- форма 237/о - "Аналіз крові (показники системи згортання)";

- форма 238/о - "Аналіз крові (показники системи згортання - скорочений варіант)";

- форма 250/о - "Журнал реєстрації аналізів і їх результатів";

- форма 262/о - "Журнал обліку аналізів, зроблених в лабораторії".

11.1. Визначення систематичної похибки вимірювань за даною методикою проводиться методом паралельних проб. Для цього проводять по два паралельних вимірювання 10 проб пацієнтів поточного дня.

11.2. Вимірювання часу рекальціфікації проводять відповідно до розділу 9.

11.3. Отримані дані заносять у таблицю 2.

11.4. За отриманими результатами вимірювань розраховується середнє значення показників (п. 10.1), середньоквадратичне відхилення (дельта) та коефіцієнт варіації (V). Результати розрахунків порівнюються з величинами, наведеними в таблиці 1 розділу 2.

11.5. Будують контрольну карту кумулятивних сум.

11.6. Кожного дня різницю між двома паралельними вимірюваннями проб, відмічають на карті. Результати, які попадають за межі контрольних вимірювань (2дельта) вказують на наявність недоліків в системі вимірювання.

11.7. Якщо отримані результати вимірів не відповідають вимогам розділу 2 та п. 11.6, то виміри необхідно повторити.

11.8. Якщо результати повторного контролю незадовільні, то виконання вимірювань необхідно припинити, виявити та усунути причини, які до цього призвели.

Документ встановлює порядок виконання вимірювання активованого часу рекальцифікації стабілізованої плазми крові (каоліновий час) (АЧР).

Методика призначена для використання у закладах охорони здоров'я.

Методика забезпечує вимірювання активованого часу рекальціфікації стабілізованої плазми крові за характеристиками, наведеними у таблиці 1.

Всі засоби вимірювальної техніки повинні бути повірені у встановленому порядку. Допускається застосування іншого обладнання, лабораторного посуду, а також реактивів і матеріалів з метрологічними та технічними характеристиками не нижчими, ніж наведені.

Метод вимірювання активованого часу рекальціфікації базується на визначенні часу зсідання багатої тромбоцитами цитратної плазми крові при додаванні кальцію та стандартизації каоліном контактної фази процесу зсідання.

При виконанні вимірювань необхідно дотримуватись вимог НАОП 1.3.10-1.06-77 "Загальні правила безпеки роботи в хімічних лабораторіях", затверджених 27.07.77 Мінхімпромом СРСР: НАОП 1.1.10-1.01-85 "Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок", затверджено 10.09.85 Міненерго СРСР та ЦК галузевої профспілки; правил безпеки роботи, що представлені в експлуатаційній документації на засоби вимірювальної техніки та допоміжні пристрої.

До виконання методики допускаються спеціалісти із спеціальною освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам відповідно до наказів МОЗ України від 19.12.97 N 359, від 23.10.91 N 146, та пройшли курси з клінічної лабораторної діагностики у державних навчальних закладах освіти системи МОЗ України різного рівня акредитації, наукових закладах або таких, що до них прирівняні, і мають право видавати документи державного зразка згідно з чинним законодавством України.

При проведені вимірювань повинні бути забезпечені наступні умови:

7.1. Температура середовища (22+-5) град. С.

7.2. Відносна вологість від 60% до 75%.

7.3. Атмосферний тиск від 84,0 до 106,7 кПа (від 600,0 до 800,3 мм рт.ст).

7.4. Напруга електромережі (220+-22) В.

7.5. Освітленість від 300 до 400 лк.

8.1. Усі засоби вимірювальної техніки та допоміжне обладнання привести в робочий стан згідно з інструкціями по експлуатації.

8.2. Приготування розчинів.

8.2.1. Приготування буферу Міхаеліса (рН 7,4+-0,1).

Розчин А. Наважку (20,60+-0,01) г натрію 5,5'-диетилбарбітуровокислого (п. 3.17) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), розчиняють у дистильованій воді (п. 3.14) і об'єм розчину доводять до мітки. Розчин зберігається у флаконах з темного скла (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

Розчин Б. Фіксанал кислоти соляної 0,1 моль/л (п. 3.17) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9) і об'єм розчину доводять до мітки дистильованою водою (п. 3.14). Розчин зберігається у флаконах з темного скла (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

Розчин В. Наважку (7,30+-0,01) г натрію хлористого (п. 3.19) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), відміряють циліндром (п. 3.13) 290 мл розчину А і 210 мл розчину Б, додають в колбу та об'єм доводять до мітки. рН буферу перевіряють на іономірі універсальному (п. 3.5). Буфер зберігають у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

8.2.2. Приготування розчину натрію хлористого з концентрацією 8,5 г/л.

Наважку (8,50+-0,01) г натрію хлористого (п. 3.19) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), розчиняють у дистильованій воді (п. 3.14) і доводять об'єм розчину до мітки. Розчин зберігають у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

8.2.3. Приготування розчину забуференого фізіологічного (рН 7,4+-0,1).

Змішують 4 об'єми розчину натрію хлористого (8,5 г/л) (п. 8.2.3) з 1 об'ємом буферу Міхаеліса (п. 8.2.1). Розчин зберігають при температурі від 4 до 8 град. С протягом місяця.

8.2.4. Приготування розчину натрію лимоннокислого (3,8 г на 100 г розчину).

Наважку (3,80+-0,01) г натрію лимоннокислого (п. 3.18) розчиняють у 96,2 мл дистильованої води (п. 3.14), яку відміряють циліндром (п. 3.13). Розчин зберігають при температурі від 4 до 6 град. С протягом одного тижня.

8.2.5. Приготування 0,025 моль/л розчину кальцію хлористого.

Наважку (2,77+-0,01) г кальцію хлористого (п. 3.15) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9) та розчиняють у дистильованій воді (п. 3.14), об'єм розчину доводять до мітки. Розчин зберігають у флаконах темного скла з притертим корком (п. 3.12) при температурі від 4 до 6 град. С протягом місяця.

8.2.6. Приготування суспензії каоліну.

До наважки (5,0+-0,1) каоліну (п. 3.16) дозатором лабораторним (п. 3.4) додають 1,0 мл дистильованої води (п. 3.14). Суміш енергійно перемішують протягом 10 хв до однорідної суспензії.

8.3. Приготування плазми крові.

Кров у хворого беруть натщесерце з вени гострою сухою голкою з широким діаметром, без шприца (для запобігання гемолізу). При заборі крові перші 5-6 крапель відкидають. Під час взяття крові не рекомендується накладати джгут і робити масаж передпліччя для запобігання активації зсідання крові і фібринолізу.

У пробірку поліетиленову (п. 3.10) дозатором лабораторним (п. 3.4) вносять 0,3-0,5 мл розчину натрію лимоннокислого (п. 8.2.4) та змішують відповідно з 4,5 мл крові (співвідношення 1:9). Пробірку з сумішшю щільно закривають корком і повільними рухами обережно декілька разів перемішують (не струшуючи).

Центрифугують (п. 3.8) протягом 10 хв з прискоренням 300 g. Плазму крові переносять дозатором лабораторним (п. 3.4) у пробірку поліетиленову (п. 3.11). Вимоги до зразків плазми крові установлюються у розділах преаналітики посібників з клінічної лабораторної діагностики.

8.4. Одержання стандартної донорської плазми крові.

Для приготування стандартної донорської і плазми крові необхідно змішати у рівних співвідношеннях плазму крові більш ніж 7 донорів, отриману, як вказано в п. 8.3.

9.1. Досліджують багату тромбоцитами цитратну плазму. В пробірку мірну лабораторну (п. 3.10) додають 0,1 мл плазми, що досліджується (п. 8.3), 0,1 мл суспензії каоліну (п. 8.2.6), енергійно струшують суміш і інкубують протягом п'яти хвилин при температурі 37 град. С на бані водяній лабораторній (п. 3.3).

9.2. Дозатором лабораторним (п.3.4) додають 0,2 мл попередньо підігрітого до 37 град. С на бані водяній лабораторній (п. 3.3) 0,025 моль/л розчину кальцію хлористого (п. 8.2.5), одночасно включають секундомір (п. 3.6). Пробірки з реагентами через кожні 1-2 с. нахиляють на 45 градусів і визначають час утворення згустку. Критерієм закінчення реакції є утворення гелю.

Час зсідання стандартної донорської плазми крові складає 50-70 с.

10.2. Результати вимірювань заносяться до облікової медичної документації, затвердженої наказом МОЗ України від 04.01.01 N 1:

- форма 237/о - "Аналіз крові (показники системи згортання)";

- форма 238/о - "Аналіз крові (показники системи згортання - скорочений варіант)";

- форма 250/о - "Журнал реєстрації аналізів і їх результатів";

- форма 262/о - "Журнал обліку аналізів, зроблених в лабораторії".

11.1. Визначення систематичної похибки вимірювань за даною методикою проводиться методом паралельних проб. Для цього проводять по два паралельних вимірювання 10 проб пацієнтів поточного дня.

11.2. Вимірювання АЧР проводять відповідно до розділу 9.

11.3. Отримані дані заносять у таблицю 2.

11.4. За отриманими результатами вимірювань розраховується середнє значення показників (п. 10.1), середньоквадратичне відхилення (дельта) та коефіцієнт варіації (V). Результати розрахунків порівнюються з величинами, наведеними в таблиці 1 розділу 2.

11.5. Будують контрольну карту кумулятивних сум.

11.6. Кожного дня різницю між двома паралельними вимірюваннями проб, відмічають на карті. Результати, які попадають за межі контрольних вимірювань (2дельта) вказують на наявність недоліків в системі вимірювання.

11.7. Якщо отримані результати вимірів не задовольняють вимоги розділу 2 та п. 11.6, то виміри необхідно повторити.

11.8. Якщо результати повторного контролю незадовільні, то виконання вимірювань необхідно припинити, виявити та усунути причини, які до цього призвели.

Документ встановлює порядок виконання аутокоагуляційного тесту.

Методика призначена для використання у закладах охорони здоров'я.

Методика забезпечує виконання аутокоагуляційного тесту за наведеними характеристиками:

МА - максимальна сідаюча активність (100,0+-1,1)%;

Т - час досягнення половини МА норма (3,7+-0,2) хв;

1

Т - час досягнення МА - 10 хв;

2

3.8. Скло збільшувальне (лупа)

Всі засоби вимірювальної техніки повинні бути повірені у встановленому порядку. Допускається застосовування іншого обладнання, лабораторного посуду, а також реактивів і матеріалів з метрологічними та технічними характеристиками не нижчими, ніж наведені.

Аутокоагуляційний тест - стандартизована методика, що відображає динаміку наростання, а потім, інактивації тромбопластин-тромбінової активності в плазмі крові при її рекальціфікації в присутності гемолізату еритроцитів. Стандартизація фосфоліпідної і контактної активації початкової стадії процесу зсідання крові досягається використанням гемолізату еритроцитів обстежуваного.

При виконанні вимірювань необхідно дотримуватись вимог НАОП 1.3.10-1.06-77 "Загальні правила безпеки роботи в хімічних лабораторіях", затверджених 27.07.77 Мінхімпромом СРСР: НАОП 1.1.10-1.01-85 "Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок", затверджено 10.09.85 Міненерго СРСР та ЦК галузевої профспілки; правил безпеки роботи, що представлені в експлуатаційній документації на засоби вимірювальної техніки та допоміжні пристрої.

До виконання методики допускаються спеціалісти із спеціальною освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам відповідно до наказів МОЗ України від 19.12.97 N 359, від 23.10.91 N 146, та пройшли курси з клінічної лабораторної діагностики у державних навчальних закладах освіти системи МОЗ України різного рівня акредитації, наукових закладах або таких, що до них прирівняні, і мають право видавати документи державного зразка згідно з чинним законодавством України.

При проведені вимірювань повинні бути забезпечені наступні умови:

7.1. Температура середовища (22+-5) град. С.

7.2. Відносна вологість від 60% до 75%.

7.3. Атмосферний тиск від 84,0 до 106,7 кПа (від 600,0 до 800,3 мм рт.ст).

7.4. Напруга електромережі (220+-22) В.

7.5. Освітленість від 300 до 400 лк.

8.1. Усі засоби вимірювальної техніки та допоміжне обладнання привести в робочий стан згідно з інструкціями по експлуатації.

8.2. Приготування розчинів.

8.2.1. Приготування буферу Міхаеліса, (рН 7,4+-0,1).

Розчин А. Наважку (20,6+-0,01) г натрію 5,5'-диетилбарбітуровокислого (п. 3.18) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.10), розчиняють у дистильованій воді (п. 3.16) і об'єм розчину доводять до мітки. Розчин зберігається у флаконах з темного скла (п. 3.13) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

Розчин Б. Фіксанал кислоти соляної 0,1 моль/л (п. 3.21) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.10) і об'єм розчину доводять до мітки дистильованою водою (п. 3.16). Розчин зберігається у флаконах з темного скла (п. 3.13) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

Розчин В. Наважку (7,30+-0,01) г натрію хлористого (п. 3.20) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.10), відміряють циліндром (п. 3.14) 290 мл розчину А і 210 мл розчину Б, додають в колбу та об'єм доводять до мітки. рН буферу перевіряють на іономірі універсальному (п. 3.5). Буфер зберігають у флаконах з темного скла (п. 3.13) протягом місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

8.2.2. Приготування розчину натрію хлористого з концентрацією 8,5 г/л.

Наважку (8,5+-0,01) г натрію хлористого (п. 3.20) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.10), розчиняють у дистильованій воді (п. 3.16) і доводять об'єм розчину до мітки. Розчин зберігається у флаконах з темного скла (п. 3.13) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

8.2.3. Приготування розчину забуференого фізіологічного, (рН 7,4+-0,1).

Змішують 4 об'єми розчину натрію хлористого (8,5 г/л) (п. 8.2.2) з 1 об'ємом буферу Міхаеліса (п. 8.2.1). Зберігати розчин при температурі від 4 до 8 град. С протягом місяця.

8.2.4. Приготування розчину натрію лимоннокислого (3,8 г на 100 г розчину).

Наважку (3,8+-0,01) г натрію лимоннокислого (п. 3.19) розчиняють у 96,2 г дистильованої води (п. 3.16). Зберігають розчин при температурі від 4 до 6 град. С протягом одного тижня.

8.2.5. Приготування розчину кальцію хлористого 0,025 моль/л.

Наважку (2,77+-0,1) г кальцію хлористого зневодненого (п. 3.17) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.10) та розчиняють у дистильованій воді (п. 3.16), об'єм розчину доводять до мітки. Розчин зберігають у флаконах темного скла з притертим корком (п. 3.13) при температурі від 4 до 6 град. С протягом місяця.

8.3. Одержання плазми крові.

Кров у хворого беруть натщесерце з вени гострою сухою голкою з широким діаметром, без шприца (для запобігання гемолізу). При заборі крові перші 5-6 крапель відкидають. Під час взяття крові не рекомендується накладати джгут і робити масаж передпліччя для запобігання активації зсідання крові і фібринолізу.

У пробірку поліетиленову (п. 3.11) дозатором лабораторним (п. 3.4) вносять 0,5 мл розчину натрію лимоннокислого (п. 8.2.4) та змішують відповідно з 4,5 мл крові (співвідношення 1:9). Пробірку з сумішшю щільно закривають корком і повільними рухами обережно декілька разів перемішують (не струшуючи).

Центрифугують (п. 3.9) протягом 10 хв з прискоренням 1200-1400 g. Плазму крові переносять дозатором лабораторним (п. 3.4) у пробірку поліетиленову (п. 3.11).

Вимоги до зразків плазми крові установлюються у розділах преаналітики посібників з клінічної лабораторної діагностики.

8.4. Одержання стандартної донорської плазми крові.

Для приготування стандартної донорської плазми крові необхідно змішати у рівних співвідношеннях плазму крові більш ніж 7 донорів, отриману, як вказано в п. 8.3, розфасувати по 1-2 мл у пробірки поліетиленові (п. 3.11), заморозити та зберігати протягом двох тижнів при температурі мінус 20 град. С.

9.1. Плазму крові, що досліджується (п. 8.3) дозатором лабораторним (п. 3.4) розливають по 0,2 мл у 10 пробірок скляних мірних лабораторних (п. 3.12). Пробірки поміщають на баню водяну лабораторну (п. 3.3) при температурі 37 град. С.

9.2. Для приготування гемолізат-кальцієвої суміші (ГКС) в окрему пробірку мірну лабораторну (п. 3.12) дозатором лабораторним вносять 2 мл розчину кальцію хлористого (п. 8.2.2) та 0,1 мл крові, що досліджується. Вмикають секундомір (п. 3.7). Пробірку з цією сумішшю струшують і поміщають у водяну баню (п. 3.3) при температурі 37 град. С.

9.3. Відбирають дозатором лабораторним (п. 3.4) 0,2 мл ГКС (п. 9.2 ) послідовно через 2, 4, 6, 8, 10, 20, 30, 40, 50, 60 хв з моменту її приготування і додають у кожну з пробірок з плазмою крові (п. 9.1), що знаходяться на водяній бані. Вмикають секундомір ( п. 3.7). Пробірки з реагентами нахиляють на 45 градусів і визначають час утворення згустку. Критерієм закінчення реакції є утворення гелю.

Примітка. На показники тесту впливають зміни гематокритного показника і вмісту в крові еритроцитів.

Отримані результати можна представити графічно на міліметровому папері (аутокоагулограма). На осі ординат відкласти показники активності, а по осі абсцис - час інкубації гемолізату (Рис. 1). Одержані результати в секундах переводять у процентні показники згортаючої активності відповідно до таблиці 1.

За даними АКТ у процентному вираженні на міліметровому папері накреслюють аутокоагулограму і визначають такі її параметри (Рис. 1):

Рис. 1. Вихідна частина кривої АКТ відображає динаміку наростання і максимальну активність (МА) тромбопластину і тромбіну в крові, що досліджується, при стандартизованій активації процесу зсідання. Низхідна частина кривої характеризує швидкість і інтенсивність інактивації тромбіну. Якщо дослідника цікавить лише величина максимальної тромбопластин-тромбінової активності крові, АКТ може виконуватися в скороченому варіанті, що зменшує час дослідження і втрату крові хворого. Так, для контролю за лікуванням гепарином достатньо дослідити згортальну активність лише на 10-й хв інкубації ГКС, для виявлення гіперкоагуляції - на 4, 6, 8, 10 хвилинах, для діагностики гемофілії - на 10, 20, 30 хвилинах.

10.2. Результати вимірювань заносяться до облікової медичної документації, затвердженої наказом МОЗ України від 04.01.01 N 1:

- форма 237/о - "Аналіз крові (показники системи згортання)";

- форма 238/о - "Аналіз крові (показники системи згортання - скорочений варіант)";

- форма 250/о - "Журнал реєстрації аналізів і їх результатів";

- форма 262/о - "Журнал обліку аналізів, зроблених в лабораторії".

11.1. Визначення систематичної похибки вимірювань за даною методикою проводиться методом паралельних проб. Для цього проводять по два паралельних вимірювання 10 проб пацієнтів поточного дня.

11.2. Вимірювання часу зсідання плазми крові в тесті АКТ проводять відповідно до розділу 9.

11.3. Отримані дані заносять у таблицю 2.

11.4. За отриманими результатами вимірювань розраховується середнє значення показників (п. 10.1), середньоквадратичне відхилення (дельта) та коефіцієнт варіації (V). Результати розрахунків порівнюються з величинами, наведеними в таблиці 1 розділу 2.

11.5. Будують контрольну карту кумулятивних сум.

11.6. Кожного дня різницю між двома паралельними вимірюваннями проб, відмічають на карті. Результати, які попадають за межі контрольних вимірювань (2дельта) вказують на наявність недоліків в системі вимірювання.

11.7. Якщо отримані результати вимірів не відповідають вимогам розділу 2 та п. 11.6, то виміри необхідно повторити.

11.8. Якщо результати повторного контролю незадовільні, то виконання вимірювань необхідно припинити, виявити та усунути причини, які до цього призвели.

Документ встановлює порядок виконання вимірювання часу зсідання плазми крові в тесті тромбіновий час (ТЧ).

Методика призначена для використання у закладах охорони здоров'я.

Методика забезпечує вимірювання часу зсідання плазми крові в тесті тромбіновий час (ТЧ) за характеристиками, наведеними у таблиці 1.

Всі засоби вимірювальної техніки повинні бути повірені у встановленому порядку. Допускається застосування іншого обладнання, лабораторного посуду, а також реактивів і матеріалів з метрологічними та технічними характеристиками не нижчими, ніж наведені.

Метод визначення тромбінового часу базується на вимірюванні часу зсідання плазми крові при додаванні розчину тромбіну, який має стандартну активність.

При виконанні вимірювань необхідно дотримуватись вимог НАОП 1.3.10-1.06-77 "Загальні правила безпеки роботи в хімічних лабораторіях", затверджених 27.07.77 Мінхімпромом СРСР: НАОП 1.1.10-1.01-85 "Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок", затверджено 10.09.85 Міненерго СРСР та ЦК галузевої профспілки; правил безпеки роботи, що представлені в експлуатаційній документації на засоби вимірювальної техніки та допоміжні пристрої.

До виконання методики допускаються спеціалісти із спеціальною освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам відповідно до наказів МОЗ України від 19.12.97 N 359, від 23.10.91 N 146, та пройшли курси з клінічної лабораторної діагностики у державних навчальних закладах освіти системи МОЗ України різного рівня акредитації, наукових закладах або таких, що до них прирівняні, і мають право видавати документи державного зразка згідно з чинним законодавством України.

При проведені вимірювань повинні бути забезпечені наступні умови:

7.1. Температура середовища (22+-5) град. С.

7.2. Відносна вологість від 60% до 75%.

7.3. Атмосферний тиск від 84,0 до 106,7 кПа (від 600,0 до 800,3 мм рт.ст).

7.4. Напруга електромережі (220+-22) В.

7.5. Освітленість від 300 до 400 лк.

8.1. Усі прилади, засоби вимірювальної техніки та допоміжне обладнання привести у робочий стан згідно з інструкціями по експлуатації.

8.2. Приготування розчинів

8.2.1. Приготування буферу Міхаеліса (рН 7,35+-0,05).

Розчин А. Наважку (20,60+-0,01) г натрію 5,5'-диетилбарбітуровокислого (п. 3.17) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), розчиняють у дистильованій воді (п. 3.14) і об'єм розчину доводять до мітки. Розчин зберігається у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

Розчин Б. Фіксанал кислоти соляної 0,1 моль/л (п. 3.20) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9) і об'єм розчину доводять до мітки дистильованою водою (п. 3.14). Розчин зберігається у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

Розчин В. Наважку (7,30+-0,001) г натрію хлористого (п. 3.18) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), відміряють циліндром (п. 3.13) 290 мл розчину А і 210 мл розчину Б, додають в колбу та об'єм доводять до мітки. рН буферу перевіряють на іономірі універсальному (п. 3.5). Буфер зберігають у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

8.2.2. Приготування розчину фізіологічного з концентрацією натрію хлористого 8,5 г/л.

Наважку (8,50+-0,01) г натрію хлористого (п. 3.18) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), розчиняють у дистильованій воді (п. 3.14) і доводять об'єм розчину до мітки. Розчин зберігається у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

8.2.3. Приготування розчину забуференого фізіологічного (рН 7,4+-0,1).

Змішують 4 об'єми розчину натрію хлористого (8,5 г/л) (п. 8.2.2) з 1 об'ємом буферу Міхаеліса (п. 8.2.1). Зберігати розчин при температурі від 4 до 8 град. С протягом місяця.

8.2.4. Приготування розчину лимоннокислого натрію (3,8 г на 100 г розчину).

Наважку (3,80+-0,01) г натрію лимоннокислого (п. 3.16) розчиняють у 96,2 мл дистильованої води (п. 3.14), яку відміряють циліндром (п. 3.13). Розчин зберігають при температурі від 4 до 6 град. С протягом одного тижня.

8.2.5. Приготування розчину тромбіну.

Наважку тромбіну (п. 3.19), що відповідає (5,0+-0,5) од. активності тромбіну, розчиняють в 1 мл забуференого фізіологічного розчину (п. 8.2.3), який відміряють дозатором лабораторним (п. 3.4).

0,1 мл розчину тромбіну такої активності викликає зсідання 0,2 мл стандартної донорської плазми крові, що розведена буфером Міхаеліса в 2 рази, за (13+-1) сек. Готують розчин тромбіну в пробірках поліетиленових (п. 3.11). і відразу поміщають у крижану баню з температурою 0 град. С, у якій він зберігається протягом виконання вимірювань. Активність тромбіну перевіряють під час роботи декілька разів. Зберігають розчин при температурі мінус 20 град. С протягом двох тижнів.

8.3. Одержання плазми крові.

Кров у хворого беруть натщесерце з вени гострою сухою голкою з широким діаметром, без шприца (для запобігання гемолізу). При заборі крові перші 5-6 крапель відкидають. Під час взяття крові не рекомендується накладати джгут і робити масаж передпліччя для запобігання активації зсідання крові і фібринолізу.

У пробірку поліетиленову (п. 3.11) дозатором лабораторним (п. 3.4) вносять 0,5 мл розчину натрію лимоннокислого (п. 8.2.4) та змішують відповідно з 4,5 мл крові (співвідношення 1:9). Пробірку з сумішшю щільно закривають корком і повільними рухами обережно декілька разів перемішують (не струшуючи).

Центрифугують (п. 3.8) протягом 10 хв з прискоренням 1200-1400 g. Плазму крові переносять дозатором лабораторним (п. 3.4) у пробірку поліетиленову (п. 3.11).

Вимоги до зразків плазми крові установлюються у розділах преаналітики посібників з клінічної лабораторної діагностики.

8.4. Одержання стандартної донорської плазми крові.

Для приготування стандартної донорської плазми крові необхідно змішати у рівних співвідношеннях плазму крові більш ніж 7 донорів, отриману, як вказано в п. 8.4, розфасувати по (1-2) мл у пробірки поліетиленові (п. 3.11), заморозити та зберігати протягом двох тижнів при температурі мінус 20 град. С.

Безпосередньо перед виконанням вимірювань плазму крові розморожують у бані водяній лабораторній (п. 3.4) при 37 град. С (до повного відтаювання пробірку не струшувати). Після відтаювання плазма повинна бути абсолютно прозорою.

9.1. В пробірку мірну лабораторну (п. 3.10) дозатором лабораторним (п. 3.4) вносять 0,1 мл плазми, що досліджується (п. 8.3), 0,1 мл забуференого фізіологічного розчину (п. 8.2.3) і поміщають пробірку у баню водяну лабораторну (п. 3.3) при температурі 37 град. С.

9.2. Через 10-15 с додають 0,1 мл розчину тромбіну (п. 8.2.5) та включають секундомір (п. 3.6). Пробірки з реагентами через кожні 1-2 секунди нахиляють на 45 градусів і визначають час утворення згустку. Критерієм закінчення реакції є утворення гелю.

Час зсідання стандартної донорської плазми крові складає 12-14 с. Тромбіновий час вважають подовженим, якщо порівняно з нормою він збільшується більше, ніж на п'ять с.

10.2. Результати вимірювань заносяться до облікової медичної документації, затвердженої наказом МОЗ України від 04.01.01 N 1:

- форма 237/о - "Аналіз крові (показники системи згортання)";

- форма 238/о - "Аналіз крові (показники системи згортання - скорочений варіант)";

- форма 250/о - "Журнал реєстрації аналізів і їх результатів";

- форма 262/о - "Журнал обліку аналізів, зроблених в лабораторії".

11.1. Визначення систематичної похибки вимірювань за даною методикою проводиться методом паралельних проб. Для цього проводять по два паралельних вимірювання 10 проб пацієнтів поточного дня.

11.2. Вимірювання часу зсідання плазми крові в тесті тромбіновий час проводять відповідно до розділу 9.

11.3. Отримані дані заносять у таблицю 2.

11.4. За отриманими результатами вимірювань розраховується середнє значення показників (п. 10.1), середньоквадратичне відхилення (дельта) та коефіцієнт варіації (V). Результати розрахунків порівнюються з величинами, наведеними в таблиці 1 розділу 2.

11.5. Будують контрольну карту кумулятивних сум.

11.6. Кожного дня різницю між двома паралельними вимірюваннями проб, відмічають на карті. Результати, які попадають за межі контрольних вимірювань (2дельта) вказують на наявність недоліків в системі вимірювання.

11.7. Якщо отримані результати вимірів не відповідають вимогам розділу 2 та п. 11.6, то виміри необхідно повторити.

11.8. Якщо результати повторного контролю незадовільні, то виконання вимірювань необхідно припинити, виявити та усунути причини, які до цього призвели.

Документ встановлює порядок виконання вимірювання часу зсідання плазми крові людини в тесті тромбіновий час в присутності протамінсульфату (ТЧ).

Методика призначена для використання у закладах охорони здоров'я.

Методика забезпечує вимірювання часу зсідання плазми крові в тесті тромбіновий час в присутності протамінсульфату за характеристиками, наведеними у таблиці 1.

3.19. Протамінсульфат (Sigma, США)

Всі засоби вимірювальної техніки повинні бути повірені у встановленому порядку. Допускається застосування іншого обладнання, лабораторного посуду, а також реактивів і матеріалів з метрологічними та технічними характеристиками не нижчими, ніж наведені.

Метод визначення тромбінового часу базується на зсіданні плазми крові в присутності розчину тромбіну, який має стандартну активність. Для виявлення гіпергепаринемії при проведенні антитромботичної терапії гепарином визначення тромбінового часу проводять в присутності протамінсульфату.

При виконанні вимірювань необхідно додержуватись вимог НАОП 1.3.10-1.06-77 "Загальні правила безпеки роботи в хімічних лабораторіях", затверджений 27.07.77 Мінхімпромом СРСР: НАОП 1.1.10-1.01-85 "Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок", затверджено 10.09.85 Міненерго СРСР та ЦК галузевої профспілки; правил безпеки роботи, що представлені в експлуатаційній документації на засоби вимірювальної техніки та допоміжні пристрої.

До виконання методики допускаються спеціалісти із спеціальною освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам відповідно до наказів МОЗ України від 19.12.97 N 359, від 23.10.91 N 146, та пройшли курси з клінічної лабораторної діагностики у державних навчальних закладах освіти системи МОЗ України різного рівня акредитації, наукових закладах або таких, що до них прирівняні, і мають право видавати документи державного зразка згідно з чинним законодавством України.

При проведені вимірювань повинні бути забезпечені наступні умови:

7.1. Температура середовища (22+-5) град. С.

7.2. Відносна вологість від 60% до 75%.

7.3. Атмосферний тиск від 84,0 до 106,7 кПа (від 600,0 до 800,3 мм рт.ст).

7.4. Напруга електромережі (220+-22) В.

7.5. Освітленість від 300 до 400 лк.

8.1. Усі прилади, засоби вимірювальної техніки та допоміжне обладнання привести у робочий стан згідно з інструкціями по експлуатації.

8.2. Приготування розчинів.

8.2.1 Приготування буферу Міхаеліса (рН 7,35+-0,05).

Розчин А. Наважку (20,60+-0,01) г натрію 5,5'-диетилбарбітуровокислого (п. 3.17) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), розчиняють у дистильованій воді (п. 3.14) і об'єм розчину доводять до мітки. Розчин зберігається у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

Розчин Б. Фіксанал кислоти соляної 0,1 моль/л (п. 3.21) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9) і об'єм розчину доводять до мітки дистильованою водою (п. 3.14). Розчин зберігається у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

Розчин В. Наважку (7,30+-0,01) г натрію хлористого (п. 3.18) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), відміряють циліндром (п. 3.13) 290 мл розчину А і 210 мл розчину Б, додають в колбу та об'єм доводять до мітки. рН буферу перевіряють на іономірі універсальному (п. 3.5). Буфер зберігають у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

8.2.2. Приготування розчину натрію хлористого з концентрацією 8,5 г/л.

Наважку (8,50+-0,01) г натрію хлористого (п. 3.18) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), розчиняють у дистильованій воді (п. 3.14) і доводять об'єм розчину до мітки. Розчин зберігають у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

8.2.3. Приготування розчину забуференого фізіологічного (рН 7,4+-0,1).

Змішують 4 об'єми розчину натрію хлористого (8,5 г/л) (п. 8.2.2) з 1 об'ємом буферу Міхаеліса (п. 8.2.1). розчин зберігати при температурі від 4 до 8 град. С протягом місяця.

8.2.4. Приготування розчину лимоннокислого натрію (3,8 г на 100 г розчину).

Наважку (3,80+-0,01) г натрію лимоннокислого (п. 3.16) розчиняють у 96,2 мл дистильованої води (п. 3.14), яку відміряють циліндром (п. 3.13). Розчин зберігають при температурі від 4 до 6 град. С протягом одного тижня.

8.2.5. Приготування розчину тромбіну.

Наважку тромбіну (п. 3.20), що відповідає (5,0+-0,5) од. активності тромбіну, розчиняють в 1 мл забуференого фізіологічного розчину (п. 8.2.3), який відміряють дозатором лабораторним (п. 3.4).

0,1 мл розчину тромбіну такої активності викликає зсідання 0,2 мл стандартної донорської плазми крові, що розведена буфером Міхаеліса в 2 рази, за 14-16 сек. Готують розчин тромбіну в пробірках поліетиленових (п. 3.11) і відразу поміщають у крижану баню при температурі 0 град. С, де він зберігається протягом виконання вимірювань. Активність тромбіну перевіряють під час роботи декілька разів. Зберігають розчин при температурі мінус 20 град. С протягом одного місяця.

8.2.6. Приготування розчину протамінсульфату (0,1 г/л).

Наважку (1,00+-0,01) г протамінсульфату (п. 3.19) переносять у мірну колбу місткістю 100,0 мл (п. 3.9), розчиняють в забуференому фізіологічному розчині (п. 8.2.3), доводять до мітки.

Безпосередньо перед роботою 0,1 мл такого розчину протамінсульфату змішують з 9,9 мл забуференого фізіологічного розчину (п. 8.2.3).

8.3. Одержання плазми крові.

Кров у хворого беруть натщесерце з вени гострою сухою голкою з широким діаметром, без шприца (для запобігання гемолізу). При заборі крові перші 5-6 крапель відкидають. Під час взяття крові не рекомендується накладати джгут і робити масаж передпліччя для запобігання активації зсідання крові і фібринолізу.

У пробірку поліетиленову (п. 3.11) дозатором лабораторним (п. 3.4) вносять 4,5 мл розчину натрію лимоннокислого (п. 8.2.4) та змішують відповідно з 4,5 мл крові (співвідношення 1:9). Пробірку з сумішшю щільно закривають корком і повільними рухами обережно декілька разів перемішують (не струшуючи).

Центрифугують (п. 3.8) протягом 10 хв з прискоренням 1200-1400 g. Плазму крові переносять дозатором лабораторним (п. 3.4) у пробірку поліетиленову (п. 3.11).

Вимоги до зразків плазми крові установлюються у розділах преаналітики посібників з клінічної лабораторної діагностики.

8.4. Одержання стандартної донорської плазми крові.

Для приготування стандартної донорської плазми крові необхідно змішати у рівних співвідношеннях плазму крові більш ніж 7 донорів, отриману, як вказано (п. 8.3), розфасувати по 1-2 мл у пробірки поліетиленові (п. 3.11), заморозити та зберігати протягом двох тижнів при температурі мінус 20 град. С.

Безпосередньо перед виконанням вимірювань плазму крові розморожують у бані водяній лабораторній (п. 3.4) при 37 град. С (до повного відтаювання пробірку не струшувати). Після відтаювання плазма повинна бути абсолютно прозорою.

9.1. В пробірку мірну лабораторну (п. 3.10) дозатором лабораторним (п. 3.4) вносять 0,1 мл плазми крові, що досліджується (п. 8.3), додають 0,1 мл розчину протамінсульфату (п. 8.2.6). Інкубують 10-30 с на бані водяній лабораторній (п. 3.3) при температурі 37 град. С.

9.2. До суміші додають 0,1 мл тромбіну (п. 8.2.5) і включають секундомір (п. 3.6). Пробірки з реагентами через кожні 1-2 с нахиляють на 45 градусів і визначають час утворення згустку. Критерієм закінчення реакції є утворення гелю.

Час зсідання стандартної донорської плазми крові в тесті становить 22-26 с.

10.2. Результати вимірювань заносяться до облікової медичної документації, затвердженої наказом МОЗ України від 04.01.01 N 1:

- форма 237/о - "Аналіз крові (показники системи згортання)";

- форма 238/о - "Аналіз крові (показники системи згортання - скорочений варіант)";

- форма 250/о - "Журнал реєстрації аналізів і їх результатів";

- форма 262/о - "Журнал обліку аналізів, зроблених в лабораторії".

11.1. Визначення систематичної похибки вимірювань за даною методикою проводиться методом паралельних проб. Для цього проводять по два паралельних вимірювання 10 проб пацієнтів поточного дня.

11.2. Вимірювання часу зсідання плазми крові в присутності протамінсульфату в тесті тромбіновий час проводять відповідно до розділу 9.

11.3. Отримані дані заносять у таблицю 2.

11.4. За отриманими результатами вимірювань розраховується середнє значення показників (п. 10.1), середньоквадратичне відхилення (дельта) та коефіцієнт варіації (V). Результати розрахунків порівнюються з величинами, наведеними в таблиці 1 розділу 2.

11.5. Будують контрольну карту кумулятивних сум.

11.6. Кожного дня різницю між двома паралельними вимірюваннями проб, відмічають на карті. Результати, які попадають за межі контрольних вимірювань (2дельта) вказують на наявність недоліків в системі вимірювання.

11.7. Якщо отримані результати вимірів не відповідають вимогам розділу 2 та п. 11.6, то виміри необхідно повторити.

11.8. Якщо результати повторного контролю незадовільні, то виконання вимірювань необхідно припинити, виявити та усунути причини, які до цього призвели.

Документ встановлює порядок виконання вимірювання часу зсідання плазми крові людини в тесті активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ).

Методика призначена для використання у закладах охорони здоров'я.

Методика забезпечує вимірювання часу зсідання плазми крові в тесті активований частковий тромбопластиновий час за характеристиками, наведеними у таблиці 1.

3.15. Еритрофосфатид Р N 82/848/8 (Мінськ, Білорусь)

Всі засоби вимірювальної техніки повинні бути атестовані та повірені у встановленому порядку. Допускається застосування іншого обладнання, лабораторного посуду, а також реактивів і матеріалів з метрологічними та технічними характеристиками не нижчими, ніж наведені.

Метод визначення часу зсідання плазми крові людини в тесті АЧТЧ базується на визначенні часу рекальцифікації безтромбоцитної плазми крові в умовах стандартизації контактної та фосфоліпідної активації процесу зсідання крові.

При виконанні вимірювань необхідно дотримуватись вимог НАОП 1.3.10-1.06-77 "Загальні правила безпеки роботи в хімічних лабораторіях", затверджених 27.07.77 Мінхімпромом СРСР: НАОП 1.1.10-1.01-85 "Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок", затверджено 10.09.85 Міненерго СРСР та ЦК галузевої профспілки; правил безпеки роботи, що представлені в експлуатаційній документації на засоби вимірювальної техніки та допоміжні пристрої.

До виконання методики допускаються спеціалісти із спеціальною освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам відповідно до наказів МОЗ України від 19.12.97 N 359, від 23.10.91 N 146, та пройшли курси з клінічної лабораторної діагностики у державних навчальних закладах освіти системи МОЗ України різного рівня акредитації, наукових закладах або таких, що до них прирівняні, і мають право видавати документи державного зразка згідно з чинним законодавством України.

При проведені вимірювань повинні бути забезпечені наступні умови:

7.1. Температура середовища (22+-5) град. С.

7.2. Відносна вологість від 60% до 75%.

7.3. Атмосферний тиск від 84,0 до 106,7 кПа (від 600,0 до 800,3 мм рт.ст).

7.4. Напруга електромережі (220+-22) В.

7.5. Освітленість від 300 до 400 лк.

8.1. Усі прилади, засоби вимірювальної техніки та допоміжне обладнання привести у робочий стан згідно з інструкціями по експлуатації.

8.2. Приготування розчинів.

8.2.1. Приготування буферу Міхаеліса (рН 7,35+-0,05).

Розчин А. Наважку (20,60+-0,01) г натрію 5,5'-диетилбарбітуровокислого (п. 3.19) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), розчиняють у дистильованій воді (п. 3.14) і об'єм розчину доводять до мітки. Розчин зберігається у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

Розчин Б. Фіксанал кислоти соляної 0,1 моль/л (п. 3.22) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9) і об'єм розчину доводять до мітки дистильованою водою (п. 3.14). Розчин зберігається у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

Розчин В. Наважку (7,30+-0,01) г натрію хлористого (п. 3.21) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), відміряють циліндром (п. 3.13) 290 мл розчину А і 210 мл розчину Б, додають в колбу та об'єм доводять до мітки. рН буферу перевіряють на іономірі універсальному (п. 3.5). Буфер зберігають у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

8.2.2. Приготування розчину натрію хлористого з концентрацією 8,5 г/л.

Наважку (8,50+-0,01) г натрію хлористого (п. 3.21) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), розчиняють у дистильованій воді (п. 3.14) і доводять об'єм розчину до мітки. Розчин зберігають у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

8.2.3. Приготування розчину забуференого фізіологічного, (рН 7,4 +- 0,1).

Змішують 4 об'єми розчину натрію хлористого (8,5 г/л) (п. 8.2.2) з 1 об'ємом буферу Міхаеліса (п. 8.2.1). Розчин зберігають при температурі від 4 до 8 град. С протягом місяця.

8.2.4. Приготування розчину натрію лимоннокислого (3,8 г на 100 г розчину).

Наважку (3,80+-0,01) г натрію лимоннокислого (п. 3.20) розчиняють у 96,2 мл дистильованої води (п. 3.14), яку відміряють циліндром (п. 3.13). Розчин зберігають при температурі від 4 до 6 град. С протягом одного тижня.

8.2.5. Приготування розчину кальцію хлористого 0,025 моль/л.

Наважку (2,77+-0,01) г кальцію хлористого зневодненого (п. 3.16) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9) та розчиняють у дистильованій воді (п. 3.14), об'єм розчину доводять до мітки. Розчин зберігають у флаконах темного скла з притертим корком (п. 3.12) при температурі від 4 до 6 град. С протягом місяця.

8.2.6 Приготування каолін-еритрофосфатидної суміші.

2,5-3,0% емульсію еритрфосфатиду (п. 3.15) розбавляють забуференим фізіологічним розчином (п. 8.2.3) до 0,1% емульсії, розфасовують по 1 мл у пробірки поліетиленові (п. 3.11), герметично закупорюють і зберігають за температури мінус 20 град. С один рік.

Перед роботою емульсію еритрфосфатиду розморожують, розбавляють до концентрації 0,01% забуференим фізіологічним розчином (п. 8.2.3) у співвідношенні (1:9) та додають (5,00+-0,01) мг каоліну (п. 3.17) на 1 мл емульсії еритрфосфатиду, перемішують. Суміш стабільна при температурі від 4 до 6 град. С 2 доби. Замість еритрофосфатидів можна використовувати кефалін.

8.3. Одержання плазми крові.

Кров у хворого беруть натщесерце з вени гострою сухою голкою з широким діаметром, без шприца (для запобігання гемолізу). При заборі крові перші 5-6 крапель відкидають. Під час взяття крові не рекомендується накладати джгут і робити масаж передпліччя для запобігання активації зсідання крові і фібринолізу.

У пробірку поліетиленову (п. 3.11) дозатором лабораторним (п. 3.4) вносять 0,5 мл розчину натрію лимоннокислого 5,5 водного (п. 8.2.4) та змішують відповідно з 4,5 мл крові (співвідношення 1:9). Пробірку з сумішшю щільно закривають корком і повільними рухами обережно декілька разів перемішують (не струшуючи).

Центрифугують (п. 3.8) протягом 10 хв з прискоренням 1200-1400 g. Плазму крові переносять дозатором лабораторним (п. 3.4) у пробірку поліетиленову (п. 3.11).

Вимоги до зразків плазми крові установлюються у розділах преаналітики посібників з клінічної лабораторної діагностики.

8.4. Одержання стандартної донорської плазми крові.

Для приготування стандартної донорської плазми крові необхідно змішати у рівних співвідношеннях плазму крові більш ніж 7 донорів, отриману, як вказано в п. 8.4, розфасувати по 1-2 мл у пробірки поліетиленові (п. 3.11), заморозити та зберігати протягом двох тижнів при температурі мінус 20 град. С.

Безпосередньо перед виконанням вимірювань плазму крові розморожують у бані водяній лабораторній (п. 3.4) при 37 град. С (до повного відтаювання пробірку не струшувати). Після відтаювання плазма повинна бути прозорою.

9.1. В пробірку мірну лабораторну (п. 3.10) дозатором лабораторним (п. 3.4) вносять 0,1 мл плазми крові, що досліджується (п. 8.3), додають 0,1 мл каолінеритрофосфатидної суміші (п. 8.2.6), перемішують і інкубують протягом трьох хвилин (час, достатній для повної активації факторів контакту) при температурі 37 град. С на бані водяній лабораторній (п. 3.3).

9.2. Через 3 хвилини додають 0,1 мл попередньо підігрітого до температури 37 град. С 0,025 моль/л розчину кальцію хлористого (п. 8.2.5) і одночасно включають секундомір (п. 3.6). Пробірки з реагентами через кожні 1-2 секунди нахиляють на 45 градусів і визначають час утворення згустку. Критерієм закінчення реакції є утворення гелю.

Час зсідання стандартної донорської плазми крові становить від 35 до 55 с.

9.3. При подовженні часу АЧТЧ більше 60 с проводять корекційно-інгібіторні проби, при виконанні яких готують суміш: 1 частина стандартної донорської плазми крові (0,02 мл) (п. 8.4) та 9 частин плазми крові, що досліджується (0,18 мл) (п. 8.4).

Якщо додавання 1 частини контрольної плазми крові (а тим більше, 5 частин) не корегує первинне подовження АЧТЧ, то це вказує на присутність антикоагулянтів. Якщо нормалізація подовження АЧТЧ проходить вже при додаванні 1 частини стандартної плазми крові, це вказує на дефіцит факторів внутрішнього шляху зсідання крові.

10.2. Результати вимірювань заносяться до облікової медичної документації, затвердженої наказом МОЗ України від 04.01.01 N 1:

- форма 237/о - "Аналіз крові (показники системи згортання)";

- форма 238/о - "Аналіз крові (показники системи згортання - скорочений варіант)";

- форма 250/о - "Журнал реєстрації аналізів і їх результатів";

- форма 262/о - "Журнал обліку аналізів, зроблених в лабораторії".

11.1. Визначення систематичної похибки вимірювань за даною методикою проводиться методом паралельних проб. Для цього проводять по два паралельних вимірювання 10 проб пацієнтів поточного дня.

11.2. Вимірювання часу зсідання плазми крові в тесті АЧТЧ проводять відповідно до розділу 9.

11.3. Отримані дані заносять у таблицю 2.

11.4 За отриманими результатами вимірювань розраховується середнє значення показників (п.10.1), середньоквадратичне відхилення (дельта) та коефіцієнт варіації (V). Результати розрахунків порівнюються з величинами, наведеними в таблиці 1 розділу 2.

11.5 Будують контрольну карту кумулятивних сум.

11.6 Кожного дня різницю між двома паралельними вимірюваннями проб, відмічають на карті. Результати, які попадають за межі контрольних вимірювань (2дельта) вказують на наявність недоліків в системі вимірювання.

11.7 Якщо отримані результати вимірів не відповідають вимогам розділу 2 та п.11.6, то виміри необхідно повторити.

11.8 Якщо результати повторного контролю незадовільні, то виконання вимірювання необхідно припинити, виявити та усунути причини, які до цього призвели.

Документ встановлює порядок виконання вимірювання толерантності плазми крові до гепарину та її здатність нейтралізувати введений гепарин.

Методика призначена для використання у закладах охорони здоров'я.

Методика забезпечує вимірювання толерантності плазми крові до гепарину та її здатність нейтралізувати введений гепарин за характеристиками, наведеними у таблиці 1.

3.11. Пробірки поліетиленові місткістю (10-15) мл ТУ 208 УССР 273-84.

Всі засоби вимірювальної техніки повинні бути атестовані та повірені у встановленому порядку. Допускається застосування іншого обладнання, лабораторного посуду, а також реактивів і матеріалів з метрологічними та технічними характеристиками не нижчими, ніж наведені.

Метод визначення толерантності плазми до гепарину базується на здатності плазми крові, що містить в собі тромбоцити, нейтралізувати введений гепарин. При внесенні в плазму крові, визначеної кількості гепарину час її рекальціфікації змінюється в залежності від коагуляційної і антикоагуляційної активності крові.

При виконанні вимірювань необхідно дотримуватись вимог НАОП 1.3.10-1.06-77 "Загальні правила безпеки роботи в хімічних лабораторіях", затверджених 27.07.77 Мінхімпромом СРСР: НАОП 1.1.10-1.01-85 "Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок", затверджено 10.09.85 Міненерго СРСР та ЦК галузевої профспілки; правил безпеки роботи, що представлені в експлуатаційній документації на засоби вимірювальної техніки та допоміжні пристрої.

До виконання методики допускаються спеціалісти із спеціальною освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам відповідно до наказів МОЗ України від 19.12.97 N 359, від 23.10.91 N 146, та пройшли курси з клінічної лабораторної діагностики у державних навчальних закладах освіти системи МОЗ України різного рівня акредитації, наукових закладах або таких, що до них прирівняні, і мають право видавати документи державного зразка згідно з чинним законодавством України.

При проведені вимірювань повинні бути забезпечені наступні умови:

7.1. Температура середовища (22+-5) град. С.

7.2. Відносна вологість від 60% до 75%.

7.3. Атмосферний тиск від 84,0 до 106,7 кПа (від 600,0 до 800,3 мм рт.ст).

7.4. Напруга електромережі (220+-22) В.

7.5. Освітленість від 300 до 400 лк.

8.1. Усі засоби вимірювальної техніки та допоміжне обладнання привести в робочий стан згідно з інструкціями по експлуатації.

8.2. Приготування розчинів.

8.2.1. Приготування буферу Міхаеліса (рН 7,4+-0,1).

Розчин А. Наважку (20,60+-0,01) г натрію 5,5'-диетилбарбітуровокислого (п. 3.18) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), розчиняють у дистильованій воді (п. 3.14) і об'єм розчину доводять до мітки. Розчин зберігається у флаконах з темного скла (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

Розчин Б. Фіксонал кислоти соляної 0,1 моль/л (п. 3.21) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9) і об'єм розчину доводять до мітки дистильованою водою (п. 3.14). Розчин зберігається у флаконах з темного скла (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

Розчин В. Наважку (7,30+-0,01) г натрію хлористого (п. 3.20) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), відміряють циліндром (п. 3.13) 290 мл розчину А і 210 мл розчину Б, додають в колбу та об'єм доводять до мітки. рН буферу перевіряють на іонометрі універсальному (п. 3.5). Буфер зберігають у флаконах з темного скла (п. 3.12) протягом місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

8.2.2. Приготування розчину натрію хлористого з концентрацією 8,5 г/л.

Наважку (8,50+-0,01) г натрію хлористого (п. 3.20) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), розчиняють у дистильованій воді (п. 3.14) і доводять об'єм розчину до мітки. Розчин зберігають у флаконах з темного скла (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

8.2.3 Приготування розчину забуференого фізіологічного (рН 7,4+-0,1).

Змішують 4 об'єми розчину натрію хлористого (8,5 г/л) (п. 8.2.2) з 1 об'ємом буферу Міхаеліса (п. 8.2.1). Розчин зберігають при температурі від 4 до 8 град. С протягом місяця.

8.2.4 Приготування розчину натрію лимоннокислого (3,8 г на 100 г розчину).

Наважку (3,80+-0,01) г натрію лимоннокислого (п. 3.19) розчиняють у 96,2 г дистильованої води (п. 3.14), яку відміряють циліндром (п.3.13). Розчин зберігають при температурі від 4 до 6 град. С протягом одного тижня.

8.2.5 Приготування 0,025 моль/л розчину кальцію хлористого.

Наважку (2,77+-0,01) г кальцію хлористого (п. 3.16) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9) та розчиняють у дистильованій воді (п. 3.14), об'єм розчину доводять до мітки. Розчин зберігають у флаконах темного скла з притертою пробкою (п. 3.12) при температурі від 4 до 6 град. С протягом місяця.

8.2.6 Приготування гепарин-кальцієвої суміші.

0,05 мл розчину гепарину (п. 3.15) дозатором лабораторним (п. 3.4) додають до 250 мл 0,025 моль/л розчину кальцію хлористого (п. 8.2.5).

Активність суміші змінюється першу добу, а потім протягом 14 днів лишається стійкою. Розчин готують кожні 14 днів, зберігають при температурі від 4 град. С до 6 град. С.

8.3 Одержання плазми крові.

Кров у хворого беруть натщесерце з вени гострою сухою голкою з широким діаметром, без шприца (для запобігання гемолізу). При заборі крові перші 5-6 крапель відкидають. Під час взяття крові не рекомендується накладати джгут і робити масаж передпліччя для запобігання активації зсідання крові і фібринолізу.

У пробірку поліетиленову (п. 3.11) дозатором лабораторним (п. 3.4) вносять 0,5 мл розчину натрію лимоннокислого (п. 8.2.4) та змішують з 4,5 мл крові (співвідношення 1:9). Пробірку з сумішшю щільно закривають корком і повільними рухами обережно декілька разів перемішують (не струшуючи).

Центрифугують (п. 3.8) протягом 10 хв з прискоренням 300 g. Плазму крові переносять дозатором лабораторним (п. 3.4) у пробірку поліетилену (п. 3.11). Вимоги до зразків плазми крові установлюються у розділах преаналітики посібників з клінічної лабораторної діагностики.

8.4 Одержання стандартної донорської плазми крові.

Для приготування стандартної донорської плазми крові необхідно змішати у рівних співвідношеннях плазму крові більш ніж 7 донорів, отриману, як вказано в п. 8.3.

9.1. 0,2 мл тромбоцитарної плазми крові, що досліджується (п. 8.3) та плазми крові донора (п. 8.4) переносять у пробірки мірні лабораторні (п. 3.10) і вміщують у баню водяну лабораторну при температурі 37 град. С.

9.2 Через одну хв інкубації додають 0,2 мл гепарин-кальцієвої суміші (п. 8.2.6), попередньо підігрітої до температури 37 град. С, перемішують і включають секундомір (п. 3.7).

Через кожні 2-3 хв, а в кінці реакції через кожні З0 с, пробірки поволі нахиляють і фіксують час, коли суміш більше не стікає при нахилі пробірки. Через 5-6 хв прозорість плазми змінюється, що вказує на початок зсідання проби. Критерієм закінчення реакції є утворення гелю. Момент утворення згустку фіксують секундоміром (3.6).

Нормальні показники для здорової людини складають 8-16 хв ( у 75% людей - 11-14 хв).

Примітка. Визначення проводять не пізніше, як через 2-3 годин після забору крові у зв'язку з тим, що показники толерантності плазми до гепарину, визначені пізніше вказаного часу, можуть бути підвищені.

10.2. Результати вимірювань заносяться до облікової медичної документації, затвердженої наказом МОЗ України від 04.01.01 N 1:

- форма 237/о - "Аналіз крові (показники системи згортання)";

- форма 238/о - "Аналіз крові (показники системи згортання - скорочений варіант)";

- форма 250/о - "Журнал реєстрації аналізів і їх результатів";

- форма 262/о - "Журнал обліку аналізів, зроблених в лабораторії".

11.1. Визначення систематичної похибки вимірювань за даною методикою проводиться методом паралельних проб. Для цього проводять по два паралельних вимірювання 10 проб пацієнтів поточного дня.

11.2. Вимірювання толерантності плазми до гепарину проводять відповідно до розділу 9.

11.3. Отримані дані заносять у таблицю 2.

11.4. За отриманими результатами вимірювань розраховується середнє значення показників (п. 10.1), середньоквадратичне відхилення (дельта) та коефіцієнт варіації (V). Результати розрахунків порівнюються з величинами, наведеними в таблиці 1 розділу 2.

11.5. Будують контрольну карту кумулятивних сум.

11.6. Кожного дня різницю між двома паралельними вимірюваннями проб, відмічають на карті. Результати, які попадають за межі контрольних вимірювань (2дельта) вказують на наявність недоліків в системі вимірювання.

11.7. Якщо отримані результати вимірів не задовольняють вимоги розділу 2 та п. 11.6, то виміри необхідно повторити.

11.8. Якщо результати повторного контролю незадовільні, то виконання вимірювань необхідно припинити, виявити та усунути причини, які до цього призвели.

Документ встановлює порядок виконання вимірювання часу зсідання плазми крові людини в тесті протромбіновий час (тромбопластиновий час) та визначення протромбінового індексу (ПІ).

Методика призначена для використання у закладах охорони здоров'я.

Методика забезпечує вимірювання часу зсідання плазми крові людини в тесті протромбіновий час (тромбопластиновий час) за характеристиками, наведеними у таблиці 1.

3.4. Дозатори медичні лабораторні ГОСТ 28311-89.

3.16. Натрій 5,5-диетилбарбітуровокислий ТУ 6-09-2082-78.

Всі засоби вимірювальної техніки повинні бути повірені у встановленому порядку. Допускається застосування іншого обладнання, лабораторного посуду, а також реактивів і матеріалів з метрологічними та технічними характеристиками не нижчими, ніж наведені.

Метод визначення активності протромбінового комплексу базується на вимірюванні часу зсіданні плазми крові в присутності тканинного тромбопластину та кальцію хлористого.

Результати вимірювань представляють у вигляді протромбінового індексу (ПІ), який відповідає відношенню часу зсідання стандартної донорської плазми крові до часу зсідання плазми крові хворого, відношення представлене у відсотках:

ПІ = (А/В) х 100, де А - протромбіновий час зсідання стандартної донорської плазми крові, В - протромбіновий час зсідання плазми крові, що досліджується.

При виконанні вимірювань необхідно дотримуватись вимог НАОП 1.3.10-1.06-77 "Загальні правила безпеки роботи в хімічних лабораторіях", затверджених 27.07.77 Мінхімпромом СРСР: НАОП 1.1.10-1.01-85 "Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок", затверджено 10.09.85 Міненерго СРСР та ЦК галузевої профспілки; правил безпеки роботи, що представлені в експлуатаційній документації на засоби вимірювальної техніки та допоміжні пристрої.

До виконання методики допускаються спеціалісти із спеціальною освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам відповідно до наказів МОЗ України від 19.12.97 N 359, від 23.10.91 N 146, та пройшли курси з клінічної лабораторної діагностики у державних навчальних закладах освіти системи МОЗ України різного рівня акредитації, наукових закладах або таких, що до них прирівняні, і мають право видавати документи державного зразка згідно з чинним законодавством України.

При проведені вимірювань повинні бути забезпечені наступні умови:

7.1. Температура середовища (22+-5) град. С.

7.2. Відносна вологість від 60% до 75%.

7.3. Атмосферний тиск від 84,0 до 106,7 кПа (від 600,0 до 800,3 мм рт.ст).

7.4. Напруга електромережі (220+-22) В.

7.5. Освітленість від 300 до 400 лк.

8.1. Усі засоби вимірювальної техніки та допоміжне обладнання привести в робочий стан згідно з інструкціями по експлуатації.

8.2. Приготування розчинів.

8.2.1. Приготування буферу Міхаеліса (рН 7,4+-0,1).

Розчин А. Наважку (20,60+-0,01) г натрію 5,5'-диетилбарбітуровокислого (п. 3.16) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), розчиняють у дистильованій воді (п. 3.14) і об'єм розчину доводять до мітки. Розчин зберігається у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

Розчин Б. Фіксанал кислоти соляної 0,1 моль/л (п. 3.20) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9) і об'єм розчину доводять до мітки дистильованою водою (п. 3.14). Розчин зберігається у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

Розчин В. Наважку (7,30+-0,01) г натрію хлористого (п. 3.18) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), відміряють циліндром (п. 3.13) 290 мл розчину А і 210 мл розчину Б, додають в колбу та об'єм доводять до мітки. рН буферу перевіряють на іонометрі універсальному (п. 3.5). Буфер зберігають у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

8.2.2. Приготування розчину натрію хлористого з концентрацією 8,5 г/л.

Наважку (8,50+-0,01) г натрію хлористого (п. 3.18) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), розчиняють у дистильованій воді (п. 3.14) і доводять об'єм розчину до мітки. Розчин зберігається у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

8.2.3. Приготування розчину забуференого фізіологічного (рН 7,4+-0,1).

Змішують 4 об'єми розчину натрію хлористого (8,5 г/л) (п. 8.2.2) з 1 об'ємом буферу Міхаеліса (п. 8.2.1). Зберігати розчин при температурі від 4 до 8 град. С протягом місяця.

8.2.4. Приготування розчину натрію лимоннокислого (3,8 г на 100 г розчину).

Наважку (3,80+-0,01) г натрію лимоннокислого 5.5 водного (п. 3.17) розчиняють у 96,2 мл дистильованої води (п. 3.14), яку відміряють циліндром (п. 3.13). Зберігають розчин при температурі від 4 до 6 град. С протягом одного тижня.

8.2.5 Приготування 0,025 моль/л розчину кальцію хлористого.

Наважку (2,77+-0,01) г кальцію хлористого зневодненого (п. 3.15) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9) та розчиняють у дистильованій воді (п. 3.14), об'єм розчину доводять до мітки. Розчин зберігають у флаконах темного скла з притертим корком (п. 3.12) при температурі від 4 до 6 град. С протягом місяця.

8.2.6 Приготування суспензії тромбопластину.

Наважку (20,0+-0,1) мг тромбопластину (п. 3.19 перемішують з 1 мл забуференого фізіологічного розчину (п. 8.2.3), який відміряють дозатором лабораторним (п. 3.4). Суспензію центрифугують 3-7 хв з прискоренням 200-300 g та дозатором лабораторним (п. 3.4) рідину переносять в пробірку поліетиленову (п. 3.11). Перед використанням суспензію перемішують.

Активність тромбопластину перевіряють по часу зсідання стандартної донорської плазми крові:

1. В пробірку мірну лабораторну (п. 3.10) вносять 0,1 мл розчину кальцію хлористого (п. 8.2.3) та 0,1 мл суспензії тромбопластину. Суміш інкубують 60 с на бані водяній (п. 3.3) при температурі 37 град. С.

2. До тромбопластин-кальцієвої суміші додають 0,1 мл стандартної донорської плазми крові, включають секундомір (п.3.6). Пробірки через кожні 1-2 секунди нахиляють на 45 градусів і виміряють час появи ниток або згустку фібрину. Час зсідання 0,1 мл стандартної донорської плазми крові дорівнює 16-18 с.

8.3. Одержання плазми крові.

Кров у хворого беруть натщесерце з вени гострою сухою голкою з широким діаметром, без шприца (для запобігання гемолізу). При заборі крові перші 5-6 крапель відкидають. Під час взяття крові не рекомендується накладати джгут і робити масаж передпліччя для запобігання активації зсідання крові і фібринолізу.

У пробірку поліетиленову (п. 3.11) дозатором лабораторним (п. 3.4) вносять 0,5 мл розчину натрію лимоннокислого (п. 8.2.4) та змішують з 4,5 мл крові (співвідношення 1:9). Пробірку з сумішшю щільно закривають корком і повільними рухами обережно декілька разів перемішують (не струшуючи).

Центрифугують (п. 3.8) протягом 10 хв з прискоренням 1200-1400 g. Плазму крові переносять дозатором лабораторним (п. 3.4) у пробірку поліетиленову (п. 3.11).

Вимоги до зразків плазми крові установлюються у розділах преаналітики посібників з клінічної лабораторної діагностики.

8.4. Одержання стандартної донорської плазми крові.

Для приготування стандартної донорської ї плазми крові необхідно змішати у рівних співвідношеннях плазму крові більш ніж 7 донорів, отриману, як вказано в п. 8.4, розфасувати по 1-2 мл у пробірки поліетиленові (п. 3.11), заморозити та зберігати протягом двох тижнів при температурі мінус 20 град. С.

Безпосередньо перед виконанням вимірювань плазму крові розморожують у бані водяній лабораторній (п. 3.4) при 37 град. С (до повного відтаювання пробірку не струшувати). Після відтаювання плазма повинна бути абсолютно прозорою.

9.1. В пробірку мірну лабораторну (п. 3.10) вносять 0,1 мл розчину кальцію хлористого (п. 8.2.5) та 0,1 мл суспензії тромбопластину (п. 8.2.6). Суміш інкубують 60 с на бані водяній лабораторній (п. 3.3) при температурі 37 град. С.

9.2. До тромбопластин-кальцієвої суміші додають 0,1 мл плазми, що досліджується (п. 8.3), включають секундомір (п. 3.6). Пробірки з реагентами через кожні 1-2 секунди нахиляють на 45 градусів і визначають час утворення згустку. Критерієм закінчення реакції є утворення гелю.

Час зсідання стандартної донорської плазми крові в тесті 16-18 секунд. Результати вимірювань представляють у вигляді протромбінового індексу (ПІ) п. 4.

Примітки:

1. Протромбіновий індекс зсідання стандартної донорської плазми крові визначають кожний раз перед роботою з тромбопластином нової серії.

2. При лікуванні антикоагулянтами непрямої дії користуються прямо протилежним відношенням. MHB - міжнародне нормалізоване відношення (INR - Іnternetіonal Normalіzed Ratіo) відповідає відношенню протромбінового часу зсідання плазми крові, що досліджується до протромбінового часу зсідання стандартної донорської плазми крові. Оптимальна величина MHB при лікуванні антикоагулянтами непрямої дії складає 2,0-3,0.

10.2. Результати вимірювань заносяться до облікової медичної документації, затвердженої наказом МОЗ України від 04.01.01 N 1:

- форма 237/о - "Аналіз крові (показники системи згортання)";

- форма 238/о - "Аналіз крові (показники системи згортання - скорочений варіант)";

- форма 250/о - "Журнал реєстрації аналізів і їх результатів";

- форма 262/о - "Журнал обліку аналізів, зроблених в лабораторії".

11.1. Визначення систематичної похибки вимірювань за даною методикою проводиться методом паралельних проб. Для цього проводять по два паралельних вимірювання 10 проб пацієнтів поточного дня.

11.2. Вимірювання часу зсідання плазми крові в тесті ПЧ проводять відповідно до розділу 9.

11.3. Отримані дані заносять у таблицю 2.

11.4. За отриманими результатами вимірювань розраховується середнє значення показників (п. 10.1), середньоквадратичне відхилення (дельта) та коефіцієнт варіації (V). Результати розрахунків порівнюються з величинами, наведеними в таблиці 1 розділу 2.

11.5. Будують контрольну карту кумулятивних сум.

11.6. Кожного дня різницю між двома паралельними вимірюваннями проб, відмічають на карті. Результати, які попадають за межі контрольних вимірювань (2дельта) вказують на наявність недоліків в системі вимірювання.

11.7. Якщо отримані результати вимірів не відповідають вимогам розділу 2 та п. 11.6, то виміри необхідно повторити.

11.8. Якщо результати повторного контролю незадовільні, то виконання вимірювань необхідно припинити, виявити та усунути причини, які до цього призвели.

Документ встановлює порядок виконання вимірювання часу зсідання капілярної крові людини в тесті протромбіновий час (тромбопластиновий час) (ПЧ) та визначення протромбінового індексу.

Методика призначена для використання у закладах охорони здоров'я.

Методика забезпечує вимірювання часу зсідання капілярної крові людини в тесті протромбіновий час (тромбопластиновий час) за характеристиками, наведеними у таблиці 1.

3.4. Дозатори медичні лабораторні ГОСТ 28311-89.

3.10. Колби мірні місткістю від 100,0 до 1000,0 мл ГОСТ 1770-74.

3.22. Тромбопластин ТУ 9398-254-05595541-97 (Ренам, Росія)

Всі засоби вимірювальної техніки повинні бути повірені у встановленому порядку. Допускається застосування іншого обладнання, лабораторного посуду, а також реактивів і матеріалів з метрологічними та технічними характеристиками не нижчими, ніж наведені.

Метод визначення часу зсідання капілярної крові в тесті протромбіновий час (ПЧ) базується на вимірюванні часу згортання капілярної крові в присутності тканинного тромбопластину та кальцію хлористого.

При виконанні вимірювань необхідно дотримуватись вимог НАОП 1.3.10-1.06-77 "Загальні правила безпеки роботи в хімічних лабораторіях", затверджених 27.07.77 Мінхімпромом СРСР: НАОП 1.1.10-1.01-85 "Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок", затверджено 10.09.85 Міненерго СРСР та ЦК галузевої профспілки; правил безпеки роботи, що представлені в експлуатаційній документації на засоби вимірювальної техніки та допоміжні пристрої.

До виконання методики допускаються спеціалісти із спеціальною освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам відповідно до наказів МОЗ України від 19.12.97 N 359, від 23.10.91 N 146, та пройшли курси з клінічної лабораторної діагностики у державних навчальних закладах освіти системи МОЗ України різного рівня акредитації, наукових закладах або таких, що до них прирівняні, і мають право видавати документи державного зразка згідно з чинним законодавством України.

При проведені вимірювань повинні бути забезпечені наступні умови:

7.1. Температура середовища (22+-5) град. С.

7.2. Відносна вологість від 60% до 75%.

7.3. Атмосферний тиск від 84,0 до 106,7 кПа (від 600,0 до 800,3 мм рт.ст).

7.4. Напруга електромережі (220+-22) В.

7.5. Освітленість від 300 до 400 лк.

8.1. Усі засоби вимірювальної техніки та допоміжне обладнання привести в робочий стан згідно з інструкціями по експлуатації.

8.2. Приготування розчинів.

8.2.1. Приготування буферу Міхаеліса (рН 7,4+-0,1).

Розчин А. Наважку (20,60+-0,01) г натрію 5,5'-диетилбарбітуровокислого (п. 3.18) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.10), розчиняють у дистильованій воді (п. 3.16) і об'єм розчину доводять до мітки. Розчин зберігається у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.14) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

Розчин Б. Фіксанал соляної кислоти 0,1 моль/л (п. 3.23) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.10) і об'єм розчину доводять до мітки дистильованою водою (п. 3.16). Розчин зберігається у флаконах з темного скла з притертим корком (п.3.14) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

Розчин В. Наважку (7,30+-0,01) г натрію хлористого (п. 3.20) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.10), відміряють циліндром (п. 3.15) 290 мл розчину А і 210 мл розчину Б, додають в колбу та об'єм доводять до мітки. рН буферу перевіряють на іонометрі універсальному (п. 3.5). Буфер зберігають у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.14) протягом місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

8.2.2. Приготування розчину натрію хлористого з концентрацією 8,5 г/л.

Наважку (8,50+-0,01) г натрію хлористого (п. 3.20) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.10), розчиняють у дистильованій воді (п. 3.16) і доводять об'єм розчину до мітки. Розчин зберігається у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.14) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

8.2.3. Приготування розчину забуференого фізіологічного (рН 7,4+-0,1).

Змішують 4 об'єми розчину натрію хлористого (8,5 г/л) (п. 8.2.2) з 1 об'ємом буферу Міхаеліса (п. 8.2.1). Зберігати розчин при температурі від 4 до 8 град. С протягом місяця.

8.2.4. Приготування розчину натрію лимоннокислого (3,8 г на 100 г розчину).

Наважку (3,80+-0,01) г натрію лимоннокислого (п. 3.19) розчиняють у 96,2 мл дистильованої води (п. 3.16), яку відміряють циліндром (п. 3.15). Зберігають розчин при температурі від 4 до 6 град. С протягом одного тижня.

8.2.5. Приготування 0,025 моль/л розчину кальцію хлористого.

Наважку (2,77+-0,01) г кальцію хлористого (п. 3.17) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.10) та розчиняють у дистильованій воді (п. 3.16), об'єм розчину доводять до мітки. Розчин зберігають у флаконах темного скла з притертим корком (п. 3.14) при температурі від 4 до 6 град. С протягом місяця.

8.2.6. Приготування суспензії тромбопластину.

Наважку (20,0+-0,1) мг тромбопластину (п. 3.22) перемішують з 1 мл забуференого фізіологічного розчину (п. 8.2.3), який відміряють дозатором лабораторним (п. 3.4). Суспензію центрифугують 3-7 хв з прискоренням 200-300 g та дозатором лабораторним (п. 3.4) рідину переносять в пробірку поліетиленову (п. 3.13). Перед використанням суспензію перемішують.

Активність тромбопластину перевіряють по часу зсідання стандартної донорської плазми крові:

1. В пробірку скляну (п. 3.12) вносять 0,1 мл розчину кальцію хлористого (п. 8.2.5) та 0,1 мл суспензії тромбопластину (п. 8.2.6). Суміш інкубують 60 с на бані водяній (п. 3.3) при температурі 37 град. С.

2. До тромбопластин-кальцієвої суміші додають 0,1 мл стандартної донорської плазми крові, включають секундомір (п.3.6). Пробірки через кожні 1-2 секунди нахиляють на 45 градусів і виміряють час появи ниток або згустку фібрину. Час зсідання 0,1 мл стандартної донорської плазми крові дорівнює 16-18 с.

8.3. Одержання стандартної донорської плазми крові.

Кров у донорів беруть натщесерце з вени гострою сухою голкою з широким діаметром, без шприца (для запобігання гемолізу). При заборі крові перші 5-6 крапель відкидають. Під час взяття крові не рекомендується накладати джгут і робити масаж передпліччя для запобігання активації зсідання крові і фібринолізу.

У пробірку поліетиленову (п. 3.13) дозатором лабораторним (п. 3.4) вносять 0,5 мл розчину натрію лимоннокислого (п. 8.2.4) та змішують з 4,5 мл крові (співвідношення 1:9). Пробірку з сумішшю щільно закривають корком і повільними рухами обережно декілька разів перемішують (не струшуючи).

Центрифугують (п. 3.8) протягом 10 хв з прискоренням 1200-1400 g. Плазму крові переносять дозатором лабораторним (п. 3.4) у пробірку поліетиленову (п. 3.13).

Для приготування стандартної донорської плазми крові необхідно змішати у рівних співвідношеннях плазму крові більш ніж 7 донорів, розфасувати по 1-2 мл у пробірки поліетиленові (п. 3.13), заморозити та зберігати протягом двох тижнів при температурі мінус 20 град. С.

Вимоги до зразків плазми крові установлюються у розділах преаналітики посібників з клінічної лабораторної діагностики.

9.1. В пробірку мірну (п. 3.12) вносять 0,1 мл розчину хлористого кальцію (п. 8.2.5) та 0,1 мл суспензії тромбопластину (п. 8.2.6). Суміш інкубують 60 с на бані водяній (п. 3.3) при температурі 37 град. С.

9.2. В суху стерильну мікропіпетку (п. 3.11) місткістю 0,1 мл (окремо для кожного хворого) набирають 0,02 мл розчину натрію лимоннокислого (п. 8.2.4) і переносять в пробірку мірну (п. 3.12). М'якоть пальця протирають спиртом етиловим ректифікованим (п.3.21) і дають просохнути, після чого стерильним скарифікатором (п.3.9) роблять прокол шкіряного покриву. У мікропіпетку (п. 3.11) набирають 0,08 мл вільно виступаючої крові, видувають її в пробірку з розчином натрію лимоннокислого (п. 8.2.4) і перемішують. Таким чином набирають кров одного хворого у 2-3 пробірки і інкубують на бані водяній (п. 3.3) при температурі 37 град. С 1 хв.

9.3. Через 1 хв додають 0,2 мл підігрітої на бані водяній лабораторній (п. 3.3) до температури 37 град. С тромбопластин-кальцієвої суміші (п. 9.1) та включають секундомір (п. 3.6). Пробірки з реагентами через кожні 1-2 секунди нахиляють на 45 градусів і визначають час утворення згустку. Критерієм закінчення реакції є утворення гелю. Час зсідання донорської капілярної крові - 12-15 с.

Протромбіновий індекс зсідання донорської капілярної крові визначають кожний раз перед роботою з тромбопластином нової серії.

Результати вимірювань представляють у вигляді протромбінового індексу (ПІ), який відповідає відношенню часу зсідання донорської капілярної крові до часу зсідання капілярної крові хворого. Результати представляють у відсотках:

ПІ = х 100,

де А - протромбіновий час зсідання донорської капілярної крові, В - протромбіновий час зсідання капілярної крові, що досліджується.

При лікуванні антикоагулянтами непрямої дії користуються прямо протилежним відношенням. МНВ - міжнародне нормалізоване відношення (INR - Internetional Normalized Ratio), яке відповідає відношенню протромбінового часу зсідання капілярної крові, що досліджується до протромбінового часу зсідання донорської капілярної крові. Оптимальна величина МНВ при лікуванні антикоагулянтами непрямої дії складає 2,0-3,0.

10.2. Результати вимірювань заносяться до облікової медичної документації, затвердженої наказом МОЗ України від 04.01.01 N 1:

- форма 237/о - "Аналіз крові (показники системи згортання)";

- форма 238/о - "Аналіз крові (показники системи згортання - скорочений варіант)";

- форма 250/о - "Журнал реєстрації аналізів і їх результатів";

- форма 262/о - "Журнал обліку аналізів, зроблених в лабораторії".

11.1. Визначення систематичної похибки вимірювань за даною методикою проводиться методом паралельних проб. Для цього проводять по два паралельних вимірювання 10 проб пацієнтів поточного дня.

11.2. Вимірювання часу зсідання плазми крові в тесті ПЧ зсідання капілярної крові проводять відповідно до розділу 9.

11.3. Отримані дані заносять у таблицю 2.

11.4. За отриманими результатами вимірювань розраховується середнє значення показників (п. 10.1), середньоквадратичне відхилення (дельта) та коефіцієнт варіації (V). Результати розрахунків порівнюються з величинами, наведеними в таблиці 1 розділу 2.

11.5. Будують контрольну карту кумулятивних сум.

11.6. Кожного дня різницю між двома паралельними вимірюваннями проб, відмічають на карті. Результати, які попадають за межі контрольних вимірювань (2дельта) вказують на наявність недоліків в системі вимірювання.

11.7. Якщо отримані результати вимірів не відповідають вимогам розділу 2 та п. 11.6, то виміри необхідно повторити.

11.8. Якщо результати повторного контролю незадовільні, то виконання вимірювань необхідно припинити, виявити та усунути причини, які до цього призвели.

Документ встановлює порядок виконання вимірювання протромбінового часу зсідання плазми крові в тесті визначення активності протромбінового комплексу за Квіком.

Методика призначена для використання у закладах охорони здоров'я.

Методика забезпечує вимірювання часу зсідання плазми крові людини в тесті протромбіновий час (тромбопластиновий час) за характеристиками, наведеними у таблиці 1.

3.20. Тромбопластин ТУ 9398-254-05595541-97 (Ренам, Росія)

Всі засоби вимірювальної техніки повинні бути повірені у встановленому порядку. Допускається застосування іншого обладнання, лабораторного посуду, а також реактивів і матеріалів з метрологічними та технічними характеристиками не нижчими, ніж наведені.

Метод базується на визначенні часу зсідання плазми крові в присутності тканинного тромбопластину та кальцію хлористого.

Розраховують активність факторів протромбінового комплексу за допомогою градуювального графіку. Активність факторів протромбінового комплексу стандартної донорської плазми крові приймають за 100%

При виконанні вимірювань необхідно дотримуватись вимог НАОП 1.3.10-1.06-77 "Загальні правила безпеки роботи в хімічних лабораторіях", затверджених 27.07.77 Мінхімпромом СРСР: НАОП 1.1.10-1.01-85 "Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок", затверджено 10.09.85 Міненерго СРСР та ЦК галузевої профспілки; правил безпеки роботи, що представлені в експлуатаційній документації на засоби вимірювальної техніки та допоміжні пристрої.

До виконання методики допускаються спеціалісти із спеціальною освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам відповідно до наказів МОЗ України від 19.12.97 N 359, від 23.10.91 N 146, та пройшли курси з клінічної лабораторної діагностики у державних навчальних закладах освіти системи МОЗ України різного рівня акредитації, наукових закладах або таких, що до них прирівняні, і мають право видавати документи державного зразка згідно з чинним законодавством України.

При проведені вимірювань повинні бути забезпечені наступні умови:

7.1. Температура середовища (22+-5) град. С.

7.2. Відносна вологість від 60% до 75%.

7.3. Атмосферний тиск від 84,0 до 106,7 кПа (від 600,0 до 800,3 мм рт.ст).

7.4. Напруга електромережі (220+-22) В.

7.5. Освітленість від 300 до 400 лк.

8.1. Усі засоби вимірювальної техніки та допоміжне обладнання привести в робочий стан згідно з інструкціями по експлуатації.

8.2. Приготування розчинів.

8.2.1. Приготування буферу Міхаеліса (рН 7,4+-0,1).

Розчин А. Наважку (20,60+-0,01) г натрію 5,5'-диетилбарбітуровокислого (п. 3.17) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), розчиняють у дистильованій воді (п. 3.15) і об'єм розчину доводять до мітки. Розчин зберігається у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

Розчин Б. Фіксанал кислоти соляної 0,1 моль/л (п. 3.21) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9) і об'єм розчину доводять до мітки дистильованою водою (п. 3.15). Розчин зберігається у флаконах з темного скла з притертим корком (п.3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

Розчин В. Наважку (7,30+-0,01) г натрію хлористого (п. 3.19) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), відміряють циліндром (п. 3.13) 290 мл розчину А і 210 мл розчину Б, додають в колбу та об'єм доводять до мітки. Перевіряють на іономірі універсальному (п. 3.5) рН буферу. Буфер зберігають у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

8.2.2. Приготування розчину натрію хлористого з концентрацією 8,5 г/л.

Наважку (8,50+0,01) г натрію хлористого (п. 3.18) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9), розчиняють у дистильованій воді (п. 3.14) і доводять об'єм розчину до мітки. Розчин зберігають у флаконах з темного скла з притертим корком (п. 3.12) протягом одного місяця при температурі від 4 до 8 град. С.

8.2.3. Приготування розчину забуференого фізіологічного (рН (7,4+-0,1)).

Змішують 4 об'єми розчину натрію хлористого (8,5 г/л) (п. 8.2.2) з 1 об'ємом буферу Міхаеліса (п. 8.2.1). Розчин зберігають при температурі від 4 до 8 град. С протягом місяця.

8.2.4. Приготування розчину натрію лимоннокислого (3,8 г на 100 г розчину).

Наважку (3,80+-0,01) г натрію лимоннокислого 5,5 водного (п. 3.18) розчиняють у 96,2 мл дистильованої води (п. 3.15), яку відміряють циліндром (п. 3.13). Розчин зберігають при температурі від 4 до 6 град. С протягом одного тижня.

8.2.5. Приготування 0,025 моль/л розчину кальцію хлористого.

Наважку (2,77+-0,01) г кальцію хлористого (п. 3.16) переносять у мірну колбу місткістю 1000,0 мл (п. 3.9) та розчиняють у дистильованій воді (п. 3.15), об'єм розчину доводять до мітки. Розчин зберігають у флаконах темного скла з притертим корком (п. 3.12) при температурі від 4 до 6 град. С протягом місяця.

8.2.6. Приготування суспензії тромбопластину.

Наважку (20,0+-0,1) мг тромбопластину (п. 3.20) перемішують з 1 мл забуференого фізіологічного розчину (п. 8.2.3), який відміряють дозатором лабораторним (п.3.4). Суспензію центрифугують 3-7 хвилин з прискоренням 200-300 g і дозатором лабораторним (п. 3.4) рідину переносять в пробірку поліетиленову (п. 3.10). Перед використанням суспензію перемішують.

Перевірка активності суспензії тромбопластину.

1. В пробірку скляну (п. 3.11) вносять 0,1 мл розчину кальцію хлористого (п. 8.2.5) та 0,1 мл суспензії тромбопластину (п. 8.2.6). Суміш інкубують 60 с на бані водяній лабораторній (п. 3.3) при температурі 37 град. С.

2. До тромбопластин-кальцієвої суміші додають 0,1 мл стандартної донорської плазми крові (п. 8.4), включають секундомір (п. 3.6). Пробірки через кожні 1-2 с нахиляють на 45 градусів і виміряють час появи ниток або згустку фібрину. Час зсідання 0,1 мл стандартної донорської плазми крові дорівнює 16-18 с.

8.3. Одержання плазми крові.

Кров у хворого беруть натщесерце з вени гострою сухою голкою з широким діаметром, без шприца (для запобігання гемолізу). При заборі крові перші 5-6 крапель відкидають. Під час взяття крові не рекомендується накладати джгут і робити масаж передпліччя для запобігання активації зсідання крові і фібринолізу. У пробірку поліетиленову (п. 3.10) дозатором лабораторним (п. 3.4) вносять 0,3-0,5 мл розчину натрію лимоннокислого (п. 8.2.4) та змішують відповідно з 3-5 мл крові. Пробірку з сумішшю щільно закривають корком і повільними рухами обережно декілька разів перемішують (не струшуючи).

Центрифугують (п. 3.8) протягом 10 хв з прискоренням 1200-1400 g. Плазму крові переносять дозатором лабораторним (п. 3.4) у пробірку поліетиленову (п. 3.10). Вимоги до зразків плазми крові установлюються у розділах преаналітики посібників з клінічної лабораторної діагностики.

8.4. Одержання стандартної донорської плазми крові.

Для приготування стандартної донорської плазми крові необхідно змішати у рівних співвідношеннях плазму крові більш ніж 7 донорів, отриману, як вказано в п. 8.4, розфасувати по 1-2 мл у пробірки поліетиленові (п. 3.10), заморозити та зберігати протягом двох тижнів при температурі мінус 20 град. С.

Безпосередньо перед виконанням вимірювань плазму крові розморожують у бані водяній лабораторній (п. 3.4) при 37 град. С (до повного відтаювання пробірку не струшувати). Після відтаювання плазма повинна бути абсолютно прозорою.

9.1. В пробірку скляну (п. 3.11) вносять 0,1 мл розчину кальцію хлористого (п. 8.2.5) та 0,1 мл суспензії тромбопластину (п. 8.2.6). Суміш інкубують 60 с на бані водяній (п. 3.3) при температурі 37 град. С.

9.2. Тромбопластин-кальцієву суміш (9.1) додають до 0,1 мл плазми, що досліджується (п. 8.3) та включають секундомір (п.3.6). Пробірки з реагентами через кожні 1-2 с нахиляють на 45 градусів і вимірюють час появи згустку, який є критерієм закінчення реакції.

Час зсідання стандартної донорської плазми крові при температурі 37 град. С в тесті дорівнює 16-18 с.

Активність факторів протромбінового комплексу стандартної донорської плазми крові приймають за 100%. Градуювальник графік будують на білогарифмічному папері (п. 3.14), використовуючи розведення стандартної донорської плазми крові (табл. 2). По осі ординат відмічають час зсідання плазми крові (у секундах), по осі абсцис - активність факторів протромбінового комплексу (у відсотках).

10.2. Результати вимірювань заносяться до облікової медичної документації, затвердженої наказом МОЗ України від 04.01.01 N 1:

- форма 237/о - "Аналіз крові (показники системи згортання)";

- форма 238/о - "Аналіз крові (показники системи згортання - скорочений варіант)";

- форма 250/о - "Журнал реєстрації аналізів і їх результатів";

- форма 262/о - "Журнал обліку аналізів, зроблених в лабораторії".

11.1. Визначення систематичної похибки вимірювань проводиться методом паралельних проб. Для цього проводять по два паралельних вимірювання 10 проб пацієнтів поточного дня.

11.2. Вимірювання часу зсідання плазми крові в тесті протромбіновий час проводять відповідно до розділу 9.

11.3. Отримані дані заносять у таблицю 3.

11.4. За отриманими результатами вимірювань розраховується середнє значення показників (п. 10.1), середньоквадратичне відхилення (дельта) та коефіцієнт варіації (V). Результати розрахунків порівнюються з величинами, наведеними в таблиці 1 розділу 2.

11.5. Будують контрольну карту кумулятивних сум.

11.6. Кожного дня різницю між двома паралельними вимірюваннями проб, відмічають на карті. Результати, які попадають за межі контрольних вимірювань (2дельта) вказують на наявність недоліків в системі вимірювання.

11.7. Якщо отримані результати вимірів не відповідають вимогам розділу 2 та п. 11.6, то виміри необхідно повторити.

11.8. Якщо результати повторного контролю незадовільні, то виконання вимірювань необхідно припинити, виявити та усунути причини, які до цього призвели.

Цей документ встановлює порядок виконання вимірювання концентрації фібриногену у плазмі крові ваговим методом.

Методика призначена для використання у закладах охорони здоров'я.

Методика забезпечує вимірювання концентрації фібриногену у плазмі крові за характеристиками, наведеними у таблиці 1.