Міністерство освіти і науки України надсилає для практичного використання інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін у 2007/2008 навчальному році.

Просимо довести їх до відома вчителів загальноосвітніх навчальних закладів.

Українська література в загальносвітовому культурному контексті є свідченням багатої духовності українського народу, його цивілізованості й високої моральності, осереддям його етичних та естетичних поглядів, виявом його творчого потенціалу та обдарованості. Як мистецтво слова вона несе в собі потужний заряд позитивної духовної енергетики, здатна формувати й передавати загальнолюдські й національні цінності від покоління до покоління, культивувати їх у людських душах. Засобами мистецтва слова національне письменство допомагає плекати, збагачувати внутрішній світ дитини, позитивно впливати на її свідомість і підсвідомість, спрямовувати морально-етичний потенціал в позитивному річищі, розвивати інтелект, креативні здібності, естетичний смак.

Головною метою вивчення української літератури в сучасній школі є підвищення загальної освіченості школяра, досягнення ним належного рівня сформованості вміння читати й усвідомлювати прочитаний художній твір та критичні матеріали про нього, прилучатися до художньої літератури, а через неї - до найголовніших цінностей культури, розширення його культурно-пізнавальних інтересів; сприяння всебічному розвитку, духовному збагаченню, активному становленню й самореалізації особистості в сучасному світі; виховання національно свідомого громадянина України; формування і утвердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей.

Ця мета реалізується через ряд конкретних завдань української літератури як навчального предмета, які ґрунтуються на аксіологічній (ціннісній), літературознавчій, культурологічній змістових лініях, особливо акцентованих у Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти. Найголовнішими між ними є зацікавлення учнів художнім твором як витвором мистецтва слова, унікальним засобом пізнання навколишнього світу й людського суспільства та себе в них, набуття ними базових знань з української літератури, потрібних для повноцінної інтеграції в суспільство на різних рівнях та налагодження якісної взаємодії з ним, ознайомлення з найвизначнішими та найпоказовішими взірцями української народної творчості й національної художньої літератури.

Важливим також є формування читацької культури молодих поколінь, розвиток у них естетичного смаку, вміння розрізняти явища класичної (як високого, справжнього мистецтва) і масової (як імітації, сурогату) культури. Вивчення української літератури також має на меті розвиток творчих і комунікативних здібностей учнів, їхнього самостійного й критичного мислення, культури полеміки, вміння формулювати й аргументовано доводити власну думку, вироблення навичок самоосвіти, бажання і спроможності вчитися впродовж усього життя осягати явища культури.

Зосередивши в собі найголовнішу інформацію про світ моральних уявлень та цінностей українського народу, його естетичні погляди й принципи, складники світогляду та світосприймання, вершинні здобутки національного письменства є чи не найкращим засобом виховання молодих поколінь, прилучення їх до колосальних пластів рідної культури, духовності, моралі, а також потужно впливає на становлення й розвиток юної особистості на засадах добра, гуманізму, справедливості.

Реалізація цих завдань здійснюється через увесь комплекс роботи вчителя-словесника, виявляється в різних формах урочної й позаурочної праці, потребує від нього переосмислення своїх професійних функцій та переорієнтування в пріоритетах фахової діяльності.

У 2007/2008 навчальному році вивчення української літератури у 5-7 класах загальноосвітніх навчальних закладах із українською мовою навчання здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України: Українська література. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Автори Р.В.Мовчан, Н.В.Левчик, О.А.Камінчук, М.П.Бондар, О.Б.Поліщук, М.М.Сулима, Л.П.Шабельникова, В.М.Садівська. Керівник проекту М.Г.Жулинський. За загальною редакцією Р.В.Мовчан. - К.- Ірпінь: Перун, 2005. - 201 с.

Найважливішою особливістю програми з української літератури для дванадцятирічної школи, укладеної на основі Державного стандарту базової і повної середньої освіти, є те, що в ній враховано державні вимоги до змісту і рівня навчальних досягнень учнів. Зміст літературного матеріалу спроектовано на очікувані результати навчання, що дає змогу більш цілеспрямовано і стратегічно зорієнтовано організувати та здійснювати моніторинг навчального процесу.

Такий тип шкільної програми стає особливо актуальним у процесі сучасної трансформації освітньої системи в Україні, у виробленні національної ідеологічної доктрини, оновленні засад українського державотворення. Також зазначена програма зручна у використанні, практична за своєю структурою, сприяє тому, що навчально-виховний процес ставатиме реалістичнішим.

У програмі наскрізно втілено ключові компетентності, які сприятимуть розвитку особистості та її всебічній повновартісній самореалізації в сучасному житті. Вивчення української літератури в школі забезпечує реалізацію насамперед таких компетентностей особистості:

соціальні компетентності (активна участь особи в суспільному житті; здатність знайти, зберегти і розвинути себе як особистість, індивідуальність; розвиток комунікативних якостей; здатність ефективно вирішувати проблеми; сформованість світоглядних і загальнолюдських ціннісних орієнтирів);

мотиваційні компетентності (розвиток творчих здібностей, здатності до навчання, критичності та самостійності мислення);

функціональні компетентності: естетична, культурологічна, мовна, комунікативна (вміння оперувати набутими знаннями, сформованими навичками, використовувати їх у практичному житті).

Відповідно до цієї концепції структура програми, її змістове наповнення передбачають вивчення художнього твору в широкому світовому й національному культурологічному контексті, потужне залучення міжпредметних зв'язків, втілення ключових компетентностей, врахування вікових особливостей учнів, психології сприйняття дитиною творів художньої літератури, особливостей сучасного навчального процесу в середній школі та інформаційно-комунікативного простору, національних процесів державотворення, загальносвітових процесів глобалізації, надання права вибору (для вчителя і учня) тощо.

Художні твори для текстуального вивчення до програми добиралися з урахуванням таких показників, як місце самого твору, постаті письменника в національному та світовому літературному процесі, в духовній скарбниці України й людства; ідейно-художнє багатство твору, його відповідність високим естетичним критеріям, віковій психології школярів тих чи інших груп, цікавість й актуальність у контексті нинішнього життя, суголосність сьогоднішній рецепційній свідомості, близькість та зрозумілість для сучасної молодої людини, яка живе в зовсім іншому соціальному, морально-духовному, комунікативно-інформаційному просторах. Бралася до уваги й потреба жанрово-тематичної розмаїтості виучуваного літературного матеріалу, виховний потенціал зразків національного письменства, можливість створювати умови шляхом вивчення твору для комплексного розвитку особистості школяра.

Вивченням української літератури в основній школі закладається фундамент загальної освіченості учнів, їхньої естетико-літературної підготовленості, формування суспільно-ціннісних орієнтирів, спроможності вчитися далі. Передбачається засвоєння певного кола усвідомлених літературних знань (змісту творів, авторів, окремих фактів письменницьких біографій тощо), початкових умінь і навичок оперувати ними у процесі читання творів та їхнього аналізу.

Курс української літератури в 5-8 класах структурується за певними тематичними блоками, до кожного з яких дібрано тексти, що за своїм змістом дають можливість максимально репрезентувати ту чи іншу тему. Особливістю вивчення української літератури у 9 класі є те, що тут застосовано історико-хронологічний підхід як провідний у доборі та вивченні художніх творів. Саме з цього класу починається вивчення художніх творів у контексті історико-літературного процесу, ускладнюються методики опрацювання текстів, більше уваги приділяється літературознавчій теорії, питанням стилю й поетики твору.

Українська література в 10-12 класах розглядається в хронологічній послідовності з елементами поділу на окремі жанрові розділи (наприклад, в 11 класі: "Поезія", "Проза", "Драматургія", "Українська література за межами України" тощо). Змістом літературної освіти в цих класах передбачається ознайомлення з творчістю талановитих майстрів слова, зокрема тими високохудожніми текстами, які репрезентують різні етапи літературного процесу в Україні, культурно-літературні традиції, відповідно пропонується аналіз творів у контексті історико-літературного процесу, насамперед - на прикладі найпоказовіших і для письменника, і для певного жанрово-стилістичного явища взірцях. Тож слід наголосити, що в сучасній загальноосвітній школі вивчається не академічна історія літератури чи її пристосована до рівня школи модель, а українська література у своїх кращих зразках, що дає більшу можливість активізувати морально-етичні аналогії, суспільно-ціннісні орієнтири через естетико-літературознавчі категорії та поняття; зацікавити учнів близькими їхній свідомості художніми творами; змінити усталений, певною мірою анахронічний імідж української літератури на цілісній карті світової літератури.

Робота за новою програмою потребуватиме від учителя-словесника постійного підвищення своїх професійних якостей, методологічної компетентності та методичної майстерності, зростання його загальної гуманітарної культури.

Вивчення української літератури у 5-7 класах загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням мовами національних меншин може також здійснюватися за цією ж програмою та написаними до неї підручниками. Вибираючи одну з двох програм для використання в навчальному процесі у ЗНЗ з навчанням мовами національних меншин, учителеві слід керуватися насамперед такими показниками, як рівень літературної та загальногуманітарної підготовки учнів, їхнє володіння українською мовою і бажання вивчати українську літературу на високому рівні, а також рівень літературознавчої та методичної підготовки самого педагога. Важливим критерієм переходу до роботи за програмою для шкіл з українською мовою навчання слід також визнати ступінь навчально-методичного забезпечення школи, тобто те, наскільки повно забезпечено школярів підручниковою літературою. У разі обрання саме цієї програми для використання при вивченні української літератури в школах такого типу в першому семестрі вимоги до навчальних досягнень школярів варто дещо послабити і тільки починаючи з другого семестру застосовувати критерії оцінювання, використовувані в ЗНЗ з українською мовою навчання.

Питання про вивчення української літератури в 5-7 класах дванадцятирічної інколи потребує особливої уваги з боку вчителя-словесника. Методичні рекомендації щодо вивчення української літератури в 5 класі пропонувалися окремо на сторінках фахової періодики (друк див., наприклад: Шабельникова Л., Мовчан Р. Методичні рекомендації щодо вивчення української літератури в 5 класі 12-річної загальноосвітньої школи.// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2005. - N 2; та ін.). Учителеві, який працюватиме в шостих класах, можна порадити звернутися до таких рекомендацій: Федоренко В. Методичні рекомендації щодо вивчення української літератури у 2006/2007 навчальному році.// Українська мова й література в школах, гімназіях, ліцеях і колегіумах. - 2006. - N 3. - С. 122 - 139.

Програмовий матеріал сьомого класу логічно продовжує цілісну концепцію літературної освіти школярів, закладену в попередніх класах. Учителеві, що розпочинатиме роботу в сьомих класах із цього навчального року, слід звернути увагу насамперед на такі особливості вивчення української літератури за новою програмою з дітьми цієї вікової групи.

Усього на вивчення української літератури Типовим навчальним планом у 7 класі відводиться 70 год. (2 год. на тиждень). З них на текстуальне засвоєння програмових творів пропонується відвести 58 годин, на уроки позакласного читання - 4 години. Програмою визначено також резервний час (8 годин на рік), який учитель може використовувати на власний розсуд, причому цей час може використовуватися як для докладнішого вивчення самих художніх творів або розширення кола виучуваних авторів та їхніх творів, так і для збільшення кількості уроків зв'язного мовлення, для проведення уроків виразного читання, тематичного оцінювання тощо. Окрім того, елементи тих методичних напрямів роботи, які мали неодмінну представленість у попередніх класах, але нині виведені поза межі розподілу навчального часу (як, наприклад, уроки виразного читання, повторення та узагальнення вивченого матеріалу тощо), можуть вкраплюватися в уроки інших методичних різновидів за умови, що таке вкраплення буде органічним, щонайтісніше пов'язаним із головними лініями розгортання уроку.

Зі структурного погляду програма для кожного з класів дванадцятирічної школи складається з двох основних, обов'язкових рубрик: "Зміст навчального матеріалу" і "Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів". "Зміст навчального матеріалу" містить перелік творів, які вивчатимуться текстуально, а також важливих понять із царини теорії літератури, доступних для розуміння семикласниками і потрібних для кращого зрозуміння ними ідейно-художніх особливостей виучуваного твору. Особливу увагу вчителеві слід звернути на анотації, які супроводжують перелік програмових творів. Вони формулюються відповідно до сучасного прочитання української літератури, з урахуванням вікових особливостей та навчальних можливостей учнів-семикласників і відповідно до передбачуваної мети уроку. Однак ці формулювання не повинні сприйматися вчителем як догма, якийсь незрушний канон, їх слід вважати лише певною рекомендацією для словесника, яку він може переформульовувати, спираючись на свої фахові погляди та власну методичну концепцію і пристосовуючи їх до рівня розуміння та сприйняття конкретним учнівським колективом, із яким працює. Зрозуміло, анотації містять найголовніші орієнтири, настанови, які визначають те, на що має звертатися особлива увага під час вивчення певного твору.

Змістом програми також передбачається вибір учителем для текстуального вивчення фрагментів певних творів (наприклад, "Захар Беркут" І.Франка, "Гуси-лебеді летять" М.Стельмаха та ін.), а також вибір самими школярами поетичних творів для вивчення напам'ять (народні суспільно-побутові пісні, поезії Л.Костенко, А.Малишка, В.Голобородька та ін.). Кількість творів, передбачених для вивчення напам'ять, оптимально узгоджується з навчальними можливостями семикласників, цим переліком охоплено зразки різних жанрів і художніх систем. Можливим, проте, є й певне розширення кола виучуваних напам'ять творів, як і залучення не тільки поетичних зразків для такого вивчення, а й прозових.

Рубрика "Державні вимоги до рівня навчальних досягнень учнів" містить конкретно сформульовані відповідно до Державного стандарту базової і повної середньої освіти результати вивчення української літератури в 6 класі - мету, завдання кожної визначеної підтеми. Позиції цієї рубрики вчитель може записувати в плані уроку як складник його мети. Слід звернути особливу увагу на те, що види навчальної діяльності запропоновано диференційовано, зі зростанням їхньої складності, що зручно для налагодження особистісно-зорієнтованого навчання, при врахуванні різних рівнів літературної та загальногуманітарної підготовленості учнів, а також для проведення тематичного оцінювання.

Перший рівень складності передбачає, що учень сьомого класу розуміє навчальний матеріал на елементарному рівні й за допомогою вчителя дає відповіді на поставлені запитання у формі фрагментарних висловлювань. Другий рівень складності: семикласник повинен знати зміст творів, розповідати напам'ять кілька вибраних самостійно чи разом з учителем поезій, пісень, давати визначення головних теоретичних понять і термінів, передбачених програмою, ілюструвати їх матеріалом програмових творів, виразно й усвідомлено читати художні тексти, переказувати сюжет виучуваного твору, деталізуючи окремі його епізоди, розповідати про літературного героя. Третій рівень складності полягає в глибшому розумінні прочитаного, вивченого напам'ять, переказуваного, в розумінні літературознавчих термінів і понять, визначенні жанрових особливостей творів, знаходженні й виділенні в текстах тих чи інших художніх особливостей, засобів поетики, умінні докладно коментувати, пояснювати тексти, давати розгорнуті характеристики персонажам, порівнювати їх за однією чи кількома ознаками, аналізувати й оцінювати сюжетні ситуації тощо. Четвертий рівень складності - ще вища сходинка заглиблення в літературний твір як зразок словесного мистецтва, яке водночас дає знання, виховує, розвиває, спонукає думати, співпереживати, зіставляти із сучасним життям. Ці завдання полягають у розвиткові творчих умінь і навичок, уміння формулювати власні судження щодо прочитаного, щодо життя, характерів людей, їхніх учинків та поведінки, здатності учнів самостійно міркувати, дискутувати, комплексно аналізувати й оцінювати твір тощо. Ця група вимог передбачає якісне виконання різноманітних творчих завдань, пов'язаних із матеріалом виучуваного твору на рівні тематики або поетики.

Особливо варто наголосити на очікуваних результатах формування емоційно-ціннісної сфери, які в програмі виділено курсивом і наведено після державних вимог. Це своєрідне передбачення тих морально-етичних, суспільне важливих виховних компетенцій, які можуть прищеплюватися дитині в результаті вивчення того чи іншого художнього тексту і які допомагатимуть їй повноцінно жити в майбутньому. Звичайно, це лише ймовірний, гіпотетичний результат, адже вплив мистецтва на кожну людину індивідуальний, неповторний, часом просто не передбачуваний, а тому може бути різним. Але це емоційно-ціннісне передбачення великою мірою увиразнює й дисциплінує ввесь навчальний процес на уроках української літератури, робить її в сучасних умовах глобалізаційних процесів, переосмислення й нівеляції багатьох, на перший погляд, вічних, уселюдських ціннісних понять потужним націєтворчим та людинотворчим чинником. Отже, кожен художній твір українського письменства, який вивчається в школі, повинен допомагати сучасній молодій людині бути на цій землі Людиною, Особистістю, патріотом своєї Батьківщини, носієм гуманістичних цінностей та активним утверджувачем добра, істини, справедливості.

Допоміжна рубрика "Додатки: Мистецький контекст. Міжпредметні зв'язки" сприяє реалізації міжпредметних зв'язків з уроками зарубіжної літератури, образотворчого мистецтва, музичного мистецтва, історії України, природознавства тощо, сприяє налагодженню інтегрованого навчання. Наприклад, при вивченні суспільно-побутової пісенності слід використовувати багату ілюстративну базу (зразки автентичного фольклору, музичні його обробки відомими композиторами, зразки народного малярства, репродукції авторських робіт, що якнайкраще виповідають дух народної пісні, її колорит, емоційну піднесеність тощо). Вивчаючи твори історичної тематики (як-от "Захар Беркут" І.Франка, "За сестрою" А.Чайковського й ін.), учитель закономірно звертатиметься до багатої ілюстративної бази, яка висвітлює найяскравіші сторінки національної історії, допомагає рельєфніше, виразніше передати атмосферу минулих часів, драматизм змагань за волю, психоустрій, світогляд та риси свідомості людини давніших епох.

Цінним збагаченням інформаційного тла уроку української літератури в сьомому класі буде залучення матеріалу зарубіжного письменства, з яким школярі знайомилися протягом двох попередніх років свого навчання. У кожному з окремих випадків матеріал світових літератур, що пропонується для зіставлення, органічно вписується в ідейно-тематичне спрямування аналізу визначених програмою зразків української літератури. До прикладу, баладу Т.Шевченка "Тополя" пропонується розглядати в зіставленні з баладою Й.В.Гете "Вільшаний король", що даватиме змогу школярам краще засвоїти поняття про цей жанр ліро-епосу, виробити навички знаходити головні жанрові ознаки балади в конкретних її зразках, глибше осягнути саме поняття літературного жанру, збагнути спільність шляхів розвитку української та світової літератури і сформувати уявлення про національну самобутність кожної з літератур. Закріплення поняття про художню деталь програма пропонує здійснювати шляхом зіставлення матеріалу повісті Г.Тютюнника "Климко" та прозових творів російського письменника А.Чехова. Передбачено програмою також матеріал для тематичного зіставлення творів національного та світового письменства (скажімо, розробка історичної тематики в творах А.Чайковського та В.Скотта), проведення змістових паралелей між творами, писаними в різні часи й представниками різних національних літератур (скажімо, відстеження спільних особливостей у тлумаченні теми духовних пріоритетів буття людини в поезії Л.Костенко та Дж.Р.Кіплінга). Такий підхід не тільки розширюватиме інформаційне підґрунтя уроку, збагачуватиме його методично й поглиблюватиме його зміст, але й даватиме гарну нагоду школярам усвідомити належність рідного народу до творення світової культури як цілісності, відчути органічний зв'язок України зі світовою цивілізацією та осягнути її самобутність порівняно з іншими країнами.

Ця рубрика також підказує можливості до активізації знань, здобутих у попередніх класах, постійно апелює до читацького досвіду школярів, забезпечуючи цим стабільні внутрішньопредметні зв'язки, сприйняття літературних творів у щонайширшому зіставленні з уже вивченими семикласниками типологічне спорідненими явищами з історії національного письменства. Наприклад, при вивченні фрагментів із твору М.Стельмаха "Гуси-лебеді летять" учителеві пропонується проводити паралелі з вивченими в шостому класі фрагментами із кіноповісті "Зачарована Десна" О.Довженка, що мотивується типологічною спорідненістю та своєрідністю зображення внутрішнього світу дитини в обох авторів; при вивченні автобіографічної повісті А.Дімарова "Блакитна дитина" доцільним буде звернення до вивчених у шостому класі творів В.Нестайка, Я.Стельмаха, В.Близнеця, у яких так само яскраво-самобутньо показано світ дитячих інтересів і пригод, використано елементи гумору та іронії і водночас порушено важливі проблеми людських стосунків, зображено атмосферу становлення характеру дитини. Матеріали рубрики в кожній із частин також можуть використовуватися довільно, варіюватися за своїм наповненням відповідно до наявності репродукцій та записів перелічених мистецьких творів та видань літературних зразків, рівня теоретичної та емоційної підготовленості учнів до сприйняття літературного твору в широкому культурному контексті, фахової підготовленості вчителя тощо.

Значною має бути й самостійна читацька практика семикласників, додаткове опрацювання ними художньої літератури, орієнтовний перелік якої пропонується в кінці програми. Визначення конкретних творів для прочитання має спиратися на наявні можливості текстуального забезпечення, коло зацікавлень школярів, їхній попередній читацький досвід. Форми опрацювання цих текстів учитель добирає, спираючись на власні методичні погляди та враховуючи навчальні можливості школярів. Певна річ, пропонований програмою перелік містить значно ширше коло творів порівняно з часовим ресурсом цього напряму вивчення літератури, проте саме такий підхід дає змогу вчителеві вибрати з переліку саме ті твори, що вписуються в цілісну систему його роботи. Методика опрацювання на уроках творів, що з ними школярі знайомляться самостійно, на сьогодні відпрацьована достатньою мірою. Найголовніші орієнтири для вчителя щодо організації опрацювання цих творів такі: аналіз твору здійснюється за спрощеними схемами, ці уроки мають більше тяжіння до методичних форм розвитку зв'язного мовлення (насамперед переказ самостійно прочитаного тексту), на них переважають активні форми роботи школярів, передусім творчі (підготовка інсценізацій, написання відгуків, творів різних жанрів, зокрема художніх та ін.).

Для сьомого класу програма пропонує чотири основні тематичні блоки, які логічно пов'язуються з тематично подібними блоками в попередньому та в наступних класах, а також перебувають в органічному ідейно-художньому зв'язку поміж собою. Передує безпосередньому вивченню літературних зразків вступний урок, головне призначення якого - поглибити поінформованість семикласників щодо природи мистецтва слова, його своєрідності порівняно з іншими мистецтвами та функціонального навантаження в житті суспільства та людини. Вагоме місце має посісти на цьому уроці з'ясування самобутності світу, створеного письменницьким талантом, його можливої подібності та неподібності зі світом реального життя. Реалізація цього підходу сприятиме глибшому усвідомленню семикласниками природи художнього твору й полегшить подальше сприйняття виучуваного матеріалу.

Групування навчального матеріалу за блоками, тобто добір творів для текстуального опрацювання, не є випадковим, принагідним, а мотивується змістовою та художньою єдністю дібраного матеріалу. Насамперед це блок "Із пісенних скарбів", яким відкривається курс літератури в сьомому класі. Передбачені до вивчення пісні - кращі зразки усної народної творчості українців, які в логічній послідовності, з дотриманням дидактичного принципу наступності знайомлять семикласників із такими різновидами української пісенності, як суспільно-побутові пісні та коломийки, що є значно вищим ступенем осягнення фольклорного матеріалу. Звернення до першої жанрово-тематичної групи мотивується ширшим соціальним досвідом семикласників порівняно з попередніми роками та побільшенням їхньої поінформованості щодо перебігу історичних подій в Україні. Увесь тематичний спектр суспільно-побутових пісень школярі мають засвоїти протягом двох навчальних годин, тож учителеві слід дібрати найоптимальніші методичні форми роботи, які дозволять якісно опрацювати значний теоретичний та текстуальний масив матеріалу. Найдоцільнішим на уроках вивчення фольклору видається шлях зіставлення жанрово-тематичних різновидів суспільно-побутової пісенності (козацькі, чумацькі, бурлацькі, рекрутські та ін. пісні), що дозволятиме учням виразніше відчути самобутність кожного з різновидів, збагнути їхню жанрову специфіку та неповторність поетики.

Наступний блок - "Про далекі минулі часи" - передбачає вивчення творів насамперед історичної тематики. З жанрового погляду поміж творами цього блоку переважають зразки повістей, що мотивується інтенсивнішою представленістю в інших блоках зразків малої прози та поетичних творів. Учителеві треба продумано добирати фрагменти з творів для опрацювання на уроці так, щоб вони і допомогли учням якнайповніше вибудувати сюжетну лінію та скласти уявлення про художні особливості твору. Надзвичайно важливим для вивчення матеріалу цього блоку є акцентування порушуваних у творах морально-етичних проблем, головне - щоб засвоєння дітьми морально-етичних цінностей рідного народу та їхній комплексний духовний розвиток здійснювалися не шляхом нав'язування їм якихось абстракцій, поведінкових стереотипів чи плакатних схем, а засобами глибокого проникнення у внутрішній світ персонажів. Цінним при вивченні цього блоку є також: уміння вчителя побудувати роботу над текстом так, щоб у семикласників склалося чітке уявлення про правду історичну та художню, щоб вони зрозуміли, що літературний твір є не просто ілюстрацією до певних подій історії, а моделлю дійсності давніших часів з усіма особливостями не тільки матеріального буття людини і народу, але насамперед буття духовного. Проте й історико-пізнавальний потенціал цих творів слід реалізувати найповнішою мірою.

Кожен із пропонованих програмою творів передбачає не стільки вивчення творів, тематично пов'язаних із різними епохами в історії України, скільки різні виміри людського буття, різні форми утвердження людського духу. Наприклад, повість І.Франка "Захар Беркут" розробляє проблему морального вибору людини в непростих, навіть екстремальних умовах існування; повість М.Стельмаха утверджує ідею єдності людини і природи, людини і її народу; у баладі Т.Шевченка "Тополя" поетизується високе кохання. Об'єднує програмові твори цього блоку й потужний фольклорний струмінь, так майстерно й самобутньо виявлений у них, що теж має неодмінно наголошуватися в процесі опрацювання.

У блоці "Ти знаєш, що ти людина?" дібрано твори, у яких найвиразніше звучить саме морально-етична проблематика і які характеризуються дидактичною наснаженістю. Сенс людського життя, уявлення про щастя, духовна наповненість існування, цінності справлені та фальшиві, високі людські чесноти й ницість та нікчемство - аналіз цих та інших проблем, порушуваних у творах, потребує великої сумлінності від учителя в підготовці уроку, у доборі тих методичних форм і прийомів, які допоможуть семикласникам глибше осягнути непростий світ людської душі, взяти з прочитаного та проаналізованого твору для свого розвитку та морального вдосконалення якнайбільше. Водночас не можна ігнорувати художньої природи літературного твору, обмежуючись суто дидактичним його прочитанням - аналіз має здійснюватися комплексно, у гармонійній взаємодії різних методів. Особливої уваги, ясна річ, потребує притчова природа творів, їх непроста художність.

Одним із важливих напрямів роботи вчителя над цим блоком є пробудження активності учнів, створення навчальних ситуацій, які вимагали б від дитини самостійності в аналізі твору, в розкодуванні підтексту твору, його символіки та метафорики, висловлення власного ставлення до прочитаного та його діяльного обговорення, виявлення творчих здібностей.

Блок "Ми - українці" компонує тексти, які якнайкраще допоможуть семикласникам осягнути унікальний світ української ментальності та звичаєвості, познайомитися на прикладах із художніх творів із рисами національного характеру, замислитися над поняттями патріотизму, громадянського обов'язку, відповідальності за долю рідного народу та виразно відчути нерозривну духовну й фізичну єдність із ним. У цьому блоці переважають поетичні твори, що теж мотивується певними чинниками - в атмосфері високої поезії діти краще сприймуть і глибше усвідомлять головні архетипи й символи національного буття, оскільки мова поезії завпеди тонша, ліричніша. Опрацювання творів із цього тематичного блоку потребуватиме від учителя залучення для якісного проведення уроку додаткового матеріалу. Наприклад, вірш Л.Кисельова "Катерина" повною мірою осягнути семикласники не зможуть, якщо не прочитають однойменної поеми Т.Шевченка; так само важко буде школярам усвідомити, зрозуміти поетику віршів В.Симоненка та В.Голобородька без розлогого зіставлення з художніми засобами фольклору та народного малярства.

Блок "Література рідного краю" передбачає вивчення кращих творів місцевих письменників з неодмінним урахуванням вікових особливостей школярів-семикласників, тобто добір текстів слід здійснювати відповідно до зацікавлень, інтересів, уподобань дітей цієї вікової групи. Кожна з областей України має цікаві напрацювання в царині вивчення творчості письменників-земляків.

Важлива роль на уроках української літератури зберігається за уроками розвитку зв'язного мовлення школярів та уроками виразного читання текстів виучуваних творів, оскільки закладені в попередній період навчання мовленнєві та декламаційні навички й уміння школярів потребують неодмінного вдосконалення в послідовній, здійснюваній від уроку до уроку системі роботи. Самий навчальний курс літератури в сьомому класі слід вибудовувати таким чином, щоб на кожному уроці кожен школяр якнайповніше був прилучений до щонайактивнішої навчальної діяльності, виявляв у роботі зі словом свій природний і набутий потенціал, свої здібності, насамперед словесно-творчі.

Біографії письменників, як це передбачено програмою, вивчаються без надмірної деталізації, у формі стислих експресивних характеристик особистостей вітчизняних літераторів, звернення лишень до найцікавіших епізодів їхніх життєвих доль. Особливу увагу слід приділяти автобіографічним творам, вивчення яких передбачено чинною програмою ("Блакитна дитина" А.Дімарова, "Климко" Гр.Тютюнника й ін.), а також тим творам, у яких особа автора відстежується дуже виразно. Біографії деяких митців семикласники вже опрацьовували, де з ким знайомитимуться в наступних класах, тож учителеві потрібно добирати такий матеріал для знайомства з особистістю письменника, який не просто вичерпно характеризуватиме письменника та знайомитиме учнів із ним, а не дублюватиметься надалі.

Значно ускладнюється в чинній програмі порівняно з попередніми класами підрозділ теорії літератури, який мають засвоїти семикласники. Ним передбачено вивчення на прикладах конкретних літературних зразків таких теоретичних понять, як історична повість, пафос твору, балада, романтичний пейзаж, мотив художнього твору, контраст, метаморфоза, ідея, романтичний герой, символ та ін. Кількість теоретичних понять, які пропонуються для засвоєння учнями сьомого класу, - доволі таки значна; майже всі вони характеризуються високим ступенем абстрагування, потребують від школярів розвиненого абстрактного мислення, уміння узагальнено сприймати певне літературне явище, бачити, аналізувати й комплексно характеризувати його художню природу, відстежувати його зв'язки з іншими літературознавчими поняттями. Слід зауважити, що теоретичні поняття учні мають засвоювати не відірвано від конкретного літературного матеріалу, а навпаки - постійно спираючись на нього, із залученням і тексту того твору, де його вивчення безпосередньо передбачено програмою, і ширших літературних ілюстрацій. Бажаною й доречною буде синхронізація вивчення теоретичних понять у курсах української та зарубіжної літератур, що забезпечуватиметься насамперед проведенням інтегрованих уроків, використанням матеріалу різних національних письменств. До повторення та поглиблення розглянутих теоретичних відомостей з літератури вчителеві слід постійно повертатися з використанням іншого матеріалу, що забезпечуватиме глибше засвоєння цих відомостей учнями. Серед форм, до яких найдоцільніше звертатися в процесі вивчення теоретичних відомостей з літератури, слід передовсім практикувати тренувальні вправи, різнотипні тестові завдання, різноманітні ігри.

Перелік головних теоретичних матеріалів і практичних напрацювань, які можна рекомендувати вчителеві-словеснику, що працює в 5 класі, наведено в бібліографічних покажчиках: Федоренко В. Перехід загальноосвітньої школи на 12-річну систему навчання (бібліографічний покажчик).// Вивчаємо українську мову та літературу. - 2006. - N 19 - 21. - С. 30-35; Федоренко В. Перший раз - у п'ятий клас: Бібліографічний покажчик матеріалів, присвячених переходу на 12-річну систему освіти.// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2006. - N 1. - С. 137-143 та ін. Нині готується розширений варіант цього покажчика, де враховуватимуться публікації останнього часу; друкуватимуться також бібліографічні матеріали на допомогу вчителеві-словеснику, який працюватиме в новому навчальному році в шостому та сьомому класах. У покажчиках наведено дані про джерела, у яких друкувалися програми з української літератури, подано бібліографічні довідки про підручники, які використовуватимуться в навчальному процесі, описано склад навчально-методичних комплектів до них, названо найцікавіші методичні матеріали, що друкувалися у фаховій пресі або виходили окремими виданнями.

Вивчення української літератури в загальноосвітніх навчальних закладах має належне навчально-методичне забезпечення. Добираючи підручникову літературу для налагодження вивчення предмета, учитель-словесник має орієнтуватися на її відповідність власним методичним поглядам, сучасному станові літературознавчої та методичної науки, навчальним можливостям дітей та конкретним завданням їхнього всебічного розвитку, насамперед завданням їхньої літературної освіти. Підручники, які нині пропонуються для використання в навчальному процесі, можуть бути схарактеризовані як підручникова література нового покоління, яка відображає найсучасніші тенденції в галузі національного підручникотворення.

Вивчення української літератури в п'ятому класі 2007/2008 навчального року здійснюватиметься за одним із підручників:

Мовчан Р.В. Українська література: Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Генеза, 2005. - 240 с.

Шабельникова Л.П. Українська література: Підручник для 5 класу. - К.: Грамота, 2005. - 296 с.

Цимбалюк В.І., Потіха В.В. Українська література: Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Навчальна книга, 2005. - 288 с.

Кожен із цих підручників відповідає чинній програмі, спирається на самобутню дидактичну концепцію, відповідає вимогам до навчальної літератури такого типу, вибудовується відповідно до оновленого розуміння мети й сутності літературної освіти молодих поколінь, враховує сучасний стан літературознавчої та методичної науки. Система завдань і запитань, пропонована в підручниках, оптимально узгоджується з віковими особливостями сприйняття учнями художньої літератури, враховує запити, потреби й досвід сучасного школяра, пробуджує його самостійну думку, спонукає до творчості. Ілюстративний матеріал, дібраний для підручників, зацікавлюватиме дітей вивченням літератури, сприятиме глибшому осягненню ними виучуваного матеріалу.

Особливістю більшості сучасних підручників з української літератури є те, що вони виходять у світ і пропонуються вчителеві у супроводі різних за ступенем наповнення навчально-методичних комплектів. Використання таких комплектів не просто полегшує працю вчителя щодо підготовки до проведення уроків, вивільняє час для додаткової роботи, добору цікавіших методичних форм, а й допомагає піднести на якісно вищий щабель рівень своєї фахової культури, освоїти та зробити власним надбанням найсучасніші методики літературної освіти школярів. Проте найголовніше це те, що використання цих посібників дасть змогу вчителеві якнайповніше зреалізувати ті методологічні концепції, що покладено в основу самих підручників, повніше втілити пропаговані авторами методичні системи. Наприклад, підручник Р.В.Мовчан супроводжується виданнями: Допитливому читачеві: Хрестоматія з української літератури для додаткового читання у 5 класі загальноосвітнього навчального закладу./ Упорядкування Р.В.Мовчан. - К.: Генеза, 2005. - 352 с.; Мовчан Р.В. Українська література. 5 клас: Книга для вчителя. - К.: Генеза, 2005. - 248 с. Підручник Л.П.Шабельникової супроводжується повним навчально-методичним комплектом, який склали видання: Українська література: Книга для додаткового читання в 5 класі./ Упорядник Л.П.Шабельникова. - К.: Грамота, 2005. - 320 с.; Воєвода З.Я. Українська література. Книга для вчителя: календарне планування та розробки уроків. 5 клас. - К.: Грамота, 2005. - 224 с.; Шабельникова Л.П. Українська література. Тематичне оцінювання. 5 клас. Зошит. - К.: Грамота, 2005. - 104 с.; Чхайло О.М., Чхайло О.В. Зошит для робіт з української літератури. 5 клас. - К.: Грамота, 2006. - 72 с.; Чхайло О.М., Чхайло О.В. Українська література. Тематичне оцінювання. Зошит для 5 класу. - К.: Грамота, 2006. 80 с.

Велику практичну цінність мають також розробки уроків з української літератури, підготовлені заслуженим учителем України О.Б.Рудницькою: Рудницька О. Розробки уроків з української літератури для 5 класу 12-річної школи. I семестр.// Бібліотечка "Дивослова". - 2005. - N 4. - 64 с.; Рудницька О. Розробки уроків з української літератури для 5 класу 12-річної школи. II семестр.// Бібліотечка "Дивослова". - 2005. - N 6. - 64 с. Цінність цих методичних матеріалів полягає в тім, що вони можуть використовуватися вчителем, який працюватиме за підручником будь-кого з авторів, а також дотриманням принципу наступності в налагодженні літературної освіти школярів. Сучасні методичні форми вивчення художнього твору, оригінальні завдання для групової та індивідуальної роботи школярів, динамічний характер організації кожного з урочних модусів значно підносять рівень науково-методичної культури видання та побільшують його практичну цінність. Аналогічні посібники видано цією авторкою й для роботи в шостому класі: Рудницька О.Б. Розробки уроків з української літератури для 6 класу 12-річної школи. I семестр.// Бібліотечка "Дивослова". - 2006. - N 6. - 64 с.; Рудницька О.Б. Розробки уроків з української літератури для 6 класу 12-річної школи. II семестр.// Бібліотечка "Дивослова". - 2006. - N 11. - 64 с.

Вивчення української літератури в шостому класі 2007/2008 навчального року здійснюватиметься за одним із підручників:

Мовчан Р.В. Українська література: Підручник для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Генеза, 2006 - 240 с.

Авраменко О.М., Шабельникова Л.П. Українська література: Підручник для 6 класу. - К.: Грамота, 2006. - 296 с.

Цілісні навчально-методичні комплекти розроблено до всіх підручників з української літератури для шостого класу. Їх використання допоможе вчителеві краще зорієнтуватися в дидактичних концепціях, на які ці зразки навчальної літератури спираються, ефективніше налагодити роботу за ними й дібрати найбільш відповідні їм методики. Так, зокрема, підручник Р.В.Мовчан побачив світ у супроводі таких допоміжних видань: Допитливому читачеві: Хрестоматія з української літератури для додаткового читання в 6 класі загальноосвітніх навчальних закладів./ Упорядкування Р.В.Мовчан. - К.: Генеза, 2006. - 384 с.; Мовчан Р.В. Українська література: Книжка для вчителя: 6 клас. - К.: Генеза, 2006. - 272 с. Хрестоматія для додаткового читання містить біографічні матеріали про письменників та зразки їхньої творчості, у книжці для вчителя зібрано ряд методолого-методичних матеріалів та добірки літературознавчого характеру, що покликані зміцнити теоретико-методологічну підготовку вчителя.

Підручник авторів О.М.Авраменка та Л.П.Шабельникової супроводжується повним навчально-методичним комплектом, який склали видання: Авраменко О.М. Планування уроків української літератури в шостому класі 12-річної школи: Методичні рекомендації. Календарне планування. - К.: Грамота, 2006. - 28 с.; Воєвода З.Я., Скоб'як Г.О. Українська література. Книга для вчителя: календарне планування та розробки уроків. 6 клас. - К.: Грамота, 2006. - 344 с.; Чхайло О.М., Чхайло О.В. Зошит для робіт з української літератури, б клас. - К.: Грамота, 2006. - 64 с.; Чхайло О.М., Чхайло О.В. Українська література. Тематичне оцінювання. Зошит для 6 класу. - К.: Грамота, 2006. - 80 с. Ці посібники значно доповнюють фактичний та методичний матеріал підручника, спираються на найсучасніші освітні технології, дають вчителеві змогу вибудувати цілісну систему вивчення української літератури в сьомому класі.

Вивчення української літератури в сьомому класі у 2007/2008 навчальному році здійснюватиметься за підручниками авторів О.М.Авраменка (видавництво "Грамота"), О.В.Міщенко (видавництво "Генеза"), О.В.Слоньовська (видавництво "Освіта"). Деякі між ними матимуть належний навчально-методичний супровід, як, наприклад, підручник О.М.Авраменка, до якого розроблено хрестоматію для додаткового читання, методичні рекомендації, календарне планування, збірник урочних конспектів у трьох варіантах, робочий зошит, зошит для тематичних та контрольних робіт, а також електронний посібник.

Вивчення української літератури у 8-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів із українською мовою навчання здійснюватиметься за однією з двох чинних програм, затверджених Міністерством освіти і науки України:

Українська література: 5-11 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською і російською мовами навчання./ Укладачі Р.В.Мовчан, Н.В.Левчик, О.А.Камінчук, М.П.Бондар, М.М.Сулима, В.І.Сулима; керівник авторського колективу М.Г.Жулинський. - К.: Генеза, 2002. - 136 с.

Українська література: 5-11 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською і російською мовами навчання./ Укладачі О.М.Бандура, Н.Й.Волошина. - К.: Шкільний світ, 2002. - 86 с.

Учителям, які викладають українську літературу школярам цих вікових груп, доречним буде звернутися до програми дванадцятирічної школи для внесення певних коректив у свою роботу, насамперед для осучаснення самого навчального процесу, наповнення його новим змістом і переорієнтування відповідно до змін в освітній філософії останнього часу.

Вивчення української літератури у 8-11 класах ЗНЗ у 2007/2008 навчальному році має повне якісне навчально-методичне забезпечення.

Найповніша інформація про навчально-методичну літературу, схвалену Міністерством освіти і науки України до використання при вивченні української літератури в наступному навчальному році, міститься в Переліку програм, основної й додаткової літератури, що рекомендовані МОН України для використання в загальноосвітніх навчальних закладах, який друкуватиметься до початку нового навчального року в "Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України" та у фахових виданнях словесників.

Значною допомогою для вчителя-словесника щодо підтримання на належному рівні професіоналізму, зорієнтованості в головних тенденціях розвитку сучасної методики вивчення предметів філологічного циклу, вироблення та вдосконалення власного педагогічного стилю стане використання в процесі підготовки до професійної діяльності матеріалів фахової преси: видань Міністерства освіти і науки України (журнали "Дивослово", "Бібліотечка "Дивослова", "Українська мова й література в середніх школах, ліцеях, гімназіях та колегіумах", "Розмаїтості", "Новочасна українська література"), видань, які виходять друком за сприяння міністерства (газета "Українська мова та література", що супроводжується додатковим виданням - "Українська мова та література. Бібліотечка", журнал "Вивчаємо українську мову та літературу", що супроводжується цілим рядом бібліотечних серій), журналів Національної академії наук України ("Слово і час") й Академії педагогічних наук України ("Українська мова та література в школі", "Українська література в школі") та провідних закладів вищої освіти ("Урок української", "Рідний край", "Мандрівець"). Деякі між цими виданнями мають електронні варіанти, що полегшує доступ вчителеві до них та розширює можливості використання в навчальному процесі друкованих на їхніх сторінках матеріалів (див., наприклад: сайт журналу "Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах" - www.ped-pressa.kiev.ua; сайт журналу "Вивчаємо українську мову та літературу" - www.osnova.coin.ua). Значне збагачення інформаційного тла уроку вчитель зможе забезпечити, звернувшись також до популярних літературних часописів ("Дніпро", "Київ", "Вітчизна", "Бористен", "Кур'єр Кривбасу", "Київська Русь", "Книжник-review" та ін.).

Якість літературної освіти школярів великою мірою залежить від ефективності системи оцінювання їхніх навчальних досягнень. Оцінювання результатів навчання української літератури здійснюється за "Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів з літератури (українська, зарубіжна, літератури національних меншин)" (друк див., наприклад: "Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України". - 2001. - N 15-16. - С. 8-10.; Дивослово. - 2001. - N 8. - С. 21-22 та ін.). Можуть використовуватися також і "Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів", друковані в складі програми з української літератури для дванадцятирічної школи (згадане видання. - С. 11.), хоча вони не деталізують цілого ряду важливих складників навчального процесу. Нині готується новий, доопрацьований варіант цих критеріїв, який враховуватиме зміни в освітній системі, перегляд її засадничих принципів, переосмислення завдань літературної освіти школярів, які припали на період, що пройшов від часу їх опублікування.

Перелік головних вимог щодо виконання письмових робіт і перевірки зошитів з української мови та літератури й зарубіжної літератури міститься у відповідному методичному листі Міністерства освіти і науки України N 1/9-301 від 28.04.2006 року (друк див., наприклад: Вимоги до виконання письмових робіт учнів загальноосвітніх навчальних закладів і перевірки зошитів з української мови й літератури та зарубіжної літератури у 5-11 класах.// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2006. - N 3. - С. 140-142. У цьому листі, зокрема, зосереджено найважливішу інформацію про види письмових робіт з української літератури, кількість тематичних контрольних робіт, контрольних творів, кількість, призначення та особливості оформлення зошитів з предмета, їх перевірку й технологічні аспекти оцінювання тощо.

З ініціативи департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України розроблено та оприлюднено також методичні рекомендації щодо оцінювання навчальних досягнень школярів з української літератури та їх оформлення в класному журналі; ці рекомендації друкувалися у фаховій пресі словесників (див., наприклад: Методичні рекомендації щодо оформлення в класному журналі результатів навчальних досягнень з української та зарубіжної літератури учнів загальноосвітніх навчальних закладів.// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2006. - N 3. - С. 146-148; Дивослово. - 2006. - N 8. - С. 59-60 та ін.). Протягом попереднього навчального року ці документи використовувалися як рекомендації, до 2007/2008 навчального року їх буде обговорено в освітянському середовищі, доопрацьовано відповідно до висловлених зауважень, запропоновано як інструктивний документ та оприлюднено у фаховій пресі словесників. У фаховій пресі словесників друкувалися орієнтовні зразки заповнення журнальної сторінки з української літератури, які було підготовлено досвідченими спеціалістами і які вчителі (насамперед початківці) можуть використовувати у своїй роботі.

В умовах поступового переходу старшої інколи на основу профільного навчання актуально звучить проблема якісної теоретичної розробки та втілення в щоденну практику системи вивчення української літератури як профільного предмета та визначення ступеня її представленості як окремої навчальної дисципліни в профілях інших спеціалізацій. На сьогодні, на жаль, поки що відсутня цілісна концепція вивчення української літератури як профільного предмета, проте головні її складники та напрями реалізації визначити, безперечно, можна. Саме тому з ініціативи департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України було розроблено проект Концепції профільного навчання в системі літературної освіти школярів (автор проекту - кандидат педагогічних наук, доцент Миколаївського державного університету імені В.Сухомлинського, заслужений учитель України В.І.Шуляр). У концепції схарактеризовано сутність, мету й принципи організації профільного навчання української та зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах, його структуру, головні форми й методи в системі урочної та позаурочної навчальної діяльності, допрофільний рівень літературної освіти, використання міжпредметних зв'язків, своєрідність організації профільного вивчення літератури в сільській школі й інші питання. Її опрацювання допоможе вчителеві-словеснику краще зорієнтуватися в завданнях, проблематиці, головних формах та найпоширеніших моделях вивчення літератури в умовах упровадження профільного навчання й освоїти його термінологію. Опубліковано текст проекту концепції у фахових виданнях словесників (див., наприклад: Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах. - 2007. - N 4 та ін.).

Попереднє фахове орієнтування школярів 5-7 класів із предметів філологічного циклу має здійснюватися за рахунок, по-перше, активного використання варіативної частини Типового навчального плану, а по-друге, шляхом упровадження в навчальний процес системи додаткової роботи школярів з літератури (гурткова робота, проведення факультативних занять, здійснення наукових досліджень, реалізація проектів літературної тематики, проведення фольклорної та літературно-краєзнавчої практики тощо). Цікавим є досвід організації функціонування системи допрофільної підготовки (гурткової роботи) на Черкащині, здійснюваний за цілісним, методично довершеним навчально-методичним комплексом, що має схвалення до використання Міністерства освіти і науки України: Коваленко В. Поетичний гербарій: Літературно-творча студія. - Черкаси: Брама-Україна, 2006. - 256 с. У ньому пропонуються розробки занять літературно-творчої студії для старшокласників, широко ілюструються шляхи практичної реалізації їхніх творчих здібностей через поглиблене ознайомлення з правилами літературної творчості, у результаті чого посутньо змінюється сприймання й розуміння ними не тільки природи словесного мистецтва, а й розширюються можливості пошуку прийомів нової художньої інформації, що є надзвичайно важливим у творчому процесі.

У 8-9 класах ступінь використання варіативної складової навчального плану має значно зрости за рахунок впровадження факультативних курсів, що зміцнюватимуть загальнофілологічну та літературознавчу підготовку школярів, озброюватимуть їх фаховою термінологією та методикою здійснення літературознавчого дослідження. Велику роль у процесі професійної зорієнтованості школярів цього віку, у набутті ними чіткіших уявлень про майбутній фах, його специфіку та професіограму спеціаліста з цього фаху, у закладенні основ найголовніших фахових навичок відіграє й керована та спрямовувана вчителем самостійна робота школярів (науково-дослідницька діяльність, опрацювання додаткової літератури, підготовка проектів, участь у різнорівневих змаганнях тощо).

Вивчення української літератури в профільних класах старшої школи здійснюється за такими програмами:

у класах філологічного профілю (3 (+1) години на тиждень) - за програмою "Українська література. 10-11 класи: Навчальна програма для середньої загальноосвітньої школи з гуманітарним профілем./ Укладачі Г.Ф.Семенюк, В.І.Цимбалюк" (друк див., наприклад: Книга вчителя української, мови та літератури. - Х.: Торсінг плюс, 2005. С. 191-267.). Ці ж програми можуть використовуватися в гімназіях та ліцеях, де рівень підготовки та навчальні можливості школярів вищі порівняно із загальноосвітніми навчальними закладами, є змога виділити на вивчення української літератури більше навчальних годин і вчителі за рівнем свого професіоналізму зможуть забезпечити вивчення предмета на належно високому рівні (хоча самі класи визначаються як такі, що мають універсальний профіль). Програми розраховані на дещо менший часовий формат - 2 (+1) год. на тиждень, тож учителеві слід здійснювати переструктурування матеріалу або механічне збільшення кількості годин, які відводяться на вивчення певних тем;

у класах природничо-математичного профілю (1,5 години на тиждень у складі інтегрованого курсу "Література", який передбачає відведення на нього трьох навчальних годин на тиждень і пропорційне комбінування із зарубіжною літературою) - за програмою "Українська література: 10-11 класи. Програма для класів фізико-математичного, природничого, технологічного та спортивного профілів загальноосвітніх навчальних закладів із українською та російською мовою навчання./ Укладачі Р.В.Мовчан, В.Л.Федоренко" (друк див., наприклад: Українська мова й література. - 2007. - N 40 та ін.) або за програмою "Українська література. 10-11 класи: Навчальна програма для середньої загальноосвітньої школи природничо-математичного профілю./ Укладачі Г.Ф.Семенюк, В.І.Цимбалюк" (друк див., наприклад: Книга вчителя української мови та літератури. - Х.: Торсінг плюс, 2005. - С. 268-310.). Для збільшення кількості навчальних годин (у загальному підсумку до двох) на вивчення української літератури в класах цього профілю може використовуватися ресурс варіативної частини Типового навчального плану, в такому разі вивчення курсу української літератури в класах цього типу здійснюватиметься за програмами, призначеними для універсального профілю;

у класах художньо-естетичного профілю (2 години на тиждень у 10 класі, 2,5 години на тиждень вії класі) за програмою "Українська література: 10-11 класи. Програма для класів художньо-естетичного профілю з українською мовою навчання./ Укладачі Р.В.Мовчан, В.Л.Федоренко" (друк див., наприклад: Українська мова та література. - 2007. - N 40).

Вивчення української літератури як профільного предмета передбачає розширення обріїв філологічного та загальногуманітарного мислення школярів, озброєння їх методикою здійснення аналізу художнього твору за складнішими (порівняно з класами універсального профілю) схемами, вивчення літературних явищ у щонайширшому світоглядно-філософському та культурологічному контексті доби, в зіставленні з типологічне спорідненими явищами світової та національної культури, зі світовим літературним процесом.

Глибшим також при профільному вивченні курсу української літератури є й освоєння школярами теорії літератури, поетики, стилістики та ін. Більша кількість годин на вивчення предмета має пропорційно спрямовуватися на всі складники й напрями літературної освіти школярів (життєписи письменників, текстуальне вивчення творів, розвиток зв'язного мовлення, позакласне читання, виразне читання, літературу рідного краю й ін.).

За умов профільного навчання зростає також можливість учителя моделювати навчальний курс відповідно до власних методичних поглядів, вводячи додатковий матеріал або поглиблюючи методику його вивчення. Також у системі профільної освіти значно зростає обсяг самостійної навчальної діяльності школярів та урізноманітнюються її форми.

Профільне вивчення української літератури в старшій школі має ґрунтовне навчально-методичне забезпечення, яке враховує головні завдання та напрями поглибленої літературної освіти, створює чітку методичну систему вивчення літератури як профільної дисципліни в класах філологічної спеціалізації.

В умовах переорієнтування освітньої системи на розвиток особистісної сфери школяра, обов'язкового врахування в моделюванні курсу освоєння ним основ наук його здібностей, можливостей, потреб і запитів, посиленні спрямованості навчально-виховного процесу на плекання творчих здібностей і обдарувань учнівської молоді, створення умов для якнайповнішої реалізації творчого потенціалу талановитих вихованців значно зростає роль і вага роботи вчителя української літератури з філологічне обдарованими школярами. З метою піднесення на якісно вищий щабель організації та проведення роботи з філологічне обдарованими школярами в процесі вивчення української літератури з ініціативи департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України підготовлено методичні рекомендації відповідної тематики (автори - головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України Валерій Федоренко, доктор педагогічних наук, професор кафедри методики вивчення світової літератури Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова Олена Ісаєва). Рекомендації містять обґрунтування методологічних засад організації та проведення роботи зі школярами, які виявляють здібності до вивчення предметів філологічного циклу, пропонують психолого-педагогічний коментар до вибору провідних методичних форм налагодження такої роботи на уроці літератури й у позаурочній діяльності, характеризують найбільш ефективні й перспективні інноваційні напрями плекання мовно-літературних здібностей учнівської молоді (друк рекомендацій див., наприклад: Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2007. - N 3; Українська мова та література. - 2007. - N 15 та ін.).

Систему філологічної освіти як профільної має забезпечувати також впровадження в практику вивчення спецкурсів (курсів профільного доповнення) та курсів за вибором (факультативних курсів). Курси другого різновиду можуть пропонуватися не тільки учням класів філологічного профілю, але й профілів нефілологічних та негуманітарних, курси першого різновиду призначені для класів філологічного профілю, причому вивчатися можуть не тільки в класах зі спеціалізацією української філології, але й у класах зі спеціалізацією іноземної філології та комбінованими спеціалізаціями. Програми таких курсів розроблено з урахуванням актуальних завдань філологічної освіти молодих поколінь та профільної підготовки учнів середньої школи, сучасного стану літературознавства та супровідних і допоміжних дисциплін, потреб і запитів школярів, кола їхніх зацікавлень та інтересів, а також узвичаєних форм підготовки фахівців філологічної спеціалізації. Серед інших спецкурсів найперше слід згадати такі:

Спеціальний курс "Основи теорії літератури" (10-11 класи; автор Н.В.Невінчана) покликаний забезпечити засвоєння школярами головних категорій і понять літературознавства, концептуального осмислення ними суті, змісту, форми, функцій явищ художньої літератури та літературознавчих понять, вироблення вмінь аналізувати й характеризувати художній твір зі змістового й формального погляду, підготувати їх до теоретичного сприймання, осмислення, оцінювання й відображення явищ літератури, осягнення літературного процесу як цілісного потоку подій та явищ.

Спеціальний курс "Українська фольклористика" (10-11 класи; автори М.К.Дмитренко, Г.К.Дмитренко, Ю.М.Шутенко) спрямований на ознайомлення школярів із історією становлення та розвитку системи жанрів української усної народної творчості, змістовими й художніми особливостями фольклорних творів українців, на вироблення в них умінь і навичок аналізувати фольклорний твір у єдності його змісту й форми, відстежувати зв'язки між фольклором різних народів, а також розширюватиме поінформованість школярів щодо історії української фольклористики як науки, її інструментарію та найголовніших набутків.

Спеціальний курс "Шевченкознавство" (11 клас; автор В.І.Пахаренко) дасть змогу школярам філологічної спеціалізації заглибитися в унікальний світ життя та творчості Т.Г.Шевченка, значно глибше, на ґрунтовній науковій основі осягнути змістові та художні виміри його спадщини, відстежити рефлекси творчої думки Кобзаря в пізніші часи.

Факультативні курси (курси за вибором) покликані комплексно зміцнювати літературознавчу підготовку учнів класів філологічного профілю, розширювати коло їхніх зацікавлень, збільшувати їхню зорієнтованість на предмети філологічного циклу, а учням нефілологічних профілів компенсувати нестачу гуманітарної підготовки. Міністерство освіти і науки України схвалило до використання в навчальному процесі програми таких факультативних курсів:

Факультативний курс "Сучасна українська література" (10-11 класи універсального профілю; автори В.І.Пахаренко, Н.А.Пахаренко, О.І.Месевря, С.І.Січкар) вводитиме школярів у світ національного письменства останніх десятиліть, знайомитиме їх із чільними постатями українського постмодернізму та їхніми найяскравішими здобутками, формуватиме розуміння головних тенденцій сучасного літературного процесу в Україні, поглиблюватиме навички комплексного аналізу сучасного літературного твору.

Факультативний курс "Основи поетичної творчості" (10-11 класи філологічного профілю; автор Л.В.Перенчук) знайомитиме школярів із системою віршування в українській літературній традиції та особливостями форми поетичного твору, сприятиме виробленню в них умінь здійснювати різноаспектний аналіз поетичного твору, створюватиме належні умови для реалізації їхніх здібностей в царині поетичної творчості.

Факультативний курс "Аналіз ліричного твору" (автор А.В.Ткач) розрахований на вивчення у 8-9 класах та покликаний допомогти учням ґрунтовно й усебічно зрозуміти технологію поетичного мистецтва, поглиблено засвоїти закони версифікації, реалізувати власні літературні здібності.

Факультативний курс "Сонет в історії української та світової літератури" (10 клас філологічного профілю; автор В.Л.Федоренко) сприятиме глибшому ознайомленню школярів із сонетом, особливостями його змісту й форми, історією цього популярного поетичного жанру у світовому та українському письменстві, на прикладі найцікавіших зразків знайомитиме з вершинними здобутками цього жанру.

Факультативний курс "Українська усна народна творчість" (7-11 класи; автори М.К.Дмитренко, Г.К.Дмитренко, Ю.М.Шутенко) вводитиме школярів у світ національного фольклору, знайомитиме з особливостями цього різновиду художньої творчості, ідейно-художнім багатством кращих фольклорних зразків.

Факультативний курс "Українська еміграційна література XX століття" (11 клас універсального профілю; автор Г.Чирко) передбачає ознайомлення школярів з кращими надбаннями українського письменства за кордоном, пропонує комплексне вивчення.

Факультативний курс "Література української діаспори" (10-11 класи філологічного профілю; автор В.Терехов) знайомитиме школярів із українським літературним процесом поза межами нашої землі, його етапами, кращими літературними надбаннями українців із різних країн світу, чільними представниками діаспорної прози, поезії, драматургії.

Факультативний курс "Українська сатирично-гумористична література" (10-11 класи універсального профілю; автор О.В.Ящук) сприятиме кращій зорієнтованості школярів у становленні та розвитку гумористично-сатиричної традиції в українському письменстві, ідейно-художніх особливостях українського гумору, творчості його найцікавіших представників.

Факультативний курс "Українська постмодерна література" (автор Г.Л.Бійчук), пропонований для вивчення протягом двох років (10-11 класи філологічного профілю) і розрахований на 35 годин за рік (1 година на тиждень), знайомитиме старшокласників із сучасним українським письменством (від 90-х років до сьогодення), світоглядними, художніми та стильовими орієнтирами літераторів нашого часу, специфікою постмодерного світосприйняття, специфіку змісту та форми його виявів, прищеплюватиме вміння аналізувати літературні явища цього періоду із застосуванням найновіших методик.

Деякі між згаданими програмами друкувалися у фаховій періодиці (див., наприклад: Пахаренко В.І., Пахаренко Н.А., Месевря О.І., Січкар С.І. Сучасна українська література. Програма факультативного курсу для 10-11 класів універсального профілю.// Українська мова та література. - 2007. - N 2-4. - С. 3-31; Дмитренко М., Дмитренко Г., Шутенко Ю. Український фольклор/ програма спеціального курсу для 10-11 класів філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів.// Дивослово. - 2006. - N 10. - С. 24-34; Дивослово. - 2006. - N 11. - С. 19-28 та ін.). Частина поміж ними ввійшла до складу збірника: Українська мова й література. Програми факультативних та спеціальних курсів: 7-11 класи./ Випуск 1. - К.: Редакція журналу "Дивослово", 2007. - 252 с. У середині 2007 року видавництво "Шкільний світ" здійснить видрук нового збірника програм факультативних та спеціальних курсів з літератури.

Деякі факультативні курси та спецкурси мають повне навчально-методичне забезпечення (див., наприклад: Невінчана Н.В. Теорія літератури в школі: У двох частинах. - К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2004; Ткач А.В. Аналіз ліричного твору. - Чернівці, 2006. - 40 с. та ін.). Деякі програми забезпечуються також науковою літературою та посібниками хрестоматійного типу.

Маючи нагоду вибрати з цілого ряду пропонованих програм профільного доповнення курсу української літератури, вчитель-словесник зможе узгоджувати додаткову роботу щодо набуття дітьми попередніх уявлень про свій майбутній фах із власними професійними можливостями, із можливостями, запитами та інтересами самих учнів, із науково-методичною концепцією навчального закладу та його матеріально-технологічними можливостями.

У вечірніх (змінних) загальноосвітніх навчальних закладах українська література вивчатиметься за програмою: Українська література: 6-12 класи. Програми для вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання./ Автори Р.В.Мовчан, Н.В.Левчик, О.А.Камінчук, М.П.Бондар, М.М.Сулима, В.Л.Федоренко/. Програми з філологічних та суспільно-гуманітарних дисциплін для вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів: 6-12 класи. - К.: Педагогічна преса, 2006. - С. 81-196.

В умовах поступового впровадження цілісної системи зовнішнього оцінювання навчальних досягнень школярів, головною формою якого є тестування, слід пожвавити використання в процесі вивчення української літератури тестових технологій, що допомагають об'єктивно визначати рівень знань школярів з літератури, сформованість у них відповідних умінь і навичок. Переваги тестування над іншими формами контролю навчальних досягнень учнів полягають передовсім у тому, що за їхньою допомогою знімається емоційне напруження школярів, характерне для проведення контрольних робіт, рівень володіння теоретичним та фактичним матеріалом перевіряється швидше, ніж при використанні традиційних методичних форм контролю, самий процес перевірки великою мірою об'єктивізується та спрощується у своїй процедурі, що дає змогу вивільнити час для його ефективнішого використання.

На сьогодні універсальної, стандартизованої моделі тестування з української літератури, яка б допомогла всебічно й об'єктивно оцінити навчальні досягнення школярів з цього предмета, поки що не розроблено, тому вчителі можуть використовувати якісні розробки тестових завдань, які друкуються у фахових виданнях словесників або виходять окремими збірниками, що мають схвалення науково-методичної комісії Міністерства освіти і науки України. Можливим є й використання вчителями-словесниками самостійно розроблених тестових зразків за умови, що ці завдання відповідають головним вимогам до методичних матеріалів такого типу.

Тестові завдання з української літератури, як і з будь-якого іншого предмета шкільного курсу, мають свою специфіку. На жаль, поки що вони не вкорінилися в методичну систему вивчення літератури, тож виникає потреба їх більшої популяризації. З цією метою з ініціативи департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України розроблено методичні рекомендації щодо використання тестових технологій у процесі вивчення української та зарубіжної літератури (автори - головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України В.Л.Федоренко, заступник директора з науково-методичної роботи гімназії "Києво-Могилянський колегіум", заслужений учитель України Н.В.Невінчана). Рекомендації містять характеристику головних засад, принципів, форм і методів використання тестових технологій, стислу інформацію про різновиди тестових завдань з літератури, їхнє призначення та доцільність, особливості структури, прийоми використання на уроках різних типів. Ці методичні рекомендації друкуватимуться у фаховій пресі словесників до початку навчального року.

Використовуючи тестові технології в процесі вивчення української літератури, учитель, проте, має пам'ятати, що літературна освіта не повинна обмежуватися самим лишень тестуванням - актуальними для вивчення української літератури залишаються всі напрями роботи, тож; згортати ці напрями або послаблювати їх інтенсивність ніяк не можна. Самостійний текстуальний аналіз художнього твору за одним чи кількома методами, осмислення літературних зразків школярами, формулювання власної оцінки виучуваних творів, характеристика їхніх змістових та мовностильових особливостей не можуть відсуватися на задній план, а повинні підпорядковувати собі всі інші дидактичні модуси, зокрема й тестування як форму контролю навчальних досягнень школярів з української літератури.

Одним із важливих шляхів оновлення методичної системи вивчення української літератури в загальноосвітній школі слід визнати збільшення обсягів та урізноманітнення форм використання сучасних інформаційних технологій, які сприяють зацікавленню школярів вивченням цього предмета, роблять урок методично змістовнішим та розмаїтішим, дають більше можливостей для самостійної роботи учнів, економлять час учителя, який відводиться на підготовку до заняття. Такі програми слід добирати з урахуванням технічної забезпеченості школи, зорієнтованості учнів у технічних засобах навчання. Нині на методичному ринку України пропонується чимало технічних засобів, які значно розширюють можливості подання навчального матеріалу з літератури, посилюють мотивацію навчальної діяльності, активно залучають учнів до вивчення українського письменства, розширюють коло завдань, які можуть ефективно вирішуватися в навчальному процесі. Тож сучасному вчителеві української мови та літератури слід постійно розвивати власну техніко-технологічну культуру, аби його праця була ефективною, відповідною вимогам часу, а його вихованці могли якісно працювати з використанням найновіших навчальних засобів.

Одним із перших програмових засобів навчання з української літератури, що мають схвалення Міністерства освіти і науки України, є посібник для 11 класу, підготовлений у співпраці з технічною фірмою "Квазар-Мікро Техно" старшим науковим співробітником лабораторії мовно-літературної освіти Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України Галиною Бійчук. У посібнику, з використанням різних видів мистецтв (музика, малярство, кіно, театр, декламація) та різних методичних прийомів (опрацювання матеріалу підручника, виконання тестових завдань, самостійна та групова робота школярів тощо), вибудовується струнка, багата формами система опрацювання програмового матеріалу з української літератури. Аналогічні посібники готуються й для 9 та 10 класів.

Серед інших технічних засобів навчання особливу увагу слід звернути на продукцію, підготовлену видавничими структурами Всеукраїнського товариства "Просвіта". Ця продукція відзначається високим рівнем розробки, універсальністю й багатством представленого в ній матеріалу, легкістю й приступністю у використанні. Це насамперед компакт-диски та аудіокасети "Етнічна музика України" (14 частин), де зібрано зразки автентичного фольклору з різних куточків України і які збагатять інформаційне тло уроків вивчення української усної народної творчості; "Перлини української культури" (5 частин), де охоплено кращі надбання українського образотворчого та музичного мистецтва, представлено найвизначніші пам'ятки архітектури та історії України; компакт-диск "Т.Шевченко. Кобзар", який містить багатий тематичний матеріал із життя та творчості видатного поета й митця, у різноманітних формах знайомить школярів із його спадщиною; компакт-диски "Українські народні казки", серія навчально-ігрових програм "Дитяча колекція", комп'ютерні ігри україністичної тематики тощо.

Ефективно може використовуватися в процесі вивчення української літератури "Аудіо бібліотека української літератури" (Донецьк, 2006; автор проекту І.Г.Данилюк), яка об'єднує озвучені тексти фольклору української класики, наприклад: "Українські народні казки", "У неділю рано зілля копала" О.Кобилянської, "Дорогою ціною" М.Коцюбинського та ін.

Активніше слід використовувати в процесі вивчення української літератури й можливості Інтернету, де представлено чимало сайтів, наповнених зразками класичної та сучасної української літератури, наприклад:

pysar.tripod.com /"Бібліотека Кошового писаря" - класична українська література/;

www.poetryclub.com.ua /"Клуб поезії" - сучасна поезія світу, критичні матеріали про літераторів/;

poetry.uazone.net /"Поетика" - українська поезія та фольклор, тексти сучасних пісень, переклади світової поетичної класики/;

books.ms.km.ua /Бібліотека української літератури" - твори репресованих українських письменників/;

www.lib.proza.com.ua /"Бібліотека сучасної української літератури" - твори сучасних українських і зарубіжних авторів/;

litopys.narod.net /"Ізборник" - бібліотека давньоукраїнського письменства, оригінали творів, переклади, коментарі, історичні відомості/;

www.nbuv.gov.ua/tb/ukr.html /"Українська класика, рукописи, стародруки" - зібрання творів українського письменства від найдавніших часів до початку XX століття/ та ін.

Значну навчально-пізнавальну цінність для урочної й позаурочної роботи школярів мають сайти з певними методичними матеріалами з різних галузей літературознавчої науки, наприклад:

www.ukrcenter.com /"Український центр" - твори українських та зарубіжних авторів, фольклорні зразки, наукові праці з царини україністики/;

litbook.by.ru /"Літературна Інтернет-бібліотека школяра" - зібрання творів українських та зарубіжних письменників, біографічні та критичні матеріали про них, реферати, додаткова інформація/;

ukrlit.kma.mk.ua /"Сучасна українська література" - твори сучасних авторів та літературознавчі матеріали про них/ та ін.

Яскраво забарвити інформаційне тло уроків української літератури, забезпечити вивчення художнього твору в щонайширшому мистецькому контексті шляхом використання ілюстративного матеріалу та ознайомити школярів із найціннішими здобутками класичної та сучасної національної культури можна за допомогою сайтів культурологічного наповнення (див., наприклад:

users.i.corn.ua/museum/museuni_U.html - Музей культурної спадщини; www.ukr-museuni.nm.ru - Віртуальний музей "Народне мистецтво України"; www.park.kiev. ua/u'people/artists/shevchenko/index.html - Музей Тараса Григоровича Шевченка;

www.book.courier.com.ua /"Бібліотека української літератури в Москві" - унікальне зібрання літератури з історії, мистецтвознавства, мовознавства, теології та інших гуманітарних наук, художні твори українською та іншими мовами, журнали, ноти, репродукції мистецьких творів, аудіо- та відеозаписи, рукописний фонд та інші матеріали/ та ін.

Цікавий літературно-критичний матеріал та тексти художніх творів учитель-словесник може знайти на сайтах популярних фахових часописів, наприклад:

www.book-courier.com.ua - "Книжковий кур'єр";

www.elitprofi.com.ua/gazeta - "Книжник-ревю";

www.krytyka.kiev.ua - "Критика" та ін.

Нині вже важко й уявити сучасний урок літератури без залучення потужних можливостей Інтернет-ресурсів, використання яких сприяє формуванню справді сучасного читача, озброєного найновішими технологіями пошуку, одержання та використання пізнавальної інформації. Також використання можливостей Інтернету сприяє розвиткові вольової сфери учнівської молоді, збільшує її пізнавальну активність та зацікавленість інтелектуальною діяльністю та стимулює мотивацію до вивчення художньої літератури, вагому роль відіграють ці новітні технологічні засоби й в осучасненні навчально-виховного процесу, у піднесенні рівня фахової майстерності й науково-методичної культури вчительської праці.

Своєрідність української (рідної) мови як навчального предмета полягає насамперед у тому, що вона реалізує дві важливі соціально-буттєві функції розвитку школяра, його навчання та виховання - функцію пізнання і налагодження комунікації з суспільством та функцію забезпечення інтелектуального, духовно-морального та емоційного планів формування особистості. Завдяки рідній мові дитина пізнає, осмислює та сприймає світ, знайомиться з усіма галузями життєдіяльності свого народу, засвоює його духовні та душевні якості, риси характеру, особливості психоустрою. Насамперед мова програмує національну ідентичність дитини, формує її національну свідомість, сприяє національному самоототожненню. Таким чином, рідна мова є основою становлення пізнавальної сфери особистості, забезпечує розвиток її інтелекту, сприяє виробленню й подальшому вдосконаленню понятійного апарату.

Також першорядна роль рідної мови в процесі становлення та розвитку особистості проявляється в тому, що вона слугує головним засобом налагодження її взаємодії з іншими людьми, із суспільством. Особливо роль вивчення української мови зростає в наш час, коли її функції розширюються і на неї покладається важливе завдання консолідації нації, витворення та об'єднання українського суспільства, прилучення якнайбільшої кількості наших співгромадян до колосальних багатств рідного слова та до виявлених у ньому національної духовності, моралі й культури. Це й зумовлює специфіку вивчення рідної мови в середній школі, вибудовує своєрідну систему завдань, які постають перед учителем-мовником. Головне завдання вивчення української мови з цього погляду - підготовка мовно грамотної людини з високим рівнем комунікативної компетентності, що ґрунтується на системі знань про мову, її граматичну будову, самобутньої мовної особистості, яка має значний словниковий запас, засвоїла головні норми літературного мовлення, здатна вільно виражати свої думки та почування в усній і писемній формі, у будь-якому стилі та жанрі, що якнайкраще відповідають ситуації спілкування; також рідна мова формує високий рівень духовності й інтелекту людини, у свідомо-практичній мовленнєвій діяльності формує її світогляд, свідомість і психотип. Саме тому вивчення рідної мови в школі має спрямовуватися на доглибинне освоєння молодими поколіннями мелодики звучання, граматичної будови та лексико-фразеологічного багатства рідної мови, на вироблення в них умінь бездоганно й високомайстерно послуговуватися рідним словом. Його слід вибудовувати з урахуванням цих методологічних та загальнодидактичних особливостей української мови як навчального предмета, тобто передбачати співвідношення засвоєння мовного матеріалу та мовленнєвої діяльності школярів із перевагою саме мовленнєвої практики, вироблення у дітей мовленнєвої компетентності як комплексної якості особистості, що проявляється в умінні вести діалог, сприймати й будувати висловлювання різних видів, типів, стилів і жанрів.

Цими чинниками й зумовлюється докорінна перебудова навчального процесу, передовсім змісту та структури уроків рідної мови й системи розвитку зв'язного мовлення, переорієнтування їх з урахуванням гострої потреби комунікативно-діяльнісної спрямованості мовної освіти, що виявляється в усіх класах і потребує від учителя-мовника значного переорієнтування щодо визначення методологічних засад курсу та добору методик його вивчення в школі.

Важливою особливістю вивчення української (рідної) мови в наступному навчальному році буде одночасне використання кількох програм із цього предмета. У 2007/2008 навчальному році вивчення української (рідної) мови у 5-7 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України (лист N 1/11-6611 від 23.12.2004 року): Українська (рідна) мова. 5-12 класи./ Автори Г.Т.Шелехова, В.І.Тихоша, А.М.Корольчук, В.І.Новосьолова, Я.І.Остаф. За редакцією Л.В.Скуратівського. - К.; Ірпінь: Перун, 2005. - 176 с.

У 2007/2008 навчальному році вивчення української (рідної) мови у 8-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за однією з двох програм, затверджених Міністерством освіти і науки України:

Рідна мова. 5-11 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів./ Автори Л.В.Скуратівський, Г.Т.Шелехова, В.І.Новосьолова. - К.: Шкільний світ, 2001.

Рідна мова: 5-11 клас. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів./ Автор І.П.Ющук. - К.: Освіта, 2003.

Обидві програми, розраховані на реалізацію в одинадцятирічній школі, мають підручникове забезпечення майже в усіх класах.

Учителеві, який працює у 8-11 класах, тобто за програмами одинадцятирічної школи, доцільно ознайомитися зі змістом та структурою програми для дванадцятирічного навчання, оскільки її розроблено з урахуванням змін, які відбулися в освітній філософії останнім часом, головних напрямів оновлення шкільної системи та стану сучасної лінгводидактики.

Нова програма з української (рідної) мови, розрахована на використання у дванадцятирічній школі, має спільні й відмінні риси порівняно з попередніми: спільною є диференціація програмового змісту на чотири змістові лінії; водночас у кожній із змістових ліній є відмінності, які відрізняють їх у новій і попередній програмах і визначають тенденції змін у змісті програм і в процесі його засвоєння, у методиці вивчення шкільного курсу української (рідної) мови. Ці тенденції виявляються насамперед у тому, що мовна змістова лінія залишається основоположною за кількістю навчальних годин, які відводяться на її вивчення. Це зумовлюється тим, що лише системні знання про українську мову, які учні здобувають в основній школі, стають надійною базою для формування правописних умінь і навичок, а також: для формування загальної мовної компетенції особистості, потрібної не лише на час навчання в школі, але й для стратегії вдосконалення власного мовлення упродовж усього життя.

З метою посилення розвивального впливу системних знань про мову на мовлення учнів, а також для подолання недоліків лінійного викладу мовних відомостей до нової програми уведено новий структурний елемент - внутрішньопредметні зв'язки вивчення кожної навчальної теми з лексикою, фразеологією, пареміями, морфологією і синтаксисом, культурою мовлення і стилістикою, а також текстом. Їх реалізація передбачає систематичне збагачення словника учнів лексико-фразеологічними одиницями, вдосконалення граматичного ладу їхнього мовлення, піднесення майстерності користування мовними засобами, краще оволодіння текстотворчими вміннями. Завдяки цьому мовна змістова лінія за своїм функціональним призначенням зближується з мовленнєвою, що сприяє досягненню основної мети вивчення української мови в загальноосвітній школі - забезпечення належного рівня комунікативної компетенції особистості.

Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів зумовлює потребу процес вивчення кожної з тем курсу рідної мови розподіляти на три етапи:

1) мотиваційний, коли вчитель пояснює, задля чого вивчається певна тема, які знання мають бути засвоєні, які вміння і навички сформовані, і цей етап не варто недооцінювати;

2) операційно-пізнавальний - основний етап, у процесі якого досягаються поставлені навчальні, розвивальні і виховні цілі й ведеться підготовка до завершального етапу;

3) контрольно-оцінний, яким завершується вивчення теми і одержуються об'єктивні дані про якість її засвоєння кожним учнем під час написання диктанту чи проведення тестової перевірки знань, умінь і навичок учнів. Задля оптимізації цього завершального етапу проводиться вивчення передового педагогічного досвіду з цього питання, який буде узагальнено і видано до початку нового навчального року у спеціальному методичному листі.

Зазначені дві змістові лінії (мовна й мовленнєва) є основними, які визначають безпосередній предмет навчання, його структуру, супроводжуються вимогами до навчальних досягнень учнів, кількістю годин, що виділяються на їх засвоєння, а дві інші (соціокультурна і діяльнісна) є допоміжними, спільними з іншими навчальними предметами, але не менш важливими, бо неможливо оволодіти культурою мовлення, не опанувавши основами національної і загальнолюдської культури, а також не виробивши рис культури мислення.

Вимоги до засвоєння змісту мовленнєвої і мовної змістових ліній є спеціальними. Саме вони містять критерії, за якими визначається рівень навчальних досягнень учнів із предмета. А вимоги до соціокультурної і діяльнісної змістових ліній мають загальний характер, що підпорядковується освітнім завданням перших двох змістових ліній, тому їх виконання контролюється опосередковано, через вимоги до засвоєння мовного і мовленнєвого компонентів змісту програми. Водночас володіння цими загальними вміннями й навичками є важливою умовою формування спеціальних компетенцій (мовної, мовленнєвої, комунікативної), умовою та показником загального особистісного розвитку учня.

Взаємозв'язок змістових ліній програми забезпечується завдяки визначенню двох тем, зв'язок між якими має бути якнайтісніший. Зокрема, поряд із мовною темою, яка вивчається протягом кількох уроків, зазначається соціокультурна, розрахована здебільшого на таку ж кількість навчальних годин. Мінімальним об'єктом дослідження стає система текстів, об'єднаних спільною темою, що вивчаються з кількох основних поглядів. При цьому вивчення мовної і соціокультурної тем може реалізуватися в кількох варіантах.

Перший варіант передбачає, що на кожному з кількох уроків учні знайомляться з текстом (чи текстами), в якому представлений один із аспектів соціокультурної теми, виявляють і вивчають у ньому мовні явища, пов'язані з мовною темою, а також знаходять у ньому незнайомі слова, фразеологізми, з'ясовуючи їх значення, поповнюючи свій лексико-фразеологічний запас, засвоюють пов'язані із обраною темою українські прислів'я, приказки, а також афоризми відомих культурних, політичних діячів України та інших країн світу.

Таким чином на кожному з уроків паралельно опрацьовуються мовна і соціокультурна теми, здійснюється робота над збагаченням мовлення учнів, над запобіганням лексичним, стилістичним, граматичним та іншим помилкам шляхом їх знаходження і усунення, що сприяє вдосконаленню мовленнєвої культури, а в кінці уроку одне з диференційованих за рівнем складності завдань передбачає виконання творчого завдання, в результаті якого складається невеликий за обсягом усний чи письмовий текст.

У кінці вивчення логічно завершеної мовної теми учні, підготувавшись упродовж кількох уроків до висвітлення соціокультурної теми, пишуть твір або готують усний виступ, що передбачає розв'язання певної проблеми, яка стосується котрогось із понять ієрархії вартостей - абсолютних, національних, громадянських, родинних чи особистісних. При цьому позитивним елементом уважається демонстрація у творі чи виступі засвоєних під час опрацювання логічно завершеної теми понять, мовних норм, лексико-фразеологічних одиниць, граматичних засобів тощо.

Варіант другий відрізняється від першого тим, що під час вивчення теми, розрахованої на 6-8 навчальних годин, на першому уроці вся увага звертається на ознайомлення лише з темою мовної змістової лінії з допомогою опорного конспекту, який відображає всі поняття і взаємозв'язки між ними чи правила теми. На наступних уроках первинне ознайомлення поглиблюється й закріплюється: робляться спостереження за вживанням вивченого у мовленні, виконуються вправи із стилістики і культури мовлення, проводиться підготовка до контрольної роботи. Паралельно учні знайомляться з певною соціокультурною темою, виявляють у ній проблему, збагачують своє мовлення мовними засобами, а на завершення виконують контрольну роботу комплексного характеру: пишуть диктант або проходять тестову перевірку, а також; готують усний виступ, щоб взяти участь у диспуті, або пишуть творчу роботу, в якій намагаються розв'язати поставлену соціокультурну проблему.

Третій варіант подібний до першого за послідовністю вивчення теми мовної змістової лінії і відрізняється від нього тим, що об'єктом спостережень за функціонуванням мовного явища обираються уривки з тексту літературного твору, який вивчається одночасно на уроці української літератури. У такий спосіб здійснюється цілісна робота з розвитку мовлення учнів на уроках з обох навчальних предметів. Це дає змогу учителям-словесникам ґрунтовніше підготувати учнів до усної чи письмової роботи творчого характеру, глибше ознайомивши з її проблемою, яку вони мають розв'язати, заощадити навчальний час, успішніше збагачувати їхнє мовлення лексико-фразеологічними і граматичними засобами. Окрім того виховний вплив творчої роботи школярів, зміст якої перегукується з проблематикою літературного твору, буде потужнішим, оскільки такий зміст буде осмисленішим і не останню роль тут відіграє естетичний вплив твору письменника.

У процесі реалізації соціокультурної змістової лінії актуальною залишається проблема національної самоідентифікації учнів, формування у них патріотизму, духовної культури, пов'язаних із вибором мови спілкування. Її розв'язання має здійснюватися шляхом засвоєння під час вивчення української мови й літератури та інших навчальних предметів національних, громадських, родинних та особистих цінностей, національних традицій, особливостей ментальності, виявлених в українській культурі.

У новій програмі послідовніше упроваджується комунікативно-діяльнісний принцип навчання мови, який передбачає, зокрема, широке застосування інтерактивних методів навчання, оптимальне поєднання фронтальної, групової та індивідуальної форм організації навчального процесу.

У формуванні розвитку мовленнєвих умінь і навичок передбачається послідовніша робота над удосконаленням аудіювання (слухання-розуміння), шляхом використання спеціально підготовлених, цілеспрямованих (навчальних і контрольних) завдань з розвитку умінь слухати, розуміти, аналізувати й оцінювати усне висловлювання (його зміст, особливості побудови й мовного оформлення тощо), добору з прослуханої інформації тих її елементів, що потрібні для розв'язання комунікативних завдань.

Посилюється увага до вдосконалення говоріння, формування й розвитку вмінь та навичок монологічного і діалогічного мовлення як на спеціальних уроках, так і на уроках засвоєння мовної системи. Особливої уваги потребує навчання школярів діалогічного мовлення, зокрема, важливо вчити учнів вести діалог-бесіду на будь-яку актуальну тему, що її висуває життя. Для нього треба цілеспрямовано формувати такі вміння: а) добирати основну інформацію в процесі читання; б) формулювати власну думку з певної проблеми; в) обстоювати, аргументувати власні погляди; г) ставити проблемні запитання; д) володіти технікою уточнювальних запитань, доповнень; е) швидко переходити з теми на тему; ж) дотримуватися норм українського мовленнєвого етикету тощо.

Одним із можливих і досить ефективних способів формування вмінь вести бесіду є розігрування діалогів на основі змісту вивчених літературних творів. Учням можна пропонувати розігрувати діалоги не лише в ролях персонажів одного твору і визначеного автором сюжету, але й персонажів різних творів, можливих, хоч і не здійснених їх сюжетних варіантів, а також діалоги героїв літературних творів, які долають часові відстані і стають співрозмовниками на уроках мови і літератури. Це сприятиме розвиткові уяви, творчих здібностей школярів, посиленню інтересу як до мови, так і до літератури, а також; відіграватиме істотну виховну роль.

Істотне місце займатиме робота з читання, спрямована на вироблення навичок виразного читання вголос, що передбачає його інтонаційну правильність, достатню швидкість, уміння виражати з допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, авторського задуму та ін. У цьому аспекті необхідна єдина послідовна система роботи як на уроках мови, так і літератури, тобто мають реалізуватися елементи інтеграції двох навчальних предметів.

Важливим аспектом навчання мови є формування навичок читання мовчки, практичне ознайомлення з його різновидами (ознайомлювальним, вивчальним, переглядовим). Школярі повинні навчитися читати мовчки незнайомий текст швидше, ніж уголос, розуміти і запам'ятовувати після одного прочитання його фактичний зміст, логічні відношення, закладені в тексті, розуміти його основну думку, позицію автора, сприймати зображувально-виражальні засоби прочитаного твору. Щоб виробити вміння відбирати смислову інформацію з прочитаних навчальних текстів, доцільно використовувати комплекс вправ з мовленнєвою спрямованістю, наприклад: визначити тему тексту; виділити в тексті головне і другорядне; поділити текст на закінчені змістові частини; знайти в тексті ключові речення; дібрати заголовки до виділених змістових частин; поставити запитання до окремих висловлювань; визначити основну думку кожного висловлювання; у кожному мікровисловлюванні виділити речення, яке максимально передає його зміст; виділити основні композиційні частини тексту; визначити проблемне запитання, яке постає на основі аналізу змісту тексту; сформулювати запитання до кожної змістової частини; скласти план і оформити його питальними, розповідними або називними реченнями та ін.

Удосконалюючи навички читання, учитель повинен поступово підводити учнів до розуміння того, що для кращого засвоєння інформації, для результативної роботи над матеріалом недостатньо лише прочитати текст. Усвідомлення, запам'ятовування значно покращиться, якщо використовувати план, тези, виписки, конспект. Формування в учнів уміння складати план, тези, конспект забезпечує певною мірою реалізацію діяльнісної змістової лінії чинної програми з рідної мови, зокрема школярі вчаться проводити аналіз і синтез, абстрагувати й узагальнювати, конкретизувати, розмежовувати головне і другорядне тощо.

Навчання рідної мови передбачає подальший розвиток навичок письма, написання робіт творчого характеру, серед яких усні й письмові перекази і твори різних типів, стилів і жанрів мовлення. При цьому оцінюється зміст і мовне оформлення (грамотність). Перекази і твори виступають як підготовчі вправи до оволодіння учнями важливими жанрами мовлення (конспект, реферат, доповідь, виступ на зборах, під час дискусії, рецензія тощо). Для активізації мовленнєвої діяльності школярів згідно із соціокультурною змістовою лінією передбачено надавати перевагу таким темам для створення самостійних висловлювань, які були б пов'язані з життєвим досвідом учнів, зацікавлювали б їх, викликали інтерес, прагнення поділитися думками, зближували реальну й навчальну мовленнєву діяльність, мали б виразне виховне спрямування тощо.

Заняття з української мови треба будувати так, щоб кожен із видів робіт виконував свою роль у формуванні певного комунікативного вміння, щоб учні успішно оволодівали і монологічним, і діалогічним мовленням, спираючись на знання про текст, стилі, типи, жанри мовлення, ситуацію спілкування, набували культури мовлення.

У вечірніх (змінних) загальноосвітніх навчальних закладах українська мова вивчатиметься за програмою: Українська мова: 6-12 класи. Програми для вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів./ Автори Л.В.Скуратівський, Г.Т.Шелехова, В.Л.Федоренко та ін./ Програми з філологічних та суспільно-гуманітарних дисциплін для вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів: 6-12 класи. - К.: Педагогічна преса, 2006. - С. 3-80.

Час, який відводиться на вивчення української (рідної) мови в кожному класі, зазначається в чинних програмах. В умовах значного скорочення навчальних годин, які виділяються на вивчення української (рідної) мови, й одночасного ускладнення її шкільного курсу, зростання вимог до знань і вмінь учнів та побільшення завдань, які покладаються на словесника, учителям для якісного освоєння учнями програми та вироблення передбачених Державним стандартом умінь і навичок слід більше використовувати ресурс варіативної частини навчального плану та можливість поділу класів на групи, гарантовану законодавче й забезпечувану кадрове та фінансове (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 року N 128 "Про затвердження Нормативів наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), груп подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та Порядку поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах", додаток 2, пп. 2, 5, 11; друк див., наприклад: "Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України". - 2002. - N 8. - С. 3-6.).

Особливої уваги потребує питання про вивчення української мови в п'ятому, шостому та сьомому класах дванадцятирічної школи з огляду на об'єктивні труднощі впровадження в освітній процес інноваційної за своїми змістом та формою програми та використання в навчальному процесі нових, іще не апробованих підручників.

Однією з важливих передумов якісної роботи вчителя є його зорієнтованість у навчальній літературі з предмета й уміння дібрати та ефективно використати її зразки, вибудувати цілісну систему роботи учнів із підручником на уроці та позаурочно відповідно до головних методолого-методичних принципів, закладених у ній. Вивчення української мови як рідної у 2007/2008 навчальному році здійснюватиметься у п'ятому класі за підручниками:

О.П.Глазова, Ю.Б.Кузнецов. Рідна мова. Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Освіта України, 2005. - 288 с.

С.Я.Єрмоленко, В.Т.Сичова. Рідна мова. Підручник для 5-го класу. - К.: Грамота, 2005. - 240 с.

О.В.Заболотний, В.В.Заболотний. Рідна мова: Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Навчальна книга, 2005. - 287 с.

Пентилюк М.І., Гайдаєнко І.В., Ляшкевич А.І., Омельчук С.А. Рідна мова: Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Освіта, 2006. - 272 с.

Кожна з цих навчальних книжок є самобутнім зразком підручникотворення, неповторна у своєму змісті та своїй структурі й відмінна оформленням, оскільки спирається на самобутню дидактичну концепцію, реалізує комплекс оригінальних методичних ідей. Ці підручники розроблено з урахуванням найголовніших сучасних тенденцій у вітчизняній лінгводидактиці, з опертям на найновіші здобутки науки й культури, відповідно до освітніх стандартів та чинної програми. Змістом наведених лінгвістичних та культурологічних відомостей, системою вправ на закріплення знань, формування мовленнєвих умінь і навичок, апаратом організації роботи (запитання й завдання), ілюстративними та довідковими матеріалами ці підручники сприяють формуванню мовної особистості школяра, виробленню в нього основ володіння рідною мовою, які розвиватимуться, збагачуватимуться та поліпшуватимуться в процесі подальшого навчання. Вагому представленість у згаданих підручниках мають українознавчий аспект вивчення мови, її інтегрування з іншими навчальними дисциплінами, особистісна зорієнтованість навчання, виявлені в доборі текстів та іншого лінгвістичного матеріалу відповідної тематики. Учитель-словесник відповідно до власних педагогічних поглядів та професійних можливостей і відповідно до специфіки закладу освіти та навчальних можливостей школярів добирає один із затверджених Міністерством освіти і науки України підручників для безпосередньої роботи зі школярами.

Більшість підручників з української (рідної) мови, рекомендованих Міністерством освіти і науки України до використання в п'ятому класі, супроводжуються навчально-методичними комплектами, у яких у конкретних методичних формах реалізовано головні дидактичні принципи, відображені в підручниках. Використання цих комплектів допоможе вчителеві повніше реалізувати закладені в програмовій та підручниковій літературі методологічні принципи й методичні ідеї, вдосконалити й урізноманітнити систему опрацювання матеріалу, піднести рівень своєї фахової діяльності на якісно вищий щабель.

Так, наприклад, підручник з рідної мови для п'ятого класу О.П.Глазової та Ю.Б.Кузнецова доповнюється універсальним посібником для вчителя цих авторів (Глазова О.П., Кузнецов Ю.Б. Уроки рідної мови в 5 класі. - К.: Освіта України, 2005. - 224 с.; 2-е видання - 2006. - 416 с.), у якому вміщено орієнтовне календарно-тематичне планування, плани-конспекти уроків, завдання для тематичних атестацій, тексти для навчальних та контрольних форм роботи, зразки роздаткового матеріалу, ґрунтовні методичні рекомендації щодо використання сучасних методик роботи з підручником. Розвиток зв'язного мовлення школярів, які навчаються за підручником згаданих авторів, доцільно здійснювати за посібником: Глазова О.П. Кольорове слово. Зведений комплект з розвитку зв'язного мовлення. 5 клас. - Х.: Веста, 2005. - 112 с. У посібнику на високому рівні методичної культури й відповідно до головних вимог щодо реалізації мовленнєвої змістової лінії чинної програми до всіх навчальних занять з розвитку зв'язного мовлення п'ятикласників підготовлено теоретичний та дидактичний матеріал, який вибудовується в струнку й оригінальну систему вироблення мовленнєвих навичок учнів шляхом виконання вправ і різноманітних творчих завдань. Комплект супроводжується посібником для вчителя, де розроблено конспекти уроків з розвитку зв'язного мовлення: Глазова О.П. Кольорове слово. Посібник для вчителя. 5 клас: Додаток до зведеного комплекту з розвитку зв'язного мовлення. - Х.: Веста, 2005. - 48 с.

Приблизно таке саме змістове наповнення має та подібне функціональне навантаження виконує навчально-методичний комплект, який супроводжує підручник з рідної мови авторів С.Я.Єрмоленко та В.Т.Сичової. Цей комплект утворюють такі видання: Ожигова О.В. Рідна мова. Книга для вчителя: календарне планування та розробки уроків. 5 клас. - К.: Грамота, 2005. - 272 с.; Коваленко Л.Т. Рідна мова. 5 клас: Тематичне оцінювання. Зошит. - К.: Грамота, 2005. - 144 с.; Єрмоленко С.Я. Рідна мова. Мова і розмова: Зошит із зв'язної мови. 5 клас. - К.: Грамота, 2005. - 104 с.

У шостому класі українська мова у 2007/2008 навчальному році вивчатиметься за одним із підручників:

О.П.Глазова, Ю.Б.Кузнецов. Рідна мова: Підручник для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Педагогічна преса, 2006. - 288 с.

С.Я.Єрмоленко, В.Т.Сичова. Рідна мова. Підручник для 6 класу. - К.: Грамота, 2006. - 296 с.

М.І.Пентилюк, І.В.Гайдаєнко, А.І.Ляшкевич, С.А.Омельчук. Рідна мова: Підручник для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Освіта, 2006. - 272 с.

Також окремі підручники супроводжуються додатковими навчально-методичними комплектами, які допоможуть учителеві краще організувати роботу за ними. Ці комплекти спираються на методичні концепції, покладені в основу самих підручників, доповнюють матеріали головних навчальних книг, дають учителеві змогу не тільки урізноманітнити методичну палітру уроку, але й вибрати найоптимальніші, найбільш відповідні навчальним можливостям учнів методичні модуси. Наприклад, підручники О.Глазової та Ю.Кузнецова для шостого класу супроводжуються посібниками: Глазова О., Кузнецов Ю. Уроки рідної мови в 6 класі: Орієнтовне календарно-тематичне планування. Плани-конспекти уроків до підручника "Рідна мова. 6 клас". Тематичний контроль: Посібник для вчителя. - К.: Освіта України, 2006. - 432 с.; Глазова О.П. Кольорове слово. Зведений комплект з розвитку зв'язного мовлення. 6 клас. - Х.: Веста, 2004. - 72 с.; Глазова О.П. Кольорове слово. Посібник для вчителя. 6 клас: Додаток до зведеного комплекту з розвитку зв'язного мовлення. - Х.: Веста, 2004. - 48 с.

Підручник С.Єрмоленко та В.Сичової супроводжуються такими посібниками: Єрмоленко Є.Я. Мова і розмова. Зошит із зв'язної мови. 6 клас. - К.: Грамота, 2007. - 72 с.; Єрмоленко С.Я. Планування уроків рідної мови в шостому класі 12-річної школи: Методичні рекомендації. Орієнтовне календарне планування. - К.: Грамота, 2006. - 24 с.; Ожигова О.В. Рідна мова. Книга для вчителя: календарно-тематичне планування та розробки уроків. 6 клас. - К.: Грамота, 2006. - 288 с.; Коваленко Л.Т. Рідна мова. 6 клас: Тематичне оцінювання: Зошит. - К.: Грамота, 2006. - 104 с.

Підручник за редакцією М.І.Пентилюк супроводжується навчально-методичним комплектом, який склали видання: Омельчук С.А., Ляшкевич А.І., Чаловська М.В. Усі уроки української мови в 6 класі. - Х.: Видавнича група "Основа", 2006. - 432 с.; Омельчук С.А., Кумейська Н.В., Середа М.В., Заводянна М.В. Сучасний урок української мови в 6 класі - Х.: Видавнича група "Основа", 2006. - 208 с. та ін.

Перелік головних теоретико-практичних матеріалів, які можна рекомендувати вчителеві-словеснику, що працює в 5-6 класах, наведено в бібліографічних покажчиках: Федоренко В. Перший раз - у п'ятий клас: Бібліографічний покажчик матеріалів, присвячених переходу на 12-річну систему освіти.// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2006. - N 1. - С. 137-143.

Методичні рекомендації щодо організації та проведення вивчення української мови в п'ятому класі друкувалися окремо: Шабельникова Л., Глазова О. Методичні рекомендації щодо вивчення рідної (української) мови у 5 класі 12-річної загальноосвітньої школи.// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2005. - N 2; Дивослово. - 2005. - N 5. - С. 31-33; Полянський П. Педагогічна адаптація учнів 5 класу до навчання в основній школі (Методичні рекомендації).// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2005. - N 2 та ін.

Головні методологічні та методичні засади вивчення української мови в шостому класі містилися в рекомендаціях: Федоренко В., Скуратівський Л. Методичні рекомендації щодо вивчення української (рідної) мови у 2006/2007 навчальному році.// Українська мова й література в школах, гімназіях, ліцеях і колегіумах. - 2006. - N 3. - С. 102-121; Дивослово. - 2006. - N 8. - С. 29-40; Українська мова та література. - 2006. - N 21. - С. 3-12 та ін.

У сьомому класі з наступного навчального року українська мова вивчатиметься за підручниками тих самих авторів: О.П.Глазова та Ю.Б.Кузнецов (видавництво "Педагогічна преса"), С.Я.Єрмоленко та В.Т.Сичова (видавництво "Грамота"), авторський колектив на чолі з М.Пентилюк (видавництво "Освіта"). Нині ці підручники готуються до друку в згаданих видавництвах. До кожного з-посеред них розробляється також і відповідне навчально-методичне забезпечення, яке становитиме разом із ним цілісний навчально-методичний комплект, що допоможе налагодити вивчення мови на вищому рівні.

Учителям, які викладатимуть у новому навчальному році українську мову в сьомих класах, слід звернути увагу на такі суттєві моменти.

Головна інформація з мовної змістової лінії, яка вивчатиметься протягом усього навчального року, - курс морфології (неіменні частини мови та службові слова й вигук), провідними принципами її освоєння є принцип системності, який передбачає системну організацію навчального матеріалу, виокремлення щонайтіснішого взаємозв'язку всіх аспектів мовної системи, комплексне вивчення мовних одиниць, явищ, понять, та принцип комунікативності, який передбачає створення умов для вивчення питань про сферу застосування мовних одиниць, теми, ситуації та провідні жанри комунікації, особливості функціонування мовних явищ у переломленні через них.

Кожна з частин мови та службових слів за чинною програмою має вивчатися не тільки в суто граматичному аспекті, але й із освоєнням особливостей її вимови й написання, побутування та використання в мовленні. Це проявляється в наявності при кожному з тематичних підрозділів програми окремих додаткових рубрик, як-от: "Правопис", "Лексикологія і фразеологія", "Синтаксис", "Культура мовлення та стилістика" й ін. Це сприятиме зміцненню знань і вмінь школярів, формуватиме у них комплексний погляд на кожне мовне явище, даватиме змогу здійснити цілісне повторення вивченого матеріалу. Цьому ж сприятиме і своєрідне формулювання державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, яке всебічно охоплює кожен лексико-граматичний клас слів та розряди слів службових.

Важливим для вчителя при розробці концепції та структури уроку вивчення нового матеріалу, повторення та систематизації (як і розвитку зв'язного мовлення, контролю абощо) є акцентування уваги семикласників на тих мовних явищах у морфології, які можна вважати проявом самобутності нашої мови, її неповторності й неподібності до інших мов, навіть близькоспоріднених (власне українська лексика й ідіоматика, унікальні словотворчі засоби, як демінутиви й пейоративи, а також моделі творення певних частин мови, своєрідні граматичні категорії, як кличний відмінок і давноминулий час тощо).

Як і в попередніх класах, у сьомому лінгвістичний матеріал структурується з урахуванням потреби вивчення дітьми кожної вікової групи лексико-фразеологічних відомостей, збагачення їхнього мовлення новими одиницями цього рівня мовної системи та активізації відомих школярам слів і фразеологізмів. Робота над цим розділом програми має спрямовуватися на вивчення значень питомих та запозичених слів української мови, історії їхнього походження, особливостей побутування та поширення, стилістичної маркованості та її реалізації в процесі мовлення. Освоєння лексико-фразеологічного матеріалу мови має супроводжувати розгортання мовної та мовленнєвої ліній, органічно доповнювати їх, пов'язуватися своїм змістом та провідними формами з їхньою тематикою. Щільність зв'язку вивчення лексико-фразеологічних пластів мови з освоєнням інших розділів зумовлюється насамперед потребою сприйняття мови як цілісної системи, усвідомлення школярами зв'язків між лексикою й фразеологією та граматикою, орфографією, стилістикою. Учителеві слід пам'ятати, що вивчення цих одиниць ніколи не має обмежуватися тільки уроками, що безпосередньо присвячуються цій тематиці відповідно до вимог програми, засвоювати нові для себе слова та фразеологізми різних типів і різних джерел походження семикласники мають на кожному уроці. Методика вивчення лексико-фразеологічних елементів мови має неодмінно враховувати специфіку цих одиниць, їхню різнорідність, строкатість у класифікуванні, як і вимогу їх насамперед функціонально-стилістичного опрацювання в школі.

Постійну закріпленість у програмі цього класу має також орфографічний напрям вивчення мови, який передбачає звернення до відомостей про правописне оформлення виучуваних частин мови та службових слів. Така особлива увага правописному аспектові мовних явищ приділяється саме одиницям морфологічного рівня мовної системи через те, що з правописного погляду їх оформлення є найскладнішим та найважливішим для розвитку й закріплення в дітей цього віку правописних навичок щодо їх відтворення на письмі. При вивченні частин мови й службових слів засвоєнню особливостей їх написання слід приділяти не меншу увагу, ніж іншим складникам цілісної навчальної теми. Методика вироблення правописних навичок у семикласників дещо відрізняється від форм роботи з дітьми попередніх вікових груп - уже більше можна використовувати можливості запам'ятовування правописних правил та здійснювати повторення теоретичного матеріалу з орфографії. Проте домінантними мають залишатися цікаві для дітей форми опрацювання таких складних, насичених відомостями розділів, як правописні теми.

Неодмінно супроводжує вивчення головного матеріалу мовної змістової лінії програми 7 класу також й інформація з фонетики та орфоепії, культури мовлення і стилістики, граматики (з постійним виокремленням роботи над засвоєнням головних понять теорії тексту), яка має вивчатися не ізольовано, а в тісному зв'язку з основними мовними темами, органічно вкраплюючись у них, переплітаючись із цими відомостями. На кожному уроці слід передбачити форми опрацювання цих відомостей і дібрати вправи, які закріплюють вироблення відповідних навичок їх використання на практиці.

Розвиток зв'язного мовлення семикласників передбачає засвоєння та повторення теоретичних відомостей про мовлення (текст, його структурні та функціональні особливості, засоби зв'язку його компонентів, стилі, типи та жанри мовлення), яке має здійснюватися, як це й наголошується в чинній програмі, насамперед на практичному рівні. Теоретичні відомості використовуються під час вивчення публіцистичного стилю, його особливостей та жанрів, але й засвоєння цих відомостей має супроводжуватися активними формами навчання, що мотивується віковими особливостями семикласників та потребою забезпечення діяльнісного підходу до навчальної діяльності. Використовувані на уроках розвитку зв'язного мовлення рецептивні (аудіювання, читання) та продуктивні (говоріння, письмо) види мовленнєвої діяльності повинні гармонізуватися щодо кількості та пропорцій навчальних і контрольних їх форм (переважають поки що навчальні форми) й неодмінно узгоджуватися за своєю тематикою та методиками опрацювання з іншими змістовими лініями курсу мови.

Найголовніші види робіт з розвитку зв'язного мовлення, які мають виконуватися в сьомому класі, називаються й характеризуються з погляду окремих жанрів та їхніх різновидів безпосередньо в програмі.

За цією змістовою лінією активно має опрацьовуватися й інформація про український національний мовленнєвий етикет, культуру мовлення та мовної поведінки. У спектрі форм роботи над піднесенням культури мовлення семикласників зростає кількість та ускладнюється якість вправ на редагування, тобто усунення різнотипних мовленнєвих помилок із готових зразків мовлення - цілісного тексту або окремих речень і словосполучень.

Реалізація соціокультурної лінії в сьомому класі здійснюватиметься за тими самими сферами відношень, що й у попередніх класах, наприклад: "Я і українська мова та література", "Я і ми (родина, класний колектив, народ, людство", "Я як особистість" тощо. Тематика текстів, які мають добиратися для використання на уроці та складатися школярами, ускладнюється за рахунок введення тем, що передбачають філософське осмислення реалій буття, суспільних явищ, свого місця в світі.

Учителеві слід враховувати головний принцип визначення цих сфер - особистісну зорієнтованість, яка передбачає звернення до таких тем і проблем, які будуть цікавими й приступними розумінню шестикласників, важливими в їхньому особистісному становленні й розвитку, а також фокусуватимуться через їхній життєвий досвід, звертатимуться до їхнього особистісного першоелемента. Загалом тематика висловлювань школярів, яка пропонується програмою для реалізації під час вивчення української мови, має орієнтовний характер, що мотивується потребою створення умов для вільної, нічим не обмежуваної методичної творчості вчителів, та виразно україністичне наповнення, яке потребує конкретизації в доборі текстів відповідного тематичного забарвлення для роботи на уроці, використанні відповідного ілюстративного матеріалу при вивченні лінгвістичної теорії, відповідної тематичної спрямованості в матеріалах тренувальних вправ та завдань творчих робіт. Єдина тема Висловлювання, яка реалізується на уроці української мови, має не тільки узгоджуватися з програмовими вимогами, але й сприяти формуванню національної свідомості школярів, плекати їхні патріотичні почуття, розширювати межі їхнього світогляду. Такий підхід призвичаюватиме дітей до цілісності сприйняття навчального матеріалу з мови, закріплюватиме в них розуміння, що мова завжди втілюється в активних формах, реалізується в конкретній мовленнєвій діяльності, а не існує в переліку абстрактних теоретичних узагальнень.

У реалізації діяльнісної лінії програми сьомого класу вчителеві слід звернути увагу на зростання ступеня самостійності школярів у навчальній діяльності, переважання самостійної роботи школярів над роботою, здійснюваною за допомогою вчителя. Програмою передбачено варіювання реалізації цієї лінії: "самостійно або за допомогою вчителя". У вимогах до загальнонавчальних досягнень учнів виразно акцентується вищий ступінь їх операційності та абстрагування, виконання мисленнєвих дій, пов'язаних із різними напрямами мовленнєвої діяльності.

В умовах поступового переходу старшої школи до профільного навчання актуально звучить проблема якісної розробки та наповнення системи вивчення української мови як профільного предмета в класах філологічного профілю та визначення ступеня її представленості як окремої навчальної дисципліни в профілях інших спеціалізацій. Профільна спрямованість вивчення української мови насамперед проявляється в тому, що здійснюється диференціація головних завдань освоєння цього предмета в класах різних спеціалізацій. У класах філологічного профілю рідна мова освоюється одночасно як предмет вивчення та засіб навчання, що зумовлює своєрідність побудови змісту навчання та добір відповідних форм його реалізації. Курс мови в класах філологічного профілю містить розширені відомості із загального мовознавства, у ньому здійснюється послідовна реалізація принципу історизму шляхом упровадження методично та науково-адаптованих, доступних для розуміння учнями етимологічних матеріалів, він супроводжується використанням завдань дослідницько-пошукового характеру, за допомогою яких формуються вміння самостійно здобувати нові і знання, працювати з науковою та довідковою літературою різних жанрів. Загалом поглиблений курс вивчення української мови має стимулювати інтерес старшокласників до слова, створювати належні умови для його щонайглибшого осягнення, сприяти розвитку філологічного мислення майбутніх фахівців-мовників. Також слід зауважити, що поглиблений курс української мови не повинен обмежуватися засвоєнням лише додаткової інформації про мову теоретичного характеру, а вибудовуватися з паралельним поглибленням і вдосконаленням мовленнєвої підготовки школярів, не передбачати самого лишень побільшення обсягів засвоюваного учнями теоретичного матеріалу, а створювати умови для вироблення відповідних практичних навичок з мови, уміння використовувати набуті знання в практичній мовленнєвій діяльності.

У класах нефілологічного профілю українська мова є насамперед засобом освоєння матеріалу інших навчальних дисциплін, мета її вивчення в класах такого типу - дати знання про мову, її виражально-зображальні ресурси, красу й багатство, структуру й форми їх прояву, ознайомити учнів із основами культури мовлення, головними літературними нормами, дати їм уявлення про мовлення як засіб ефективного спілкування, сформувати вміння й навички ділової комунікації, виробити риси красномовства. Тому в класах нефілологічних профілів при вивченні мови на перший план виходить його комунікативна спрямованість, збільшення лексико-фразеологічного запасу учнів, освоєння ними особливостей наукового та офіційно-ділового стилів мовлення, зорієнтованість у сфері укладання ділових паперів тощо.

Елементи допрофільної підготовки школярів з філологічних предметів, зокрема з української мови, можуть мати представленість уже в 5-7 класах і здійснюватися за рахунок, по-перше, активного використання варіативної частини Типового навчального плану (тобто шляхом збільшення кількості навчальних годин, які відводяться на вивчення мови), а по-друге, шляхом упровадження в навчальний процес системи додаткової роботи школярів з української мови (гурткова робота, проведення факультативних занять, здійснення наукових досліджень, реалізація проектів мовної тематики тощо). У 8-9 класах ступінь використання варіативної складової навчального плану має значно зрости за рахунок впровадження факультативних курсів, що зміцнюватимуть філологічну підготовку школярів, озброюватимуть їх фаховою термінологією та методикою здійснення мовознавчого дослідження. Велику роль у процесі професійної зорієнтованості школярів цього віку, у набутті ними чіткіших уявлень про майбутній фах, його специфіку та професіограму спеціаліста з цього фаху, у закладенні основ найголовніших фахових навичок відіграє й керована та спрямовувана вчителем самостійна робота школярів (науково-дослідницька діяльність, опрацювання додаткової літератури, підготовка проектів, участь у різнорівневих змаганнях, конкурсах літературної творчості тощо).

Вивчення української мови (рідної) в профільних філологічних класах та в системі поглибленого вивчення цього предмета у 2007/2008 навчальному році здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України: Рідна мова. 8-11 класи./ Автор В.Тихоша. - К.: Педагогічна преса, 2004. - 56 с.

Програму укладено з розрахунку вивчення української (рідної) мови протягом чотирьох годин на тиждень. Типові навчальні плани для профільного навчання на III ступені загальноосвітніх навчальних закладів передбачають відведення в класах філологічного профілю на вивчення української мови до п'яти годин на тиждень, з яких дві є мінімально обов'язковими. Ясна річ, забезпечити поглиблене вивчення мови (як і будь-якого іншого предмета шкільного курсу) протягом двох годин неможливо, тож опанування цієї навчальної дисципліни потребує більшого часового ресурсу, ніж мінімально передбачені Типовим навчальним планом дві години. Кількість годин визначається рішенням адміністрації навчального закладу відповідно до освітньої концепції і конкретних завдань навчального закладу, часового ресурсу, кадрового й навчально-методичного забезпечення, запитів дітей на допрофесійну підготовку. Якщо вчитель має змогу зреалізувати ввесь часовий ресурс, передбачений Типовим навчальним планом, то йому слід, ураховуючи безпосередні умови його професійної діяльності (рівень навчальних можливостей школярів, навчально-методичне забезпечення тощо), модифікувати чинну програму для поглибленого вивчення української мови, відводячи більшу кількість навчального часу на освоєння школярами важливіших, на його думку, тем, розвиток зв'язного мовлення, проведення та аналіз контролю за навчальними досягненнями учнів.

Вивчення української мови в класах інших (нефілологічних) профілів здійснюється за програмою універсального профілю, що мотивується потребою глибокого засвоєння шкільного курсу мови кожною дитиною незалежно від її професійних пріоритетів. Навчально-методичне забезпечення вивчення предмета також має універсальний характер. Учителеві при вивченні мови в класах нефілологічного профілю варто враховувати життєві та професійні зацікавлення школярів і наповнювати уроки пов'язаним із ними тематичним матеріалом. Наприклад, у класах природничого профілю текстуальний матеріал для реалізації змістових ліній уроку варто добирати насамперед із наукової та науково-популярної літератури про розмаїтий світ природи, життя людини як біологічного об'єкта, про життєдіяльність видатних природознавців України і світу тощо, оскільки це розширюватиме дофахову підготовку учнів, сприятиме побільшенню їхньої зорієнтованості в предметах обраного циклу. Те саме стосується й інших профілів. Проте фахова тематика не повинна повністю витіснити інші теми, цікаві для дітей та важливі для їхнього гармонійного, всебічного розвитку.

З ініціативи департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України було підготовлено проект Концепції навчання української мови в системі профільної освіти (розробники - доктор педагогічних наук, професор Херсонського державного університету, заслужений діяч науки і техніки України М.І.Пентилюк; доктор педагогічних наук, професор Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка О.М.Горошкіна; кандидат педагогічних наук, доцент Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка А.В.Нікітіна). У проекті концепції схарактеризовано сутність, мету й завдання профільного навчання української мови, його принципи, структуру, форми, методи та умови успішної організації у філологічному та нефілологічних профілях, дано характеристику також допрофільному навчанню української мови. Провідною ідеєю концепції є створення умов для формування комунікативної компетентності випускника профільної школи, що передбачає вміння вільно, комунікативне доречно користуватися українською мовою в різних життєвих ситуаціях, насамперед у подальшому професійному спілкуванні, акумулювати в собі національні мовні традиції, комунікативну етику, поважати й шанувати мову свого народу. Текст проекту концепції друкувався в газеті "Методичні діалоги" (2006. - N 10. - С. 2-7), журналі "Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах" (2006. - N 9 - 10. - С. 76-84) та інших виданнях.

Поглиблене вивчення української мови в класах філологічного профілю здійснюється насамперед за підручниками:

Тихоша В.І., Караман С.О. Рідна мова: Підручник для 8 класу гімназій, ліцеїв та шкіл з поглибленим вивченням української мови. - К.: Освіта, 2004. - 240 с.

Плющ М.Я., Тихоша В.І., Караман С.О., Караман О.В. Рідна мова: Підручник для 9 класу гімназій, ліцеїв та шкіл з поглибленим вивченням української мови. - К.: Освіта, 2002. - 288 с.

Тихоша В.І., Плющ М.Я., Караман С.О. Рідна мова: Підручник для 10 кл. гімназій, ліцеїв та шкіл з поглибленим вивченням української мови. - К.: Освіта, 2004. - 352 с.

Профільна філологічна освіта передбачає не тільки поглиблене вивчення предметів відповідного напряму, але й вивчення школярами спеціальних та факультативних курсів філологічної тематики. На сьогодні схвалення до використання в навчальному процесі мають понад двадцять програм таких курсів, які відображають різні аспекти філологічної проблематики. Кількість навчального часу, який відводиться на засвоєння учнями цих курсів, регулюється відповідно до особливостей навчального процесу.

Для класів профілю української філології філологічного напряму це можуть бути такі предмети, як літературне редагування, основи журналістики, історія української мови, психолінгвістика, соціолінгвістика, основи науки про мову, риторика, зв'язки з громадськістю, ділове українське мовлення, техніка української мови, методика викладання української мови тощо. Деякі з-поміж них мають надпрофільне значення, тому можуть використовуватися й в інших (суміжних) профілях (наприклад, основи науки про мову, риторика, соціолінгвістика, психолінгвістика, зв'язки з громадськістю - у профілі іноземної філології, риторика, зв'язки з громадськістю, ділове українське мовлення - в будь-якому профілі тощо). Як спеціальні курси, що складають профільне доповнення змісту з української філології, на 2007/2008 навчальний рік пропонуються такі предмети:

спеціальний курс "Основи журналістики" (автор Л.І.Денисюк) розрахований на вивчення протягом одного року (з розрахунку одна година на тиждень) і в системі допрофільної підготовки призначений для учнів 9 класів, які прагнуть пов'язати своє майбутнє з журналістикою; курс знайомитиме школярів із основами журналістської діяльності, різними журналістськими професіями, історією виникнення й розвитку цього фаху, головними його засадами й законами;

спеціальний курс "Основи журналістики" (автор В.Марущак) розрахований на вивчення протягом двох років у 10-11 класах (одна година на тиждень) і покликаний наблизити школярів до майбутнього фаху, зорієнтувати в термінології, головних поняттях, професійних особливостях праці журналіста, її завданнях і можливостях;

спеціальний курс "Основи науки про мову" (автор О.В.Заболотний) розрахований на вивчення протягом двох років (10-11 класи) і покликаний зорієнтувати школярів у теоретичній лінгвістиці, головних поняттях і термінах науки про мову, у найважливіших мовознавчих ученнях і теоріях, у доробку найвизначніших лінгвістів світу та України;

спеціальний курс "Комп'ютерна лінгвістика" (автори Є.Карпіловська, М.Вінтонів, Г.Ситар) розрахований на вивчення протягом одного року (11 клас) та спрямовується на озброєння школярів філологічної спеціалізації методикою використання комп'ютерних технологій у лінгвістиці.

Програми факультативних курсів (курсів за вибором), пропоновані Міністерством освіти і науки України, відображають увесь спектр філологічної тематики на сучасному етапі розвитку науки про мову, спрямовані на поглиблення мовної поінформованості учнів, вироблення у них наукового погляду на мовні явища, навичок активного володіння нею, термінологією та понятійним апаратом її глибокого вивчення. За призначенням їх можна поділити на дві групи: призначені для використання виключно в класах філологічного профілю (10-11 класи) та класах поглибленого вивчення української мови (8-11 класи) і призначені до використання в класах будь-якої спеціалізації та профільності, зокрема й філологічної. З факультативних курсів першого різновиду на 2007/2008 навчальний рік пропонуються такі курси:

факультативний курс "Лексика української літературної мови" (автор В.Л.Федоренко) призначений для вивчення в 10 класі філологічного профілю й покликаний зорієнтувати школярів у головних поняттях та термінологічній системі лексикології, докладно ознайомити школярів із словом як мовною одиницею, особливостями його значення, походження та функціонування;

факультативний курс "Фразеологія української літературної мови" (автор В.Л.Федоренко) призначений для вивчення вії класі філологічного профілю й покликаний орієнтувати школярів філологічної спеціалізації в історії становлення та розвитку фразеологічного фонду української мови, типології та семантико-структурних особливостях українських фразеологізмів, головних джерелах їх походження;

факультативний курс "Культура мовлення і стилістика української мови" (автор М.І.Пентилюк) проводитиметься у 8-9 класах (з розрахунку 1 година на тиждень) й поглиблюватиме у школярів знання про мову, її структуру й багатства виражальних засобів, формуватиме вміння й навички вільного користування нормами літературної мови та конструювання висловлювань того чи іншого стилю й жанру в усній і писемній формах;

факультативний курс "Стилістика української мови" (автор О.М.Авраменко) розрахований на вивчення у 10-11 класах ЗНЗ, проводиться з розрахунку 1 година на тиждень і покликаний поглибити знання учнів про мову й мовлення, спілкування, норми літературної мови, стилі мовлення та їхні ознаки, розкривати багатство виражальних засобів мови на всіх її рівнях і виробляти вміння їх використовувати;

факультативний курс "Крилаті слова в українській мові" (автор В.Л.Федоренко) пропонує до вивчення матеріал про становлення й формування складу крилатих слів української мови, типологію цих одиниць, особливості значення й форми, побутування в мові. Курс розрахований на учнів 9 класу, його часовий формат - 1 година на тиждень;

факультативний курс "Комунікативно-функціональний синтаксис української мови" (автор С.А.Омельчук) розрахований на вивчення у 8-9 класах і призначений поглибити й розширити знання учнів про функціональні можливості синтаксичних одиниць в усному та писемному мовленні, зміцнити комунікативну компетенцію школярів. Часовий формат вивчення курсу - 35 годин на рік, одна година на тиждень;

факультативний курс "Синтаксис української літературної мови" (автор С.І.Єрмоленко) розрахований на вивчення протягом двох років (10-11 класи) і даватиме школярам поглиблену інформацію про синтаксичний рівень мовної системи, його одиниці, характер зв'язків і взаємодії між; ними, структурно-змістові особливості та форми побутування;

факультативний курс "Ділове українське мовлення" (автор О.П.Оперчук) розрахований на вивчення протягом одного року в 10 (11) класі (35 годин на рік) і має на меті навчити школярів особливостей усного й писемного спілкування за офіційних обставин, сформувати у них практичні вміння складати й оформлювати найпоширеніші види ділових паперів. Курс вивчається протягом 35 годин на рік (з розрахунку 1 година на тиждень) і може використовуватися в класах будь-якої профілізації, насамперед філологічної;

факультативний курс "Основи риторики" (автори О.П.Глазова, Ю.Б.Кузнецов) пропонуватиметься до використання в 10 (11) класі й передбачатиме глибше ознайомлення школярів із основами риторики, її законами, головними видами та жанрами промов, їхніми структурними компонентами, особливостями складання та виголошування тощо.

Найцікавіші та найперспективніші курси другого різновиду (тобто призначені до використання в класах філологічної та нефілологічної спеціалізації й покликані зацікавлювати школярів вивченням української мови, підносити їхню загальну поінформованість у мовній царині) це:

факультативний курс "Практикум з правопису української мови" /8-9 класи/ (автори С.А.Омельчук, М.В.Чаловська) покликаний піднести грамотність школярів, створює умови для повторення ними відомостей з орфографії та пунктуації української мови;

факультативний курс "Мова як генетичний код народу" /9 клас/ (автор В.І.Цимбалюк) призначений розширити знання школярів про мову як основу буття нашого народу, ознайомити їх з певними етимологічними відомостями, сприяти розвиткові творчих здібностей і науково-дослідницьких навичок;

факультативний курс "Український мовленнєвий етикет" (автор В.В.Синюта) вивчатиметься у 8 (9) класах, сприятиме побільшенню поінформованості школярів щодо ключових питань української національної деонтології, привчатиме їх до культури поводження в різних ситуаціях спілкування;

факультативний курс "Лексика української мови" (автори О.П.Глазова, Ю.Б.Кузнецов) розрахований на вивчення протягом одного року у класі й має на меті поглиблення у школярів знань про лексичну систему української мови, шляхи її становлення та розвитку, її головні поняття й одиниці, характер зв'язків між її компонентами;

факультативний курс "Українська фразеологія" (автори О.П.Глазова, Ю.Б.Кузнецов) розрахований на вивчення протягом одного року у 8 класі й має на меті глибше порівняно з базовою програмою ознайомити школярів із складниками фразеологічного фонду української мови, їхніми семантико-структурними різновидами, генезою фразеологічної системи української мови;

факультативний курс "Українська лексикографія" (автор М.Г.Степанюк) розрахований на вивчення протягом одного року в 9 класі (з розрахунку одна година на тиждень) і має на меті поглиблення знань школярів про історію становлення та розвитку українського словникарства, ознайомлення їх із головними типами словників, правилами їх використання;

факультативний курс "Словотвір і морфеміка української мови" (автор М.І.Радишевська) розрахований на вивчення в 10 класі (1 година на тиждень) і спрямований на поглиблення знань школярів про словотвірний рівень мовної системи, його одиниці, найпродуктивніші моделі творення слів в українській мові, найпоширеніші словотвірні елементи та засоби.

Деякі факультативні курси та курси за вибором мають повне навчально-методичне забезпечення (див., наприклад: Оперчук О. Українське ділове мовлення: Програма. Календарне планування. Плани-конспекти. 10-11 класи. - К.: Любисток, 2004. - 160 с.).

Комплекти програм спеціальних та факультативних курсів підготовлено до друку видавництвом "Дивослово" (Українська мова й література: Програми факультативних та спеціальних курсів./ Випуск 1. - К.: Редакція журналу "Дивослово", 2007. - 252 с.).

Щодо організації та проведення вивчення української мови в умовах поступового переходу старшої школи до профілізації на сьогодні накопичено значний теоретико-методологічний та практичний досвід. Перелік головних видань, у яких висвітлюються питання організації профільного навчання на теоретичному та практичному рівнях, міститься в бібліографічному покажчику "Профільне навчання в старшій школі: шляхи розвитку" (Освіта України. - 2006. - N 90-91. - 64 с.).

З метою піднесення на якісно вищий щабель організації та проведення роботи з філологічно обдарованими школярами в процесі вивчення української мови з ініціативи департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України підготовлено методичні рекомендації відповідної тематики (автори - головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України Валерій Федоренко, завідувач відділу роботи з обдарованими дітьми Київського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, заслужений учитель України Олександр Заболотний). Рекомендації містять виклад обґрунтування методологічних засад організації та проведення роботи зі школярами, які виявляють здібності до вивчення предметів філологічного циклу, пропонують психолого-педагогічний коментар до вибору провідних методичних форм налагодження такої роботи на уроці й у позаурочній діяльності, характеризують найбільш ефективні й перспективні інноваційні напрями плекання мовно-літературних здібностей учнівської молоді (друк рекомендацій див., наприклад: Українська мова та література. - 2007. - N 20; Українська мова та література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2007. - N 3 та ін.).

У системі допрофільної підготовки за філологічним напрямом має здійснюватися також активна гурткова робота з української мови (5-7 класи). Міністерством освіти і науки України схвалено до використання в навчальному процесі такі програми гурткової роботи з мовного напряму:

"Цікава етимологія" (автор В.І.Цимбалюк) - програма гуртка для учнів 7 класів, у якій висвітлюються питання про походження власне українських та запозичених слів і фразеологізмів української мови;

"Цікава етимологія" (автор О.П.Костійчук) - програма гуртка для учнів 5 (6) класу, яка розкриватиме школярам цікаві питання походження в українській мові найпоширеніших слів за тематичними групами;

"Загадки фразеології" (автор О.П.Костійчук) - програма гуртка для учнів 6 класу, яку присвячено історії формування фразеологічного фонду української мови, особливостям значення та побутування найпоширеніших стійких висловів;

"Живе слово" (автор А.І.Ляшкевич) - програма гуртка для учнів 5 класу, головне завдання якої - розвивати мовленнєві вміння учнів, знайомити їх із тонкощами слововжитку, законами побудови речень та текстотворення.

До нового навчального року буде видано окремий збірник програм гурткової роботи з української мови, який складуть вищезгадані матеріали та ще ряд інших програм і який згодом буде доповнено відповідним навчально-методичним забезпеченням.

Успішність навчального процесу з кожного поміж предметами шкільного курсу великою мірою залежить від продуманості й ефективності системи оцінювання знань та вмінь школярів у предметній галузі, її гнучкості та досконалості. За спільним рішенням департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України та лабораторії навчання української мови й літератури Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України відтепер у навчальному процесі застосовуються лише критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з української (рідної) мови, пропоновані для дванадцятирічної школи. Таке рішення пояснюється насамперед потребою внормування й уніфікації системи оцінювання навчальних досягнень учнів, її вдосконалення й покращення. Нові критерії більшою мірою відповідають головним тенденціям удосконалення освітньої системи, сучасним завданням мовно-літературної освіти школярів та реаліям шкільної практики, їх вироблено з урахуванням зауважень учительської громади та провідних науковців-методистів до попереднього їх варіанту. Перелік головних вимог щодо виконання письмових робіт і перевірки зошитів з української мови та літератури й зарубіжної літератури міститься у додатку 1 відповідного методичного листа Міністерства освіти і науки України N 1/9-301 від 28.04.2006 року (друк див., наприклад: Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2006. - N 3. - С. 140-142. У цьому листі зосереджено найважливішу інформацію про види письмових робіт з української мови, кількість тематичних контрольних робіт, правила їх проведення, кількість та призначення учнівських зошитів й особливості їх перевірки та оцінювання тощо. Вимоги мають рекомендаційний характер, але зорієнтованість на них допоможе вчителеві-словеснику впорядкувати систему виконання учнями письмових робіт та їх перевірку, дисциплінізувати самий процес вивчення мови.

Оформлення в класному журналі результатів навчальних досягнень учнів з української мови в загальноосвітніх навчальних закладах регулюється відповідними методичними рекомендаціями департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України, розробленими спільно з кафедрою методики вивчення української мови Київського міського педагогічного університету імені Б.Грінченка (вищезгаданий методичний лист, додаток 2; друк див., наприклад: Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2006. - N 3. - С. 143-145.

Зразки оформлення журнальної сторінки відповідно до нових вимог можна знайти в практичних розробках провідних спеціалістів з методики вивчення філологічних предметів у загальноосвітніх навчальних закладах: Авраменко О., Оперчук О. Як заповнити сторінки класного журналу (на прикладі української мови; 6 клас; II семестр.// Методичні діалоги. - 2006. - N 9.; Месевря О., Січкар С. Результати навчальних досягнень з мови в класному журналі. Зразок оформлення на II семестр для 5-го класу.// Українська мова та література. - 2006. - N 44).

До наступного навчального року ці документи буде доопрацьовано відповідно до зауважень, висловлених учителями-практиками, науковцями та працівниками методичних служб, і опубліковано на сторінках фахової періодики.

Головні вимоги до ведення документації вчителем-словесником фіксуються у відповідних директивних матеріалах (Інструкція з ведення ділової документації в загальноосвітніх навчальних закладах I-III ступенів, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України N 240 від 23.06.2000 року, та наказ Міністерства освіти і науки України "Про подолання проявів бюрократизму в освіті" N 297 від 17.05.2005 року).

Модернізація загальної середньої освіти, яка триває нині, передбачає реалізацію принципів гуманізації шкільної практики, її демократизацію, методологічну переорієнтацію навчального процесу на комплексний розвиток особистості учня, формування його основних компетентностей. Важливу роль у процесі навчання відіграє моніторинг якості освіти, адже діти мають не лише здобути ту чи іншу суму знань, а більшою мірою навчитися їх застосовувати на практиці в нових умовах. З огляду на це підходи до оцінювання навчальних досягнень школярів також зазнають змін.

Усе більшої ваги в процесі моніторингу навчальних досягнень школярів набуває тестова форма. В умовах активного впровадження системи зовнішнього оцінювання навчальних досягнень учнів учителям української мови та літератури слід пожвавити роботу з відпрацювання у школярів навичок виконання тестових завдань різної форми й різного ступеня складності, широко практикувати тестування як навчальний прийом та контрольну форму перевірки знань, умінь і навичок школярів. Проте на практиці вчителі часто плутають основні тестологічні поняття, порушують методику використання тестових технологій, плутаються у формах тестових завдань та в обробці результатів тестування, хоча ця форма перевірки якості мовної освіти вже давно використовується в школі.

З метою належного інформування вчительської громади щодо впровадження системи зовнішнього оцінювання навчальних досягнень школярів з української мови департаментом загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України та Українським центром оцінювання якості освіти підготовлено Методичні рекомендації щодо використання тестових технологій у процесі вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах. У рекомендаціях схарактеризовано найпоширеніші форми тестів, описано методику їх використання в навчальному процесі, визначено формат зовнішнього оцінювання якості мовної освіти старшокласників, подано й іншу інформацію, важливу для освоєння вчителями-словесниками тестових технологій. Текст рекомендацій друкувався у фаховій пресі (див., наприклад: Дивослово. - 2007. - N 2. - С. 22-26; Українська мова та література. - 2007. - N. - С.; Методичні діалоги. - 2007. - N 1. - С. 2-7; Українська мова та література в середніх школах, гімназіях, ліцеях і колегіумах. - 2006. - N 9-10. - С. 48-56).

Матеріали зовнішнього оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови за попередні роки можна знайти безпосередньо в інформаційних зошитах (наприклад: Зовнішнє тестування з української мови. Інформаційні матеріали. - К.: УЦОЯО, 2006. - 40 с.; Українська мова: Зовнішнє оцінювання. Навчальний посібник із підготовки до зовнішнього оцінювання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: УЦОЯО, 2007. - 56 с.) та у виданнях: Вивчаємо українську мову та літературу. - 2006. - N 15. - С. 2-15; Методичні діалоги. - 2006. - N 8. - С. 2-7; Дивослово. - 2007. - N 3. - С. 15-20 та ін. Цьогорічні матеріали зовнішнього оцінювання оприлюднювалися через видання: Освіта України. - 2007. - N 10. - С. 2-5.

Учителеві-словеснику слід пам'ятати, що впровадження системи незалежного оцінювання з української мови, головною формою якого є саме тестові завдання, не передбачає цілковитого згортання або послаблення інтенсивності інших видів навчальної діяльності учнів на уроках української мови. Навіть саме виконання тестових завдань, розроблених УЦОЯО (а також інших якісних стандартизованих тестів), потребує від школярів глибокої мовно-мовленнєвої підготовки, зорієнтованості в мовній теорії та вміння ефективно застосовувати її в практичній діяльності, як і сформованості навичок використовувати мову в різних ситуаціях спілкування. Система тестування, пропонована УЦОЯО, передбачає всебічне оцінювання досягнень учнів із української мови, враховує всі напрями її вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах, розроблялася з обов'язковим урахуванням державного освітнього стандарту та вимог до знань, умінь і навичок з української мови учнів ЗНЗ, визначених чинними програмами.

Вивчення української мови в сучасних умовах зростання ролі інформаційних технологій має спиратися на їх активне використання, що дозволить пожвавити, оптимізувати й урізноманітнити з методичної точки зору навчальний процес, активізувати пізнавальну діяльність школярів, розвинути їхнє творче мислення та зацікавити предметом. Навчальні комп'ютерні програми з української мови роблять доступнішими для засвоєння школярами різних вікових груп значні пласти мовного матеріалу, насамперед орфографічного та пунктуаційного, сприяють логізації й упорядкуванню процесу вивчення ними мови, створюють умови для постійного повторення важливого навчального матеріалу. Серед таких програм Міністерство освіти і науки України схвалило до використання в навчальному процесі програму лабораторії навчання української мови та літератури Інституту педагогіки АНН України "Практикум з української мови: 10-11 класи" (автори Л.Скуратівський, Г.І.Пелехова; розробник "Квазар-Мікро Техно"). Програму призначено для закріплення набутих на уроках знань з української мови, вона оптимально охоплює матеріал усього її шкільного курсу, побудована на цікавих і змістовних завданнях, які розвиватимуть у школярів навички активного володіння мовою. Використання програми дасть змогу поліпшити мовну підготовку школярів, зацікавити їх вивченням рідної мови, допоможе створити умови для постійного повторення ключових питань шкільного курсу мови.

Доцільним, корисним та ефективним буде також використання в навчальному процесі електронних лексикографічних матеріалів, підготовлених Національним мовно-інформаційним центром НАН України (серія "Словники України"; 2001-2004 роки). Електронні словники сприяють виробленню у школярів навичок словникової роботи, постійного збагачення та вдосконалення свого мовлення шляхом опрацювання словникових матеріалів, сприяють виробленню в учнів комплексного бачення слова як мовної одиниці, оскільки в цих словниках подається комплексна інформація про слово - його правопис, вимову, словозміну, участь в утворенні синонімічних рядів, антонімічних пар, фразеологізмів.

Нині з ініціативи та за сприяння Міністерства освіти і науки України розробляються й інші програмові лінгводидактичні засоби, які дозволять осучаснити методичний інструментарій вивчення рідної мови в середній школі. Цілком можливою є й практика самостійної розробки та послідовного використання вчителями-мовниками таких програм, проте, ясна річ, вона потребує належної фахової підготовки, відповідного технологічного та науково-лінгвістичного досвіду, проведення кваліфікованої експертизи.

Потужний ресурс інформативності містять і можуть сприяти піднесенню обізнаності вчителя в мовному матеріалі та урізноманітненню методичної палітри уроку рідної мови Інтернет-сайти мовної тематики (див., наприклад: vesna.sammit.kiev.ua - "Весна" /словники та загалом корисні ресурси української мови/; ingresua.tripod.com/domivka.htm - Ресурси українського слова тощо). Інформаційному та ілюстративному забезпеченню культурологічної лінії уроку значно посприяють матеріали сайтів, наповнені відомостями про класичну та сучасну культуру України (див., наприклад: www.museum.org.ua - Український міжмузейний центр /відкритий музейний інформаційний ресурс/; www.honchar.org.ua - Український центр народної культури /Музей Івана Гончара/ та ін.).

Шкільний курс зарубіжної літератури - важлива складова літературної та загальногуманітарної освіти сучасних українських школярів, оскільки синтезує в собі найвищі досягнення культури народів світу і створює якнайкращі умови для перетворення її найважливіших цінностей і надбань в індивідуальний досвід особистості, дає унікальну можливість вчитися жити в конкретному соціокультурному просторі, усвідомлюючи його неоднорідність та неоднозначність. Цей курс також посутньо впливає на оновлення змісту вітчизняної освіти, плекання гуманістичного світогляду та гуманітарної зорієнтованості особистості, сприяє виконанню стратегічного загальнодержавного завдання інтеграції України у світовий духовно-культурний простір.

Одним із головних завдань вивчення курсу зарубіжної літератури в школі є формування широкої читацької компетенції молодих поколінь, яка базується на знаннях, уміннях пізнавального і творчого типу, соціальних навичках, світоглядних переконаннях тощо, розвиток їхніх духовно-ціннісних орієнтацій та естетичних потреб, виховання особистості, здатної поціновувати явища класичної й сучасної культури та відрізняти справлені мистецькі утвори від сурогатів і низьковартісних підробок. Також цей курс сприяє формуванню в учнів уявлень про єдність світового літературного, культурного й цивілізаційного процесу і, в той же час, про самобутність національних особливостей його конкретних складових, неповторність внеску до світової скарбниці людства кожної національної літератури, вивчення якої передбачене чинними програмами.

Ця мета реалізується в таких першорядних завданнях:

формування гуманістичного світогляду та гуманітарної свідомості особистості;

плекання вміння сприймати прекрасне, творити власну особистість його засобами;

формування стійкої мотивації вивчення літератури, відчуття краси та виразності художнього слова;

ознайомлення з найвизначнішими досягненнями художньої літератури та мистецтва народів світу;

розвиток умінь сприймати літературний твір як явище мистецтва, у єдності його змістових та формальних особливостей;

формування читацької культури, творчих здібностей, критичного мислення, навичок самостійного аналізу та аргументованого оцінювання прочитаного;

розширення культурно-пізнавальних інтересів та духовних запитів молодих поколінь;

виховання в учнів поваги до національної культури та інших етнокультурних традицій.

У цілому курс "Зарубіжна література" передбачає два головні етапи навчання: пропедевтичний, підготовчий (5-8 класи) і систематичний (9-12 класи). Такий підхід закладено й у програму з української літератури для загальноосвітніх навчальних закладів, у якій вивчення матеріалу на історико-літературній основі також починається з 9 класу. Узгодженість двох програм і навчальних дисциплін дозволить учителеві-практику краще викладати матеріал і запобігати небажаному дублюванню понять із теорії літератури.

Добір і організація навчального матеріалу курсу зарубіжної літератури мають здійснюватися на основі поєднання особистісно-зорієнтованого, комунікативно-діяльнісного та соціокультурного підходів.

В основу курсу зарубіжної літератури покладено особистісно-зорієнтовану модель навчання, що надає можливість запропонувати для вивчення якнайширшу палітру різних стилів, тем і жанрів, уникнути одноманітності в доборі творів, показати розмаїття творчих і світоглядних позицій письменників. Головною умовою ефективності особистісно-зорієнтованого навчання є використання таких методичних підходів, які передбачають позицію учня як активного співтворця уроку, самого процесу вивчення літератури. Така позиція формується завдяки системному використанню міжлітературних зв'язків і міжпредметної інтеграції, створенню системи проектної діяльності (дослідницької, творчої тощо) й умов для самопізнання особистості учня в процесі вивчення зарубіжної літератури. Отже, уроки зарубіжної літератури мають створювати належні умови для реалізації принципів національного й полікультурного виховання, мотивації творчої активності, формування досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного сприйняття світу.

У 2007/2008 навчальному році організація вивчення зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання здійснюватиметься за програмами, затвердженими Міністерством освіти і науки України:

у 5-7 класах навчання здійснюватиметься за Програмами для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання для 12-річної школи (за редакцією Д.С.Наливайка, керівник авторського колективу Ю.І.Ковбасенко);

у 8-11 класах - на вибір учителя за Програмами 2001 р. для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання для 11-річної школи (за редакцією Д.В.Затонського, К.О.Шахової, Є.В.Волощук, керівник авторського колективу Б.Б.Шалагінов) або за Програмами 2003 р. для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання для 11-річної школи (за редакцією Д.С.Наливайка, керівник авторського колективу Ю.І.Ковбасенко).

Навчальні програми із зарубіжної літератури реалізують сучасні підходи до літературної освіти, які передбачають глибокі кардинальні зміни відповідно до нових пріоритетів, критеріїв, ціннісних орієнтацій, перспектив суспільного розвитку. Головною при цьому стає її орієнтація на задоволення потреб і культурних запитів особистості, пов'язаних із практичною діяльністю, духовним життям, комунікативними інтересами. Чинні програми із зарубіжної літератури побудовано відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, які представлено трьома лініями: аксіологічною, що реалізується в програмах через відбір високохудожніх текстів; літературознавчою, яка конкретизує зміст і структуру курсу; культурологічною, що забезпечує можливість використовувати при вивченні програмних творів відомості історико-культурного й соціокультурного характеру.

До реалізації змісту тієї чи іншої програми вчителеві слід підходити творчо, при цьому дозволяється вносити певні мотивовані зміни, доповнення, здійснювати перерозподіл годин, визначати твори, які вивчатимуться текстуально, а які оглядово. При внесенні якихось змін слід насамперед керуватися такими показниками, як конкретні навчальні умови, читацькі інтереси учнів, рівень їхньої підготовки та стан навчально-методичного забезпечення.

Передбачений програмами резервний час (як правило, це 8 годин щороку) учитель може використовувати на власний розсуд відповідно до завдань вивчення предмета в конкретних умовах: додати години на вивчення певної програмової теми з тим, щоб поглибити її опрацювання, увести до кола вивчення додатковий твір, більше часу спрямувати на розвиток зв'язного мовлення школярів, виразне читання, опрацювання ними певних критичних матеріалів тощо.

Нову навчальну програму із зарубіжної літератури для 12-річної загальноосвітньої школи укладено відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, що й зумовило внесення певних видозміні у її структуру. Навчальний матеріал програми розподілено на такі рубрики: "Кількість годин, рекомендованих на вивчення розділу, теми"; "Зміст навчального матеріалу (конкретне змістове наповнення розділу, теми)"; "Державні вимоги до рівня навчальних досягнень школярів".

Укладені відповідно до нових вимог вказані навчальні програми, крім своєї традиційної функції, - бути основою для планування та здійснення навчально-виховного процесу, - детальніше окреслюють очікувані результати навчання і тим самим визначають об'єктивні критерії для їх оцінки. Саме цим зумовлені структурні особливості програм. На відміну від традиційних, де зміст навчання, а також вимоги до знань і вмінь учнів подавалися у вигляді суцільного тексту, нові програми мають дещо інший формат. Вони складаються з трьох частин, де докладно виписано зміст навчання, деталізовано знання, що їх слід засвоїти, та вміння й навички, які потрібно сформувати в учнів під час вивчення конкретної теми курсу.

"Зміст навчального матеріалу" в програмах містить перелік творів, які вивчатимуться текстуально, а також перелік необхідних теоретичних понять, приступних для розуміння школярами.

Рубрика "Державні вимоги до рівня навчальних досягнень учнів" передбачає конкретно сформульовані відповідно до Державного стандарту результати вивчення зарубіжної літератури у певному класі, власне - мету, завдання вивчення кожної запропонованої конкретної підтеми.

У вечірніх (змінних) загальноосвітніх навчальних закладах зарубіжна література вивчатиметься за програмою: Зарубіжна література: 6-12 класи /Автори Д.С.Наливайко, Ю.І.Ковбасенко, В.Л.Федоренко та ін./ Програми з філологічних і суспільно-гуманітарних дисциплін для вечірніх (змінних) загальноосвітніх навчальних закладів: 6-12 класи. - К.: Педагогічна преса, 2007. - С. 197-260.

Якість літературної освіти школярів великою мірою залежить від ефективності системи оцінювання їхніх навчальних досягнень. Оцінювання результатів навчання зарубіжної літератури і в одинадцятирічній, і в дванадцятирічній школі здійснюється за "Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів", друкованими в складі програми із зарубіжної літератури для дванадцятирічної школи, хоча вони не деталізують цілого ряду важливих складників навчального процесу. Нині готується новий, доопрацьований варіант цих критеріїв, який враховуватиме зміни в освітній системі, перегляд її засадничих принципів, переосмислення завдань літературної освіти школярів, які припали на період, що пройшов від часу їх опублікування.

Перелік головних вимог щодо виконання письмових робіт і перевірки зошитів з української мови та літератури й зарубіжної літератури міститься у відповідному методичному листі Міністерства освіти і науки України N 1/9-301 від 28.04.2006 року (друк див., наприклад: Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2006. - N 7. - С. 9-10). У цьому листі, зокрема, зосереджено найважливішу інформацію про види письмових робіт із зарубіжної літератури, кількість тематичних контрольних робіт, контрольних творів, кількість, призначення та особливості оформлення зошитів з предмета, їх перевірку й технологічні аспекти оцінювання тощо.

З ініціативи департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України розроблено та оприлюднено також методичні рекомендації щодо оцінювання навчальних досягнень школярів з української та зарубіжної літератури та їх оформлення в класному журналі; ці рекомендації друкувалися у фаховій пресі словесників (див., наприклад: Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2006. - N 7. - С. 11-12 та ін.). Протягом попереднього навчального року ці документи використовувалися як рекомендації, до 2007/2008 навчального року їх буде обговорено в освітянському середовищі, доопрацьовано відповідно до висловлених зауважень, запропоновано як інструктивний документ та надруковано у фаховій пресі словесників.

Особливої уваги з боку вчителя потребує викладання зарубіжної літератури у 5-7 класах з огляду на інноваційний характер змісту й структури програми, яка починає реалізовуватися саме з цих класів. Завдання вивчення зарубіжної літератури у 5-7 класах - продовжити роботу, розпочату в початковій школі, - вчити школярів правильного, вдумливого, виразного читання та розуміння прочитаного, використовувати елементи аналізу художнього тексту. Опрацювання відібраних для цих класів творів дає можливість розширити та поглибити гуманітарний досвід учнів, формуючи їхню читацьку компетенцію, художні смаки й моральні принципи.

Учителям, які здійснюватимуть викладання зарубіжної літератури в сьомому класі 2007/2008 навчального року, слід звернути увагу на такі важливі особливості. Програму із зарубіжної літератури для сьомого класу побудовано таким чином, щоб у навчальному процесі було забезпечено принципи послідовності, наступності й безперервності змісту літературної освіти школярів. Набутий учнями в попередніх класах читацький досвід дає змогу узагальнити їхні знання та естетичні враження, щоб виробити в них відчуття стилю того чи іншого твору, сформувати здатність визначати головну думку твору, характеризувати його жанрову специфіку та поетику.

Програма із зарубіжної літератури для сьомого класу, як і в попередні роки, будується за жанрово-тематичним принципом, що пояснюється потребою як ускладнення відомостей з літератури, які учні одержують на уроках, збільшення ступеня їхньої літературної освіти, так і потребою одночасного врахування при вивченні літератури її ідейно-змістових та художніх особливостей, а також потужного виховного значення зразків словесної творчості.

Тематичний розділ програми передбачає вивчення літературних творів насамперед у морально-етичному та людинознавчому аспектах, чому сприяє вже навіть і саме групування матеріалу за підрозділами відповідної тематики: "Краса чистих людських взаємин", "Мистецтво бути Людиною", "Література проти війни". Цей підхід є визначальним для Програмового матеріалу попередніх класів, проте в сьомому він дещо спадає на силі в попередньому вигляді, а реалізується ще й в інших формах, тобто залишається домінантним і на наступних етапах літературної пропедевтики. Дібрані твори якнайкраще дозволяють школярам цього віку осягнути головні засади людського буття, духовно-моральні цінності особистості, нації, людства, стати на шлях саморозвитку та самовдосконалення. Аналіз передбачених до вивчення творів спрямовується, зокрема, на з'ясування їхньої морально-етичної проблематики, гуманістичного пафосу, персонажів передбачено характеризувати передовсім у морально-етичному аспекті, оцінюючи їхні дії та вчинки з точки зору загальнолюдської моралі.

Належну представленість у реалізації програми повинна мати й робота над засвоєнням важливих теоретичних понять (повість як епічний жанр, фольклорна та літературна балада, літературний детектив, сатира тощо). Ця робота здійснюється в суто практичному аспекті, ґрунтуючись на матеріал конкретних творів, не повинна обтяжуватися надмірним теоретизуванням. Важливо відзначити, що в сьомому класі вона спрямовується на поглиблення матеріалу, засвоєного учнями в попередні роки, наприклад: у шостому класі вивчаються засоби творення комічного, у сьомому - сатира; у шостому класі дається загальне уявлення про новелу, у сьомому - поглиблене тощо. Також особливістю програми порівняно з попередніми роками є звернення до таких літературно-філософських понять, як національний колорит, історичне тло та ін. Усе більше передбачено чинною програмою від класу до класу також і звернення до аналізу поетики, засобів художньої виразності, їхньої ролі в тексті виучуваних творів, що виявляється у формулюваннях державних вимог до навчальних досягнень школярів.

Частина програми, присвячена розглядові зразків художньої літератури з акцентуванням їхньої жанрово-тематичної специфіки, розрахована на поступове зміцнення літературної компетенції та читацької культури дітей, передбачає ознайомлення школярів із доступними їхньому розумінню жанрами та рядом пов'язаних із ними важливих теоретичних понять. Освоєння нових для школярів цього віку літературних понять має здійснюватися в щонайтіснішому зіставленні з тими теоретичними відомостями з літературознавства, що їх набули школярі протягом попередніх років вивчення літератури. Важливим для уроків зарубіжної літератури є чітке засвоєння учнями головних відомостей про жанрову специфіку художнього твору на прикладі конкретних зразків літературних творів. Освоєння літературознавчої теорії слід здійснювати в суто практичному аспекті, на прикладах конкретних художніх творів, не перетворюючи його на домінанту вивчення літератури, а тільки використовуючи як супровід головних ліній розгортання навчального процесу. Вивчення нових для школярів жанрів передбачає не тільки освоєння суто теоретичних аспектів літературного твору, але й визначення порушуваних у ньому морально-етичних проблем, що також має своє відображення в програмі.

Чинна програма створює прекрасні можливості для проведення розлогих літературних паралелей, вивчення конкретного художнього твору в широкому культурному контексті, у зіставленні з мистецькими надбаннями інших епох і національних літературних традицій. Хоча нею не передбачено такого розділу, як "Мистецький контекст" або "Міжпредметні зв'язки", проте програмовий матеріал дібрано так, що вчитель легко зможе забезпечити культурологічне та соціологічне наповнення уроку зарубіжної літератури. Наприклад, вивчення розділів "Україна та її історія в літературі" або "Мистецтво проти війни" потребуватиме з'ясування певних історичних подій та звернення до матеріалу, що його школярі вивчали в курсі історії України.

Також програма передбачає активну порівняльно-зіставну роботу школярів у межах самого предмета, яка спрямовується на пожвавлення вивченого раніше матеріалу шляхом проведення певних ідейно-змістових та художніх паралелей між творами різних авторів і навіть різних жанрів. Скажімо, вивчення різножанрових творів, які репрезентують різні літературно-мистецькі епохи та різні національні літератури, у єдиному тематичному блоці (наприклад, "Пригоди та фантастика" або "Героїчне минуле в літературі") даватиме гарну нагоду зіставлення в репрезентованих творах головних сюжетних колізій, мотивів, персонажів, особливостей поетики; розгляд фольклорної та літературної балади передбачає опрацювання цих жанрів у щонайтіснішому зіставленні матеріалу різних національних літератур та різних епох, залучення вивчених раніше та самостійно прочитаних творів, передбачає також звернення до матеріалу української літератури (козацькі пісні). Цей підхід забезпечуватиме міцні знання, сприятиме формуванню читацької культури та виробленню в учнів аналітико-синтетичних здібностей.

Виразну, постійно акцентовану представленість у програмі має особистісний підхід до вивчення літературного твору, який передбачає обов'язкове звернення до життєвого та читацького досвіду семикласників, активізує особистісні чинники сприйняття ними зразків світового письменства, орієнтує вчителя на комплексне формування особистостей вихованців засобами художньої літератури. У переліку державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів постійно акцентується потреба розвитку в учнів умінь формулювати та висловлювати особисте ставлення до прочитаного матеріалу, оцінювати його складники (подію, персонаж, мотив, художній образ). Особистісне наповнення навчального процесу - головна вимога й до уроків розвитку зв'язного мовлення, виконання творчих робіт, що сприяє глибшому освоєнню виучуваного матеріалу.

Домінантні у 5-6 класах читання й переказування художнього твору в повному обсязі та за ключовими епізодами у 7 класі зрівноважуються з аналітичними формами опрацювання художнього твору, які передбачають вироблення в школярів умінь інтерпретувати опрацьований літературний матеріал з точки зору ідейно-художніх його особливостей; за кількістю відведеного часу саме ці напрями роботи від сьомого класу починають переважати, що неодмінно має враховуватися вчителем при розробці цілісної концепції курсу та плануванні конкретних занять.

Головні напрями навчальної діяльності в сьомому класі щодо цього - ґрунтовне осмислення тексту (виділення головних думок, теми, упорядкування планів зображення), розвиток у школярів самостійного мислення, вміння аналізувати, узагальнювати власні судження. Важливим завданням літературної освіти учнів цього віку є вироблення в них умінь аргументовано висловлювати власні судження, уміти добирати й використовувати в усній та письмовій відповіді доречні приклади й цитати з текстів, бути максимально конкретними та доказовими у висловленні своїх поглядів.

Уроки розвитку зв'язного мовлення проводяться в усній та письмовій формах, їх найголовніші жанри - переказ усього тексту та його найважливіших епізодів, детальна характеристика персонажа та його порівняння з іншими (порівнюватися мають не тільки зовнішні, але насамперед внутрішні показники), складання плану такої характеристики, складання плану твору-роздуму та його компонування в усній і письмовій формах. Уроки розвитку зв'язного мовлення неодмінно мають бути представлені в системі вивчення зарубіжної літератури, їх методичні форми слід добирати з урахуванням державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів та відповідно до жанрово-тематичної специфіки виучуваного твору.

Викладання курсу зарубіжної літератури здійснюється українською мовою. Відповідно до методичного листа Міністерства освіти і науки України N 1/9-113 від 11.03.2004 року з метою створення сприятливих умов для самореалізації й мовного самовияву кожного учня, формування полікультурної особистості можливим є вивчення творів світової класики мовою оригіналу, яку учні вивчають і знають. Головною передумовою реалізації ключових настанов згаданого методичного листа є те, що рівень вивчення школярами іноземної мови має бути доволі високим, оскільки робота з оригіналом твору передбачає комплексне його опрацювання, зокрема осягнення його художності, образності, мовних пластів, що неможливе без глибинного знання мови, її самобутніх лексико-фразеологічних скарбів, тонкощів слововжитку, унікальних словотвірних моделей, граматичних форм і синтаксичних конструкцій. Якщо ж засвоєння мови оригіналу тих творів, що пропонуються до вивчення в курсі зарубіжної літератури (англійська, німецька, французька, японська, італійська, іспанська, польська, російська тощо), не передбачено інваріантною частиною навчального плану конкретного ЗНЗ, то при вивченні курсу зарубіжної літератури використовується виключно українська мова. Дія згаданого методичного листа МОН України реалізується також за умови якісної підготовки самого вчителя до опрацювання на уроці художнього твору мовою оригіналу, оскільки таке вивчення передбачає глибоке знання цієї мови насамперед самим педагогом.

Учителеві зарубіжної літератури слід обов'язково враховувати матеріал, який засвоюють школярі в курсі української літератури, його групування та головні завдання вивчення. Обидві базові програми для одинадцятирічної школи та програма для школи дванадцятирічної створюють прекрасні можливості для проведення паралелей між української та світовою літературою, залучення матеріалу нашого національного письменства для кращого зрозуміння головних тенденцій у розвитку світової культури. Це також сприятиме увиразненню, реальному змістовому наповненню тверджень про співпричетність українців до творення світової цивілізації та світової культури. По суті, кожна програмова тема курсу зарубіжної літератури створює можливості для її осягнення в щонайтіснішому зіставленні з українським літературно-мистецьким матеріалом.

Ефективній реалізації змісту зарубіжної літератури як навчального предмета сприятиме якнайповніше використання навчально-методичного забезпечення курсу. До кожної з програм пропонується повне забезпечення підручниками та хрестоматіями, розробленими з урахуванням сучасного стану педагогічної, літературознавчої та методичної науки.

У 2007/2008 навчальному році вивчення зарубіжної літератури у п'ятому класі здійснюватиметься за такими підручниками:

Волощук Є.В. Зарубіжна література: Підручник для 5-го класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Генеза, 2005. - 272 с.

Ковбасенко Ю.І., Ковбасенко Л.В. Зарубіжна література: Підручник для 5-го класу. - К.: Грамота, 2005. - 296 с.

Мірошниченко Л.Ф., Клименко Ж.В. Зарубіжна література: Підручник для 5 класу. - К.: Навчальна книга, 2005. - 288 с.

Півнюк Н.О., Чепурко О.М., Гребницька Н.М. Зарубіжна література: Підручник для 5 класу. - К.: Освіта, 2005. - 286 с.

Міляновська Н.Р. Зарубіжна література: Підручник для 5 класу. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. - 384 с.; видання друге - 2006. - 384 с.

Кожен із цих підручників за своїм змістом та формою являє собою навчальну книгу нового покоління, вибудовується на самобутній методичній концепції, передбачає якісну організацію вивчення зарубіжної літератури в цілісному комплексі його окремих завдань. Ці навчальні книги характеризуються ретельним добором навчального матеріалу, оригінальним методичним апаратом, добре продуманою та розробленою системою запитань і завдань, які активізують творчі здібності учнів, сприяють формуванню життєвої позиції та гуманітарної свідомості п'ятикласників, спрямовуються на реалізацію принципів індивідуалізації та особистісно-зорієнтованої моделі навчання. Можливість вибору вчителем одного з цих навчальних видань створює реальну альтернативу організації вивчення предмета на зовсім іншій основі, оскільки принципи їх побудови, задіяні в них методики та конкретне змістове наповнення докорінно відрізняються між собою.

Для кожного з учителів, що спеціалізуються на викладанні зарубіжної літератури в школі, доцільним буде ознайомлення з усіма підручниками, які рекомендуються до використання в навчальному процесі.

Деякі з-поміж цих підручників супроводжуються повним науково-методичним комплектом, як, наприклад, підручник Ю. та Л.Ковбасенків, до якого розроблено та видано такі посібники: Зарубіжна література. 5 клас: Книга для додаткового читання./ За ред. Ю.І.Ковбасенка. - К.: Грамота, 2005. - 224 с.; Бітківська Г.В. та ін. Зарубіжна література: Книга для вчителя: календарне планування та розробки уроків. 5 клас 12-річної школи. - К.: Грамота, 2005. - 344 с.; Ковбасенко Ю.І., Бітківська Г.В. Планування уроків зарубіжної літератури у п'ятому класі 12-річної школи. - К.: Грамота, 2005. - 32 с.; Сутула О.В., Тригуб І.А. Інноваційні технології на уроках із зарубіжної літератури. Книга для вчителя: календарно-тематичне планування та розробки уроків. 5 клас. - К.: Грамота, 2006. - 208 с.; Баліна К.Н. Зарубіжна література. Тематичне оцінювання. 5 клас. Зошит. - К.: Грамота, 2005. - 104 с.; Первак О.П. Зошит із зарубіжної літератури. 5 клас. - К.: Грамота, 2006. - 104 с.

Використання таких комплектів допоможе вчителеві зарубіжної літератури вибудувати цілісну систему роботи відповідно до концепції вивчення предмета, закладеної в програмі, та написаних до неї підручників, значно полегшить процес самопідготовки словесника, піднесе культуру його фахової діяльності на якісно вищий щабель. Можливим також є й використання видань, що не мають прив'язаності до котрогось із підручників, наприклад: Давидова О. Дидактичні матеріали для тематичного оцінювання із зарубіжної літератури. 5 клас. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. - 96 с.; Міляновська П.Р., Дворницька І.П. Зарубіжна література. Тематичне оцінювання. 5 клас. - Тернопіль: Мандрівець, 2007. - 56 с. тощо.

Вивчення курсу "Зарубіжна література" в 6 класі здійснюватиметься за підручниками таких авторів:

Клименко Ж.В. Зарубіжна література: Підручник для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Навчальна книга, 2006. - 368 с.

Ковбасенко Ю.І., Ковбасенко Л.В. Зарубіжна література: Підручник для 6 класу. - К.: Грамота, 2006. - 296 с.

Півнюк П., Чепурко О., Гребницька Н. Зарубіжна література: Підручник для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Освіта, 2006. - 256 с.

Волощук Є.В. Зарубіжна література: Підручник для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Генеза, 2006. - 240 с.

Деякі підручники супроводжуються повним навчально-методичним комплектом, використання якого полегшує підготовку вчителя до уроків і значно підносить її якість. Так, наприклад, підручник Ю. та Л.Ковбасенків супроводжується такими додатковими посібниками: Зарубіжна література: Книга для додаткового читання в 6 класі: Навчальний посібник для учнів загальноосвітніх навчальних закладів./ Упорядкування Ю.І.Ковбасенка. - К.: Грамота, 2006. - 224 с.; Ковбасенко Л.В. та ін. Зарубіжна література: Книга для вчителя: календарне планування та розробки уроків. 6 клас 12-річної школи. - К.: Грамота, 2006. - 408 с.; Ковбасенко Ю.І. Планування уроків зарубіжної літератури у шостому класі 12-річної школи: Методичні рекомендації. Календарне планування. - К.: Грамота, 2006. - 32 с.; Баліна К.Н., Тригуб І.А. Зарубіжна література. Тематичне оцінювання. 6 клас. Зошит. - К.: Грамота, 2006. - 104 с.; Первак О.П. Зошит для робіт із зарубіжної літератури. 6 клас. - К.: Грамота, 2006. - 136 с.

Кращій організації вивчення зарубіжної літератури в шостому класі сприятиме використання вчителем додаткової сучасної навчально-методичної літератури, як, наприклад, посібник колективу вчителів Київської області: Методичні матеріали з мультимедійними додатками до уроків зарубіжної літератури в 6 класі./ За загальною редакцією Н.В.Химери. - Біла Церква: КОІПОПК, 2007. - 183 с. Цінність збірника полягає в тому, що він вибудовується на принципово нових методичних засадах, поєднуючи інноваційні освітні технології вивчення зарубіжної літератури з мультимедійними презентаціями та word-документами, що дозволить учителеві-словеснику якісно підготуватися до уроків, розвине їхню педагогічну майстерність і готовність працювати в інноваційному освітньому просторі.

У сьомому класі дванадцятирічної школи використовуватиметься підручникова література таких авторів: В.І.Фесенко (видавництво "Вежа"), Н.О.Півнюк, О.М.Чепурко, Н.М.Гребницька (видавництво "Освіта"), Ю.І.Ковбасенко, Л.В.Ковбасенко (видавництво "Грамота"), Н.Р.Міляновська (видавництво "Підручники та посібники") та ін.

У 8-11 класах навчання буде здійснюватися за підручниковою літературою, перерахованою в "Переліку основної й додаткової навчальної літератури для використання в загальноосвітніх навчальних закладах", друкованому до початку нового навчального року в "Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України" (серпень 2007 року).

Звичайно, у програмах та підручниках закладено лише основи для вивчення зарубіжної літератури, для оновлення її методології та методики. Успішний результат навчального процесу залежатиме передовсім від втілення цих основ у конкретній практичній роботі кожного вчителя-словесника, від його зорієнтованості в сучасній методології вивчення гуманітарних предметів у середній школі та від озброєності перспективними педагогічними технологіями. Джерелом одержання найсучаснішої інформації щодо розвитку та вдосконалення літературної освіти школярів для вчителя може слугувати навчально-методична література, як, наприклад, видання серії "Сучасний урок" тернопільського видавництва "Мандрівець": Шевченко Т. Література як мистецтво слова: Матеріали до уроків зарубіжної літератури. - Тернопіль: Мандрівець, 2005. - 56 с.; Бусел С. Зв'язне мовлення на уроках зарубіжної літератури. - Тернопіль: Мандрівець, 2004. - 108 с.; Зарудня І. Міфи та байки на уроках зарубіжної літератури. - Тернопіль: Мандрівець, 2005. - 76 с. та ін.

Окрім додаткової навчально-методичної літератури, основу професіоналізму вчителя-словесника формує також: і його постійне звернення, до фахової преси та використання кращих напрацювань колег. Серед фахових видань, які найперше можна рекомендувати вчителеві зарубіжної літератури, слід назвати видання Міністерства освіти і науки України (журнал "Всесвітня література в середніх навчальних закладах України") та видання, які виходять друком за сприяння МОН України (газети "Зарубіжна література" та "Зарубіжна література в школі", журнал "Зарубіжна література в навчальних закладах"); чимало цінних методологічних та методичних матеріалів містяться й у виданнях провідних наукових осередків ("Вікно у світ").

Значну допомогу вчителеві зарубіжної літератури в його підготовці до уроків можуть подати універсальні бібліографічні довідники: Хроменко І.А. Каталог-путівник учителя зарубіжної літератури: 1998 - 2004. - Тернопіль: Мандрівець, 2005. - 312 с.; Хроменко І.А. Каталог-путівник учителя зарубіжної літератури. 2005-2006 рр. - Тернопіль: Мандрівець, 2007. - 136 с. У цих виданнях зосереджено інформацію про науково-методичні матеріали, які друкувалися на сторінках фахової преси й тематично охоплюють увесь спектр шкільного курсу зарубіжної літератури, репрезентують (за продуманою системою рубрикації) персоналії курсу, програмові твори, теоретичні питання, важливі методичні аспекти вивчення предмета в школі. Використання таких джерел полегшує підготовку словесника до урочної та позаурочної роботи, значно підносить рівень його кваліфікації, дає змогу зорієнтуватися в найсучаснішій літературі з актуальних питань вивчення зарубіжної літератури в школі, забезпечити відповідний рівень своєї професійної діяльності.

Окремо І.А.Хроменко підготувала бібліографічні покажчики матеріалів для вивчення зарубіжної літератури у 5-6 класах (друк див., наприклад: Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2007. - N 5; Зарубіжна література. - 2007. - N 15. Покажчики містять систематизовану інформацію про джерела видруку програм, методичних рекомендацій, перелік підручників і складу навчально-методичних комплектів, опублікованого на сторінках преси та окремими виданнями календарно-тематичного планування, методичні матеріали до кожної з тем курсу, зразки тематичних робіт й ін.

В умовах поступового переходу старшої школи на основу профільного навчання актуально звучить проблема якісної теоретичної розробки та втілення в щоденну практику системи вивчення літератури як профільного предмета та визначення ступеня її представленості як окремої навчальної дисципліни в профілях інших спеціалізацій. На сьогодні, на жаль, поки що відсутня цілісна концепція вивчення української літератури як профільного предмета, проте головні її складники та напрями реалізації визначити, безперечно, можна. Саме тому з ініціативи департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України було розроблено проект Концепції профільного навчання в системі літературної освіти школярів (автор проекту - кандидат педагогічних наук, доцент Миколаївського державного університету імені В.Сухомлинського, заслужений учитель України В.І.Шуляр). У концепції схарактеризовано сутність, мету й принципи організації профільного навчання української та зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах, його структуру, головні форми й методи в системі урочної та позаурочної навчальної діяльності, допрофільний рівень літературної освіти, використання міжпредметних зв'язків, своєрідність організації профільного вивчення літератури в сільській школі й інші питання. Її опрацювання допоможе вчителеві-словеснику краще зорієнтуватися в завданнях, проблематиці, головних формах та найпоширеніших моделях вивчення літератури в умовах упровадження профільного навчання й освоїти його термінологію. Опубліковано текст проекту концепції у фахових виданнях словесників (див., наприклад: Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах. - 2007. - N 4 та ін.).

Вивчення зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах як профільного предмета можливе з восьмого класу за умови належного часового забезпечення (3 години на тиждень), кадрового та навчально-методичного забезпечення. Як правило, це класи допрофільної підготовки з філологічних дисциплін у гімназіях, ліцеях і колегіумах та класи поглибленого вивчення філологічних дисциплін у загальноосвітніх або спеціалізованих навчальних закладах. Таке вивчення здійснюється за програмою Д.С.Наливайка, Ю.І.Ковбасенка, Н.О.Висоцької та ін. (Зарубіжна література. 8-11 і 10-11 класи: Програми для профільних класів загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання. - К.: Педагогічна преса, 2004. - С. 3-73). Починаючи з десятого класу, вивчення зарубіжної літератури як профільного предмета (класи філологічного профілю) може здійснюватися на вибір учителя також, окрім вищезгаданої, за програмою Д.В.Затонського, К.О.Шахової, Є.В.Волощук та ін. (згадане видання. - С. 90-127). У десятих класах художньо-естетичного профілю вивчення зарубіжної літератури здійснюється за програмами універсального профілю, в одинадцятому (з огляду на більшу кількість навчального часу - 2,5 години) - за програмою Д.В.Затонського, К.О.Шахової, Є.В.Волощук та ін. (згадане видання. - С. 108-126). Цю програму побудовано таким чином, що кількість навчальних годин, які відводяться на вивчення предмета в класах цього профілю, наведено через скісну риску. За наявності часового ресурсу кількість годин, що відводяться на вивчення зарубіжної літератури в класах художньо-естетичного профілю, може бути збільшена до трьох, тоді вчителеві слід використовувати програму профільних філологічних класів. Можливим також є пристосування до потреб викладання вії класі художньо-естетичного профілю однієї з програм авторського колективу в складі Д.С.Наливайка, Ю.І.Ковбасенка, Н.О.Висоцької та ін., яке передбачатиме внесення відповідних змін у визначення кількості годин. У класах фізико-математичного, природничого, технологічного та спортивного профілів (1,5 години на тиждень у складі інтегрованого курсу "Література" в поєднанні з українською літературою) вивчення предмета здійснюватиметься за однією з програм за вибором учителя: за редакцією Д.С.Наливайка (згадане видання. - С. 74-87) або за редакцією Д.В.Затонського та ін. (згадане видання. - С. 128-142). Обидві програми розраховано на 1,5 години на тиждень, за наявності часового ресурсу вивчення зарубіжної літератури в класах цих профілів може збільшуватися до двох годин і, відповідно, спиратися на програму універсального профілю.

Вивчення зарубіжної літератури як профільного предмета, покликане розширити обрії філологічного та загальногуманітарного мислення школярів передбачає здійснення ними аналізу художнього твору за складнішими схемами, вивчення літературних явищ у щонайширшому світоглядно-філософському та культурологічному контексті доби, в зіставленні з типологічне спорідненими явищами культури. Глибшим також при профільному вивченні курсу зарубіжної літератури є й освоєння школярами теорії літератури, поетики та ін. Більша кількість годин на вивчення предмета має пропорційно спрямовуватися на різні складники й напрями літературної освіти школярів (життєписи письменників, текстуальне вивчення твору, розвиток зв'язного мовлення, позакласне читання, виразне читання й ін.). За умов профільного навчання зростає також можливість учителя моделювати навчальний курс відповідно до власних методичних поглядів, вводячи додатковий матеріал або поглиблюючи методику його вивчення. Також у системі профільної освіти значно зростає обсяг самостійної навчальної діяльності школярів та урізноманітнюються й ускладнюються її форми.

Свою специфіку має й вивчення зарубіжної літератури в класах інших профілів. Так, наприклад, у класах художньо-естетичного профілю навчальний матеріал з літератури слід опрацьовувати в щонайтіснішому зв'язку з вивченням історії світової та національної культури, у постійному зіставленні літературних явищ із типологічне спорідненими явищами мистецтв. Обов'язковим також у класах цієї спеціалізації є поглиблене вивчення ідейно-філософських поглядів, які визначально впливали на становлення та зміни у світогляді епохи, у буттєвій свідомості та естетичних поглядах. Робота в цих класах потребує використання значно ширших відомостей про культурний контекст, активнішого залучення різноманітного ілюстративного матеріалу (репродукції мистецьких творів, зразки музичної творчості тощо).

У класах негуманітарної спеціалізації опрацювання літературного матеріалу передбачає зосередження більшої уваги на ознайомленні школярів із текстами виучуваних творів, формуванні їхніх читацьких запитів, плеканні у них відповідного рівня читацької культури, засвоєння потрібного для цього мінімуму літературознавчої теорії, а також на розвитку духовно-моральної та емоційної сфер особистості.

Профільне вивчення зарубіжної літератури неодмінно має забезпечуватися також вивченням школярами спеціальних та факультативних курсів відповідної філологічної тематики. Спеціальні курси (курси профільного доповнення) сприяють одержанню старшокласниками чітких уявлень про свою майбутню професію, що так чи інакше має бути пов'язана з філологією (учитель-словесник, журналіст, редактор, коректор, перекладач, фольклорист, науковець тощо), а також дають змогу виробити в собі представлені у відповідній професіограмі особистісні риси і якості та фахові навички. Спецкурси, що можуть пропонуватися класам філологічного профілю, насамперед стосуються таких розділів науки про літературу, як компаративістика, генерика, поетика, стилістика тощо; вони можуть стосуватися також і таких розділів, як міфологія, фольклористика, історія світового літературознавства та критики. Факультативні курси (курси за вибором) призначені доповнювати, поглиблювати основний курс зарубіжної літератури, розширювати поінформованість школярів щодо перебігу літературного процесу у світі, його найцікавіших проявів у часовому та просторовому аспектах, компенсувати стислість, пунктирний характер презентації світового письменства базової програми із зарубіжної літератури. Тематично факультативні курси можуть стосуватися окремих літературних та фольклорних жанрів (наприклад, "Жанр сонета у світовому письменстві"), літературно-мистецьких епох ("Література епохи Бароко"), напрямів і течій ("Футуризм у світовій та українській літературі"), національних літератур і культур ("Література й мистецтво Франції кінця XIX - початку XX ст."), творчості найвизначніших письменників та літературознавців світу ("Творчість Дж.Г.Н.Байрона і розвиток романтизму в європейському письменстві"), найцікавіших літературних пам'яток ("Образи й сюжети Біблії у світовій літературі") або літературно-мистецьких угруповань, літературно-мистецьких паралелей ("Героїчний епос словенських народів"), літературного краєзнавства ("Польське письменство і Львів") та ін.

Факультативні курси із зарубіжної літератури можуть пропонуватися не тільки учням класів філологічного профілю, але й профілів нефілологічних та негуманітарних, як і профілю універсального; спеціальні ж курси призначені для класів філологічного профілю, причому вивчатися вони можуть у класах зі спеціалізацією української філології, іноземної філології та комбінованими спеціалізаціями (класи історико-філологічного профілю).

З ініціативи Міністерства освіти і науки України розробляється цілісний пакет програм таких курсів (науковий керівник - академік Д.С.Наливайко, методичний керівник - доцент Ю.І.Ковбасенко). Програми таких курсів розроблено з урахуванням актуальних завдань філологічної освіти молодих поколінь та профільної підготовки учнів середньої школи, сучасного стану літературознавства та супровідних і допоміжних дисциплін, потреб і запитів школярів, кола їхніх зацікавлень та інтересів, а також узвичаєних форм підготовки фахівців філологічної спеціалізації. На сьогодні схвалення до використання в навчальному процесі мають такі програми:

Основи теорії літератури/ програма спеціального курсу для 10-11 класів філологічного профілю; автор Н.В.Невінчана; курс покликаний забезпечити засвоєння школярами головних категорій і понять літературознавства, концептуального осмислення ними суті, змісту, форми, функцій явищ художньої літератури та літературознавчих понять, вироблення вмінь аналізувати й характеризувати художній твір зі змістового й формального погляду, підготувати їх до теоретичного сприймання, осмислення, оцінювання й відображення явищ літератури, осягнення літературного процесу як цілісного потоку подій та явищ.

Основи поетичної творчості/ програма факультативного курсу для 10-11 класів філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів; автор Л.В.Перенчук; програма знайомитиме школярів із системою віршування в українській та світовій літературній традиції і з особливостями форми поетичного твору, сприятиме виробленню в них умінь здійснювати різноаспектний аналіз поетичного твору, створюватиме належні умови для реалізації їхніх здібностей в царині поетичної творчості.

Аналіз ліричного твору/ програма факультативного курсу для 8-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів; автор А.В.Ткач; курс покликаний допомогти учням ґрунтовно й усебічно зрозуміти технологію поетичного мистецтва, поглиблено засвоїти закони версифікації, реалізувати власні літературні здібності.

Сонет в історії української та світової літератури/ програма факультативного курсу для 10-11 класів філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів; автор В.Л.Федоренко; програма сприятиме глибшому ознайомленню школярів із сонетом, особливостями його змісту й форми, історією цього популярного поетичного жанру у світовому та українському письменстві, на прикладі найцікавіших зразків знайомитиме з вершинними здобутками цього жанру.

Американська література/ програма факультативного курсу для 10-11 класів філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів; автор Т.Н.Денисова; програма даватиме змогу глибше ознайомитися з літературним процесом у США від його першопочатків до сьогодення, найвизначнішими явищами американської літератури та її чільними представниками й дослідниками.

Французька література/ програма факультативного курсу для 9-11 класів універсального профілю загальноосвітніх навчальних закладів; автори Т.Д.Гнаткович, І.П.Шулик; головне призначення програми - ознайомлення школярів із особливостями становлення та розвитку французької літератури та культури, її головними персоналіями та їхніми найвагомішими здобутками.

Література німецькомовних країн/ програма факультативного курсу для 10-11 класів філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів; автор Д.С.Куркіна; програма знайомить школярів, особливостями перебігу літературного процесу в Німеччині та Австрії, із чільними постатями та вершинними здобутками німецької та австрійської літератур, контекстом історії та культури в цих країнах.

Міф і міфологічна література XX століття/ програма факультативного курсу для 11 класів філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів; автор О.В.Козюра; програма покликана ознайомити школярів філологічної спеціалізації з головними рисами та виявами міфологічного мислення та його рефлексіями у світовому письменстві пізнішого часу.

Літературні премії світу/ програма факультативного курсу для 11 класів філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів; автор О.І.Скобельська; головна мета реалізації програми - дати учням поглиблене уявлення про все розмаїття преміальних відзначень для літераторів України і світу, ознайомити з чільними представниками світового письменства, які мали такі відзнаки, їхнім життєвим та творчим шляхом.

Творчість Вільяма Шекспіра/ програма факультативного курсу для 11 класів філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів; автори Н.М.Торкут, І.А.Хроменко та ін.; її призначення - поглиблене вивчення школярами філологічної спеціалізації життєвого і творчого шляху класика англійської літератури, ознайомлення із його головними поетичними та драматургічними творами.

Антична література/ програма факультативного курсу для 10-11 класів філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів; автор Л.І.Тимощук; у програмі систематизовано матеріал з історії античної літератури та культури, що допоможе учням відкрити для себе найцікавіші сторінки античності.

Ці та інші програми, які мають схвалення Міністерства освіти і науки України друкуватимуться окремим збірником до початку нового навчального року у видавництві "Шкільний світ". Деякі факультативні та спеціальні курси мають повне навчально-методичне забезпечення (див., наприклад: Невінчана Н.В. Теорія літератури в школі: У двох частинах. - К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2004; Ткач А.В. Аналіз ліричного твору. - Чернівці, 2006. - 40 с. та ін.). Для більшості з факультативних і спеціальних курсів із зарубіжної літератури навчально-методичне забезпечення та посібники хрестоматійного типу розробляються й готуються до друку, оскільки тільки з належним супроводом вивчення того чи іншого додаткового курсу буде ефективним, а працю вчителя й учня буде поставлено на високому рівні.

В умовах переорієнтування освітньої системи на розвиток особистісної сфери школяра, обов'язкового врахування в моделюванні курсу освоєння ним основ наук, його здібностей, можливостей, потреб і запитів, посиленні спрямованості навчально-виховного процесу на плекання творчих здібностей і обдарувань учнівської молоді, створення умов для якнайповнішої реалізації творчого потенціалу талановитих вихованців, значно зростає роль і вага роботи вчителя зарубіжної літератури з філологічне обдарованими школярами, які вже зі шкільної лави виявляють зацікавленість поглибленим вивченням предметів філологічного циклу, демонструють небуденні здібності в царині освоєння мов та літератур і мають значний природний потенціал, прагнуть і можуть у майбутньому присвятити себе науково-дослідницькій або творчій діяльності в мовно-літературній галузі. Виявити й розвинути інтелектуальні та духовні сили й творчі можливості філологічно обдарованого учня, надихнути його на заняття науково-дослідницькою діяльністю або літературною творчістю, озброїти сучасними методами наукового пошуку, виплекати у нього стійкий інтерес до філологічної галузі знань і підказати оптимальні форми потамування цього інтересу, зорієнтувати талановиту молодь у щонайширшому спектрі актуальної проблематики наук про мову та літературу й навчити правильно оформляти свої інтелектуальні напрацювання - ці та багато інших завдань постають перед учителем, який здійснює викладання філологічних дисциплін.

З метою піднесення на якісно вищий щабель організації та проведення роботи з філологічне обдарованими школярами в процесі вивчення літератури з ініціативи департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України підготовлено методичні рекомендації відповідної тематики (автори - головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України Валерій Федоренко, доктор педагогічних наук, професор кафедри методики вивчення світової літератури Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова Олена Ісаєва). Рекомендації містять обґрунтування методологічних засад організації та проведення роботи зі школярами, які виявляють здібності до вивчення предметів філологічного циклу, пропонують психолого-педагогічний коментар до вибору провідних методичних форм налагодження такої роботи на уроці літератури й у позаурочній діяльності, характеризують найбільш ефективні й перспективні інноваційні напрями плекання літературних здібностей учнівської молоді (друк рекомендацій див., наприклад: Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2007. - N 3; Українська мова та література. - 2007. - N 15; Зарубіжна література. - 2007. - N 15 та ін.).

В умовах поступового впровадження цілісної системи зовнішнього оцінювання навчальних досягнень школярів, головною формою якого є тестування, слід пожвавити використання в процесі вивчення зарубіжної літератури тестових технологій, що допомагають об'єктивно визначати рівень знань школярів із цього предмета, сформованість у них відповідних умінь і навичок. Переваги тестування над іншими формами контролю навчальних досягнень учнів полягають передовсім у тому, що за їхньою допомогою знімається емоційне напруження школярів, характерне для проведення контрольних робіт, рівень володіння теоретичним та фактичним матеріалом перевіряється швидше, ніж при використанні традиційних методичних форм контролю, самий процес перевірки великою мірою стає об'єктивним та спрощується у своїй процедурі, що дає змогу вивільнити час для його використання для інших форм робіт.

На сьогодні універсальної, стандартизованої моделі тестування з зарубіжної літератури, яка б допомогла всебічно й об'єктивно оцінити навчальні досягнення школярів з цього предмета, поки що не розроблено, тому вчителі можуть використовувати якісні розробки тестових завдань, які друкуються у фахових виданнях словесників або виходять окремими збірниками, що мають схвалення науково-методичної комісії Міністерства освіти і науки України. Можливим є й використання вчителями-словесниками самостійно розроблених тестових зразків за умови, що ці завдання відповідають головним вимогам до методичних матеріалів такого типу.

Тестові завдання із зарубіжної літератури, як і з будь-якого іншого предмета шкільного курсу, мають свою специфіку. На жаль, поки що вони не вкорінилися в методичну систему вивчення літератури, тож; виникає потреба їх більшої популяризації. З цією метою з ініціативи департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України розроблено методичні рекомендації щодо використання тестових технологій у процесі вивчення української та зарубіжної літератури (автори - головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України В.Л.Федоренко, заступник директора з науково-методичної роботи гімназії "Києво-Могилянський колегіум", заслужений учитель України Н.В.Невінчана). Рекомендації містять характеристику головних засад, принципів, форм і методів використання тестових технологій, стислу інформацію про різновиди тестових завдань з літератури, їхнє призначення та доцільність, особливості структури, прийоми використання на уроках різних типів. Ці методичні рекомендації надруковано у фаховій пресі словесників (друк див., наприклад: Українська мова та література в середніх школах, ліцеях, гімназіях та колегіумах. - 2007. - N 5 та ін).

Використовуючи тестові технології в процесі вивчення зарубіжної літератури, учитель, проте, має пам'ятати, що літературна освіта не повинна обмежуватися самим лише тестуванням - актуальними для вивчення літератури як предмета залишаються всі напрями роботи, тож згортати їх або послаблювати їхню інтенсивність ніяк не можна. Самостійний текстуальний аналіз художнього твору за одним чи кількома методами, осмислення літературних зразків школярами, формулювання власної оцінки виучуваних творів, характеристика їхніх змістових та мовностильових особливостей не можуть відсуватися на задній план, а повинні підпорядковувати собі всі інші дидактичні модуси, зокрема й тестування як форму контролю навчальних досягнень школярів із зарубіжної літератури.

Під час вивчення зарубіжної літератури в усіх класах слід активніше використовувати сучасні педагогічні технології (комп'ютеризоване навчання, інтерактивні види і форми роботи), які збільшують пізнавальну самостійність учнів та мотивують потребу розвитку їхньої читацької культури. Серед інтерактивних форм роботи на уроках зарубіжної літератури поширення набуває навчальна взаємодія учнів у парах, мікрогрупах, групах, що здебільшого застосовуються під час пошуку та аналізу інформації, виконання практичних завдань, підготовки диспутів, семінарів, різноманітних творчих завдань тощо. З метою надання школярам більших можливостей для спілкування, висловлювання власних думок і почуттів домінантною формою навчання на уроках зарубіжної літератури в усіх класах має бути діалог, під час якого виявляється рівень знань учнів.

На сучасному етапі розвитку освітньої системи в процесі викладання зарубіжної літератури зростає роль інноваційних технологій, використання яких значно сприятиме піднесенню якості та інтенсивності навчального процесу, приверненню уваги учнівської молоді до найкращих надбань світового красного письменства. Одним із продуктивних і перспективних напрямів такої роботи є використання можливостей комп'ютерної техніки, за допомогою якої передовсім якнайкраще вирішується проблема забезпечення вчителя й учня художніми текстами та науково-методичною літературою.

Великим заохоченням до освоєння сучасними школярами літературних скарбів народів світу може стати використання в навчальному процесі можливостей Інтернету. Для цього доцільно активніше використовувати на уроках зарубіжної літератури та в позаурочній діяльності інформацію, розміщену на відповідних тематичних сайтах. Серед найцікавіших сайтів, матеріалом яких учитель зарубіжної літератури може скористатися найперше й рекомендувати їх школярам, слід назвати такі:

Бібліотека світової літератури (оригінали та переклади): http://ae.lib.narod.ru

Літературна Інтернет-бібліотека школяра: http://litbook.bv.ru

Антична література: http:pergam.chat.ru

Електронна бібліотека "Джерело": http://ukrlib.com

Бібліотека Українського центру: http://ukrcenter.com

Національна бібліотека України для дітей з віртуальною бібліографічною довідкою: http://chl.kiev.ua

Кожен з-поміж цих сайтів має свою специфіку щодо свого наповнення та використання в навчальному процесі. Так, на сайті "ae.lib.ru" (україномовна "Електронна бібліотека світової літератури") представлено всі нині чинні шкільні програми із зарубіжної літератури. У текстах цих програм активізовано назви літературних творів, що дає змогу швидко віднайти й прочитати повний текст будь-якого з програмових творів на моніторі комп'ютера та роздрукувати його для подальшого користування поза мережею. Усі художні тексти супроводжуються відповідними літературознавчими та методичними матеріалами. Безумовно, користування такою системою накопичення й систематизації навчальної інформації із зарубіжної літератури сприятиме формуванню стійкої мотивації вивчення літератури, розширенню культурно-пізнавальних інтересів молодих поколінь.

Окремо слід відзначити наявність на згаданих сайтах найкращих зарубіжних творів як в україномовних перекладах, так і мовою оригіналу. Це дозволяє в процесі вивчення зарубіжної літератури активніше використовувати мову оригіналу літературного твору, який вивчається. Така робота сприятиме не лише літературній, а й мовній освіті школярів, зростанню їхньої комунікативної компетентності.

Великий навчальний потенціал мають та ефективно можуть використовуватися й Інтернет-сайти, де розміщено біографічні відомості про програмових та непрограмових письменників, і тематичні сайти (наприклад, "Персько-таджицька поезія"), де згруповано відомості з певних літературних тем, епох або напрямів. Дидактична цінність таких сайтів зростає ще й тому, що в них також є прямий вихід до важливої інформації про суміжні поняття, тогочасні реалії й персоналії, яка потрібна для кращого розуміння текстів конкретних творів і допомагає глибше осягнути виучуваний матеріал. Використання можливостей таких сайтів сприяє зміцненню літературної та загальногуманітарної підготовки школярів, дає їм змогу зекономити час на підготовку до занять, посилює їхнє зацікавлення вивченням предмета.

Ще одним напрямом роботи, пов'язаної з оновленням методичної бази викладання зарубіжної літератури та покликаної піднести ефективність її вивчення школярами, є використання мультимедійних технологій, які являють собою скоординоване одночасне функціонування візуального й аудіорядів, використання фото- й кіноматеріалів, малюнків, таблиць, схем, текстів і т. ін., підпорядкованих єдиній навчальній темі. Учитель може використовувати готові належним чином оформлені мультимедійні навчальні програми, а може розробляти власні зразки таких програм. Головні принципи розробки навчальних мультимедійних програм та зразки відповідного досвіду, пропоновані вчителями-практиками й науковцями-методистами, неодноразово оприлюднювалися на сторінках фахової преси словесників (див., наприклад: Драч О. Використання сучасних комп'ютерних технологій у процесі вивчення зарубіжної літератури.// Зарубіжна література. - 2005. - N 21-24. - С. 54-59; Богдан Л. Залучати учнів до сучасних методів роботи з інформацією.// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2005. - N 9. - С. 8-13; Богдан Л. Застосування мультимедійних технологій./ Інноваційні технології та сучасний урок літератури. - К.: Видавничий дім "Шкільний світ", 2006. - С. 107-123 та ін.).

Інтеграція національної освіти, зокрема навчання іноземних мов, у загальноєвропейську систему освіти, пов'язана з навчанням іноземних мов, здійснюється з урахуванням основних принципів державної освітньої політики в Україні (пріоритетність освіти, її демократизація, гуманізація та гуманітаризація, національна спрямованість, неперервність, багатокультурність і варіативність освіти, відкритість системи освіти та нероздільність навчання і виховання).

Загальна стратегія навчання іноземних мов визначається потребами сучасного суспільства та рівнем розвитку лінгвістичних, психолого-педагогічних і суміжних наук. Цією стратегією є комунікативний підхід, який зумовлює практичну мету навчання й вивчення іноземних мов, а саме: оволодіння іншомовним міжкультурним спілкуванням шляхом формування і розвитку міжкультурної комунікативної компетенції та її складових.

Вирішальним фактором успіху вивчення мови є розуміння значимості соціально-культурної спадщини, існуючих соціально-економічних, культурно-освітніх та політичних відносин відповідних мовних спільнот для освіти і місця в суспільстві кожного мовного користувача.

Протягом останніх років Міністерство освіти і науки послідовно впроваджує основні засади мовної освіти, визначені Радою Європи, що знайшло відображення в розробці та прийнятті ряду стратегічних документів, що визначають вивчення іноземних мов в системі середньої освіти України.

Концепція навчання іноземних мов, програми з іноземної мови для середніх загальноосвітніх та спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземної мови визначають основну мету навчання, яка полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, що означає оволодіння мовою як засобом міжкультурного спілкування, розвиток умінь використовувати іноземну мову як інструмент в діалозі культур на основі комунікативно-орієнтованого підходу до навчання.

Ці документи спрямовані на покращення стану викладання та вивчення іноземних мов, покликані інтенсифікувати програму поетапного реформування мовної освіти в Україні, привести її у відповідність до Європейських стандартів на основі поглиблення демократизації та гуманізації освіти, забезпечення рівних можливостей для особистісного, освітнього та професійного розвитку учнів, доступ до джерел інформації та міжкультурне спілкування через вивчення та опанування іноземних мов.

Типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи передбачають реалізацію освітніх галузей Базового навчального плану через навчальні предмети і курси. Вони охоплюють інваріантну складову, сформовану на державному рівні, яка є спільною для всіх загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності, та варіативну складову, в якій передбачені додаткові години на предмети та курси за вибором, факультативи, індивідуальні та групові заняття (наказ Міносвіти і науки України N 357 від 07.05.2007).

Відповідно до основних типів загальноосвітніх навчальних закладів передбачено окремі варіанти типових навчальних планів основної школи, старшої школи, для спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов (наказ Міносвіти і науки України від 13.03.2006 N 182, для навчальних закладів з українською мовою навчання з вивченням двох іноземних мов, спеціалізованих шкіл, ліцеїв, гімназій, колегіумів та класів з поглибленим вивченням окремих предметів (наказ Міносвіти і науки України від 07.05.2007 N 357.

Інваріантна складова типового навчального плану основної школи забезпечує реалізацію змісту іншомовної освіти на рівні Державного стандарту. Типовий навчальний план старшої школи реалізує зміст освіти залежно від обраного профілю навчання. Кожен з профілів передбачає вивчення іноземної мови на одному із трьох рівнів:

рівні стандарту - іноземна мова не є профільним чи базовим предметом;

академічному рівні - іноземна мова не є профільним, але є базовим;

профільному рівні, який передбачає поглиблене вивчення іноземної мови, орієнтацію змісту на майбутню професію.

Якість загальної середньої освіти забезпечується через реалізацію інваріантної та варіативної частин навчального плану, які обов'язково фінансуються з відповідних бюджетів.

Предмети та курси за вибором визначаються загальноосвітнім навчальним закладом у межах гранично допустимого навчального навантаження з урахуванням інтересів та потреб учнів, а також: рівня навчально-методичного та кадрового забезпечення закладу.

В розробленому типовому навчальному плані з вивченням двох іноземних мов закріплена можливість вивчення другої іноземної мови. Вивчення другої іноземної мови передбачено з 5 класу як для загальноосвітніх шкіл так і для спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземної мови за рахунок інваріантної частини навчального плану. У загальноосвітніх навчальних закладах на вивчення другої іноземної мови передбачено 2 години на тиждень, а у спеціалізованих школах та школах з поглибленим вивченням іноземних мов 3 години на тиждень. Відповідно до цих норм розроблені навчальні програми та навчально-методичне забезпечення предмета.

Щорічні робочі навчальні плани складаються загальноосвітніми навчальними закладами на основі Типових навчальних планів і затверджуються відповідним органом управління освітою. Перерозподіл годин інваріантної частини навчальних планів не передбачений чинними нормативними документами, оскільки зменшення кількості годин на вивчення предмета призведе до невиконання програмових вимог.

Навчальні програми з іноземних мов (1-12 класи) для загальноосвітніх навчальних закладів спеціалізованих шкіл, ліцеїв, гімназії, колегіумів та класів з поглибленим вивченням іноземних мов розроблені на основі Державного стандарту. Програми конкретизують зміст окремих розділів стандарту дають приблизний розподіл навчальної діяльності з урахуванням міжпредметних зв'язків та логіки навчального процесу, вікових особливостей учнів. Навчальні програми є основою для підготовки підручників. При цьому автори підручників можуть запропонувати власний підхід щодо структурування навчального матеріалу, визначення послідовності вивчення цього матеріалу а також шляхів формування системи знань, умінь і навичок. Таким чином навчальні програми окреслюють єдиний навчальний простір, не обмежуючи творчої ініціативи як авторів підручників, так і вчителів, надаючи достатньо широкі можливості для реалізації різноманітних підходів до побудови навчального процесу.

Навчальні програми формулюють цілі навчання іноземних мов в загальноосвітніх навчальних закладах в тій же самій формі, що і в Державному стандарті, характеризують загальнонавчальні навички, уміння і види діяльності, вимоги до рівня володіння мовленнєвої компетенції на кожен навчальний рік.

Вимоги до рівня володіння мовленнєвої компетенції на кінець навчального року мають такі ж самі параметри як і в державному стандарті і визначають:

знання уміння і навички;

рівень практичного використання отриманих знань;

рівень володіння іноземною мовою. Розподіл годин за тематикою ситуативного мовлення у програмах є досить умовним, оскільки це пов'язано з концентричною побудовою програми.

Використання підручників, посібників та навчально-методичних комплектів. У загальноосвітніх навчальних закладах може використовуватись лише те навчально-методичне забезпечення, що має відповідний гриф Міністерства освіти і науки України. Перелік рекомендованої літератури затверджується наказом Міністерства освіти і науки України та оприлюднюється через "Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України". Із зазначеним переліком можна буде ознайомитись на сайті Міністерства освіти і науки України www.mon.gov.ua Оскільки у Державному стандарті та навчальних програмах пріоритетним визначено комунікативно орієнтований підхід до вивчення іноземних мов то при виборі навчальної літератури слід надавати перевагу літературі, що реалізує особистісно-орієнтований, діяльнісний та соціокультурні напрямки у вивченні іноземних мов.

Серед найбільш адекватних технологій навчання виступає "проектний метод" та "навчання співробітництва". Велику увагу слід приділяти технологіям, що орієнтовані на збереження здоров'я дітей, особливо у початковій школі за рахунок зміни діяльності з навчально-мовленнєвої на навчально-ігрову, з інтелектуальної на рухову, що потребує фізичної активності, або зміни видів мовленнєвої діяльності - говоріння змінюється письмом або читанням і навпаки.

В навчально-виховному процесі бажано провести суттєві зміни, а саме змінити:

стиль спілкування між вчителем і учнем - на зміну авторитарному стилю повинен прийти стиль навчального спілкування/партнерства;

парні і групові форми роботи повинні домінувати над фронтальними;

учень і вчитель весь час повинні бути у процесі вибору (текстів, вправ, послідовності роботи), виявляючи самостійність при виборі того чи іншого додаткового матеріалу у відповідності з потребами та інтересами учнів, що безумовно надасть процесу навчання іноземних мов особистісний характер;

послідовний розвиток рефлексивних умінь - уміння бачити себе "зі сторони", самостійно оцінювати свої можливості та потреби.

При опрацюванні соціокультурного компонента особливу увагу слід надавати аутентичності та ціннісній значимості іншомовних матеріалів, що використовуються на уроках іноземної мови для формування в учнів уявлення про сучасний полікультурний та багатомовний світ, про загальнолюдські та національні цінності, культурну спадщину рідної та інших країн.

Неприпустимим є використання у навчальному процесі іншомовних матеріалів, які можуть сформувати в учнів викривлене уявлення про історію та культуру країни мову якої вони вивчають. Іншомовний соціокультурний матеріал, що використовується у навчальному процесі, повинен відповідати віковим, когнітивним та комунікативним можливостям учнів на кожному етапі навчання.

Наступність при вивченні іноземних мов у початковій, основній та старшій школі забезпечується врахуванням внутрішніх зв'язків при формуванні іншомовної комунікативної компетенції. У початковій школі створюються умови для ранньої комунікативно-психологічної адаптації молодших школярів до нового мовного світу та для подолання подальших психологічних бар'єрів при використанні іноземної мови як засобу спілкування; для розвитку мотивації у подальшому оволодінні іноземною мовою; формується елементарна комунікативна компетенція (мовна та мовленнєва) і, відповідно розвиваються елементарні комунікативні уміння в основних видах мовленнєвої діяльності (говоріння, аудіювання, читання, письмо), а також елементарні лінгвістичні уявлення та загальнонавчальні уміння, що відповідає рівню (А1) згідно з "Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти".

На кінець 9 класу учні основної школи досягають рівня володіння іноземною мовою (А2+) при оволодінні основними видами мовленнєвої діяльності (говорінні, читанні, аудіюванні та письмі), що дає їм можливість продовжити подальше навчання використовуючи іноземну мову як інструмент спілкування та пізнання. У 8-9 класах учні набувають досвіду виконання іншомовних проектів, а також інших робіт творчого характеру, що дозволяє у старшій школі виконувати іншомовні проекти міжпредметного направлення та стимулює їх до інтенсивного використання іншомовних Інтернет-ресурсів для соціальної адаптації у сучасному світі.

У старшій школі здійснюється подальший розвиток та удосконалення комунікативних іншомовних умінь у всіх видах мовленнєвої діяльності, в тому числі і в білінгвальних видах мовленнєвої діяльності (переклад) у профільних класах та у спеціалізованих школах з поглибленим вивченням іноземних мов. Рівень формування мовленнєвих, навчально-пізнавальних та загальнокультурних умінь в учнів 10-11 класів створює реальні умови для врахування конкретних потреб учнів у використанні іноземної мови при вивченні інших предметів. З огляду на те, що майже всі стратегічні документи щодо вивчення іноземних мов, зорієнтовані на Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти, то більш детально ознайомитись із основними положеннями цього документа можна на сайтах: http://www.coe.int; www.britishcouncil. org.ua; www.goethe.de/kiev.

Відповідно до особистісно-орієнтованої парадигми вивчення іноземних мов на всіх ступенях навчання у загальноосвітніх навчальних закладах зорієнтоване на комплексну реалізацію особистісно-зорієнтованого, діяльнісного, комунікативного та соціокультурного підходів до вивчення іноземних мов.

Цілі, зміст та результати навчання представлені в єдиній системі, в діяльнісній термінології з чітко вираженою кореляцією між ними. Заданий зміст орієнтований на навчання, виховання та розвиток особистості учня засобами іноземної мови.

Особистісний зміст навчання, його практична направленість виражається через:

врахування вікових особливостей учнів на кожному ступені навчання, їх інтересів, можливостей і потреб, що проявляється у відборі предметного змісту мови, яке співвідноситься з реальними потребами і реальними сферами спілкування;

врахування профільних устремлінь учня та його потреби у самовизначенні за рахунок введення профільного навчання у старшій школі;

формулювання вимог до рівня підготовленості учня, де діяльнісна складова домінує над знаннєвою.

Діяльнісна направленість навчання іноземних мов відображена як у Державному стандарті, так і в навчальних програмах. Акцент зміщений на розвиток іншомовної комунікативної компетенції учня як єдиного цілого всіх її складових (мовної, мовленнєвої, соціокультурної, навчально-пізнавальної компетенції), а також у формулюваннях вимог до рівня підготовки учнів загальноосвітньої школи на всіх етапах навчання.

Зміст навчання орієнтовано на розвиток мотивації учнів до вивчення іноземних мов та на формування умінь у всіх видах мовленнєвої діяльності, розвиток загальнонавчальних умінь і навичок, отримання учнями досвіду навчальної, пізнавальної, комунікативної, практичної та творчої діяльності.

Як уже було зазначено, основне призначення вивчення іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах полягає у формуванні комунікативної компетенції, тобто здатності та готовності учня здійснювати міжособистісне та міжкультурне спілкування з носієм мови. Саме тому діалог культур, як результат соціокультурного спрямування навчання іноземних мов орієнтований на посилення культурознавчого аспекту у змісті навчання іноземних мов, залучаючи учнів до пізнання культури країни, мову котрої вони вивчають, допомагаючи їм краще пізнати культуру власної країни та розвиваючи у них уміння представляти її засобами іноземної мови. Моделювання ситуацій діалогу культур на уроках іноземної мови дозволяє учням порівнювати спосіб і стиль життя людей у своїй країні та у країнах мову яких вони вивчають. Реалізація принципу діалогу культур в школі допомагає формуванню в учнів таких необхідних для міжкультурного спілкування якостей як:

культурна незаангажованість, толерантність і соціокультурна спостережливість;

готовність до спілкування та співпраці з людьми в іншомовному середовищі;

мовної та соціокультурної ввічливості.

Формування та удосконалення в учнів соціокультурної компетенції в основній і старшій школі спрямоване на:

розвиток здатності орієнтуватись в соціокультурних аспектах життєдіяльності людей у країнах мову яких вони вивчають;

адаптацію у спілкуванні в іншомовному середовищі, розуміння необхідності слідувати традиційним канонам ввічливості країн, мову яких вони вивчають, виявляючи повагу до традицій, ритуалів та стилю життя представників іншого культурного середовища;

оволодіння засобами представлення рідної культури в іншомовному середовищі.

Збільшення часу на вивчення іноземної мови (а саме з 2 по 12 клас) і здійснений перерозподіл змістової частини матеріалу на різних рівнях навчання дозволяє реально розвантажити учнів, а з введенням іноземної мови у початкову школу використати найбільш сприятливий сенситивний період у розвитку дітей для початку її вивчення, що у свою чергу, дозволяє розраховувати на більшу результативність в оволодінні іноземною мовою.

Таким чином, створюються умови для оволодіння іноземною мовою учнями на функціональному рівні, і як результат засвоєні іншомовні знання та сформовані уміння учнів достатньо мобільні для їх використання в реальному житті, для отримання доступу до іншомовних джерел інформацій.

Наявність посилань на міжпредметні зв'язки у Державному стандарті та навчальних програмах надає можливість успішно реалізовувати міжпредметні зв'язки з іншими предметами, чому сприяє і специфіка вивчення іноземної мови як навчального предмета: змістова частина мови може включати в собі інші сфери знань (гуманітарну, прикладну), а іншомовне мовлення може бути використане в різноманітних сферах діяльності.

Міжпредметна взаємодія іноземної мови з іншими предметами гуманітарного циклу (наприклад з історією чи з літературою) дозволяє створювати інтегративні іншомовні курси (країнознавство, література) у профільних класах та класах з поглибленим вивченням іноземної мови.

Інтегровані іншомовні курси сприяють формуванню та розвитку в учнів ключових надпредметних компетентностей, які включають навчальну, ціннісно-орієнтаційну, загальнокультурну, навчально-пізнавальну, інформаційну, комунікативну а також, компетенцію особистісного удосконалення.

Формування і розвиток інформаційної культури учня засобами іноземної мови має на меті посилити увагу на розвиток комунікативних умінь в процесі вивчення цього предмета в основній та старшій школі. Це насамперед стосується умінь:

самостійно і вмотивовано організовувати свою пізнавальну діяльність (від постановки завдання до оцінювання результатів) при роботі з іншомовними матеріалами;

брати участь в проектній та науково-дослідній діяльності;

здійснювати пошук потрібної інформації в іншомовних інформаційних джерелах;

знаходити необхідну інформацію з іншомовних джерел, побудованих в різноманітних знакових системах (текст, таблиця, графік, діаграма, аудіовізуальний ряд тощо);

відділяти основну інформацію від другорядної;

критично оцінювати достовірність отриманої інформації;

передавати зміст отриманої інформації адекватно до поставленого завдання (стисло, повно, вибірково);

розгорнуто обґрунтовувати думки, давати визначення, наводити докази та приклади;

вибирати вид читання відповідно до поставленого завдання (ознайомлювальне, оглядове, пошукове та ін.);

працювати продуктивно та ціленаправлено з текстами художнього, публіцистичного та офіційно-ділового стилю, розуміти їх специфіку, адекватно сприймати мову засобів масової інформації.

Процес інформатизації навчання має за мету також; широке використання інформаційно-комунікаційних технологій у вивченні іноземних мов для комунікативно-мовленнєвого та когнітивного розвитку учнів, розвитку їх творчих можливостей та здібностей, створення умов для реалізації самоосвіти в галузях, що їх цікавлять. Види навчальної діяльності з іншомовними Інтернет-ресурсами бажано направити на:

придбання учнями реального досвіду міжкультурного спілкування іноземною мовою;

збагачення їхніх гуманітарних знань (про історію, культуру країн, мову яких вони вивчають);

розвиток умінь орієнтуватись у сучасному іншомовному інформаційному середовищі, використовуючи мультимедійні ресурси та комп'ютерні технології для опрацювання, передачі, систематизації інформації та створення бази даних, презентацій результатів пізнавальної і практичної діяльності;

розвиток іншомовних умінь спілкування у віртуальному середовищі.

Це означає вміння використання комунікативних завдань, які формують в учнів здатність порозумітись у будь-якій ситуації, творчий підхід до навчально-методичних матеріалів, розвиток критичного мислення учнів на основі обговорення тем загального інтересу, обміну думками, ідеями, планами, почуттями, участь у прийнятті рішень, узгодження спільних дій тощо.

Усвідомлення необхідності змін в підході до викладання іноземних мов є набагато глибшим, ніж здається з першого погляду. З близької перспективи це, ніби, стосується виключно іноземних мов і полягає в переході від директивного, орієнтованого на вчителя навчання, в якому вчитель домінує над учнями, визначає, оцінює все одноосібне, до комунікативного, орієнтованого на активну діяльність учня, навчання, в якому вчитель стає помічником і наставником, а учень бере на себе відповідальність за власне навчання, усвідомлюючи свої потреби та можливості.

Загалом ми говоримо про виховання нової особистості на основі принципів гуманізації та демократизації освіти. Такий підхід до навчання виховує особистість, яка не сприймає авторитарного стилю управління і прийняття рішень, що означає відповідну поведінку в дорослому житті, поглиблення загальної тенденції до незворотних демократичних змін в суспільстві, що забезпечує перехід до європейських цінностей і стандартів.

Серед актуальних питань мовної освіти окремо стоїть раннє навчання дітей іноземної мови в дошкільних дитячих установах та індивідуально батьками. Останнім часом все більш помітною стає тенденція раннього залучення дітей дошкільного віку до навчання іноземних мов, що є виправданим з огляду на великі сенситивні можливості дітей.

Переважна більшість вчених доходить висновку, що найбільш сприятливим періодом для занять іноземними мовами є вік від 3 до 10 років. Найкращим періодом вважається вік від 4 до 8 років, коли дитина добре засвоїла рідну мову і свідомо ставиться до іноземної. Саме в цьому віці дитина має відносно невелику кількість штампів мовної поведінки, може легко, по-новому "кодувати" свої думки, не має проблем при контактуванні з іноземною мовою. Якщо методична система занять побудована вірно, то успіх гарантовано практично всім дітям.

Постановка питання про раннє навчання дітей іноземної мови має позитивні сторони: чим раніше ми поставимо це питання, тим раніше ми почнемо його вирішувати. Система дошкільного навчання може бути однією із ефективних ланок загальної системи мовної освіти, але вона повинна будуватись на загальновизнаних педагогічних та методичних принципах навчання, забезпечуватись професійно підготовленими фахівцями на основі спеціально підготовлених програм та посібників, які враховують вікові, фізіологічні та психологічні особливості дошкільнят.

Поділ класів на групи здійснюється відповідно до нормативів, затверджених наказом Міносвіти і науки України від 20.02.2002 р. N 128. При поглибленому вивченні іноземної мови з першого класу клас ділиться на групи з 8-10 учнів у кожній (не більше 3 груп); при вивченні іноземної що не є мовою навчання, а вивчається як предмет - клас чисельністю понад 27 учнів ділиться на 2 групи.

Основними видами оцінювання з іноземної мови є поточне, тематичне, семестрове, річне та підсумкова державна атестація. Більшість прийомів поточного оцінювання спрямовано на детальну перевірку окремих параметрів мови або вмінь мовлення, яких щойно навчили. Тому тематичне оцінювання з іноземної мови доцільно проводити саме за результатами поточного оцінювання.

Тематичне оцінювання з іноземної мови проводиться на основі поточного оцінювання і виставляється єдиний тематичний бал. Не допускається проведення оцінювання із кожного виду мовленнєвої діяльності окремо і диференційоване виставлення оцінок за них.

Під час виставлення тематичного балу результати перевірки робочих зошитів не враховуються. Вимоги до перевірки зошитів регламентуються Міністерством освіти і науки України.

Семестрове оцінювання з іноземної мови проводиться один раз наприкінці семестру за чотирма видами мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письма). До журналу робиться, наприклад, такий запис: 5.12. Аудіюв. 18.12. Говор. 22.12. Читання. 25.12. Письмо.

Оцінка за семестр виставляється на основі тематичного та семестрового оцінювання.

Для виконання всіх видів навчальних робіт з іноземної мови учням рекомендується мати зошити:

з першого року навчання (2 клас) - 2 зошити, один з яких може бути на друкованій основі;

для виконання тематичних, підсумкових, контрольних робіт окремі зошити не заводяться.

При перевірці робіт з іноземної мови у початковій школі (2-4 класи) вчитель виправляє помилки і пише зверху правильний варіант слова, виразу і т.д. Зошити, у яких виконуються навчальні класні та домашні роботи, перевіряються після кожного уроку у всіх учнів з виставленням оцінок.

У 5-9 класах зошити перевіряються один раз на тиждень.

В 10-11 класах у зошитах перевіряються найбільш значимі роботи, але з таким розрахунком, щоб один раз на місяць перевірялись роботи всіх учнів. Словники перевіряються один раз на семестр. Вчитель виправляє помилки і ставить підпис та дату перевірки. Всі записи в зошитах учні повинні проводити з урахуванням наступних вимог:

1. Писати акуратно та розбірливо. 2. Записувати дату виконання роботи (число та місяць). Дата в зошитах з іноземних мов записується так, як це прийнято у країні, мова котрої вивчається. Після дати необхідно вказати, де виконується робота (класна чи домашня). 3. Вказати номер вправи або вид роботи, що виконується. 4. Зошити та словники підписуються мовою, яка вивчається. Отже, основний зміст діяльності з навчання іноземної мови у 2007/2008 навчальному році має бути зосереджений на збалансованому виконанні таких вимог: 1. Пріоритет комунікативної мети у навчанні, що передбачає таку організацію діяльності, яка спрямована на оволодіння учнями спілкуванням в усній і писемній формах. У процесі досягнення цієї мети реалізуються виховні, розвивальні та загальноосвітні функції іноземної мови як шкільного предмета. 2. Характер навчання, що забезпечується особливими видами діяльності, які в умовах уроку дозволяють змоделювати реальні ситуації спілкування. Це мовленнєві ситуації, рольові ігри, проектна діяльність, групова робота тощо. 3. Збалансоване взаємопов'язане навчання всіх видів мовленнєвої діяльності, активна опора на різноманітні форми і способи засвоєння навчального матеріалу з метою раціонального його використання в усному і писемному мовленні. 4. Врахування особистісних якостей учнів, що дозволяє прогнозувати процес навчання відповідно до їхніх інтелектуальних можливостей, інтересів, рівня готовності до оволодіння іноземною мовою, типологічних, індивідуальних і вікових особливостей. 5. Диференційований підхід до навчального матеріалу з урахуванням перспектив його використання. 6. Опора на досвід, набутий учнями у вивченні рідної мови, що сприяє більш усвідомленому оволодінню мовним матеріалом, дозволяє раціоналізувати навчальний процес. 7. Використання різних технологій навчання, які не суперечили б прийнятій концепції, не тільки урізноманітнювали б навчальну діяльність, але й сприяли б її ефективності. 8. Пріоритети у використанні автентичних текстів і матеріалів, що забезпечує нормативність мовлення і дозволяє досягти рівнів навченості, визначених програмою для кожного класу. 9. Соціокультурне спрямування процесу навчання, що забезпечується відповідними вербальними та ілюстративними засобами і в майбутньому дозволить учневі комфортніше почуватись у чужомовному середовищі.

Важлива роль у поліпшенні якості шкільної освіти, створенні умов для саморозвитку школярів, формуванні культури почуттів, світоглядних орієнтацій та компетентностей у сфері мистецтва і культури належить предметам художньо-естетичного циклу. Саме на уроках мистецтва можна створити таке культурне середовище - сукупність матеріальних і духовних факторів та засобів, яке сприятиме розв'язанню освітніх завдань, спрямованих на інтелектуальний, художній і творчо-практичний розвиток кожного учня.

Реалізація змісту і завдань навчальних програм з мистецьких дисциплін передбачає широке застосовування сучасних педагогічних технологій та методів навчання, спрямованих на виховання освіченої, культурної і творчої особистості.

У 2007/2008 навчальному році продовжується упровадження нового змісту художньо-естетичної освіти в 12-річній школі. У цьому сенсі особлива увага має бути приділена 7 класу, зокрема завершенню вивчення курсу образотворчого мистецтва.

Оновлена відповідно до внесених змін у Державний стандарт початкової загальної освіти програма "Образотворче мистецтво. 1-4 кл." (авт. Л.Любарська, Л.Вовк) реалізує змістову лінію "Візуальне мистецтво" освітньої галузі "Мистецтво" і передбачає розвиток в учнів високих естетичних ідеалів та формування потреб і здібностей до образотворчого мистецтва. Програма побудована за концентричним принципом вивчення навчального матеріалу, що дає можливість розглядати його з різних позицій, повторювати щоразу на складнішому рівні, формувати навички практичної роботи, здійснювати корекційну роботу.

Для шкіл з поглибленим вивченням образотворчого мистецтва (2 години на тиждень) розроблено програму для 1-4 кл. (авт. Н.Ковальчук). Зміст програми спрямовано на опанування учнями видів та жанрів образотворчого мистецтва/велику увагу приділено оволодінню учнями особливостей сприймання мистецьких творів, вивченню основ композиції та перспективи. Концентричний принцип будови програми надає можливість повторного та щоразу глибшого опанування її змісту на різних рівнях навчання.

Зміст навчальних програм з образотворчого мистецтва для початкової школи необхідно розглядати в контексті взаємоузгодження та наступності з програмою з образотворчого мистецтва для 5-7 класів (авт. Е.Бєлкіна, А.Поліщук та ін.). Згідно з вимогами візуальної (образотворчої) змістової лінії державних освітніх стандартів навчальні програми з образотворчого мистецтва об'єднують ідеї цілісного естетичного, духовного й творчого розвитку особистості.

Спрямування педагогічного процесу на збереження індивідуальності та розвиток творчої особистості кожного учня вимагає переходу до системи розвивальної освіти, використання особистісно-орієнтованих методів навчання а також перегляду тієї ролі, яку відіграє дитяча творчість у становленні особистості.

Зміст програми з образотворчого мистецтва для учнів 5-7 класів спрямований на збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів під час сприймання навколишнього світу і практичної діяльності. Віддзеркалення цього світу в художньо-творчій діяльності кожного учня, незалежно від кількості накопичених знань, є важливим завданням для вчителя образотворчого мистецтва.

Серед принципів шкільної художньо-естетичної освіти, закладених у програмі з образотворчого мистецтва для 5-7 класів, необхідно виділити органічне поєднання загальнолюдського та національного компонентів освіти і виховання з безумовним пріоритетом їх національної спрямованості. Керуючись навчальною програмою, вчителю пропонується використовувати на уроках образотворчого мистецтва у 5-7 класах наочний матеріал для сприймання зразків мистецької спадщини національної та регіональної спрямованості, що забезпечує культурну спадкоємність поколінь, духовний зв'язок мистецтва та національних традицій.

Зміст програми 7 класу, узагальнений під назвою "Культурне та просторове середовище людини", розкриває навчальний матеріал з графіки, живопису, скульптури, декоративного мистецтва, дизайну та прокладає "місток" між дорослим і дитячим мистецтвом, давніми й сучасними творами національного та світового мистецтва.

Тема I семестру 7 класу "Художні засоби зображення простору" охоплює світоглядні поняття простору та його зображення в мистецтві. Попередній досвід учнів в художньо-образному сприйманні світу доповнюється розвитком абстрактного мислення та оволодінням художньо-технічними навичками моделювання простору та об'ємно-просторових форм.

Взаємозв'язок внутрішнього і зовнішнього простору, образні та функціональні зв'язки (єдність краси, корисності та міцності) розкриваються у II темі "Об'ємно-просторова форма". Вона дозволяє поглибити знання учнів у розумінні архітектурного образу, форми і стилів. Увага учнів акцентується на вивченні окремих форм та формоутворення, на виявленні зв'язку форми і простору. Вивчаються образні й пластичні зв'язки форми і середовища. У теоретичному та практичному планах осягаються закони перспективи простору в ілюзорно-просторовому зображенні та рівнобіжне вивчаються умовні художні засоби створення зображень простору й середовища (природного, штучного, архітектурного).

Тема "Природне і культурне середовище" II семестру 7 класу органічно продовжує тему вивчення природних форм (зокрема теми 5 класу "Природні форми та образи у мистецтві"). Особлива увага приділяється опануванню художньо-виразних засобів виявлення гармонійних зв'язків природних форм і довкілля. Орієнтовні тематичні завдання, запропоновані програмою, такі як "Природний світ очима тварин, комах тощо", дозволяють учителю познайомити учнів 7 класу з різновидами перспективи (лінійною, повітряною, з низькою лінією горизонту, перспективою з пташиного польоту).

Тема завдання створення плакату "Екологія та культурна спадщина" є своєрідним підсумком розуміння учнями взаємозв'язку людини з навколишнім світом та впливом культурної спадщини на урбаністичне (створене) середовище людини, їх гармонійне або дисгармонійне поєднання в сучасному світі. Для створення плакату як мистецького твору прикладної графіки учнів знайомлять з художніми прийомами зображення шрифтів, умовністю графічного зображення і кольору, виявленням змістових та візуальних акцентів, метафор, символіки тощо. Привертаємо увагу на реалізацію у згаданих тематичних завданнях міжпредметних зв'язків (екологія, історія, художня культура).

У практичній творчій діяльності під час вивчення учнями теми "Предметне середовище" ініціюється виявлення індивідуального погляду на предметний світ і довкілля, експериментування та моделювання свого неповторного дитячого світу засобами образотворчого мистецтва та в дизайн-проектах як одноосібне, так і в колективній творчості.

Особистісний розвиток учнів і збагачення їхнього емоційно-естетичного досвіду під час уроків образотворчого мистецтва реалізується вчителем за допомогою методично-програмного забезпечення (навчальні програми, підручники, методичні посібники) власною методикою вчителя, використання інноваційних технологій та їх гармонійного поєднання в структурі уроку. Стимули та потреби удосконалення навчально-пізнавальної діяльності учнів великою мірою залежать від професійної майстерності вчителя, застосування ним сучасних моделей та методик організації й проведення контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів.

Необхідно зауважити, що оцінювання навчальної діяльності учнів з дисциплін художньо-естетичного циклу у початковій та основній школі може проводитись у різних формах окрім письмових. Учителю пропонується оцінювати не стільки рівень теоретичних знань, як уміння учнів аналізувати та висловлювати судження про види образотворчого мистецтва та їх специфіку, зіставити власне бачення художнього твору, своєї роботи і своїх почуттів з оцінками однокласників.

Подібні дискусії та бесіди на уроках образотворчого мистецтва відкривають різноманітне бачення і розуміння дійсності, неповторність та унікальність інших. Залучення учнів до колективних форм оцінювання, особливо у 7 класі, сприяє позитивному ставленню до кожної виконаної роботи. Учитель може коректно вказати на неточності, допущені у практичних роботах, та відзначити позитивні якості навіть в незакінченій роботі (цікавий задум учня, вдале кольорове рішення, створений настрій тощо). Таким чином оцінювання може бути поточним (виконання вправ, завдань, відповіді на запитання тощо) та підсумкове, яке проводиться наприкінці кожного семестру та навчального року (виконана практична робота у відповідності до теми та поставлених навчальних завдань тощо).

Привертаємо увагу учителів, які виставляють підсумкову оцінку з образотворчого мистецтва із калькулятором в руках. Середньоарифметична оцінка з предмета образотворчого мистецтва, в першу чергу, не відповідає специфіці оцінювання дитячої творчості та індивідуальних здібностей дітей. Тому підсумкове оцінювання навчальних досягнень учнів з образотворчого мистецтва здійснюється за критеріями та державними вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, базуючись на позитивному ставленні до кожного учня, враховуючи індивідуальні здібності та потреби самовираження у художній діяльності.

За підсумками Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників для 7 класу 12-річної школи у 2007/2008 навчальному році до загальноосвітніх навчальних закладів мають надійти три підручники з образотворчого мистецтва авторів Е.Бєлкіної, Ж.Марчук (вид. "Вища школа"); С.Железняк, О.Ламонової (вид. "ЛДЛ"); Т.Рублі (вид. "Перун").

Відповідно до змін, внесених до змісту освітньої галузі "Мистецтво" Державного стандарту початкової загальної освіти, відпрацьовані навчальні програми з музики для 1-4 класів. Наказом МОН України від 20.06.2006 року N 469 затверджені і пропонуються на вибір учителя дві оновлені програми: авторів О.Ростовського, Л.Хлєбнікової, Р.Марченко або О.Лобової.

Програма О.Лобової будується на засадах провідних концепцій видатних представників педагогічної психології, дидактики і музичної педагогіки. Особливостями програми, як зазначено у пояснювальній записці, є реалізація мотиваційного, пізнавального, розвивального та виховного компонентів уроків музики, пріоритет творчої діяльності як способу та засобу послідовного ознайомлення школярів з музичним мистецтвом.

У програмі О.Ростовського та інших реалізовано ідею загальної музичної освіти учнів на основі української музичної культури, суть якої полягає у ставленні до музичного мистецтва як невід'ємної частини духовного життя народу. Причому українська музична культура розглядається у програмі в діалектичній єдності з музикою інших народів. У програмі значно оновлений матеріал для сприймання та виконання, окремо виділено твори для музикування на інструментах і виконання в русі. Назви тем лаконізовано та осучаснено, отже вони мають не тільки навчальний, але й музично-естетичний характер. Тематичний зміст програми відкриває можливість досягнення цілісності та єдності навчального процесу не лише в межах одного уроку, але й протягом семестру, навчального року і - що найважливіше - всього навчального курсу, оскільки ця програма і програма з музичного мистецтва для 5-8 класів 12-річної школи (авт. Б.Фільц та ін.) розроблені на основі єдиної музично-педагогічної концепції Д.Кабалевського.

Для шкіл з поглибленим вивченням музики в 1-4 класах (2 години на тиждень) пропонується програма О.Гумінської (м. Рівне). У цій програмі акцент зроблено на вивченні видового та жанрового розмаїття музичного мистецтва. Тематична структура програми надає можливість учням ґрунтовно знайомитися з найкращими зразками української та зарубіжної музики і на основі цього досвіду вчитися визначати власну життєву позицію. У змісті програми значної уваги приділено вокально-хоровій діяльності учнів, а також опануванню основ музичної грамотності, зокрема нотної грамоти у процесі музично-творчої діяльності.

Побудований на засадах поліхудожнього виховання, зміст програми з музичного мистецтва для 5 класу "Музика та інші види мистецтва" зосереджується на зв'язках музики з літературою та образотворчим мистецтвом і спрямовується на розвиток асоціативного мислення учнів. Навчальний матеріал програми слід вибудовувати, спираючись на досвід та знання, засвоєні учнями у початковій школі. Особлива увага приділяється закріпленню музичних понять та музичної термінології.

Досвід сприймання та порівняння образного змісту творів музичного та інших видів мистецтва узагальнюється під час вивчення змісту програми 6 класу "Музика і духовний світ людини". Інтерпретуючи зміст прослуханих і виконаних музичних творів, слід спрямовувати учнів на вираження власного емоційно-естетичного ставлення до них. Це завдання акумулюється, зокрема, під час вивчення теми II семестру "Я і музика".

Зміст програми 7 класу, узагальнений під назвою "Палітра музичних образів", розкриває зв'язки музики з життям через опанування інтонаційно-образного змісту музичних творів та усвідомлення понять "музичний образ", "стиль", "драматургія", "композиція", "форма" та ін. Серед основних змістових блоків освітньої галузі "Естетична культура" державного стандарту найбільш актуальним у вивченні музичного мистецтва у 7 класі є усвідомлення особливостей музичної мови, специфіки вираження художньої інформації в музиці, практичне засвоєння основних музичних понять та необхідної музичної термінології.

Простежуючи зміст шкільної музичної освіти з 1 по 8 клас за єдиною музично-педагогічною концепцією, слід зазначити, що програма 7 класу, як і 3 ("Особливості музичного мистецтва"), є своєрідними інформаційно-теоретичними вершинами вивчення музичного мистецтва у загальноосвітній школі. Першочергового значення у цих класах, зокрема у 7, набуває формування інформаційної та навчально-пізнавальної компетенцій, тобто формування уявлень про сутність, види та жанри музичного мистецтва, особливості його інтонаційно-образної мови, засвоєння основних музичних понять та відповідної термінології - пізнання навколишнього світу засобами музичного мистецтва.

Тема I семестру 7 класу "Образний зміст музики" націлена на усвідомлення учнями образу як змістової основи музичного твору. Під час інтерпретації, порівняння та характеристики музичних образів, як і під час виконання творів, увага акцентується на відображенні музикою життєвих явищ. Відкриваючи різноманітну палітру музичних образів (ліричних, драматичних, героїчних, пасторальних тощо), учні мають навчитися характеризувати їх особливості в інтонаційному становленні та розвитку як відображення навколишнього світу. При цьому слід орієнтувати учнів на обґрунтування ними власного емоційно-естетичного ставлення до музичних образів та втілених у них життєвих явищ. Особливий акцент на особистісне сприймання та інтерпретацію учнями музичних творів вже був зроблений під час вивчення у 6 класі теми II семестру "Я і музика". Важливо, щоб цей процес особистісного музично-естетичного розвитку кожного учня не втрачав актуальності й надалі.

Зміст теми II семестру "Композиція музичного твору" логічно випливає зі змісту попередньої теми, продовжує його і закріплює знання учнів про образний зміст музики. Різнобарвна палітра музичних образів як відображення мозаїки навколишнього світу розглядається тепер у розвитку і взаємодії, тобто музичній драматургії. Слухаючи та аналізуючи складні твори з не менш ніж двома образами, учні спостерігатимуть за їх драматургічним розвитком, а отже за взаємодією проявів у музиці життєвих явищ. Учні мають навчитися розпізнавати основні принципи драматургічного розвитку, зокрема у творах сонатної форми, та зрозуміти взаємозалежність складових сонатної форми і зазначених принципів із життєвим змістом музичного твору.

З метою глибокого засвоєння та розуміння учнями змісту творів сонатної форми, такі твори мають звучати не менш ніж на двох уроках - поетапно. Спочатку (на першому з уроків, де звучить твір) слід послухати його з учнями у рамках експозиції (не далі) з метою розуміння та визначення основних образів. На цьому ж уроці учні аналізують засоби музичної виразності, за допомогою яких втілюється той чи інший образ.

На наступному уроці після закріплення попередніх висновків продовжуємо слухати твір, зосереджуючи увагу на драматургічному розвиткові музичних образів - їх взаємодії у наступних складових сонатної форми: розробці, репризі, коді. Лише після цього можна зробити висновок про той чи інший принцип музичної драматургії, обраний композитором для зіставлення різнохарактерних образів. Таким чином, спостерігаючи за співіснуванням і взаємодією (зіткненням, боротьбою тощо) образів - втілень життя, ми вчимо учнів чути, "бачити", відчувати різноманітний у своїх проявах навколишній світ через призму музичного мистецтва.

Пісенний матеріал у програмі 7 класу підібраний таким чином, що органічно доповнює та продовжує зміст теми семестру, як і кожного уроку. Так, наприклад, пісня В.Івасюка "Балада про мальви" розучується протягом перших трьох уроків I семестру, коли мова йде про жанр балади в музичному мистецтві (на прикладі пісні-балади Ф.Шуберта "Лісовий цар"). Розучування пісні Б.Фільц "На полонині, на верхівці" одночасно із слуханням її Закарпатських новелет перетворює один із уроків на урок-монографію, присвячений творчості сучасного українського композитора. Пісні про Велику Вітчизняну війну звучатимуть у виконанні учнів у процесі сприймання класичних творів, присвячених цій тематиці (симфонія N 7 Д.Шостаковича та ін.). Пісня "Синові" А.Пашкевича, що має розучуватися у II семестрі, дозволить одночасно із прослуховуванням фрагменту ораторії "Слідами Руставелі" О.Тактакішвілі присвятити урок роздумам на тему "Людина і Батьківщина" тощо. Достатня вокальна-хорова підготовка учнів, що передувала 7 класу, дозволяє під час розучування і виконання пісень зосередитися на їх образному змісті та його інтерпретації у процесі виконання і таким чином цілісно і щонайглибше реалізувати зміст програми.

За підсумками Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників для 7 класу 12-річної школи у 2007/2008 навчальному році до загальноосвітніх навчальних закладів мають надійти три підручники з музичного мистецтва авторів О.Водопійної, А.Левченко, О.Мільченко (вид. "Перун"); О.Лобової (вид. "Школяр"); Г.Макаренко, Т.Наземнової та ін. (вид. "Оберіг").

Новими розробками поповнюється методика вивчення музичного мистецтва в основній школі. Зокрема, учителем НВК "Гімназія N 14" м. Луцька, учасником Всеукраїнського конкурсу "Учитель року - 2005" Олегом Романюком створено електронний посібник на забезпечення змісту програми з музичного мистецтва для 5 класу (II семестр) "Музика та візуальні образи". Серед рубрик посібника: "Музичні твори", "Відомості про композиторів", "Твори образотворчого мистецтва", "Відомості про художників" тощо. О.Романюком створено також електронні посібники: "Шедеври живопису" (з фондів кращих художніх галерей Європи), "Збірник української музики" та "Десь на дні мого серця" (пісні О.Романюка на вірші волинських поетів). Додаткову інформацію про згадані та нові розробки вчителя можна отримати за адресою: olegvolyn@mail.ru.

У видавництві "Контур-плюс" (м. Рівне) підготовлено педагогічний програмний засіб - електронний навчально-методичний посібник з музичного мистецтва для 1-4, 5 і 6 класів (авт. Т.Крук та ін.).

Викладання автономних предметів "Музичне мистецтво" та "Образотворче мистецтво" може бути замінено на інтегрований курс за програмою "Мистецтво" 1-4, 5-8 кл." (авт. Л.Масол та інші). Ця програма структурується за принципом поліцентричної інтеграції знань з виділенням двох домінантних складових - музичне і образотворче мистецтво, які органічно інтегруються між собою (включаючи елементи синтетичних видів мистецтва) на засадах спільного тематизму, виявлення суголосних понять та емоційних станів у різних видах мистецтва.

Викладання цього курсу може здійснюватися одним або двома вчителями, які мають працювати узгоджено за єдиною програмою (кожен по 1 годині на тиждень), відповідно реалізуючи на своєму уроці домінантну лінію (музичне або візуальне мистецтво). Таким чином, вчителі мають послідовно, доповнюючи один одного, розкривати спільну (а для учнів - єдину) тему. Такий підхід не має нічого спільного з викладанням бінарними уроками, на яких присутні два (і більше) вчителі разом. У процесі вивчення даного предмета методично доцільним є формування шкільного розкладу уроків таким чином, щоб музичне мистецтво викладалося першим, щоб уникнути ілюстрування, нав'язування музичних образів творами візуального мистецтва.

Поточне та підсумкове оцінювання даного предмета відбувається окремо відповідно до кожної домінантної лінії - Мистецтво (візуальне); Мистецтво (музичне).

Викладання цього курсу ґрунтується на принципі збереження методичної та дидактичної цілісності у межах кожного виду мистецтва (музичного і образотворчого). Методика викладання кожного з видів мистецтва базується на надбаннях мистецької педагогіки з урахуванням використання інтеграційних технологій та прийомів.

Інтеграція мистецьких блоків здійснюється через:

використання єдиної тематики для виявлення образної спільності, суголосних емоційних станів засобами різних видів мистецтв;

мотивацію аудіовізуальних асоціацій (метод зіставлення та порівняння можливостей художніх мов різних мистецтв);

виявлення єдиних понять у різних видах мистецтва (темп, динаміка, тембр, колорит, гармонія та ін.), виявлення спільності й відмінності у їх визначенні;

власну художньо-творчу діяльність у різних видах мистецтва; переклад змісту художніх образів з мови одного виду мистецтва на мову іншого;

органічне введення елементів інших видів мистецтва (театрального, хореографічного, кіно).

Основними видами діяльності на уроках інтегрованого курсу "Мистецтво" залишаються сприймання, аналіз-обговорення творів мистецтва та практична художньо-творча діяльність учнів (малювання, спів, різноманітні види творчості), у процесі яких формується особистісно-ціннісне ставлення до дійсності та мистецтва, здійснюється розвиток загальних і спеціальних здібностей, художньо-образного мислення, відбувається стимулювання творчого потенціалу особистості, формування базових компетентностей і здатності до художньо-творчої самореалізації, виховуються потреби в духовному самовдосконаленні.

На мистецьких уроках слід повністю відмовитися від авторитарного методу викладу навчального матеріалу і створити гармонійну атмосферу співробітництва, що дозволить найкращим чином розкрити здібності кожного учня.

На уроках різних видів мистецтва слід приділяти увагу ігровим технологіям навчання і виховання з пріоритетністю у початковій та частково - в основній школі: активно застосовувати ігри-драматизації, інсценізації пісень, метод "оживлення картин", ігри-асоціації, театралізовані, народні ігри (дитячі обрядові - заклички, гукання), хореографічні хвилинки; використовувати загадки, ребуси, кросворди, лото, вікторини, конкурси, аукціони, уявні подорожі, круїзи, віртуальні та реальні екскурсії тощо.

Також слід активно використовувати інтерактивні технології навчання та виховання (створення проблемно-пошукових ситуацій, роботу в парах, групах, використання на уроках різноманітних інтерактивних методик - "мозкова атака", "інтерв'ю", "мікрофон", та ін.), які допомагають виконувати дидактичні та розвивальні завдання, створюючи атмосферу взаємної підтримки, взаєморозуміння та взаємоповаги між учнями.

Основним завданнями у початковій школі є пробудження в учнів інтересу до мистецтва, залучення до художньо-творчої діяльності у різних його видах. І завдання вчителя у цей період навчання - захопити учнів мистецтвом, зародити потребу в творчості, закласти фундамент загальних мистецьких знань та умінь.

В основній школі засвоєні учнями знання узагальнюються, систематизуються (5 клас "Види і жанри мистецтва") і розширюються на основі введення культурологічної і мистецтвознавчої ліній (6 клас "Загадки стародавнього мистецтва", 7 клас "Палітра художніх напрямів і стилів", 8 клас "Мистецтво в культурі сучасності").

У 5 класі відбувається систематизація інформації, набутої учнями за період навчання у початковій школі. Доречно вибудовувати навчальний матеріал, спираючись на досвід та знання, засвоєні учнями у попередні роки навчання, з опорою на основну тематику року - види і жанри мистецтва.

У 6 класі учні потрапляють у вирій мистецтва давніх цивілізацій - Єгипту, Сходу, Античності та мистецтва Середньовіччя. З огляду на те, що зразки музичного мистецтва давніх цивілізацій до нас не дійшли, автори програми пропонують учням ознайомлення з музичними творами, створеними за мотивами давніх літературних творів або під впливом мистецьких шедеврів, що збереглися з давніх часів. Методичні акценти спрямовуються на види мистецтва, що були пріоритетними у тому чи іншому куточку світу, мистецькі образи різних цивілізацій, художні засоби, що використовувалися митцями.

У 7 класі учні продовжують "мандри", але вже європейськими країнами, знайомлячись із різними мистецькими стилями та напрямами - ренесанс, бароко, рококо, класицизм, романтизм, реалізм, імпресіонізм. Вчитель звертає увагу учнів на духовні та естетичні ідеали, музичні й художні образи, до яких зверталися митці різних епох, засоби виразності, які вони використовували. Під час знайомства з творами мистецтва різних стилів і напрямів та їх аналізу важливо наголошувати на особливостях кожного стилю, виявленні цих характеристик у змісті твору. Зокрема, слід звернути увагу на те, що стильові особливості по-різному проявлялися у різних видах мистецтва. Наприклад, епоха Відродження, бароко і класицизм яскраво виявилися в живописі, графіці, скульптурі, архітектурі, тоді як романтизм, реалізм, імпресіонізм розкрилися переважно у творах станкового живопису. На уроках музичного мистецтва привертаємо увагу учнів до основних здобутків певного стилю - особливостей фактури, застосування певних жанрів, використання музичного інструментарію. Під час сприймання та аналізу музичних творів слід акцентувати увагу учнів на жанровій характеристиці, особливостях розвитку музичних образів у творах, їхній драматургії; визначити, як музична форма і жанр твору допомагають композитору втілити задум. У вокально-хоровій роботі також приділяється увага створенню учнями відповідного образу, емоційного стану, вдосконаленню навичок аналізу, втіленню виконавського плану пісні (її драматургії).

На уроках візуального мистецтва чільне місце має посідати робота над аналізом творів мистецтва щодо виявлення емоційно-образного змісту, прийомів та засобів виразності. Виявляються види і жанри мистецтва, що були пріоритетними для митців того чи іншого стилю і напряму, особливості їхньої мови. У практичній образотворчій діяльності учні вдосконалюють уміння та навички роботи з живописними, графічними матеріалами, масою для ліплення тощо. Тематика і навчальні цілі творчих завдань мають бути суголосними із загальною тематикою уроку.

Враховуючи орієнтованість музичного і візуального матеріалу, поданого у програмі, вчитель може використовувати мистецькі твори за власними уподобаннями і можливостями. Головною вимогою є високі художні якості творів та їх відповідність поставленим завданням навчання.

За підсумками Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників для 7 класу 12-річної школи у 2007/2008 навчальному ропі до загальноосвітніх навчальних закладів має надійти підручник з інтегрованого курсу "Мистецтво" авт. Л.Масол та ін.

В 11-річній школі курс художньої культури вивчається учнями 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів гуманітарного спрямування і має на меті узагальнити і поглибити мистецтвознавчу, культурологічну й естетичну компетенцію учнів, дати їм знання про найвизначніші зразки світового мистецтва, сприяти формуванню гуманістичної спрямованості індивіда, розвивати творчі здібності учнів.

Завдання учителя - зосередити увагу учнів як на конкретних творах мистецтва, так і на теоретичних засадах виникнення цих творів.

У 10 класі вивчається українська художня культура. Звертаємо увагу педагога на те, що поряд із запропонованими темами не слід забувати підкріплювати матеріал фактами і явищами культурного життя того культурного регіону, в якому мешкають учні.

В 11 класі акцентуємо увагу учнів на вивченні пріоритетних мистецьких образів різних країн світу. Особливу увагу слід зосередити на орієнтовних завданнях, виконання яких сприятиме збагаченню досвіду учнів як у сприйманні творів мистецтва, так і в перформативному ракурсі, коли учень не просто вміє щось робити, а може висловити своє ставлення до надбань мистецтва і культури, втілити власну ідентичність як творчої особистості.

Таким чином, навчальний предмет "Художня культура світу" корелюється з поняттям людини як творця історичного розвитку, культури, суб'єкта соціальної творчості.

До уваги вчителів художньої культури пропонуються методичні рекомендації щодо викладання курсу "Художня культура" (10-11 кл.) Л.Кондратової (м. Запоріжжя, 2006).

Під час вивчення старшокласниками основ естетики вчитель має апелювати до пройденого матеріалу на уроках української і зарубіжної літератури, музичного та образотворчого мистецтва, художньої культури, використовувати твори, що вивчалися на цих уроках, у якості прикладів.

За підсумками Всеукраїнського конкурсу навчальних програм з профільного навчання для учнів 10-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів переможцями визначено рукописи таких програм: "Художня культура. 10-11 класи". Академічний рівень (автори: Л.Масол, Н.Миропольська); "Художня культура. 10-11 класи". Художньо-естетичний напрям, художньо-естетичний профіль (автори: Л.Масол, Н.Миропольська); "Естетика. 12 клас". Академічний рівень (автор О.Оніщенко); "Естетика. 12 клас". Художньо-естетичний напрям, художньо-естетичний профіль (автор О.Оніщенко).

В умовах поступового переходу старшої школи на профільне навчання особливу увагу слід приділити допрофільній підготовці, тобто попередньому фаховому орієнтуванню учнів основної школи, які мають відповідні здібності до мистецтва. Цей процес має здійснюватися шляхом активізації роботи щодо раннього виявлення мистецьких здібностей учнів, а також за рахунок упровадження в основній школі для таких учнів курсів за вибором, спецкурсів та факультативів мистецького спрямування (допрофільне навчання) і заохочення учнів, які мають мистецькі здібності, до навчання у відповідних профілях старшої школи.

За статистичними даними кількість учнів загальноосвітніх навчальних закладів України, які навчаються за художньо-естетичним напрямом навчання, зросла порівняно з 2001/2002 навчальним роком на 116 відсотків: у 2001/2002 навчальному році вона становила 3055, а в 2006/2007 навчальному році - 6625. Проте, кількість навчальних закладів художньо-естетичного напряму зменшилась порівняно з минулим навчальним роком:

З метою якісної підготовки старшокласників до майбутньої професійної діяльності у галузі культури і мистецтва слід здійснити заходи щодо розширення мережі загальноосвітніх навчальних закладів з профільними класами художньо-естетичного напряму та створення у таких навчальних закладах належних умов для реалізації профільної художньо-естетичної освіти.

Підвищенню ефективності шкільної художньо-естетичної освіти, зокрема - поглибленої та профільної, сприятиме використання у навчально-виховному процесі нових методичних та навчально-методичних посібників, виданих у різних областях країни. До уваги вчителів мистецьких дисциплін пропонуються: "Школа юного живописця", методичний посібник для вчителів образотворчого мистецтва шкіл з поглибленим вивченням предметів художнього профілю (авт. О.Кошель, А.Велікандо), Луганськ, 2006; "Застосування комп'ютерної графіки у навчально-виховному процесі школи", навчально-методичний посібник (авт. В.Кондратова), Кіровоград, 2007; "Розвиток співацьких голосів молодших школярів", методичний посібник для вчителів музики загальноосвітніх шкіл (упорядники Л.Сбітнєва, А.Велікандо), Луганськ, "Знання", 2006; "... Співа Полтавщина, і ніколи не стихнуть пісні...", збірка з музичного краєзнавства, випуск I (упорядник Л.Халецька), Полтава, 2006; "Музичний салон як музей одного дня", методичні розробки позакласних заходів (упорядник Л.Халецька), Полтава, 2006; "Плеяда композиторів Глобинщини Полтавської області" (авт. Л.Криворучко), Полтава, 2006 та "Музичний феномен Глобинського району Полтавської області" (упорядник Л.Халецька), Полтава, 2007; "Грай, сопілко, грай!", навчальний посібник гри на сопілці (авт. М.Жабляк), Ужгород, 2004; "Українське мистецтво II половини XX ст." (авт. Л.Гонтова), Київ, "Шкільний світ", 2005; "Теоретичні та практичні питання культурології", випуск XXII "Художня культура і освіта: традиції, сучасність, перспективи" (укладачі А.Лащенко та ін.), Мелітополь, 2006; електронні посібники: "Гранди іспанського живопису", (авт. С.Білокінь), Полтава, 2006; "Архітектура (головні аспекти архітектури: види та стилі)" (упорядники О.Агеєва, С.Агеєв, П.Ткаченко, ПВО "Вікторія-П", м. Кіровоград).

Нові випуски всеукраїнського освітньо-мистецького посібника-часопису "Артклас" продовжують знайомити учнів та вчителів з шедеврами національного та світового мистецтва, їх авторами, висвітлювати значимі події в культурному житті України. Зокрема, у 4 випуску часопису за 2006 рік міститься щедро ілюстрована інформація про єдину в Україні Львівську дитячу галерею та проблеми, що спіткали її в 2006 році, а також про Всеукраїнський науково-практичний семінар з питань художньо-естетичної освіти, що відбувся у Львові у травні 2006 року в рамках міжнародного дитячого фестивалю "Золотий мольберт "Арткласу".

Зміст традиційних та нових рубрик часопису спрямований на формування новітніх засад у педагогіці та методиці проведення занять з основ композиції, живопису, архітектури, історії мистецтва (художньої культури), естетики тощо. Продовжує функціонувати і збагачуватися новою інформацією Інтернет-сайт часопису www.artclass.lviv.ua. Завдяки співпраці з редакцією часопису поповнилася новими сторінками мистецька рубрика Інтернет-сайту МОН ostriv.in.ua.

Система шкільної художньо-естетичної освіти спрямована на вивчення цілісної картини світу й насамперед - світу культури, світу людини, на формування в молоді гуманітарного й системного мислення. Завдання вчителя - розробити таку систему заходів навчально-виховної роботи з учнями, яка була б спрямована на пріоритетний розвиток загальнокультурних компонентів у змісті, формах та методах навчання і, таким чином, на формування особистісної зрілості учнів, розвиток їхніх творчих здібностей.

Успішне вирішення завдань шкільної мистецької освіти сприятиме розвитку творчих здібностей учнів, усвідомленню ними значення мистецтва в особистому духовному збагаченні, навчить їх відчувати прекрасне в навколишньому світі, спрямовуватиме учнів на позитивне ставлення до мистецько-творчої діяльності як основи естетичної культури.

Стратегічним загальнодержавним завданням розбудови української освіти на початку нового тисячоліття є створення умов для особистісного зростання і творчого самовираження кожного громадянина нашої держави. Таке завдання передбачає глибокі кардинальні зміни усієї системи вивчення мов і літератур, яка має ґрунтуватися на таких принципах, як практична спрямованість та комунікативна орієнтація навчання; взаємозв'язок у розв'язанні комунікативних, освітніх і виховних завдань; відбір і організація навчального матеріалу відповідно до вимог мовознавства і літературознавства.

У загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин вчителі мають забезпечити високий рівень володіння українською мовою та сприяти збереженню, розвитку мов і літератур національних меншин, враховуючи, що ці мови є не лише предметом вивчення, а й засобом міжособистісного і міжнаціонального спілкування.

Учителі 5-7 класів загальноосвітніх навчальних закладів з 12-річним терміном навчання у 2007/2008 навчальному році працюють за Типовими навчальними планами основної школи, що затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 23.02.2004 N 132, зі змінами, внесеними наказом Міністерства освіти і науки України від 07.05.2007 N 357 (див. "Інформаційний збірник МОН України", N 14-15, 2007 р.).

Відповідно до цих документів, розпочинаючи з 2004/2005 року, навчальний процес у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням українською мовою здійснюється за двома варіантами Типових навчальних планів. Одним з них передбачено вивчення російської мови та інших мов національних меншин в інваріантній складовій з 1 по 12 класи по 2 години на тиждень (див. "Інформаційний збірник МОН України", N 14-15, дод. 2). Звертаємо увагу, що у Типовому навчальному плані (додаток 2) у 7 класі змінено тижневе навантаження на вивчення мов національних меншин. Тому вчителю необхідно викласти матеріал навчальної програми за рахунок його компресії.

За іншим варіантом Типового навчального плану (див. "Інформаційний збірник МОН України", N 14-15, 2007 р., дод. N 1) російська мова та інші мови національних меншин вивчаються за рахунок варіативної складової, яку самостійно формує адміністрація навчального закладу, враховуючи при цьому побажання учнів та батьків щодо вивчення тієї чи іншої мови.

У 8-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин вчителі працюватимуть відповідно до типових навчальних планів, затверджених наказом МОН України від 25.04.2001 р. N 342.

Навчальний процес у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин здійснюється за навчальними програмами, перелік яких видруковано в "Інформаційному збірнику МОН України", N 29-30, 2006 р.

Окрім того, для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою, де мови національних меншин вивчаються як предмет, та з навчанням мовами національних меншин створено нові навчальні програми: "Болгарська мова. 1-4 класи" (авт. В.М.Терзі, Т.Г.Бучацька. - Чернівці: Букрек, 2007); "Гагаузька мова. 1-4 класи" (авт. Д.І.Арнаут, А.М.Мілуков, О.С.Кулаксиз, Є.П.Сюрма, В.М.Дімова, М.В.Щербан. - Чернівці: Букрек, 2007 р.); "Російська мова. 5-12 класи (авт. І.П.Гудзик, В.О.Корсаков. - Чернівці: Букрек, 2006).

Звертаємо увагу, що загальноосвітні навчальні заклади з навчанням мовами національних меншин (російською, румунською, кримськотатарською та ін.) працюють за єдиною навчальною програмою з української літератури (авт. О.М.Івасюк, Н.В.Гуйванюк, В.Є.Бузинська) та відповідними підручниками до цієї програми.

Сучасні підходи до мовної освіти передбачають, в першу чергу, зростання комунікативної функції мови, якій так чи інакше підпорядковуються всі інші функції.

Формуванню комунікативної компетенції особистості сприяє реалізація чотирьох змістових ліній навчання мови (мовна, мовленнєва, соціокультурна та діяльнісна), визначених Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти та відображених у навчальних програмах з мов.

Мовленнєва змістова лінія спрямована на вироблення й удосконалення умінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності на основі базових мовленнєвих понять.

Мовна змістова лінія забезпечує засвоєння учнями знань про мову та її систему.

Соціокультурна - регламентує тематико-змістову основу для засвоєння культурних і духовних цінностей українського та інших народів, що мешкають на теренах України, естетичного і морально-етичного виховання учнів.

Діяльнісна змістова лінія передбачає формування загальнонавчальних умінь, навичок учнів; опанування стратегій, які визначають мовленнєву діяльність.

При вивченні української мови та мов національних меншин у 7 класі 12-річної школи загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин продовжується формування мовленнєвої компетенції учнів: поповнюється словниковий запас слів, удосконалюється граматичний устрій мови, уміння та навички у всіх видах мовленнєвої діяльності, оволодіння культурою мовленнєвої поведінки.

Так, при вивченні розділу "Мовлення" або "Мовленнєва діяльність" головну увагу необхідно приділити формуванню практичних умінь та навичок, що має досягатися у процесі виконання тренувальних завдань. У той же час вчитель має пам'ятати, що ці вміння та навички можуть бути сформовані тільки за умови засвоєння учнями відповідних мовленнєвих понять, наприклад, таких, як види спілкування (вербальне і невербальне; контактне і дистантне; особистісне, групове, масове; офіційне та неофіційне). З цими поняттями учні знайомляться вперше, тому зростає роль тренувальних завдань щодо визначення видів спілкування, а також практичних видів робіт, спрямованих на оволодіння учнями невербальних засобів спілкування.

Теми "Ситуація спілкування", "Монологічне і діалогічне мовлення", "Мовленнєвий етикет" вже знайомі учням за матеріалом попередніх класів. Поглиблення знань з цих тем здійснюється за рахунок аналізу конкретних ситуацій спілкування, монологів і діалогів із літературних творів, оволодіння конкретними формулами мовленнєвого етикету.

При вивченні теми "Текст" розширюються знання учнів про структуру тексту, про заголовок та його функції у тексті, складний план тексту, засоби зв'язку речень та абзаців у тексті та ін. Завдяки оволодінню цим матеріалом, учні мають навчитися прогнозувати зміст тексту за заголовком, сприймати на слух його структуру (знаходити зачин, основну частину і кінцівку) та ін.

Особливу увагу слід приділяти складанню монологічного висловлювання на лінгвістичну тему. При цьому опрацьовуються уміння складати простий план, відбирати матеріал для свого висловлювання, використовувати необхідні мовні засоби для створення тексту, будувати монологічне висловлювання, використовуючи різні засоби зв'язку у реченні та частин тексту.

При вивченні теми "Стилі та типи мовлення", вчителю необхідно звернути увагу на лексичні особливості стилів мовлення. Важливо при цьому формувати практичні навички роботи з тлумачними словниками.

З художнім стилем та його особливостями учні вже знайомі, тому у 7 класі необхідно зосередитися на особливостях опису зовнішності та діяльності людини у процесі праці.

У 7 класі завершується вивчення розділу "Морфологія". Тому при вивченні морфологічних тем необхідно пам'ятати, що головним завданням для учнів має бути правильне використання частин мови у власних висловлюваннях, знаходження цих частин у текстах, що слухають або читають учні.

Сучасний підхід до вивчення мовної теорії полягає в засвоєнні її на основі текстів різної тематики. Текст слугує об'єднанню граматичного і ситуативно-тематичного принципів, що лежать в основі комунікативного навчання мови. З методичного погляду він виконує дві основні функції: по-перше, він є засобом розвитку мовленнєвих умінь і навичок, по-друге - мовних. Таким чином, тексти слугують як для збагачення й розвитку усного і писемного мовлення учнів, удосконалення навичок аудіювання і читання, так і для аналізу виучуваних одиниць, фактів і явищ мови.

Для вчителя текст - засіб формування системи цінностей, комунікативної, мовної та соціокультурної компетенції учня, а для учня - джерело інформації, об'єкт розуміння і вивчення. Тому систематична робота над текстом має стати невід'ємною складовою шкільного навчання мов.

У ході вивчення рідних мов у 7 класі необхідно розвивати творчі нахили учнів, логічне мислення, уміння самостійно поповнювати знання та удосконалювати культуру мовлення.

Зацікавлюючи учнів найвизначнішими здобутками рідної та зарубіжної літератур, шкільний предмет "Література" у школах України з навчанням мовами національних меншин сприяє оновленню змісту вітчизняної освіти, формуванню гуманістичного світогляду особистості, її культурно-пізнавальних інтересів. Одним із головних завдань вивчення цього курсу в школі є формування широкої читацької компетенції учнів, розвиток їхніх духовно-ціннісних орієнтацій та естетичних потреб, виховання особистості, здатної поціновувати явища класичної і сучасної культури.

В основу вивчення шкільного курсу "Література" покладено особистісно орієнтовану модель навчання. Тобто учень стає вже не об'єктом навчання, а його суб'єктом.

Таким чином, вивчення літератури покликане залучити школярів до процесу пізнання оточуючого світу і самого себе у процесі навчання. Тому рівноправний діалог, плюралізм поглядів усіх учасників навчального процесу мають стати пріоритетними принципами розвитку читацької діяльності у школі. Це дає можливість запропонувати для вивчення якнайширшу палітру різних стилів, тем і жанрів, уникнути монотонності в доборі творів, показати різноманітність творчих і світоглядних позицій письменників.

Головною умовою ефективності особистісно орієнтованого навчання є використання таких методичних підходів, які передбачають позицію учня як активного співтворця уроку. Така позиція формується завдяки системному використанню міжлітературних зв'язків і міжпредметної інтеграції, створенню системи проектної діяльності (дослідницької, творчої тощо) й умов для самопізнання особистості учня у процесі вивчення літератури. Отже, уроки літератури мають створювати належні умови для реалізації принципів полікультурного виховання, мотивації творчої активності, формування досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного сприйняття світу.

Добір і організація навчального матеріалу курсу мають здійснюватися на основі поєднання особистісно орієнтованого, комунікативно-діяльнісного та соціокультурного підходів.

Програми з рідних літератур побудовані відповідно до Державних стандартів, які представлено трьома лініями: аксіологічною, що реалізується в програмах через відбір високохудожніх текстів; літературознавчою, яка конкретизує зміст і структуру курсу; культурологічною, що забезпечує можливість використовувати при вивченні програмних творів відомості історико-культурного і соціокультурного характеру.

Кількість годин на вивчення конкретних тем і творів мають орієнтовний характер. Резервний час учитель може використовувати на власний розсуд (додати години на вивчення програмової теми, увести до кола вивчення додатковий твір).

Основними методичними аспектами вивчення літератури у 7 класі, мають стати, по-перше, підготовка до сприйняття художнього твору. Важливо, щоб вже на цьому етапі були створені умови для виникнення діалогу на уроці і щоб інформація, яка презентується (а це, зазвичай, відомості про письменника, історія створення літературного тексту тощо) була особистісно значущою для учнів, спонукала їх до власних думок.

При вивченні художніх творів слід пам'ятати, що серед головних завдань курсу літератури є виховання громадян України, здатних до діалогу з представниками інших національних традицій. Тому вагоме місце має бути відведене взаємозв'язкам різних національних традицій, виявленню їх своєрідності і спільності.

Другий методичний аспект - читання тексту, що має реалізуватися за допомогою методу творчого читання та відповідних прийомів. Крім традиційних, добре знайомих із попередніх (1-6 класів) видів читання необхідно звернути увагу на роль прогнозованого (або перерваного) виду читання.

Рівень читацької культури учнів цієї вікової категорії значно зростає порівняно з попередніми класами. Пріоритетним видом діяльності у процесі вивчення художнього твору має стати аналітичне читання. Семикласники увалено спостерігають вже не тільки за сюжетною основою твору, а за його художніми особливостями, зіставляють різні літературні явища, дають власну аргументовану оцінку прочитаному, вчаться робити самостійні висновки.

На інших етапах вивчення художнього твору важливо використовувати різноманітні творчі завдання, метою яких є корекція читацьких умінь та навичок школярів під час опрацювання літературного тексту.

Доцільно звернути увагу на більше використання групових та парних видів навчальної діяльності, в основі яких лежить саме діалог.

Серед творчих завдань, які можна запропонувати учням 7 класу для виконання у парах і мікрогрупах, є такі:

інсценізація окремих епізодів невеликих за обсягом текстів;

"режисерський коментар" до окремих сцен художнього тексту;

створення рекламних проектів за прочитаним та ін.

У 7 класі ускладнюються і поняття теорії літератури, які мають засвоїти школярі. Учні вчаться накопичувати свої спостереження за текстом художнього твору, робити узагальнення під час аналітичної роботи у класі, все більше використовувати під час обговорення конкретного літературного явища вивчені теоретико-літературні поняття.

Варто активніше пропонувати завдання дослідницького характеру, що потребують від школярів Навичок пошукової роботи (узагальнення, зіставлення тощо). При цьому зростає роль міжпредметної інтеграції. Так, зважаючи на те, що в 7 класі рівень вивчення іноземної мови школярами значно вищий порівняно з попередніми роками, доцільно окремі нескладні фрагменти творів із курсу "Література", що за програмою вивчаються у 7 класі (на кшталт уривків з балад Р.Стівенсона "Вересовий трунок", Ф.Шиллера "Рукавичка", оповідань О.Генрі та А.К.Дойла), запропонувати прочитати в оригіналі, зіставити оригінал з його перекладом, можливо, запропонувати зробити власний переклад цього уривку твору.

Серед літературних ресурсів мережі Інтернет доцільно звернути увагу на такі:

Електронна бібліотека класичної літератури - http://www. klassika.ru/ (російською мовою);

Бібліотека Мошкова - http://www.lib.ru/ (російською мовою); Бібліотека японіста - http://jlib.sinor.ru/ - художні тексти, інформація про письменників японської літератури (російською мовою);

"Литературная газета" - http://www.lgz.ru/ (російською мовою);

Бібліотека поезії - http://bumagomar.narod.ru/ (російською мовою);

Сайт сучасної і класичної поезії - http://stihi.net.ru/ (російською мовою);

Електронна поетична бібліотека - http://article.da.ru/ (російською мовою);

Весна. Словник - http://www.slovnyk.org/ - літературно-критичні матеріали;

Український літературний портал - http://www.proza.coni.ua/; Про ресурси центральних наукових бібліотек можна дізнатися за наступними адресами:

Національна бібліотека України ім. В.Вернадського - http://www.nbuv.gov.ua/:

Національна парламентська бібліотека України - http://www. nplu.kiev.ua/.

На перехідний період до профільного навчання у 10-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою необхідно користуватися програмами: "Російська мова, для класів філологічного профілю" (авт. З.П.Барабанщикова, К.: Педагогічна преса, 2005); з інтегрованого курсу "Література" (російська та зарубіжна), для класів філологічного, універсального, негуманітарного профілів (авт. В.І.Силантьева. К.: Педагогічна преса, 2005).

Можна використовувати також регіональні програми з мов і літератур відповідного профілю, які погоджені науково-методичними комісіями і мають гриф Міністерства освіти і науки України.

З метою поліпшення якості навчально-виховного процесу та модернізації змісту загальної середньої освіти для 10-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин здійснено конкурсний відбір навчальних програм для профільної школи з російської, румунської, угорської, кримсько-татарської, польської мов і літератур для філологічного напряму (профільний рівень), суспільно-гуманітарного, художньо-естетичного напрямів (академічний рівень); (див. "Інформаційний збірник МОН України" N 7, 2007).

У 2006/2007 навчальному році підготовлено нові навчально-методичні посібники, дидактичні матеріали, зошити, зокрема:

"Збірник диктантів для державної підсумкової атестації, 9 клас" (авт. Т.М.Полякова та ін., К.: Генеза, 2007);

методичний посібник "Вивчення російської мови у 6 класі" (авт. К.І.Бикова, Л.В.Давидюк. - Чернівці: Букрек, 2006).

робочий зошит з російської мови для учнів 6 класу "Культура мовлення" (авт. О.В.Малихіна, К.: Генеза, 2006);

методичний посібник для вчителя з викладання російської мови у 5-9 класах (авт. О.В.Малихіна, К.: Генеза, 2006);

Оцінювання з рідних мов і літератур проводиться за Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти (К.: Перун, 2004). Ці ж критерії, адаптовані до особливостей кожної мови і літератури, видруковано у нових навчальних програмах.

У 2007/2008 навчальному році кількість годин на вивчення історії у 5-11 класах залишається такою ж як і минулого року. Вивчення всесвітньої історії та історії України у 7-11 класах доцільно синхронізувати. Проте, вчитель може організувати вивчення учнями програмового матеріалу зазначених двох курсів історії як послідовно, так і паралельно; планувати повторювально-узагальнювальні уроки після вивчення кожної теми, навіть якщо такі уроки не передбачені програмою.

В 2007/2008 навчальному році учні 5-7 класів навчатимуться за програмою 12-річної школи "Історія України. Всесвітня історія. 5-12 класи" (Київ, "Перун", 2005 р.), а учні 8-9 класів за програмою "Історія України. Всесвітня історія. 5-11 класи (Київ, "Шкільний світ". 2001). Триватиме перехід старшої школи на профільне навчання.

Для класів суспільно-гуманітарного профілю чинними є програми з історії України (журнал "Історія в школах України", N 4, 2003), всесвітньої історії (журнал "Історія в школах України", N 2, 2002), а також видані окремою брошурою у видавництві "Педагогічна преса", 2004).

Для класів інших профілів чинними є програми опубліковані в пресі та видруковані окремими брошурами у 2001 р. (Київ, "Шкільний світ".), та у 2004 р. ("Педагогічна преса ").

Програми, як і раніше, позбавлені жорсткого поурочного поділу. Відповідні шрифтові позначення не є обов'язковою схемою поділу на уроки, а стосуються лише змісту. Вчитель на власний розсуд може обирати їх за теми уроків. Теми можуть переставлятися місцями, одначе так, щоб не порушувалась хронологічна канва. Вчитель також має право довільно визначати кількість годин на вивчення тем, але без вилучення одних на користь інших. Обласні, районні та міські методичні кабінети не вповноважені регламентувати розподіл учителем навчальних годин у межах тем.

У 2007/2008 навчальному році особливу увагу варто звернути на вивчення історії 7 класу.

У зв'язку з переходом на новий зміст вивчення історії буде здійснюватися за новими підручниками.

Підручник "Історія України" для 7 класу авторів В.А.Смолія та В.С.Степанкова висвітлює історію України доби середньовіччя як невід'ємну частину історії європейського середньовіччя. Хронологічні межі цієї доби, на думку авторів, - від VI ст., часу існування ранньосередньовічних слов'янських культур і формування племінних утворень, які у майбутньому еволюціонували у вищі форми етнічної спільноти і до XV ст., коли українські землі увійшли до складу сусідніх держав. Впродовж цієї доби відбувалися складні історичні процеси, які зумовили утворення та розвиток українського народу, його мови і культури. Вивчення цієї епохи дає змогу збагнути непрості взаємини українців із сусідніми народами й державами, які далеко не завжди були мирними.

Історія українського середньовіччя - це також історія племен і народів, які населяли територію України. Деякі з них просувалися далі, інші залишалися, утворюючи власні держави. Так, зокрема, виник Кримський ханат, історія якого є складовою історії України.

Відтак автори виділяють в українському середньовіччі три основних періоди, висвітленню яких присвячений підручник:

1. Раннє середньовіччя (VI-IX ст.) - доба інтенсивних етнічних процесів, які зумовили виникнення Руської держави та її перетворення на середньовічну імперію, зародження середньовічних суспільних відносин.

2. Зріле (розвинуте) середньовіччя (X - середина XIV ст.) - нова якість в етнічному розвитку, формування українського народу, його мови; розквіт і загибель Руської імперії, початок втрати руськими князівствами самостійності, утворення Кримського ханату, еволюція середньовічних суспільних відносин.

3. Пізнє середньовіччя (друга половина XIV-XV ст.) - функціонування удільних князівств та припинення їхнього існування, розквіт середньовічних суспільних відносин, утвердження іноземного володарювання на українських землях.

Автори, які є знаними вченими-істориками, фахівцями з історії українського середньовіччя та раннього нового часу, створили підручник, який є результатом інтеграції найновіших здобутків сучасної історичної науки та завдань шкільної історичної освіти.

Автори підручника "Історія України. 7 клас" Ладиченко Т.В., Свідерський Ю.Ю., Романишин Н.Ю. велику увагу приділили вихованню почуття патріотизму. З цією метою робиться акцент на історії рідного краю. У підручнику подається історія багатьох міст України доби Київської Русі та Галицько-волинського князівства.

Водночас автори прагнули, щоб знання, які отримують учні за допомогою цього підручника, виховували толерантність, релігійну віротерпимість, повагу до інших народів, допомагали уникати застарілих стереотипів і штампів стосовно поляків, литовців, татар, ролі католицької церкви. Усе це за задумом авторів має формувати ціннісні орієнтації учнів, сприяти розвитку та формуванню компетентної особистості.

Завдання та запитання після параграфів, ілюстрацій, історичних джерел спрямовані не тільки на відтворення знань, а й на розвиток логічних умінь - роботи з картами, аналізу інформації, зіставлення тенденцій, подій, процесів. Навчальний матеріал, завдання та запитання побудовані таким чином, щоб викликати емпативні почуття.

У тексті подається етимологічне пояснення певної кількості понять, які походять зі стародавніх мов: давньогрецької, латини, кельтської, варязької, давньоіранської тощо, більшість із яких нині є "мертвими мовами".

Автори підручника прагнули надати можливість перетворити процес вивчення історії в 7 класі на цікаву, захоплюючу, пізнавальну гру, під час якої школярі разом з учителем можуть яскраво уявити історичні події, немовби бачити їх на власні очі. Учні 7 класу, за свідченням психологів, охоче приймають ігрову форму діяльності, тому процес навчання у формі гри зробить пізнавальну діяльність на уроці привабливою, матеріал сприйматиметься легше і глибше закріплюватиметься в пам'яті.

З метою полегшення засвоєння матеріалу, створення зацікавленості учнів обрано легкий і прозорий стиль його викладення. Щоб максимально полегшити, розвантажити текст від додаткових формулювань, автори обрали прийом винесення змісту нових понять на поля сторінок. Саме поняття виділяється в тексті жирним шрифтом. Це дозволяє не обтяжувати сам текст зайвими поясненнями. Завдання розподіляються за рівнями.

Підручник "Історія середніх віків" автора Подоляк Н.Г. знайомить учнів з історичним змістом періоду, що тривав у Європі понад тисячу років - з середини V до кінця XV ст. Арена, де розгорталась середньовічна історія, не обмежувалась лише європейською територією, а охоплювала також Візантію, арабо-мусульманський світ і країни Сходу, з якими Захід знаходився у постійній взаємодії. Основне завдання підручника полягає у створенні панорамного образу Середньовіччя - епохи, віддаленої від нас і в часі, і в просторі, причому образу не "застигло-антикварного", а живого й актуального, від якого так багато успадкувала сучасна цивілізація.

Матеріал викладено з позицій цивілізаційно-формаційного підходу. Адже створення багатогранного культурно-історичного образу Середньовіччя можливе лише за умови застосування багатофакторного підходу. Задля досягнення цієї мети характеристику основних рис середньовічної цивілізації необхідно поєднати з використанням усього того цінного, що дає для розуміння процесу розвитку Середньовіччя формаційний підхід.

В основу підручника покладено проблемно-хронологічний принцип: ключові проблеми історії Середньовіччя поставлено на перший план, але висвітлення їхньої суті здійснено в чіткій хронологічній послідовності.

Відбір і форма подачі матеріалу базуються на трьох основних принципах: кожне твердження витікає з історичних фактів; самі факти є яскравими, цікавими і добре запам'ятовуються; їх підбір створює можливості для співставлень. Матеріал викладається максимально конкретною і водночас виразною мовою, щоб учень міг без особливих зусиль відтворювати матеріал, або ясно викладати своїми словами.

Підручник спирається на досвід і багаж сучасної історичної науки, на останні досягнення вітчизняних і зарубіжних дослідників-медієвістів. Серйозну увагу приділено антропологічним аспектам історії та долі окремого індивідуума, причому поряд з відомими персонами йдеться також про людей простих і безвісних, адже саме вони значною мірою і творили історію. Такий підхід має сприяти розумінню того, що минулі епохи - це не лише велика політика, діяння монархів і перемоги видатних полководців, але також живе життя суспільства, тобто життя звичайної людини з її повсякденними турботами, інтересами, трудовими навичками та емоціями. Розкриття цих питань допомагає зробити тогочасних людей близькими і зрозумілими і водночас уявити, чим вони відрізнялись від нас, отже, дозволить зробити далеке Середньовіччя живим.

Не менш важливим є висвітлення сюжетів про матеріальний світ середньовічної людини, сім'ю та шлюб, повсякденність і моду, свята, звичаї та інші невід'ємні складові людського життя, що якраз і надає неповторного колориту кожній епосі. Саме вивчення реалій повсякденності дозволяє "наблизити" Середньовіччя до нас, причому в підручнику вони виконують не функції барвистої ілюстрації, а відіграють самостійну "формоутворюючу" роль.

Важливе місце в підручнику посідають проблеми, які раніше здебільшого залишались маргінальними в шкільних курсах Середньовіччя або висвітлювались у них під "архаїчним" кутом зору. На основі сучасних досягнень історичної науки дано зважену і багатосторонню оцінку католицької церкви; порушено такі величезні пласти середньовічного життя як іслам і буддизм; розкрито світ духовного життя і культури людини Середньовіччя; з'ясовано зміст культури Відродження, принаймні півтора століття якої вміщаються в рамки сучасної періодизації історії Середніх віків; введено сюжет про євреїв, без яких неможливо ні уявити, ні зрозуміти історію Середньовіччя.

Підручник націлює учнів не на звичайне завчання фактів і дат, а має на меті допомагати їм самостійно думати і переконливо аргументувати свої висновки, працювати з інформацією історичного характеру взагалі та з історичним джерелом, зокрема. Наведені в підручнику фрагменти історичних джерел не виконують роль ілюстративного матеріалу до чогось вищевикладеного, а органічно вписані в тканину параграфу, аби в такий спосіб поглибити зміст останнього та привнести в нього колорит епохи. Такий підхід зумовив необхідність у наведенні назв джерел, їх авторів, часу написання. Частина джерельних фрагментів вперше введена в практику викладання, причому перевага надавалась документам, покликаним виконувати не лише інформативну, але й виховну функцію.